Вирусный гепатит с у пациентов с хронической болезнью почек и на заместительной почечной терапии: диагностика и лечение Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

Лекцп

Lecture

НИРКИ

ПОЧКИ KIDNEYS

УДК 616.36-022.6:616.61-036.12:615.25 DOI: 10.22141/2307-1257.9.1.2020.197137

Таран О.1.

Нацюнальна медична академ/я п/слядипломно/ осв/ти ¡меН П.Л. Шупика, м. Кив, Укра/на

Вiрусний гепатит С у пащенлв i3 хронiчною хворобою нирок i на замiснiй нирковiй терапй: дiагностика й лiкування

For citation: Pocki. 2020;9(1):80-84. doi: 10.22141/2307-1257.9.1.2020.197137

Резюме. Ycixпац/енлв i3 хрон/чною хворобою нирок (ХХН) необхдно обстежувати на нфкування Bi-русним гепатитом С (ВГС), оскльки поширенсть нфекцП викликаноi ВГС, навть у тих, хто не отримуе д/ал/зну терапю, вище, нж у загальнй популяцИ. Встановлено, що нф/кованють ВГС збльшуе ризик розвитку ХХН та сприяе прогресуванню ХХН. Особливо часто зараження нфекц/ею вдбуваеться у вддленнях замсноi нирковоi терапй, а протиепдем/чнi заходи щодо профлактики зараження недо-статньо розробленi. Лкуванню против/русними препаратами пдлягають як пац/енти з ХХН, асоцйо-ваною з ВГС, так i пац/енти з ХХН i ВГС у&х стад/й.

Ключовi слова: в/русн гепатити В i С; хрон/чна хвороба нирок; мкування в/русного гепатиту С; зам/сна ниркова терап/я; гемод/ал/з; перитонеальний щамз; против/руснi препарати

Вступ

Останшми роками в усьому свт спостертаеться зростання поширеност вiрусних гепатипв. За дани-ми епщемюлопчних дослщжень, у свт нараховуеться близько 400 млн хворих на хрончний гепатит В (ХГВ) та понад 200 млн хворих на хрошчний гепатит С (ХГС). 1нфюэваних людей ХГС у свт нараховуеться близько 500 млн [1]. Ураження нирок та змшана крюглобуль нем1я е найчастшими видами позапечшкових проявiв вiрусних гепатит. Гломерулонефрит (ГН), асоцшо-ваний з вiрусним гепатитом С (ВГС), часто виникае у разi ВГС-асоцшовано1 змшано! крюглобулшеми — системному васкулт, при якому уражуються судини переважно дрiбного катбру. За даними дослщження «випадок — контроль», хронiчна ВГС-шфекщя також е значущою причиною розвитку тубулоштерстищального нефриту [2]. М1ж ВГС-шфекщею та ХХН iснуе склад-ний взаемозв'язок. Як ВГС-шфекщя, так i ХХН значно поширенi в популяци i взаемообтяжують одна одну.

У той же час залишаеться низька пошформовашсть пацiентiв щодо наявностi у них ХХН. Про незадовть-ну дiагностику ступеня зниження нирково! функци на початковiй стади ураження паренмми нирок свiдчить i

факт непропорцшного збiльшення в усьому cbîtî числа хворих з термшальною стадieю хрошчно! нирково! не-достатностi, ят потребують замiсноï нирково! терапй' (ЗНТ), порiвняно з незмiнною загальною кiлькiстю не-фрологiчних хворих [3].

Вже вщзначено збiльшення захворюваностi на ХХН у дорослш популяцй' залежно вiд наявност анти-ВГС. Зважаючи на цю шформацш, пацieнтiв, iнфiкованих ВГС, необидно розглядати як ошб iз пiдвищеним ризи-ком розвитку ХХН незалежно вщ традицiйних факторiв ризику розвитку хвороби нирок (цукровий дiабет, арте-рiальна гiпертензiя, гiперурикемiя, старiння, ожирш-ня). Кошфекщя ВГС розглядаеться як фактор ризику розвитку ХХН у ВШ-шфшованих пащентав. Гломеру-лярнi захворювання, асоцшоваш з ВГС, описанi як за наявноста, так i вiдсутностi хвороби печшки, однак у всiх пащентав з ВГС-асоцiйованим ГН в сироватщ виявля-еться РНК ВГС [4]. Чому ураження нирок розвиваеться лише у незначно! частини пащенпв з ВГС-шфекщею, досi невiдомо. Найбiльш частим морфолопчним типом ВГС-асоцiйованого ГН е мембранозно-пролiфератив-ний ГН при крюглобулшеми' II типу з характерними морфолопчними змiнами. До характерних ознак крю-

© 2020. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.

Для кореспонденци: Таран Олена 1вашна, кафедра нефрологи' i нирково-замкно''' терапй', Нацюнальна медична академ1я пклядипломно''' освгти iMeHi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. Ки'в, 04112, Укра'на; e-mail: olena_taran@ukr.net

For correspondence: Olena Taran, Department of nephrology and renal replacement therapy, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: olena_taran@ukr.net

Full list of author information is available at the end of the article.

глобулiнемiчного ГН вщноситься швидке погiршення нирково! функци, нефротичний або гострий нефротич-ний синдром. Як при крiоглобулiнемiчному ГН, так i при ВГС-асоцiйованому некрiоглобулiнемiчному ГН при iмунофлуоресцентному дослiдженнi виявляються депозити IgM, IgG i Сз в мезанги i стiнках капiлярiв. Зустрiчаються також мембранозна нефропатiя, фокаль-но-сегментарний гломерулосклероз, гострий пролiфе-ративний ГН, IgA, фiбрилярний ГН, швидкопрогресу-ючий ГН, тромботична мiкроангiопатiя.

Патогенез

Патогенез ВСГ-асоцшованого ГН не встановле-ний. Антигени вiрусу виявляються рiзноманiтними методами (iмуногiстохiмiчнi, гiбридизацiя in situ, ла-зерна мiкродисекцiя). Вважаеться, що вiрус зв'язуеться i проникае в клггини нирково! паренхiми за рахунок взаемоди з рецепторами CD81 i SR-B1.301. Утворенi iмуннi комплекси вiдкладаються на базальнш мембра-нi клубочка, в мезанги.

Ешдемюлопя

Справжня частота розвитку ГН, асоцiйованого з ВГС-iнфекцiею, залишаеться невизначеною. У геогра-фiчних зонах, високо ендемiчних щодо поширеностi ВГС-шфекци (Пiвденно-Схiдна Азiя, Африка), частота розвитку хрошчного ГН (ХГН), асоцiйованого з ВГС-iнфекцiею, досягае 30—70 %, а у хворих дтей з мембра-нозною нефропатiею в цих репонах — 80—100 %. За дани-ми El-Serag et al. [5], у США у пащенлв з ВГС-iнфекцiею спостерiгалась висока частота ХГН (0,36 %). У Норвегй частота ХХН 5-1 стада, обумовлена ВГС-асоцiйованим ГН, становила 0,2 % [6]. В1д 0,5 до 2 % населення Землi iнфiкованi вiрусом гепатиту С. Найчастiше захворюван-ня зусщчаеться в кранах Середземномор'я.

Вiруснi гепатити — одна з наймасштабшших проблем сучасно! медицини. Оскшьки вiруснi гепатити — це гемоконтактш хвороби, особливо актуальною проблема цих хвороб стае для центрш ЗНТ. Вщомо, що е шють нозологiчних форм вiрусних гепатитiв (В, С, D, G, TTV, вiрус гепатиту SEN (SENV)), як! можуть уражувати паць ентiв i медичний персонал ценщв ЗНТ Вщомо, що вщ 8 до 10 % хворих, яю отримують дiалiз, шфюэваш ВГС.

Виявлення й оцiнка ВГС при ХХН

При ХХН для проведення оцшки виявлених пато-лопчних змш користуються як категорiями альбумшу-р11, так i результатами обстеження на ВГС. Видтяють

три категори альбумiнурii за юльюстю екскретованого альбумшу з сечею за годину (АЕ (мг/24 год)):

— А1 — АЕ (мг/24 год) < 30 — нормальна або незна-чно шдвищена;

— А2 — АЕ (мг/24 год) 30—300 — помiрно шдви-щена;

— А3 — АЕ (мг/24 год) > 300 — значно тдвищена.

Для оцшки та штерпретаци результат обстеження

на ВГС використовують визначення антитт до ВГС (анти-ВГС) i ВГС ТНК (тестування нуклешових кислот). Дiагноз ВГС-шфекци базуеться на результатах деюлькох дослщжень. Тести на анти-ВГС не дозво-ляють диференцiювати перенесену та поточну ВГС-iнфекцiю, тому необхiдно застосовувати ТНК, яы не мають альтернативи.

Обстеження пащентав з ХХН на iнфiкованiсть ВГС дае можливють раннього виявлення i лiкування ВГС-iнфекцii.

Усi пащенти з ХХН при первинному обстеженш повиннi пройти скринiнг на наявнють ВГС-iнфекцii. Його доцiльнiсть обумовлена тим фактом, що поши-ренiсть ВГС-шфекци у пащенлв з ХХН вища, нiж в за-гальнiй популяци; iнфiкованiсть ВГС збiльшуе ризик розвитку ХХН та сприяе прогресуванню ХХН. Дуже поширеним пiдходом до дiагностики ВГС-iнфекцii е використання серологiчного аналiзу (анти-ВГС), а при його позитивному значенш — наступне ТНК-дослщження. I тiльки у випадках високо! поширенос-тi ВГС або в групах високого ризику рекомендуеться починати з проведення ТНК. Щ дослщження повиннi бути виконанi на етат верифiкацii дiагнозу ХХН i при-значенi сiмейним лiкарем або за рекомендащею лша-ря-нефролога.

У пащентав, хворих на ХХН та шфшованих ВГС, необхiдно провести оцiнку стану печшки та обстежити пацiентiв на наявнють фiброзу печiнки iз застосуван-ням неiнвазивних методiв дiагностики. До них вщно-сять неiнвазивнi бiохiмiчнi маркери (Фiбротест/Фiбро-Метр; ЮАТ, шдекс Forns), еластографiю. Iнодi виникае необхщнють проведення бюпси печiнки. Умовами такого дослщження е перш за все невстановлена причина захворювання печшки або суперечливi результати нешвазивних дослiджень. Встановлення ж вираженого фiброзу печiнки (F3—F4) вимагае проведення оцшки портально1 гшертензи.

Скринiнг на шфшованють ВГС необидно про-водити ушм пацiентам з 5-ю стадiею ХХН перед про-веденням будь-якого методу ЗНТ (гемодiалiз (ГД) або

Таблиця 1.1нтерпретац1я показниюв 1нф'1кованост1 на ВСГ

Анти-ВГС ВГС ТНК 1нтерпретащя

+ + Гостра або хрошчна Ыфекфя (залежно вщ клУчних даних)

+ - Завершення iнфекцií в результат лiкування або самовiльне

+ Рання стадiя гостроí ВГС-iнфекцií; хронiчна ВГС-iнфекцiя у пащенлв з iмуносупресiею; хибнонегативний результат дослщження на ВГС-iнфекцiю або хибнопозитивний результат ВГС ТНК

- - ВГСчнфещя вщсутня

Vol. 9, No. 1, 2020

http://kidneys.zaslavsky.com.ua

81

перитонеальний дiалiз) та перед проведенням тран-сплантаци нирки.

У вшх пацieнтiв з ХХН 1—3-1 стада!, яы спостерь гаються у сiмейного лшаря (терапевта), та ХХН 4-5-! стада, яю знаходяться пiд наглядом лiкарiв-нефрологiв та iнфiкованi ВГС (як ТНК-позитивних, так i ТНК-негативних), необхщно регулярно оцiнювати прогре-сування ХХН.

Серед пащенпв з ХХН С5Д поширенють ВГС-iнфекцi! вища, шж в загальнiй популяци, та асоцшо-вана з тривалiстю перебування на дiалiзi. Передача ш-фекци на дiалiзi вiдбуваeться постiйно, незважаючи на профтактичш заходи, що запроваджуються. Осюль-ки у бiльшостi пацieнтiв ВГС-шфекщя перебiгаe без-симптомно, визначати проби на шфшованють треба регулярно в центрах ЗНТ. Проби кровi для аналiзу слiд збирати перед процедурою дiалiзу, оскiльки пiд час сеансу рiвень вiремi! знижуеться (мехашзм цього явища не встановлений).

Проблема лiкування захворювань нирок, асоць йованих з ВГС-шфекщею, та ВГС у пацieнтiв з ХХН залишаеться актуальною з огляду на накопичену до-казову базу щодо ролi ВГС-iнфекцi! в прогресуванш ХХН, високий рiвень iнфiкованостi вiрусами гепатиту С пацieнтiв вiддiлень ЗНТ та недостатньо розроблене протиепiдемiчне забезпечення еферентно! терапи.

Дiагностика i лкування ХХН, асоцiйованоí з ВГС-iнфекцieю

У 2018 роцi опублiкованi клiнiчнi практичш реко-мендаци KDIGO з профилактики, дiагностики, оцiнки й лiкування гепатиту С при ХХН [7]. Зпдно з реко-мендацiями, необхiдно проводити бюпсш нирки па-цieнтам з ВГС-iнфекцieю й ознаками гломерулярно-го захворювання. Морфологiчнi дослiдження поряд зi встановленням типу ГН дозволяють також оцшити ступiнь активностi патологiчного процесу, визначити термшовють початку iмуносупресивно! терапи або,

якщо виявляються тяжк1 хрошчш змiни, не признача-ти iмуносупресивну терапiю, з огляду на Г! малу ефек-тивнiсть.

Починати л^вання пацieнтiв з ВГС-асоцiйованим гломерулонефритом без нефротичного синдрому та стабтьною функцieю нирок (ХХН 1—3б стада (швидкiсть клубочково! фтьтраци (ШКФ) > 30 мл/ хв/1,73 м2)) необидно з призначення препаратiв прямо! противiрусно! дй (ПППД), при цьому не вимагаeться корекщя дози препаратiв. Оскiльки ремiсi! (зникнен-ня гематури, значне зменшення протеТнури, позитивна динамiка ШКФ) виникають тсля стiйкого зникнення РНК ВГС в результата застосування ПППД, проти-вiрусну терапiю розглядають як першу лшш вибору лiкування для пацieнтiв. Показано також призначення iнгiбiторiв анпотензинперетворюючого ферменту з/без блокаторiв рецепторiв ангютензину II; антигшер-тензивнi препарати та дiуретики у разi синдрому арте-рiально! гшертензи.

У табл. 3 наведеш лiкарськi засоби противiрусно! ди, якi використовують для лiкування ВГС.

Хворим на ВГС-асоцiйований ГН з нефротичним синдромом, з крiоглобулiнемieю та швидкопрогресую-чою нирковою недостатнiстю поряд з ПППД признача-ють iмуносупресивну терапiю у поeднаннi з плазмафере-зом або без нього. Як iмуносупресивну терапiю першо! лшй рекомендуeться використовувати ритуксимаб.

Схема лiкування ритуксимабом надана в табл. 4 (тдходи до проведення шдаально! терапи — ттьки iму-носупресивне лiкування або iмуносупресивне л^ван-ня в поeднаннi з ПППД за клiнiчними рекомендащями KDIGO 2018 залишаються за ршенням клiнiцистiв).

Лiкування ВГС у пащенпв iз ХХН

Вибiр лiкування базуeться на визначеннi стада! ХХН. Обов'язковим e обстеження пацieнта на шфшованють ВГВ, а в разi виявлення поверхневого антигену вiрусу гепатиту В (HbsAg) необхiдно оцiнити можливiсть тера-

Таблиця 2. Алгоритм наступного скриннгу на '¡нф'кованСть ВГС у центрах ЗНТ (адаптовано з кл'/шчних практичних рекомендацй КйЮО 2018)

Метод дослщження На постмному лкуванш ЗНТ У разi виявлення нового випадку ВГС У вилшуваних пацieнтiв

1мунофлуоресцентний аналiз Кожш 6 МЮЯфВ Уам пацieнтам центру -

ВГС ТНК Кожш 6 МЮЯфВ Уам пацieнтам центру Кожнi 6 мiсяцiв

АлашнамЫотрансфераза Щомiсячно Щомiсячно Щомiсячно

Таблиця 3. ПППД (адаптовано з кл'н'чних практичних рекомендац'1Й KDIGO 2018)

Назва лiкарського засобу* Доза, мг Тривалють лкування, тижш

Даклатасвiр 60 8

Симепревiр 150 8

Софосбувiр 400 8

Вокласапревiр 100 8

Велкатасвiр 100 8

Софосбувiр + велпасвiр 400 + 100 8

Примтка: * — '¡снуе ще низка против'/русних препаратв (див. рекомендацп КйЮО 2018).

пи з приводу ВГВ. При проведенш терапи ПППД необ-хщно проводити монiторинг реактивацй ВГВ.

ХХН С1-С36 (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м2), включа-ючи рецитент1в ниркового трансплантату (РНТ). Ви-користовують будь-як схвалет до застосування ПППД. РекомендованI препарати I дози постшно змшюються, що спонукае лтар1в зв1рятися з остантми рекомендащ-ями для отримання актуальноI тформащ про лкування. В режимах х застосування не рекомендуеться вико-ристовувати ттерферон.

ХХН С4—С5 (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м2), включа-ючи гемод1ал1з, перитонеальний д1ал1з I РНТ. Перед ви-бором схеми противiрусноí терапи необхщно оцшити саму можливють проведення противiрусноí терапи. Схема лшування повинна враховувати генотип (1 тд-тип) ВГС, вiрусне навантаження, попередню терапiю, взаeмодiю лiкарських засобiв, ШКФ, стадiю фiброзу печiнки, супутш захворювання та перспективи тран-сплантаци нирки i печiнки.

Режими терапи для РНТ повинш вибиратися так, щоб уникати лiкарських взаeмодiй, особливо з шпбь торами кальциневрину.

Нирковий клiренс ПППД дуже рiзниться, тому ви-бiр препарату для лiкування мае велике значення. На шзшх стадiях ХХН не рекомендуеться застосовува-ти софосбувiр, який виводиться переважно нирками (80 %), а призначають елбасвiр або гразопревiр, пре-

парати, якi виводяться кишечником (> 90 %) i !х нир-ковий клiренс мшмальний. Спостерiгаeться добра переносимiсть терапи цими препаратами. У той же час схеми терапи iз застосуванням софосбувiру у пацieнтiв на ГД були безпечними та добре переносились хво-рими. Призначали софосбувiр щоденно або 3 рази на тиждень. 6 ще низка противiрусних препаратiв [7], яы застосовують на пiзнiх стадiях ХХН та хворим на ЗНТ. У частини хворих, шфшованих ВГС, спостериаеться резистентнiсть до противiрусноl терапи, яка обумовле-на генетичною детермшованютю (пацieнти, iнфiкованi ВГС ГТ1а). Таким хворим рекомендуeться збiльшувати тривалiсть терапи до 16 тижшв.

На рис. 1 надано алгоритм вибору та застосування ПППД залежно вщ функци нирок i генотипу ВГС.

Профшактика nередачi ВГС у вiддiленнях ГД

Глобальний загальний показник захворюваностi на ВГС-шфекцш становить 1,47 на 100 пацieнто-рокiв, але рiзниться залежно вщ рiвнiв доходiв населення рiз-них кра!н. Поширенiсть ВГС-iнфекцií у пацieнтiв на гемодiалiзi також вища, шж в популяци, i становить вщ 4 до 9 %. ВГС легко передаeться парентерально, контактом шири з кров'ю. На сьогодш, пiсля зниження потреби в переливаннях кровi та скринiнгу кровi до-норiв на ВГС, захворюванiсть на ВСГ рiзко знизилась

Таблиця 4. Схема лкування ритуксимабом*

Ритуксимаб** 375 мг/м2 1 раз/тиждень, 4 тижн

Плазмаферез Без плазмаферезу

3 л плазми 3 рази на тиждень протягом 2-3 тижшв

Примтки: * — у раз'1 тяжкого нефротичного синдрому можливе поеднання з призначенням циклофосфа-мду (2 мг/кг/добу протягом 2-4 мсящв) та пульс-терапп метилпредшзолоном по 0,5-1 г/добу протягом 3 дшв; ** — обережнсть при застосуванн ритуксимабу з огляду на тяжю 1нфекц'1йш ускладнення, особливо в поеднанн з Iншими Iмуносупресивними препаратами; ризик реактивацй' ВГС, особливо ВГВ.

Рисунок 1. Схема лкування ХХН С1-С5Д (адаптовано з кл'ш'мних рекомендацй ^ЮО 2018)

Уо1. 9, N0. 1, 2020

http://kidneys.zaslavsky.com.ua

83

i нозокомiнальна передача залишилась основним засо-бом поширення ВГС у центрах ЗНТ.

На медичний персонал центр!в ЗНТ покладаeть-ся основна задача проведення профилактики передачi ВГС, яка полягаe в контролi над iнфекцiями та впро-вадженнi гiгieни повторного використання дiалiзаторiв. Таким чином, у центрах ЗНТ повинш неухильно прово-дитись заходи щодо контролю за iнфекцiями («гiгieнiчнi перестороги»), як! мають найбiльше значення для профилактики ВГС та полягають в належнш гiгieнi рук i за-мИ рукавичок, особливо у разi переходу в!д одного па-цieнта до шшого, перед швазивними процедурами. Це стосуeться i моментiв забруднення кров'ю. Медичний персонал повинен ретельно обробляти i дезшф!кувати ус! поверхнi дiалiзних мюць, вщокремлювати «чист!» матерiали вщ забруднених. Подготовка препаратав для iн'eкцiй проводиться з дотриманням метод!в асептики й у вщповщшй «чистш» зон!. Щ заходи дозволяють не використовувати окрем! апарати для ГД у пацieнтiв з ВГС-iнфекцieю та повторно використовувати ,щал!за-тори, яю застосовувались у пацieнтiв, шфшованих ВГС. У центрах ЗНТ необидно регулярно проводити спосте-риакш перев!рки (аудит) якост заходов !з забезпечен-ня контролю над шфекц!ями. До таких у першу чергу вщносять гiгieнiчнi заходи (перестороги), яю стосують-ся ГД, особливо апаратури. П!д особливим контролем знаходяться зовшшш захисш фольтри, !х з'eднання з портом контролю тиску та комплекти кровопровщних мапстралей. Заходи перестороги полягають в зовшш-нш обробщ та дезшфекци внутршшх контур!в.

Профтактичш заходи включають також регуляр-ний скриншг на шф!кування ВГС, ретельне вико-

нання основних гшетчних пересторог для персоналу eiddueuh гемодiалiзу [7] та лшування ВГС-шфекци в центрах ЗНТ

Конфлжт штереав. Автор заявляе про вщсутшсть конфлiкту iнтересiв та власно! фшансово! защкавле-ностi при шдготовщ дано! статтi.

References

1. Burnevich E, Lopatkina T, Abdurahmanov D. Extrahepatic manifestations of chronic diffuse liver diseases. Vrach. 2001;6:26-29.

2. Kasuno K, Ono T, Matsumori A, et al. Hepatitis C virus-associated tubulointerstitial injury. Am J Kidney Dis. 2003;41(4):767—775. doi:10.1016/s0272-6386(03)00024-6.

3. Nechaev VV, Komandenko MS, Radchenko VG, Ryasnyans-kiy VYu. Virusnyie gepatityi u bolnyih, podvergayuschihsya gemodializu [Viral hepatitis in patients undergoing hemodialysis]. SPb: SpetsLit; 2011. 159 p.

4. Morales JM, Morales E, Anders A, et al. Glomerulonephritis associated with hepatitis C virus infection. Curr Opin Nephrol Hypertens. 1999;8:205-211.

5. El-Serag HB, Hampel H, Yeh C, Rabeneck L. Extrahepatic manifestations of hepatitis C among United States male veterans. Hepatol-ogy. 2002;36(6):1439—1445. doi:10.1053/jhep.2002.37191.

6. Kristiansen MG, Gutteberg TJ, Mortensen L, Berg LK, Goll R, Florholmen J. Clinical outcomes in a prospective study of community-acquired hepatitis C virus infection in Northern Norway. Scand J Gastroenterol. 2010;45(6):746- 751. doi:10.3109/0036552m3690699.

7. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) Hepatitis C Work Group. KDIGO 2018 Clinical Practice Guideline for the Prevention, Diagnosis, Evaluation, and Treatment of Hepatitis C in Chronic Kidney Disease. Kidney Int Suppl (2011). 2018;8(3):91—165. doi:10.1016/j.kisu.2018.06.001.

Отримано/Received 21.01.2020 Рецензовано/Revised 03.02.2020 Прийнято до друку/Accepted 06.02.2020 ■

Information about author

Olena Taran, PhD, Associate Professor at the Department of nephrology and renal replacement therapy, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine

Таран Е.И.

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина

Вирусный гепатит С у пациентов с хронической болезнью почек и на заместительной почечной терапии:

диагностика и лечение

Резюме. Всех пациентов с хронической болезнью почек (ХБП) необходимо обследовать на инфицированность вирусным гепатитом С (ВГС), поскольку распространение инфекции, вызванной ВГС, даже у тех, кто не получает диализную терапию, выше, чем в общей популяции. Установлено, что инфицированность ВГС увеличивает риск развития ХБП и способствует прогрессированию ХБП. Особенно часто заражение инфекцией происходит в отделениях заместительной почечной

терапии, а противоэпидемические мероприятия по профилактике заражения недостаточно разработаны. Лечению противовирусными препаратами подлежат как пациенты с ХБП, ассоциированной с ВГС, так и пациенты с ХБП и ВГС всех стадий. Ключевые слова: вирусные гепатиты В и С; хроническая болезнь почек; лечение вирусного гепатита С; заместительная почечная терапия; гемодиализ; перитонеальный диализ; противовирусные препараты

O. Taran

Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine

Hepatitis C virus in patients with chronic kidney

Abstract. All patients with chronic kidney disease (CKD) must be tested for hepatitis C virus (HCV) infection as the occurrence of HCV infection in those patients is more frequent than in the general population. This is true even for those patients, who do not receive dialysis therapy. It is now known that HCV infection increases the risk of developing CKD and contributes to the progression of CKD. In the absence of sufficient in-depth anti-epidemic measures de-

disease treated with renal replacement therapy

signed to prevent infection, the latter occurs particularly often in the units performing the renal replacement therapy (RRT). Antiviral treatment is required both for the patients with HCV-associated CKD and the CKD patients at any stage of HCV infection. Keywords: hepatitis B and C virus; chronic kidney disease; hepatitis C virus treatment; renal replacement therapy; hemodialysis; peritoneal dialysis; antiviral remedies