CC BY
16
гiнекологiчноí ендоскопií : мат. конф. - Одеса, 2003. - С. 83- 11. Gimpelson R.J. Not so benign endometrial hyperplasia:
84. endometrial cancer after endometrial ablation / R.J. Gimpelson //
10. Юзько О.М. Пстероскотя в nporpaMi подготовки жЫок з без- J.Am. Assoc. Gynecol. Lapar.- 1997.- V.4, №4.- P. 507-511.
плщнютю до допомiжних репродуктивних технолога / О.М. 12. Vilos G.A. Resectoscopic surgery in 10 women with abnormal
Юзько, С.П. Польова, Т.А. Юзько // IV ВсеукраТ'нська конфе- uterine bleeding and atypical endometrial hyperplasia / G.A.
рещя з гiнекологiчноТ' ендоскопп : мат. конф. - Одеса, 2003. Vilos, P.G. Harding, H.C. Ettler // J. Am. Assoc. Gynecol.
- С. 89-90. Laparosc. - 2002.- V.9, №2.- P. 138-144.
Реферат
КОМБИНИРОВАННАЯ РЕЗЕКЦИЯ ЭНДОМЕТРИЯ В ЛЕЧЕНИИ ГИПЕРПЛАСТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ ЭНДОМЕТРИЯ
Громова А.М., Афанасьева Е.Е., Громова А.Л.
Ключевые слова: гиперплазия эндометрия, комбинированная резекция эндометрия, гормональная терапия, лечение гиперплазии эндометрия.
Целью нашей работы было проведение сравнительного анализа гормонотерапии и комбинированной резекции эндометри в лечении неатипической гиперплазии эндометрия. Комбинированную резекцию эндометрия можно считать эффективным методом лечения гиперпластических процессов эндометрия, особенно в группе женщин с высокой экстрагенитальной заболеваемостью и наличием противопоказаний к гормональной терапии, что даст возможность значительно снизить уровень гистеректомий.
Summary
COMBINED RESECTION OF ENDOMETRIUM IN TREATMENTS OF HYPERPLASTIC ENDOMETRIAL PROCESSES Gromova A.M., Afanasieva Ye.Ye., Gromova A.L..
Keywords: endometrial hyperplasia, combined resection of endometrium, hormonal therapy, treatment. The aim of our research was to carry out comparative analysis of hormonal therapy and combined resection of endometrium in the treatment of non-atypical endometrial hyperplasia. Combined resection of endometrium may considered to be an effective method for treatment of hyperplastic endometrial process, particularly for women with high extra-genital pathologies and contraindication to hormonal treatment. This allows to considerably reduce the cases of hysterectomies.
УДК 616.37-002-071 Должковий С.В.
ВИЗНАЧЕННЯ Л1КУВАЛЬН01 ТАКТИКИ ПРИ Г0СТР0МУ ТЯЖКОМУ ПАНКРЕАТИТ1 ШЛЯХОМ ЗАСТ0СУВАННЯ 1НТЕГРАЛЬНИХ ШКАЛ 0Ц1НКИ ТЯЖК0СТ1 СТАНУ ТА СТУПЕНЯ П0Л10РГАНН01 ДИСФУНКЦП
ВДНЗ Украши «Украшська медична стоматолопчна академия», м. Полтава
Метою дослгдження було провести динамгчну оцнку змни тяжкостг стану та ступеню вираже-ностг полюрганно'1 недостатностг у хворих, як померли в1д тяжко'1 форми гострого панкреатиту. До дослгдження включено медичн картки 52 хворих. Паценти були роздшеш на 3 групи: I — оперо-ваш протягом перших 6 д1б вгд початку захворювання; II — опероваш тсля 14-ï доби в1д початку захворювання; III — неоперован хворг. В усгх групах проведено 3-х кратну оцтку тяжкостг стану (шкала APACHE II) та ступеня пол1органно'1 дисфункцИ' (шкала SOFA). Ргзниця мгж кшькютю балгв за шкалою SOFA при гостталгзаци у I грут в поргвняннг з II була статистично значимою. Стати-стично значима ргзниця у кшькостг балгв за шкалами APACHE II та SOFA також виявлена при по-ргвняннi показникв у I груш при госшталгзаци та на 7-му добу, на 7-му та на 14-ту добу; у II груш при порiвняннi показникв на 7-му та на 14-ту добу. У груп хворих, що були прооперован протягом перших 6 дiб (I група), погiршення стану та наростання полюрганно'1 дисфункци найiмовiрнiше пов'язане з необгрунтованою оперативною агреЫею.
KnrcwoBi слова: гострий тяжкий панкреатит, тяжкють стану, полюрганна дисфунк^я, тактика лкування.
Робота е фрагментом НДР «XipypehHÍ захворювання в сучасних умовах: особливот етiологiï, патогенезу, клíhÍ4hoso nepe6íey, удосконалення дiагностичноï та лiкyвальноï тактики. Прогнозування ускладнень та оцнка ефективнот лiкyван-ня», № 0105U007024
креатолопв основними напрямами при лкуваны дано'1' категорп па^енпв е рання дiагностика тяжкого панкреатиту та Ыфкованих форм панкреонекрозу, оптимiзацiя лкувально!' тактики при рiзних формах цього захворювання [1, 5]. Невщ'емною складовою при лкуванш qieï патологи е динамiчна оцЫка тяжкост стану па^ен^в, оцЫка тяжкост та прогнозу переб^ захворювання [3]. Використання з ^ею метою багатокомпонентних про-гностичних шкал дозволяе об'ею^зувати показання до змЫи тактики лкування, визначення показань до проведення хiрургiчних втручань.
Вступ
Тактика ведення па^ен^в з гострим тяжким панкреатитом на сьогодн е одним з найбтьш складних питань у абдомЫальшй хiрурriT[4, 5]. Незважаючи на появу протягом останшх роюв нових метофв дiагности-ки та лкування даного захворювання, показники лета-льност залишаються досить високими та за даними рь зних авторiв складають 24-50%. У випадку розвитку гострого деструктивного панкреатиту, який виникае у 15-20 % па^енлв, летальнють сягае 17-65 % нав^ь у спецiалiзованих шшках [2, 7]. На думку бтьшосл пан-
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
Метою дослщження було провести динаммчну оцшку змши тяжкостi стану та ступеню вираженостi полiорганноí недостатностi у хворих, яга померли вщ тяжкоТ форми гострого панкреатиту.
Матерiали та методи дослщження
Проведено аналiз медичних карток па^етчв, ко-трi померли вщ тяжкоТ форми гострого панкреатиту у загальнохiрургiчних вiддiленнях ПолтавськоТ област протягом 2008-2009 рокiв. Критерií дiагнозу тяжкоТ форми гострого панкреатиту визначалися згщно кла-сифiкацií Atlanta 1992 [6]. Для статистичноТ обробки даних використовувався пакет програм STATISTICA 6.0. Визначення статистично значимих вщмЫностей при порiвняннi груп здiйснювалося за допомогою ме-тодiв дисперсiйного аналiзу.
Критерiями включення були: 1) вiк хворих 18 ро-кiв та бтьше; 2) встановлення дiагнозу гострого панкреатиту; 3) наявнють у медичних картках достатньоТ iнформацií для обрахунку балiв за шкалами APACHE II та SOFA; 3) тяжгасть стану патента за шкалою APACHE II 8 та бтьше балiв — тяжка форма гострого панкреатиту.
Критерiями виключення були: 1) наявнiсть у патента бiлiарноí форми гострого тяжкого панкреатиту; 2) наявнють у патента фульмЫантноТ форми гострого тяжкого панкреатиту (смерть протягом перших 2-х д¡6
з початку захворювання); 3) наявнють у патента су-путнiх хроычних захворювань у станi субкомпенсова-них та декомпенсованих функцюнальних розладiв.
У вах включених до дослiдження медичних картках був ч^ко зафксований час первинноТ панкреати-чноТ атаки. Аналiз методiв та засобiв консервативноТ терапи вказав, що вони в цтому вiдповiдали сучас-ним тенденциям панкреатологií [7,8].
Загалом до дослщження було включено 52 ме-дичн картки пацiентiв. Серед них чолов^в було 30, жiнок 22. Середшй вiк пацiентiв складав 51,6±17,21 рогав. На пiдставi наявних у медичних картах даних ретроспективно була проведена етапна оцЫка тяжко-стi стану (APACHE II) та полюрганноТ недостатност (SOFA) з моменту госпiталiзацií до смерт пацiента.
Результати та ix обговорення
Тривалiсть захворювання до госпiталiзацií ста-новила 2,4±0,76 дiб. 48,08% хворих було направлено до стацюнару з дiагнозом «Гострий панкреатит», 21,15% — «Загострення хронiчного панкреатиту», в 23,08% випадгав встановлено дiагноз «Гострий жи-вiт», iншi дiагнози складали 7,69%.
Бiльшiсть пацiентiв (90,38%) були опероваш. Те-рмiни виконання першого оперативного втручання поданi на дiаграмi (рис. 1).
25
х- 20
s
а.
£ 15
са
х
É
и
J 5
10
L
Термши виконання першого оперативного втручання (п=47)
23.40
i
I
21.23
17.02
12.77
3.51
6.33
1-2 3-4 5-6 7-3 9-10 11-12 13-14 15-16 17-13 19-20 >20 Доба з моменту захворювання
Прим1тка:
Рис. 1. Термши виконання оперативних втручань в до^джуванш грут.
■ час ощнки стану пащентв.
Оперативний прийом характеризувався в 11 (23,40%) випадках застосуванням оментобурсосомп, в 17 (36,17%) — некросеквестректоми; люмботомiя з сана^ею заочеревинного простору проводилася у 8 (17,02%) па^ен^в, у 11 (23,40%) випадках втручання обмежувалось сана^ею та дренуванням черевноТ по-рожнини. 5 (9,62%) па^ен^в не оперувались. Повтор-н оперативн втручання були виконан у 6 (12,77%) випадках.
Як випливае з наведеноТ дiаграми (див. рис. 1), у дослщжувашй вибiрцi наявнi два «максимуми» опера-тивноТ активностi: з 1-Т по 6-ту (45,71%) та з 15-Т по
20-ту добу (54,29%); в той же час в перюд з 9-Т по 14-ту добу оперативнi втручання не виконувалися («холодний» перюд). Вщповщно до виявленоТ зако-номiрностi розподiлу термiнiв першого оперативного втручання включен до дослiдження пацieнти були роздтеш на 3 групи: I — оперован протягом перших 6 дiб вiд початку захворювання (n=21); II — оперованi пiсля 14-Т доби вiд початку захворювання (n=26); III — неоперованi хворi (n=5).
В усiх групах проведено 3-х кратну оцЫку тяжко-стi стану та ступеня полюрганноТ дисфункци: 1 - перед виконанням оперативних втручань, 2 - на 7-му добу
дисфункцií коливався у значних межах. Найбiльшi значення за шкалою SOFA спостер^алися у II та III групах. Рiзниця мiж кiлькiстю балiв у I rpyni (4,1±0,63) в порiвняннi з II (8,5±1,49) була статистично значимою (p<0,05). При спiвставленнi показникiв шкали SOFA мiж III i I та мiж III i II трупами статистично значимо'!' pi-зниц не виявлено, що може бути пояснено невеликою кшькютю па^етчв у III грут (n=5).
Таблиця 1
Динамiка показникв тяжкой стану та органноТ дисфункцИ
Групи пацен^в Час оцЫки стану
при госпiталiзацiÏ (n=52) на 7 добу заxворювання(n=44) на 14 добу заxворювання(n=34)
APACHE II SOFA APACHE II SOFA APACHE II SOFA
I 20,6±2,08 4,1 ±0,63 28,2±1,62** 11,6±0,74** 37,5±2,81л 1б,4±1,12л
II 26,4±2,46 8,5±1,49* 27,6±2,58 9,4±1,19 36,8±1,83л 14,6±1,26л
III 25,9±2,68 8,4±1,95 27,8±2,74 10,2±1,24 36,7±2,19 14,8±1,28
Прим1тка: * — p < 0,05 в1дносно I групи;
** — p < 0,05 вдносно показникв при госп1тал1зацИ'; а — p < 0,05 вдносно показниКв на 7 добу.
При аналiзi тяжкост стану хворих на 7 добу пю-ля гоcпiталiзацiï значущоТ розбiжноcтi мiж показника-ми у рiзних групах виявлено не було: максимальне значення зареестровано для I групи (28,2±1,62 балiв); мiнiмальне (27,6±2,58 балiв) — для III (p>0,05). Пiд час оцшки за шкалою SOFA статистично значимо!' рiз-ницi мiж групами па^етчв також не виявлено. У порь вняннi з показниками при гоcпiталiзацiï в уciх групах вiдмiчалоcя попршення стану пацiентiв та наростання органно!' диcфункцiï (p>0,05). На 14 добу пicля госпь талiзацiï чиcловi значення за шкалами APACHE II та SOFA в уах включених до дослщження хворих зросли в порiвняннi з 7-ю добою та вщповщали 100% прогно-зованiй летальноcтi. Максимальн значення спостерь галися у I грут: за APACHE II — 37,5±2,81; за SOFA — 15,4±1,12 балiв, в той час, як у II та III групах кть-кють балiв за обома методами оцЫювання практично не в^знялися (за APACHE II — близько 38 балiв, за SOFA — близько 15). Статистично значимих розбiж-ностей дослщжуваних показникiв мiж групами виявлено не було (p>0,05).
При порiвняннi кiлькоcтi балiв за шкалами APACHE II та SOFA в динамiцi перебiгу захворювання встановлено, що показники тяжкосл стану та полю-рганноï диcфункцiï в уах доcлiджуваних групах про-гресивно збтьшувалися. Спiвcтавлення отриманих значень при гоcпiталiзацiï та на 7-му добу виявило значну розбiжнicть показникiв лише у грут па^енлв, якi були оперован протягом перших 6 дiб (I група), в той час як у II i III групах подiбноï тенденцп не спосте-рiгалоcя. На 14-ту добу в порiвняннi з 7-ю статистично значимi розбiжноcтi отримано мiж показниками у I та II групах (p<0,05), у III грут показники мали тенденцию до достг^рносл (p<0,2).
Висновки
Летальн випадки у 11-й та III-й групах па^етчв обумовленi наявнicтю полiорганноï диcфункцiï, яка
Реферат
ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЛЕЧЕБНОЙ ТАКТИКИ ПРИ ОСТРОМ ТЯЖЕЛОМ ПАНКРЕАТИТЕ С ПОМОЩЬЮ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНТЕГРАЛЬНЫХ ШКАЛ ОЦЕНКИ ТЯЖЕСТИ СОСТОЯНИЯ И СТЕПЕНИ ПОЛИОРГАННОЙ ДИСФУНКЦИИ Должковой С. В.
Ключевые слова: острый тяжелый панкреатит, тяжесть состояния, полиорганная недостаточность, тяжесть со-
вщ початку захворювання (в «холодний» перюд), 3 - на 14-ту добу вщ дебюту захворювання (табл. 1). Рiзниця мiж показниками в уах групах за шкалою APACHE II на момент госппамзацп була статистично незначимою (р>0,05). Максимальна ктькють балiв спостер^алася у 2-й грут (26,4±2,46), м^мальна — у 1-й (20,6±2,08) .
В той же час ступiнь вираженостi полюрганноТ
викликана основним захворюванням, та прогресую-чим погiршенням стану через розвиток гшйно-септичних ускладнень.
У грут хворих, що були прооперован протягом перших 6 дiб вiд початку захворювання (I група), попршення стану та наростання полюрганноТ дисфункци найiмовiрнiше пов'язане з необгрунтованою оперативною агресю. У разi вщмови вiд «раннiх» (до 14 дiб) оперативних втручань летальнi наслiдки у цм групi можна вважати умовно попереджуваними.
Лггература
1. Багненко С.Ф. Острый панкреатит (протоколы диагностики и лечения) / С.Ф. Багненко, А.Д. Толстой, В.Б. Краснорогов [и др.] // Анналы хирургической гепатологии. - 2006. -Т. 11, № 1. - С. 60-66.
2. Кондратенко П.Г. Острый панкреатит: современный взгляд на проблему / П.Г. Кондратенко, А.А. Васильев, М.В. Конькова // Мистецтво лкування. - 2006. - № 6. - С. 7682.
3. Ломоносов С.П. Использование шкалы APACHE II для оценки тяжести состояния больных с инфицированным некротическим панкреатитом / С.П. Ломоносов // УкраТ'нський медич-ний часопис. - 2000. - № 3. - С. 21-25.
4. Шалимов А.А. Современные тенденции в диагностике и лечении острого панкреатита / А.А. Шалимов, М. Е. Ничитайло, А.Н. Литвененко// КлУчна х1рурпя. - 2006. - № 6. - С. 12-20.
5. Шевченко Ю.Л. Протокол комплексного лечения деструктивного панкреатита на ранних стадиях заболевания / Ю.Л. Шевченко, О.Э. Карпов, П.С. Ветшев [и др.] // Хирургия. Журнал им. Н.И. Пирогова. - 2009. - № 6. - С. 4-9.
6. Bradley E. L. I. A clinically based classification system for acute pancreatitis / E. L. I. Bradley // Arch. Surg. - 1993. - № 128. - P. 586-590.
7. Sekimoto M. JPN Guidelines for the management of acute pancreatitis: epidemiology, etiology, natural history, and outcome predictors in acute pancreatitis / M. Sekimoto, T. Takada, Y. Kawarada [et al.] // J. Hepatobiliary Pancreat. Surg. - 2006. -№ 13. - P. 10-24.
8. Uhl W. IAP guidelines for the surgical management of acute pancreatitis / W. Uhl, A. Warshaw, C. Imrie [et al.] // Pancreatology. - 2002. - № 2. - P. 565-573.
til
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академЯ»
стояния.
Целью исследования являлось проведение динамической оценки изменения тяжести состояния и степени выраженности полиорганной недостаточности у пациентов, умерших от тяжелой формы острого панкреатита. В исследование включены медицинские карты 52 больных. Пациенты были разделены на 3 группы: I — оперированные в течении первых 6 суток от начала заболевания; II — оперированные после 14 суток от начала заболевания; III — неоперированные пациенты. Во всех группах проведена 3-х кратная оценка тяжести состояния (шкала APACHE II) и степени полиорганной дисфункции (шкала SOFA). Статистически значимые различия в количестве баллов по шкале SOFA при госпитализации наблюдалась в I группе по сравнению со II-й. Также статистически значимые различия в количестве баллов по шкалам APACHE II и SOFA получены при сравнении показателей в I группе при госпитализации и на 7-е сутки, на 7-е и на 14-е сутки; во II-й группе при сравнении показателей на 7-е и на 14-е сутки. В группе больных, прооперированных в течении первых 6 суток (I группа), ухудшение общего состояния и нарастание полиорганной дисфункции вероятнее всего связано с необоснованной оперативной агрессией.
Summary
DETERMINATION OF SURGICAL APPROACH FOR PATIENTS WITH SEVERE ACUTE PANCREATITIS BY MULTIPLE PARAMETER SCORING SYSTEMS FOR ASSESSMENT OF SEVERITY AND INTENSITY OF MULTIPLE ORGAN FAILURE Dolzhkoviy S.V.
Key words: severe acute pancreatitis, severity, multiple organ failure, surgical approach.
The aim of the study was to carry out dynamic evaluation in the severity and intensity of multiple organ failure in patients, who died from severe acute pancreatitis. 52 patients were included in the study. They were divided into 3 groups: I — the patients who underwent the operation during the first 6 days after onset of the disease; II — the patients who underwent the operation after the 14th day after the onset of the disease; III — the patients who were not operated on. The evaluation of the severity (APACHE II scale) and intense of multiple organ failure (SOFA scale) was carried out three times in all groups. There was a significant difference in SOFA scores calculated for the I group and the II group at the moment of admission. There was also a significant difference in SOFA and APACHE II scores calculated in the I group at the moment of admission and on the 7th day, on the 7th day and on the 14th day. The same situation was observed for the SOFA and APACHE II scores calculated in the II group on the 7th and on the 14th day. In the I group the elevation of the severity and intense of multiple organ failure was probably linked with ungrounded operative aggression.
УДК 618.14-006-036:575.113 Карташов С.М., Гагуа М.Н.
ЭПИГЕНЕТИЧЕСКИЕ НАРУШЕНИЯ ГЕНОВ RASSF И GST КАК КЛИНИК0-ПР0НГ0СТИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ПРИ РАКЕ ЯИЧНИКОВ
Харьковская медицинская академия последипломного образования.
У 184 больных РЯ T1C3CN(I_1M(I1 стадий методом ПЦР изучены наличие метилирования генов RASSF и GST и частота возникновения рецидивов. Установлено, что частота рецидивирования заболевания достоверно чаще возникает при метилировании гена RASSF у больных раком яичников II-IV ст; а при метилировании гена GST у больных раком яичников II-III ст., что требует в таких ситуациях более радикальных подходов к лечению и активному выявлению ранних рецидивов. Ключевые слова: рак яичника; метилирование генов RASSF и GST; рецидив; стадия заболевания.
Рак яичников (РЯ) остается одним из самых тяжелых онкологических заболеваний, занимая 3-е место по заболеваемости среди онкогинекологической патологии и являясь одной из ведущих причин смертности у онкологических больных [4,5]. Ежегодно в мире регистрируется около 166 000 новых случаев рака яичников и около 101 000 женщин погибают от про-грессирования заболевания. Все вышесказанное обусловливает неиссякаемый интерес отечественных и зарубежных исследователей к проблеме онкогенеза РЯ [6,9]. Среди множества факторов, влияющих на возникновение и течение РЯ немаловажную роль играют генетические факторы [2,6]. Установлено, что при РЯ накапливаются генетические повреждения, которые лежат в основе канцерогенеза. Причем при РЯ часто встречаются обратимые изменения активности генов, не связанные с нарушением структуры ДНК, но приводящие к изменению их функции (эпиге-
нетические). К таким изменениям относится и метилирование генов RASSF и GST [7,8,10].
Проблема диагностики РЯ видна по поздней выявляемости заболевания - большинство (75-80%) больных поступают в клинику с III-VI стадией опухолевого процесса. Причинами поздней диагностики РЯ остается несовершенство методов, сложность дифференциальной диагностики ранних форм рака, использование несовершенной аппаратуры и экономические причины. Не отвечают поставленной задаче и применяющиеся сегодня иммунохимические и биохимические методы, основанные на выявлении белковых онкомаркеров, концентрация которых повышается в крови пациентов при наличии сформировавшейся опухоли [2,3].
Лечение Ря остается актуальной проблемой онкологии. В настоящее время остается проблематичным вопрос о значении традиционных клинико-
