CC BY
43УДК 821.111(73)
Гончаренко А.С.
астрантка кафедри зарубiжноT лггератури 1нституту фтологл КиТвського нацiонального унiверситету iMeHi Тараса Шевченка
Вiдображення американського образу CBiTy в новел^тищ O.reHpi
Творчiсть Вiльяма Сiднея Портера, майстра жанру короткоТ розпов^д (short story), вивчалася як украТнськими, так i зарубiжними дослiдниками. Зокрема, значна кшьмсть наукових праць, присвячених новелютиц О.Генрi, була написана в лшгвютичному та перекладознавчому ключi (1.Ю.Мисоченко, Л.Н.Песорiна, О.П.Мартинова, С.А.Донська, Н.А.Абросiмова). Ряд дослщжень мав лiтературознавче або мiжцисциплiнарне спрямування: теорieю новели займався Б.М.Ейхенбаум; концептосферу новелютики О.Генрi окреслили С.В.бвшеева та С.В.Манджиева; iронiчний модус новел аналiзувала К.А.Воробйова; казковим дискурсом займалася О.I.Сiбiрцева; гендерним аспектом - Д.А.Розеватов; К.Б.Лашина звернулася до понять штертекстуальносп та iнтердискурсивностi в новелiстицi О.Генрк Англомовнi джерела надають перевагу бiографiчному аспекту творчостi письменника (R.H. Davis, P.S. Clarkson, J.C. Nolan, D. Kramer, E.Lense). Безперечно, iнтерес до творчосл О.Генрi не зникае, а його проза не втрачае своеТ актуальностi до сьогоднi.
Разом з тим, не дивлячись на значну ктьюсть та рiзноспрямованiсть праць, присвячених л^ературному доробку письменника, постае необхщнють проблематизацiT художньоТ своерiдностi О.Генрi в контекст американськоТ картини свiту. Розумшчи сукупнiсть американських культурних концептiв як його матрицю, ми ставимо за мету проаналiзувати новели О.Генрi крiзь призму цих категорiй, адже у св^ сучасноТ глобалiзацiT та полкультурносп вони набули надзвичайноТ ваги i мають за наслiдок необхiднiсть увиразнення ментально!' окремшносп i самобутностi кожного народу.
Одразу зауважимо, що в науковш термшолош такi поняття як «картина св^у», «образ свггу», «модель свггу» рiзняться мiж собою. Так, А. А.Залевська [7] засновуе поняття «образ св^у» на засадах
архетипового колективного несвщомого та на шдивщуальному когштивному досвiдi. Але, оскiльки для нашо'Г роботи цi вiдмiнностi непринципов^ ми будемо вживати цi поняття як синонiмiчнi, розумiючи пiд ними цшюну систему уявлень людини про св^ i свое мiсце в ньому.
Традицшний образ свiту - уявлення про свп" i його закони, що за вш стають органiчними свiдомостi, виступають як формоутворююче начало людсько''' дiяльностi, великою мiрою визначаючи характер мислення i те, що цим мисленням виробляеться, тип духовного виробництва [2]. Щоб зрозумгги процес взаемоди культур, необхiдно визначити код кожно''' з них, те ядро, яке робить нацюнальну культуру такою, якою вона е. Нацюнальна картина свiту зумовлюе не лише специфку культури й своерiдну нацюнальну фтософт, 11 багатовимiрний, багаторiвневий характер, а також специф^ и лопчно''' структури. Беручи до уваги те, що фiлософiя мае справу з елементами людського пiзнання та свтогляду, якi, в свою чергу, слугують цiлям свiдомого об'еднання людей в рамках визначено' софально''' спiльноти, вона мае духовночнтегративну функцiю - фунщю встановлення едностi мiж людьми i '''х вiдношеннi до свiту i до самих себе. Вiдповiдно, яка фiзична картина свiту - така й фiлософiя, а отже i свiдомiсть, адже остання е суб'ективним образом об'ективного свiту. За словами Г.В.Ф. Гегеля: «Яка Людина, такий i св^, i який св^, така i людина: один акт створюе обох» [4]. Таким чином, образ св^у втiлюе вторинне юнування об'ективного свiту [10].
Своерщно тлумачить поняття «нацюнальний образ свпу> Г.Гачев. Вiн, на думку дослщника, е вар'антом '¡нвар'анта, тобто едино' свпюво''' цив^заци, единого iсторичного процесу. Кожну нацюнальну цтюысть Г.Гачев називае Космо-Психо-Логосом, де перша компонента позначае природу, друга - склад психки, третя - мислення [2].
Нацюнальна картина свп"у як еднють нацюнального свпюбачення, свiтовiдчуття i свiтосприйняття виявляеться в однаковост поведiнки народу в стереотипних ситуа^ях, в загальних уявленнях та судженнях народу про дшснють, в мовi [6].
В межах нашого дослiдження, окрiм загальнонацiонального образу св^у як системи свiтобачення певно' наци, доцiльно виокремити «шдивщуальну картину св^у», притаманну кожному iндивiду всередин спiльноти, тобто таку, що вирiзняе його культурну свiдомiсть серед шших, водночас слугуючи концептуалiзованим вiддзеркаленням нацюнально''' картини свiту. Мiкрокосм людини формуеться, безперечно, пщ впливом колективних уявлень про св^, проте знання кожного шдивща е iнтерiоризованим, тобто лише в
особистому досв^д набуваеться знання соцiальне, яке не юнуе до нього. KpiM того, iснуе поняття «художня картина св^у», тобто вторинний образ св^у, що формуеться в свiдомостi читача засобами використання шдивщуальних концептiв письменника. Дана трирiвнева система демонструе схему переосмислення вихщного культурного матерiалу, що знаходить вираження в концептосферi художых творiв.
Концептосфера американськоТ картини св^у виражае водночас як уявлення американ^в про певний набiр реалiй, що знаходять свое вщображення в американському свiтоглядi i способi життя, так i архетиповi, загальнолюдськi ментальнi утворення. Центальними концептами американськоТ ментальностi вважаються «Патрютизм», «Демократ», «РелИя», «Свобода», <^знес». Периферiйними концептами виступають «Дружелюбнiсть», «Працьовитють», «Родинн цiнностi», «Вигода», «Популярнiсть» та ш. Сучаснi украТнськi та росшськ американiсти виокремлюють такi концепти: «Homeland»/ «Батьшщина» (Д.А.Кожанов), «Грошi» (Н.е.Агаркова), «Влада»/ «Power» (А.О.Шабанова), «Динамiзм» (Н.О.Цибiна), «Устх» (О.В.Рябуха), «Home»/ «Дiм», «Freedom»/ «Свобода», «Privacy»/ «Приватнють», «Common sense»/ «Здоровий глузд» (Р.е.Богачев) та iн. Послуговуючись iсторико-культурологiчними, фiлософськими, етнопсихологiчними та лшгвокультуролопчними напрацюваннями вчених, ми ставимо за мету розкрити нацюнальну картину св^у США в художнiй iнтерпретацiТ видатного американського новелюта порубiжжя XIX-XX ст., О.Генрк
О.Генрi був гостро со^альним письменником, проте штампiв «гнiвного сощального сатирика i викривача», як i «адепта недореалiзму i штукарства», вш явно не заслуговував. Як говорить бюграф письменника К.-А.Смiт: «В його руках новела стала виразником со^альноТ свщомосп [...] Спостережливiсть i мистецтво вщтворення життя живились його палким штересом до соцiальних явищ» [8]. Творчють цього письменника великою мiрою вiдповiдала вимогам епохи, адже «ера Теддi Рузвельта» поеднала реформаторськi та конформютськ тенденцп. Популiстський рух 1880-х рокiв, участь в якому брали переважно дрiбнi фермери, перерю в нову форму софальноТ боротьби з новою суспiльною силою -роб^никами. Для О.Генрi, як i для кожного пересiчного американця, настав час краху шюзш та сподiвань, «американська мрiя» агонiзувала, американський характер зазнавав змш. Вроджений, викоханий американською традицiею прагматизм, морально-етичний кодекс «джентльмена з ^вдня», а також непростий життевий досвiд
зумовили недовiру письменника до будь-якого роду со^альних оргашзацш та рухiв. Його апол^ичнють подекуди межувала з со^альною апатieю, проте важко було б знайти людину до тако''' мiри спрагло''' пiзнати життя i сусптьство в найдрiбнiших нюансах. Людина - ось що було предметом його незгасаючого штересу. Людина як комплекс, як цте, як одиниця буття в його мiнiатюрних трагедiях повсякдення. Викривальна iронiя письменника спрямована проти тих, таких традицмних i таких типових елеметчв американсько''' картини св^у i рис нацюнально''' ментальностi, як привели народ США до краху життевих цiнностей, змусили «Нового Адама» усвщомити консерватизм власних морально-етичних догм. Увесь комплекс стратегш американського юнування заразом вiдкрив свою нежиттездатнють, i цей величезний пласт розчарувань О.Генрi виклав у сво'х новелах.
Зазначимо, що «людська шдивщуальнють» цiкавила О.Генрi саме з точки зору «типовостЬ, яко'' вiн надавав сво'м героям. Доля подарувала йому талант гумориста, досвщ виробив орипнальну манеру письма, життева iсторiя дала багатство сюжетного матерiалу. Разом з тим О.Генр^ вiдчуваючи потреби публiки, змушений був редукувати со^ально-критичне начало у сво'х новелах, що вiдрiзняло його, наприклад, вщ Стiвена Крейна. Це була свщома позицiя митця: «Я не люблю, коли мо'' жертви страждають», - пояснив письменник свое небажання додавати натурал^ичносп творам. Натомiсть О.Генрi надав сво'м творам притчевостi, схематичности навiть шаблонностi, нiби навмисне повертаючись до елемен^в дiйсностi, якi вважав актуальними. Вш умiв зробити резонансною юторш просто'' пралi чи продавщиц з унiвермагу, клерка чи маклера. 1сторш, якою вона могла б бути, адже О.Генрi не створював життепиав свого часу, -вш препарував соцiум i, видiливши певн базовi його сегменти, переносив 'х в свою «Америку», «Америку О.ГенрЬ. I ця «Америка», побудована вщповщно до констант нацiонального образу св^у, стала iндивiдуальною художньою репрезентацiею нацюнально''' матрицi.
Витворюючи нацiональний образ Америки, О.Генрi радше сам створюе культурний контекст сво'х новел, анiж кошюе вже iснуючу соцiальну структуру. Св^ О.Генрi - це сплетiння ппербол. Вiд нього не варто очкувати реалiстичностi, а у прозi його даремно шукати правди життя в и звичайному розумiннi: цей письменник винятково втьно поводиться з катеропями рацiональне - iррацiональне, буденне - фантастичне, лопчне - алогiчне, правда - вигадка. Подiбний плаский, гомогенний свп"; свiт, пiдлаштований пiд художн потреби автора; свiт, рiвний собi у кожнiй сво'й точцi; св^ 2D, здатний
бути охопленим лише з одыеТ точки зору; CBiT як замкнена компози^я, кожна фiгура якоТ е елементом ансамблю, мае бути переломлений щзь призму загальноамериканськоТ картини свiту, адже ця концетосфера слугувала праобразом суто о.генрiвських творчих моделей. Кожен цикл новел О.Генрi являе собою цшюну оргаызацш, специфiчне полотно, на ™i якого вибудовуються сюжетнi схеми, що тяж^ть до стереотипностi. Справдi, О.Генрi великою мiрою долучився до творення усталених уявлень про американську нацю До них належать i т декiлька концептiв американського образу св^у, якi ми вважаемо засадничими в творчост О.Генрi i ставимо за мету проаналiзувати.
Концепт Р1ДНО1 ЗЕМЛ1.
Незмiнною основою будь-якоТ нацюнальноТ картини свiту е природа, на базi якоТ народ творить свою культуру та юторш. Г.Гачев називае природу Прабатьмвщиною, але це не географiчне середовище. В природi - сенс самого буття, його сутнiсть, цть; вона також е текстом, сповненим змю^в, що прихованi в матери, при цьому народ виступае тим необхщним компонентом, котрий на матриц природи лелiе культуру. Природу дослщник називае Матiр'ю, народ -батьком, а культуру - Т'хшм дитям, яке народжуеться в ходi прац за час iсторiТ [2].
Населення Америки, штернацюнальне за своТм складом, можна розглядати послуговуючись формулою ex pluribus unum. "Ex pluribus unum" - "З багатьох - одне", "Each and all"- ось психолопчы константи американськоТ ментальностi. (Ментальностi народiв свiту) Навiть в англiйськiй граматиц правила узгодження пiдмета з присудком дозволяють вживати збиральний iменник з дiесловами як в однинi, так i в множинi, даючи можливють розглядати сукупнiсть iндивiдiв i як одне цте, i як набiр iндивiдуальностей (crowd keeps silence/ crowd keep silence - натовп мовчить/натовп «мовчать»). Структура американського життя передбачае еднють iндивiдуальностей, зведених спiльним географiчним положенням, випрацьованою культурою, системою нацюнальних цiннiсних орiентацiй i свiтоглядом. Пщ цим розумiеться самоцiннiсть кожноТ Ыдивщуальносл як елементу американського ментального пазлу.
Америка - ургшна держава, рукотворна модель, в якш штучне начало вилсняе природне [3]. Традицiйна американська ПРАЦЬОВИТ1СТЬ долучаеться до творення концепту ЛЮДИНИ-АВТОМАТА, людини, що юнуе завдяки i задля дiяльностi, людини як «Перпетуум Мобте», такоТ, що постшно перебувае в русi, створюе, вдосконалюе, використовуе i т.д. 1дея креацiонiзму, настанова на
творчють, творчу силу людини, покликану змшити свiт, е однieю з засадничих щей, що обумовили головы парадигми европейськоТ, в тому чи^ i американськоТ культури. Людська свiдомiсть зорiентована на принцип дiТ. В основi цього явища лежить антропоцентизм, за яким саме людина виступае точкою вщлшу, мiрою всiх речей. Людин притаманна негацiя обмежень, прагнення свободи, вивтьнення енергiТ, що веде до руйнування закшчених систем - со^альних, наукових, якi заважають ТТ зростанню. Можливо, саме одвiчним людським прагненням американських колоыспв розширити сферу свого юнування, окреслити власний простiр i вкорiнитися в ньому, позначивши його дiяльнiсно, тобто ПРАЦЕЮ, пояснюеться геноцид ^ан^в.
Праця, в будь-якому контексп, - це iнструментарiй взаемин мiж народом i його землею, природою, вона вщображае його спiлкування з рщним краем. З огляду на багатонацюнальне полотно американського суспiльства, безперервний приплив iмiгрантiв, в картинi свп^ яких Америка виступае не як Ма^р/Батьшщина, а радше в якосл Коханки, що даруе надiю на щасливе майбутне, мова навряд чи йде про глибинну, субстанцшну прихильнють американця до своеТ землi, яка дала йому притулок. Новелютика О.Генрi доводить справедливiсть даного припущення, адже його героТ часто ведуть або «кочовий спосiб життя» (цикл «Благородний шахрай», «Серце Заходу» та ш.), або щойно переТжджають до великого мюта (цикли «Голос великого мюта», «Шляхи ДолЬ>). Америка зображаеться як тло, на якому розгортаеться дiя; прив'язанють до власного корiння, до землi та iсторiТ свого роду не виступають тими цiннiсними орiентирами, якi пропагуе письменник.
Концепт РУХУ, ПУЛЬСАЦП, ДИНАМ1ЗМУ. Для розумiння ментально!' картини св^у будь-якоТ нацiТ важливо вповнi бачити iсторико-культурну спрямованiсть ТТ розвитку, розглядати процес свiтоглядних змш як РУХ вiд нульовоТ точки вщлку до нескiнченностi, адже навпъ пiсля розпаду державних утворень Тхнш дух, нацiональна iдея може продовжувати свое iснування в культурi шших нацiй.
В китайськiй фтософи тай-цзи в потенци мiстяться всi пари: свп"ле i темне, спокiй i рух (iнь i янь). Рух е двоединим, тобто единим зi спокоем, народжуеться зi спокою i в нього повертаеться. Двостороннiм е i спрямування руху - «вперед-назад», - воно i послiдовне, i одночасне, i перервне, i неперервне [5]. Перiод спокою, як шша сторона руху, потенцiйно присутнiй в юторп будь-якоТ наци, позначаючи пульсацшнють перебiгу культурних явищ, що формують уявлення про нацюнальну картину св^у, а також процес
самоусвщомлення людини в ТТ рамках. Говорячи про спокш, ми не маемо на yBa3i культурний занепад чи деградацш, - радше вiдпочинок перед новим злетом як невщ'емну частину зростання.
К.Маркс вбачав у речах матерiалiзовану психолопю народу: «Ми бачимо, що iсторiя промисловостi i и предметне буття, що склалося, е розкритою книгою людських сутнiсних сил, людською (i нацiональною) психологiею, що чуттево постае перед нами» [2]. В сучасному ракурс бачення автомоб'!ль постае невщ'емним атрибутом американця i його уявлення про свгг. «Людина-в-МашинЬ, Кентавр, Ковбой - ось символи американського динамiзму. Навiть «рухомi картинки» кшематографу - movie - мають основу «move», тобто «рухатися». Американський Проспр - це пласка поверхня, горизонталь, широчшь безмежноТ географп, на якш метушаться «робочi бджiлки» в пошуках свого «синього птаха», тобто американськоТ мрiТ.
Популярнi сьогоднi прац теоретика бiзнесу К.Рапая доводять залежнють американця вiд «культури автомобiля». I справа не лише в демонстрацп сили i статусу, а в тому вщчутп свободи, швидкостi, лету, яке дае «залiзний кiнь». «I все-таки Сполучен Штати -автомобтьна краТна, населена плем'ям водiТв. Мало сказати, що американець зжився з автомобтем. Стихiя перегонiв стала для нього звичною формою iснування, способом життя. Такi риси американськоТ вдач^ як заповзятливiсть, дiловитiсть, зiбранiсть, цтеспрямованють, послужливiсть, на мiй погляд, неабиякою мiрою породженi ставленням до роботи як до перегошв, де дати собi щонайменшу поблажку - означае вщстати», - стверджуе К.Рапай [9].
Автомобть - американський Пегас, символ динамки життя i свободи мислення, що ф^уруе в новелах незрщка в якостi потужноТ символiчноТ деталк Так, в новелi «Доки чекае автомобть», де промовистою е сама назва твору, шикарний бiлий лiмузин уособлюе розкiш i великi статки його власника, молодого чоловка, що одного вечора в парку пщав до скромно вдягненоТ дiвчини. Активна розмова i легка взаемна симпатя дають, здавалося б, надiю на хепп енд, доки дiвчина не згадуе бтий автомобiль, що чекае на неТ за рогом, адже вона, виявляеться, походить з вщомого i заможного роду. Цинiзм О.Генрi тут iз присмаком суму i гiркоти, адже марнославство i недалекогляднють дiвчини, яка насправдi працюе простою касиркою в ресторанi, позбавляють ТТ шансу втiлити свою «американську мрiю» в життя. Справжнiм власником авто виявляеться той самий мютер Паркенстекер, який так уважно слухав далем вщ вiртуозностi побрехеньки дiвчини. Останнш акорд - величавий автомобiль пливе
по вулицях Манхеттену немов бiлий лебщь, втiлення чистоти та iстини, уособлюючи цього разу крах усiх сподiвань того, хто заплямував себе неправдою.
Концепт ГРОШЕЙ. Використовуе О.Генрi i цiлком протилежнi мотиви - в новелi «Золото i кохання» транспорт, як кшний (пiдводи, кiннi запряги, кеби), так i автомобiльний (фургони, ав^вки) слугуе для того, щоб з'еднати двох закоханих «узами Пменея», - скупчення машин повнiстю переривае рух транспорту, завдяки чому молодий закоханий встигае зробити пропозицш сво'й обраницi. За декiлька секунд потужнють i мiць технiки блокують пщступ до священного, сакрального дiйства, яке вщбуваеться в кебi, нiби сплiвши кокон навколо цього трiумфу кохання. Дшсно, тут потужнiсть американсько' промисловост стае у помiч коханню i слугуе своерiдним захисним бар'ером для почутпв. Але i тут О.Генрi чiтко вказуе на той значущий фактор, який сто'ть НАД будь-яким щасливим випадком - грош^ -ось, що допомагае закоханим. Грошi в Америк, - промовляе письменник, - всевладш, 'м пiд силу все. Вони мають вплив на людськ стосунки, на саму Людину, яка зростае в середовищi, де пануе «культ грошей». В дiалозi батька-катталюта та сина-iдеалiста О.Генрi, здавалося б, стае на сторону останнього, допоки не виявляеться, що старий таки взяв гору, подкупивши шоферiв, чим виграв для сина дорогоцшний час. Вщома сентен^я: «Жодно''' хвилини життя не можна купити за грошЬ спростовуеться, хоча насправдi батько купив не час, а право ним розпоряджатись. На загал, «право розпоряджатись», свобода обмеження свободи шших - ось необхщний компонент американського буття. Прагнення утвердити свою владу, хай нав^ь i використавши и на благо, залишаеться в рамках пуритансько' щеологп «праведного збагачення».
1.М.Левщова у розвiдцi «О.Генрi i його новела» пщкреслюе таку одвiчну рису американського характеру, яку розвшчуе О.Генр^ як дiловитiсть [8]. Головний рушш «американсько''' мри» - вмiння «робити грошi» - зводиться письменником до банального грабунку, що й не дивно, якщо згадати «антитреспвськ реформи» Теодора Рузвельта i ставлення незаможних верств населення до влади монополю^в. Засуджуючи технiки збагачення сучасних йому бiзнесменiв, О.Генрi, по сутi, в художнш формi вiдстоюе iнтереси простих людей, симпа™ до яких пронизуе його блискучi пароди. Його герой - не пщприемець, а людина, яка своею важкою працею досягае в житп успiху, хай нав^ь i не надзвичайного. О.Генрi повертаеться до традицшноТ пуритансько' етики, що оствувала працьовитiсть i стiйкiсть у досягненн поставлено'' мети.
Критикуе О.Генрi i американський мiф про демократа, а також «рiвнiсть можливостей». Авантюрний роман в новелах «Королi i капуста» демонструе погляд письменника на агресивнють зовышньо'' полiтики США в кражах Латинсько' Америки на початку XX стол^тя. Супердержава, «Новий Ханаан», «кража безмежних можливостей» спростовувала власн iдеали, оголюючи кризу етики iндивiдуалiзму. О.Генрi гостро реагуе на таку пол^ику кражи, але в сво'х новелах уникае безпосереднiх обвинувачень, засобами iронil та сатири, каламбурно i гротесково, окреслюючи свою со^альну позицiю.
Концепт ШАНСУ. I вже ж ставлення О.Генрi до грошей двояке: на щирють у нього здатн не лише сiромахи, але й фтантропи-мiльйонери. В цьому весь пафос О.Генрi - вж давав ШАНС сво'м героям, а, вщповщно, i читачевi. Шанс на щасливе майбутне, на кохання, на сприятливий випадок, на доленосну зус^ч, хай нав^ь i за матерiальноí допомоги, - ось що пропонував письменник людству. В перiод кризово' нестабiльностi в краМ, О.Генрi вмiв дати надiю. Як бачимо, спрацьовуе традицшний американський оптимiзм, невiд'емний елемент американськоТ фiлософГí життя. Надзвичайно потужно ця фiлософiя втiлена в новелi «Останнiй листок», де вiра в людину, в и здатнiсть побороти обставини, святкуе трiумф життя.
Концепт СВОБОДИ. Як радикально опозицшне до «культу грошей» вщгалуження поетики О.Генрi виступають окремi новели, що розкривають тематику бродяжництва. Незалежно вiд сюжету, образ волоцюги, яким вiн постае у О.Генр^ вiдзначаеться комплексом якостей, що притаманш «справжньому джентльмену». Це, безперечно, широчжь душi, великодушнiсть, волелюбнють, здатнiсть на благороднi вчинки. Такими постають i Дiк-Свистун, який наважився попередити багатпв про плани грабiжникiв лише тому, що донька плантатора привп"алася iз ним («Рiздвяна панчоха Дка-Свистуна»), i Стаффi Пiт, який в iм'я традицп i з поваги до Старого Джентльмена погоджуеться всьоме поТ'сти на День подяки («В iм'я традицп»), i Шеррард Пальмер, який волею долi став жебраком, але не втратив почуття самоповаги («Шехерезада з Меддюон-сквер»), i Сопi, волоцюга зi стажем, який все ще збер^ здатнiсть мрiяти. В цих персонажах бiльше доброти i людяностi, анiж в уах мiльйонерах Нью-Йорка («Фараон i хорал»), i О.Генрi випрацьовуе особливо прихильне ставлення до них. Як стверджуе Ш.Левщова, фiгури симпатичних, i, попри всю Т'хню винахiдливость, малопрактичних пройдисвтв О.Генрi тiсно пов'язанi з уам його свiтосприйняттям, в якому iронiчна гострота розуму «людини з вулиф> уживалася з навним романтичним гумашзмом [8]. Прагнення досягти свободи вщ будь-
яких табу, норм, правил i настанов, бажання заробити «лет грошЬ, схильнють до мандрiвного способу життя та авантюризму або й просто лшощ^ здаеться, iмпонують письменнику. Принаймнi, у його прозi жебраки та волоцюги е так само невiд'емним елементом сусптьства, як i простакуватi мтьйонери «з глибинки», i кмiтливi шахра'Г з Заходу, i красунi-пралi, i ще низка типових для його прози персонажiв, сукупнiсть яких створюе «Америку О.ГенрЬ.
Фактично, О.Генрi надтяе сво'х пройдисвiтiв своерiдною етичною фiлософiею, такою собi «християнською наукою в промисловостЬ:
• «Ми з Пком не схожi на вiдомих вам дтш з Уолл-стрiт. Ми ыколи не дозволяемо собi обдирати хворих стареньких i фабричних робiтниць або видурювати мiдяки у дiтлахiв. Ми вщбираемо грошi у тих, кого сам бог велiв дурити - у картярiв, нероб, п'яниць, гультя'в, якi завжди мають при собi кiлька зайвих монет, та ще у фермерiв, якi не можуть жити, якщо який-небудь пройдисвiт не нагрiе 'х на продажу врожаю» («Стихлий вiтер»).
• «Я надаю перевагу чесному, легальному бiзнесу. Коли я беру грош^ я полюбляю залишати своему покупцевi який-небудь предмет, щоб вш ним милувався i не надто придивлявся, в який бк я чухнув» («Сумлiння в мистецтв»
• «Я не мк пiти з його грошима, не спробувавши 'х заробити -ну хоча б сунути йому в кишеню пляшечку з примочкою вщ екземи, щоб це хоча б звщдаля нагадувало чесну угоду» («Простодухи з Бродвею»)
Концепт ПРАГНЕННЯ. Пульсафя виступае як одна з всезагальних властивостей матери, що обумовлюе життя в уах його проявах. Ця якють матери впливае i на свщомють людини, и ритм життя. В духовнш ютори людства е моменти припливiв i вiдпливiв, пiдйомiв i спадiв. Без пульсаци немае життя. Про це говорили ще в Древнш Греци, проте тогочасн мислителi брали за основу щось визначене. В Америк ж акцент ставиться на невизначеносл, коливаннi, адже визначенють - це зупинка. «В Америк недостатньо бути традицiйним та передбачуваним», - каже Кетрiн ван Спанкерен [1]. Пульса^я, вибуховiсть породжуе змiни, породжуе мотивацiю, оте одвiчне американське ПРАГНЕННЯ, НАМАГАННЯ, що виступае культурною домшантою американського життя. Бажання здобути засоби юнування, заробити грош^ отримати владу i повагу, i САМОСТВЕРДИТИСЯ врештi-решт - ось той напрямок руху, який обирае Америка. Кожне коливання, пульса^я, змша, хай нав^ь i така, що вщкидае на декiлька крокiв назад, дае подвшне прискорення для наступних звершень. Всi геро' О.Генрi охопленi певним бажанням,
адже прагнення лежить в 0CH0Bi будь-якого конфл^у, будь-яко! змжи. В переважнш бiльшостi новел акцентуеться емерсонiвський принцип «self-reliance», тобто покладання на власш сили. Доктрина самодостатносл, неповторностi точки зору як увиразнення американсько! САМОТНОСТ1 - все це набувае вираження в прозi письменника. Дана концеп^я бере початок з часiв пуритаызму, коли вiдбуваеться послаблення родинних зв'язюв i найвищою вiдповiдальнiстю людини проголошуеться спасiння власно! душi [1].
0.Генрi пiдносить побут, реалп, соцiальнi обставини, конкретну просторову i часову площину до своерщного мiфу. При цьому глибокого психолопзму та фiлософування у письменника, на перший погляд, не знайдеш. I все ж вш там присутнш, лишень психологiзм цей особливого роду - однозначний, без подробиць, гротесковий, покликаний створити динамiзм дм оповiдання.
Отже, в рамках нашого дослiдження, ми визначили низку базових для новелютики О.Генрi концептв, серед яких, на нашу думку, центральним виступае концепт ПРАГНЕННЯ. В широкому розумшш, бажання як таке притаманне кожнш людиш, а отже лежить в основi образу св^у будь-яко! наци, проте в Америк прагнення досягти успiху, самоствердитись, збагатитись стало нацюнальною релiгiею, що вщзначають численнi науковцi. Тобто, йдеться про нацюнальну специфiку вираження концепту ПРАГНЕННЯ в американському середовищк Довкола даного концепту групуються решта вищезазначених концептв: Р1ДНА ЗЕМЛЯ спрацьовуе як "жаданий Рай на ЗемлГ, що общяе СВОБОДУ в усiх сферах буття, а також ШАНС на краще життя. ДИНАМ1ЗМ, МОБ1ЛЬН1СТЬ дають змогу справдити найбтьшу мрiю, найбiльше прагнення американця -досягти устху i заробити ГРОШ1, якi, в свою чергу, задовольнять всi iншi бажання.
Звичайно, запропонований аналiз новелiстики О.Генрi не е вичерпним як в лп"ературознавчому, так i в фтософському розумiннi. Усвiдомлюючи це, в подальших дослiдженнях ми плануемо звернутись до аналiзу деяких iнших елементiв концептосфери американсько! картини св^у.
Лiтература:
1. Спанкерен К. В. Л^ература Сполучених Штатв / Кетрiн Ван Спанкерен. - [Б. м.] : 1нформ. Агентство Сполучених Штатiв, 1994. -142 с.
2. Гачев Г.Д. Космо-Психо-Логос: Национальные образы мира / Г.Д. Гачев. М. : Академический проект, 2007. - 511с.
3. Гачев Г.Д. Ментальности народов мира / Г.Д. Гачев. - М. : Алгоритм, Эксмо, 2008. - 544 с.
4. Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет: В 2 т. / [сост., общ. ред. А.В. Гулыги] / Г.В.Ф.Гегель. - М. : «Мысль», 1970. Т.1: Вехи творческого пути. - 1970. - 668 с.
5. Григоръева Т.П. Образы мира в культуре: встреча Запада с Востоком / Т.П.Григоръева // Культура, Человек и Картина мира: историко-философский ежегодник / [отв.ред. А.И.Арнольдов, В.А.Кругликов]. - М. : «Наука», 1987. - 349 с.
6. Жидков В. С., Соколов К. Б. Искусство и картина мира / В. С. Жидков, К. Б. Соколов. - СПб. : АЛЕТЕЙЯ, 2003. - 464 с.
7. Залевская А.А. «Образ мира» vs «языковая картина мира» / А.А.Залевская // Картина мира и способы ее репрезентации: Научные доклады конференции «Национальные картины мира: язык, литература, культура, образование». Воронеж : ВГУ, 2003. - С. 41-47.
8. Левидова И. О. Генри и его новелла / И. О. Левидова. М. : «Художественная Литература», 1973. - 249 с.
9. Рапай К. Культурный код: Как мы живем, что покупаем и почему [Электронный ресурс] / Клотер Рапай. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2008. - Режим доступа: http://lib.rus.ec/b/214865/read
10. Чумаков А.Н. Метафора как инструмент репрезентации образа мира языковой личности / А.Н. Чумаков // Русский язык. Литература. Культура: актуальные проблемы изучения и преподавания в России и за рубежом : материалы I Междунар. Науч.-практ. интернет-конф., (М., МГУ им. М. В. Ломоносова; филолог. фак.; 5 -12 окт., 23 нояб. -7 дек. 2009 г.); [сост. Богомолов А.Н., Дунаева Л.А.]. - М. : МАКС Пресс, 2010. - С. 455-461.
11. O.Henry, Short Stories [Електронний ресурс]: Literature Collection / O.Henry - Режим доступу: http:// www.literaturecollection.com/a/o_henry/58/
