CC BY
16
ДИНАМ1КА Р1ВН1В МОНОЦИТАРНОГО ХЕМОАТРАКТАНТНОГО ПРОТЕШУ П1Д ВПЛИВОМ Л1КУВАННЯ Г1ПОТИРЕОЗУ
О.М. Д1душко
ДВНЗ «1вано-Франювський нац^ональний медичний университет»
Дщушко Оксана МиколаТвна
к. мед. н., доцент кафедри
ендокринологИ' 76000, м. 1вано-Франк1вськ, вул. Галицька, 2 тел.: (097) 212-79-99 e-mail: did-oksana@ukr.net
ВСТУП
Дефщит тиреоТдних гормоыв супроводжуеться порушенням процесiв метаболiзму з подальшим розвитком 3MÏH рiзного ступеня вираженостi у Bcix без винятку органах i системах, у тому числГ викликае значнi змши нирковоТ функцГГ [5]. Сьогод-н питання взаемозв'язку функцiонального стану щитоподГ6ноТ залози (ЩЗ) i нирок вивчене недо-статньо i е предметом численних публ^ацм, в яких висловлюються рiзнi патофiзiологiчнi концепцп' [1, 6]. Змши з боку функцп нирок при дефщит тиреоТдних гормонiв проявляються зниженням ниркового кровотоку i швидкост клубочковоТ фтьтрацп' (ШКФ), порушенням концентрацшно!' функцп дистальних канальцiв i кислотовидтьно!' функцп нирок [3]. На думку деяких авторiв, пору-шення функцп нирок у хворих машфестним ппотиреозом вiдбуваеться тд впливом таких неiмунних факторiв, як пiдвищений рiвень загаль-ного холестерину (ЗХС), артерiальна гiпертензiя (АГ), внутрiшньоклубочкова гiпертензiя [4]. Оскть-ки провщною причиною, що призводить до роз-витку манiфестного ппотиреозу, залишаеться хрошчний автоiмунний тиреощит (А1Т), становить iнтерес вивчення участi ¡мунних чинниюв у формуваннi нирковоТ дисфункцп' у хворих на гiпотиреоз.
Останым часом активно вивчаеться значення моноцитарного хемоатрактантного протешу (МХП-1) у розвитку нефропатш. Важливо, що пiдвищення гломерулярноТ експресп МХП-1 було виявлено при рЬних нефропатiях. Зокрема, в останшх дослiдженнях встановлено зростання продукцп МХП-1 при люпус-нефриту рГзних формах
гломерулонефриту i нирковiй недостатностi [9]. Iншi автори вказують, що бiосинтез МХП-1 при нирковш патологи значно зростае пiд впливом прозапальних iнтерлейкiнiв, спричинюючи моно-цитарну iнфiльтрацiю гломерул [10]. Дослщження МХП-1 при патологп нирок визначають його важ-ливу роль у реак^ях запалення i прогресуванш ренально''' дисфункцп, але кiлькiсть роб^ дуже обмежена. € лише поодинок дослiдження МХП-1 у хворих на ЦД, як стосуються оцiнки його ключного значення. Щодо вивчення ролi даного медiатора у розвитку дисфункцп нирок у хворих на первинний ппотиреоз, то подiбнi дослщження в доступнш лiтературi нечисленнi, i вiдомостi, представленi в них, досить суперечливi [7].
Бiосинтез МХП-1 вщбуваеться в моноцитах, ендотелiальних, мезангiальних i гладеньком'язових клiтинах пiд впливом цитоюшв i окислених лтопротеТыв низько''' щтьносп [9]. Нещодавно опублiкованi данi про те, що МХП-1 бере активну участь в мехашзмах розвитку шсулшовоТ резистентности ожирiннi, метаболiчному синдрому цукрового дiабету 2 типу, атеросклерозу, серцево-судинно''' недостатностi, передуе '''х виникненню [6, 11]. Водночас е роботи, в яких показано вплив iнгiбiторiв АПФ, БРА II, статиыв на зниження рiвня МХП-1, зокрема при нефропалях рiзного гене-зу [2, 8].
Отже, вивчення вмiсту МХП-1 у хворих з рiзни-ми причинами первинного ппотиреозу, з одного боку, розширить сучасш уявлення про пато-фiзiологiчнi механiзми розвитку цього захворю-вання, а з шшого - може мати науково-практичне значення, що дозволить визначати тактику
л1кування хворого и прогнозувати динам1ку роз-витку патолог1чного процесу.
Мета роботи - вивчити вплив комплексного л1кування ппотиреозу на вмкт моноцитарного хемоатрактантного протеУну-1 у сеч1 хворих на первинниИ г1потиреоз.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ
У досл1дження були включен! 133 пац1енти з машфестним г1потиреозом, як1 перебувають на диспансерному обл1ку в ендокринолог1в пол1кл1н1к м. 1вано-Франк1вська, а також в ендокринолопч-ному в1дд1ленн1 1вано-Франк1вськоУ ОКЛ, серед них 76 жшок та 57 чолов1к1в. Середн1И в1к хворих ста-новив 56±8 рок1в; тривал1сть документально пщтвердженого анамнезу г1потиреозу - 7,88±2,3 року. У контрольну групу були включен! 20 ос1б без тиреоУдноУ патологи, з них 9 чолов1к1в i 11 ж1нок, середнш в1к становив 39,8±1,91 року.
Вщповщно до поставлених завдань оц1нювали наявнкть i ступ1нь вираженост1 порушення функцП' нирок, а також взаемозв'язок виявлених змш з р1внями МХП-1 у пац1ент1в з г1потиреозом пор1вняно з контрольною групою ос1б, що не мають тиреоУдноУ патологи.
Критер1ями включення в досл1дження були: попередньо пщтверджений д1агноз г1потиреозу (вперше виявленого або декомпенсованого пер-винного г1потиреозу) за наявносп виявлення р1вня ТТГ, що перевищуе верхню межу референтного д1апазону (4,0 мМО/л) у поеднанн1 1з зниженими р1внями в1льного тироксину (<10,3 пмоль/л) i вть-ного трийодтироншу (<2,3 пмоль/л); добров1льна згода патента на участь у досл1дженн1.
Критер1ями виключення з досл1дження були: наявнкть в анамнез! порушень мозкового кровооб1гу, будь-якоУ з форм 1шем1чноУ хвороби серця (1ХС) за даними анамнезу та проведеного обстеження, що мктило електрокардюграф1ю, ехокард1ограф1ю; АГ вище I ступеня; хрошчш захворювання серцево-судинноУ системи з роз-витком недостатност1 кровообку вище II функц1онального класу за класиф1кац1ею NYHA; наявн1сть в анамнез! будь-якого хрон1чного захворювання нирок; хрошчш захворювання печшки; онколог1чн1 захворювання; системш захворювання сполучноУ тканини; хрон1чн1 захворювання з алерпчним компонентом в генез1 (бронх1альна астма та ш.); авто1мунн1 захворювання (за винятком А1Т); гостре запальне та/або заго-стрення хрон1чного запального захворювання; ваптшсть; прийом г1пол1п1дем1чних препарат1в;
псих1чн1 захворювання; шш1 ендокринн! захворювання.
Комплексне лабораторно-1нструментальне досл1дження функци нирок мктило проведення загальноклш1чного, лабораторного, шструмен-тального обстеження, а також спец1ального методу дослщження - визначення р1вня хемоатрактантного бтка моноцит1в-1 у сеч1.
Вс1м хворим проводили комплексне загально-кл1н1чне обстеження, визначення 1ндексу маси тта (1МТ), р1вня сечовини, креатиншу, загального б1лка. Наявн1сть ураження нирок констатували за наявнктю порушення проникносп клубочкового ф1льтра - появою альбумшурП' i показниками ШКФ, визначеною за формулами CKD-EPI. Р1вень гормо-шв ЩЗ (вТ4 i вТ3), а також ТТГ визначали в 1муно-лопчнш лаборатори обласноУ клЫчноУ л1карш з використанням анал1затора StatFax 303 та набору реактив1в DRG (США). Дослщження м1кроальбум1-нури (МАУ) проводили з використанням тест-смужок. Визначення протеУнурП' проводили методом Робертса-Стольшкова. Концентрац1ю МХП-1 визначали методом 1муноферментного анал1зу з використанням тест-системи виробництва ф1рми Bender MedSystem (Австр1я).
Для оцшки судинного русла нирок виконували ультразвукову доплерограф1ю судин нирок (УЗД); звертали увагу на розм1ри i прохщнкть судин, наявн1сть зм1н всередиш судин, стан периваску-лярноУ тканини.
Для оцшки впливу авто1мунного процесу в ЩЗ, а також 1МТ на ступшь вираженост1 нирковоУ дисфункцП' i продукц1ю МПХ-1 пац1енти були розподтеш на групи: I групу, що складалася з 32 пацкнлв з ппотиреозом на тл1 AIT без ожиршня; II групу - 34 хворих на первинний ппотиреоз та ожиршня; III групу - 34 хворих на пкляоперацш-ний ппотиреоз без ожиршня; IV групу - 33 хворих на пкляоперацшний ппотиреоз 1з ожиршням.
Анал1зували динамку кл1н1чних ознак г1по-тиреозу, вагу тта, р1вш артер1ального тиску (АТ), наявнкть альбумшурП' i показники ШКФ, а також безпеку тривалого застосування левотироксину (LT4), ¡нг1б1тора АПФ еналаприлу та аторвастатину.
Статистичний анал1з проводився вар1ацшно-статистичним методом. При анал1з1 матер1алу роз-раховували середн1 величини (M), Ух стандартш похибки (m) i дов1рчий 1нтервал. В1рог1дн1сть вщмшностей оц1нювали за t-критерieм Стьюдента для залежних i незалежних виб1рок. Вщмшносп вважали в1рог1дними при р<0,05. Залежнкть показник1в оц1нювалася методом Сп1рмана з
Розподiл пацi€нтiв залежно вщ схеми лiкування
Таблиця 1
1 група (п=32) - хвор1 на первинний 1А група (п=16) 1Б група (п=16)
г1потиреоз без ожиршня базове л1кування ЬТ4+аторвастатин 20 мг/добу 6 мк, еналаприл
II група (п=34) - хвор1 на г1потиреоз 11А група (п=17) 11Б група (п=17)
1 ожир1ння базове лкування ЬТ4+аторвастатин 20 мг/добу 6 мк, еналаприл
III група (п=34) - хвор1 на 111А група (п=17) 111Б група (п=17)
пкляоперацшний г1потиреоз без ожир1ння базове лкування ЬТ4+аторвастатин 20 мг/добу 3 мк, еналаприл
IV група (п=33) - хвор1 на IV А група (п=15) МБ група (п=18)
пкляоперацшний ппотиреоз 1 ожиршня базове л1кування ЬТ4+аторвастатин 20 мг/добу 6 м1с, еналаприл
обчисленням коефiцi€нта кореляцiT. Статистичне опрацювання матерiалу проведене за допомогою варiацiйноT i описовот статистики з використанням стандартного пакета статистичних розрахун^в Ехе1 6.0 на персональному комп'ютерi Репйит III.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
При машфестному гiпотиреозi суттево зростав рiвень МХП-1 у плазмi кровi хворих порiвняно з контролем. Так, виявлено достовiрно значуще пiдвищення рiвня даного медiатора порiвняно з групою контролю у хворих з ппотиреозом на Грунт А1Т без ожирiння, який становив 174,42±4,21 нг/мл (р<0,05), тодi як у пащен^в з гiпотиреозом на Грунт А1Т та ожирiнням - 190,36±3,69 нг/мл (р<0,05), вiдповiдно (рис. 1). У грут пацiентiв з пкля-операцiйним гiпотиреозом також спостеркалось статистично значуще пiдвищення даного хемокшу:
Рис. 1. Р1вн1 МХП-1 у плазм! кров!хворих та здорових донор'1в
Прим1тка: * - в1рог1дн1сть в1дм1нностей пор1вняно з контролем (здоров! донори) при р<0,05.
143,15±2,25 нг/мл (р<0,05) - у па^ентв без надмiр-нот маси тта та до 167,34±3,85 нг/мл (р<0,05) вiдповiдно у пацiентiв з пкляоперацшним ппо-тиреозом та ожирiнням.
Середне значення даного показника у вах пащентв перевищувало верхню межу референтного штервалу нормальних значень для МХП-1, який складае 0-139 пг/мл.
Пщвищення рiвнiв МХП-1 свiдчить про наявнкть формування активноТ запальноТ вщпов^ в групi пацiентiв з машфестним гiпотиреозом та активацiT моноцитарноТ ланки iмунiтету, особливо в пацiентiв з А1Т. Крiм того, суттеве значення в зростанш рiвня МХП-1 може мати вплив таких факторiв, як АГ, протеTнурiя та азотемiя.
У нашому дослiдженнi встановлено прямий середньот сили кореляцiйний зв'язок мiж рiвнем ТТГ та рiвнем МХП-1 у плазмi кровi хворих, прямий кореляцшний зв'язок мiж рiвнем креатинiну в кровi та альбумiнурiею, зворотний середньоТ сили кореляцiйний зв'язок ШКФ з концентрацкю МХП-1.
Отриманi нами результати узгоджуються з даними iнших авторiв [10], згiдно з якими продук^я МХП-1 пiдвищуеться у хворих на некомпенсований ппотиреоз. Виявленi зв'язки свщчать, що рiвень останнього певною мiрою вiдображае функцiо-нальний стан нирок та може бути використаний як доповнення до традицшних методiв обстеження хворих.
Для детальнiшоT характеристики отриманих результатв лiкування всi пацкнти залежно вiд схеми лкування були розподiленi на пiдгрупи.
Лкування складалося з двох етапiв. Перший етап - титрування дози 1_Т4 та еналаприлу. 1нпб^ор АПФ (еналаприл) призначали методом титрування вщповщно вщ 2,5 мг/добу до досягнення максимально переносимо!' дози, оптимiзувавши ТТ пiдбiр
Вплив базового та комплексного лiкування ппотиреозу на динамiку МХП-1
Таблиця2
зорих До лiкування Пiсля лiкування Д, % Р
1А 174,57±4,41 167,44±3,65 -4,08 >0,05
1Б 174,29±7,2 159,19±3,29 -8,67 <0,05
11А 190,62±6,18 164,53±4,88 -13,69 <0,05
11Б 190,13±4,55 153,23±1,4 -19,4 <0,05
IIIÄ 142,91±2,52 138,44±2,65 -3,13 >0,05
111Б 143,39±3,87 132,30±3,97 -7,73 <0,05
IVА 167,7±5,47 166,18±5,66 -0,91 >0,05
IVБ 169,9±4,85 157,44±3,66 -6,75 <0,05
Iгрупа
II група
III група
IV група
Примтка: А, % - в1дношення кнцевого до початкового значення показника в процентах; p - коеф1ц1ент достов1рност1 в1дм1нност1 в1дносно початкового значення показника.
для кожного патента пщ контролем гемодинамт-них показник1в.
Другий етап л1кування - до шдивщуально п1д1браних доз LT4 та еналаприлу додавали аторва-статин (20 мг/добу). У жодного патента не було протипоказань до призначення аторвастатину та еналаприлу. Для оцшки безпеки аторвастатину, згщно з 1нструкц1ею препарату, через 4 тижн1 у вс1х пац1ент1в визначали р1вень глюкози кров1, креа-тинфосфок1нази (КФК), р1вн1 печ1нкових трансамшаз (АлАТ, АсАТ) та сечово''' кислоти. Суттевих вщхилень у досл1джуваних показниках виявлено не було.
У табл. 2 представлен! результати л1кування. У 1Б груп1 хворих з первинним ппотиреозом без ожир1ння, як1 на тл1 базово'' терапи отримували аторвастатин та еналаприл, експреая МХП-1 змен-шилась з 174,29±7,2 до 159,19±3,29 пг/мл, тобто в середньому на 8,67% (p<0,05), тод1 як у 1А груп1 виявлено лише тенденц1ю до зниження - з 174,57±4,41 до 159,19±3,29 пг/мл (p>0,05).
У груп1 хворих первинним г1потиреозом та ожиршням на тл1 прийому LT4 вм1ст МХП-1 знизив-ся недостов1рно (p>0,05), тод1 як п1д впливом комплексного л1кування досягнуто найбтьш ефектив-ного зниження серед вах груп: з 190,13±4,55 до 153,23±1,4 пг/мл, тобто на 19,4% (p<0,05).
Под1бна тенденц1я спостер1галася у хворих на пкляоперацмний г1потиреоз без ожир1ння. Р1вень МХП-1 знизився недостов1рно у 111А груп1, тод1 як у 111Б - в середньому на 7,73% (p<0,05).
У хворих на тсляоперацшний г1потиреоз 1з ожиршням пщ впливом базового л1кування р1вень МХП-1 у IVА п1дгруп1 знизився з 167,7±5,47 до 166,18±5,66 пг/мл, тобто в середньому на 0,91%
(р>0,05), а в 1УБ пщгруп спостерiгалась тенденцiя до зниження з 166,98±5,71 до 157,44±3,66 пг/мл, тобто в середньому на 6,75% (р<0,05).
Отже, поеднане застосування ЬТ4, шпбггора АПФ еналаприлу та аторвастатину суттево iнгiбуе утво-рення МХП-1. Статистичний аналiз показав, що динамiка була найбтьш вираженою у 11Б грут.
Застосування И4, i особливо його поеднання з еналаприлом та аторвастатином, сприяло покра-щенню клiнiчного стану хворих, зменшенню проявiв гiпотиреозу, зниженню маси тiла, помiрному зни-женню АТ, а також нормалiзацií показниюв функцГГ нирок.
У жодному з наших спостережень не виявлено будь-яких серйозних побiчних ефек^в. Обидва пре-парати добре поеднувались iз стандартною базо-вою терапiею гiпотиреозу.
ВИСНОВКИ
1. При машфестному гiпотиреозi спостерiгаеться формування хрошчного низькоiнтенсивного запалення в нирках з найбтьшим ступенем вираженостi при некомпенсованому ппо-тиреозi на ™ автоiмунного тирео'диту, маркером якого слугуе пщвищення концентрацГ'' МХП-1 у сечк
2. Поеднане застосування ЬТ4, еналаприлу та аторвастатину впродовж 6 мкя^в у хворих на ппотиреоз посилюе терапевтичний ефект базово' терапП' та зменшуе надмiрну продукцiю МХП-1 у сечк
Перспективи подальших дослiджень спрямо-ванi на вивчення взаемозв'язку рiвня МХП-1 у сечi з шшими патогенетичними чинниками
розвитку дисфункцп нирок у хворих на маыфестний гiпотиреоз.
Л1ТЕРАТУРА
1. Иванов Д.Д. Атеросклеротический стеноз почечных артерий - находится ли эта проблема в ведении кардиолога? // Medicine Review - 2009. - № 3 (08).
- С. 36-45.
2. Купновицька 1.Г., Мартин'!в 1.В., Мигаль Л.А. Нирковi ефекти аторвастатину // УкраТнський терапевтичний журнал. - 2011. - № 3. - С. 97-10.
3. Basu G., Mohapatra A. Interactions between thyroid disorders and kidney disease // Indian J. Endocrinol. Metab. - 2012. - Vol. 16 (2). - P. 204-213.
4. Clinical and biochemical implications of low thyroid hormone levels (total and free forms) in euthyroid patients with chronic kidney disease / J.J. Carrero, A.R. Qureshi, J. Axelsson et al. //Journal of Internal Medicine. - 2007. - Vol. 262, № 6. - P. 690-701.
5. Correlation between severity of thyroid dysfunction and renal function /J.G. Den Hollander, R.W. Wulkan, M.J. Mantel, A. Berghout. // Clin. Endocrinol. - 2005. -Vol. 62. - P. 423-427.
6. Giunti S., Barutta F., Perin P.C., Gruden G. Targeting the MCP-1/CCR2 System in diabetic kidney disease // Curr. Vasc. Pharmacol. - 2010. - Vol. 8 (6). - P. 849-860.
7. Meuwese C.L., Dekker F.W., Lindholm B. et al. Baseline levels and trimestral variation of triiodothyronine and thyroxine and their association with mortality in maintenance hemodialysis patients // Clin. J. Am. Soc. Nephrol. - 2012. - Vol. 7. - P. 131-138.
8. Sari R., Eray Е. The effect of atorvastatin treatment on insulin resistance, leptin, and highly sensitive C-reac-tive protein in hypercholesterolemic patients // Endocrinologist. - 2007. - Vol. 17 (6). - P. 315-317.
9. The monocyte chemoattractant protein-1 / CCR2 loop, inducible by TGF-beta, increases podocyte motility and albumin permeability / E.U. Lee, C.H. Chung, C.C. Khoury [et al.] // Amer. J. Physiol. Renal Physol.
- 2009. - Vol. 297 (1). - P. 85-94.
10. Vargas F., Moreno J.M., Rodriguez-Gomez I. et al. Vascular and renal function in experimental thyroid disorders // Eur. J. Endocrinol. - 2006. - Vol. 154. - P. 197-212.
11. Williams T.M., Little M.H., Ricardo S.D. Macrophages in renal development, injury and repair // Semin. Nephrol.
- 2010. - Vol. 30 (3). - P. 255-267.
РЕЗЮМЕ Динамша píbhíb моноцитарного хемоатрактантного протешу шд впливом лшування ппотиреозу О.М. Д1душко
Мета дослщження - вивчити вплив комплексного л^ування ппотиреозу на вмкт моноцитарного хемоатрактантного проте'''ну-1 у сечi хворих на пер-винний ппотиреоз.
Матерiали та методи. Обстежено 133 хворих на ппотиреоз. З числа обстежених у 67 пацкнлв був
пкляоперацшний ппотиреоз, у 66 - ппотиреоз на ™i автоiмунного тиреощиту (А1Т). Пацкнти були розподтеы на групи: I трупу, що складаеться з 32 пацкнлв i3 ппотиреозом на ™i AIT без ожиршня; II трупу - 34 хворих на первинний ппотиреозом та ожиршня; III трупу - 34 хворих на пкляоперацшний ппотиреоз без ожиршня; IV трупу - 33 хворих на пкляоперацшний ппотиреоз iз ожиршням.
Результати та обговорення. У пацкнлв iз ппотиреозом виявлено достовiрне пщвищення рiвнiв хемоатрактантного бтка моноцилв-1 (МХП-1) у вах трупах. Найбтьш виражен змши продукцП' МХП-1 спостеркали у хворих на первинний ппотиреоз i ожиршня. Обговорено можливкть пщвищення ефективносп л^ування таких пацктгв шляхом поеднаното застосування левотироксину (LT4), еналаприлу та аторвастатину протятом 6 мкя^в. Одночасне застосування LT4, еналаприлу та аторвастатину посилюе терапевтичний ефект базисно!' терапп i зменшуе надмiрну продукщю МХП-1 у сечк
Висновки. При гiпотиреозi ктотно пщвищений рiвень МХП-1 у плазмi кровi хворих як iз ожиршням, так i без ожиршня. Найвищi показники заф^соваы в хворих з первинним ппотиреозом i ожиршням. Поеднане застосування LT4, еналаприлу та аторвастатину протятом 6 мкя^в у хворих на ппотиреоз посилюе терапевтичний ефект базово!' терапп та зменшуе надмiрну продукцю МХП-1 у сечк
Ключовi слова: ппотиреоз, хемоатрактантний бток моноцилв-1, левотироксин, шпб^ори АПФ, аторвастатин.
РЕЗЮМЕ
Динамика уровней моноцитарного хемоаттрактантного протеина под влиянием лечения гипотиреоза О.Н. Дидушко
Цель исследования - изучить влияние комплексного лечения типотиреоза на содержание моноцитарното хемоаттрактантното протеина-1 в моче больных первичным типотиреозом.
Материалы и методы. Обследовано 133 больных с типотиреозом. Из числа обследованных у 67 пациентов был послеоперационный типотиреоз, у 66 - типотиреоз на почве аутоиммунного тиреои-дита (АИТ). Пациентов разделили на труппы: I труппу, состоящую из 32 пациентов с типотиреозом на почве АИТ без ожирения; II труппу - 34 больных с первичным типотиреозом и ожирением; III труппу - 34 больных послеоперационным типотиреозом
без ожирения; IV группу - 33 больных послеоперационным гипотиреозом и ожирением.
Результаты и обсуждение. У пациентов с гипотиреозом выявлено достоверное повышение уровней хемоаттрактантного белка моноцитов-1 (МХП-1) во всех группах. Наиболее выраженные изменения продукции МХП-1 наблюдали у больных с гипотиреозом и ожирением. Обсуждалась возможность повышения эффективности лечения таких пациентов путем сочетанного применения левотироксина (LT4), эналаприла и аторвастатина в течение 6 месяцев. Одновременное применение LT4, эналаприла и аторвастатина усиливает терапевтический эффект базисной терапии и уменьшает избыточную продукцию МХП-1 в моче.
Выводы. При манифестном гипотиреозе существенно повышен уровень МХП-1 в плазме крови больных как с ожирением, так и без ожирения. Наиболее высокие показатели зафиксированы у больных с гипотиреозом на почве АИТ и ожирением. Сочетанное применение LT4, эналаприла и аторвастатина в течение 6 месяцев у больных гипотиреозом усиливает терапевтический эффект базисной терапии и уменьшает избыточную продукцию МХП-1 в моче.
Ключевые слова: гипотиреоз, хемоаттрактант-ний белок моноцитов-1, левотироксин, ингибиторы АПФ, аторвастатин.
SUMMARY
Dynamics of monocyte chemoattractant protein levels under the influence of hypothyroidism treatment O. Didushko
Purpose - to investigate is the influence of complex treatment of hypothyroidism on the level of monocyte chemoattractant protein-1 in patients with primary hypothyroidism urine.
Materials and methods. 133 patients with manifested hypothyroidism were examined. Among them 67 patients had developed postoperative hypothyroidism and 66 patients had hypothyroidism resulting from autoimmune thyroiditis (AIT). Patients were divided into Group 1, containing 32 patients with hypothyroidism resulted from AIT without obesity; Group 2, involving 34 obese patients with AIT and hypothyroidism; Group 3, including 34 patients with postoperative hypothyroidism without obesity and Group 4, encompassing the rest 33 obese patients with postoperative hypothyroidism.
Results and discussion. Patients' data have shown significant increase level of monocyte chemoattractant protein-1 (MCP-1) in all groups. The most expressed changes of MCP-1 secretion have been revealed in obese patients with hypothyroidism resulting from AIT. Were investigated the possibility to increase the efficacy of treating such patients with combination therapy with levothyroxine (LT4), ena-lapril and atorvastatin during six months. Simultaneous use of LT4, enalapril and atorvastatin enhances the therapeutic effect of the background therapy and decreases the overproduction of MCP-1 in urine.
Conclusions. The plasma level of MCP-1 was significantly higher in both obese and not obese patients with manifested hypothyroidism. The highest levels have been found in obese patients with manifested hypothyroidism resulting from AIT. Combination therapy with LT4, enalapril and atorvastatin during six months in patients with manifested hypothyroidism enhances the therapeutic effect of the background therapy and decreases the overexcretion of MCP-1 in urine.
Key words: hypothyroidism, monocyte chemoattractant protein-1, levothyroxine, angiotensin-converting enzyme inhibitor, atorvastatin.
Дата надходження до редакцп 09.11.15 р.
