CC BY
43
УДК 616.441-008.64+611.018.74+616.61
ддушко о.м.
ДВНЗ «1вано-Франювсы<ий на^ональний медичний унверситет», м. 1вано-Франювсыс Украна
ЕНДОТЕ^АЛЬНА ДИСФУНКЩЯ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦП НИРОК У ХВОРИХ НА ППОТИРЕОЗ
Резюме. Вступ. Установлено, що ендотелiальна дисфунк^я виявляеться навть у межах нормальних зна-чень тиреотропного гормону / попршуеться в м'ру зростання р'1вня тиреотропного гормону. Мета до^-дження: вивчення стану ендотелiю та його впливу на функ^ю нирок ухворих на первинний ппотиреоз. Матерiали та методи. Обстежено 188 па^енлв iз манiфестним ппотиреозом. Паценти були роздiленi на групи: I групу становили 45 па^енлв iз ппотиреозом на тлi ав^мунного тирео'диту без ожирiння; II групу — 46 хворих на автоiмунний тирео'дит iз ппотиреозом та ожирiнням; III групу — 47хворих на псля-операцйний ппотиреоз без ожирiння; IV групу — 50 хворих на псляопера^йний ппотиреоз з ожирiнням. Результати. При дослiдженнi ендотелiально'í функцИу всЫ групаххворих на ппотиреоз виявлена вiрогiд-на рiзниця в ))' показниках, причому ендотелiальна дисфунк^я була бльш вираженою в па^енпв II та IV груп. Прирст даметра плечово' артери псля компреси як у II, так / в IV груп/ був удвн': менший, 'I, вд-повдно, ендотелйзалежна вазодилатаця (ЕЗВД) теж була меншою, нж у здорових, на 46,4 та 47,7 %. В об'еднанй груп'1 манфестного гипотиреозу було виявлено зворотний середньо' сили кореля^йний зв'язок мiж рiвнем тиреотропного гормону та ЕЗВД, а також мж ЕЗВД та загальним холестерином / лiпопротеíнами низько' щшьносп. Установлено також середньо'1' сили зворотний зв'язок у I \ II групах та слабкий, але позитивний зворотний зв'язок у III та IV групах мж васкулоендотел'альним фактором росту \ швидкстю клубочково' фшьтраци. Висновки. Отриманi кореляцiйнi зв'язки вказують на взаемо-обтяжуючий вплив ппофункци щитопо^бно''залози, ожирiння та пперхолестеринеми на розвиток ендо-телiально 'í дисфункци у хворих на первинний ппотиреоз та зниження швидкост клубочково' фшьтраци. Поеднане застосування левотироксину, iнгiбiтора анг'ютензинперетворюючого ферменту еналаприлу та аторвастатину суттево покращуе ЕЗВД.
Ключовi слова: ппотиреоз, ендотелiальна дисфунк^я, васкулоендотелiальний фактор росту.
о Fl ® Клиническая тиреоидология
/Clinical Thyroidology/
International journal of endocrinology
Роботу виконано в рамках науково-дослгдног робо-ти кафедри ендокринологи ДВНЗ «1вано-Франк1вський нащональний медичний утверситет»: «Розробка но-вих niдходiв до комплексного лтування гтотиреозу» (№ держреестраци 0113и005376; 2013-2018 рр.). Автор гарантуе в1дпов1дальтсть за все, що опублковано в статт1. Автор гарантуе в1дсуттсть конфлкту ттереав та власног фтансово! зац1кавленост1 при виконанш роботи та написанн статт1.
Вступ
Ендотелш — орган внутршньо! секрецн, що регу-люе тонус судин, захищае !х вщ негативно! ди цирку-люючих клггин i субстанцш, контролюе транспорту-вання розчинних речовин у кштини судинно! стшки, здшснюе контроль iмунних, запальних i репаратив-них процешв, шдтримуе баланс мюцевих процешв гемостазу [2, 3]. Зазначеш функцн ендотелш реалiзуе шляхом синтезу та видшення бюлопчно активних сполук: вазодилатуючих (оксид азоту (N0), простаци-
клш, ендотелiальний фактор гшерполяризацн) та ва-зоконстрикторних/протромбогенних (ендотелш-1, тромбоксан А2, простагландин Н2, ангютензинпере-творюючий фермент (АПФ) i утворюваний за його до-помогою анпотензин II (А II)). N0 — найпотужшший серед зазначених вище вазодилататорiв — молекула малого розмiру, високореактивний радикал, лшофть-шсть якого зумовлюе його вшьне проникнення через клгганш мембрани. На сьогодш ендотелш — ще один орган-мшень. Вщомо, що порушення його функци — ендотелiальна дисфункщя (ЕД) е одним iз раншх i важливих компоненпв патогенезу багатьох захворю-вань [2, 4].
Адреса для листування з автором:
Дадушко О.М.
E-mail: did-oksana@ukr.net
© Дадушко О.М., 2016
© «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Низкою дослщниюв було показано, що при гшотире-оз1 спостер1гаються порушення ендотел1ально! функцй [10]. Причому в дослщженш J. Lekаkis 1 сп1вавтор1в було показано, що ЕД виявляеться навиъ у межах нормаль-них значень тиреотропного гормону (ТТГ) 1 попршуеть-ся в м1ру зростання його р1вня [5, 7, 10]. Стан ендотелш при г1потиреоз1, у тому числ1 субкл1н1чному, полшшу-еться при призначенш замюно! терапи левотироксином 1 пов'язаний 1з нормал1зац1ею р1вня NО-синтази [10].
Порушення вуглеводного обм1ну, шсулшорезис-тентн1сть (1Р) та ожир1ння належать до важливих неге-модинам1чних компоненпв ЕД та раннього судинного старшня [1]. 1Р у д1тей супроводжуеться розвитком ЕД. Найбтьш чутливими маркерами ЕД у дггей з 1Р е N0 та загальний лептин, що тюно асоц1йован1 з базальним 1нсул1ном та 1Р. Предиктором розвитку ЕД та артер1аль-но! жорсткост е 1ндекс НОМА-IR як показник 1Р [1, 5]. Участь лептину в ендотел1альнш функцй доведена наяв-н1стю рецептор1в в ендотели судин [2, 4].
Мета дослщження: вивчення стану ендотелш та його впливу на функцш нирок у хворих на первин-ний г1потиреоз.
Матерiали та методи дослiдження
У досл1дження були включен1 188 пац1ент1в 1з ма-н1фестним г1потиреозом, яю знаходяться на диспансерному обл1ку в ендокринолопв пол1кл1н1к м. 1вано-Франывська, а також в ендокринолог1чному вщдщенш 1вано-Франывсько! ОКЛ. Середн1й в1к хворих — 56 ± 8 рок1в; тривалють документально п1дтвердженого анамнезу ппотиреозу — 7,88 ± 2,30 року. У контрольну гру-пу були включеш 30 ос1б без тиреощно! патологи.
Критери включення в дослщження: попередньо п1дтверджений д1агноз ппотиреозу (вперше виявле-ного або декомпенсованого первинного ппотиреозу) — за наявносп виявлення р1вня ТТГ, що перевищуе верхню межу референтного д1апазону (4,0 мМО/л), у поеднанн1 з1 зниженими р1внями в1льного тироксину (вТ4) (< 10,3 пмоль/л) 1 втьного триийодтирон1ну (вТ3) (< 2,3 пмоль/л); добровтьна згода пац1ента на участь у дослщженш Критер1ями виключення з дослщження були: наявн1сть в анамнез! порушень мозкового кровооб1гу, будь-яко! з форм 1шем1чно! хвороби серця (за даними анамнезу та проведеного обстеження, що включае електрокардюграфш, ехокардюграфш, виявлення симптом1в недостатност1 кровооб1гу); артер1аль-на г1пертенз1я вище I ступеня; хрон1чн1 захворювання серцево-судинно! системи з розвитком недостатност кровооб1гу вище II функционального класу за кла-сиф1кац1ею NYHA; наявн1сть в анамнез! будь-якого хрошчного захворювання нирок; хрошчш захворювання печ1нки; онколог1чн1 захворювання; системш захворювання сполучно! тканини; хрошчш захворювання з алерпчним компонентом в генез1 (бронх1альна астма та ш); авто1мунн1 захворювання (за винятком авто1мунного тирео!диту); гостре запальне та/або за-гострення хрон1чного запального захворювання; ва-г1тн1сть; прийом г1пол1п1дем1чних препаратав; псих1чн1 захворювання; 1нш1 ендокринн1 захворювання.
Комплексне лабораторно-iнструментальне до-слiдження функцй' нирок мiстило проведення за-гальноклМчного, лабораторного, iнструментального обстеження. Оцiнку функцй' ендотелш проводили на початку дослщження, через 3 та 6 мюящв тсля ль кування за допомогою проби з реактивною гiперемieю на основi дослiдження ендотелшзалежно'' вазодилатацй' (ЕЗВД) плечово'' артерй' (ПА) за методикою Celermajer (1992) на апаратi ультрасонографiчного обстеження Logiq Booq XP за допомогою лшшного датчика частотою 10 МГц. Нормальною реакщею плечово'' артерй' у фазу реактивно'' гшереми вважали ii дилатацiю бiльше шж на 10 % вiд вихщного значення. Якщо ЕЗВД ста-новила менше 10 % або була наявна вазоконстрикщя, то вважали, що пащент мае ЕД. Аналопчно до проби з реактивною гiперемieю здшснювали розрахунок по-казника ендотелiйнезалежноi' вазодилатацй' — вщносну змiну внутрiшнього дiаметру ПА пiсля сублiнгвального прийому нпромшту. Також визначали рiвень васкуло-ендотел1ального фактора росту (ВЕФР) у плазмi кровi.
Усiм хворим проводили комплексне загальнокль нiчне обстеження, визначення шдексу маси тiла (1МТ). Рiвень гормошв щитоподiбноi' залози (ЩЗ), а також ТТГ визначали в iмунологiчнiй лаборатори обласно'' клiнiчноi' лiкарнi з використанням аналiзатора Stat Fax 303 та набору реактивiв DRG (USA). Концентрацш ВЕФР визначали методом iмуноферментного аналь зу з використанням тест-системи виробництва ЗАО «Вектор-Бест» (м. Новосибiрськ, РФ) на початку дослщження та через 6 мюящв лшування. Наявнють ура-ження нирок констатували за наявнютю порушення проникностi клубочкового фтыра — появою альбуш-нурй' та показниками швидкост клубочково'' фтыра-ци (ШКФ), визначено'' за формулами CKD-EPI. Для оцшки впливу автоiмунного процесу в ЩЗ, а також 1МТ пащенти були роздiленi на групи: I групу стано-вили 45 пащентав iз гiпотиреозом на rai автоiмунного тирео'диту (А1Т) без ожиршня; II групу — 46 хворих на А1Т iз гiпотиреозом та ожиршням; III групу — 47 хворих на явний гшотиреоз без ожиршня; IV групу — 50 хворих на явний гшотиреоз з ожиршням. Мiж хво-рими основно'' та контрольно'' груп не було суттевих вщмшностей за вiковими, гендерними критерiями та базовою терапieю.
Анал1зували динамiку клiнiчних ознак гiпотиреозу, показнитв ЕД на тлi застосування левотироксину, ш-гiбiтора АПФ еналаприлу та аторвастатину.
Статистичний аналiз проводився варiацiйно-ста-тистичним методом. При аналiзi матерiалу розрахо-вували середнi величини (M), 'х стандартнi похибки (m) i довiрчий штервал. Вiрогiднiсть вiдмiнностей ощ-нювали за t-критерieм Стьюдента для залежних i не-залежних вибiрок. Вiдмiнностi вважали вiрогiдними при р < 0,05. Залежнють показникiв оцшювалася методом Спiрмана з обчисленням коефщента кореляцй'. Статистичне опрацювання матер1алу проведене за допомогою варiацiйноi' та описово'' статистики за допомогою стандартного пакета статистичних розрахунтв Ехсе1 6.0 на персональному комп'ютерi Pentium III.
Результати
Оцшку функци' ендотелiю ми проводили за визна-ченням показника ЕЗВД (табл. 1).
При дослщженш ендотелiальноï функци' у Bcix гру-пах хворих на ппотиреоз виявлена Biporum рiзниця в il показниках, причому ЕД була бтьш вираженою в пащенпв II та IV груп, що свiдчить про вплив ожи-piння на ЕД. Так, прирют дiаметpа плечово!' артери' пю-ля компреси' як у II, так i у IV гpупi був удвiчi менший, i, вiдпoвiднo, ЕЗВД теж була меншою, нiж у здорових, на 46,4 та 47,7 % (р < 0,05).
!снуе велика доказова база того, що ВЕФР шдукуе експресш ендотелшу-1 — одного з найпотужшших чинниюв ЕД [2, 3, 6].
Як показали результати проведеного нами досль дження, при машфестному гiпoтиpеoзi суттево зростав piвень ВЕФР у плазмi кpoвi хворих пopiвнянo з контролем. Так, виявлено вipoгiднo значуще шдвищення piвня даного медiатopа пopiвнянo iз групою контролю у хворих iз гiпoтиpеoзoм на тлi AIT без ожиршня, що становив 46,46 ± 1,39 пг/мл (р < 0,05), тoдi як у пащенпв iз гiпoтиpеoзoм на тлi AIT та ожиршням — 48,09 ± 1,82 пг/мл (р < 0,05) (табл. 2). У груш пащенпв iз пiсляoпеpацiйним гiпoтиpеoзoм також спостериало-ся статистично значиме пiдвищення даного хемокшу: 43,00 ± 1,45 пг/мл (р < 0,05) — у пащенпв без надмipнoï маси тта та до 45,76 ± 2,51 пг/мл (р < 0,05) у пащенпв
i3 пiсляоперацiйним гiпотиреозом та ожиршням. Отже, найбтьш вираженi змши продукци' ВЕФР спостериа-ли у хворих i3 гiпотиреозом на rai AIT та ожирiння, що шдтверджуеться iншими дослiдниками [4, 12].
При проведенш кореляцiйного аналiзу встановлено прямий середньо!' сили кореляцiйний зв'язок мiж рiв-нем ТТГ та рiвнем ВЕФР у плазмi кровi пащенпв I груши — г = 0,448 (р < 0,05), у пащенпв II груши цей зв'язок був прямий сильний — г = 0,76 (р < 0,05), у хворих III групи був прямий помiрний — г = 0,314 (р < 0,05) i в IV груш — прямий значно1 сили — г = 0,505 (р < 0,05).
У пащенпв I та II груп виявлено прямий середньо!' сили кореляцшний зв'язок мiж рiвнем ВЕФР та рiвнем антитт до тиреощно!' пероксидази: г = 0,51 та г = 0,581 (р < 0,05) вщповщно, у хворих III та IV груп даний зв'язок вщсутшй, що узгоджуеться iз даними шших до-слщниюв [3].
Виявлено також прямий кореляцшний зв'язок мiж рiвнями ВЕФР та загальним холестерином: помiрний у хворих I групи — г = 0,311 (р < 0,05), значний у II груш — г = 0,633 (р < 0,05), у хворих III та IV груп по-мiрний — г = 0,486 (р < 0,05) та значний — г = 0,619 (р < 0,05) вщповщно.
Отже, при машфестному гiпотиреозi суттево зростав рiвень ВЕФР у плазмi кровi хворих як з ожиршням, так i без ожиршня, проте найвищi показники зафксо-ваш у хворих iз ппотиреозом на rai AIT та ожиршня.
Таблиця 1. Показники проби з реактивною гiперемieю в пац1ент1в iз первинним ппотиреозом
Показник Здоров^ n = 30 1група, n = 45 II група, n = 46 III група, n = 47 IV група, n = 50
Дiаметр ппечово'| артери вихщний, мм 4,03 ± 0,03 4,00 ± 0,04 3,96 ± 0,04 4,01 ± 0,03 4,03 ± 0,03
Дiаметр ппечово'| артери топя компреси, мм 4,64 ± 0,03 4,32 ± 0,04* 4,20 ± 0,04* 4,32 ± 0,03* 4,18 ± 0,03*
Прирют дiаметра ПА, мм 0,61 ± 0,01 0,32 ± 0,01* 0,24 ± 0,01* 0,30 ± 0,01* 0,23 ± 0,01*
ЕЗВД, % 15,23 ± 0,26 7,93 ± 0,35* 6,04 ± 0,35* 7,57 ± 0,36* 5,84 ± 0,31*
Примтка: * — р1зниця в1рогщна щодо показник1в практично здорових oci6 (р < 0,05).
Таблиця 2. Показники рiвнiв ВЕФР у пац1ент1в iз первинним ппотиреозом
Показник Здоровi Iгрупа, n = 45 II група, n = 46 III група, n = 47 IV група, n = 50
ВЕФР, пг/мл 30,27 ± 0,98 46,46 ± 1,39* 48,09 ± 1,82* 43,00 ± 1,45* 45,76 ± 2,51*
Примтка: * — рiзниця вiрогiдна щодо показниюв практично здорових осб (р < 0,05).
Таблиця 3. Розподл пац1ент1в залежно в'щ схеми л1кування
I група (n = 45) — хворi з AIT, ппотиреозом без ожиршня 1А група (n = 20) 1Б група (n = 25)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 6 мю., енапаприп
II група (n = 46) — хворi з AIT, ппотиреозом i ожиршням 11А група (n = 20) 11Б група (n = 26)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 6 мю., енапаприп
III група (n = 47) — хворi на явний ппотиреоз без ожиршня 111А група (n = 21) 111Б група (n = 26)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 3 мю., енапаприп
IV група (n = 50) — хворi на явний ппотиреоз iз ожиршням IVA група (n = 22) IVБ група (n = 28)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 6 мю., енапаприп
Таблиця 4. Вплив базового та комплексного лкування ппотиреозу на динамiKy ендотелйзалежноУ
вазодилатацИ' (%)
Група хворих До л^ування Пiсля лшування 3 Mic. Пicля лiкування 6 Mic. p
1група IA 8,08 ± 0,43 9,06 ± 0,29 9,80 ± 0,53 < 0,05
!Б 7,82 ± 0,53 11,08 ± 0,48* 12,63 ± 0,90* < 0,05
II група IIA 6,00 ± 0,44 7,44 ± 0,52 9,07 ± 0,48 <0,05
ИБ 5,92 ± 0,52 8,54 ± 0,47* 10,81 ± 0,86* < 0,05
III група IIIA 7,69 ± 0,60 8,47 ± 0,33 9,41 ± 0,51 > 0,05
ШБ 7,48 ± 0,46 9,83 ± 0,54* 11,38 ± 0,80* < 0,05
IV група IVA 5,99 ± 0,45 6,50 ± 0,58 7,64 ± 0,31 > 0,05
IVB 5,97 ± 0,42 8,27 ± 0,44* 10,69 ± 0,67* < 0,05
Примтки: А (%) — стввщношення юнцевого до початкового значення показника в процентах; p — коеф1Ц1ент в1рогщност1 вщм1нност1 щодо вих'щного значення показника; * — в1рогщн1сть р1зниц1 показника (пiсля л'1кування) м'ж групами А i Б.
За даними лггератури, найбшьш широко вивчено вплив на функцш ендотелш препарапв, що блоку-ють ренш-ангютензин-альдостеронову систему (ш-гiбiтори АПФ i блокатори рецепторiв до ангiотензину II та статини), проте даних про комплексне застосу-вання даних груп препаратiв у хворих на гшотиреоз немае.
Для детальшшо! характеристики отриманих резуль-татiв лiкування всi пащенти залежно вiд схеми лшуван-ня були подалеш на пiдгрупи.
Л^вання складалося з двох етапiв. Перший етап — титрування дози левотироксину ^Т4) та еналапри-лу. 1нпбггор АПФ (еналаприл) призначали методом титрування вщповщно вiд 2,5 мг/добу до досягнення максимально переносимо! дози, оптимiзувавши пiдбiр дози для кожного пащента пiд контролем гемодина-мiчних показниюв.
Другий етап лiкування — до шдивщуально пщ-браних доз LТ4 та еналаприлу додавали аторвастатин 20 мг/добу. У жодного з пащентав не було протипока-зань до призначення аторвастатину та еналаприлу.
Як видно з табл. 4, у пащентав I та II груп компен-сащя гiпотиреозу через 6 мюящв сприяла вiрогiдному зростанню ЕЗВД, проте на тш комплексного лшування iз застосуванням аторвастатину та еналаприлу змши
ЕЗВД були вiрогiдно кращими (р < 0,05) вже через 3, а також 6 мюящв. У групах i3 пiсляоперацiйним гшоти-реозом призначення левотироксину сприяло тенденщ! до пiдвищення ЕЗВД, проте змши були не вiрогiдними навiть через 6 мюящв, тодi як у пащентав, якi отриму-вали комплексне лшування, ЕЗВД вiрогiдно шдвищи-лася вже через 3 мюящ.
У табл. 5 представлена динамша рiвнiв ВЕФР пiд впливом базового та комплексного лшування. У 1Б груш хворих iз А1Т, гiпотиреозом без ожиршня, якi на тлi базово! тераш! отримували аторвастатин та ена-лаприл, експресiя ВЕФР зменшилася з 46,52 ± 1,09 до 39,90 ± 1,73 пг/мл, тобто в середньому на 14,23 % (p < 0,05), тодi як у 1А груш виявлено лише тенден-цш до зниження — з 46,39 ± 2,63 до 44,73 ± 3,83 пг/мл (Р > 0,05).
У групi хворих з А1Т, гiпотиреозом та ожирiнням на rai прийому LT4 вмiст ВЕФР знизився невiрогiдно (p > 0,05), тсда як пiд впливом комплексного л^вання досягнуто зниження з 47,74 ± 1,73 до 37,37 ± 2,18 пг/мл, тобто на 21,72 % (p < 0,05).
Подiбна тенденщя вiдмiчалась у хворих на явний гшотиреоз без ожиршня. Рiвень ВЕФР знизився невь рогiдно в 111А групi, тодi як у 111Б — у середньому знизився на 25,26 % (p < 0,05).
Таблиця 5. Вплив базового та комплексного л^вання гпотиреозу на динам'¡ку ВЕФР, пг/мл
Групи хворих До л^ування Пюля лiкування A,% P
I група IA 46,39 ± 2,63 44,73 ± 3,83 -3,58 0,36 (> 0,05)
IB 46,52 ± 1,09 39,90 ± 1,73 -14,23 0,0023 (< 0,05)
II група IIA 48,43 ± 3,30 44,75 ± 3,22 -7,6 0,22 (> 0,05)
IIB 47,74 ± 1,73 37,37 ± 2,18 -21,72 0,001 (< 0,05)
III група IIIA 43,00 ± 1,91 39,60 ± 1,61 -7,9 0,095 (> 0,05)
IIIB 42,99 ± 2,29 32,13 ± 0,81 -25,26 0,001 (< 0,05)
IV група IVA 45,88 ± 1,76 39,90 ± 1,49 -13,03 0,009 (< 0,05)
IVB 45,64 ± 4,85 33,57 ± 0,98 -26,45 0,01 (< 0,05)
Примтки: А (%) — вщношення юнцевого до початкового значення показника в процентах; p — коеф'1-цент вiрогiдностi вщмнносл щодо вих'щного значення показника.
У випадку хворих на явний гiпотиреоз з ожиршням пщ впливом базового лкування piBeHb ВЕФР у IVA зни-зився з 45,88 ± 1,76 до 39,90 ± 1,49 пг/мл, тобто в серед-ньому на 13,03 % (p < 0,05), а в ГУБ — вiрогiдно знизився з 45,64 ± 4,85 до 33,57 ± 0,98 пг/мл, тобто в середньому на 26,45 % (p < 0,05).
Отже, поеднане застосування LT4, iнгiбiтора АПФ еналаприлу та аторвастатину суттево шпбуе утворення ВЕФР. Статистичний аналiз показав, що динамiка була найбтьш вираженою в ГУБ групi.
Обговорення
Отримаш нами результати узгоджуються з даними шших авторiв, згщно з якими у хворих на некомпенсова-ний ппотиреоз спостерiгаеться ендотелiальна дисфункция — порушуеться ЕЗВД. Порушення ендотелшнеза-лежно! вазодилатацй' не було зафксовано як в нашому, так i в iнших дослiдженнях. Aналогiчна тенденция, за даними, отриманими шшими авторами [3], спостериаеть-ся i при обстеженнi хворих на субклЫчний гiпотиреоз.
У проведеному нами дослщженш встановлено в об'еднанiй групi машфестного гiпотиреозу зворотний середньо! сили кореляцшний зв'язок мiж рiвнем ТТГ та ЕЗВД (г = —0,44, p < 0,05), а також м1ж ЕЗВД та загаль-ним холестерином (г = —0,64, p < 0,05) i холестерином лшопроте!шв низько! щiльностi (ЛПНЩ) (г = —0,51, p < 0,05). Деяи автори вказують на участь лептину в ен-дотелiальнiй функцй', що доведена наявнютю рецеп-торiв в ендотелй' судин [1]. Нами вивчено кореляцшш зв'язки мiж ВЕФР i лептином: у вшх групах вони були прямi середньо! сили: г = 0,332 (р < 0,05) — у хворих Г групи, г = 0,394 (р < 0,05) — у хворих ГГ групи, г = 0,312 (р < 0,05) — у хворих ГГГ та г = 0,539 (р < 0,05) — IV групи.
Отримаш кореляцшш зв'язки вказують на взаемооб-тяжуючий вплив гшофункци щитоподiбно! залози, ожиршня та гшерхолестеринеми на розвиток ЕД у хворих на первинний ппотиреоз.
ЕД визнано одним з основних чинниив патогенезу атеросклерозу, атеротромботичних ускладнень, серцево! недостатносп, вона вiдiграе роль у формуванш клiнiчних проявiв деяких кардюваскулярних патологiчних станiв, зокрема стенокардй' [2, 3]. З метою вивчення впливу ЕД на функцш нирок нами проведено кореляцшний ана-лiз мiж одним iз маркерiв ендотелiально! дисфункци — ВЕФР i ШКФ, що виявив середньо! сили зворотний зв'язок у Г i ГГ групах (г = —0,416, р < 0,05 та г = —0,337, р < 0,05) та слабкий, але позитивний зворотний зв'язок у ГГГ та ГУ групах (г = -0,219, р < 0,05 та г = -0,173, р < 0,05 вщповщно). Отже, можна стверджувати, що ЕД негативно впливае на функцш нирок у хворих на ппотиреоз.
За даними мiжнародних дослщжень, одним iз основних клашв ендотелiопротекторiв вважають статини. Ендотелюпротекторний ефект статишв обумовлений тим, що на поверхш ендотелiю розташоваш спецiальнi рецептори до рiзних макромолекул, зокрема до ЛПНЩ. Показано, що при гшерхолестеринеми змшюеться структура ендотелш: змшюеться сшввщношення ХС/ фосфолiпiди в мембраш ЕК, що призводить до порушення бар'ерно! функцй' ендотелш i пщвищення його про-
никносп для ЛПНЩ [4, 6]. Отримаш нами результати лiкування при поеднаному застосуваннi левотироксину, шпбггора АПФ еналаприлу та аторвастатину доводять вiрогiдне покращення функцй ендотелiю у хворих на ri-потиреоз незалежно вщ етюлоги та наявностi ожиршня. Отже, поеднане застосування левотироксину, шпбггора АПФ еналаприлу та аторвастатину суттево шпбуе утво-рення ВЕФР та покращуе ЕЗВД.
Висновки
1. Отримаш кореляцшш зв'язки вказують на взаемо-обтяжуючий вплив гшофункци щитопод!бно! залози, ожиршня та гшерхолестеринеми на розвиток ендоте-л!ально! дисфункци у хворих на первинний ппотиреоз та зниження ШКФ.
2. Поеднане застосування левотироксину, шпбггора АПФ еналаприлу та аторвастатину суттево покращуе ен-дотелшзалежну вазодилатацiю.
Список лiтератури
1. Бекезин В.В. Особенности сосудодвигательной функции эндотелия у детей и подростков с ожирением и метаболическим синдромом / В.В. Бекезин, Л.В. Козлова, Н.С. Козлова // Педиатрия. — 2008. — Т. 84, № 4. — С. 32-36.
2. Гавриленко Т.И. Сосудистый эндотелиальный фактор роста в клинике внутренних заболеваний и его патогенетическое значение/ Т.И. Гавриленко, Н.А. Рыжкова, А.Н. Пархоменко // Укратський кардiологiчний журнал. — 2011. — № 4. — С. 87-95.
3. Жаринова В.Ю. Эндотелильная дисфункция как мульти-дисциплинарная проблема/В.Ю. Жаринова//Кровообг i гомео-стаз. — 2015. — № 1-2. — С. 9-14.
4. Зубкова С.Т. Оцтка стану ендотелiальноí функцй судин у хворих на гтотиреоз/ С.Т. Зубкова, О.В. Булат, Е.Ю. Ми-хайленко //Ендокринологiя. — 2011. — Т. 16, № 1. — С. 49-54.
5. Козлова Л.В. Эффективность медикаментозной коррекции эндотелиальной дисфункции эналаприлом у детей и подростков с метаболическим синдромом /Л.В. Козлова, В.В. Бекезин,
H.С. Козлова //Педиатрия. — 2007. — Т. 86, № 4. — С. 111-115.
6. Кошля В.1. Динамка VEGF мд впливом аторвастатину та фенофiбрату у хворих на стабльну стенокардю напруження та рак молочноíзалози: Матерiали XIНац. конгресу кардiологiв Украти [Кшв, 28-30 вересня 2010р.] / В.1. Кошля, О.О. Голо-бородько // Укр. кардiологiчний журнал. Додаток 2. — 2010. — С. 196-197.
7. Мартитв 1.В. Ендотелiальна дисфункцш у хворих на артерiальну гтертензж та функцюнальний стан нирок /
I.В. Мартитв //Галицький лжарський втник. — 2010. — T. 17, № 3. — С. 75-79.
8. Пирг Л.А. Ендокринопати-нефропати: ытко^агно-стичт аспекти/Л.А.. Пирiг//Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2011. — № 1. — С. 73-76.
9. Приступюк О.М. Ппотиреоз: ушкодження оргатв i систем / О.М. Приступюк // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2011. — № 4(36). — С. 104-109.
10. Самитин В.В. Факторы сердечно-сосудистого риска, связанные с функцией эндотелия, при субклиническом гипотиреозе / В.В. Самитин, Т.И. Родионова // Клиническая и экспериментальная тиреоидология. — 2009. — № 1. — С. 26-29.
Отримано 11.03.16 ■
Дидушко О.Н.
ГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинский университет», г. Ивано-Франковск, Украина
ЭНДОТЕЛИАЛЬНАЯ ДИСФУНКЦИЯ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ НАРУШЕНИЯ ФУНКЦИИ ПОЧЕК У БОЛЬНЫХ
ГИПОТИРЕОЗОМ
Резюме. Введение. Установлено, что эндотелиальная дисфункция проявляется даже в пределах нормальных значений тиреотропного гормона и ухудшается по мере роста уровня ТТГ. Цель исследования: изучение состояния эндотелия и его влияния на функцию почек у больных первичным гипотиреозом. Материалы и методы. Обследовано 188 пациентов с манифестным гипотиреозом. Пациенты были разделены на группы: I группу составили 45 пациентов с гипотиреозом на фоне аутоиммунного тиреоидита без ожирения; II группу — 46 больных аутоиммунным тиреоидитом с гипотиреозом и ожирением; III группу — 47 больных послеоперационным гипотиреозом без ожирения; IV группу — 50 больных послеоперационным гипотиреозом с ожирением. Результаты. При исследовании эндотелиальной функции во всех группах больных гипотиреозом выявлена достоверная разница в ее показателях, причем эндотелиальная дисфункция была более выраженной у пациентов II и IV группы. Прирост диаметра плечевой артерии после компрессии как во II, так и в IV группе был вдвое менше, и, соответственно, эндотелийзависимая
вазодилатация (ЭЗВД) тоже была меньше, чем у здоровых, на 46,4 и 47,7 %. В объединенной группе манифестного гипотиреоза была обнаружена обратная средней силы корреляционная связь между уровнем тиреотропного гормона и ЭЗВД, а также между ЭЗВД и общим холестерином и липопротеина-ми низкой плотности. Установлена также средней силы обратная связь в I и II группах и слабая, но положительная обратная связь в III и IV группах между васкулоэндотелиальным фактором роста и скоростью клубочковой фильтрации. Выводы. Полученные корреляционные связи указывают на взаимоусу-губляющее влияние гипофункции щитовидной железы, ожирения и гиперхолестеринемии на развитие эндотелиальной дисфункции у больных первичным гипотиреозом и снижение скорости клубочковой фильтрации. Сочетанное применение левотироксина, ингибитора ангиотензинпревращающего фермента эналаприла и аторвастатина существенно улучшает ЭЗВД.
Ключевые слова: гипотиреоз, эндотелиальная дисфункция, васкулоэндотелиальный фактор роста.
Didushko O.N.
SHEI «Ivano- Frankivsk National Medical University», Ivano- Frankivsk, Ukraine
ENDOTHELIAL DYSFUNCTION AS A FACTOR OF RENAL IMPAIRMENT DEVELOPMENT IN PATIENTS WITH
HYPOTHYROIDISM
Summary. Introduction. The endothelial dysfunction was found to be detected even within normal range of thyroid-stimulating hormone and it worsens while the growth of thyroid-stimulating hormone levels. The objective of the investigation was to study the condition of the endothelium and its influence on renal function in patients with primary hypothyroidism. Materials and methods. 188 patients with manifested hypothyroidism were examined. They were divided into following groups: group I involved 45 non-obese patients with hypothyroidism on the background of autoimmune thyroiditis; group II included 46 obese patients with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism; group III consisted of 47 non-obese patients with post-operative hypothyroidism and group IV consisted of obese patients with postoperative hypothyroidism, n = 50. Results. Investigating endothelial dysfunction in all groups of patients suffering from hypothyroidism, a significant difference in its indices has been revealed, moreover, endothelial dysfunction has appeared to be more pronounced in patients from group II and group IV. Increase in the diameter of the brachial artery after compression in group II and
group IV has turned out to be twice less and respectively, endotheli-um-dependent vasodilation (EDVD) has become 46.4 % and 47.7 % less than the one in healthy people. An inverse correlation of medium strength has been established between thyroid-stimulating hormone and EDVD levels as well as between EDVD and total cholesterol and low-density lipoproteins in a joint group that involved patients with manifested hypothyroidism. The same inverse correlation of medium strength has been revealed in group I and group II; and weak, but positive inverse correlation between vasculoendothelial growth factor and glomerular filtration rate has been established in group III and group IV. Conclusions. Revealed correlations indicate mutually aggravating influence of thyroid hypofunction, obesity and hyper-cholesterolemia on the development of endothelial dysfunction in patients with primary hypothyroidism and on decrease of glomeru-lar filtration rate. Use of levothyroxine, ACE inhibitor enalapril and atorvastatin in combination significantly improves EDVD.
Key words: hypothyroidism, endothelial dysfunction, vasculoen-dothelial growth factor.
