CC BY
15
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ТА М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
УДК 340.13
В. Б. Ковальчук
Навчально-науковий шститут права та психологii Нацiонального ушверситету "Львiвська полгтехшка",
д-р юрид. наук, проф., заввдувач кафедри конституцiйного та мiжнародного права,
А. В. Бучин
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", астр. кафедри конституцшного та мiжнародного права
ВОЛОДИМИР СТАРОСОЛЬСЬКИЙ ЯК ВЧЕНИЙ ЮРИСТ I ОДИН 13 ОСНОВОПОЛОЖНИК1В НАУКИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА
В УКРА1Н1
© Ковальчук В. Б., Бучин А. В., 2014
Дослщжено особливост становлення державно-правових погляд1в видатного украТнського правознавця В. Старосольського та визначено його внесок у розвиток науки державного права в УкраТш наприкшщ XIX - в перш in половин! ХХ стол1ття.
Ключов1 слова: В. Старосольський, украТнська полггико-правова думка, наука державного права, "конституцшна (правова) держава".
В. Б. Ковальчук, А. В. Бучин
ВЛАДИМИР СТАРОСОЛЬСЬКИЙ КАК УЧЕНЫЙ ЮРИСТ И ОДИН ИЗ ОСНОВАТЕЛЕЙ НАУКИ ГОСУДАРСТВЕННОГО
ПРАВА В УКРАИНЕ
Исследованы особенности становления государственно-правовых взглядов выдающегося украинского правоведа В. Старосольского и определено его вклад в развитие науки государственного права в Украине в конце XIX - в первой части XX века.
Ключевые слова: В. Старосольський, украинская политико-правовая мысль, наука государственного права, "конституционное (правовое) государство".
V. В. Kovalchuk, A. V. Buchyn
VOLODYMYR STAROSOLSKYI AS A SCIENTIST LAWYER AND ONE OF FOUNDERS OF SCENCE OF STATE LAW IN UKRAINE
The article deals with the origin of state legal views of famous Ukrainian legist V. Starosolskiy and analyses his contribution to the development of public law science in Ukraine at the end of XIX - at the first half of XX ctntury.
Key words: V. Starosolskyi, Ukrainian legal thought, science of state law, "constitutional (legal) state".
Постановка проблеми. Розвиток сучасноi' украшсько1 юридичноi' науки значною мiрою зумовлюеться потребою дослщження та переосмислення багатьох подш i державно-правових явищ
вторичного минулого, i в цьому контексп - вивчення теоретично!' спадщини вгтчизняних науковцiв та оцiнки й впливу на сучаст процеси державотворення i правотворення в Украiнi. Одним iз закономiрних наслiдкiв зростання iнтересу до особиспсного вимiру в iсторii украшсько' полгтико-правово' думки стало поступове виведення з цшковитого забуття недоступних для наукових студiй у часи юнування Радянського Союзу результатiв творчо' дiяльностi багатьох визначних укра'нських мислителш кiнця Х1Х - першо' половини ХХ ст.
Так, об'ектом серйозних спроб осмислення з боку сучасних вггчизняних дослiдникiв стала також частина науково' спадщини видатного укра'нського теоретика права та держави, вченого-конститущоналюта, талановитого педагога та адвоката, активного громадсько-полгтичного дiяча, спiвзасновника та вдеолога студентського руху, сiчового стршецтва та украшсько' соцiал-демократii в Галичинi Володимира Старосольського (1878-1942). Особлива щншсть та актуальшсть творчого доробку В. Старосольського в галузi юриспруденцii визначаеться оригшальною самодостатнiстю розробленого ним на основi синтезу й критичного аналiзу провщних теорiй захiдно-европейських та укра'нських дослвдниюв вчення про державу i право, яке вщповщае свiтовому рiвню розвитку юридично' науки та практики.
Мета роботи - з'ясувати особливостi становлення В. Старосольського як видатного теоретика держави i права, проанашзувати його погляди щодо становлення, розвитку та функщонування держави i права, визначити мюце та роль його науково' спадщини в украiнськiй юридичнi наущ.
Стан досл1дження. Характеризуючи загальний стан наукового опрацювання окреслено' проблематики, зазначимо, що теоретичний пошук здiйснювався переважно з ширших за змiстом питань, як от дослвдження основних напрямюв громадсько-полiтичноi, адвокатсько' та науково-педагопчно' дiяльностi В. Старосольського, особливостi його свгтоглядного становлення та професiйного зростання, ключовi проблеми полiтичноi концепцii вченого, теори нацii та нащонально' держави тощо ( В. Темницький, В. Гнатюк, В. Гордiенко, С. Ршецький, О. Думiн, М. Лазарович, З. Зайцева, О. Жерноклеев, I. Райювський, С. Гломбiнський, В. Найдус, У. Старосольська, Ю. Древнiцький, Т. Огородник, О. Панок, В. Згурська та ш.). Тодi як бiльшiсть теоретичних студш В. Старосольського в галузi правознавства, що становлять значну i важливу частину науково' спадщини вченого, залишаеться фактично не дослiдженою. Винятком може бути хiба що аналiз окремих правових концепцiй В. Старосольського, проведений львiвськими дослiдниками П. Стецюком та С. Максимовичем.
Виклад основних положень. Серед видатних творщв укра'нсько' полiтичноi та правово' думки кшця XIX - першо' половини ХХ ст. постать В. Старосольського викликае особливий штерес, насамперед з огляду на багатоматтшсть та глибину проблем, що стали объектом його наукових студш, а також 'х виняткову зумовлетсть активною громадською позицiею вченого та тюний зв'язок з реалмми тогочасного суспiльно-полiтичного життя. У цьому контексл не менш визначальним е те, що значна частина полгтико-правових вдей В. Старосольського не втратила свое' прикладно' цiнностi та актуальносп й сьогоднi.
Тому належне з'ясування та оцiнка державно-правових поглядiв В. Старосольського, а тим бшьше осмислення 'х як цiлiсноi, структурно-пов'язано' правово' концепцii вимагають, на нашу думку, врахування усiх реалiй, з якими вчений згткнувся пiд час становлення його на професшну, викладацьку, громадсько-полгтичну та наукову дорогу i як мали вирiшальний вплив на формування його свiтогляду.
Так, характеризуючи суспшьну, полiтичну, культурну та економiчну ситуащю у Схiднiй Галичинi, що в рiзний час входила до складу Австро-Угорсько' iмперii, ЗУНР та Друго' Речi Посполито', а також в Австрй i Чехословаччинi у 1920-1927 рр., де проживав та творив В. Старосольський, доречно звернути увагу на кшька факторiв, що 'х потрiбно вважати ключовими у процесi формування його концептуально-теоретично' спадщини та реалiзацii основних напрямкiв
практично!' дмльносл. По-перше, вже в перюд "Весни народ1в" серед прогресивних захвдноукрашських мислител1в, громадсько-полггичних, наукових дiячiв стало утверджуватися усввдомлення прав та свобод людини та громадянина, поняття народу i значення етнiчноi територii для реалiзацii права народу на самовизначення. Останне було визначальним в умовах, коли укра'нський народ, землi якого були подшет мiж Росiею та Австро-Угорщиною, не визнавався на державному рiвнi, i по сутi ввдбувалося його знищення через асимiляцiю польським та росшським народами. По-друге, цей переламний перюд в гётори пов'язаний iз полiтизацiею укра'нського нацiонального руху, утворенням партiйно-полiтичноi' системи, в середовищi яко' висунуто й аргументовано постулат полггично' самостiйностi Укра'ни [1, с. 31]. I, по-трете, реальний доступ до европейського рiвня освiти та науки, який отримали укра'нщ в Австрй, вiдiграв значну роль у становленш цшо'' когорти культурно-, громадсько-, полiтично- та науково активних захвдноукрашських мислителiв, якi, своею чергою, не просто переймали проввдш досягнення науково'' думки Захвдно'' Свропи, але часто виступали самостiйними творцями оригiнальних наукових концепцш, здатних конкурувати iз поширеними на той час теоретичними тдходами.
Вплив зазначених фактор]в доповнили сощальне походження та родинне виховання, характер i спрямованiсть освiти, досвiд практично'' професшно'' та полiтичноi' дiяльностi, особисп знайомства.
Життевий шлях Володимира Старосольського розпочався 8 сiчня 1878 р. у галицькому мютечку Ярославi (ниш Польща) в сшЧ' Йоахима та Юли Старосольських - представниюв давшх заможних мiщанських родiв. Саме з цим мютом, де панувало польське середовище, пов'язаний початковий перiод його життя - вiд народження до досягнення зршого, 18-рiчного вiку, - який включав родинне виховання та здобуття освгги у вищiй пмнази. Так, син В. Старосольського Юрш, цшком слушно називаючи цей перюд роками фiзичного та розумового формування батька, серед iстотних факторiв, як заклали основи його людського зображення в цей час, видшяе мюто з його полiтичним i сощальним змiстом; школу народну i пмназто з и навчанням, вихованням i товариським середовищем; невелику укра'нську громаду; ^ врештi те, що йому найближче: його родину [7, с. 19].
Водночас не можна не зауважити ютотно'' прогалини, що була характерною для початку життевого розвитку В. Старосольського, полягала у ввдсутносл нащонального виховного спрямування, i яку йому невдовзi вдалося заповнити завдяки самостшному свiтоглядному пошуку. Вирiшальну роль у цьому процесi вiдiграли роки навчання на юридичних факультетах Краювського, Львiвського та Вiденського унiверситетiв (1896-1900), поглиблення освггнього рiвня в ушверситетах Берлiна (1905-1906), Граца (1907) та Гейдельберга (1908, 1911-1912), знайомство та ствпраця iз багатьма вiдомими дмчами того часу, початок активно'' громадсько-полггично' дiяльностi (безпосередня участь у нацюнальному студентському русi, органiзацii й робоп Украшсько'' соцiал-демократичноi партii, товариства "Очових стршьщв" тощо), заняття адвокатською практикою. Саме цей перюд, на нашу думку, став визначальним для утвердження украшсько'' нацюнально'' самосвiдомостi В. Старосольського та формування його майбутшх правових концепцш.
Навчаючись у провiдних ушверситетах Австро-Угорщини та Нiмеччини, В. Старосольський мав можливють глибше пiзнати пануючi у правовiй науцi кiнця XIX - початку ХХ ст. теоретичш пвдходи до розумiння державно-правових явищ, якi згодом були ним устшно використанi у власних правових дослвдженнях. Серед основних теорiй, з вивчення й критичного осмислення яких починаеться шлях становлення В. Старосольського як теоретика права, найвпливовшими серед представниюв юридично' думки як в Австро-Угорщиш, так i в Нiмеччинi, були вде' юридичного позитивiзму (О. Конта, Г. Спенсера, Г. Кельзена, Ф. Опенгеймера), природного права (Г. Грощя, Д. Локка, I. Канта, С. Пуфендорфа, П. Гольбаха), юторично' (Г. Гуго, Ф. Савшы, Г. Пухти) та соцюлопчно'' (С. Ерлiха) шкш права. Окрiм того, важливо згадати i про особливий вплив на формування наукового свiтогляду В. Старосольського таких укра'нських дослiдникiв, як М. Драгоманов, Б. Юстяювський, I. Франко, М. Грушевський, С. Днiстрянський, вивчення доробку яких сприяло проектуванню його власних дослвджень на украiнськi реали [1, с. 120].
При цьому, не заперечуючи наукову щншсть поглядiв прихильникiв рiзних iдейних напрямюв в юриспруденции В. Старосольський чггко розмежовував для себе переваги та недолши кожного Î3 вищезазначених пiдходiв. Зокрема, розглядаючи проблему "правовости держави" (правовий характер держави - В. Б. Ковальчук, А. В. Бунин), вчений наголошуе на необхвдносп протиставлення сощолопчного розумшня держави юридичному. Спростовуючи центральну тезу юридичного позитивiзму про державний характер усього права, що, на його думку, "е виключно формальною характеристикою, яка не каже шчого про дшсну генезу права, реальш сили, що його породили, про дшсних його творщв", В. Старосольський використовуе аргументи соцiологiчноï теори права для обгрунтування висновку про те, що "творить право суспшьство, - частинно послуговуючись для того державою, як своïм органом, частинно без держави i поза нею". Та навпъ за таких умов учений визнае сшршсть як сощолопчного розумшня держави, так i розумшня суспшьства в наущ [5, с. 155-158].
Так, пвдтримуючи або заперечуючи погляди тих чи шших мислителш - творцiв рiзних наукових концепцш, В. Старосольський поступово формуе власну оригшальну систему поглядiв на фундаментальш питання розвитку держави i права. Остання являе собою розумний баланс кшькох теоретичних пiдходiв до вивчення означеного питання i, долаючи крайнощi кожного з них, спираеться на здобутки актуальних i сьогодт теорш праворозумiння: соцiологiчноï, iсторичноï, природно-правово! та позитивктсько].'. Водночас не можна не помггити особливе зацiкавлення вченого вдеями соцiологiчноï школи права, вирiшального впливу яких зазнала основна частина його правових поглядiв. Найвдалше з цього приводу висловився свого часу С. Дшстрянський, який, характеризуючи спрямовашсть наукового пошуку В. Старосольського, пiдсумував: "Розумточи важливiсть методологiчних проблем, вiн шукав \х розв'язкiв в наукових напрямках модерноï доби, в школi неокантшщв та нормативiстiв i в змаганню до сощолопчного розумшня права та держави з метою знайти свш власний шлях" [4, с. 138].
Проаналiзованi особливосп формування юридичного свггогляду В. Старосольського ввдкрали iстотну роль у визначенш прiоритетiв його науково1' роботи i знайшли безпосереднiй вияв у теоретичнш спадщинi вченого. Про це сввдчать вже першi науковi спроби, якi припадають на перюд поглибленого вивчення права в ушверситетах Австро-Угорщини та Нiмеччини та демонструють серйозний науковий потенцiал молодого правознавця: "Реформа похатньо1' торгiвлi в австршсьюм законодавствГ' (Львiв, 1901), "Причини до теори соцюлогй" (Львiв, 1904), "Das Majoritatsprinzip (Принцип бiльшостi)" (Вiдень-Лейпциг, 1916), "Думки про демократто" (Львiв, 1916), реценз1я на працю Днiстрянського С. "Загальна наука права i полггики", реферати "Теор1я та iсторiя конститущГ, "Держава i право".
Особливий штерес представляе написана впродовж наукових студш в Гейдельберзькому ушверситеп грунтовна праця "Das Majoritatsprinzip (Принцип бшьшосл)", яка стала пвдсумком наполегливого теоретичного пошуку пвд керiвництвом професора Г. Слшека, видатного нiмецького спецiалiста з державного права [2, с. 87]. У нш В. Старосольський вперше чггко визначив та обгрунтував змiст одного iз центральних понять юридично1' науки - "принципу бшьшосп". Реалiзацiя цього принципу передбачае формування правових ввдносин у демократичнш державi за участю бiльшостi населення за умови гарантування при цьому непорушностi основних прав, зокрема меншо1' його частини. Так був зроблений перший крок на шляху теоретичного обгрунтування важливосп розвитку правово1' держави як держави зi справжньою демократiею, де повновладдя бшьшосл поеднуеться iз реальним дотриманням прав меншосп. Треба визнати, що цей висновок не втратив свое1' актуальносп й сьогоднi.
Наступний етап активних наукових дослвджень В. Старосольського, результатом яких стала подготовка та видання основно1' частини фундаментальних праць у галузi юриспруденцй', припадае на роки перебування вченого в емiграцiï у Ввдш (1920-1927). Зумовлено це насамперед ввдходом вiд активного партiйно-полiтичного життя в Галичинi пiсля поразки украюсь^ революцiï та зверненням до науковоï та органiзацiйно-педагогiчноï дiяльностi, що стали домшуючими в життi В. Старосольського у цей перюд [1. с. 83]. Вш працював в Украшському ушверситеп в Кам'янець-Подшьському, Таемному ушверситеп у Львовi, Вшьному ушверситеп у Празi, Украïнськiй
господарськш академи в Подебрадах, Укра'нському високому педагопчному iнститутi iM. М. Драгоманова у ПразГ де викладав курси полiтичного та державного права, загального права i полiтики, iсторiю полгтичних та соцiальних теорiй.
Пiдсумком педагопчно'' та науково-дослвдно'' роботи В. Старосольського в емцрацшний перiод стали серйозт науковi розробки з проблем держави, права, сощологи: "Партя в Чехословацькш Конституци" (Прага, 1923), "Держава i полгтичне право" (Подебради, 1924, 1925), "До питання про форми держави" (Львш, 1925), "Методолопчна проблема в наущ про державу" (Прага, 1925), "Теорк наци" (Вiдень, 1922). Назван працi розглядають питання, вир1шення яких продовжуе цжавити сучасну науку та державно-юридичну практику: з'ясування поняття та правово'' природи полiтичних парт1й, основних передумов ïx виникнення та розвитку, визначення ролi i мюця полггичних парт1й у демократичному суспшьстш; дослвдження закономiрностей еволюци держави i права на рГзних етапах гсторичного розвитку, характеристика полггако-правово'' природи модерно' - "конституцшно' (правово') держави" як найвищо' форми розвитку 1нституту держави; визначення критерив розмежування монархи та республжи як основних форм держави; обгрунтування власно' мегодологiчноï концепци в питаннях державознавства, яка передбачае поеднання сощолопчного та нормативно-юридичного дослiдження у питаннях держави та права тощо.
Характерно, що наукова робота, проведена В. Старосольським, в подальшому була продовженням та доопрацюванням порушено' ранiше тематики, що сввдчить насамперед про влучшсть та фундаментальнiсть постановки проблеми дослвдження, а також про глибину i концептуальшсть у формуванш й викладГ власних поглядГв. Яскраве пiдтвердження цього знаходимо у працях, написаних (опублшованих) впродовж 1927-1939 рр. тсля повернення В. Старосольського з емираци : "Про щншсть права" (ЛьвГв, 1928), "З боротьби за право" (ЛьвГв, 1928), "Полгтичне право" (Подебради, 1933, Регенсбург, 1950), ""Криза" конституцшно' держави" (Подебради-Прага, 1933), "Держава i право: причинок до проблеми правовости держави" (ЛьвГв, 1934), "Сощяльна та юридична проблема" (1991).
Так, своервдною квштесенщею поглядГв В. Старосольського з проблем держави стала одна з найввдомших та найгрунтовшших праць вченого "Полгтичне право", яка була подготовлена ним, як курс лекцш для студеилв Укра'нсько' Господарсько' Академи в Подебрадах та Укра'нського Вшьного Ушверситету в ПразГ згодом кшька разГв доопрацьовувалася i в кшцевому варГаип побачила свгт вже шсля смертГ автора в 1950 р. в РегенсбурзГ [6, с. 63]. Основною частиною ще' роботи цшком заслужено вважають дослвдження полггако-правово' природи модерно' -"конституцшно' (правово') держави", - що за своею суттю е результатом глибшого система-тизованого вивчення порушено'' рашше у межах пращ "Держава i полгтичне право" проблематики. Беззаперечну щншсть з огляду на актуальшсть на сучасному еташ укра'нського державотворення являе розроблене В. Старосольським трактування народно' суверенности i демократа як форми '' здшснення, розподшу властей, системи основних прав людини, що, на його думку, покладет в основу правово''держави [6, с. 331].
У Ясному зв'язку Гз запропонованою концепщею правово' держави перебувае з'ясування питання про сшвввдношення держави i права, поняття правовости держави та щнносп права, порушене В. Старосольським у працях "Держава i право: причинок до проблеми правовости держави" та "Про щншсть права". Зокрема, визнаючи суспшьство основним творцем права, якому належить в останнш шстанци виршення питання правовости держави [5, с. 159], вчений здшснив важливий крок в напрямку розвитку громадянського суспшьства.
Отже, навпъ оглядовий аналГз праць, як становлять наукову спадщину В. Старосольського у галузГ юриспруденции дае змогу зауважити багатоаспектний характер наукових защкавлень вченого. Адже, займаючись вивченням загальнотеоретичних питань, в1н також серйозно щкавився проблемами державного (конституц1йного) права. Проведет ним грунтовт науковГ розробки у цш сферГ, що стали пвдсумком викладання курсв державного права у рГзних вищих навчальних закладах, говорять про
B. Старосольського, як про одного з фундаторГв науки державного (конституцшного) права в Укра"т поряд Гз такими авторитетними укра'нськими вченими к1нця Х1Х - початку ХХ ст., як Б. Кгстяювський,
C. Дтстрянський, Ф. Тарановський, М. Ковалевський, М. ПалГенко та im
Як бачимо, науковi дослвдження В. Старосольського у тсляемцрацшний перiод були доволi продуктивними, особливо зважаючи на другорядну роль, яку вiдiгравала науково-педагогiчна праця в його житп пiсля повернення у 1928 до Львова та ввдновлення громадсько-полiтичноï дiяльностi й активноï адвокатськоï практики в Галичинi (так, у 1932-1934 рр. В. Старосольський взяв участь у 31 полггичному процесi проти украшських патрiотiв у II Речi Посполитiй, чим проявив себе не тшьки професiйно як адвокат, а й як ввдомий громадсько-полiтичний дмч [3, с. 278]).
Власне така послщовшсть та рiшучiсть у декларуванш й обстоюваннi власноï позицiï щодо украшського нацiонального питання як в II Речi Посполитiй, так i в СРСР, унеможливили його подальшу громадсько-полiтичну дiяльнiсть з утвердженням радянсь^ влади в Галичинi, а згодом зумовили фiзичне знищення. Вже у 1939 р. арешт та ув'язнення В. Старосольського поклали край його устшнш професiйнiй кар'ерi адвоката, авторитетного полггика, а також талановитого вченого i педагога.
Висновки. Вищенаведене дае змогу зарахувати науковий доробок Володимира Старосольського у галузi юриспруденци до найцiннiших надбань украïнськоï полiтичноï та правовоï думки кiнця XIX - початку ХХ ст. Погляди вченого на державу i право, сформоваш пвд безпосередшм впливом видатних представниюв найвпливовiших у Захiднiй Сврот наукових шкш та напрямiв, становлять оригшальну, синтетичну, структурно-завершену концепцiю з елементами соцiальноï, позитивiстськоï та природноï теорiй походження i розвитку держави та права. Саме завдяки використанню такого штегрованого пвдходу, В. Старосольському вдаеться отримати повшше та об'ектившше бачення багатьох дослiджуваних проблем, а також оптимальних шляхiв 1х виршення. З огляду на це, розроблена В. Старосольським державно-правова концепцш, серцевину якоï становлять iдеï конституцiйноï (право1) держави з ïï невiд'емними постулатами народноï суверенностi i демократа, принципу подшу влади, системи основних прав людини, мае уш шанси стати устшною спробою iнтеграцiï захiдноевропейських демократичних цшностей у теорiю та практику вггчизняного державо- та правотворення.
1. Древнщький Ю. Р. Володимир Старосольський: громадсько-полтинна та наукова дгяльтсть (1878-1942 ) : монография / Ю. Древнщький. - Тернотль : Видавництво ТНПУ гменг В. Гнатюка, 2012. - С. 303. 2. Креста I. Свгдомгсть i воля - основа наци /1. Креста // Розбудова держави. - 1998. - № 1-2. - С. 85 - 92. 3. Огородник Т. Участь В. Старосольського у судових полтинних процесах проти укратщв у II Рен Посполитш 1932 - 1934 рр. (за матерiалами газети "Цто") / Т. Огородник // зб. пр. Науково-до^дного центру перюдики. - Вип. 11 //НАН Укрални, Львiвська наукова б-ка iм. В. Стефаника, Науково-до^дний центр перюдики / ред. кол. М. М. Романюк вдп. ред.) та т. -Львiв, 2003. - С. 269 - 279. 4. Старосольський В., Дтстрянський С., Укратщ - професори права / В. Старосольський, С. Дтстрянський // Ювтейний альманах Союзу укралнських адвокатiв. - Львiв, 1934. - С. 126 - 145. 5. Старосольський В. Держава i право / В. Старосольський // Ювтейний Альманах Союзу укралнських адвокатiв. - Львiв, 1934. - С. 146 -159. 6. Старосольський В. Полтинне право: курс лекцш / В. Старосольський. - Ч. 14: Регенсбург-Новий Уль: УТГ1, 1950. - С. 373. 7. Старосольський Ю. Шляхами предюв /Ю. Старосольський // Записки Наукового товариства iм. Шевненка / ред. У. Старосольсько'г. - Нью-Йорк - Париж -адней - Торонто, 1991. - Т. 210. - С. 3 - 115. 8. Стецюк П. Володимир Старосольський (18781942) / П. Стецюк // Вибори та демократiя. - 2005. - № 4(6). - С.52-55.
