CC BY
26
iE!
International Journal of Endocrinology
Практикуючому ендокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
УДК 616.43:618:577.1
ТовстолитПна Н.
Медичний центр святоÏ Параскеви, м. Ки'в, Укра'на
DOI: 10.22141/2224-0721.15.4.2019.174821
BiTaMiH D — чи все так просто, як здаеться?
For citation: Miznarodnij endokrinobgicnij zurnal. 2019;15(4):334-338. doi: 10.22141/2224-0721.15.4.2019.174821
Резюме. Навть через столття псля в'щкриття в':там'1ну D залишаються прогалини в розум'мн ролi його ендокринноi системи. Зрозумло, що BiTaMiH D мае велике значення для стимуляцП всмоктування каль-ц'1ю в кишечнику при нормальному/низькому введенн кальц':ю i, як наслщок, для пдтримки нормального гомеостазу кальц':ю й росту юсток. Кр1м того, були виявлен плейотропн д» в':там'1ну D. Ця стаття мстить нформацю про метабол'зм в':там'1ну D, його значення для загального здоров'я, основн напрями обсте-ження, оптимальну тактику лкування й можлив '1 ускладнення при л'1куванн'1. Також було придлено увагу лабораторий д':агностиц1 як методу визначення недостатност й дефiциту в':там'1ну D i контролю можливих ускладнень при лкуванн препаратами в':там'1ну D.
Ключовi слова: втамн D; кальцитр'юл; 1-альфа-пдроксилаза; дефцит; недостатнсть
Вступ
У червш 1922 року The Times повщомила, що команда вщомого 6ioxiMiKa Dr. E.V. McCollum вщ-крила невщомий до цього часу вггамш, який чинить специфiчний вплив на здоров'я исток i запобГгае такш хвороб^ як рахгт [1]. Його назвали вггамшом D за порядком букв латинського алфавгту — вш був четвертим вщкритим вггамшом.
1 квгтня 1969 року була опублжована стаття авто-ргв Mark Haussler i Tony Norman, у якгй уперше було доведено юнування рецепторГв вггамшу D (VDR), виявлених при вивченш фрагменпв ядра клгтин тонкого кишечника [2].
Як виявилося згодом, рецептори вггамшу D зна-ходяться в ядрах клгтин майже в усгх тканинах ор-гашзму людини [3]. Ще шзшше було виявлено, що рецептори вггамшу D розмщеш також у мембраш клгтин [4]. Клггани, що не мають VDR, е винятком, а не правилом.
Для кращого розумшня процеав, до яких може призвести недостатшсть або дефщит вггамшу D, коротко розглянемо основш етапи перетворення вггамшу D.
У шкiрi 7-дегщрохолестерол (попередник вггамь ну D) пщ впливом ультрафiолетового випромшю-вання перетворюеться в холекальциферол (вггамш D3); iз гжею в оргашзм надходять вiгамiни D2 (ерго-кальциферол — рослинного походження) i D3 (холекальциферол — гваринного походження). Отже, недосгагнiсгь вiгамiну D може бути спричинена не-досгагнiм надходженням його з гжею або недостат-нiм часом перебування на сонцг Слiд зазначити, що з вжом зменшуеться рiвень 7-дегiдрохолесгеролу в шюр^ тому лiгнi люди потрапляють у групу ризику недосгагносгi вiгамiну D [5]. Було проведено до-слщження, яке показало, що конценграцiя вггамь ну в пiдшкiрнiй жировiй тканин збiльшилася пiсля 12-тижневого додавання препарапв вiгамiну D2 або D3 [6]. Отже, пащенти з ожирiнням потрапляють у групу ризику недостатносп вггамшу D (пiдшкiрна жирова тканина може секвеструвати вiгамiн D, що призводить до зниження його бiодосгупносгi) [7].
Вггамш D, який потрапляе в оргашзм ^з гжею, препаратами вггамшу D) чи утворюеться в шюр^ незалежно вiд шляху надходження е бюлопчно не-активним. У плазмi кровi за допомогою бiлка, який
© 2019. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденци: Товстолиткша Наталiя, Медичний центр свята Параскеви, вул. Ентуз1аст1в, 47, м. Ки'1'в, 01004, УкраТна; e-mail: redact@i.ua For correspondence: Tovstolytkina N., St Paraskeva Medical Centre, Entusiastiv st., 47, Kyiv, 01004, Ukraine; e-mail: redact@i.ua
зв'язуе вiтамiн D, обидвi форми (холекальциферол та ергокальциферол) переносяться в печшку, де пiд впливом ферменту 25-пдроксилази вiдбуваeться перший етап перетворення на 25-гiдроксивiтамiн D (кальцидiол, або 25(ОН^ — неактивний мета-болгт вiтамiну D) [8]. Отже, недостатшсть вггамь ну D також може бути спричинена захворювання-ми печшки.
У нирках вiдбуваeться другий етап гщрокси-лювання, i з кальцидюлу за допомогою ферменту 1-альфа-гщроксилази утворюеться активний мета-болiт вiтамiну D — кальцитрiол (1,25(ОН)2D) [9]. Кальцитрюл також утворюеться в деяких шших тканинах — тих, у яких присутнi рецептори вiтамiну D i фермент 1-альфа-гщроксилаза, але вш використо-вуеться тiльки в цих тканинах, без циркуляци. При дефщип чи аномалГi нирково! 1,25-гщроксилази, що необх1дна для перетворення 25-пдроксивггамь ну D у 1,25-дипдроксивггамш D, пацiенти будуть страждати вiд вiтамiн-D-залежного рахiту першого типу [10].
Утворення в нирках кальцитрюлу регулюеться низкою ендогенних та екзогенних чинниюв. Зо-крема, регуляцiя синтезу 1,25(ОН)2D у нирках е без-посередньою функцiею паратиреощного гормону (ПТГ), на концентращю якого в кров^ у свою чергу, за мехашзмом зворотного зв'язку впливають як рь вень самого кальцитрiолу, так i концентрац1я каль-цiю й фосфору в плазмi кровi. Активуючий вплив на 1-альфа-гщроксилазу й процес пдроксилюван-ня мають й iншi фактори, зокрема статевi гормони (естрогени й андрогени), кальцитонiн, пролактин та шшь Iнгiбiторами 1-альфа-гiдроксилази е сам кальцитрюл i низка його синтетичних аналогiв, зокрема глюкокортикостерощи, фактор росту фiбро-бластiв, що секретуеться в клггинах юстково! ткани-ни. Також на метаболiзм вiтамiну D впливають деякi лiкарськi препарати. При захворюваннях нирок або дефектах !х активностi (за умови як пщвищеного, так i зниженого рiвня 1-альфа-пдроксилази) при достатньому рiвнi вiтамiну D в плазмi кровi пацiенти будуть страждати вщ розладiв, подiбних до захворю-вань, спричинених дефiцитом вггамшу D. Напри-клад, глюкокортикощи знижують активнiсть 1-аль-фа-гщроксилази, виникае недостатшсть активно! форми вггамшу D (кальцитрюлу), що призводить до недостатньо! резорбцп кальцiю з кишечника, пщ-вищення ПТГ, вторинного гiперпаратиреозу, пщ-вищено! резорбцп кальцiю з кiсток та остеопорозу. Такий же вплив чинять протисудомш препарати, препарати для л^вання В1Л i деякi iншi. Також захворювання нирок будуть сприяти недостатносп вiтамiну D за рахунок як зниженого утворення кальцитрюлу, так i протешури: iз сечею виводиться бь лок, що зв'язуе вггамш D i необх1дний на вах етапах транспортування активних i неактивних метаболтв вiтамiну D.
Також у нирках вщбуваеться iнактивацiя кальцитрюлу за участi ферменту 24-гiдроксилази (CYP24R), активнiсть яко! стимулюе сам кальцитрюл. У ре-
зультата утворюеться водорозчинний бюлопчно неактивний метаболи", який видияеться i3 жовчю [9]. 1з нирок кальцитрюл за допомогою бшка, що зв'язуе вггамш D, переноситься до клггин, якi мають рецептори вггамшу D. Кальцитрюл опосередковуе бюлопчш ефекти вггамшу D шляхом зв'язування з рецепторами, яю в основному знаходяться в ядрах клiтин-мiшеней. Так, наприклад, зв'язування каль-цитрiолу з VDR ентероцитiв дозволяе рецепторам в1-тамшу D впливати на експресiю гешв транспортних бiлкiв, якi беруть участь у поглинанш кальцiю в кишечнику (при будь-яких захворюваннях кишечника цей процес порушуеться — у групу ризику дефiциту вiтамiну D потрапляють пацiенти iз захворювання-ми кишечника, синдромом мальабсорбцН). Рецептори вггамшу D знаходяться в ядрах клгтн бгльшос-тi органiв [3]. За вщсутносп рецепторiв вiтамiну D або при !х структурних змшах при достатньому рiвнi вiтамiну D у плазмi дiагностуються складнi спадковi захворювання, наприклад вiтамiн-D-резистентний рахiт (спадкова мутацiя) [11].
Усi перерахованi компоненти метаболiзму в1-тамiну D i RVD об'еднують в ендокринну систему вггамшу D, функцИ яко! полягають у здатностi генерувати бюлопчш реакцИ в тканинах-мГшенях за рахунок регуляцп RVD-трaнскрипцiï генГв (ге-номний мехашзм — рецептори вГтамГну D у ядрах клгган) i швидких позагеномних реакцГй, що здш-снюються при взаемодИ з рецепторами виамшу D, якГ локалiзуються на мембранах низки клиин (цей механiзм схожий на д1ю механiзму стерощних гор-мон1В [4]).
За рахунок геномних i позагеномних мехашзм!в ендокринна система вггамшу D бере участь у регу-ляцИ мiнерального гомеостазу (насамперед каль-ц1й-ФосФорного о6м1ну) i регуляцН експресИ 2777 генiв, з яких менше нгж 40 регулюють мшеральний гомеостаз (тобто дгя вiтамiну D е плейотропною, або багатовекторною) [12].
Розвиток молекулярних дослщжень i виявлен-ня VDR у багатьох тканинах, що не беруть участ в метаболiзмi кальцiю й фосфору, шщговали еру ш-тенсивних дослiджень шших некласичних (або не-скелетних) функцш вiтамiну D. Ця плейотропна дгя вiтамiну D дае вс1 пщстави вважати, що вiтамiн D е надзвичайно важливим для здоров'я людини.
Визначення aoctothootï BÏTOMiHy D
Який р!вень вiтaмiну D е достатшм для здоров'я? На даний час оптимальна концентрац!я для здоров'я исток i пщтримання стaбiльного мiнерaльного об-м1ну св1товими товариствами визначаеться в р!зних дiaпaзонaх. Наприклад, Institute of Medicine вважае оптимальною концентрaцiею 20—40 нг/мл [13], Endocrine Society (ES) — 30—50 нг/мл [14] (для пе-реведення в нмоль/л потр!бно помножити на 2,496).
Ус1 експерти згодш з тим, що концентрац!я, менша за 20 нг/мл, е неоптимальною для здоров'я скелета, а нижча за 10 нг/мл свщчить про тяжкий дефщит [14].
Vol. 15, No. 4, 2019
http://iej.zaslavsky.com.ua
335
Поза скелетом оптимальна конценграцiя вггамь ну D на даний час не встановлена, хоча ES вважае, що рiвень 30—50 нг/мл е достатшм як для здоров'я юсток, так i для всгх шших нескелетних ефекгiв вь гамiну D [14].
Верхня безпечна межа рiвня вiгамiну D також точно не встановлена. Концентрацiя 25(OH)D у межах 30—50 нг/мл е оптимальною, бо не призво-дить до гшеркальщурп й гшеркальщемп. Окрiм того, фермент, який перетворюе неактивний 25-гщ-роксивггамш D в активний кальцитрiол (1-альфа-гiдроксилаза), мае найбгльшу активнiсть при рiвнi вiтамiну D близько 40 нг/мл [14, 15]. Вважаеться, що концентрацiя понад 80 нг/мл е токсичною. На-справдi досягти тако! концентрацГ! у вггамш^-дефiцитних оаб практично неможливо. Але з огля-ду на його можливу токсичну дiю й наявнiсть осiб iз гiперчутливiстю до вiтамiну D перед призначенням вiтамiну D бажано визначити його рiвень.
Якi тести найкраще вимiрюють рiвень вiтамiну й?
Як було зазначено вище, у печшщ вiдбуваеться перший етап перетворення холекальциферолу й ер-гокальциферолу, пiсля чого щ неактивнi метаболiти потрапляють у кров. Саме !х сумарна концентрацiя вимiрюеться для визначення рiвня вггамшу D у плаз-мi кровь Загальна назва — 25-гiдроксивiтамiн D, або 25(OH)D. Цей тест показуе запас вггамшу D в органгзмГ Також вiн е найкращим для монгторингу лiкування недостатностi вiтамiну або його дефщиту. Наприклад, якщо при адекватному дозуванш через 3 мюящ ефекту вiд лiкування немае, можна запщ-озрити або некомплаентнiсть, або синдром мальаб-сорбцГ!. Для коректносп вимiрювання концентрацГ! вiтамiну D бажано використовувати один i той же лабораторний метод. Для адекватно! диференщаль-ног дiагностики вiтамiн-D-дефiцитних станiв, що не пов'язаш з недостатнiм надходженням вiтамiну D iз зовнiшнiх джерел, необхiднi додатковi складнi лабо-раторш дослщження.
При лiкуваннi дефiциту або недостатносп вГгамь ну D i застосуваннi великих навантажувальних доз бажано не лише контролювати рiвень вггамшу D у плазмi кровГ, але й пам'ятати про можливГсть досяг-нення токсичного рГвня й ускладнення, пов'язанi з надмiрними дозами вггамшу D. Особливо ретель-ного контролю потребують ваптш ж1нки, у яких, зпдно з шструкц1ями до вах препаратiв вiтамiну D, необхiдно уникати довготривалого передозування вiтамiном D через можливий розвиток гшеркаль-цiемГi, що призводить до вад г порушень фГзичного й розумового розвитку плода, стенозу аорти й ре-тинопатГ! в дГтей. Рекомендуеться регулярно контролювати рГвень креатинГну в кровГ й рГвень кальцГю в сироватщ кровГ й сечГ. За необхщностГ дозу слГд вГдкоригувати залежно вщ концентрацГ! кальцГю в сироватцГ кровГ
При проведеннГ рандомГзованого подвГйного слшого плацебо-контрольованого дослГдження
щодо впливу добавок вГтамшу D пГд час ваггтнос-тГ й лактацГ! на масу плода при народженш й рГст плода в перГод до одного року життя [16] Г при-значенш вагГтним щотижневих доз вггамшу D вГд 4200 до 28 000 МО/тиждень первинним засобом безпеки було вимГрювання загально! концентрацГ! кальцГю в сироватцГ кровГ матерГ на початку дослГдження, у 30 тижшв ваптносл, у пологах, через 3 Г 6 мюящв тсля пологГв або пГд час гостталГзацГ! (якщо це було можливо). Пдвищення рГвня кальцГю дворазово до 2,6 ммоль/л або однократно до 2,8 ммоль/л розглядалося як гшеркальщемГя. Вто-ринна безпека визначалася концентращею кальцГю в сироватцГ кровГ в дгтей вГком вГд 3 до 6 мюя-цГв Г сшввщношенням кальцГю в сечГ й креатинГну в матерь
Профилактика й лкування дефiциту вiтамiну й
Для лГкування дефГциту вГтамГну D юнують за-гальноприйнятГ рекомендацГГ. По-перше, при не-можливостГ визначення статусу вггамшу D реко-мендованГ профглактичт заходи для достатнього надходження його в оргашзм (шсоляц1я, рацюналь-не харчування). Якщо з будь-яких причин таю рекомендацГГ не виконуються, рекомендоване дозу-вання, у якому враховуеться маса тгла й вж. Люди з ожиршням потребують подвшно! дози вггамшу D порГвняно з дозами, рекомендованими для !х одно-лижГв Гз нормальною масою тГла. Дорослим, старшим за 75 роюв, також рекомендован подвГйнГ дози (наприклад, 2000—4000 МО/добу). Якщо ж дорослГ входять до групи ризику дефГциту вггамшу D, необ-хГдне обов'язкове визначення рГвня вГтамГну D, лГкування й тдтримання оптимального рГвня в межах 30—50 нг/мл. Якщо ж оцшка рГвня неможлива, рекомендуються максимальнГ загальнопопуляцГйнГ дози для ще! вжово! групи.
Також перед початком лГкування бажано ощ-нити наявшсть гГперчутливостГ до вГтамГну D: п-перкальцГемГ!, гГперкальцГурГ!, нефрокальцино-зу, нефролтазу тощо. У такГй груш слГд ретельно контролювати рГвень кальцГю в кровГ й сечГ, рГвень ПТГ Г 25(ОН^.
Лiкувaння дефщиту вггамшу й (17)
Дозування при дефiцитi 10—20 нг/мл. Якщо препа-рати вггамшу D призначаються вперше, то потрГбнГ максимально допустимГ дози для цГе! вГково! групи. Якщо лГкування було розпочато ранГше й не дало ефекту, дозу потрГбно збГльшити у два рази й оцГни-ти рГвень вггамшу D через 3 мГсяцГ.
Якщо ж дорослГ мають такГ скелетш симптоми, як деформацГя кГсток, бГль у кГстках, частГ переломи в анамнезГ, потрГбне ретельне обстеження: визна-чення мГнерально! щГльностГ кГсток за допомогою подвГйно! рентгенГвсько! абсорбцГометрГ! й лабо-раторна оцшка кальщево-фосфатного метаболГзму (кальцГй, фосфати, активнГсть лужно! фосфатази, ПТГ, кальцГй/креатинГн у сечГ).
При тяжкому дефiцитi 0—10 нг/мл дорослим можна починати з дози 6000 МО у всгх вжових гру-пах та ощнити рiвень вiтамiну D через 1—2 мгсящ. Ль кування мае тривати як мтмум 3 мiсяцi з метою до-сягнення рiвня 30—50 нг/мл, тсля чого обов'язково переходити на послiдовну пщтримуючу дозу. Для хворих iз скелетними симптомами рекомендовано таю ж обстеження, як i при дефщип до 10—20 нг/мл.
1снують iншi методи лiкування дефщиту втам1-ну D (рiвень менше вiд 20 нг/мл) у дорослих, незалежно вiд вКу: 50 000 МО вГгамшу D2 або D3 раз на тиждень протягом 8 тижшв або 6000 МО/добу вггамшу D2 або D3 протягом 8 тижшв [14]. Якщо пацiенти прий-мають лжи, що впливають на метаболiзм вiтамiну D (глюкокортикощи, протиешлептичш препарати, антиретровiрусна терапя), рекомендуеться щонай-менше 6000—10000 МО вiтамiну D щодня.
Шсля досягнення оптимального рГвня (понад 30 нг/мл) рекомендоване тдтримуюче лiкування 1500-2000 МО/добу.
У випадку вГдсутносп результату щодо покра-щення статусу вiтамiну D можна розглянути про-ведення лiкувальних курсГв за допомогою ультра-фiолетового випромiнювання (сонячне свило або лампи для загару).
Зв'язок вiтамiну D ¡з репродуктивним здоров'ям як у жшок, так Г в чоловЫв був встановлений шсля виявлення рецепторГв ферменту 1-альфа-гщрокси-лази та VDR у молочних залозах, плаценп, яечни-ках, ендометрГ! й гшофГзГ, а в чоловЫв — у яечках Г сперматозоидах [18, 19]. На даний час вважаеться доведеним зв'язок низького рГвня вггамшу D ¡з синдромом полтстозних яечниюв, безплщшстю, ен-дометрюзом, мюмою матки й шшими захворюван-нями репродуктивно! сфери [20].
ПотрГбно пам'ятати, що в деяких випадках д1я вь тамшу D е и-подГбною: як низью, так Г висою кон-центрацп можуть впливати несприятливо. Особливо рГзко це виражено в чоловтв, у яких як низька (менше вщ 25 нг/мл), так Г висока (понад 50 нг/мл) концентрац1я виамшу D знижуе не тгльки ыльюсть сперматозощв, але й !х прогресуючий рух, а також збГльшуе юльюсть морфолопчних аномалш [21].
Висою рГвш вГгамшу D Г його метаболтв ви-являються в децидуальнш тканиш з першого триместру ваптносп, що свщчить про його внесок у процес Гмплантацп [18]. Рецептори до вГгамшу D також виявлеш в трофобласп, жовтковому мшку й плаценп.
Щкавим е той факт, що неактивна форма вГгамь ну D (кальцидюл) вГльно проходить через плаценту: рГвень 25(ОН)D пуповинно! кровГ, як правило, ста-новить приблизно 75-100 % вщ материнських зна-чень. Перех1д активно! форми (кальцитрюлу) плацентою блокуеться: рГвень 1,25(ОН)2D становить 25-40 % вщ материнського рГвня [22]. На шдставГ цього можна дшти висновку, що плщ сам синтезуе кальцитрюл для власних потреб. Завдання вапт-но! — забезпечити нормальне надходження вггамшу D для плода.
Зараз вщомо, що на здоров'я майбутньо! дитини впливае внутр1шньоутробний розвиток. В Австрал!! було проведено дослщження зв'язку м1ж статусом в1там1ну D у матер1 й п1ковою к1стковою масою потомства [23]. Оцшювали р1вень вггамшу D у вапт-них у 18 тижшв вагиносп й у !хшх д1тей, як1 досягли 20-р1чного в1ку: за допомогою подвшно! рентгешв-сько! абсорбц1ометр!! вим1рювали загальний вмют м1неральних речовин у к1стков1й тканин й мшераль-ну щгльнють исток. Материнський деф1цит в1там1ну D був пов'язаний з1 зниженням на 2,7 % загального вм1сту м1неральних речовин у юстковш тканин1 тгла (2846 ± 20 г проти 2924 ± 16 г, p = 0,004) i зниженням на 1,7 % мшерально! щiльностi кiсток (1053 ± 7 мг/см2 проти 1071 ± 5 мг/см2, p = 0,043) у потомства.
Висновки
Вггамш D необхщний на кожному етат людського життя — вгд зачаття до глибоко! старостi. В Укра!ш у 2012 роцГ було проведено епщемюлопчне дослщжен-ня, яке показало, що лише 4,6 % населення мають до-статнiй рiвень вггамшу D [24]. З огляду на доведений зв'язок низького рГвня вггамшу D з пщвищеною за-гальною смертнiстю в популяц!! в людей европео!дно! раси [25], доступнГсть визначення рГвня вiтамiну D i доступнють фармакологГчних препаратГв, проблема дефГциту вггамшу D може бути виршена.
Конфлжт штереав. Не заявлений.
References
1. VitaminD. NY Times. 1922 Apr 01:D7.
2. Haussler MR, Norman AW. Chromosomal receptor for a vitamin D metabolite. ProcNatl AcadSci USA. 1969 Jan;62(1):155-62. doi: 10.1073/pnas.62.1.155.
3. Walters MR. Newly identified actions of the vitamin D endocrine system. Endocr Rev. 1992 Nov;13(4):719-64. doi: 10.1210/ edrv-13-4-719.
4. Morley P, Whitfield JF, Vanderhyden BC, Tsang BK, Schwartz JL. A new, nongenomic estrogen action: the rapid release of intra-cellular calcium. Endocrinology. 1992 Sep; 131(3): 1305-12. doi: 10.1210/endo.131.3.1505465.
5. Wacker M, Holick MF. Sunlight and Vitamin D. Dermatoendo-crinol. 2013 Jan 1;5(1):51-108. doi: 10.4161/derm.24494.
6. Wortsman J, Matsuoka LY, Chen TC, Lu Z, Holick MF. Decreased bioavailability of vitamin D in obesity. Am J Clin Nutr. 2000 Sep;72(3):690-3. doi: 10.1093/ajcn/72.3.690.
7. Heaney RP, Recker RR, Grote J, Horst RL, Armas LAG. Vitamin D3 is more potent than vitamin D2 in humans. J Clin Endocrinol Metab. 2011 Mar;96(3):E447-52. doi: 10.1210/jc.2010-2230.
8. Holick MF. Vitamin D status: measurement, interpretation and clinical application. Ann Epidemiol. 2009 Feb;19(2):73-8. doi: 10.1016/j.annepidem.2007.12.001.
9. Prosser DE, Jones G. Enzymes involved in the activation and inactivation ofvitaminD. TrendsBiochemSci. 2004Dec;29(12):664-73. doi: 10.1016/j.tibs.2004.10.005.
10. Brooks H, Bell NH, Love L, et al. Vitamin-D-dependent rickets type II. Resistance of target organs to 1.25-dihydroxyvita-
Vol. 15, No. 4, 2019
http://iej.zaslavskycom.ua
337
min D. N Engl J Med 1978 May 4;298(18):996-9. doi: 10.1056/ NEJM197805042981804.
11. Hughes MR, Malloy PJ, Kieback DG, et al. Point mutations in the human vitamin D receptor gene associated with hypocalce-mic rickets. Science. 1988 Dec 23;242(4886):1702-5. doi: 10.1126/ science.2849209.
12. Pike JW,MeyerMB. The Vitamin D Receptor: New Paradigms for the Regulation of Gene Expression by 1,25-Dihydroxyvitamin D3. Endocrinol Metab Clin North Am. 2010 Jun;39(2):255-69, table of contents. doi: 10.1016/j.ecl.2010.02.007.
13. Ross AC, Manson JE, Abrams SA, et al. The 2011 report on dietary reference intakes for calcium and vitamin D from the Institute of Medicine: what clinicians need to know. J Clin Endocrinol Metab. 2011 Jan;96(1):53-8. doi: 10.1210/jc.2010-2704.
14. Holick MF, Binkley NC, Bischoff-Ferrari HA, et al. Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2011 Jul;96(7):1911-30. doi: 10.1210/jc.2011-0385.
15. Hollis BW, Wagner CL, Drezner MK, Binkley NC. Circulating vitamin D3 and 25-hydroxyvitamin D in humans: an important tool to define adequate nutritional vitamin D status. J Steroid Biochem Mol Biol. 2007Mar;103(3-5):631-4. doi: 10.1016/j.jsbmb.2006.12.066.
16. Roth DE, Morris SK, Zlotkin S, et al. Vitamin D Supplementation in Pregnancy and Lactation and Infant Growth. N Engl J Med. 2018 Aug 9;379(6):535-546. doi: 10.1056/NEJMoa1800927.
17. Rusinska A, Pludowski P, Walczak M, et al. Vitamin D Supplementation Guidelines for General Population and Groups at Risk of Vitamin D Deficiency in Poland - Recommendations of the Polish Society of Pediatric Endocrinology and Diabetes and the Expert Panel With Participation ofNational Specialist Consultants and Representatives of Scientific Societies-2018 Update. Front Endocrinol (Lausanne). 2018May 31;9:246. doi: 10.3389/fendo.2018.00246.
18. Weisman Y, Harell A, Edelstein S, David M, Spirer Z,
Golander A. 1 alpha, 25-Dihydroxyvitamin D3 and 24,25-dihy-droxyvitamin D3 in vitro synthesis by human decidua and placenta. Nature. 1979Sep 27;281(5729):3 1 7-9. doi: 10.1038/281317a0.
19. EvansK, Nguyen L, Chan J, et al. Effects of 25-hydroxyvitamin D3 and 1,25-dihydroxyvitamin D3 on cytokine production by human decidual cells. Biol Reprod. 2006 Dec;75(6):816-22. doi: 10.1095/ biolreprod.106.054056.
20. Luk J, Torrealday S, Neal Perry G, Pal L. Relevance of vitamin D in reproduction. Hum Reprod. 2012 0ct;27(10):3015-27. doi: 10.1093/humrep/des248.
21. Aquila S, Guido C, Middea E, et al. Human male gamete endocrinology: 1alpha, 25-dihydroxyvitamin D3 (1,25(0H)2D3) regulates different aspects of human sperm biology and metabolism. Reprod Biol Endocrinol. 2009 Nov 30;7:140. doi: 10.1186/14777827-7-140.
22. Lester GE, Gray TK, Lorenc RS. Evidence for maternal and fetal differences in vitamin D metabolism. Proc Soc Exp Biol Med. 1978Nov;159(2):303-7. doi: 10.3181/00379727-159-40337.
23. Zhu K, Whitehou.se AJ, Hart PH, et al. Maternal vitamin D status during pregnancy and bone mass in offspring at 20 years of age: a prospective cohort study. J Bone Miner Res. 2014;29(5):1088-95. doi: 10.1002/jbmr.2138.
24. Povoroznyuk VV, Balatska NI. Vitamin D Deficiency in the Population of Ukraine and the Risk Factors for its Development. Bol', sustavy, pozvonocnik. 2012;(8):5-11. doi: 10.22141/22241507.0.04.08.2012.82908. (in Ukrainian).
25. Dudenkov DV, Mara KC, Petterson TM, Maxson JA, Thacher TD. Serum 25-Hydroxyvitamin D Values and Risk of All-Cause and Cause-Specific Mortality: A Population-Based Cohort Study. Mayo Clin Proc. 2018 Jun;93(6):721-730. doi: 10.1016/j. mayocp.2018.03.006.
OTpuMaHO 15.05.2019 ■
Товстолыткина Н.
Медицинский центр святой Параскевы, г. Киев, Украина
Витамин D — все ли так просто, как кажется?
Резюме. Даже через столетие после открытия витамина Б остаются пробелы в понимании роли его эндокринной системы. Понятно, что витамин Б имеет большое значение для стимуляции всасывания кальция в кишечнике при нормальном/низком введении кальция и, как следствие, для поддержания нормального гомеостаза кальция и роста костей. Кроме того, были выявлены плейотропные действия витамина Б. Эта статья содержит информацию о метаболизме витамина Б,
его значении для общего здоровья, об основных направлениях обследования, оптимальной тактике лечения и возможных осложнениях при лечении. Также внимание было уделено лабораторной диагностике как методу определения недостаточности и дефицита витамина Б и контроля возможных осложнений лечения препаратами витамина Б.
Ключевые слова: витамин Б; кальцитриол; 1-альфа-ги-дроксилаза; дефицит; недостаточность витамина Б
N. Tovstolytkina
St. Paraskeva Medical Centre, Kyiv, Ukraine
Vitamin D — is everything as simple as it seems?
Abstract. Even centuries after the discovery of vitamin D, there are gaps in understanding the role of its endocrine system. It is clear that vitamin D is important for stimulation of calcium absorption in the intestines in normal/low calcium intake, and, as a result, it is needed to maintain normal calcium homeostasis and bone growth. In addition, numerous pleiotropic actions of vitamin D were identified. This article contains information on vitamin D
metabolism, its importance for general health, main directions of examination and optimal treatment strategy, as well as possible complications of treatment. Also, attention was paid to laboratory diagnosis as a method for determining vitamin D deficiency and controlling possible complications in vitamin D treatment. Keywords: vitamin D; calcitriol; 1-alpha-hydroxylase; deficiency; insufficiency
