CC BY
35Учен! записки Таершсъкого исщюналъного университету гмет В. I. Вернадського.
Сер^я: ФЫологгя. Сощалът комунтацп. — 2014. — Т. 27(66), № 4. — С. 182—188.
ЛШГВО-КУЛЬТУРОЛОГШШ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
УДК 811.161.2
ОБ'еКТИВАЩЯ КОНЦЕПТУ «ЛЮБОВ» У ПОЕЗП ДМИТРА ПАВЛИЧКА Грозян Н. Ф.
РВНЗ «Кримсышй тженерно-педагогьчний утверсштт», Симферополь
E-mail: n.f.arozvan(a>mail.ru
Статгя присвячена вербал1заци концепту «юобов» у поетичних текстах Дмитра Павличка. Наголошуеться, що на сьогодш не юнуе ще едино! модел1 анализу концепту, а розроблеш лише поодиною фрагменти. Незважаючи на численш розвущи мовознавщв, тема любов1 у сучасшй науковш парадигм! залишаеться складною й мало дослщженою.
Дослщжений матер!ал засв1дчуе, що основними вербал1заторами концепту «любов» у поетичнш творчост Дмитра Павличка е передуам лексеми любов, кохання. Aмбiвaлeнтнy сутшсть концепту «любов» засв1дчують таи смисли, як-от: «та, що мучить», «вбивае», а з шшого - «та, що породжуе добре, чесне начало». Специфжу поезш Дмитра Павличка визначае те, що локусом любов1 найчастппе виступають серце, дупиа. Кохання як суб'ект осмислення об'ективуеться у смислах. Змпцення на аксюлопчнш шкал1 в 6iK негативних конотацш демонструють тексти, у яких поняття nio6oBi розкриваеться через асощативш зв'язки з ненависпо. Реал±зуеться анал13ований концепт у доапджуваних текстах передумм як позитивно маркований. Анал1зований матер1ал засвцщуе, що у поетичних творах Дмитра Павличка концепт «любов» виступае складною нацюнально-культурною й шдивщуально-авторською домшантою.
Ключовi слова: концепт, смисли, любов, кохання, поетичш твори, поез1я Дмитра Павличка.
Постановка проблеми. Сьогодш видаеться недостатшм зосереджуватися на вивченш лише композицшно-змютових або м о в н о ст и л i ст и ч н их особливостей художшх тсксив. Розробка cnocooi в експлшацп концептуального змюту л1тературних творж ¡з застосуванням методолог 1чних настанов i теоретнчннх засад когштивно! лшгастики, концептологп, когштивноТ поетнкн, лшгвокультурологи тощо належнть до актуальннх i новаторськнх завдань сучасного мовознавства, Л1 нгвопостики зокрема, осклльки дозволяе глнбше розкрнтн щшетша митщв слова з урахуванням стввщношення етнокультурного та i нд ив i дуал ь но -авторе ь ко го в тезаурус! творчо! особнстосп, а також особливостей реал1зацн картини с в ¡ту в художньому TBopi. На сьогодш не юнуе ще едино! модел1 анатзу концепту, а розроблеш лише поодинокл фрагменти. Об'ектом доелвдження були р1зномаштш концепти у р1зних мовах, якл часто розглядалися у зютавленш з концептами шших мов, наприклад: концепт «талант» (Е. Акулова), концепти «уемтка» i «см1х» (В. Гаечко), концепт «час (О. Задорожна, А. Загштко), концепт «життя» (Ж. Краснобаева-Чорна), концепт «¡дсальна ланка» (А. Кисельова), концепт «мудрють» (Т. Крижашвська), концепт «покарання» (О. Левченко), концепт «умова» (А. Малявш), концепти «правда», «неправда» (М. Мамич), концепт
«червоний» (Л. Мельник), концепти «Бог», «Богородиця», «святють», «чорт» (Т. Вшьчинська), концепт «страх» (I. Стоянова), концепти «слово» 1 «творчють» (Н. Мех), концепти «добро», «зло» (Т. Попова), концепти «кохання», «дорога» (Л. Щербачук), концепти «серце», «розум» Т. Прудникова, концепти «шлях», «вчинок» (Т. Радз1евська), концепт «краса» (О. Цапок) та шип. I хоча концепт виявляе багато сшльних рис ¡з поняттями, е вел шдстави стверджувати, що вш 1 по\птно вщр1зняеться вщ них. У цьому плат привертае увагу дефшщя В. Жайворонка, який стверджуе, що «концепт - це й змют поняття, 1 смисл» (а частше комплекс смисл1в слова) [1, с. 25]. У дослщженш ми послуговуемося цим визначенням.
У наш час у центр1 уваги багатьох дослщншав (Т. Вшьчинська, I. Голубовська, В. Жайворонок, О. Задорожна, С. Ермоленко, В. Кононенко, Н. Мех, Т. Радз1евська, Н. Слухай, О. Снитко, О. Цапок та ш.) перебувають мехашзми взаемодп мови та культури, мови й мислення, що можуть бути виявлеш в межах окремого висловлювання й тексту в щлому. Пропоноване дослщження передбачае анатз особливостей поетичного тексту в когштивнш площиш. Поетичний текст репрезентуе мовленнево-мислительну д1яльшсть автора, розраховану на зворотну д1яльшсть читача; «це ушкальний 1 досконалий споаб шзнання евпу, що часто не шддаеться верифшацн науковим шляхом» [4, с. 31]. Ще у 1980 р. Ю. Степанов наголошував на тому, що анатз художньо! л1тератури методами 1 з позищй тшьки л1тературознавства чи т1льки л1нгв1стики не дае ефективних результат!в. не розкривае внутршшх законом\рноетей художнього тексту [7, с. 199]. Отже, з одного боку, актуальшеть дослщження зумовлена активпащею дослщницького ¡нтсрссу до концепту як лшгвоментального феномена, з ¡ншого - до поетичного доробку поет1в-ппстдесятниюв.
Мета статт1 - простежити особливост1 об ективацй' концепту «любов» у поетичних текстах Дмитра Павличка.
Незважаючи на численш розвщки мовознавщв, тема любов1 у су части науковш парадигм! залишаеться складною й мало дослщженою. Це пов'язано з тим, що концептуальна структура любов1 в рпних концептосистемах пщлягае своер1дним перетворенням, яка е результатом шдведення п1д форму одного й того знака, рпного за складн1стю зм1сту. До анал1зу концепту «любов» в украшютищ зверталися В1тал1й Кононенко, дослщжуючи його на матер1ал1 украшсько!, передуам класично! художньо! л1тератури, зокрема текст1в: Тараса Шевченка, Панаса Мирного, 1вана Франка, Лссл Украшки, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника; Оксана Яановська. розглядаючи слово-концепт «любов» у текстах Нового Завт: Л1д1я Щербачук досл1джувала особливост1 вербал1защ1 концепту «кохання» в поетичних текстах Л1ни Костенко й Анатол1я Мойсленка та ¡н. вчен1.
У мо но графи «Концепти украшського дискурсу» [2]. В. Кононенко трактуе концепт «любов» як абстрактно-емощйний 1 ставить в один ряд ¡з концептами «воля», «свобода», «неволя», «слава», «мр1я», «над1я», «доля», «недоля», «в1ра», «страх», «см1х», «сум», «туга», «журба», «гр1х», «спокута», «зло», «добро», «зрада», «в1ршсть». Вчений зазначае, що на розумшня концепту накладаються ф1лософсью, етн1чш, рел1г1йш, психолопчш й ¡нш1 позамовн1 чинники, якл зрештою визначають
його комплексный характер; сукупшсть цих ознак т1ею чи шшою м1рою вщбиваеться у художньому дискурса, що може допомогти при розумшш концептуальных смисл1в, конотативних вщтшюв, пов'язаних, зокрема, з невичерпшстю асощацш, градащею оцшювання [2].
Творчють Дмитра Павличка яскрава й багатогранна, вона ось уже плеть десятил1ть активно впливае на л1тературний процес, багато в чому визначаючи його р1вень 1 характерш прикмети. У нього - поета, перекладача, критика - щедрють природного обдарування поеднана з невсипущою працею й високою евщомютю мюн художнього слова. Творчють митця актуальна 1 в 60-1,1 в 90-1,1 в 2000-1 роки.
Поетичш твори Дмитра Павличка неодноразово ставали об'ектом вивчення для науковщв. Серед дослщниив таю, як: Я. Джевурський, М. 1льницький, В. Моренець, В. Недшько, I. Равл1в, Л. Скирда, Л. Ткаченко, М. Ткачук, Р. Лубювський та ш.
Любовна л1рика поета е особистюною та винятково суб'ективною, вона вбирае в себе особливосп доби - аж до найболючших, зокрема пол1тичних, невщривних в1д поетово! душ1 й невщ'емних вщ його духовного життя. У низщ «прекрасних» дам, осп1ваних поетом, бачимо «Мадонну» Рафаеля 1 Рембрандтову «Данаю», повнотших красунь Рубенса й велично-скорботну Оранту - символ велич1, краси й надн Украши [3, с. 112]. Сам Дмитро Павличко зазначае: «Меш дор1кають, що моя л1рика надто земна. Справедливий док1р. Я, пов1рте, живу на земл1, маю вс1 вади гарячо! божественно! глини, з яко! Творець зл1пив людину, але моя любов, хоч натикалась вона на гостр1 предмета, була 1 е ранимою, не вщчувала й не вщчувае наближення смерть Переповнена життям, вона втшаеться розкошами гршного суходолу ! тужливо дивиться в небеса» [5, с. 6].
ГПдставу для написания зб1рки «Золоте ябко», яку визнають по праву вершиною любовно! л1рики Дмитра Павличка 1 в якш чи не вперше змальовано найпотаемшпп взаемини м1ж чолов1ком 1 жшкою, поет визначае так: «Певна р1ч. Ця книжка - мо! переживания. Але мо! в1рш1 не е фотограф1ями того, що було в дшсност1, вони вщображають скорше те, що д1ялось в мо!й душ1, коли я любив 1 сшзнав найглибшу тайну людського буття. На св1т1 нема шчого солодшого й г1рк1шого, мщшшого й тенд1тшшого, святшого й гр1ховшшого за кохання. Це почуття формуе в людиш доброту 1 мертвеншеть, виховуе н1жнють, розвивае розумшня й пожадання краси. Та воно ж здатне переходити в свою протилежшеть. Адже ненависть - це смертельно поранена любов, яка в1д болю стае под1бною до смертельно враженого зв1ра» [5, с. 5].
Як 1 в загальномовнш практищ, основними вербатзаторами концепту «любов» у поетичнш творчост1 поета е передус1м лексеми любов, кохання, наприклад: «Мого кохання чистота, Як та блакитъ небесна» [6, с. 349]; «Писав хлопчина в1рш1 Про щастя / любов. Щасливим народився I Ывчину знайшов» [6, с. 62]. Проте у дослщжуваних творах простежуемо й шип номшацн, як-от: трунок: «Хочу тебе цтувати. Рятунок е в поцтунках в¡6 смерт1. Бери Келих негайно, бо звШр1е трунок - Бтъше на нього не буде пори» [6, с. 364]; вогонъ: «Це той вогонъ, котрим Ти сповнила мене» [6, с. 64]; ласки пломтецъ: «Я запримтив ласки пломтецъ, Глибинний зблиск не смутку, алюбов1» [5, с. 174].
Так, у поетичнш творчосп Дмитра Павличка лексема любов у позицн суб'екта осмислення, як ¿м'я концепту, реал1зуе таю смисли: з одного боку, вона е «в1чною»: «Люблю життя, де поено сонця й грюку, I ця любое моя на сто стоять» [6, с. 347]; «живою»: «Я з нег народиесъ i зноеу нею стану, Та дух мт береже гг жива любое» [6, с. 111]; «свшгою»: «То любое правдива й свтла» [6, с. 252], а з шшого - «т1ею, що минае»: «Минулося кохання вечорове, Невинт поцтунки eidijemu. Ти doci без моег похвали Обходилась, моя ясна любове» [6, с. 303]; «яку можуть стоптати»: «Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно» [5, с. 152].
Амб1валентну сутшсть концепту «любов» засвщчують таю смисли, як-от: «та, що мучить»: «Любов мене замучила до краю» [6, с. 83]; «вбивае»: «У cepifi рана в мене. Не можу я добути з нього терен, Любов'ю вбитий» [6, с. 74]; «та, що болить»: «Болятъ мет Рани любов1 Рани нездтсненного полъоту» [6, с. 79], а з ¡ншого - «та, що породжуе добре, чесне начало»: «Була у нього усмшка дитяти -Блакит1 украгнськог тепло. Любов'ю серце зроджене було, Як теня - чесне, як бджола завзяте» [6, с. 115]; «е живильною силою»: «I кров моя любов мою живила» [6, с. 83]; «долае будь-яю перешкоди, нав1ть смерть»: «Той смерть свою навти поборов, Хто на гг ненависть мае любов, Хто р1вня гй, але у cmi добрт» [6, с. 115]; «супроводжуе усе життя людину, даючи ш сили, наснаги»: «Любое моя вмиратиме зг мною» [6, с. 83]; «народжуе, додаючи сили, наснаги»: «Так, ти одна, моя любове, Даеш мет снагу обнови, Народжуеш мене щодня» [6, с. 370]; «виступае сенсом життя»: «Все не те, коли нема любов1. Почуття й слова - mpicm dy6oei, Дт - болящ1, neMi4Hi cmapifi, Маг1страл1 - темт матвщ» [5, с. 92]. Дмитро Павличко стверджуе, що людина сама виступае творцем або руйшвником свого щастя: «Bid нег ми п 'ятемо, як рекрути, Свою любов б 'емо на черепки, A nomiM, як mi материки, Складаемо, щоб цтстсть гм вернуть» [5, с. 83]. Трапляються випадки, де автор уточнюе, що любов руйнуе саме кохана людина: «Але мет modi здалося, Що то не золоте колосся, Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно» [5, с. 153]. Як суб'ект зютавлення назва концепту «любов» реал1зуеться у контекстах, що заевщчують смисли: «та, що уособлюе веселють, радють»: «Коли тебе, немое струмки вeceлi, Вмивають промет любoвi» [6, с. 336]; «е дов1рливою»: «Твоя любов - damp 'я iдeaл, Не o6i3eucb до нег 3zipmiUM словом» [6, с. 336]; «е бсзпо\пчною»: «Любов, як немовлятко плаче, Але не каже, що болить» [5, с. 199]; «е витривалою»: «Наша любов як лтак здатна нести mягapi величезт» [5, с. 93]; «асощюеться з життедайною силою»: «Прояснюе в мет любов, Як сонце неминуще, Все, що в мот dyuii мое Джерельне i цтюще» [6, с. 349]; «асощюеться з розлукою»: «Я знаю, що любов - це ei4ne прощания, I тому я повинен ще хоч раз пригхати Над фтське озеро, щоб попрощатися» [6, с. 149]; «асощюеться 3i смертю»: «Моя любов - усохла деревина. Вона padie, як зима надходить, Бо eci дерева схожими на нег Стають о mm nopi» [6, с. 89].
У позицн об'екта зютавлення лексема любов виявляе також смисли, що характеризують почуття через традищйне зютавлення з «кров'ю»: «Кров, що в cepifi не noблiдлa, - То любов правдива й свтла» [6, с. 252] та ш. Поет словосполученням «любов моя» номшуе кохану д1вчину: «Чого ти мною так гордуеш, Чому ти cлiв
moix не чуеш, Коли mo6i вклоняюсъ я? Якщо mu iншого кохаеш, На мене й замгру не маеш, - Скажи мет, любов моя!» [6, с. 73].
Специфшу поезш Д. Павличка визначае те, що локусом любов1 найчаспшс виступають серце: «Серце твое не любшо мене» [6, с. 376], «В моему cepifi -схрещення dopiz Henaeucmi й любоеi» [6, с. 375], «Любов'ю серце зроджене було, Як теня - чесне, як бджола - заезяте» [6, с. 321] та íh. та душа: «Прояснюе в мет любое, Як сонце неминуче, Все, що в мот dymi мое Джерелъне i цшюще» [6, с. 349], «Прояснюе в мет любов, Як сонце неминуще, Все, що в моги dymi мое Джерелъне i цшюще» [6, с. 349]; рццпе очг. «3 якого диелятъея на мене 04i зажурет, ()Lii кохання короткого, як прощания» [6, с. 149] i тшо: «Радощами кохання СвШилося твое тшо» [6, с. 70]. Зафшсовано, що об'ектом любов1 у иоетищ Дмитра Павличка е життя: «Люблю я быстрину життя» [6, с. 114], «Люблю життя, де поено сонця й грюку, I ця любое моя на сто стоять!» [6, с. 347], «Мт друг помер. Я плакав, як дитя. В той день я cnpaedi полюбив життя» [6, с. 375]; dimu: «Хлоп 'ят любив я... Чей же dimu Не винт в miM, що наймит я» [6, с. 123]; батьки: «Я Вас люблю великою любов 'ю, Моя старенька мамо, mamo мт» [6, с. 15]; лipuчнa герогня: «Моя die4UHKO, Моя перша любове, Житимеш у могх словах einno» [5, с. 75], «Д1вчино, мт пишний короваю, Я тебе люблю, та не кохаю» [5, с. 182]; народ: «Народе мт, ясна любове, Ти волю лиш яви свою - Поклич, - а серце еже готове За тебе згинути в бою» [6, с. 6]; краса: «Боялась зморшок. Любила бути гарною» [6, с. 244] mícto Льв1в: «Я люблю тебе, Львове, без тями, За meoipo6imnu4i повстання» [6, с. 23] тощо. Як бачимо, об'екти любов1 можуть мислитися як узагальнено (досить широко), так i конкретно. Подекуди автор розр1зняе об'екти любо в i i кохання, останне з яких у його св1тобаченш тлумачиться вужче й включае зазвичай почуття до особи протилежно! стал. Досить часто поет зазначае й суб'екта любовк наприклад: для Франка - це народ: «Любив народ у царствi темноти» [6, с. 387]; для Куби - ЬПколас. а для Украши - Шевченко: «I любить Куба свого Нтоласа, Як любить Тараса моя Украгна» [6, с. 173]; для чабана - сошлка: «Сотлчина в чабана-То любов велика» [6, с. 384]; для в1тру - русяве д1вча: «Закохався eimep у (Ивча русяве» [6, с. 246].
Кохання як суб'ект осмислення об'ективуеться у таких смислах: «те, що вимагае плати»: «Платити за кохання Потр/бно сонцем, друже» [5, с. 135], але л1ками для якого е саме кохання: «Кохання вилгковують коханням» [6, с. 5], тому що «Нема такого зтля на земл1, Щоб серце лтувати ним» [6, с. 76]. Для поета кохання - це «те, що е каношзованим»: «Закон кохання не порушен, Для ecix однаковий закон» [6, с. 174]. У позицн суб'екта зютавлення концепт «кохання» через аналопчну лексему реал1зуе так i значения: «те, що чисте, як небесна блакить»: «Мого кохання чистота, Як та блакить небесна» [6, с. 349]; «безгршне, як дитя»: «Бона так тжно принесла мет Свое кохання як малу дитину» [6, с. 245]; «те, яке не хочеться втрачати»: «Як дуб листочки пожовтш Тримае на своему zíjuií Аж до травневого розмаю, Отак i я свое кохання, Зимою вбите спозарання, У cepifi юному тримаю» [5, с. 157].
Змщення на аксюлопчнш шкал i в 6ík негативних конотащй демонструють тексти, у яких поняття любов1 розкриваеться через асощативш зв'язки з ненавистю:
«Ненависть г любов, неначе крила. Коли одне крило в лъоту пробила Ворожа куля -не склади його, Бо на одшм летти еже не сила» [6, с. 374], «Той смерть свою наети поборов Хто на и ненависть мае любов» [6, с. 323]; злобою: «Сильмше за любое злоба горить» [6, с. 123]; смертю: «Дай тог муки, що в житт1 була Безтямою мого кохання й смерт1» [5, с. 140]. I навпаки - з миром: «Я знаю, люди зетьняться з ярем. Я трю буде сет любов1 й миру» [6, с. 105]; щастям: «Писав хлопчина в1рш1 Про щастя / любов» [6, с. 62]; дов1рою: «Твоя любов - дотр 'я /деал, Не обгзвись до не! зг/р/сиш словом» [6, с. 336]. Реатзуеться анал1зований концепт у дослщжуваних текстах псрсдуам як позитивно маркований. Значною \прою це шдтверджують тексти, у яких любов зютавляеться з Богом: «Моя любове, ти, як бог. Я еже не в1рю, що ти е» [6, с. 350] або л1ричний герой воскресае в коханш: «Але яка хмтьна пора була, Коли згоряе я сто раз1в до тла I воскресае, неначе бог, в коханш» [6, с. 344]. Тут скспрсая досягае верхньо! мою. Своерщною формулою-настановою вибору «друго! половинки» е рядки, де звучить порада матер1 синовк «А як вона, не дайте бог, фарбуе губи I тгт! довг1 носить, Неначе вмочет у крое, То хай така тебе не любить, I ти такт не в1ддавай любов! О, як хотта б я, Мое хлоп 'я, Аби вона лиги турбуеалася про тебе, Про ва хатт, Велию / малг, Потреби, Аби могла почуть в душ1 сеогй Луну твоеградост1 чи суму» [6, с. 76].
Висновки. Отже, у поетичних творах Дмитра Павличка концепт «любов» виступае складною нацюнально-культурною й шдивщуально-авторською домшантою. Дмитро Павличко послщовний у своему глибокому й щирому захопленш почуттям любов1 й кохання. Це гпдтвсрджують семантичш компонента, рсалповаш у структур! дослщжуваного концепту, яю можна об'еднати в один, що характеризуе авторське св1тов1дчуття: любов - це те, без чого не мислять життя. Концепт «любов» у поезн Дмитра Павличка репрезентуе уявлення, смоцп. почуття автора, тобто визначае специфшу авторського св1тобачення.
Список лггератури
1. Жайворонок В. Украшська етнолшгвютика: нариси / В. Жайворонок. - К.: Дов1ра, 2007. - 262с.
2. Кононенко В. I. Концепти украшського дискурсу: монография / В. I. Кононенко. - Кшв - 1вано-Франювськ: Плай, 2004. - 248 с.
3. Лубювський Р. Посвп'ач добра [ любов1 (Дмитров! Павличку - 75) / Р. Лубювський // Дзвш. - 2004. -№9.-С. 110-126.
4. Маслова В.А. Поэт и культура: концептосфера Марины Цветаевой: учебное пособие / В.А. Маслова. - М.: Флинта: Наука, 2004. - 256 с.
5. Павличко Д. Золоте ябко: Поезп / Д. Павличко. - К.: Основи, 1998. - 207 с.
6. Павличко Д. Любов [ ненависть / Д. Павличко. - К.: Дшпро, 1975. - 424 с.
7. Степанов Ю. С. Константы: словарь русской культуры / Ю. С. Степанов. - М.: Академический Проект, 2004. - 992 с.
Грозян Н. Ф. Объективация концепта «любовь» в поэзии Дмитрия Павлычко / Н. Ф. Грозян // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 182-188.
Статья посвящена вербализации концепта «любовь» в поэтических текстах Дмитрия Павлычко. Отмечается, что на сегодняшний день не существует еще единой модели анализа концепта, а разработаны лишь отдельные фрагменты. Несмотря на многочисленные научные труды языковедов, тема любви в современной научной парадигме остается сложной и мало исследованной.
Исследованный материал свидетельствует, что основными вербализаторами концепта «любовь» в поэтическом творчестве Дмитрия Павлычко являются прежде всего лексемы любовь, кохання. Амбивалентную сущность концепта «любовь» свидетельствуют такие смыслы, как: «та, что мучает», «убивает», а с другой - «та, что порождает хорошее, честное начало». Специфику поэзии Дмитрия Павлычко определяет то, что локусом любви чаще всего выступают сердце, душа. Любовь как субъект осмысления объективируется в смыслах. Смещение на аксиологической шкале в сторону отрицательных коннотаций демонстрируют тексты, в которых понятие любви раскрывается через ассоциативные связи с ненавистью. Реализуется рассматриваемый концепт в исследуемых текстах прежде всего как положительно маркированный. Рассматриваемый материал свидетельствует, что в поэтических произведениях Дмитрия Павлычко концепт «любовь» выступает сложной национально-культурной и индивидуально-авторской доминантой.
Ключевые слова: концепт, смыслы, любовь, поэтические произведения, поэзия Дмитрия Павлычко.
Grozyan N. F. Objectiflcationof the concept "love" in Dmitry Pavlychko's poetry / N. F. Grozyan // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. - P. 182-188.
The article is devoted to verbalization of the concept "love" in Dmitry Pavlychko's poetic texts. It is noted that nowadays there is not still any unified model of the concept analysis, and only separate fragments are developed. In linguistics various concepts in different languages were objects of research. In the research we use the concept definition of Vitaliy Zhayvoronok. Despite of the numerous scientific works of linguists, the love subject in a modern scientific paradigm remains complicated and investigated not enough. The research material testifies that the main verbalizators of a concept "love" in Dmitry Pavlychko's poetic works are first of all lexemes love, fondness. The lexeme "love" in a position of the subject of understanding as the concept's name, realizes such meanings: on the one hand, it is "eternal", "alive", "light", and on the other one - "that one that passes by", etc.
The ambivalent essence of the concept "love" testify such meanings as: "that one who torments", "kills", and on the other hand - "that one who causes the good, honest beginning". The specificity of Dmitry Pavlychko's poetry is defined by the fact that as the love locus of love act more often heart, soul. It is recorded that object of love in Dmitry Pavlychko's poetics is life, people, children, the lyrical heroine.
Dmitry Pavlychko claims that the person himself acts as the creator or the destroyer of his happiness. We find the cases where the author precises that love is destroyed by the loved one. The research material shows that the objects of love can be conceived both generally (rather wide), and concrete. Sometimes the author distinguishes the objects of love and fondness, last of which in his world outlook is interpreted narrowly and includes feelings to the person of the opposite sex. The love as the subject of understanding is objectified in senses. The shift on an axiological scale towards negative connotations is shown by texts in which the concept of love reveals through associative links with hatred. The examined concept in the research texts is realized first of all as positively marked. The examined material testifies that in Dmitry Pavlychko's poetic works the concept "love" acts as a complicated national cultural and individual author's dominant. Keywords: concept, meanings, love, poetic works, Dmitry Pavlychko's poetry.
Стаття надшшла до редащи 30 жовтня 2014 року
