CC BY
36
ОСВ1ТН1 ОР16НТИРИ В 1СТОРИКО-Ф1ЛОСОФСЬК1Й ОПТИЦ1
УДК: 17.026.4:37.013.44
Вктор КОЗЛОВСЬКИЙ
ВИТОКИ I ПРИНЦИПИ КАНТОВО1 ПРАГМАТИЧНО! АНТРОПОЛОГИ
У статтi дослiджуeться Кантова прагматична антропологiя як специфiчна модель дослi-дження людини, П природи. Ця модель розробля-лась ншецьким фыософом у 1770чроки. Дана проблематика знайшла свое вiдображення в новому утверситетському курЫ з прагматичног антропологи, який Кант читав тривалий час до своег вiдставки з утверситету в 1796рощ. Основн iдеi цього лекцшного курсу Кант репрезентував у трактатi «Антропологiя з прагматичного погляду» (1798), де висуваеться на перший план нова модель дослi-дження людськог природи. Трунтуючись на аналiзi цього трактату, матерiалах лекцт, а також на нотатках (маргiналiях), Кант розкривае концептуальн вiдмiнностi мiж прагматичног моделлю антропологи та Ышими дослiдження-ми, якi вт провадив у свогй трансцендентальтй фыософи. Не менш важливими для антропологiчноi проблематики е його лекци з метаф1зики та природничих наук, як вЫ також викладав в Кетгсберзькому унiверситетi. Розглядаються теоретичн засади, що уможливили генезис прагматичних уявлень про людину. У цьому зв'язку особливу увагу звернено на роль ф1зичног географи, и концептуальног мови у проце^ формування прагматичног антропологи. Тривале викла-дання ф1зичног географи, яку Кант почав читати студентам задовго до своег новог антропологiчноi доктрини, пiдштовхнуло тмецького фыософа до посту-повог трансформаци метаф1зичних уявлень про людину. Концептуальний змкт прагматичног моделi антропологи, Пзв'язок з розумiнням людини як активного суб'екта, який завдяки власним зусиллям формуе себе i свш свт, Кант цыком по^довно вiдрiзняе вiд вивчення людини як частини природи, П соматологП. До^джено основш аспекти прагматичног антропологи, гх вiдмiннiсть вiд ем-тричного iморального вимiру людськог природи. Зазначено, що тыьки звернення до вЫх цих вимiрiв людини уможливить вiдповiдь на кантiвське питання: Що е людина?Вiдповiдь на це питання, що и пропонуе прагматична антропологiя, ^дрозглядати лише як одну з можливих концептуальних моделей, яку необхiд-но доповнити тшими антропологiчними тдходами до вивчення людини, що гх пропонуе критична фiлософiя Канта. Антропологiчнi iдеi тмецького фыософа суттево вплинули на його педагогiчну доктрину.
К^^^о^^ слова: свобода, людська природа, прагматична антропологiя, свт, людська гра, космополтизм, науковi методи п1знання людини, ф1зична геогра-фiя, психологiя, педагогика, метаф1зика.
До своeï aнтpопологiчноï доктpини I. Кaнт pyxaвся поступово, що ц1лком зpозyмiло з огляду нa пpоблемaтичнiсть бyдь-якиx пiдxодiв до вивчення людини, оск1льки не можливо бaгaтомaнiтнiсть людини звес-ти до якоюь однieï теоpетичноï констpyкцп. Кpеaтивнiсть н1мецького мислителя виявилaсь i в тому, що в1н спpом1гся зaпpопонyвaти декiлькa вapiaнт1в aнтpопологiчниx п1дxод1в до вивчення людини, одним з якж був пpaгмaтичний. Попpи piзномaнiтнi досл1дження aнтpопологiчниx погляд1в н1мецького ф1лософa, все ще зaлишaються не з'ясовaними пи-тaння Генези пpaгмaтичноï aнтpополог1ï, ïï концепт1в тa пpинцип1в. Не менш пpоблемaтичним e усв1домлення в1дм1нностей м1ж пpaгмaтични-ми, пpиpодничо-нayковими i метaфiзичними п1дxодaми до вивчення людини, a тaкож вплив aнтpопологiчниx 1дей m його педaгогiчнy док-тpинy, яку н1мецький ф1лософ виклaдaв стyдентaм.
Метою стaттi e з'ясyвaння концептyaльниx пеpедyмов, що уможли-вили фоpмyвaння Кaнтовоï пpaгмaтичноï aнтpополог1ï, як специфiчноï теоpетичноï модел1 пiзнaння людини, ïï ^^оди, виявити ïï в1дм1нност1 в1д шшия тип1в aнтpопологiчного дискypсy, який тaкож 1нтенсивно pоз-pоблявся кен1гсбеpзьким мислителем.
Появa тaкого своep1дного yн1веpситетського кypсy як пpaгмaтичнa aнтpополог1я бyлa т1сно пов'язaнa з тpивaлим виклaдaння ^нтом де-кiлькоx ф1лософськиx дисципл1н, a сaме, емпipичноï тa paцiонaльноï псиколош (що нaлежaли до метaфiзичного циклу дисципл1н), a тaкож дисципл1ни, що не мaлa безпосеpеднього стосунку до фiлософськоï осв1-ти студент1в, aле мaлa вaжливе знaчення для Kama - це фiзичнa геогpa-ф1я. Цю дисципл1ну н1мецький ф1лософ почaв читaти з сaмого почaткy своeï yнiвеpситетськоï кap'epи (з 1755 pокy). Влaсне виклaдaння цieï дис-ципл1ни п1дштовxнyло його до певного висновку - все, що в1дбyвaeться в ^^од^ окp1м ф1зичного зм1сту i кayзaльниx зв'язйв мae ще й певне в1дношення до людини, ïï ф1зичного i кyльтypного буття. У цьому aспек-т1 виклaдaння фiзичноï геогpaф1ï стaло своep1дною yвеpтюpою до 1ншоï дисципл1ни, якa повиннa зосеpедитись нa вивченн1 людини, ïï ^^оди. Як св1дчaть нотaтки, десь з кшця 176G-x pокiв Kaнт усв1домив потpебy ствоpення тaкоï aкaдемiчноï дисциплши, якa б вивчaлa людину 1нши-ми, не нaтypaлiстичними чи спекулятивними методaми. I тaкою дисци-пл1ною стaлa пpaгмaтичнa aнтpополог1я. Лекцп з ^eï дисципл1ни Kaнт читaв з 1772 pокy i пpодовжyвaв до своeï в1дстaвки з посaди пpофесоpa Kен1гсбеpзького yн1веpситетy в 1796 pоцi. 3a кiлькa pокiв потому Kam опpилюднив цю «нову туку» y вигляд1 книжки з xapaктеpною тзвою «Антpополог1я п1д пpaгмaтичним кутом зоpy» (1798). Цей тpaктaт сyчaс-ники зyстp1ли «мовчaзним по дивом», пpимxою ген1я. 3a життя Kaнтa з'явилось ильта pеценз1й нa цю pоботy. Зaзвичaй це коpотенькi стaттi,
автори яких не ставили за мету роз1братись з оригiнальнiстю кант1всько-го задуму, зм1стом i структурою його антропологiчноï доктрини. Власне лише одна стаття варта уваги - реценз1я молодого, ще зовс1м не в1до-мого протестантського теолога Ф.Шляермахера (Schleiermacher, 1798: с.300- 306). I все ж, попри свою молодкть, н1мецький теолог виявив у Канта несумютсть антрополог1чного i морального тлумачення людини, ïï свободи. Власне майбугн1й засновник герменевтики зафгксував певну дилему у ставленш Канта до людини i запропонував автору «Критики чистого розуму» узгодити м1ж собою ц1 дв1 досить р1зн1 позици, а саме, трансцендентал1зм свободи з емпгризмом людськоï природи. Доклад-ний анал1з meï рецензи зд1йснив сучасний досл1дник П.Фрейрсон, який привертае увагу до проблеми емтричного базису антропологи Канта, а в1дтак залежнсть ïï тлумачення в1д тих емпгричних конотац1й, яким ми будемо надавати особливого значення (Frierson, 2003; 2006).
Переважна б1льш1сть ф1лософ1в XIX ст. не могли збагнути масштаб кант1вського антрополопчного проекту. Навгть такий видатний кантоз-навець як Е.Кассирер не вбачав якогось особливо новаторського зм1сту в прагматичн1й антропологи: «''Антрополог1я'' 1798 р. за своïм змгстом i будовою не може стати поряд з д1йсно систематичними головними працями Канта. Вона лише об'еднуе з «прагматичного погляду» бага-тий матер1ал з iсторiï й знань людства, котр1 Кант збирав протягом свого довгого життя шляхом спостережень..л весь час збагачував у нотатках i розробках для своïх лекц1й» (Cassirer, 1983: с.363).
Однею з проблем цiеï модел1 антропологи е розумшня того, з яким досв1дом вона мае справу. Як в1домо, Кант завжди нагадував, що його вар1ант «антрополопчного емпгризму» не зводиться до емпгризму лоюв-ського типу, чи «емшризму» притаманного скептицизму Д. Г'юма, або ж, до «метаф1зичного емпгризму» вольф1вськоï емпiричноï психологи. Св1й вар1ант «антрополопчного емпгризму» Кант запропонував розгля-дати п1д зовс1м шшим кутом зору - прагматики i космополгтизму. В1д-так, про принципову в1дм1нн1сть своеï модел1 антропологи в1д будь-яких метаф1зичних доктрин Кант нагадуе в1дразу, вже на перших сторшках свого трактату, де в1дкидае вс1ляк1 припущення щодо можливого зв'язку його антропологiï з догматичною метаф1зикою чи емпгричною наукою. На його думку, м1сце антропологи не серед метаф1зичних дисципл1н чи емпгрико-психолоичних теорш, особливо тих, що створювались того-часними европейськими вченими i ф1лософами.
На переконання н1мецького ф1лософа, вс1 щ теори не мали нчого сп1льного з його проектом новоï науки про людину. Саме тому, зг1дно з кант1вським задумом, м1сце антропологи е досить своер1дним, оскльки ïï особливост1 не визначаються як метаф1зичними, так i природничо-на-
уковими пiдходами, тобто, антрополоичний дискурс, вважав Кант, пе-ребувае десь на узб1чч1 метаф1зики i природничих наук - антрополопя займае окремiшне мiсце, вона мае власну смислову перспективу, власт методи артикуляци «досв1ду людини». Антропологiя, за Кантом, е ц1л-ком самост1йною i окремою г1лкою пiзнання природи людини. Зазначимо, що до питання про предмет новоï антропологiчноï науки Кант звертався кшька раз1в, зокрема, у своïх лекцiях з антропологи. В останшх в1н ви-словився у тому сенс1, що будь-яка дескрипцiя людини як емпiричного явища е р1ччю вельми проблематичною, тому справжньою метою такого р1зновиду знання, яким е його прагматична антрополопя, сл1д вважати вивчення природи людини: «Антрополопя не займаеться описом людей, - констатуе Кант, - а лише вивченням людськоï природи» (Kant, 1997, Bd. XXV: с.471).
Однак, питання полягае в тому, як цю природу розум1ти? Як1 конота-ц11 цiеï природи доречно тлумачити як найхарактерн1шi, тобто таю, що е конститутивними для людського вим1ру такого сущого, яким е Homo sapiens? Добре в1домо, що для просвiтницькоï ф1лософ1ï, не кажучи вже про тогочаст природнич1 науки, людська природа розглядалась i тлу-мачилась на кшталт якоïсь частини фiзичноï (т1лесноï) природи, тобто, як матер1альна сутшсть, що мае просторов! характеристики i п1длягае дiï природних закон1в - ф1зичних, ф1зюлопчних. Сл1д пам'ятати, що у кант1вськ1 часи бюлопя як наука про життя, його Генезу i особливост1 не кнувала. Наука з такою назвою, i, головне, концептуальною спрямова-шстю, з'являеться т1льки на початку Х1Х ст. завдяки зусиллям н1мець-кого ф1лософа i л1каря Г.Р. Трев1рануса. Саме в1н оприлюднив великий, багатотомний трактат «Бюлопя, або ф1лософ1я живоï природи» (1802 -1821), де порушив питання про особливост1 органiчноï (живоï) природи. За час1в Канта займались вивченням флори i фауни, чим власне i займа-лись боташка i зоолог1я. Щоб у цьому переконатись, досить поглянути на класичш досл1дження в ц1й цариш, що ïх зд1йснювали натуралкти (не бюлоги у нашому розум1нш) впродовж усього XVIII ст. Це вражаюч1 за своïми масштабами систематизац1ï природи, як1 вийшли з-п1д пера Ш.Бонне, Ж.-Л.Бюффона, К. Л1ннея та 1н. натурал1ст1в тiеï доби. На-приклад, Л1нней запропонував класиф1кац1ю вид1в флори i фауни, де знайшов м1сце i для людини (Homo Sapiens), вщтсши ïï до класу ссав-ц1в, п1дкласу примат1в. Зазначимо, що ця класиф1кац1я з деякими до-повненнями i уточненнями збер1гае свою наукову значущ1сть дотепер.
Звичайно, м1ж р1зними науковими таборами точились запеки супер-ечки щодо розум1ння тих чи тих окремих проблем, але в головному вони доб1гали з цього питання сп1льноï думки. Як св1дчать матер1али лекц1й з антропологи, що ув1йшли до XXV тому академ1чного з1брання, Кант
i3 caMoro noaaTKy BlgKugaB 6ygt-aKi HaTypaaicraam Bepclii arogctKoi npu-pogu, xoaa ayg0B0 opiernyBaBca b 3go6yTKax ToroaacHoi HayKH i ^iaoco^ii. ,5aa KaHTa 6yau HenpuHHaTHi aK MaTepiaaicTHaHi, TaK h IgeaaicTHaHi Teo-pii arogHHH, ii npupogu. KaHT B6aaaB Miclro arnponoaorii 3obc1m b iHmoMy - noKa3aTH arogHHy b o6mHpi ii cBiTy, 3'acyBaTH aKHM ihhom iHgHBlg, Bog-Hoaac, e aK cy6'eKTOM BaacHHx gift, TaK i 06'eKTOM BnaHBy cnlatHHx $opM XHTTa - 3BHaoK, TpagumiH, KyatTypu. .HrogctKa npupoga, 3a KaHTOM, це He aKact cy6cтaнцla ($i3HaHa au gyxoBHa), a 3araatHe Hag6aHHa arogeH, ix cnlatHuH cbit, npuaoMy оцa cnlatmcTt nepeg6aaae i noTpe6ye yaacTi KOXHoro iHgHBlgy, ocKlatKH TlatKH 3a TaKHx yMOB cbit OTpHMye TaraicTt, cBoro TpHBaaicTt y aaci i 3B'a3aHicTt y npocTopi. y 3B'a3Ky 3 цнм MOXHa norogHTuct 3 gyMKoro X.BlatcoHa, ^o 0cH0BH0ro MeTogoaoriaHoro 3aca-goro KaHTlBctKoi «AHiponoaoriii» cTaao BH3HaHHa 6e3yMOBHoro 3HaaeH-Ha iHgHBlgyaatHoro arogctKoro 6yrra. ^aa KaHTa caMe iHgHBlg, nepcoHa cTaau BHxlgHHM nyHKTOM po3ropTaHHa Horo aHTponoaoriaHoi pe^aeKcii: «KaHT ctbophb neBHy iHipury b cBoiH «Affiponoaom», a TaKOx y cBoix aeK-mlax 3 arnponoaorii, 60, aK me He gHBHO, b1h no cnpaBXHtOMy BlgMOBHBca po3raagaTH TBapHHHi BHMipu arogHHH, a 3ocepegHBca Ha iHgHBlgyaatHOMy arogctKOMy 6yrri» (Wilson, 2006: c. 44). I 3 muM MOXHa noroguTHct, 60 giH-cho, - aK 3a cBoiM 3agyM0M, TaK i cnoco6aMH BTlaeHHa KaHTiBctKe arnpo-noaoriaHe BaeHHa BlgmroBxyeTtca Big rnguBlgyaatHO-nepcoHaatHoro 6yT-Ta arogHHH b cb1t1. ^ go3Boaae 3po3yMiTH, aoMy KamiBctKa arnponoaoria MaHxe He 3aayaaaa thx 3HaHt npo arogHHy, ^0 TpyHTyBaauct Ha BHBaeHHi, HanpHKaag, «pogoBHx 03HaK arogHHH aK 3eMHHx icTOT, ^0 HagiaeHi po3y-mom» (Kant, 1907, Bd. VII: c.119). TaKe 3HaHHa - me ^e He aHTponoaorla, boho cKopim 3a Bce «3acayroBye Ha Ha3By ceimosHaecmea» (Kant, 1907, Bd. VII: c.119).
npo meH «cbItobhh» acneKT nparMaTHaHoi arnponoaorii nurne mMeut-khh gocalgHHK r. ToatmreH, 3a3Haaaroau, ^0 KaHT 3anponoHyBaB BeatMH cBoepigHHH BapiaHT yaeHHa npo arogHHy, aKe 6a3yBaaoct He Ha $i3ioaoria-hhx, BiTaatHHx au MemaatHHx KOHmemax, a Ha 3obc1m mrnux 3acagax -«arnponoaoriaHOMy noHaTTi cBiTy» (Holzhey, 1970: c. 308). To6to, cb1t, 3a KaHTOM, Mae 3HaaeHHa gaa arogHHH aK cb1t Horo 6yrra, gift i BaHHKlB, a He npocTO aK peaatHicTt, 3 aKoro BOHa (arogHHa) aKHMoct aHHOM B3aeM0-gie, KOHTaKTye, Bect aac oraagaroaHct Ha Henepe6opHy cHay «HeB6aaraH-hhx 3aK0HiB 30BHlmHt0i i BHyrpimHtoi npHpogH». ToatmreH 3a3Haaae, ^0 cbIt gaa arogHHH, 3a KaHTOM, cKopirn 3a Bce, po3KpHBaeTtca He aK 30BHim-Ha peaatHicTt, a aK yMOBa MOxaHBocTi icHyBaHHa Bclx thx peaatHocTeH, 3 aKHMH arogHHa Mae cnpaBy, - aKi BOHa cnpuHMae, omlHroe, nepexHBae, cnlaKyeTtca to^o. CbIt po3ropTaeTtca Ha 3acagax He Kay3aatHHx ^aKToplB arogctKoro 6yrra (me npeporaTHBa «npupogu», aK BOHa onucaHa b Mexammi
Ньютона), а на п1дстав1 ди смислових конф1гурац1й свпу. Остант роз-криваються як феномени, з якими 1ндив1ди мають справу у своему буденному житл. Феномени е структурами буденноï людськоï св1домост1, а не просто явищами природи, де з усшхом д1ють каузальт закони.
Кант припускав можливкть так званоï фiзiологiчноï антропологи, яка, зазвичай, ставить за мету з'ясування того, що «природа робить з лю-диною» (Kant, 1907, Bd.VII: с. 119). Причому, малось на уваз1 формування людини зовн1шньою природою, ïï силами, зв'язками i законами. Однак, знання ф1зичних процес1в, як1 д1ють як всередиш, так i зовш людського оргашзму, завжди проблематичне, бо анал1з природних законом1рнос-тей, що визначають людину як природний феномен, т1сно пов'язаний з т1ею ситуащею, що п1д час такого вивчення ми як досл1дники сам1 перебуваемо в статус1 спостерiгачiв, чи, як зазначав Кант, зовнштх, щодо цих процес1в, глядачiв. На кант1вське розумшня парадоксальнос-т1 людського самотзнання, звернув увагу А.Вуд, в1домий сучасний до-сл1дник кант1вськоï ф1лософи. На його погляд, кен1гсберзький ф1лософ дотримувався щонайменше двох принципово в1дм1нних позицш щодо вивчення людськоï природи. Тож ми сприймаемо людину як «глядача, котрий розглядае вс1х людей (включно з собою) як каузально визначеш природн1 автомати; i друга позиц1я - людина як актор, суб'ект, якого треба розглядати як ктоту в1льну» (Wood, 2003: с. 48).
Наукова позиц1я передбачае ще одне припущення: розкриваючи на-д1йними методами ф1зичш причини, що начебто зумовлюють людськ1 феномени, ми змушен1 призупиняти (хоча б 1деально, методично, засто-совуючи оцю «зупинку» як досл1дницький прийом) ïхню реальну д1ю. Таку методичну «зупинку» можна зд1йснити, наприклад, п1д час про-ведення наукового експерименту. Однак, проблема полягала в тому, що Кант не вважав за можливе застосування таких досл1дницьких процедур до людини. З цього приводу у своïх лекц1ях з антропологи в1н зазначав: «Насправд1 можливо робити експерименти з тваринами i речами, а не з людьми» (Kant, 1997, Bd. XXV: с.1437). Хоча лише за умов застосуван-ня таких строгих експериментально-методичних умов ми маемо хоча б якусь над1ю зазирнути за лаштунки певних феномен1в з метою встанов-лення сутн1сних (каузальних) зв'язк1в, що визначають розгортання цих феномен1в як природних процес1в. Кант добре волод1в ц1ею, характерною для природничих наук, методолог1ею п1знання. В молод1 л1та в1н сам 1нтенсивно студ1ював природнич1 науки i цей 1нтерес до природи в1н збер1г на все життя. Окр1м своïх знаних наукових праць (зокрема, знаменитого трактату «Загальна природна 1стор1я та теор1я неба» [1755]), впродовж усього творчого життя в1н викладав майже вс1 тогочасн1 при-родничо- науков1 i математичн1 дисципл1ни. В1домо, також, з якою по-
Baroro b1h cTaBHBca go ^yHgarapiB HOBoro npupogo3HaBcTBa (3 oco6aHBoro noBaroro cTaBHBca go HtroTOHa). ToMy y KaHTa He HgeTtca npo aKyct 3He-Bipy au cyMHlBH ^ogo gomlatHocTi BHKopucTaHHa HayKOBHx nlgxogiB go BHBaeHHa arogHHH. Olaoco^ nepeKOHaHHH, ^0 b neBHHx Mexax arogctKi ^eHOMeHH noBHHHi po3raagaTHct aK npupogm npomecu. Xoaa TaKi gocai-gxeHHa (i b utOMy b1h TaKOx 6yB nepeKOHaHHH) He 3gaTHi 3a6e3neaHTH Hac cTporHMH anogHKTHaHHMH 3HaHHaMH npo arogctKy npupogy, ocKatKH 3a-Bxgu 3aaumaroTtca y Koai iMOBipHicHoro, aacTKOBoro i HenoBHoro 3HaHHa. OgHaK i b ntOMy KaHT He B6aaaB aKoict Tparegli B1h po3yMlB, ^0 TaKi oco-6aHBocTi npuraMaHHi 6ygt-aK0My eMnipuaHOMy au HaBiTt ^Iaoco^ctKO-My ni3HaHHro, ^0 nocayroByroTtca MeTogaMH npupogHHaux HayK 3 MeToro Bce6iaHoro i noBHoro ni3HaHHa arogHHH, ii xapaKTepHHx puc i oco6aHBoc-TeH. Ha gyMKy KaHTa, roaoBHa npo6aeMa ni3HaHHa arogHHH noaarae He y 3acTocyBaHHi HayKOBHx MeTogiB, a b TOMy, ^0 Ti 3HaHHa, aKi OTpHMaHi 3a ix gonoMororo, BTpaaaroTt nmdcbKUU euMip, nmdcbm u,irn. A BlgTaK, aK^o y cBoeMy HaMaraHHi ni3HaTH arogctKy npupogy mh nocayroByeMoct aume Ta-khmh 3HaHHaMH, to me 3HaaH0 3Byxye Hame po3yMiHHa xapaKTepHHx puc arogHHH, ii gyxy, cBo6ogu, MopaatHocTi.
HayKOBemt, aKHH cTBoproe HaTypaaicTHaHy KapTHHy arogHHH, aacTeHtKO He ycBlgoMaroe, ^0 «b u1h rpi cBoix yaBaeHt b1h aume raagaa i...He BMlroau ix BHKopucTOByBaTH gaa cBoix u^H, b1h noBHHeH 3aaumHTH Bce npupogi» (Kant, 1907, Bd.VII: c.119). Tox KaHT po6HTt BeatMH HeBTlmHHH bhcho-bok: «Xto gomyKyeTtca $i3uaHHx npuauH, HanpHKaag, Ha aoMy rpymyeTt-ca naM'aTt, Moxe no pi3H0My p03MipK0ByBaTH..., aae npu ntOMy calg MaTH Ha yBa3i, ^0 6ygt-aKe TeopeTHaHe MygpyBaHHa 3 mtoro npuBogy Hi go aoro He Bege» (Kant, 1907, Bd.VII: c.119). ^H, 3gaBaaoct, BeatMH arHocTHaHHH KaHTlBctKHH HacTplfi 6a3yBaBca He Ha 3HeBipi y HayKOBHH po3yM, cuay Ha-yKOBoro 3HaHHa, Horo nporpec, a Ha ycBlgoMaeHHi cBoeplgHocTi MeTH i 3a-BgaHt H0B0i goKTpHHH npo arogHHy - nparMaTHaHoi arnponoaorii.
KaHT 3a3HaaaB, ^0 b Horo po3yMlHHi arnponoaorla He Moxe i He no-BHHHa nepe6yBaTH b cTaHi aKoroct BlgcTopoHeHoro Big arogHHH, ii cBiTy ni3HaHHa. B1h 3H0By Haragye, ^0 aK TlatKH ma gucTaHmla 3'aBaaeTtca, aH-Tponoaorla nepeTBoproeTtca b iHmy, cyTO HaTypaaicTHaHy goKTpHHy, aKa 3aHMaeTtca BHBaeHHaM arogHHH Ta ii cBiTy nig KyTOM 3opy 3go6yTTa «6ara-TOMaHiTHoro 3HaHHapeneu» (Kant, 1907, Bd.VII: c.120). y ogHOMy 3 pyKO-nucHux HOTaTOK mro gyMKy b1h ^opMyaroe ^e 6latm pimyae: «nparMaTHa-Ha aHTponoaorla He noBHHHa Hgu calgoM 3a ncuxiaHHM 6yTTaM..., BOHa Ta-kox He e MeguaHoro ncuxoaoriero, aKa HaMaraeTtca 3'acyBaTH, aK arogctKi gyMKH BHHHKaroTt i3 M03Ky, a He e arogctKHM ni3HaHHaM» (Kant, 1913, Bd. XV: c.801). y BHnagKy onepTa Ha HayKOBi nlgxogu arogHHa po3raagaeTtca aK «pia cepeg peaeH», i HaBiTt BH3HaHHa aKoict ii cnemu^lKH MaHxe Hiaoro
не змшюе в ц1й констатаци. Навпъ коли ми звертаемось не до т1ла, а душ людини, використовуючи при цьому методи i прийоми емпiричноï i рацiональноï психологи (а це дисциплши метаф1зичного циклу), то i в цьому випадку тчого кращого, н1ж розум1ння ïï (душ) як сутност1, яка в1дм1нна в1д т1ла, ми отримати не можемо. Як зазначае сучасний досл1д-ник Р.Макр1л, зусилля Канта зам1нити психолог1ю як науку теоретичну (хоча й на засадах досв1ду) на антрополог1ю як прагматичну науку в1дра-зу в1дмежовувало його п1дх1д в1д метаф1зичних мудрувань стовно душ1, ïï природи. Канта мав нам1р створити не рацюнально-догматичну науку про людину, а науку дескриптивну, яка описуе, а не пояснюе людськ1 здатност1 Для нього антрополопя е не академ1чною, а побутовою версь ею людини. Але в1д цього вона не втрачае свого космополпичного спря-мування (Makkreel, 2001: с.185- 201).
Свое розумшня завдань i мети новоï, прагматичноï антропологи Кант демонструе анал1зуючи вщомий висл1в, що «знати свгг i перебувати в ньо-му за своïм значенням не однаково» (Kant, 1907, Bd.VII: с.120). Н1мецький ф1лософ зазначае, що якщо «перше означае розумшня гри, св1дком якоï була людина, то друге - передбачае участь в ц1й гр1» (Kant, 1907, Bd.VII: с.120). Привертае увагу те, що для пояснення вщмшносп м1ж споглядан-ням св1ту 1 участю в його под1ях Кант застосовуе не традиц1йну метаф1-зичну чи природничо-наукову мову, а вельми нову, прагматичну мову, яка базуеться на розумшш людськоï участ1 у под1ях свпу, що, як вважав Кант, не може обмежуватись т1льки пзнанням зовн1шн1х обставин люд-ськоï активност1, д1й i вчинк1в, як i тим, що можна назвати «суб'ективним розумшням» под1й св1ту, оск1льки, за Кантом, навпъ таке розум1ння не е справжн1м розкриттям сенсу того, що вщбуваеться з людиною. Отож, за-сновник новоï антропологiчноï доктрини запропонував мову гри, як тiеï трансцендентально-прагматичноï модел1 людського саморозум1ння, що уможливлювала осмислення y4acmi людини в под1ях св1ту.
Добре в1домо, що феномен гри ц1кавив Канта не лише в антропо-лог1чному, а й естетичному сенс1 (про це св1дчить «Критика здатност1 судження»). Щодо антрополоичного зм1сту, то тут гра в1д1грае вир1-шальну роль у розум1нн1 ун1кальност1, суперечливост1, невизначеност1 i в1дкритост1 людського буття в св1т1, а в1дтак проблематичност1 п1знан-ня природи людини як чогось сталого, 1нвар1антного. Тому концепт гри з'являеться в текст1 «Антропологи» зовс1м не випадково. Певною м1рою гра е т1ею концептуальною стратепею, яка допомагае Канту розгорнути не спекулятивне чи природничо-наукове розумшня людськоï природи, а прагматично-антрополоичну модель п1знання людськоï природи.
Принаг1дно зазначимо, що кант1вський анал1з гри, як у естетичному, так i антрополог1чному сенс1, в1д1грав значну роль у подальшому розви-
TKy eBponeHctKoi ^Iaoco^ctKoi gyMKH. Be3 mtoro KaHTiBctKoro aHaai3y He MoxaHBO yaBHTH cTaHOBaeHHa poMaHTH3My. TaK, yxe KaHTlBctKHH cyaac-hhk O.ffllaaep, aKHH cnupaBca Ha po3po6KH KaHTa, BBaxaB, ^o caMe rpa BHBlatHae arogHHy Big MaTepli ii xurra, Hagae iH cuau nlgHaTHct Ha 6latm bhcokhh ^a6eat gyxy - go ecTeTHaHoi rpu yaBH, aKa g0K0plHH0 3MlHroe arogHHy, Hagaroau iH hobhx, TBopaux cua, po3KpHBae ii cBo6ogy: «Big miei rpu BlatHoro naHHy IgeH, aKa ^e 3obc1m MaTepiaatHa i uwkom noacHroeTt-ca 3aK0HaMH npupogu, yaBa, b nomyKax BlatHoi ^opMH, po6HTt, Hapemri, ctph6ok go ecTeTHaHoi rpu. Цe He06xlgH0 Ha3BaTH ctph6kom, 60 TyT BcTy-nae y giro a6c0aroTH0 HOBa cuaa» (ffllaaep, 1974: c. 218-219). HrogctKa rpa BHcTynae aK yHiBepcaatHHH 3aci6 nogoaaHHa iHepTHocTi aK 30BHlmHtoro, TaK i BHyrplmHtoro cb1t1b. MucTemTBO Mae oco6aHBe 3HaaeHHa, 60 boho gaa O.ffllaaepa, He e cyTO ecTeTHaHHM ^eHOMeHOM, boho Mae 3HaaHHH aH-TponoaoriaHHH pecypc. CaMe rpa aK ecTeTHKO-aHTponoaoriaHa cTpyKTypa HaHnoBHlme BTlaroe, 3rlgH0 O.ffllaaepa, arogctKHH noTar go rapMOHlHHO-ro icHyBaHHa. 3Blgcu, go peai, Horo igea ^ogo MaH6yTHtoro noaiTHaHoro ycTporo aK ecTeTHaHoi gepxaBH, Ha npoTHBary icHyroaiH npupogHift, au HaBiTt, MopaatHlfi gepxaBi. EcTeTHaHa gepxaBa - me ycTpiH, ge rpa b yclx ii npoaBax, cTaHe goMlHyroaHM cnoco6oM arogctKoro 6yrra. 3BHaaHH0, KaHT HlKoau He 3aHMaBca TaKHMH yroniaHHMH MapeHHaMH i He nlgHocHBca y cBoix gyMKax go po3plgxeHoi aTMoc^epu H0B0i poMamuaHoi Mi^oaorli, go cTaHOBaeHHa aKoi goayaHBca reHiaatHHH HlMemtKHH noeT i gpaMaTypr. ^aa KaHTa cbIt 3HaaH0 npo3aiaHlmuH. GgHHe, Ha ^0 cnoglBaBca ^iaoco^, TaK me Ha BcTaHOBaeHHa «BiaHoro MHpy» maaxoM cTBopeHHa y MaH6yTHt0My KOH^egepamli geMOKpaTHaHHx gepxaB, aae He Ha ecTeTHaHHx, a Ha 3HaaH0 npo3aiammux npaBOBHx 3acagax, aKi nepeg6aaaroTt HeBlgBopoTHicTt caHK-u1h y pa3i ixHtoro HegoTpHMaHHa. MoxaHBO, ^0 H me Koauct 3gaBaaoct yroniaHHM, ogHaK, xi6a 06'egHaHHa 6latmoi aacTHHH KpaiH GBponu b kh^ XX ct. He e cBigaeHHaM peaaicTHaHocTi KaHTiBctKoro npoeKTy? ffl,ogo ecTe-THaHoi gepxaBH, to noKH ^0 TaKoro gHBa mh He cnocTeplraeMO.
Цiкaво, ^0 M.OyKO ^e Ha noaaTKy 1960-x poKlB y BcTyni go ^paHKO-MOBHoro BHgaHHa KaHT0B0i «AHTponoaorli 3 nparMaTHaHoro noraagy» 3a-3HaaaB, ^0 KaHTiBctKe BlgKpHTTa rpu aK yHlBepcaatHoi xapaKTepucTHKH arogHHH, yMoxaHBHao po3yMlHHa hhm gB03HaaHHx, ToaHlme HeBH3Haae-hhx, mryaHocTeH arogctKoi npupogu, ii «HenpupogHocTi»: «ЦeH pyx rpu 0c06aHB0 BaxaHBuH: arogHHa caMa e rporo npupogu, aae BOHa rpae nro rpy i go Toro x BOHa rpae caMa 3 co6oro, HanpHKaag, Koau BOHa 6aBHTtca i3 aKH-MHct laro3opHHMH noaynaMH, to me 03Haaae, ^0 me ii BaacHa 3a6araHKa, xoaa cTBoproeTtca BlgayTTa, ^0 arogHHa e xepTBoro miei rpu; noKH 36epi-raeTtca omeH 060B'a30K 6paTH yaacTt y rpi, goTH y arogHHH 36eplraeTtca 3gaTHicTt tbophth BaacHi HaMipu» (Foucault, 1961). TaKHM aHHOM, «rpaat-
на особлив1сть» людського буття потребуе в1д ученого пошуку якихось нових метод1в п1знання людини, метод1в, як1 б не в1дкидали надбання науковоï думки, але при цьому брали до уваги i враховували фундамен-тальну мету антрополог1чного дискурсу - показати людину як учасника життя, яке розгортаеться за певними правилами, як1 вона сама витво-рюе i водночас п1дкоряеться. У однш 1з своïх антрополоичних нотаток ф1лософ зазначив, що у б1льшост1 випадюв, коли ми хочемо зрозушти людей, ïхнi ди, «ми шукаемо лише правила людських прояв1в, а не причини цих правил. Ми розглядаемо щ правила завжди конкретно, в ди, а не як щось таке, що кнуе само по собЬ> (Kant, 1913, Bd.XV: с.659). Х1ба ця ремарка не св1дчить, що Кант в1дмовився в1д натурал1стичного п1д-ходу до розум1ння загальних правил людськоï повед1нки? I х1ба це не св1дчить, що саме гра стала т1ею моделлю, що уможливила в1дмову в1д натурал1заци правил i норм людського життя? Тому можна погодитись з М.Фуко, що у певному сенс1 Кант переглянув традицшний зм1ст тих концепт1в, за допомогою яких просвггницька ф1лософ1я i наука зазви-чай досл1джували людину. Кант запропонував дещо 1нше - не натурал1с-тичну, а реляцшну модель вивчення людськоï природи: «Людина в «Антропологи» не е аш homo natura, - п1дкреслював французький ф1лософ, - ат предмет свободи; ïï визначення знаходяться в межах операцшних синтез1в ïï стосунюв з1 св1том» (Foucault, 1961).
Позаяк, кант1вська верс1я антропологй передбачала в1днаходження для неï якогось окремого м1сця в тогочасн1й систем1 знань про природу i людину. На його думку, антрополог1чне знання не доц1льно зараховува-ти до складу якогось ф1лософського розумшня людини, нав1ть за умов, що це буде погляд не теоретично^ а практичноï ф1лософiï. Щоправда у Канта зустр1чаеться концепт так званоï практичноï антропологи, од-нак зм1ст 1 контекст застосування цього концепту не дозволяють ствер-джувати, що ф1лософ мав на уваз1 якийсь вар1ант антропологи, що може претендувати на сп1вм1рн1сть з практичною ф1лософ1ею, тобто, етикою i ф1лософ1ею права. Кант н1коли не в1дмовлявся в1д розум1ння антропологи (причому будь-якого Гатунку i типу) як дисциплши, яка ш за яких обставин не може розглядатись як п1дрозд1л чи частина практичноï ф1лософй, бо для цього ш не вистачае дек1лькох важливих момент1в: 1) найголовн1шого - апрюрних принцип1в, себто, опертя на так1 принципи розуму, як1 здатш продукувати апр1орн1 синтетичн1 судження в царит антропологи; 2) отож за будь- яких обставин канпвських п1дх1д не передбачав, що в рамках якоюь антропологiчноï доктрини ми зможемо в1днайти, в1дкрити трансцендентальн1 апрюрш принципи, що умож-ливлять строго аподиктичш синтетичн1 судження, тобто, судження, що розширюють наш1 знання про самих себе, свою природу, причому роз-
ширюють без звернення до емп1ричного досв1ду. В багатьох м1сцях своïх твор1в Кант п1дкреслював емпричний характер антропологи, в1дтак не-можливкть ïï побудови як деякоï нормативноï, апрiорноï науки.
З 1ншого боку, ц1лком очевидно, що антрополопя, зокрема прагматична антрополопя не е емпричною наукою на кшталт ф1зики, х1ми, зоологи чи, навпь, емпiричноï психологи. Тод1, який емпричний досв1д маеться на уваз1 ф1лософом, коли в1н пише в багатьох м1сцях своïх трактат1в, ру-кописних нотаток i виголошуе у своïх лекц1ях про те, що за будь-яких обставин антрополог1я мае справу з досв1дом, вона е емпричною наукою?
Ще раз зазначимо - предметом антропологи е низка феномен1в, вивчення яких не можливо зд1йснювати, спираючись виключно на методи емпричних наук. Однак i апрюрш принципи чистого розуму не дають нам належного розум1ння ïхньоï специф1ки. Насправд1, антрополопя мае справу з деякими «пром1жними феноменами», з якими люди сти-каються i в яких живуть як у певному свт, бо вони (феномени) е поро-дженнями людськоï активност1, ïхньоï д1яльност1. Люди не усв1домлю-ють оцю свою природу чи, навпаки, людське сприйняття надае власн1й природ1, ïï феноменам якогось самостшного (природного чи надпри-родного) статусу. Хоча ц1 феномени не е чимось натуральним (як явище природи), чи апрюрним (як категори i принципи розсуду i розуму), ïхнiй сенс суто прагматичний.
Ми вже зазначали, що канпвська позиця передбачала вивчення людини як частини природи, i цим аспектом в1н усп1шно займався у своему курс1 з фiзичноï географи, де, як в1домо, е ц1лий розд1л, присвячений ф1-зичн1й антропологи. Однак, для Канта нова антрополопя, яку в1н запо-чаткував, мала дещо 1ншу мету - вона повинна ошкуватись «прагматич-ним досл1дженням того, що вш, як в1льно д1юча ктота, робить чи може i мусить робити 1з самого себе» (Kant, 1907, Bd.VII: с.119). Саме наявтсть такоï 1нтенцц повинно забезпечити кожного 1з нас не доктринальними знаннями про людину як частину природи, а, перш за все, прагматич-ними знаннями, як1 знадобляться нам у житп, бо вони здатш збагати-ти наше сп1лкування з 1ншими людьми, забезпечити нас необх1дними засобами задля орiентацiï в багатомангшосп культур i св1т1в. А зв1дси основна 1дея кант1вськоï антропологи, 1дея, що зм1нюе ор1ентири теоре-тичноï рефлексй щодо людини, змушуе зовс1м по 1ншому подивитися на функц1ю знання. Кант формулюе основну 1дею прагматично зор1енто-ваноï антропологи наступним чином: «Вивчення людини як громадяни-на свту» (Kant, 1907, Bd.VII: с.120). I в цьому контекст1 в1н протиставляе егоютичне i космополпичне ставлення людини до свпу. Сл1д зазначити, що в свош антропологй в1н тлумачить егоïзм не як хибну i вкрай обме-жену позиц1ю, якоï людина повинна позбутись, а як певний персональ-
hhh KyT 3opy Ha cbit, 6e3 aKoro BOHa He 3gaTHa nlgHaTHct Ha rnmuh ^a6eat po3yMlHHa ce6e H cBiTy - KocMonoaiTHaHHH.
Otox, Ha gyMKy KaHTa, aume BlgmTOBxyroauct Big BaacHoi eroicTHaHoi no3Hmli arogHHa cnpoMoxHa 3po3yMiTH mmux, ixHiH cbIt, no6aaHTH i no-ayTH mmux, ycBlgoMHTH, ^o OKpiM BaacHoro cBiTy icHyroTt i MaroTt npaBO Ha icHyBaHHa iHmi cbIth. Hume eroi3M gae arogHHi TBepgi nlgcTaBH noayTH mmux i npu ntOMy 3po6HTH bhchobok, ^o iHmi MoxyTt i MaroTt npaBO Ha cBoe lHo6yTTa, aKe, 3a3Haaae KaHT, He oxonaroeTtca i He noraHHaeTtca Hi-aKHM MoiM «M»: «HroguHa po3raagae ce6e i noBogHTt ce6e He aK «M», ^o oxonaroe yBect cbIt, - 3a3Haaae ^iaoco^, - a TlatKH aK rpoMagaHHH cBiTy» (Kant, 1907, Bd.VII: c.130). 6gHH0 npHHHaTHoro ^opMoro cnlBicHyBaHHa «M» 3 iHmHMH e BH3HaHHa naropaaicTHaHocTi Hamux cbMb, to6to, no3Hmla ToaepaHTHocTi, ^o Hagae arogHHi Blgayrra KocMonoaiTH3My, BHBHrnye ii go ycBlgoMaeHHa ce6e aK rpoMagaHHHa cBiTy. I caMe TOMy gocHTt nepeKOHau-bo 3ByaHTt KaHTlBctKHH bhchobok: «Bce, ^o cKa3aH0 npo me, cTocyeTtca arnponoaorii» (Kant, 1907, Bd.VII: c.130). npu mtOMy, Haroaomye KaHT, He BaxaHBO, «au Maro M, aK MHcaaaa icTOTa, nlgcTaBH BH3HaTH OKplM BaacHoro icHyBaHHa ^e H icHyBaHHa Bcix mmux icTOT, ^o 3HaxogaTtca 3i MHoro b cnlaKyBaHHi (ix cyKynHicTt Ha3HBaeTtca cbitom), - me nHTaHHa He arnpo-noaoriaHe, a aucTO MeTa^i3HaHe» (Kant, 1907, Bd.VII: c.130).
^aa BTlaeHHa cBoro npoeKTy arnponoaorii no3a MeTa^i3HKoro, nig «nparMaTHaHHM KyTOM 3opy» KaHT, aK Blg0M0, pagHB BHKopucTOByBaTH OKplM pi3H0MaHiTH0r0 HayKOBoro MaTepiaay, ^e H icTopuam i airepaTypm TBopu, - onucu nogopoxeH, MeMyapu, aBTo6iorpa^li, TBopu i3 3araatHoi icTopli. KaHT pagHB TaKOx He rpe6yBaTH 3ycTpiaaMH 3 lH03eMmaMH, cnlaKy-BaHHaM i3 3eMaaKaMH, gpy3aMH i KoaeraMH. Bce me, Ha Horo TBepge nepe-KOHaHHa, noBHHHO HagaTH aHTponoaory BeatMH KopucHoro 3HaHHa, aKe gonoMoxe HoMy Kpa^e i rau6me 3po3yMiTH pi3Hi o6cTaBHHH xmaa i 3BHa-kh arogeH. Be3 TaKoro 3HaHHa 3aHMaTHct aHTponoaoriero KaHT He B6aaaB 3a MoxaHBe. y aeKqlax 3 arnponoaorii HiMemtKHH ^iaoco^ 3 ntoro npHBogy 3a3Haaae: «6 gBa cnoco6u HaBaaHHa: y mKoai H y cBiri. B mKoai koxhhh BHBaae cxoaacTHaHe 3HaHHa, kotphm BoaoglroTt npo^eciftm BaeHi. OgHaK y glaoBHx cTocyHKax 3i cbitom koxhhh cnupaeTtca Ha nonyaapHe 3HaHHa, aKe HaaexHTt yctOMy cBiTy» ( Kant, 1997, Bd. XXV: c.1209). ToMy He bh-KaHKae nogHBy toh ^aKT, ^o cyTO HaTypaaicTHaHa aHTponoaorla naaTHepa acomlroeTtca y KaHTa caMe 3 TaKoro cxoaacTHaHoro goKTpHHoro npo arogu-Hy, b toh aac aK MeTa aHTponoaoriaHoro gocalgxeHHa noaarae b TOMy, ^06 HagaTH arogHHi TaKi 3HaHHa npo BaacHy npupogy, aKi 6 3Hago6uauct iH gaa «3araatHoro xHTTa» (Kant, 1997, Bd. XXV: c.853).
KaHTOBa nparMaTHaHa Mogeat arnponoaorii e npuHmunoBO hobhm nlg-xogoM go BHBaeHHa arogHHH. Ii oco6aHBicTt noaarae b TOMy, ^o nepeBara
надаеться дескриптивним, а не теоретико-концептуальним методам до-сл1дження людини. I на цьому шляху н1мецькому ф1лософу вдалося ство-рити вельми ц1каву доктрину, де долаються обмеженост1 як емп1ричного, так i метаф1зичного тлумачення людини. Кант також продемонстрував, що прагматична антрополопя не сп1впадае з його трансцендентальним вченням про моральний вим1р людини. В цьому полягае ун1кальн1сть цiеï модел1, ïï специф1чн1 можливост1 щодо п1знання людини. Прагматична антрополопя виявила своï концептуальн1 меж1, що Кант не одноразово зазначав як у своему трактат1 «Антрополог1я з прагматичного погляду», так i в своïх лекшях з антропологiï. Таким чином, прагматична антрополопя е лише одна з концептуальних моделей розумшня люди-ни, яку запропонував Кант, що н1яким чином не обмежуе наш1 пошуки в цариш антрополопчних розв1док кен1гсберзького професора.
Лггература:
1. Шшлер, Ф. (1974) Листи про естетичне виховання // Шшлер Ф. Естетика. - К. : Мистецтво, 1974. - С. 115- 225.
2. Cassirer Е. (1983) Kant's Life and Thought/Е. Cassirer. - New Haven and London: Yale University Press, 1983. - 428 р.
3. Foucault M. (1961) Introduction to Kant's Anthropology from a pragmatic point of view: [Elektronnyi resurs]. - Rezym dostupu: http://www.generation-online.org/p/ fpfoucault1.htm
4. Frierson P.R. (2003) Freedom and Anthropology in Kant's Moral Philosophy /P.R. Frierson. - Cambridge University Press, 2003. - 222 p.
5. Frierson P. (2006) Character and Evil in Kant's Moral Anthropology //Journal of the History of Philosophy, 2006. - V. 44, №4. - P.623 - 634.
6. Holzhey H. (1970) Kants Erfahrungsbegriff /H.Holzhey. - Basel/Stuttgart: Schwabe & Co Verlag, 1970. - 330 s.
7. Kant I. (1907) Anthropologie in pragmatischer Hinsicht//Kants gesammelte Schriften herausgegeben von der Königlich Preußischen Akademie der Wissenschaften. - Berlin, 1907. Bd.VII. - S.119 - 333.
8. Kant I. (1913) Handschriftlicher Nachlaß Anthropologie//Kants gesammelte Schriften herausgegeben von der Koniglich Preußischen Akademie der Wissenschaften. - Berlin, 1913. Bd. XV. - 982 s.
9. Kant I. (1997) Vorlesungen über Anthropologie// Kants gesammelte Schriften herausgegeben von der Berlin-Brandenburgischen Akademie der Wissenschaften; herausgegeben von der Akademie der Wissenschaften zu Güttingen. - Berlin, 1997. Bd.XXV. - 1691 s.
10. Makkreel R.A. (2001) Kant on the Scientific Status of Psychology, Anthropology, and History // Kant and the Sciences. Ed.by E.Watkins. - Oxford University Press,2001. -P.185 - 201.
11. Schleiermacher Fr. (1798) Anthropologie v. Immanuel Kant. Konigsb., 98/ Fr.Schleiermacher //Athenaeum, 1798, II, 2. - S.300 - 306.
12. Wilson H. L. (2006) Kant's Pragmatic Anthropology: Its Origin, Meaning, and Critical Significance / H. L. Wilson. - New York : SUNY, 2006. - 165 р.
13. Wood А. (2003) Kant and the Problem ofHuman Nature//Essays on Kant's Anthropology.
Ed., by Brian Jacobs and Patrick Kain. - Cambridge University Press, 2003. -
P. 38 - 59.
Виктор Козловский. Истоки и принципы Кантовской прагматической антропологии
В статье исследуется Кантовская прагматическая антропология как специфическая модель исследования человека, его природы. Эту модель немецкий философ начал разрабатывать в 1770-е годы. Данная проблематика нашла свое отражение в новом университетском курсе по прагматической антропологии, который Кант читал до своей отставки в 1796 году. Основные идеи этого лекционного курса Кант представил в трактате «Антропология с прагматической точки зрения» (1798), где выдвигается на первый план новая модель изучения человеческой природы. Основываясь на анализе этого трактата, материалах лекций, а также на собственных записях (маргиналиях), Кант раскрывает концептуальные различия между прагматической моделью антропологии и другими исследованиями, которые он развивал в трансцендентальной философии. Не менее важными для антропологической проблематики являются его лекции по метафизике и естественным наукам, которые он также преподавал в Кенигсбергском университете. Рассмотрение теоретических основ, которое выявляет генезис прагматического представления о человеке, также является частью нашего исследования. В этой связи особое внимание обращено на роль физической географии, ее концептуального языка в формировании прагматической антропологии. Длительное преподавание физической географии, которую Кант читал студентам задолго до своего курса антропологии, подтолкнуло немецкого философа к постепенной трансформации метафизических представлений о человеке. Концептуальное содержание прагматической модели антропологии, ее связь с пониманием человека как активного субъекта, который благодаря собственным усилиям формирует себя и свой мир, Кант отличал от изучения человека как части природы. Исследованы основные аспекты прагматической антропологии, их отличия от эмпирического и морального измерения человеческой природы. Выяснено, что только обращение ко всем этим измерениям человека делает возможным ответ на кантов-ский вопрос: Что есть человек? Ответ на этот вопрос, который содержится в прагматической антропологии, следует рассматривать лишь как одну из возможных концептуальных моделей, которую необходимо дополнить другими антропологическими подходами к изучению человека, что предлагает критическая философия Канта. Антропологические идеи немецкого философа существенно повлияли на его педагогическую доктрину.
Ключевые слова: свобода, человеческая природа, прагматическая антропология, человеческая игра, космополитизм, научные методы познания человека, физическая география, психология, педагогика, метафизика.
Victor Kozlovskyi. The Origins and Principles of Kant's Pragmatic Anthropology
This article examines Kant's pragmatic anthropology as a specific model of perceiving a human, his nature which German philosopher started to elaborate in the beginning of 1770s. This issue found its reflections in the new course of university lectures on pragmatic anthropology that Kant read before his retirement in 1796. Basic ideas of this academic course Kant has presented in his treatise "Anthropology from a Pragmatic Point of View" (1798) which highlights a new model of studying human nature. Based on the thorough analysis of this particular tractate and on the materials for the lectures, as well as Kant's notes, the research on conceptual differences between pragmatic anthropology model and other human studies that German philosopher developed in his transcendental philosophy, as well as in metaphysic and naturalistic subjects, which he also taught in University of Kunigsberg, can be conducted. Theoretical backgrounds that enabled genesis of pragmatic view on a human are a part of this investigation. On this connection, a special attention is paid to the role of physical geography, its conceptual language in the genesis of pragmatic view on a human. It was physical geography, which Kant taught long before a new model of anthropology, which has led to a gradual metaphysical interpretation of Kant's view on a human, his soul and freedom. Conceptual matter of pragmatic anthropology model, its connection to perceiving a human as an active subject who with his own efforts constitutes his own nature, which, in its turn, is the part of the nature, is studied. Basic concepts of Kant's anthropology are analyzed in this regard; their dissimilarities to empirical and moral dimensions with the help of which German philosopher is trying to answer the question: "What a human is?" are deliberated on. However, the answer to this question is fundamentally differing from the answers offered by Kant's pragmatic anthropology. Anthropological ideas of the German philosopher have essentially affected its pedagogical doctrine.
Keywords: freedom, human nature, pragmatic anthropology, world, human game, cosmopolitism, scientific methods of perceiving a human, physical geography, psychology, pedagogic, metaphysics.
BiKTop Козловський — кандидат фшософских наук, доцент кафедри ф^ лософи та релтезнавства Нащонального уншерситету «Киево — Могилян-ська академiя».
E-mail: logos@voliacable.com
Victor Kozlovskyi - PhD in philosophy, Associate professor of Department of Philosophy and Religion, National University "Kyiv — Mohyla Academy".
