CC BY
166Учет записки Тавртського нацюнального утверситету iMeHi В. I. Вернадського.
Серiя: Фiлологiя. Соцiальт комуткаци. - 2014. - Т. 27(66), № 4. Частина 2. - С. 121-126.
УДК 811.161.2
ВЕРБАЛ1ЗАЦ1Я КОНЦЕПТУ «ЛЮБОВ» У ПОЕЗП МИКОЛИ В1НГРАНОВСЬКОГО
Грозян Н. Ф.
РВНЗ «Кримський тженерно-педаголчний ynieepcumem», Смферополь
E-mail: n.f.grozyan@mail.ru
Стаття присвячена верб^заци концепту «любов» у поезп Миколи Вшграновського. Наголошуеться, що на сьогодт не icHye ще едино! моделi аналiзy концепту, а розроблеш лише поодинокi фрагменти. Незважаючи на численш розвiдки мовознавцш, тема любовi у cyчаcнiй наyковiй парадим залишаеться складною й мало доcлiдженою.
Дооиджений матерiал заcвiдчye, що основними вербалiзаторами концепту «любов» у поетичних творах Миколи Вшграновського е передуам лексеми любов, кохання. Амбшалентну cyтнicть концепту «любов» засв^ують такi протилежнi cмиcловi фрагменти: з одного боку, любов - це те почуття, «що е освяченим», «яке воскрешае», iз iншого - «те, що е скороплинним, тимчасовим», «те, що може дорiвнювати ганьбi». Кохання як суб'ект осмислення об'ективуеться у смислах. Змщення на акciологiчнiй шкалi в бж негативних конотацiй демонструють тексти, у яких поняття любовi розкриваеться через асощативш зв'язки з ненавистю. Реалiзyeтьcя аналiзований концепт у доапджуванпх текстах передуам як позитивно маркований. Аналiзований матерiал заcвiдчye, що у поезп Миколи Вшграновського концепт «любов» виступае складною нацюнально-культурною й iндивiдyально-авторcькою домшантою.
Km4aei слова: концепт, смисли, любов, кохання, поетичн твори, поезiя Миколи Вшграновського.
Постановка проблеми. Розробка способ1в експлшацп концептуального змюту лгтературних твор1в 1з застосуванням методолопчних настанов i теоретичных засад когштивно! лшгвютики, концептологп, когштивно! поетики, лшгвокультурологп тощо належить до актуальних i новаторських завдань сучасного мовознавства, лшгвопоетики зокрема, оскшьки дозволяе глибше розкрити щостил1 митщв слова з урахуванням сшввщношення етнокультурного та шдивщуально-авторського в тезаурус творчо! особистосп, а також особливостей реал1зацп картини свгту в художньому творг На сьогодш не юнуе ще едино! модел1 анал1зу концепту, а розроблеш лише поодиною фрагменти. Об'ектом дослщження були р1зномаштш концепти у р1зних мовах, яю часто розглядалися у зютавленш з концептами шших мов, наприклад: концепт «талант» (Е. Акулова), концепти «усмшка» i «см1х» (В. Гаечко), концепт «час (О. Задорожна, А. Загштко), концепт «життя» (Ж. Краснобаева-Чорна), концепт «щеальна жшка» (А. Кисельова), концепт «мудрють» (Т. Крижашвська), концепт «покарання» (О. Левченко), концепт «умова» (А. Малявш), концепти «правда», «неправда» (М. Мамич), концепт «червоний» (Л. Мельник), концепти «Бог», «Богородиця», «святють», «чорт» (Т. Вшьчинська), концепт «страх» (I. Стоянова), концепти «слово» i «творчють» (Н. Мех), концепти «добро», «зло» (Т. Попова), концепти «кохання», «дорога» (Л. Щербачук), концепти «серце», «розум» Т. Прудникова, концепти «шлях»,
121
«вчинок» (Т. Радзieвська), концепт «краса» (О. Цапок) та шшь I хоча концепт виявляе багато спшьних рис iз поняттями, е всi пiдстави стверджувати, що вiн i помiтно вiдрiзняеться вщ них. У цьому планi привертае увагу дефшщш В. Жайворонка, який стверджуе, що «концепт - це й змют поняття, i смисл» (а частiше комплекс смислiв слова) [1, с. 25]. У дослщженш ми послуговуемося цим визначенням.
У наш час у центрi уваги багатьох дослщниюв (Т. Вшьчинська, I. Голубовська, В. Жайворонок, О. Задорожна, С. Ермоленко, В. Кононенко, Н. Мех, Т. Радзiевська, Н. Слухай, О. Снитко, О. Цапок та ш.) перебувають мехашзми взаемоди мови та культури, мови й мислення, що можуть бути виявленi в межах окремого висловлювання й тексту в цшому. Пропоноване дослiдження передбачае аналiз особливостей поетичного тексту в когштивнш площинi. Поетичний текст репрезентуе мовленнево-мислительну дiяльнiсть автора, розраховану на зворотну дiяльнiсть читача; «це унiкальний i досконалий спосiб пiзнання свiту, що часто не тддаеться верифшацп науковим шляхом» [4, с. 31]. Ще у 1980 р. Ю. Степанов наголошував на тому, що анатз художньо! лiтератури методами i з позицш тiльки лiтературознавства чи тшьки лiнгвiстики не дае ефективних результата, не розкривае внутршшх закономiрностей художнього тексту [5, с. 199]. Отже, з одного боку, актуальшсть дослщження зумовлена активiзацiею дослiдницького iнтересу до концепту як лшгвоментального феномена, з шшого - до поетичного доробку поеив-шютдесятниюв.
Мета статтi - простежити особливост об'ективацп концепту «любов» у поетичних творах Миколи Вшграновського.
Незважаючи на численнi розвiдки мовознавцiв, тема любовi у сучаснiй науковiй парадигмi залишаеться складною й мало дослщженою. Це пов'язано з тим, що концептуальна структура любовi в рiзних концептосистемах пiдлягае своерiдним перетворенням, яка е результатом тдведення пiд форму одного й того знака, рiзного за складнютю змiсту. До аналiзу концепту «любов» в украшстищ зверталися Вггалш Кононенко, дослiджуючи його на матерiалi укра1нсько1, передусiм класично! художньо! лггератури, зокрема текстiв: Тараса Шевченка, Панаса Мирного, 1вана Франка, Лесi Украшки, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника; Оксана Ясшовська розглядала слово-концепт «любов» у текстах Нового Завггу; Лдая Щербачук дослiджувала особливостi вербалiзацi! концепту «кохання» в поетичних текстах Лши Костенко й Анатолiя Мойсiенка та ш. вченi.
У монографп «Концепти украшського дискурсу» В. Кононенко трактуе концепт «любов» як абстрактно-емоцшний i ставить в один ряд iз концептами «воля», «свобода», «неволя», «слава», «мрiя», «надiя», «доля», «недоля», <шра», «страх», «смiх», «сум», «туга», «журба», «грiх», «спокута», «зло», «добро», «зрада», «вiрнiсть» [3]. Вчений зазначае, що на розумшня концепту накладаються фшософсью, етнiчнi, релiгiйнi, психологiчнi й iншi позамовнi чинники, якi зрештою визначають його комплексний характер; сукупнють цих ознак пею чи iншою мiрою вiдбиваеться у художньому дискурсi, що може допомогти при розумшш концептуальних сми^в, конотативних вiдтiнкiв, пов'язаних, зокрема, з невичерпнютю асоцiацiй, градацiею оцшювання [3].
122
Вербалгзацгя концепту «любое» у поезИ'Миколи Вшграновського
1м'я Миколи Вшграновського звучить як метафора, у якш уособлюсться все найкраще, найсвiтлiше й найдобрше, що народилося на нивi красного письменства вщ початку шiстдесятих роюв до цього часу. Вiн прийшов у поезiю так, як приходять справжш, як з'являються великi майстри. «Прийшов 3i святiстю i чистотою духу i залишився у нш величним Маестро першого подиху його вiрша», -так пише про Миколу Вшграновського вщомий критик i лггературознавець Тарас Салига [2, с. 5]. Леошд Талалай додае: «Пщ зорею Довженка у Вiнграновського виробилося його постшне i послiдовне спрямування до недосяжного щеалу. Це i робить його творчють надзвичайно тднесеною вiд приземлено! побутово! поези багатьох шших вiршувань. Нiхто iз сучасниюв не говорить сьогоднi iз тако! духовно! висоти, як вш...» [2, с. 7].
Кожен вщповщальний за слово поет завжди починаеться з любовi до землi, людей, краю, Вггчизни. Саме так i формувалася душа Миколи Вшграновського шд впливом штересу до усно! народно! творчосп, культури, iсторiï, традицiй.
Свiт поези Миколи Вiнграновського неодноразово був предметом вивчення науковщв. Це стосуеться дослщжень В. Базилевського, Б. Буряка, I. Дзюби, Н. Зборовськоï, М. 1льницького, Т. Салиги, С. Ермоленко та ш.
В одному зi своïх iнтерв'ю поет висловився: «Батькiвщина i народ - це вiчна тема. А в^м, чи це тема, я не знаю, мабуть, це не тема, а життя поета, його кров, його нерви, його любов, його надiя... Батьювщина, земля, любов, люди - без цього поет - не поет. Та найголовшше. Все, що я написав, пов'язую з цими категорiями. Бо любов, бо страждання, бо надiя, розлука - воно все живе» [2, с. 14].
Значну роль у творчосп Миколи Вшграновського, як власне чи не в доробку кожного поета, вщграе штимна лiрика. Ця частина творчого доробку - насамперед романтичний погляд на свгг, шляхетнють душ^ щирiсть зiзнань, культура вислову. Жшка, наречена, кохана, мати - образи, у яких втшюються найсвiтлiшi поетовi почування, його роздуми про рщну землю, джерела духовности 1нтимна лiрика Вiнграновського, як зазначае Тарас Салига, возвеличуе, тдносить людину, а не тшьки, сказати б, фшсуе ïï настроï. Iнтимнi почування активiзують душевнi сили людини, окрилюють ïï [2, с. 35].
Основними вербалiзаторами концепту «любов» е лексеми любов i кохання, наприклад: «Усе попереду - любов, i цвт, i день, Iмла, i hîh, i паморозь туманна» [2, с. 86]; «Мет кохання ти подарував! Будь прокляте мое святе кохання!» [2, с. 116]. Крiм того, наявш й iншi одноствш номшацп: любота, любощi: «У бтй лодИ' ми пливемо По водах любощiв мiж берегами нош» [2, с. 194]; «У страа сктнив miH i в страа день почав. Вiд страху i до страху ця любота» [2, с. 56].
1з наведеними номшащями пов'язана реалiзацiя концептуальних сми^в. Так, у позицп суб'екта осмислення експлшуються таю смисли, як: «та, що е самою сутнютю речей»: <Моя любов - i е моя любов...Унителю, вже ллеться на вокзалi На твою посмшку тюльпанна мертва кров» [2, с. 322]; «яка забирае сили, виснажуе душу i тшо»: «Хто воно за таке любов? Вже б здавалося, вiдболiло, Пригорто у тiм вогт, Ступцювало i душу й тыо...»; «водить машвцями»: «Та ще любов бiжитьу матвщ» [2, с. 16].
123
Концепт «любов» у поетичних текстах Миколи Вшграновського е амбiвалентним. Вш реалiзуе аксiологiчно протилежш смисловi фрагменти. З одного боку, любов - це те почуття, «що е освяченим»: «Святиться та любов в moïm малгм ¡мент» [2, с. 322]; «яке воскрешае»: «Стражданням спалений, воскреснутий любов'ю» [2, с. 93], Î3 шшого - «те, що е скороплинним, тимчасовим»: «Причаена любове водоплинна, До свого кола повертаюсь я» [2, с. 274], «У боротьби нема в1дпустки, Любов плинуча моя» [2, с. 196]; «те, що може дорiвнювати ганьбЬ>: «Любов у мм дор1внюе ганьб1» [2, с. 116].
У М. Вшграновського вона може бути i демошчною: «Мет вчувалась демона хода. Любов мен його лиш осявала» [2, с. 116].
Уявлення про любов як суб'ект зютавлення об'ективують таю смисли: «та, що як вулкан»: «Я - ще вулкан розвержений любов1, Що прагнув смерт1 вашог не раз» [2, с. 104]; «несподiвана i всеохоплююча, як пожежа»: «Любов - солома, i арник не згас, Одна хвилина i - пожежа в грудях...» [2, с. 347]; «задумлива i схвильована, мов сад»: «Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, тби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад i мов не сад» [2, с. 142]; «урочиста i самотня, як шч»: «Вона була урочиста, як тч. Вона була одненька, тби тч. Вона була в червоному, мов тч. Вона була, мов тч i мов не тч» [2, с. 142].
Часто любов у дослщжуваних текстах Миколи Вшграновського осмислюеться як ^ховне почуття, це засвщчують контексти, у яких вона зютавляеться з «^хом», «бездетною вдовою»: «I не зроню я слова, як з молитви, До тих любовей, де любов -це грiх!» [2, с. 335]; «Любове дорога моя бездтна, Моя удова, вибачте, - це ми» [2, с. 268]. Тут аналiзований концепт конотуе швидше значення симпати, сшвчуття, захоплення: «I цтували нашi губи Вдова-Любов, Вдова-Життя» [2, с. 341].
Як суб'ект зютавлення у формi заперечення реалiзуеться слово любов у такш конструкций «Любов - не зло. Любов, якби Вiд себе утекти можливо» [2, с. 123], а як об'ект зютавлення лексема любов виступае у реченш: «Зацвыи твог пальц першим цвтом любовi. Зацвти твог очi першим цвтом сльози» [2, с. 284].
Аналiз концепту «любов» виявляе певш асощативш ряди, у яких простежуються зв'язки любовi з вiрою i надiею: «I з нами нашi, нашi ржи - Надiя, вiра, любов» [2, с. 235]; волею i добром: «Ти той, хто для добра, для волi i любовi» [2, с. 186]; правдою: «С правда i любов» [2, с. 140]; скромнютю: «Натхненн скромтстю i тихою любов'ю, Вони мен сердечтстю цвти» [2, с. 80], злагодою: «Щасливий я, що можу на Землi Творити свт для злагоди i любовi» [2, с. 93]. Подiбнi приклади конотують позитивне забарвлення дослщжуваного концепту.
Певне змщення на аксюлопчнш шкалi в бш негативних конотацш демонструють тексти, у яких поняття любовi розкриваеться через асощативш зв'язки з ненавистю: «Наче вони не дожили Зненавистю i любов'ю» [2, с. 74], «Як мало ненавидти й любити! I як багато жить, щоб ттьки жить» [2, с. 76]; пркотою: «З новим роком, з новим щастям. Вас, гiркото, вас, любов!» [2, с. 295]; печаллю: «Де вже втаються з любов'ю Печалi, болi i роки» [2, с. 332].
Динамiчну природу концепту «любов» як ментального феномена, що змшюеться з плином часу, засвщчують рядки: «Усе попереду - любов, i цвiт, i день, i мла, i тч, i паморозь туманна» [2, с. 86].
124
Вербалiзацiя концепту «любов» у поезйМиколи Вшграновського
Об'ектами любовi в поетичних текстах Миколи Вшграновського, окрiм лiричноï герош («Дiвчина в зеленому платтi, Любове моя» [2, с. 31], «Цю жтку я люблю» [2, с. 53], «Я вас люблю, як сть свою Сиваш, Як лiс у грудн свт листок остантй» [2, с.108], « Вчорашню тть коханог люблю» [2, с. 56], виступають: рщна земля: «I той любов'ю повниться до свту, Хто рiдну землю мае тд собою» [2, с. 30]; мама, тато, мед: «Ярiчечку оцю в городi в нас тд кленом, Як тата й маму i як мед люблю» [2, с. 95]; глщ i гшздо: «Бо свое люблю при собi, Як любив його i вчора, - арий побт над лиманом, арий глiд з гмздом сорочим, Срiбне слово павутини» [2, с. 8]; сама любов: «Моя любов i е - моя любов» [20, с. 322].
Локусом любовi у поезiях М. Вшграновського е передуем така частини тша людини, як: обличчя: «Любовi нашог обличчя не люблю. Ïï обличчя - то любовi муки...» [2, с. 207]; очк «Стояла жтка свтла i чужа. h мовою нерiдною для скирти, З великими як зненависть очима, В яких любов гойдалася моя» [2, с. 101]; руки: «Любовною рукою Я п'ю тебе за тебе у цю мить» [2, с. 121].
Лексема кохання, реалiзуючись у позицп суб'екта осмислення, виявляе дещо iншi смисли, як-от: «те, що е подарунком долЬ>: «Меш кохання ти подарував» [2, с. 116]; «зазвичай довгоочшуваним»: «I привтаю обережно я Мое сподiване кохання» [2, с. 84]; «безмежним»: «Бо кохання - нема йому краю» [2, с. 373].
Певною мiрою концептуальна семантика iмплiкуеться в рядках, що актуалiзують уявлення про кохання як «тенета»: «I ара вiдьма крупним планом Собi коханнячко плете. Вона плете його недбало, Iтак, i сяк, туди й сюди» [2, с. 258].
Локусом кохання, що збтаеться iз його розумшням у науковш парадигму виступае саме лiричний герой: «I цвте в мен мое кохання, Та не знаю я кому цвте» [2, с. 270].
Темпоральну сутшсть кохання засвщчуе контекст: «Тобi присвячую я лт свогх свтання, Весну думок, весну свого кохання « [2, с. 75]. Причому весна у поета виступае перюдом розквгту, зародження почутпв, як це здебшьшого виявляеться у фольклора
Висновки. Отже, у поетичних творах Миколи Вшграновського концепт «любов» виступае складною нацюнально-культурною й шдивщуально-авторською домшантою. Проведений аналiз показуе, що бшьшють сми^в концепту «любов», як вш реалiзуе у творчосп Миколи Вшграновського, збтаються з тими, що сформувалися в украшськш етнокультург Водночас у дослщжуваних текстах любов може бути й демошчною або усвщомлюватися через численш шдивщуально-авторсью порiвняння.
Список л^ератури
1. Жайворонок В. Украшська етнолшгвютика: нариси / В. Жайворонок. - К. : Дов1ра, 2007. - 262 с.
2. Вшграновський М. С. Вибраш твори : у 3 т. - Т. 1: Поези ; вступна стаття Т. Салиги / М. С. Вшграновський. - Тернопшь : Богдан, 2004. - 400 с.
3. Кононенко В. I. Концепти украшського дискурсу: монограф1я / В. I. Кононенко. - Ктв - 1вано-Франквськ : Плай, 2004. - 248 с.
4. Маслова В. А. Поэт и культура: концептосфера Марины Цветаевой : учебное пособие / В. А. Маслова. - М. : Флинта: Наука, 2004. - 256 с.
5. Степанов Ю. С. Константы : словарь русской культуры / Ю. С. Степанов. - М. : Академический Проект, 2004. - 992 с.
125
Грозян Н. Ф. Объективация концепта «любовь» в поэзии Николая Винграновского / Н. Ф. Грозян // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. Часть 2. - С. 121-126.
Статья посвящена вербализации концепта «любовь» в поэтических текстах Николая Винграновского. Отмечается, что на сегодняшний день не существует еще единой модели анализа концепта, а разработаны лишь отдельные фрагменты. Несмотря на многочисленные научные труды языковедов, тема любви в современной научной парадигме остается сложной и мало исследованной. Исследованный материал свидетельствует, что основными вербализаторами концепта «любовь» в поэтическом творчестве Николая Винграновского являются прежде всего лексемы любовь, кохання. Амбивалентную сущность концепта «любовь» свидетельствуют такие противоположные смысловые фрагменты: с одной стороны, любовь - это то чувство, «что есть священным», «которое воскресает», а с другой - «то, что есть временным», «то, что может равняться позору». Специфику поэзии Николая Винграновского определяет то, что локусом любви чаще всего выступают части тела человека: лицо, глаза, руки. Любовь как субъект осмысления объективируется в смыслах. Смещение на аксиологической шкале в сторону отрицательных коннотаций демонстрируют тексты, в которых понятие любви раскрывается через ассоциативные связи с ненавистью. Реализуется рассматриваемый концепт в исследуемых текстах прежде всего как положительно маркированный. Рассматриваемый материал свидетельствует, что в поэтических произведениях Николая Винграновского концепт «любовь» выступает сложной национально-культурной и индивидуально-авторской доминантой. Ключевые слова: концепт, смыслы, любовь, поэтические произведения, поэзия Николая Винграновского.
Grozyan N. F. Verbalization of the concept "love" in Nicholas Vingranovsky poetry // Scientific Notes of Tavrida National V. 1 Vernadsky University. Series: Philology. Social communications. - 2014. -V. 27(66), № 4. Part 2. - P. 121-126.
The article is devoted to verbalization of the concept "love" in Nicholas Vingranovsky poetic texts. It is noted that nowadays there is not still any unified model of the concept analysis, and only separate fragments are developed. In linguistics various concepts in different languages were objects of research. In the research we use the concept definition of Vitaliy Zhayvoronok. Despite of the numerous scientific works of linguists, the love subject in a modern scientific paradigm remains complicated and investigated not enough. The research material testifies that the main verbalizators of a concept "love" in Nicholas Vingranovsky poetic works are first of all lexemes love, fondness. The lexeme "love" in a position of the subject of understanding as the concept's name, realizes such meanings: on the one hand, it is "eternal", and on the other one -"temporary".
The ambivalent essence of the concept "love" suggest certain meanings. The specificity of Nicholas Vingranovsky poetry is defined by the fact that as the love locus of love act more often face, hands, eyes. It is recorded thatobject of love in Nicholas Vingranovsky poetics is life, people, children, the lyrical heroine. Nikolai Vingranovsky claims that the person himself acts as the creator or the destroyer of his happiness. We find the cases where the author precisesthat love is destroyed by theloved one. The research material shows that the objects of love can be conceived both generally (rather wide), and concrete. Sometimes the author distinguishes the objects of love andfondness, last of which in his world outlook is interpreted narrowly and includes feelings to the person of the opposite sex. The love as the subject of understanding is objectified in senses. The shift on an axiological scale towards negative connotations is shown by texts in which the concept of love reveals through associative links with hatred. The examined concept in the research textsis realized first of all as positively marked. The examined material testifies that in Nicholas Vingranovsky poetic works the concept "love" acts as a complicated national cultural and individual author's dominant. Keywords: concept, meanings, love, poetic works, Nicholas Vingranovsky poetry.
126
