CC BY
43
I. Д. Падерш
академк АЕН Украши
0. В. Романов
1. В. Савельев
м. Днтропетровськ
В1РГУАЛЬНЕ ПЩПРИеМСГВО ЯК РЕЗЕРВ П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 У НОВИХ УМОВАХ
Постановка проблеми. Потреба у збшьшення рiв-ня задоволення клieнтiв, удосконалення постiйних зв'язюв iз споживачами та розвиток сучасних ринюв за умов глобатзацп приводять до створення тако! оргашзацшно1 форми, як вiртуальне пiдприeмство. Акгуальнiсть дано! проблеми виходить iз невпинного зросту глобальних мереж, цифрових та шформацш-них технологш який стимулюе розвиток нового виду економiчних вiдносин, що веде до неминучо! змiни традицiйних понять ведення бiзнесу.
Останн1 публжацп та дослщження. Вiтчизнянi та закордоннi автори накреслюють багато тенденцiй з проблематики функцюнування вiртуапьних пщпри-емств та питань управлшня цieю галуззю. Необхiдно вщмггати працi наступних вчених: У. Девщоу, М. Мелоуна,1. Балабанова, О. Юрасова, I. Гречнико-ва, Л. Реймана, Б. Мшьнера, В. Катаева [3], В. Плес-кач, Т. Затонацько! та iн.
Якщо озирнутися назад у 80-п роки основними напрямками вдосконалювання дiяльностi тдпри-емств було тотальне управлiння яюстю та застосу-вання стратегiй, спрямованих на оптимальне управ-лiння рiзними ресурсами. У 90-п роки на сцену ви-ходять принципи реiнжинiрингу бiзнес-процесiв.
Основний матер1ал. На початку XXI столитя ключовою темою стае застосування вiртуальних i ме-режних принципiв оргашзацп пiдприeмств.
У деяких роботах учених-економютав поняття вь ртуального пiдприeмства визначають iншими термь нами: «мережнi пщприемства», «безмежнi пщприемства», «розширенi пщприемства». Та все одно мова йде про мережу партнерiв (пiдприeмств, оргашзацш, окремих колективiв i людей), яю спшьно проводять дiяльнiсть з розроблення, виробництва й збуту певно! продукцп або реалiзацil проекту. [5]
Причиною появи концепцп вiртуального пщприемства безумовно стаe швидке розповсюдження сучасних 1нтернет-технологш, в рамках яких реалiзу-ються новi можливостi для комушкацп та ствробгт-ництва автономних та географiчно вщдалених щд-приeмств. Поява нових шформацшних технологiй вiдкриваe новi можливостi для оргашзацп бiзнесу. На сучасному етапi вже не реструктуризащя виробничого циклу або переробка бiзнес процесу а технологи з застосуванням 1нтернету формують iнформацiйну iнфраструктуру пщтримки вiртуальних пiдприeмств. Вона повинна забезпечувати комунiкацiю та штегра-цiю, сумюне управлiння, включаючи моделювання взаемодп учасниюв та пiдтримку виконання робiт.
Термш «вiртуальне пiдприeмство» був запрова-джений за аналогieю з поняттям вiртуальноl машини з галузi комп'ютерно1 техшки, в як1й процеси реалi-зуються за допомогою рiзних системних ресурав але не задiяне жодного апаратного забезпечення. Отже поняттям «вiртуальне mдприeмство» можна описати динамiчну, вiдкриту бiзнес-систему, що заснована за допомогою формування юридично незалежними пiд-
приeмствами eдиного та спального iнформацiйного простору з намiром сукупного використання сво1х технолопчних ресурсiв для реалiзацil всiх етатв робiт виконання проекту або замовлення клieнта.
Вiртуальне пiдприeмство базуeться на форму-ваннi eдиного iнформацiйного та оргашзацшно-тех-нологiчного середовища за рахунок тимчасового обе-днання ресурсiв рiзних пiдприeмств. Завдяки опера-тивнiй координацп використання ресурсiв пiдприeм-ства здатш швидко та з мiнiмальними витратами ви-робляти к^нцевий продукт або послугу.
Вiртуальне пiдприeмство можна охарактеризува-ти такими властивостями, як децентралiзованiсть, розподiленiсть та наявнiсть механiзмiв гнучкого формування нових органiзацiйних структур, здатшсть адаптувати вимоги ринку, що швидко змшюються, саморегулюванням та самооргашзащею, координацi-ею та взаeмодieю на основi ранiше оговореного з партнерами управлшня бiзнес-процесами та ресурсами.
Основна мета вiртуального пiдприeмства — швидке реагування на вимоги ринку та максимiзацiя ступеня використання ресурсiв пщприемств. Основний економiчний потенцiал вiртуального пiдприeмст-ва, з точки зору оргашзацп виробництва, полягае в яюсно нових можливостях управлiння ланцюгом виробництва або обслуговування та процесами створення вартосп на основi концентрацп велико1 кьль-костi ресурав на eдинiй базi.
Врахування факторiв ризику мае сво! особливос-та на всiх етапах життевого циклу. Що стосуеться фаз прийняття ршення про кооперацiю та вибiр партне-рiв, то це найбiльш актуальш питання органiзацiйних ризик^в. На стдщях планування робiт та реалiзацil особливе значення мае розгляд операцшних ризиюв. При побудовi кооперацiйноl стратегil ведення бiзнесу пiдприeмства стикаються не тшьки з новими можли-востями, але й з новими потенцшними небезпеками.
[4].
До основних переваг кооперацп у вiртуальне пiдприeмство: можливiсть швидкого освоення нових ринк1в, зменшення витрат, трансфер технологш та винаходiв, додатаога iнвестицiйнi можливостi, мож-ливостi розподшення ризик^в м1ж партнерами у вiр-туальному пiдприeмствi. До основних ризиюв (недо-лiкiв) кооперацп у вiртуальне пiдприeмство вiдно-сяться зб^льшення залежноси вiд бiзнес-партнерiв, ризик втрати винаходiв та конкурентних позицiй. Вплив перерахованих властивостей залежать вiд орга-шзацшно1 форми кооперацil. Загальнi переваги та недолiки кооперацil наведено на схемi на рис. 1.
Причиною виникнення органiзацiйних ризик^в у системi кооперацп вiртуального пiдприeмства можна вважати рiзнi принципи корпоративного управлiння учасник1в вiртуального пiдприeмства, цiлi та задачi ведення справ, фiнансовi цикли компанiй. Коопера-
^ 2014/№3
85
Переваги Недол1ки
Ризик ..')
Ризики розподтяються пом1ж учасниками Учасники залежать вщ партнер1в. Можна
Вфтуального пщприемства. використовуеати односторонню кооперацию.
Маркетингова стратепя "прозора" для конкурент.
Витрати
В результат! ефекту вщ масштабу З'являються витрати на ¡нформащйн наблюдаеться зниження транзакцмних та технологи та ре1нтеграц1ю. Збтьшуеться загальних витрат. __термин акцептування р!шень.
Результат и
Ринок освоюеться швидше. За рахунок Р1шення необхщно узгоджувати (приймати)
розвитку стандарт!в можна посети провщне колепально. Конкурентна перевага може
мюце в системк використовуватися лише ептьно.
Ресурси
Змщнення финансового потенц1алу. Ресурси пщприемств пов'язан1 пом1ж собою
Зростэння р1вня квал1ф1кованоУ робочоТ сили, за рзхнок коопераци. Обмн ноу-хау ¡3 партнерами.
Рис. 1. Показники переваг та недолШв в/ртуального п1дприемства
щя не тшьки сприяе розподшенню ризиюв м1ж учасниками ланцюга виробництва (обслуговування) та зниженню невизначеносп, але i викликае створення нових ризиюв пов'язаних з взаемодiею пщприемств.
При оргашзаци вiртуапьного пiдприемства треба враховувати, що воно не е юридичною особою (юри-дичнi функцп може виконувати орган координацп вiртуального пiдприемства). Мiж учасниками вiрту-ального пiдприемства, що дiють на основi визначе-них органом координацп правил, збертаються прин-ципи конкуренци (кожне пiдприемство зацiкавлене в отриманнi роботи i зберiгае свою активну конкурент-ну роль в межах правил вiртуального пiдприемства).
Центр управлiння (орган координацп) може бути управлiнською компашею, що не е безпосереднiм учасником виробничо-обслуговуючого процесу або 1м може ставати одно з пщприемств-учасниюв вiртуаль-ного пiдприемства, що е головним виконавцем за тим чи шшим проектом.
За першим пщходом координукга функцп пере-даються спецiальному органу (координацшнш радi). До 11 складу входять учасники дано'1 структури з метою оргашзацп взаемовiдносин iз зовнiшнiм середо-вищем, створення едино! шформацшно! бази, меха-нiзмiв координацп та управлшня фiнансовими потоками. Такий орган може бути створений у виглядi комерцшно! оргашзаци та займатися формуванням вiртуального пiдприемства самостшно. Координацш-на рада затверджуе правила вiртуального пщприемст-ва та мехашзми координацп та кооперацГ!.
Вiдповiдно до другого пщходу «головною» орга-шзащею, що виступае в якостi координуючого центру, в залежностi вiд характеру виконуваних робгг, можуть виступати рiзнi учасники вiртуального пщ-приемства. Через цю органiзацiю будуються вщноси-ни iз зовнiшнiм середовищем. Вона вщповщае за за-
безпечення необхiдних умов функцюнування вiрту-ального пiдприемства, розподшення ресурсiв та ре-зультати дiяльностi.
Проблеми, що виникають пiд час розгляду особ-ливостей вiртуального пщприемства зазвичай поля-гають у виборi агентiв, що мають ключовi компетен-цп в обранiй галузi дiяльностi або надання послуг та з виконання замовлень (використання засобiв колек-тивно! роботи, органiзацiя гнучкого бiзнесу у форматi «за вимогою» тощо). Разом з тим, вiртуальнi пщприемства потребують системного пщходу до ветх аспекта його створення та функцюнування. Необхщно побудувати таку структуру вiртуального пщприемства, яка була б адекватною поставленим бiзнес-задачам.
Етапи створення та функцюнування вiртуально-го пщприемства можна представити у виглядi прин-ципово! схеми на рис. 2.
Виникненню вiртуального пiдприемства на ринку передуе формування потреби у продукцп або пос-луз^ що потребуе iнновацiйного пiдходу до його виробництва або реатзаци. При цьому окремi пщпри-емства не здатш на самостiйнi розробки в силу спе-цифiчноl проблеми або ж великих витрат на перебу-дову виробничого процесу, або ж складно! iерархi1 управлшня та прийняття ршень. Виникае необхщ-шсть у кооперацп компанiй, органiзацiй, пщпри-емств, окремих осiб, що пов'язаш загальною проблемою.
Формування вiртуального пщприемства вигщно як замовнику, так i виконавцю. З одного боку, за-мовник знаходить виконавця свого ушкального замо-влення, а з шшого боку агенти вiртуального пщпри-емства отримують можливють застосувати сво! клю-човi компетенци та приймати участь у виконанш рiз-номанiтних замовлень, яю самотужки реалiзувати не
86
В1СНИК ЕК0Н0М1ЧН01 НАУКИ УКРА1НИ ф
Рис. 2. Етапи створення та функцюнування вгртуального тдприемства
могли б. Таким чином причиною та метою створення вiртуальних партнерств е отримання взаемно1 вигоди та прибутку шляхом максимального задоволення потреб споживачiв в шновацшних товарах.
Одним з головних етатв формування вiртуаль-ного пщприемства е визначення та перерахування бiзнес-процесiв. Вщ цього буде залежати модель структури пщприемства. Шсля того, як визначено напрямок дiяльностi, обираються агенти (пщприемства), що мають ключовi компетенцп для виконання поставленого завдання та досягнення кшцево1 мети.
На етат моделювання структури пiдприeмства та його функцюнування у процес виконання замовлен-ня одним iз головних завдань координацшного центру е забезпечення взаемодп вах учасниюв, та розробка заходiв щодо подолання конфлiктiв та не-передбачених ситуацiй [4].
Таким чином на основi вищевикладеного можна видшити перспективи розробки даного напрямку. Основна мета вiртуального пiдприeмства — швидке реагування на ринковi вимоги та максимiзацiя ступе-ня використання ресурав пiдприeмств. З точки зору
£ 2014/№3
87
оргашзацп виробництва та обслуговування, основний економ1чний потенщал в1ртуальних п1дприемств по-лягае у як1сно нових можливостях управл1ння ланцю-гами виробництва (обслуговування) та процесами створення вартост1 на основ1 концентрацп велико! юлькост1 ресурс1в в един1й баз1, що дозволяе швидко та гнучко реагувати на ринков1 зм1ни. Формування рег1ональних в1ртуальних п^дприемств може стати причиною зростання економ1чного потенц1алу реп-ону та вир1шення соц1альних проблем за рахунок ш-теграцп ресурс1в та п^двищення ефективност1 !х ви-користання в межах розвитку прюритетних напрям-к1в д1яльност1 рег1ону.
На державному р1вш в УкраМ також активно продукуються в1ртуальн1 модел1 функцюнування гос-подарських одиниць. В якост1 приклада можна навести В1ртуальний ун1верситет М1н1стерства ф1нанс1в Укра!ни (http://edu.minfin.gov.ua). Нараз^ вiртуальний унiверситет е об'еднанням навчальних ресурсiв щдвь домчих Мшфшу вищих навчальних закладiв на осно-вi сучасних iнтернет-технологiй. До роботи Вiртуаль-ного унiверситету Мiнфiн залучатиме, зокрема, на-уково-педагогiчнi кадри Украшського державного унiверситету фiнансiв та мгжнародно'! торгiвлi. Ощ-нюванням знань за результатами навчання та серти-фгкащею опiкуватиметься Центр незалежного тесту-вання та сертифжацп компетентностi Мiнiстерства фiнансiв. Центр буде органiзовувати та розвивати систему тестування та сертифжацп фахiвцiв, що пройшли пiдготовку у Вiртуальному унiверситетi, на основi кращого свгтового досвiду, створюватиме дер-жавну електронну бiблiотеку тестiв та програм серти-фгкаци у напрямках застосування Бюджетного, Пода-ткового кодексiв та управлшня iнновацiйними проектами та програмами.
Висновки
1. Термш <^ртуальне п^дприемство» був запро-ваджений за аналопею з поняттям вiртуальноi маши-ни з галузi комп'ютерно! технiки, в якш процеси ре-алiзуються за допомогою рiзних системних ресурсiв але не задiяне жодного апаратного забезпечення.
2. Вiртуальне п^дприемство базуеться на форму-ваннi единого iнформацiйного та оргашзацшно-технологiчного середовища за рахунок тимчасового об'еднання ресурсiв рiзних щдприемств. Завдяки оперативнiй координацп використання ресурсiв щдп-
риемства здатнi швидко та з мiнiмальними витратами виробляти кшцевий продукт або послугу.
3. При оргашзацп вiртуального пiдприемства треба враховувати, що воно не е юридичною особою (юридичш функцп може виконувати орган координацп вiртуального щдприемства). Мiж учасниками вiр-туального п^дприемства, що дiють на основi визначе-них органом координацп правил, зберпаються прин-ципи конкуренцii (кожне шдприемство зацiкавлене в отриманнi роботи i зберiгае свою активну конкурент-ну роль в межах правил вiртуального пiдприемства).
4. Проблеми, що виникають п^д час розгляду особливостей вiртуального пiдприемства зазвичай полягають у виборi агентiв, що мають ключовi ком-петенцп в обранiй галузi дiяльностi або надання пос-луг та з виконання замовлень (використання засобiв колективно! роботи, органiзацiя гнучкого бiзнесу у форматi «за вимогою» тощо). Разом з тим, вiртуальнi п^дприемства потребують системного пiдходу до всх аспектiв його створення та функцюнування. Необ-хдао побудувати таку структуру вiртуального п^дпри-емства, яка була б адекватною поставленим бiзнес-задачам.
Список використаних джерел
1. Кудрявцева С. П. Мiжнародна iнформацiя: на-вчальний посiбник / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. — К.: Видавничий Дiм «Слово», 2005. — 400 с.
2. Шморгун Л. Г. Менеджмент оргашзацш. / Л. Г. Шморгун. — К.: Знання, 2011. — 452 с.
3. Катаев А. В. Анализ особенностей организации и управления виртуальными предприятиями [Электронный ресурс]// Административно-управленческий портал. — Режим доступа: http://kataev.ru/.
4. Молчанова К.М. Методичш основи формування вiртуальних п^дприемств / К.М. Молчанова // Вюник Нацюнального транспортного ушверситету: в 2-х частинах: Ч. 1. — К.: НТУ, 2009. — Вип. 19. — С. 371-374
5. Спщина Н.М. Теоретичш аспекти вiртуально-го п^дприемства як сектора глобально! економжи / Н.М. Спщина // Торпвля I Ринок Укра!ни, Тематич-ний збiрник наукових праць. —2012. — № 34. — С. 8791.
6. Розвиток малого пхдприемництва промислово-го регюну: монографiя / за заг. ред. Н.1. Редшо!. — Днiпропетровськ: ДДФА, 2014. — 200 с.
I. П. Петрова
м. Донецьк
ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА: ОЦ1НКА ЗАРУБ1ЖНИХ I В1ТЧИЗНЯНИХ ВИЗНАЧЕНЬ
Постановка проблеми. Дослiдження поняття партнерсько! взаемодп держави i бiзнесу викликае значний науковий iнтерес у зв'язку з багатоаспектш-стю та багатограншстю категорп "державне-приватне партнерство" (ДПП). У сучаснш економiчнiй лгтера-турi термiн "державно-приватне партнерство" мае широкий дiапазон визначень i змiстовних понять. Загальноприйнятого однозначного визначення поняття ДПП не юнуе. Рiзноманiття дефшщш партнер-
сько! взаемодп держави та приватного сектору в^доб-ражають рiзнi аспекти цього поняття. Наявнiсть рiз-номанiтних точок зору й в^дсутшсть чiткостi в розу-мiннi категорп "державно-приватне партнерство" як на мiжнародному рiвнi, так i в кра!нах, де активно розвиваеться ця форма взаемодп держави й бiзнесу, св^дчить про необхiцнiсть подальшого розвитку тео-ретичних та емпiричних дослiджень в данш сферi.
88
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО! НАУКИ УКРА1НИ Ф
