CC BY
145
ГУМАН1ТАРН1 ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ ТА ПИТАННЯ ВИКЛАДАННЯ У ВИЩ1Й МЕДИЧН1Й ШКОЛ1
УДК 37.01:61:378.147 Асламова М.В.
ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНО1 КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО Л1КАРЯ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО ВИШУ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматологiчна акавемiя», м. Полтава
Розглядаються фтософсью, соцiальнi, психологiчнi та педагог'чн'! аспекти виховання особистсних якостей лiкаря в перюд профеайно'У пдготовки, а також структура профеайно-етично'У культури майбутнього лiкаря, формування яко'У здшснюеться через рефлективну / творчу д'яльн'ють особи-стост! з метою самореал'зацИ. Представлено цiлi та засоби такого виховання в умовах медичного вишу. У статт/ також розглядаються завдання сучасно'У вищо'У медично'У освти, з'ясовуються вза-емозв'язок м'ж навчальним / виховним завданнями медичного вишу як основою формування профес-оналзму лiкаря.
Кпючов1 слова: майбутн1й л1кар, виховання, виховне середовище, аксюлопчний п1дх1д, студент, викладач, морально-етичн1 якост1, професмна культура, професмно-етична культура, рефлешя, самореал1зац1я.
Постановка проблеми дослiдження ки, а морапьно-етичнi якостi - як воображения
Високоморальна особистiсть майбутнього л!- ^х^инцип !в, правил i норм у шд ив1дуал ьних
каря мае стати результатом виховних зусипь йо- особистiCниX характеристи ках, учет здавна пра-^ ^ 3 3 трактовували це явище як одне з цайбiпьш зна-
го родини, педагогiв загапьцоосвiтцiх закладiв, проте важливу роль мае в^гравати й процес професiйцоТ пiдготовки в медичному вищому на-вчапьному заклада де провiдцi особистiсцi якостi остаточно набувають сенсу професiйцих.
Метою сучасного реформування системи вищоТ медичноТ осв^и УкраТни стало збережен-ня здоров'я населення; пщвищення якостi меди-чних послуг i осв^ньоТ та науковоТ дiяпьностi вищих навчапьних закпадiв. Основы принципи сучасноТ медичноТ освiти - це ТТ безперервнiсть i ступеневють; динамiчний характер навчання; ш-дготовка висококвалiфiкованих спецiапiстiв; вщ-критiсть системи пщготовки; забезпечення об'ективного контролю рiвня якостi освiти; поед-нання теори та практики; формування загапьно-пюдських цшностей, морапьно-етичноТ культури.
На думку вчених, вепике значення в пщгото-вц сучасних висококвапiфiкованих фахiвцiв га-пузi медицини мае формування морапьно-етичноТ (професшноТ) культури особистостi. Так, Л. В. Богданова розгпядае професшну культуру як оргашчний сплав квапiфiкацiТ й морапьностi, що функцiонуе на основi трудовоТ морапi [1].
Аналiз дослiджень, на якi спираеться автор
Морапьно-етичнi якостi як загапьнопюдське i водночас соцiапьно детермiноване явище всеб^ чно вивчапися науковцями. Розгпядаючи мораль як певну форму свщомосп - сукупнють ус-вiдомпюваних принцишв, правил, норм поведш-
чущих у сусшпьствк З фiпософськоТ точки зору основы складовi й детермiнанти моралi визна-чапи Аристотель, Ф.Бекон, Г.Йонас, Ю.Хабермас, В.Шинкарук. Соцiапьнi аспекти моралi й етики вивчапи С.Архангепьський, М.Боришевський, С.1пьенко, А. Мапихiн, I.Мiхеева, В.Рибапка, I. Фролов. Психопого-педагогiчнi основи та шляхи виховання мораль-но-етичних якостей у рiзних вiкових категорш доспiджувапи В.Бопотiна, О.Вишневський, 1.Зязюн, В.Пкельна, 1.Потапова, 1.Прокопенко, Ю.Щербяк, Н.Щуркова та багато шших.
Процес професшноТ' пщготовки майбутшх ме-дикiв вивчапи числены доспщники: О.Андрiйчук (виховання гуманностi студекпв медичного ко-педжу), Х.Мазепа (оргашзацшно-педагопчш умови виховноТ роботи в медичному коледж^ Л.Переймибiда (розвиток деонтопопчноТ культури учшв медичного пiцею). Безпосередньо вихо-внi аспекти дiяпьностi вищих медичних закладiв освiти доспiджувапися в наукових працях Л. Артамоновой С. Бепан, Г. Бурчинського, Л. Котля-ровоТ, I. Нiкопайчук, О. УваркшоТ та iн. Скпався цтюний науковий напрям - медична деонтоло-гiя, яка розгпядае систему вимог до морапьно-етичноТ сфери дiяльностi лкаря. Проте педагоп-чний аспект виховання морапьно-етичноТ культури майбутшх лiкарiв у навчапьно-виховному процес медичного ушверситету досi мало дос-пщжений.
Мета
Обфунтування змiсту виховного впливу на майбутнього лiкаря в умовах навчального про-цесу в медичному вишi.
Виклад основного матерiалу
Необхiднiсть дослiдження й розв'язання за-значеноТ проблеми, и актуальнiсть i доцiльнiсть зумовленi наявними суперечностями мiж:
- об'ективною потребою сусптьства у високо-професiйних медиках, як здатнi ефективно пра-цювати в несприятливiй соцiально-економiчнiй ситуацiТ, та недостатньою спрямованiстю пщго-товки лкаря в умовах вищоТ школи на актуалiза-цiю i розвиток його самоврядност на високомо-ральних засадах;
- необхщнютю для ефективноТ лкарськоТ дiя-льностi цiлеспрямованоТ особистюноТ активност випускника медичного вишу i недостатнютю за-собiв мотиваци для ТТ формування в студентiв;
- усвщомленютю важливостi та складностi процесу виховання конструктивних засад оргаш-зацГТ професшноТ' взаемодй' випускника вищоТ школи i недостатньою розробленiстю в сучаснiй педагогiчнiй науцi та практицi ефективних засо-бiв, спрямованих на забезпечення цього процесу.
Дослщження основ, норм, регуляторiв та зра-зкiв етичноТ культури лкаря мае тривалу iсторiю. Першим вщомим писемним зразком етичного кодексу лкаря е Аюрведа, в Давнш Греци - це клятва Пппократа, яка стала основною для ев-ропейськоТ медицини. Пiдкреслюючи ТТ важли-вiсть i для сучасного лкаря, зазначимо, що единим доповненням клятви Пппократа стало по-ложення „зобов'язуюся вчитися все життя", при-йняте на II деонтологiчному конгрес [2].
Розглядаючи проблеми гуманiзацiТ професш-ного виховання майбутнього лiкаря, представни-ка однiеТ з найгуманнiших професш, ми з^кнули-ся, однак, iз низкою проблем формування його професшноТ' особистостi. Найпоширенiшими з них ми вважаемо такк
1. Проблема самооцшки. Сучасна молода людина мае надто рiзноманiтнi орiентири, аби чiтко визначити наявнють i змiст проблем свого особистюного становлення. 1Т уявлення про на-лежне i суще часто ютотно деформованi та ма-ють своТм джерелом не об'ективнi, науково i со-цiально вивiренi характеристики людини як члена сусптьства, а сумшвш мiркування, сформован пiд впливом найближчого оточення, або ж хаотичн морально-етичнi уявлення незртоТ особистостi. Внаслщок неадекватноТ самооцiнки в студента можуть розвиватися неприйнятнi для медичного пра^вника якостi: егоцентризм, ци-нiзм, байдужiсть, безвiдповiдальнiсть, корисли-вють тощо;
2. Проблема викривлених уявлень про професш. Часто абiтурiенти роблять свш вибiр, ор^ ентуючись на зовнiшнi ознаки професи, з мiрку-вань престижу, але мало замислюються над особливостями професiйноТ повсякденностi. Так,
дослщниця О. Романенко [4] наводить дат, ям свiдчать про в цтому недостатнiстю обiзнанiсть молодi щодо особливостей професи лiкаря. Зок-рема, за результатами опитування старшоклас-ниш i студентiв-першокурсникiв вищого медичного навчального закладу про фактори, ям вплинули на вибiр професи лкаря, на поради батькiв, родичiв, знайомих указували 35%; на р^ зномаштш джерела iнформацiТ - 29%; на зустрiчi з лiкарями та вщвщування лiкувальних закладiв - 15%; на навчально-виховний процес у школ^ оргашзовану профорiентацiйну роботу, вчителiв, вивчення окремих предмелв - 10% респонден-лв; а про самостiйно прийняте ршення вказали лише 11% респондентiв. Отже, не дивно, що «серед учшв навчальних закладiв довузiвського рiвня осв^и над визначенням поняття «деонто-лопчна культура» та Т'Т значенням у професшнш дiяльностi лiкаря не замислювалися 74%, узага-лi не чули про категори медичноТ деонтологи 83%, не змогли визначити вщмшнють деонтоло-г1Т" вiд етики 91%, не виявляли штересу до л^е-ратури медичного спрямування 62%, не знали прiзвища жодного вщомого вiтчизняного лкаря 52%, байдуже ставилися до деонтолопчноТ культури лiкаря 63% респондент, вважаючи, що вирiшальне значення для його професшноТ дiя-льностi мають ттьки спецiальнi знання, причому в згаданому дослщженш бiльшiсть респондентiв розцшювали професiйнiсть, доброту, безкорис-ливiсть, почуття такту, дбайливiсть, охайнiсть, акуратнiсть найважлившими для лiкаря рисами, однак не акцентували увагу на вимогливост до себе, вщповщальносл, добросовiсностi, наполе-гливосл» [4];
3. Проблема недостатньоТ готовност до осо-бистiсного самовдосконалення, що оргашчно випливае з попереднiх, вщображаючи обмеже-нiсть системи професiйно-особистiсних цшнос-тей, здатних спонукати майбутнiх медиш до са-мовиховання, Тхню слабку зштегрованють у за-гальну систему цшностей особистостi.
Морально-етична культура лкаря - це струк-турний компонент професшноТ' культури особис-тостi лкаря, взаемопов'язаний iз когштивно-iнтелектуальним, операцшно-технолопчним, ак-сiологiчним, комунiкативним, психолопчно-рефлективним, особистюно-творчим компонентами.
На вiдмiну вщ аксiологiчного компонента, спрямованого здебiльшого на внутршне життя особистостi, етичний компонент двоспрямова-ний. Вiн регулюе штелектуально-когштивну дiя-льнiсть з оволодiння етичними нормами та цш-ностями, аналiзу, формування, осмислення; психологiчну i рефлективну дiяльнiсть щодо пе-реосмислення чиних етичних норм, правил, цшностей, саморозвитку; творчу дiяльнiсть особис-тост з утворення особистiсно осмисленоТ етики на основi початкових, загальнолюдських, куль-турних, етичних, релiгiйних, професiйних цшностей; комушкативну дiяльнiсть; специфiчну дiяль-
нють етичного судження, розв'язання конфлклв та етичного вчинку.
Отже, етичний компонент професшноТ куль-тури особистосл лкаря е центральним, таким, що визначае вс iншi та потребуе сформованосл кожного окремого компонента. Морально-етична культура лкаря вiдображае еднiсть процеав створення, оволодiння, використання, аналiзу, вдосконалення професшно-етичних цiнностей. Етичний компонент професшноТ культури - це система морально-етичних якостей, ям е регулятором со^альних вщносин. У нiй, як i в зага-льнiй та етичнш культурi, iснують початковi, найбтьш загальнi, обфунтоваш загальнолюдсь-кими правилами уявлення про культурно, етич-но, релИйно, соцiально верифiкованi способи дiяльностi - норми. Професiйнi норми зафксо-вано в професiйно-етичних кодексах, однак, зважаючи на сучасну наукову i соцюкультурну ситуацiю, норми медичноТ дiяльностi становлять проблему наукових дослiджень.
Морально-етичну культуру особистосл лiкаря можна визначити як штегративний особистiсний феномен, який вщображае готовнiсть фахiвця до здшснення професiйноТ дiяльностi. Через специфiчнiсть сучасного стану медицини лкар не лльки використовуе чиннi деонтологiчнi коде-кси, а i змушений створювати власнi. Це поси-люе роль особистосл лiкаря в професiйнiй дiя-льносл, тому потрiбно видiлити такi структуры компоненти морально-етичноТ культури: аксюло-пчний, технологiчний, особистiсно-творчий i ре-флективний.
Серед функцш, якi виконуе морально-етична культура, виокремимо такк аксiологiчна, регуля-тивно-нормативна, комушкативна, особислсно-рефлективна, емоцiйно-емпатiйна. Основами морально-етичноТ культури можна назвати:
- психолопчний блок (потреби, мотиви, цшш-сн установки, нацiленiсть особистостi, система когштивних здiбностей, умiнь, навичок);
- шформацшно-когштивний блок (знання про системи цшностей);
- увесь комплекс переконань, вiрувань i систем цшностей, ям значущi для особистостi та ям були початково сформованi;
- операцшний блок (навички рефлективноТ, творчоТ дiяльностi);
- особистiсно осмислена система цшностей, яка е основою для виршення етичних конфлклв i базою для самовдосконалення особистосл [3].
Отже, умовами усшшноТ реалiзацiТ морально-етичноТ культури е когштивш, рефлективнi, ко-мунiкативнi здiбностi та вмiння особистосл, комплекс знань, умiння саморозвитку, потреба в самореалiзацiТ.
Таким чином, морально-етична культура особистосл майбутнього лкаря - це умова подготовки висококвалiфiкованих спецiалiстiв. Форму-вання морально-етичноТ культури здшснюеться впродовж усього перюду навчання у ВНЗ та
професшноТ' дiяльностi лiкаря.
Висновки i перспективи подальших дослiджень
Отже, пщвищення якостi пiдготовки спе^ал^ слв можна досягти через створення единоТ цте-спрямованоТ системи етичного виховання, штег-рацiТ можливостей усiх загальних i професiйних дисциплiн. Особливу значущiсть мае отримати мовна подготовка (формування комушкативноТ культури), вивчення психологiТ (емоцшно-емпатшш та рефлективнi навички), вивчення фь лософських наук (забезпечення знаннями про вiдомi етичнi системи i розвиток когштивних навичок). Адже «характерними для лiкарiв-професiоналiв е альтруТстичний та комушкатив-ний типи емоцшноТ' спрямованостi особистостi, що визначае ТТ схильнiсть до спiвчуття па^енто-в^ до надання йому необхiдноТ допомоги, а та-кож праксичний тип емоцшноТ' спрямованосл особистостi, що визначае ТТ схильнють до цшню-них переживань у зв'язку з професшною дiяльнi-стю, а крiм того, гностичний, естетичний та ге-дошчний типи емоцiйноТ спрямованостi особистосл, що визначають Т'Т схильнiсть до позитивних емоцш пiд час шзнання оточуючого свiту та сприйняття його краси» [4]. Професiйнi дисцип-лши мають забезпечити вдосконалення почат-кового рiвня сформованостi професiйно-етичноТ культури та впроваджувати Т'Т в дiяльнiсть (ста-новлення професiйноТ компетентностi).
Подальшi дослщження маемо на метi прис-вятити розробц й апробацiТ навчально-методичного забезпечення занять з шоземноТ мови на професшно-аксюлопчних засадах, а та-кож вивченню можливостей позааудиторноТ ро-боти для виховання в майбутнього лкаря мора-льно-етичних цiнностей.
Лтература
1. Богданова Л. В. К вопросу о культуре профессионального общения / Л. В. Богданова // Юбилейный сб. тр. ученых РГАФК, посв. 80-летию академии. - М., 1998. - Т. 3. - 388 с.
2. Кравчук М.Г. Про правовi та морально-етичш принципи бюети-ки в медичшй освт / Кравчук М.Г., Груша М.М., Романенко О.В. // Охорона здоров'я УкраТни. - 2008. - №1(29). - С.158.
3. Маяковская Н.В. Профессиональное воспитание будущего врача в медицинском вузе на основе аксиологического подхода: автореф. дисс. канд. пед. наук 13.00.08 / Н.В. Маяковская. - Шуя, 2012. - 23 с.
4. Романенко О.В. Психолопчш аспекти професшного станов-лення студента - майбутнього лкаря / О.В. Романенко. - [Ел. ресурс]. Режим доступу до дж.: http://vuzlib.com/content/view/937/94
Reference
1. Bogdanova L. V. K voprosu o kulture professionalnogo obscheniya / L. V. Bogdanova // Yubileynyiy sb. tr. uchenyih RGAFK, posv. 80-letiyu akademii. - M., 1998. - T. 3. - 388 s.
2. Kravchuk M.G. Pro pravovl ta moralno-etichnI printsipi bloetiki v medichnly osvltl / Kravchuk M.G., Grusha M.M., Romanenko O.V. // Ohorona zdorov'ya UkraYini. - 2008. - #1(29). - S.158.
3. Mayakovskaya N.V. Professionalnoe vospitanie buduschego vracha v meditsinskom vuze na osnove aksiologicheskogo podhoda: avtoref. diss. kand. ped. nauk 13.00.08 / N.V. Mayakovskaya. - Shuya, 2012. - 23 s.
4. Romanenko O.V. PsihologIchnI aspekti profesIynogo stanovlennya studenta - maybutnogo lIkarya / O.V. Romanenko. -[El. resurs]. Rezhim dostupu do dzh.: http://vuzlib.com/content/view/937/94
Реферат
ВОСПИТАНИЕ МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩЕГО ВРАЧА В УСЛОВИЯХ МЕДИЦИНСКОГО ВУЗА Асламова М.В.
Ключевые слова: будущий врач, воспитание, воспитательная среда, аксиологический подход, студент, преподаватель, морально-этические качества, профессиональная культура, профессионально-этическая культура, рефлексия, самореализация.
Рассматриваются философские, социальные, психологические и педагогические аспекты воспитания личностных качеств врача в период профессиональной подготовки, а также структура профессионально-этической культуры будущего врача, формирование которой осуществляется через рефлективную и творческую деятельность личности с целью самореализации. Представлены цели и средства такого воспитания в условиях медицинского вуза. В статье также рассматриваются задачи современного высшего медицинского образования, выясняется взаимосвязь между учебными и воспитательными задачами медицинского вуза как основовой формирования профессионализма врача.
Summary
ETHICAL EDUCATION OF FUTURE HEALTH CARE PROFESSIONALS AT MEDICAL UNIVERSITIES Aslamova M.V.
Key words: the future doctor, education, educational environment, axiological approach, student, teacher, moral and ethical qualities, professional culture, ethical biheviour, introspection, self-aсtualization.
This paper focuses on philosophical, social, psychological and pedagogical aspects of education of the personal qualities typical for a good doctor in the period of professional training, the purposes and means of the education at high medical school. The article is also devoted to analyses of structure of professional ethical culture that is achieved by means of introspection and creative personal activity. We also describe the problems of present-day high medical education, the relationship between training and educational objectives at medical university.
УДК 614.216:340.116 Бланов О.С., Знченко Н.О.
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 ПРОБЛЕМИ ХОСП1СНО1 I ПАЛ1АТИВНО1 ДОПОМОГИ В УКРА1Н1
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна акавемiя», м. Полтава
Розвинення вiтчизняноУ мережi пал'ативноУ та хоспсноУ допомоги мае особливе значення в сучасних реалiях, коли к'тьк'ють невилковно хворих пацiентiв по^йно зростае. За оцнками експерт'в, в УкраУн'! щорiчно потребують пал'ативно'У допомоги — близько п'тм'тьйона '¡нкурабельних хворих. Фiлософiя пал'ативно'У допомоги - якомога краща яюсть життя важкохвороУ людини, а правов аспекти - захист УУ особистсних i громадянських прав. В УкраУн/ робляться тльки першi кроки в на-прямку створення державноУ системи пдготовки медичних / со^альних фахiвцiв, як надають пал-ативну допомогу. Вiтчизняне законодавство потребуе подальшого реформування у галуз охорони здоров'я, в тому числ'1 / пал'ативно-хосп'юнш допомоз¡.
Кпючов1 слова. Пал1ативна, хоспюна допомога, Ыкурабельн! хвор1, ф1лософ1я права, ф1лософсько-правов1 проблеми медицини
Вступ
Палiативна допомога е чи не найдревнШим видом медичноТ допомоги хворим. 1Т гуманютичж щеТ пов'язаж з тим часовим вязком, копи лка-рi i медсестри не мапи достатшх знань i засобiв для того, щоб допати важк недуги, i единим, що вони могли зробити для своТх па^енлв - це по-легшити Тх страждання.
Проблема ставпення медицини до невилко-вно хворих па^ен^в описана у книзi Пппократа "Про мистецтво". У нш йдеться: "Медицина ... до тих, ям вже переможет хворобою, не простягае своеТ руки». Ця книга Ппократа увшшла до так званого «Корпусу Ппократа» («Ппократова збiр-ка») i справила виршапьне значення на загаль-ний лкарський звичай по можпивост викпючати зi своеТ практики проблеми вмираючих хворих.
На превеликий жаль, сьогодш, в епоху, копи медицина досягпа небувапих висот, в епоху, ко-
пи наука I техшка поставлена на служшня л1кар-ськш справ1, така важлива галузь медико-соц1альноТ роботи як пал1ативна допомога в1-дшшла на другий план.
Розвинення в1тчизняноТ мереж1 пал1ативноТ та хоспюноТ допомоги мае особливе значення в сучасних реал1ях, коли ктькють невилковно хворих пац1ент1в постшно зростае. За оцшками екс-перлв, в УкраТш щор1чно потребують пал1ативноТ допомоги — близько швмтьйона ос1б, а саме — хвор1 в термшальних стад1ях онколопчних та се-рцево-судинних захворювань, СН1Ду i туберку-льозу, з важкими дегенеративними хворобами головного мозку тощо.
В УкраТш палiативна i хоспюна допомога роз-виваеться набагато повтьшше нiж в провiдних краТнах бвропи та США. За останш 5-10 рокiв було зроблено великий крок вперед, проте спе-цiалiзованих закладiв, де надають таку медичну
