CC BY
11Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.141-147.
УДК 81-112.2
ВИСВ1ТЛЕННЯ УКРАТНСЬКОТ ТА РОС1ЙСЬКОТ Л1НГВ1СТИКИ В РУМУНСЬКИХ П1ДРУЧНИКАХ З ЮТОРП МОВОЗНАВСТВА
Лучканин С.М.
1нститут ф1лологн Кивського нац1онального ун1верситету iменi Тараса Шевченка,
м. Кив, Украна
У cmammi розглядаються питання особливостей опису й розумтня укратського та росшського мовознавства в тдручниках з iсторu лтгвктичних учень, опублтованих у Румуни протягом другоЧ половини ХХ- початку ХХ1 ст.
Ключовi слова: iсторiя лтгвктичних учень, укратське мовознавство, ростське мовознавство, румунське мовознавство, лтгвктична концепщя, мовознавство й iдеологiя.
Постановка проблеми. Iсторiя мовознавства - традицшний i вагомий iнгредieнт загального мовознавства: „Уведення юторп мовознавства до структури курсу загального мовознавства зумовлене тим, що iсторiя мовознавства - це нагромадження знань про мову, розвиток внутршньо! лопки науки, поглиблення лшгвютично! теорп i вдосконалення методологи мовознавства. Мовознавство розвиваеться спiралеподiбно, спираючись на знання, здобутi людством на всiх попередшх етапах його розвитку" [6, с. 9]. У другш половинi ХХ ст. суттево зросла зацiкавленiсть проблемами юторп науки, у тому чи^ й юторп л^вютики. ,До суп, -писав С.Д. Кацнельсон, - теорш мови - це та сама iсторiя мовознавства, але очищена вщ виявiв суб'ективного фактору й систематизована за об'ективними пiдгрунтями; з iншого боку, iсторiя мовознавства - це персошфшована й драматизована теорiя мови, у якш кожне наукове поняття й теоретичне положения оснащено ярликом iз зазначенням осiб, дат i конкретних обставин, пов'язаних iз 1'хшм виявом у наущ" [4, с. 5]. В Укра1ш та в Росп було опублiковано кшька пiдручникiв i посiбникiв з юторп мовознавства Б.В. Кобилянського (1964), Г.М. Удовиченка (1980), В.1. Ковалика та С.П. Самшленка (1985), А.С. Зеленька (2002, 2010), М.П. Кочергана „Загальне мовознавство" (2003; 1-а частина - це iсторiя мовознавства), данського представника порiвняльно-iсторичного мовознавства В. Томсена (1938), КС. Гагкаева (1957), Я.В. Лоя (1968), В.1. Кодухова (1974), Р.М. Венцковича та А.Я. Шайкевича (1974), Т.А. Амирово!, Б.А. Ольховiкова, Ю.В. Рождественського (1975), М.А. Кондрашова (1979), Ф.М. Березша (два видання 1975 i 1984 рр.), Ф.М. Березша та Б.М. Головша (1979), Л.Г. Зубково! (починаючи з 1989), 1.П. Сусова (1999), В.М. Алпатова (1998), Ю.А. Левицького та Н.В. Бороншково! (2005), С.Г. Шулежково! (2007); чимало з них мали по кшька перевидань. Не можна оминути увагою й вiдомi хрестоматп В.А. Звепнцева „История языкознания Х1Х-ХХ вв. в очерках и извлечениях", яка витримала три видання (1956, 1960, 1964-1965), бшоруськомовного видання „Драктыкум па псторьп агульнага мовазнауства"
В.1. Роговцова (2001). Погляд на юторда науки як на юторда проблемних ситуацiй, що змшюють одна одну в процесi розвитку мовознавства, а також глибокий внутршнш зв'язок iсторiï мовознавства з теорieю мови - вихiднi теоретичнi положения чотирьох колективних монографiй пiд загальною назвою „История лингвистических учений", що побачили свiт протягом 1980-1991 рр. у Санкт-Петербурзi (Ленiнградi). У Румуни нещодавно було перекладено румунською мовою й опублшовано фуидамеитальнi захiднi тдручники з iсторiï мовознавства французького мовознавця Джорджа Мунена „Histoire de la linguistique. Des origines au XX-ème siècle" („Дсторш мовознавства. Вiд початюв до ХХ ст.", Париж, 1967), „La linguistique du XX-ème siècle" („Мовознавство ХХ ст.", Париж, 1972) [17] й англшського лшгвюта Р.Робшса Short History of Linguistics" („Коротка iсторiя мовознавства", Нью-Йорк 1967 i 1997) [18], а протягом друго половини ХХ - початку ХХ1 ст. побачили свiт румунськомовш пiдручники „Scurta istorie a lingvisticii" („Короткий огляд iсторiï мовознавства") А. Граура та Л. Валд (три видання - 1961, 1965 i 1977, як побачимо далi, ус рiзнi), також окреме видання Лучи Валд (1998), „Istoria lingvisticii româneçti" („Iсторiя румунського мовознавства") (1978) та двотомний пiдручник Константина Фринку „Evolu^ia reflec^iilor privind limbajul din Antichitate pîna la Saussure" („Еволюцiя мовознавчих iдей вiд античностi до Соссюра") (Ясси, 2005) i „Curente §i tendin^e în lingvistica secolului nostru" („Напрями i течiï в мовознавста нашого столiття") (Ясси, 1997; 2-е вид. 1999).
Для украïнськоï лшгвютики актуальным е iсторiографiчне вивчення розвитку науки про мову як в Укра1ш й в усьому схщнослов'янському свт, так i в Румуни -нашому пiвденно-захiдному сусiдовi. Румунська лiнгвоiсторiографiя у другiй половинi ХХ-початку ХХ1 ст. звернулася до вивчення й осмислення iсторiï украшського та росшського мовознавства, його мiсця в европейськш лiнгвiстичнiй традицiï, його ролi в iсторiï румунськоï лiнгвiстики. Предметом нашого дослщження виступае саме особливють розумiния украшського та росiйського мовознавства представниками румунськоï лiнгвоiсторiографiï, а об 'ектом -тдручники i навчальт пошбники, монографiï з iсторiï мовознавства, опублшоваш в Румунiï протягом другоï половини ХХ-початку ХХ1 ст., у яких мютиться опис iсторiï украïнськоï та росiйськоï лiнгвiстики (вiд „Граматики слов'янськоГ' Мелетiя Смотрицького й до особливостей розвитку радянського мовознавства), викладаються загальнолiнгвiстичнi концепци видатних украшських i росiйських мовознавщв (О.О. Потебня, 1.О. Бодуен де Куртене, Ф.Ф. Фортунатов). Наголосимо, що особливосп опису й аналiзу втизняного мовознавства в румунськiй лiнгвоiсторiографiï зовшм невiдомi, а, мiж тим, в Украш, скажiмо, в Чернiвецькому нащональному унiверситетi iменi Юрiя Федьковича, викладаеться курс з iсторiï румунського мовознавства, в Клузькому ушверситет iменi Бабеша-Боляй (Румунiя) - спецкурс з ютори радянського мовознавства.
Украïнсько-росiйсько-румунськi контакти мовознавщв сягають глибокоï давнини. До середини XVII ст. лтературною мовою двох середньовiчних румунських феодальних держав - Молдови i Валахiï - була старослов'янська, „що використовувалася лише в писемних пам'ятках" [8, с. 287], щ киязiвства входили до краш греко-православного кола разом з бшьшою частиною Украши, Болгарiею та Сербiею. Першу рукописну граматику румунськоï мови - „Gramatica rumâneascâ"
(„Румунська граматика") Дiмiтрie Gвстатieвича Брашов'яну (1730-1796) - написано в мют Брашовi в перiод 1755-1757 рр. значною мiрою за зразком „Граматики слов'янсько!" (1619) Мелетiя Смотрицького, И автор на початку 1750-х рр. навчався в Киево-Могилянськш академп. Сама „Граматика слов'янська" Мелетiя Смотрицького мала надзвичайно широке розповсюдження в румунських землях у ХУН-ХУШ ст., як безпосередне, так i в перекладах румунською мовою (1697, 1755); щоправда, про цей факт стисло мовиться лише у вузькоспещальнш „Дстор! румунського мовознавства" [16, с.15], а також одним рядком - у К. Фринку, який, до того ж, М. Смотрицького називае „рошянином" [10, с. 162-163], у румунськомовних шдручниках з юторп загально! лiнгвiстики А. Граура та Л. Валд це оминаеться, хоча й наявнi коротю вiдомостi з давнього румунського мовознавства [13, с.66-67]. Першим румунським мовознавцем, який активно защкавився сучасною iндоевропейською лiнгвiстикою, був Богдан Петрiчейку Хашдеу (1836-1907), який навчався в гiмназiях i лiцеях Вiнницi, Рiвного, Кам'янця-Подшьського, Кишинева та в Харкiвському ушверситет у 1852-1856 разом з О.О. Потебнею, який був студентом спершу юридичного, а потiм iсторико-фiлологiчного факультету Харювського унiверситету в 1850-1856 рр. Однак вщомосп про укра!нське i росiйське мовознавство потрапляють у румунсью пiдручники з юторп лiнгвiстики лише з 1950-х рр., причому вщразу вiдчутно iдеологiчний налiт щодо оцшки передусiм росiйського i радянського мовознавства.
У 1-му виданш пiдручника з ютори мовознавства А. Граура та Л. Валд багато говориться про лшгвютичну концепщю О. О. Потебнi, окремi роздiли присвячено 1.О. Бодуену де Куртене да Ф.Ф.Фортунатову, його учням, особливо акцентуеться, що „наукове мовознавство постало в нас шд впливом росшсько! науки. Нашим першим лшгвютом у повному значеннi слова був Б.П.Хашдеу. Вiн навчався в Харков^ приятелював iз Потебнею... Хоча Хашдеу зазнав впливу молодограматиюв, однак його науковi ще! мали давнiшнiй зв'язок iз концепцiями росiйських лiнгвiстiв" [14, с. 62]. У 2-му виданш, через чотири роки, пол^ичний пафос уже зникае, хоча й згадуеться про росшське мовознавство: „Хашдеу з усшхом використовував знання, набутi в Харювському унiверситетi, де вивчення мови загалом пов'язувалося з юторичними стущями [13, с. 67]. I далк „Поруч iз росiйськими лiнгвiстами, шд впливом яких вiн сформувався i з якими пiдтримував постiйний зв'язок, а також i завдяки молодограматикам Хашдеу обстоював юторичне мовознавство" [13, с. 68]. У 3-му, останньому виданш тдручника з юторп мовознавства А. Граура та Л. Валд (1977) загалом не згадуеться про навчання Хашдеу в Харювському ушверситеп, його стосунки з О. О. Потебнею, лшгвютичну концепщю якого, доволi широко висвгглену в 2-му виданш [13, с. 55-57], в заключному зведено переважно до запозичень iз В. фон Гумбольдта [12, с. 113-114]. Про значний вплив лшгвютичних щей В. Гумбольдта на О. О. Потебню говорить i ясський професор Константин Фринку в новому шдручнику з ютори мовознавства: це - запозичена укра!нським ученим щея про мову як формуючий орган думки, як дiяльнiсть, поняття внутршньо! форми [10, с. 150-151], хоча вггчизняна лiнгвоiсторiографiя не подшяе твердження про надмiрний вплив Гумбольдта i Штейнталя на Потебню. „Iнодi говорять, - вщзначае Ф.М.Березiн, - що Потебня
розвивае гумбольдпвсью ще! на росшському rpyHTÍ. Спадковiсть мiж поглядами Потебш та iдеями Гумбольдта не викликае cyMHÍBÍB, але твердженням Гумбольдта Потебня надае iнше лiнгвiстичне витлумачення, вкладае в них iнший змют" [2, с.70]. Як вiдомо, Потебня надав „дyховi народу" шмецького лшгвюта iнше тлумачення -свщомо! розумово! дiяльностi. Оpигiнальнi як для румунсько! юторп лiнгвiстики знаходимо твердження щодо Потебнi в Емiля Йонеску, який наголошуе на таких iдеях Потебш як лшгвютична еднiсть колективу, безперервна боротьба думки 3Í словом як засобом i! об'ективацп, цитуе висловлювання Потебнi про те, що говоршня - це не передавання свое! думки шшому, а лише поштовх до його власно! думки [15, с. 56].
У 1-му виданш тдручника А. Граура та Л. Валд детально говориться про лшгвютичну концепщю Ф.Ф. Фортунатова - засновника Московсько! лшгвютично! школи, пpоаналiзовано його погляди на мову i мислення, форму слова i словосполучення, що не можна вважати актуальним для румунського мовознавства. Починаючи з 2-го видання, автори вже вилучили бyдь-якi згадки про Ф.Ф. Фортунатова. Доречно зазначити, що одним iз його учшв був засновник науково! славiстики в Румунп, фiлолог та юторик Йон Богдан (Ion Bogdan, 18641919), як i вiдомi pосiйськi лiнгвiсти О.О. Шахматов, В.К. Порзежинський, М.М. Дурново, Д.М. Ушаков, О.М. Пешковський, М.М. Покровський, М.М. Петерсон, норвежець О. Брок, данець Х. Петерсен, шмець Е. Бернекер, швед Т. Торнб'ернсон, француз П. Буайе, серб О. Белих та ш. [див.: 2, с. 115; 6, с. 68]; прикро, що М.А. Кондрашов, перераховуючи всiх учшв П.Ф. Фортунатова, про Й. Богдана не згадуе [5, с. 95], так само як i Ю.А. Левицький та Н.В. Боронникова, яю зовшм не говорять про заpyбiжних yчнiв засновника Московсько! лшгвютино! школи [7, с. 143], а Т.О. Амирова, Б.А. Ольховиков, Ю.В. Рождественський обмежуються загальною констатацiею, що „коло учшв i послщовниюв Ф.Ф. Фортунатова охоплюе багатьох заpyбiжних мовознавцiв" [1, с. 440].
В ушх румунських шдручниках з юторп мовознавства значно! уваги пpидiлено викладовi лшгвютично! концепци 1.О. Бодуена де Куртене (1845-1929), пpоаналiзовано погляди вченого на проблему мови i мовлення, статики i динамши мови, мову як систему, знаковий характер мови, учення про фонему [13, c.73-80; 12, c. 132-137; 11, c. 28-30], на вщмшу вiд вiтчизняних видань з юторп лiнгвiстичних учень, 1.О. Бодуена де Куртене подано як одного з перевюниюв застосування математичних метсдов у вивченнi мови [13, c.78], що також було даниною тодшнш модi на структурно-математичну лiнгвiстикy. Окремий pоздiл про мовну економiю в лшгвютичнш концепцп Бодуена де Куртене подае Л. Валд у власних нарисах з юторп лшгвютики 1998 р. [22, c.199-202].
Як вщомо, Румушя протягом друго! половини 1940-х-1989 входила до складу кра!н так звано! „сощалютично! спiвдpyжностi", тому не дивно, що 1-е i 2-е видання тдручника А. Граура та Л. Валд мютять роздш „Марксистська лшгвютика" [див., зокрема: 13, c.174-178], де, пеpедyсiм, подаються вiдомостi про питання мови в працях К. Маркса i Ф. Енгельса (у 1-му виданш - i ВХЛенша), i, що вже зовшм виглядае несподiваним, шднесено говориться про „Марксизм i питання мовознавства" Сталша. Румунський партшний лiдеp Г.Геоpгiy-Деж (1945-1965) не
прийняв курсу Микити Хрущова на десталшзащю, заявивши пiсля ХХ з'1зду КПРС: Nu avem pe nimeni de reabilitat post-mortem („У нас немае шкого, щоб реабiлiтувати посмертно") [19, с. 155]. Якщо в радянськш лiнгвiстицi посилання на пращ Сталша з мовознавства (датoванi, як вщомо, 20 червня-2 сер пня 1950) зменшуються вже з 1954-1955 рр. (у „Встут до мовознавства" Р.О. Будагова 1958 р. згадок Сталша немае, на вщмшу вщ попереднього видання 1953 р.), чи не востанне вони наявш в третьому виданш класичного пiдручника „Введение в языкознание" О.О.Реформатського 1960 року (аж у 4-му виданш 1967 р. згадки про Сталша зникають), то в „Короткш ютори мовознавства" А.Граура та Л.Валд перших двох видань 1961 i 1965 рр. уславлюються „заслуги" Сталiна у викриттi марризму. Цитуемо видання 1965 р.: „У пoдiбних умовах [марризму - С.Л.] марксистське мвознавство не могло рухатися вперед. Щоб покласти край незадовшьнш ситуаци, „Правда", центральний орган КПРС, вщкрила 9 травня 1950 р. дискусда з лiнгвiстичних проблем, у якш взяв участь Й.В.Сталiн, опублшувавши три статтi (перша побачила св^ 20 червня 1950). Цi роботи по^м oпублiкували окремою брошурою тд назвою „Марксизм i питання мовознавства". Цей виступ спричинив до цшковитого знищення марризму й розчищення мюця для побудови справдi марксистського мовознавства" [13, с. 175]. В „Очерках по общему языкознанию" (1962) В.А. Звегшцева лшгвютична дискушя травня-серпня 1950 р. на сторшках „Правди" ощнюетъся набагато oб'ективнiше [3, с. 85-86]. У 3-му виданш тдручника А. Граура та Л. Валд уже 1977 р. вщсутш будь-якi посилання на радянську лшгвютику, oскiльки новий комушстичний керманич Румуни Нiкoлае Чаушеску (1965-1989) проводив пoлiтику „нацioнал-кoмунiзму" й дозволяв сoбi „еретичнi вiдхилення" вщ oфiцiйнo прийнято! щеолопчно1 доктрини СРСР; зауважимо, що в 1-му виданш автори згадують навiть В.В. Виноградова [14, с. 141]. Оминае юторда радянського мовознавства й К. Фринку в тдручнику „Напрямки й тенденцп в лiнгвiстицi ХХ ст.", хоча про К. Маркса одного разу згадано, коли говориться про роль мови в сощальному подш пращ [11, с.73]. Мiж iншим, у шдручниках з ютори мовознавства таких знаних захiдних лiнгвiстiв, як Ж. Мунен та Р.Робшс, вiдведенo мюце лiнгвiстичнiй дискусil 1950 р. у СРСР [17, с.314-315; 18, с.279], на неупередженiй li oцiнцi наголошував ще 1989 р. С.В.Семчинський [9].
Вщзначимо, що на сьoгoднi спецкурс iз iстoрil радянського мовознавства славютам Клузького унiверситету iменi Бабеша-Боляй викладае О. Вшцелер, автор книжок „Трагедiя радянського мовознавства" (2006), де говориться про репресованих сталiнським режимом лшгвюив С.Тимченка, О.Синявського, П.Бузука (мав румунсью кoрiння), Г.1ль1нського, G.Пoлiванoва та ш. [21]. У працi О.Вiнцелера „Портрети i книжки" подано нариси про кшькох укра1нських та рoсiйських лшгвюпв ХХ ст. - В. Абаева, С.Б.Бернштейна, Р.О. Будагова, Р.Пioтрoвськoгo, Т.О. Ретну, С.В. Семчинського, передусiм наголошуеться на lхнiх роботах iз румушстики [20].
Висновки. Дана стаття дозволяе поглянути „^i сторони" на складний i суперечливий розвиток укра1нського i рoсiйськoгo загального мовознавства, усвiдoмити, яю вiтчизнянi пoстатi (О.О. Потебня, 1.О. Бодуен де Куртене) найбiльш видавалися значними для румунських iстoрикiв загально1 лiнгвiстики, побачити
„пол^ичний чинник" у дескрипци росiйського i радянського мовознавства румунськими вченими, яю змушенi були дотримуватися пашвних на той чи шший момент iдеологiчних постулатiв. Сучасне звернення до украшського i росiйського мовознавства О. Biнцелера надае нового позитивного iмпульсу украшсько-румунським контактам лшгшспв.
Список лiтерaтури
1. Амирова TA. Очерки по истории лингвистики / TA. Амирова, Б. А. Ольховников, Ю^. Рождественский.
- M.: Главная редакция восточной литературы издательства "Наука", 1975. - 559 с.
2. Березин O.M. История лингвистических учений: [учебник для филол. спец. вузов]. - 2-е изд., испр. и доп. /M.B. Березин. - M.: Bbrcm. шк., 1984. - 319 с.
3. Звегинцев BA. Очерки по общему языкознанию / Bладимир Андреевич Звегинцев. - M.: Изд-во Mосковского ун-та, 1962. - 384 с.
4. История лингвистических учений. Древний мир. - Л.: Наука, 1980. - 258 с.
5. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений: [учеб. пособие для студентов пед. ин-тов] / Н.А. Кондрашов. - M.: Просвещение, 1979. - 224 с., ил.
6. Кочерган M.K Загальне мовознавство: [тдручник]/ Mихайло Петрович Кочерган.
- К.: Bидавничий центр „Академ1я", 2003. - 464 с. (Альма-матер)
7. Левицкий Ю.А. История лингвистических учений / Ю.А.Левицкий, Н^Боронникова: [учеб. пособие]. - M.: Bbrcm. шк., 2005. - 302 с.
8. Семчинський CB. Загальне мовознавство. - 2-е вид., перероб. i доп. / Сташслав Bолодимирович Семчинський - К.: AT „ОКО", 1996. - 416 с.
9. Семчинский CB. Лингвистическая дискуссия в „Дравде" и брошюра KB.Сталина „Mарксизм и вопросы языкознания" / CB. Семчинский // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. - 1989. - №6. - С. 31-38.
10. Frâncu C. Evolujia reflecjiilor privind limbajul din Antichitate pîna la Saussure / Constantin Frâncu.
- Iaçi: Casa Editoriala „Demiurg", 2005. - 200 p.
11. Frâncu Constantin. Curente §i tendinje în lingvistica secolului nostru. Edijia a II-a, revazuta §i adaugita.
- Iaçi: Casa Editoriala „Demiurg", 1999. - 156 p.
12. Graur Al., Wald Lucia. Scurta istorie a lingvisticii. Edijia a III-a, revazuta §i adaugita. - Bucureçti: Ed. didactica §i pedagogica, 1977. - 275 p.
13. Graur Al., Wald L. Scurta istorie a lingvisticii. Edijia a II-a revazuta §i adaugita. - Bucureçti: Ed. çtiinjificâ, 1965. - 182 p.
14. Graur Al., Wald L. Scurta istorie a lingvisticii. - Bucureçti: Ed. §tiinjificä, 1961. - 144 р.
15. Ionescu Emil. Manual de lingvistica generala /Emil Ionescu. - Edijia a II-a, revizuita. - Bucureçti: Editura ALL., 1997. - 240 p.
16. Istoria lingvisticii româneçti / Coordonator: acad. Iorgu Iordan. - Bucureçti: Editura çtiinjifica §i enciclopedica, 1978. - 280 р.
17. Mounin Georges. Istoria lingvisticii. Traducere §i postfaja de Constantin Dominte. - Bucureçti: Editura PAIDEIA, 1999. - 368 p.
18. Robins R.H. Scurta istorie a lingvisticii. Traducerea din limba engleza de Dana Ligia Ilin §i Mihaela Leaj.
- Iaçi: Editura Polirom, 2003. - 344 p. (Collegium. Litere).
19. Çperlea F. De la Vlad fepeç la Ceauçescu. Expresii memorabile româneçti explicate în contextul lor istoric / Florin Çperlea. - Bucureçti: Corint, 2001. - 168 p.
20. Vinjeler O. Portrete §i carji. Vol.1. Cluj-Napoca: Ed. EIKON, 2005. - 316 p.
21. Vinjeler O. Tragedia lingvisticii sovietice. - Cluj-Napoca: Ed.Risoprint, 2007. - 120 p.
22. Wald Lucia. Pagini de teorie §i istorie a lingvisticii. - Bucureçti: Ed. ALL, 1998. - 216 p.
Лучканин С.М. Освещение украинской и русской лингвистики в румынских учебниках по истории языкознания // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.141-147.
В статье рассматриваются вопросы особенностей описания и понимания украинского и русского языкознания в учебниках по истории лингвистических учений, опубликованных в Румынии на протяжении второй половины ХХ-начала ХХ1 вв.
Ключевые слова: история лингвистических учений, украинское языкознание, русское языкознание, румынское языкознание, лингвистическая концепция, языкознание и идеология.
Luchkanyn S.. Covering of the Ukrainian and Russian Linguistics in the Romanian Textbooks on History of Linguistics // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P. 141-147.
The article is dedicated to the issues of peculiarities of description and understanding of both Ukrainian and Russian linguistics in the textbooks on history of linguistic schools published in Romania in late 20th - early 21st centuries.
Key words: history of linguistic schools, Ukrainian linguistics, Russian linguistics, Romanian linguistics. Linguistic concept, linguistics and ideology.
Поступила доредакцп 27.04.2011 р.
