CC BY
16
УДК 618.14:616-006.36:618.11/.12-007.41-085-036.8
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.1.124929
В.1.1вах
В1ДДАЛЕН1 РЕЗУЛЬТАТИ ОРГАНОЗБЕР1ГАЮЧОГО Л1КУВАННЯ ЛЕЙОМ1ОМИ МАТКИ В ПОСДНАНШ З ЕШДОМЕТР1ОЗОМ
ДЗ «Днтропетровсъка медична академiя МОЗ УкраИни»
кафедра акушерства та гiнекологii
(зав. - д. мед. н., проф. В. О. Потапов)
вул. В. Вернадсъкого, 9, Днтро, 49044, Украша
SE «Dnipropetrovsk medical academy of Health Ministry of Ukraine»
Department of obstetrics and gynecology
V. Vernadsky str., 9, Dnipro, 49044, Ukraine
e-mail: [email protected]
Ключовi слова: лейомюма в поеднант з ендометрюзом матки, мiомектомiя, вiддаленi резулътати операцИ, рецидиви пухлини
Key words: leiomyoma in combination with endometriosis of the uterus, myomectomy, long-term operation results, tumor recurrences
Реферат. Отдаленные результаты органосохраняющего лечения лейомиомы матки в сочетании с эндометриозом. Ивах В.И. В статье представлен анализ пятилетнего катамнеза женщин репродуктивного возраста, которым была выполнена операция удаления узлов лейомиомы (миомэктомия). Целью исследования было определение частоты рецидивов опухоли после миомэктомии у женщин с лейомиомой в сочетании с эндометриозом. В исследование были включены 82 прооперированные больные, которые были разделены на две группы по критерию наличия или отсутствия эндометриоза матки. В группу I было включено 44 (53,7%) случая выполненных операций по поводу изолированной лейомиомы, в группу II - 38 (46,3%) случаев сочетания подобной опухоли с эндометриозом матки. Миомэктомия была выполнена трансабдоминалъным путем в 43,9%, лапароскопическим - в 46,3%, трансцервикалъным с использованием гистерорезектоскопа - 11,4% случаях оперативного лечения. По данным наблюдения в течение 5 лет после операции рецидив лейомиомы матки возник у 56,1% женщин обеих групп, при этом в группе II, где отмечено сочетание лейомиомы матки с эндометриозом, частота рецидивов опухоли была достоверно выше (71,1%; р<0,05%), чем в группе I с изолированной лейомиомой матки (43,2%,). Таким образом, отдаленные результаты операции миомэктомии у женщин с лейомиомой матки связаны с риском возникновения рецидива опухоли почти у каждой второй женщины, но при сочетанной патологии матки эти случаи имеют ряд особенностей по сравнению с изолированной опухолью - в 2,5 раза более высоким риском её рецидива в первый год после операции и в 1,65 раза большей частотой рецидива лейомиомы в течение 5 лет после операции. Авторы предполагают, что указанные различия являются свидетельством того, что наличие эндометриоза матки - это дополнительный фактор, который инициирует механизмы возникновения рецидива лейомиомы матки после миомэктомии, что необходимо учитывать при разработке программы послеоперационной реабилитации репродуктивного здоровья у женщин с сочетанной патологией матки.
Abstract. Long-term results of organ-preserving treatment of uterine leiomyoma combined with endometriosis. Ivakh V.I. The analysis of a five-years' catamnesis of reproductive age women who underwent surgery to remove leiomyoma nodes (myomectomy) is represented in this article. The aim of the study was to determine the incidence of tumor recurrence after myomectomy in women with leiomyoma combined with endometriosis. 82 operated patients, included into rescarch were divided into two groups according to the criterion of the presence or absence of endometriosis of the uterus. Group I included 44 (53.7%) cases of isolated lyomyomyoma surgery, and group II - 38 (46.3%) cases of combination of a similar tumor with endometriosis of the uterus. Myomectomy was performed by the transabdominal way in 43.9%, laparoscopic - in 46.3%, transcervical with a hysteroresectoscope - 11.4% of cases of operative treatment. According to the 5 years observation after the surgery, the recurrence of uterine leiomyoma appeared in 56.1% of women of both groups, while in group II, where the combination of uterine leiomyoma with endometriosis was noted, the frequency of tumor recurrences was significantly higher (71.1%, p<0,05%) than in group I with isolated uterine leiomyoma (43.2%,). Thus, the long-term results of myomectomy in women with uterine leiomyoma are associated with the risk of recurrence of the tumor in almost every second woman, but with the combined pathology of the uterus, these cases have a number offeatures compared to an isolated tumor - 2.5 times higher risk of recurrence in the first year after the operation and by 1.65 times higher frequency of relapse of the leio-myoma within 5 years after the surgery. The authors suggest that these differences evidence that the presence of endo-metriosis of the uterus is an additional factor that initiates the mechanisms of recurrence of the uterine leiomyoma after miomectomy, which should be taken into account in the development of a program ofpostoperative reproductive health rehabilitation of women with co-pathology of the uterus.
18/ Том XXIII/1
63
Проблема збереження репродуктивного здоров'я жшки в умовах загального зниження на-роджуваност мае важливе медичне i сощальне значення. Найбшьш гостро ця проблема стоггь у жшок з лейомiомою (ЛМ) та ендометрюзом матки, якi дiагностуються в 13,3-27,0% жшок репродуктивного вшу й нерщко е одшею з до-мiнуючих причин, що призводять до безплщдя, невиношування вагiтностi, погiршення якост життя та радикальних операцiй, яю позбавляють жiнку можливостi мати дггей [2, 3, 5].
ЛМ i ендометрiоз належать до числа найбшьш поширених гiнекологiчних захворювань, при-чому в останш роки в усьому свт число хворих з цими хворобами зростае, що зумовлено в чималому ступенi вдосконаленням методiв дiагностики захворювань матки [ 1, 3, 4].
Висока частота (55-85%) поеднання лейо-мюми матки й ендометрюзу, на яку вказують бiльшiсть авторiв, не випадкова, оскiльки патогенез цих захворювань матки мае щентичш ланки i, мабуть, взаемний стимулюючий вплив на прогрес обох патолопчних процесiв [2, 3, 5].
Все часпше поеднана патологiя матки стае репродуктивною проблемою i за даними низки авторiв 40-50% таких хворих страждають на безплiддя та невиношування ваптносп [6, 11]. Це пояснюеться збiльшенням останнiм часом як числа жшок, як страждають на це захворювання в молодому вiцi, так i зростанням кiлькостi вперше ваптних жiнок пiсля 30-35 рокiв (1720%), у яких значно бшьший ризик машфестаци ЛМ та ендометрюзу [5, 12, 14].
Останшм часом широкого поширення набули органозберiгаючi операци в жшок з ЛМ, оскшь-ки численними дослiдженнями було доведено, що мiомектомiя дозволяе збiльшити частоту заплщнення i виношування вагiтностi в па-цiенток з цiею доброяюсною пухлиною. На-томiсть проблема рецидивiв ЛМ пiсля органо-зберiгаючих операцш у цих жiнок недостатньо виршена, а саме: останнi розглядаються серед головних чинникiв репродуктивних невдач оперативного лшування, а також цшо! низки ускладнень вагiтностi та пологiв [3, 8]. Вва-жаеться, що протягом п'яти рокiв пiсля мюмектоми рецидив захворювання виникае в 3750%, проте реальна його частота тсля оперативного лiкування поеднано! патологи матки невiдома. Вiдповiдно, вщсутш чiткi рекомендаци щодо засобiв попередження рецидивiв захворювання пiсля органозбертаючих операцiй з приводу ЛМ, поеднано! з ендометрюзом [7, 9, 10, 13].
У цьому дослщженш нами був проведений ретроспективний аналiз вщдалених наслщюв органозберiгаючого лiкування у 82 жшок репродуктивного вжу, хворих на ЛМ, яке було проведено в гшеколопчних вщдшеннях мюько! крично! лiкарнi № 9, обласно! клшчно! лiкарнi iм. I. Мечшкова та Клiнiцi ендоскопiчноl хiрургil «Гарвю» (м. Днiпро) у перюд 2002-2012 рр.
Метою дослiдження було визначення особли-востей вiддалених наслщюв та частоти виник-нення рецидивiв ЛМ пiсля мюмектоми в жшок з ЛМ в поеднанш з ендометрюзом.
У дослщження було включено лише тих жшок, яю перебували пiд наглядом лiкаря аку-шера-гшеколога i на яких було отримано медич-ну документацiю, що свщчила про !х катамнез протягом не менше 5 роюв пiсля оперативного лшування.
Вказанi жiнки були розподшеш на двi групи за ознаками наявносп або вiдсутностi адено-мюзу. До групи I було включено 44 (53,7%) жшки, в яких була iзольована ЛМ, до групи II -38 (46,3%) жшок з ЛМ у поеднанш з ендометрюзом матки за результатами патопсто-лопчного дослщження бюлопчного матерiалу, видаленого тд час операцИ, при цьому обов'язковим було виявлення двох компонент, притаманних ендометрiозу: епiтелiального та стромального.
Показанням для операцil мюмектоми було: мено- i метрорагil (26 випадюв - 31,7%), швидке зростання вузла (8 випадкiв - 9,8%), велию роз-мiри пухлини (12 випадюв - 14,6%), больовий синдром (21 випадок - 25,6%), тдслизова лока-лiзацiя вузла (9 випадюв - 10,9%), анемiя (11 випадюв - 13,4%), безплiддя (31 випадок -37,8%), невиношування ваптносп на тлi пухлини (19 випадкiв - 23,2%). У бшьшосп ж1нок (59 випадюв - 71,9%) було в наявносп одночасно декшька патогномiчних симптомiв, рiдше (23 ви-падки - 28,1%) - був присутнш лише один з них.
Згщно з протоколами операци, абдомшальна мiомектомiя була виконана в 36 (43,9%) з 82 жшок з ЛМ, у тому чист в 20 (50,0%) жшок I групи та в 16 (42,1%) жшок II групи, лапаро-скотчна мiомектомiя - у 38 (46,3%), в тому чист в 19 (43,2%) жшок I групи i вщповщно в 19 (50,0%) жшок II групи. У 8 (9,8%) жшок iз субму-козною ЛМ виконана пстерорезектоскотчна мiомектомiя, в тому чист в 5 (11,4%) жшок I групи та в 3 (7,9%) жшок II групи. Тобто за видом оперативного доступу при операци мюмектоми дослщжеш групи майже не в^^знялися (табл. 1).
Таблиця 1
Локал1зац1я ЛМ та вид оперативного доступу в жшок дослщжених груп при мюмектоми
Групи
I II I+II
Локалзащя ЛМ Вид оперативного доступу (n= 44) (n= 38) (n= 82)
n % n % n %
Субмукозна Субсерозна 1нтрамуральна
Змшиаиа
Разом (Bei локалзаци)
пстерорезектоскотя лапароскоп1я абдом1нальний лапароскоп1я обидва доступи абдом1нальний лапароскоп1я обидва доступи абдомтальний лапароскоп1я г1стерорезектоскоп1я
5 9 17 8
25 3 2 5 20 19 5
11.4
20.5
38.7 18,2
56.8 6,9 4,6 11,4
50 43,2 11,4
3
5 13 11 24 3 3
6 16 19 3
7,9 13,2 34,2 28,9 63,2 7,9 7,9 15,8 42,1 50 7,9
8 14 30 19 49 6 5 11 36 38 8
9,8
17.1 36,6
23.2
59.8 7,3 6,1 13,4
43.9
46.3 9,8
AHari3 розподшу за локaлiзaщею вузлiв ЛМ, як були видaленi пiд час оперaцiï (табл. 1), засвщчив, що нaйчaстiшою локaлiзaцieю були штрамуральш вузли - 49 (59,9%) випадюв з 82, частота яких не вiдрiзнялaся статистично зна-чущо в групах I та II, де вони зус^чалися вiдповiдно в 25 (56,8%) та 24 (63,2%) випадках (р>0,05). Частота виявлення виключно субсероз-них вузлiв ЛМ (14 випадюв - 17,1%), як були вилучеш лaпaроскопiчним доступом, була бшь-шою в групi I (9 випадюв - 20,5%) порiвняно з групою II (5 випaдкiв - 13,2%). Таку ж тен-денщю мала i частка субмукозних вузлiв ЛМ (8 випадюв - 9,8%), як склали в групах I та II вщповщно 5 (11,4%) та 3 (7,9%) випадюв. У 11 (13,4) жшок тд час операци було знайдено змшану локaлiзaцiю вузлiв ЛМ (комбiнaцiя ш-трамуральних та субсерозних), у тому чи^ в 5 (11,4%) випадках у жшок I групи та в 6 (15,8%) -у жшок II групи.
За середньою кшьюстю видалених мюматоз-них вузлiв групи I та II суттево не вiдрiзнялися (р>0,05).
У бiльшостi жiнок з ЛМ у груш II (28 ви-падюв - 73,7%) ендометрюз матки (вузлова
форма) було виявлено випадково вiзуально пiд час операци вилущування вузлiв мiоми (13 випадюв - 34,2%), але частiше при пстоло-гiчному дослiдженнi операцiйного матерiалу (25 випадкiв - 65,8%). Поеднана патологiя ЛМ i ендометрюз у перiод обстеження до операци була встановлена тшьки в 10 жшок (26,3%), що зумов-лено складнютю i неоднозначнiстю на той час результат iснуючих методiв (УЗД, МРТ) дiагностики, особливо при множинних вузлах пухлини i великих розмiрах матки.
Майже половина жшок з ЛМ (39 випадюв з 82, або 47,6%) перед оперативним втручанням протягом 1-3 мюящв отримувала один з агошспв ГнРГ згiдно з рекомендащями клiнiчного протоколу «Лейомюма» (наказ МОЗ Украши № 582 ид 15.12.2003 р.).
За даними спостереження за оперованими жiнками з приводу ЛМ протягом 5 роюв тсля операцiï, рецидив ЛМ зафшсовано в 46 (56,1%) жiнок обох груп (рис. 1, табл. 2). При цьому, як свщчать даш рисунку 1 i таблиц 2, у груш II частота виникнення рецидиву ЛМ була достовiрно статистично бшьшою, нiж у групi I (вщповщно 71,1% та 43,2%; р<0,05%).
18/ Том XXIII/1
65
Рис. 1. Частота рецидивiв ЛМ шсля операци мюмектоми (п,%)
Пояснення цього факту потребуе подальшого дослiдження, але можна впевнено констатувати, що наявнiсть ендометрiозу матки е додатковим чинником, який iмовiрно шщдае механiзм ви-никнення рецидивiв ЛМ шсля мюмектоми.
Частота рецидивiв за локатзащею вузлiв ЛМ наведена в таблищ 2. Як видно з таблищ 2, найчастiше рецидив ЛМ виникав за штраму-ральною (38 випадюв - 46,3%), нiж субмукозною (1 випадок - 1,2%) або субсерозною (7 випадкiв - 8,5%) локатзащею вузлiв. При цьому частка субмукозно! та субсерозно! локалiзащl рецидиву ЛМ у структурi внутрiшнього розподiлу в групах
I i II суттево не рiзнилася (р>0,05), у той час як штрамуральна локалiзацiя ЛМ при рецидивi була вдвiчi частiше в групi II (24 випадки - 63,2%) порiвняно з групою I (14 випадкiв - 31,8%).
Частота виникнення рецидиву ЛМ залежно вщ локалiзацil вилучених вузлiв пiд час операци мюмектоми наведена на рисунку 2. Як видно з рисунку 2, рецидив ЛМ штрамурально! локаль заци пiсля мюмектоми (38 випадюв) стався пiсля вилучення пiд час операци аналогiчних вузлiв у 21 (55,3%) випадку, субсерозних вузлiв - у 12 (31,6%) та субмукозних - у 5 (13,3%) випадках.
Таблиця 2
Частота рецидив1в за локал1зац1ею вузл1в ЛМ
Групи
Локалзащя вузлш I II 1+11
(п= 44) (п= 38) (п= 82)
п % п % п %
Субмукозна 1 2,3 - - 1 1,2
Субсерозна 4 9,1 3 7,9 7 8,5
1нтрамуральна 14 31,8 24 63,2* 38 46,3
Разом 19 43,2 27 71,1* 46 56,1
Прим1тка. * - вщмшшсть м1ж групами I [ II в1ропдна при р<0,05.
Рецидив ЛМ субсерозно1 локалiзацн (7 ви-падкiв) стався пiсля вилучення тд час операци аналогiчних вузлiв у 4 (57,1%) випадках, субсе-розних вузлiв - у 2 (28,6%) та субмукозних - в 1 (14,3%) випадках.
Рецидив ЛМ субмукозно! локалiзацн виник лише в одному випадку (1,2%) пiсля операци мюмектоми з вилученням штрамуральних вузлiв ЛМ.
Отриманi данi свiдчать, що частiше рецидив ЛМ рiзноl локалiзацil виникав пiсля операци мюмектоми штрамуральних вузлiв, особливо
множинно1 локалiзацil. Однак ч^ко1 залежностi мiж локалiзацieю рецидиву ЛМ та локалiзацiею вилучених вузлiв пiд час мюмектоми нами не виявлено, бо при вилученш штрамуральних вузлiв ми частiше спостерiгали рецидив субсе-розно1 (28,6%) або субмукозно1 (100%) ЛМ i навпаки, при вилученш субсерозних вузлiв пiд час операци рецидив ЛМ штрамурально1 лока-лiзацil у вiддаленому перiодi тсля операци стався в 31,6% випадюв.
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
^ Вилучеш iнтрамуральнi вузли й Вилученi субсерознi вузли Вилученi субмукознi вузли
Рис. 2. Структура рецидив1в ЛМ залежно вщ локал1заци вилучених вузл1в п1д час операци мюмектоми (%)
Можливо, що наявшсть ендометрiозу матки сприяе росту новоутворених вузлiв бiльшого розмiру при виникненш рецидиву ЛМ пiсля мюмектоми. Як видно з рисунку 3, у жшок у групi I розмiр домiнантного новоутвореного вуз-ла до 3-4 см зустрiчався часпше, нiж у групi II -вщповщно 6 (22,2%) та 2 (10,5%) випадки, як i при розмiрi бiльше 4 см - вщповщно 4 (14,8%) i 2 (10,5%) випадки.
Таким чином, за наявносп ЛМ у поеднанш з ендометрюзом (група II) рецидиви, яю виникли протягом 5 рокiв тсля операци мюмектоми, з се-редшм та бiльшим розмiром новоутвореного до-мiнантного вузла, за !х класифшащею зустрiча-лися в 1,8 разу часпше, нiж при iзольованiй ЛМ (група I), для яко! характерно було виникнення домшантних вузлiв переважно до 1 см (9 випад-кiв - 47,4%) та вщ 1 до 2 см (6 випадюв - 31,6%).
Структура рецидивiв ЛМ за кiлькiстю новоутворених вузлiв у жiнок у дослщжених групах
представлена на рисунку 4. Слщ зазначити, що для рецидивiв пухлини, якi з'явилися протягом п'яти роюв пiсля операци мюмектоми у жшок з ЛМ у поеднаш з ендометрюзом (група II), було характерно новоутворення значно бшьшо1 кшь-кост вузлiв порiвняно з групою I. Як видно з рисунку 4, знаходження при проведеннi УЗД у жшок групи II новоутворених вузлiв у кiлькостi вiд 4-х до 6-ти та бшьше було вщповщно в 16 (59,3%) та 5 (18,5%) випадках, тобто в 1,6 та 1,8 разу частше порiвняно з групою I (р<0,05), де аналопчна кiлькiсть вузлiв спостерiгалася в 7 (36,8%) та 2 (10,5%) випадках (рис. 4).
Для рецидивiв пухлини тсля операци мюмектоми в жшок з iзольованою ЛМ (група I) за отриманими нами даними бшьш характерно було знаходження поодиноких вузлiв або в кшь-косп не бшьше 3-х (10 випадюв - 52,7%; р<0,05) порiвняно з групою II (6 випадюв - 22,2%).
18/ Том XXIII/1
67
□ грума I 5 грума II
Рис. 3 Структура рецидивiв ЛМ за розмiром домшантного вузла в жшок у дослщжених групах (%)
Частота рецидивiв ЛМ протягом наступних п'яти роюв шсля операци мюмектоми в жiнок обох груп була рiзною. Безпосередньо за роками дослщжень найвищий показник частоти реци-дивiв вiдмiчено вже в перший рш пiсля операци. У груш II частота рецидиву ЛМ була достовiрно вища (11 випадюв - 40,8%; р<0,05), нiж у груш I
(5 випадюв - 26,3%). Проте по^м цей процес дещо уповiльнився i частота виявлення нових випадкiв пухлини в обох групах майже зрiв-нялася (рис. 5). Та лише шсля 5 роюв кшыасть випадкiв виявлення новоутворених вузлiв почала зростати в груш I (4 випадки - 21,1%) порiвняно з групою II (3 випадки - 11,1%).
В група I В група II
Рис. 4 Структура рецидивiв ЛМ за кшькктю новоутворених вузлiв у жшок у дослщжених групах (%)
Дослщження кумулятивное' частоти рецидивiв ЛМ протягом 5-ти роюв пiсля операци мюмектоми в жшок у дослщжених групах (рис. 6) показало, що цей процес в обох групах мав про-гресивну лшшну залежнють, але в групi II по-казники кумулятивно1 частоти рецидивiв ЛМ по кожному року спостереження в середньому в
майже 2 рази були достовiрно вищими (р<0,05), нiж у груш I, а саме за 1-й рш у 2,5 рази (вщпо-вщно 28,9% та 11,4%), за 2-й рш у 2,1 разу (вщ-повiдно 42,1% та 20,5%), за 3-й рш у 1,9 разу (вщповщно 52,6% та 27,3%), за 4-й рш у 1,85 разу (вщповщно 63,2% та 34,1%) та за 5-й рк у 1,65 разу (вщповщно 71,1% та 43,2%).
40
30
20
10
0
1 piK
5 piK
2 piK 3 piK 4 piK
" ♦ " rpyna I rpyna II
Рис. 5. Частота виявлення нових випадшв pецидиву ЛМ по poKax у досл1джених rpynax ж^нои' (%)
Ця рiзниця, на наш погляд, перш за все пов'язана 3i значно бшьшою кшьюстю вияв-лених рецидивiв ЛМ у перший piK шсля операци
в груш II поpiвняно з групою I, яка зберпалася в подальшому по мipi виявлення нових випадюв утворення пухлини в обох дослщжених групах.
80 70 60 50 40 30 20 10 0
1 piK
2 piK 3 piK 4 piK
" ♦ " rpyna I - rpyna II
5 piK
Рис. 6. Кумулятивна частота pецидивy ЛМ щотягом 5-ти pou'iii шсля oпеpaщï моментом!! в жiнoк у дoслiджениx rpynax (%)
Таким чином, вiддаленi результати операци мюмектоми у жшок з ЛМ пов'язаш з ризиком виникнення рецидиву пухлини в майже кожно1 друго1 жшки протягом п'яти роюв пiсля опеpацiï, але при поеднанш ЛМ з ендометpiозом матки щ випадки мають низку особливостей поpiвняно з iзольованою ЛМ, а саме:
- в 1,65 разу бшьшою частотою pецидивiв ЛМ;
- у 2,5 рази бшьшим ризиком виникнення рецидиву ЛМ у перший рш шсля операци;
- бшьшою кшьюстю новутворених вузлiв ЛМ та бшьшим ï^ pозмipом.
Вказаш вiдмiнностi е свщченням того, що наявнiсть ендометрюзу матки е додатковим чин-ником, який iмовipно iнiцiюе прискорення меха-нiзму виникнення pецидивiв ЛМ шсля мюмектоми, що треба враховувати при розробщ програми пiсляопеpацiйноï реабштаци репродуктивного здоров'я в жшок з поеднаною патологiею матки.
18/ Том XXIII/1
69
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Адамян Л.В. Эндометриозы / Л.В. Адамян, В.И. Кулаков, Е.Н. Андреева. - Москва: ОАО «Изд-во «Медицинам», 2002. - 416 с.
2. Грек Л.П. Особливосп системних порушень у пащенток з генiтальним ендометрiозом у поеднанш з доброяк1сними захворюваннями гешталш та синдромом хронiчного тазового болю / Л.П. Грек // Медичш перспективи. - 2017. - Т. XXII, № 4. - С. 62-67.
3. Гуриев Т.Д. Сочетание миомы матки и аде-номиоза / Т.Д. Гуриев, И.С.Сидорова, А.Л.Унанян. -Москва: ООО «МИА», 2012. - 256 с.
4. Доброкачественные заболевания матки /
A.Н. Стрижаков, А.И. Давыдов, В.М. Пашков, В.А. Лебедев. - Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2012. - 288 с.
5. Медико-социальная характеристика женщин с миомой матки в сочетании с аденомиозом / Н.Н. Ку-динова, М.В. Фролов, Н.В. Наумов, Ю.Ю. Шуршуков // http://vrach-aspirant.ru/article/gynecology/13525
6. Петракова С.А. Особенности прегравидарной подготовки больных с миомой матки: автореф. дис. на соискание учен. степ. к. мед. н.: спец. 14.00.01. «Акушерство и гинекология» / С.А. Петракова. - Москва, 2009. - 24 с.
7. Потапов В.А. Стратегии терапии эндометрио-идной болезни в сочетании с лейомиомой тела матки /
B.А. Потапов, В.М. Медведев, В.1. 1вах // Журналъ акушерства и женскихъ болезней. - 2012. - Т. LXI, спец. вып. - С. 26-27.
8. Предиктори рецидивування лейомюми матки шсля мюмектоми / В.О. Потапов, М.В. Медведев,
B.I. iBax, n.I. no^b^HKOB // 36. HayK. npanb Aconianii' aKymepiB-rmeKonoriB yKpai'HH. - KH'B: ImepMeg, 2008. -C. 193-195.
9. Dienogest is as effective as triptorelin in the treatment of endometriosis after laparoscopic surgery: results of a prospective, multicenter, randomized study / M. Cosson, D. Querleu, J. Donnez, P. Madelenat [et.al.] // Fertil. Steril. - 2002. - Vol. 77. - P. 684-692.
10. Increased pregnancy rates after ultralong postoperative therapy with gonadotropin-releasing hormone analogs in patients with endometriosis / D. Rickes, I. Nickel, S. Kropf, J. Kleinstein // Fertil. Steril. - 2002. -Vol. 78. - P. 757-762.
11. Guo S.W. Recurrence of endometriosis and its control // Hum. Reprod. Update. - 2009. - Vol. 15. -P. 441-461.
12. Life after a diagnosis with endometriosis - a 15 years follow-up study / B. Fagervold, M. Jenssen, L. Hummelshoj, M.H. Moen // Acta Obstet. Gynecol. Scand. - 2009. - Vol. 88. P. 914-919.
13. Low-dose oral contraceptive pill for dysme-norrhea associated with endometriosis: a placebo-controlled, double-blind, randomized trial / T. Harada, M. Mo-moeda, Y. Taketani, H. Hoshiai H [et al.] // Fertil. Steril. - 2008. - Vol. 90. - P. 1583-1588.
14. Surgical treatment of endometriosis: a 7-year follow-up on the requirement for further surgery / K. Sha-kiba, J.F. Bena, K.M. McGill, J. Minger [et al.] // J. Obstet. Gynecol. - 2008. - Vol. 111. P. 1285-1292.
REFERENCES
1. Adamyan LV, Kulakov VI, Andreeva EN. [Endometrioses]. Moskva, OAO Izdatelstvo "Meditsina". 2002;416. Russian.
2. Grek LP [Features of systemic disorders in patients with genital endometriosis in combination with benign genital diseases and chronic pelvic pain syndrome]. Medicni perspektivi. Dnipro. 2017;22(4):62-67. Ukrainian.
3. Guriev TD, Sidorova IS, Hunanyan AL. [The combination of uterine fibroids and adenomyosis]. Moskva, OOO MIA. 2012;256. Russian.
4. Strizhakov AN, Davydov AI, Pashkov VM, Lebe-dev VA. [Benign diseases of the uterus]. Moskva, GEOTAR-Media; 2012. Russian.
5. Kudinova NN, Frolov MV, Naumov NV, Shur-shukov YY. [Medical and social characteristics of women with uterine myoma in combination with adenomyosis]. [Internet]. Available from: http://vrach-aspirant.ru/article/ gynecology/13525. Russian.
6. Petrakova SA. [Features of pregnancy preparation of patients with uterine myoma. [dissertation]. Moskva, Akusherstvo i ginecologiya 2009;24. Russian.
7. Potapov VA, Medvedev MV, Ivakh VI. [Strategies of the therapy of endometriosis disease in combination with the uterine leiomyoma]. Zhurnal akusherstva i zhenskikh boleznei. 2012;LXI:26-27. Russian.
8. Potapov VO, Medvedev MV, Ivakh VI, Polsh-chikov PI. [Predictors of recurrent leiomyoma of the uterus after myomectomy]. Zbirnik naukovikh pratch. Kyiv, Intermed. 2008;193-5. Ukrainian.
9. Cosson M, Querleu D, Donnez J, Madelenat P, et al. Dienogest is as eff ective as triptorelin in the treatment of endometriosis after laparoscopic surgery: results of a prospective, multicenter, randomized study. Fertil Steril 2002;77:684-92.
10. Rickes D, Nickel I, Kropf S, Kleinstein J. Increased pregnancy rates after ultralong postoperative therapy with gonadotropin-releasing hormone analogs in patients with endometriosis. Fertil Steril 2002;78:757-62.
11. Guo SW. Recurrence of endometriosis and its control. Hum Reprod Update 2009;15:441-61.
12. Fagervold B, Jenssen M, Hummelshoj L, Moen M. Life after a diagnosis with endometriosis - a 15 years follow-up study. Acta Obstet Gynecol Scand 2009;88: 914-9.
13. Harada T, Momoeda M, Taketani Y, Hoshiai H, et al. Low-dose oral contraceptive pill for dysmenorrhea associated with endometriosis: a placebo-controlled, doubleblind, randomized trial. Fertil Steril 2008;90:1583-8.
14. Shakiba K, Bena JF, McGill KM, Minger J, et al. Surgical treatment of endometriosis: a 7-year follow-up on the requirement for further surgery. Obstet Gynecol 2008;111:1285-92.
CraTTa Hagmm^a go pegaKnii' 18.12.2017
