CC BY
41Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24(63) №1. Часть 1 2011 г. С. 311 - 316.
УДК 811.161.242
СПОСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦП ХУДОЖНЬОГО КОНЦЕПТУ КОХАННЯ В ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРС
Л. Ф. Щербачук
Кигвський нац1ональний ун1верситет 1мет Тараса Шевченка,
м. Кигв
У статп проаналiзовано особливосп вираження концепту кохання в сучасному поетичному дискурса Визначено, що змютова штерпретащя концепту моделюеться через вщ-поввдш мжроконтексти.
Ключовi слова: поетичний дискурс, художнш концепт, кохання, етнокультура, конота-
Постановка проблеми. Сучасна практика концептологи демонструе два основы шдходи щодо концептуального анал1зу: 1) штегрально-когнпивний, який грун-туеться на загальнш сум1 знань про галузь, що е об'ектом дослщження та опису, або на «мовнш картиш свггу» в цшому, { 2) текстуально-дискурсивний, ор1енто-ваний на конкретний дискурс або на достатньо чггко визначену суму текста [10, с. 98].
Пропоноване дослщження грунтуеться на другому шдход1 й передбачае анатз особливостей поетичного тексту в когштивнш площиш. Поетичний текст репре-зентуе мовленнево-мислительну д1яльнють автора, розраховану на зворотну д1яль-нють читача; «це ушкальний { досконалий спошб тзнання св1ту, що часто не тд-даеться верифшаци науковим шляхом» [6, с. 31].
Сьогодш у центр1 уваги багатьох дослщниюв (Т. Вшьчинська, I. Голубовська, В. Жайворонок, О. Задорожна, С. Ермоленко, В. Кононенко, Н. Мех, Т. Радз1евська, Н. Слухай, О. Снитко, О. Цапок та ш.) перебувають мехашзми взаемоди мови та культури, мови й мислення, що можуть бути виявлеш в межах окремого висловлю-вання й тексту в цшому.
Актуальшсть роботи визначаеться загальною спрямованютю сучасних досл1-джень поетичного дискурсу в русл1 когштивно! парадигми лшгвютики. Поетичш тексти в статп розглядаються як носи певних систем концепнв, як особлива форма комушкацп, що дозволяе реконструювати фрагменти укра!нсько! мовно! карти-ни свггу.
Поряд з комушкативно-прагматичним тдходом до дослщження поетичного тексту окреслилася когштивна текстолопя, у центр1 уваги яко! знаходиться понят-тя художнш концепт. Термш художнш концепт, що позначае результат складного процесу штерпретаци дшсносн письменником, запропонований С. Аскольдовим для позначення базово! одинищ ¡ндивщуально-авторсько! свщомосн [1, с. 276].
Художш концепти — це комплекс понять, уявлень, почутпв, емоцш, iнодi навiть вольових виявлень, що виникають на основi художньо! асоцiативностi. Вони об-разш й символiчнi, оскiльки те, що вони позначають, знаходиться за межами !х-нього змюту. Чим багатший i емоцiйнiший досвiд поета, тим глибшi й обширнiшi його концепти [6, с. 35].
Мета дослщження — проаналiзувати й описати особливосн об'ективацн ху-дожнього концепту КОХАННЯ в сучасних поетичних текстах, що виступають но-сiями певного культурно-юторичного простору.
Проблема художнього концепту нсно пов'язана з проблемою художньо-го слова. Мовний св^ Л. Костенко, А. Мойшенка неодноразово був предметом дослщження багатьох науковцiв (Я. Голобородько, Г. Губарева, I. Дишлюк, С. Ермоленко, М. Мельник, Л. Петрова, М. Плющ, Л. Ставицька, Л. Щербачук та ш.), проте об'ективащя художнього концепту КОХАННЯ залишилася поза увагою вчених.
У сучасну епоху багато дослiдникiв (сексологи, соцюлоги, психологи, культурологи та ш.) зацiкавилися пiзнанням феномену кохання. Лшгвюти тлумачать кохання як "1. Почуття глибоко! сердечно! прихильностi до особи шшо! статi; за-кохання; особа, що викликае таке почуття; кохана людина. 2. Ргдко. Те саме, що любов. 3. Дiя або стан за значенням кохати i кохатися; народнопоетичне кохан-нячко: пестл. до кохання " [9, с. 313]. Святим почуттям любовi трактуеться кохання в украшськш етнокультурт
На основi давньогрецько! класифшацп любовi соцiолог Джон-Алан Лi ви-окремлюе 6 видiв кохання: ерос, людус, сторге, манiя, прагма, агапе [2, с. 142 -143]. Так, наприклад, у тканиш роману Л. Костенко «Маруся Чурай» концепт КОХАННЯ репрезентований у динамщ й статищ майже всiма зазначеними видами через призму почутпв Марусi, подружжя Чура1в i Бобренкiв, Гриця, Гат, 1вана та iн. Аналiз свщчить, що тип кохання формуеться залежно вщ особистiсних осо-бливостей партнерiв (геро!в твору), 1хшх потреб, життевого досвiду, моральних якостей, етичних поглядiв тощо.
Концепти завжди iнтенсивно взаемодiють з мовною системою й визначають-ся «обсягом лексико-семантично! парадигми, що формуеться мовними одиницями, як передають цей концепт у тексн» [10, с. 101]. Домшантами, ядерними елемен-тами концепту КОХАННЯ в дослщжуваних поетичних картинах св^ виступають лексеми кохана, коханий; кохання, любов; кохати, покохаеш, прикохати, любив, любилися, полюбити, полюбилась. Варто зазначити, що лексема любов у лшгво-ментальному просторi украшщв мае ширше лексикографiчне тлумачення, шж кохання. Водночас як складовi концепту рзглядаються ключовi слова, що репрезен-тують об'ект кохання: милий, едина, доленька, раЫсть, зоря, журавка та т.
Змютова штерпретащя концепту моделюеться через системне використан-ня вiдповiдних мiкроконтекстiв, якi забезпечують смислове наповнення концепту рiзними його складниками. Хоча слова виступають основним засобом кодуван-ня шформацн, досить часто транслящя повiдомлення вiдбуваеться невербально. У ходi дослiдження виявлено, що художнш концепт КОХАННЯ в поетичному текстi теж може актуалiзуватися невербальними засобами: Очима ти сказав мет:
люблю. / Душа складала свШ тяжкий екзамен. / Мов тихий дзет ггрського криш-талю, /несказане лишилось несказанним... [4, с. 49]; До твноч1 в актов1м зал1 / не згасали дебати / про любов. / А бтя розчиненого в1кна /у суадтй юмнат1 — / Двое закоханих.../Не взялиучаст1 /в диспут7 про /кохання [7, с. 61].
У структурi аналiзованого концепту видшено також невербальний елемент, що вщтворюеться лише описово без жодно! згадки iменi концепту: Ти пам'ятаеш, ти прийшов /з пристат. / Таю сади були тод1 розхристат. /1 вся в г1рляндах, як тдтська жриця, весна ряхтыа в ¡скорках роси. /Плакуч1 верби не могли журиться, / Так були у гволг голоси! [4, с. 52]. «На перший погляд здаеться, що про кохання тут не сказано жодного слова. Але це поверхове враження. Насправдi ж тут кожне слово промовляе про любов. Навт не промовляе, а кричить, шалеше. Бо йдеться про свято любовь..» [4, с. 237]. Не називае свое почуття прямо, номшативно й лiричний герой поези А. Мойсiенка: Так мет потр1бна Ваша посм1шка... /В душу мовби лезо хто вв1гнав. / Й день без Вас — немов прожитий постхом: / Втратив щось, чогось не наздогнав... / А надбав лиш повно сумовиннячка... /Все не влад , 7 все мен не так. / Небокрай уже греб1нку твнячу / Сторгував за мкяця п'ятак. / А мен ж не сонячно й не мгсячно, / А мен ж без Вас уже тяк. / Одинока згрка в неб1 висятм... / Сад стогть... I я в тм одинак. / .Вже 7 кликать Вас я не докличуся, / Вже й 7ти до Вас — я не д1йду. / Лиш пелюстка яблун колишеться / Посмшкою Вашою в саду [7, с. 57]. I хоча в поези назва почуття «кохання» вщсутня, читач на основi принцитв iмплiцитностi й асощативних зв'язюв розуше, що мова йде про це високе почуття, адже вся поезiя сповнена його настроем.
Кожен автор поетичних творiв виступае ношем своерщних нацюнально-куль-турних цшностей та образного бачення св^у, що продовжують свш розвиток у його творчому асощативно-образному мисленш й стають невщ'емною частиною його iндивiдуальноl поетично! картини св^у. Важливють i складшсть концепту КОХАННЯ визначаеться тим, що в ньому, як у фокуш, пересшаються протилеж-носп бюлопчного й духовного, особистюного й сощального, штимного й загально значимого. «У моральному плаш кохання грунтуеться на християнських заповщях i передбачае вiрнiсть. Водночас у концепт кохання за асощащею входять таю по-няття як зрада, ревнощ^ страждання, з одного боку, вiрнiсть, чистота, цнотливють i под. з шшого» [3, с. 118]. Категорiальною рисою концепту е його не iзольова-нють, а зв'язок з шшими концептами, що репрезентують фрагменти концептосфе-ри КОХАННЯ. Приклади свщчать, що концепт КОХАННЯ нерозривно пов'язаний iз концептами ЗРАДА, РЕВНОЩ1, ЗЛОЧИН: ... тод1 його 7з ревнощ1в убила, тдси-павши отруту у вино... так стався злочин [5, с. 12]; Чи це св1домо, чи тд впливом хвил1, як не було, а ревнощ1 — це сказ... [5, с. 12]; В ц1м саду, трич1 радий 7 зра-джений, Ялюбов1 зазнав 7 хули... [7, с. 23]; На зтмку т1м, де сад в обрам1 л1та / I посмшка твоя в обрам1 губ, / Де у м1ж в1тт1 причагвся втер / Призв1дцем вт1х любовних 7 любовних згуб. / Де в юних днях було ще стыьки звади, /Ще так далеко до незгод 7 зрад [8, с. 16]; ЗЛО: ... а гхш д1ти учинили зло. /Грицько зцурався д1вчи-ни таког! / Доп'яв б1ди, земля йому пером. / Таког кривди парубок накогв, / що не могло це сюнчитись добром... [5, с. 23]; ПРОЩЕННЯ: Але ти любиш 7 тому прости... [5, с. 73]; В1РНЮТЬ: ...Тоб1 дано 7 в1рити й кохати... [5, с. 73] тощо.
Ще один мотив кохання в укра!нськш етнокультур1 — «його чари, згуба, щось таемниче, неусвщомлене, отож { екзистенцшне...» [3, с. 118]. Дослщжуваний концепт у художнш пал1тр1 поета експлшуеться суб'ектом, об'ектом, д1ями й наслщ-ками ворожшня (А, може, й правду кажуть, що ти в1дьма, / приворожила — 7 пропав нав1к. / Бо що б мен такше так палило, / чого ж я так страждаю 7 борюсь? [5, с. 74]; Коли ж вона його причарувала, / в1н як сказився, геть одбивсь од рук... / Ын перестав ходить на вечорнищ, / не зач1пав д1вчат 7 молодиць. / А все ходив до тог чар1вниц1... [5, с. 15]), а також основними засобами ворожшня (А може, то було якесь дання? /Якесь чар-зыля або привороти... / А зшля р1ч, ви знаете, капризна — / тут вони чари, тут вони трутизна.../ чи це була отрута чи дання... [5, с. 14]); Iяк тепер тебе забути? /Душа до краю добрела. / Таког дивног отрути / Я ще ткали не пила. ... [4, с. 53 - 54]; Молилась гр1шна, / кохала тжно, / А ждала трути, щоб хто послав [7, с. 363].
Для кожного концепту притаманний специф1чний наб1р когштивних ознак-класиф1катор1в. В асощативнш структур1 концепту КОХАННЯ виявлено низку компонента оцшно-психолопчного стану, що взагат робить його екв1валентом негативних емоцш, яю реал1зуються в змютовш структур1 концепту через семи: бшь: Я 7 тод1 любив тебе до болю [5, с. 136], Догорае болем невимовним... [7, с. 65], Та д1вчина, яка мене любила, / На бтм пелюстков1 спод1вань / Росиночку гойда нев1дболыу... [7, с. 88]; недуга: Твоя любов до нег — то недуга. Видужуй, сину... [5, с. 62]; бща: Не люби ткого — це б1да [5, с. 49] .
В авторському осмисленш художнього концепту дом1нуе в основному позитивна конотащя: любов в1рна, неосудна, священна., чого не можна осквернить (Л. Костенко); велика, незакосичена, на медах настояна, тиха, мов спомин, мов травнев1 роси навест (А. Мойаенко) тощо. Водночас зафшсовано поетичш рядки з негативно конотованими еттетами, що характеризують: а) кохання: любов про-г1ркла, перестояна; б) об'ект кохання: ...нев1рного, брехливого, чужого, огидно-го, — а я ж його люблю! [5, с. 70].
Анал1зованому концепту притаманш темпоральш ознаки. Кохання може ви-никнути миттево — з першого погляду: Чурай, той так: побачив свою долю — ось ти, ось я, тепер нас буде двое... [5, с. 42]. Воно мае свш початок I кшець: А це кохання почалося з тст. Могло урватись тыьки, як струна [5, с. 50], Ядуже тяжко Вами в1дболыа... [4, с. 53]; характеризуеться довготривалютю: ... любила, справд1, в1рно 7 давно... [5, с. 12], плиннютю: Та д1вчина, яка мене любила [7, с. 88], Ти свято сам. /На свят1 в1чно бути / Чи зможу я, коханий, при тоб1? [7, с. 144]. Проте справжне кохання в1чне, трансцедентне: Помер мШ Гриць... Десь, може, там зу-стр1немось ми. Не буде рук — обтмемось крильми... [5, с. 68].
Концепт КОХАННЯ вщображае складне явище внутршнього життя люди-ни, ситуащю емоцшних шдпорядкованих законом1рностям етнокультури стосун-юв { переживань двох { передбачае духовш почуття, близькють, статев1 стосунки: А я вже, Грицю, гден дух з тобою, / хай ми вже й тыом будемо одне [5, с. 53]; Благала: перейди мою р1ку, / Таку жагучу 7 таку нестримну.../ А в1н не знав нг Риму, ан Криму, / № м1дних труб не знав ще на в1ку. /1 думав, що ступити в ту ргку — / То буде ледь не восьме чудо свгту... [7, с. 54]. У народнш самосвщомосп
кохання викликае численш асощаци, пов'язанi з незайманютю, зi шлюбом, родин-ним життям, моральними цiнностями. Через призму народного сприйняття в поези засуджуеться дiвоча нецнота: Не шануватись дгвчинг негоже ... [5, с. 15], що за принципами народно! моралi «вимагае» оприлюдненого осуду: Та ще нецнота. ... гй треба дьогтем вимазать ворота! [5, с. 14].
Концептуалiзацiя кохання в поетичному дискурс вщдзеркалюе ознаки гендер-но! картини св^ в аспектi взаемодi! традицiйно!, патрiархально! та фемiнiстично! iдеологiй. Гендернi ознаки концепту репрезентуються в поетичному текст у вигля-дi соцюкультурно зумовлених стереотипiв, що вiдбиваеться на поведшщ геро!в, у тому числi й на мовленш. Так, наприклад, лiричнi геро!-жшки засуджують партне-ра-чоловiка за доведення дiвчини до грiха: Але ж 7 з Гриця добрий був лайдак... не хто ж, а в1н зв1в д1вчину з пуття [5, с. 15]. Специфiчне сприйняття героями рiзно! стал й штимних стосунюв: ... немовби д1вчина поряд тебе / говорить: «Доброго ранку!» / / повертае тебе у спогад, / що вона вже не д1вчина, а твоя д1вчина, / не одна якась, а твоя, / 7 саме тепер назавжди / не одна якась, а твоя... [8, с. 101]. Мшроконтекст репрезентуе моногамшсть як фемшну ознаку в реляцшних стосун-ках мiж чоловшом i жшкою. Полiгамнiсть актуалiзована у свщомосн чоловiкiв, що засвiдчено в етномовнш i авторськiй поетичних картинах св^у: Це як у тст: / «Ой у пол1 три криниченьки. /Любив козак три д1вчиноньки, / чорнявую та быявую, ще й рудую препоганую». /1 було йому дуже сутужно. / Рудог, правда, не було. / Була чорнява та быява. /Смалив до двох... [5, с. 17].
Автори експлшують в поетичному дискурш уявлення про народну обрядовють, яка «включае в себе комплекс дшств, що передбачають сватання, заручини, одру-ження. Одруження завершувало коло закоханостЬ> [3, с. 119 - 120], однак у творах висловлюеться думка про те, що шлюб може й не бути обов'язковою «вершиною кохання»: Мене потр1бно любити. / А там треба тыьки женитись. Ото женив-ся — 7 все. [4, с. 47]; ...щоб одну кохати, а другу в церкву до в1нця вести! [4, с. 65]; Та д1вчина, яка мене любила / Яког полюбити я не вм1в / (Любив поюрмсть вечо-рову тыа /1 непокору гостролезу бр1в)... [7, с. 88]. Крiм того, коханням як виявом найвищих почутпв умотивовано й виправдано дошлюбну статеву близьюсть: I то була любов, а не розпуста [5, с. 15].
Амбiвалентнiсть концепту експлшована через зв'язки з шшими концептами, що перебувають мiж собою в опозицшних стосунках: щастя — нещастя, рад1сть — печаль, доля — недоля, помста — прощення, злочин — дгло неосудне, омана — прозртня, а також проявляеться в характеристик кохання: перше — останне, взаемне — невзаемне, тч — свгтло денне, кшцевого «результату» почуття: ... чи бтя Тебе душу в1дморожу — чи быя тебе полум'ям згорю тощо.
Одним iз засобiв образно! вербалiзацi! художнього концепту виступае також метафора. В аналiзованих поетичних творах репрезентовано таю основш метафоричш моделт а) кохання — жива ютота: Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землг [4, с. 42]; б) кохання — нежива ютота (вогонь): ... моя любов ...вже скоро душу випалить мем [4, с. 44], .../ згаснути в любов1 цгй великШ... [7, с. 366]; в) кохання — абстрактне поняття: За мною тгнь твоя повсюд-но крочить, /В печаль мою печаль твоя кричить... [7, с. 366].
Отже, у поетичному дискурс концепт КОХАННЯ виступае складною нацюнально-культурною й iндивiдуально-авторською домшантою. Художнiй концепт репрезентуе уявлення, емоци, почуття автора, тобто визначае специфшу ав-торського свiтобачення в етнокультурному контекстi.
Перспективу дослiдження визначаемо в подальшому осмисленнi й описанш особливостей вербатзаци морально-етично! концептосфери в сучасному поетичному дискурса
Литература
1. Аскольдов С. А. Концепт i слово / С. А. Аскольдов // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: антолопя. — М.: Academia, 1997. — С. 267 - 279.
2. Двденко С. В. Психолопя сексуальности тдручник / С. В. Ддденко, О. С. Козлова. — К. : Академвидав, 2009. — 304 с.
3. Кононенко В. I. Концепти украшського дискурсу: [монографiя] / В. I. Кононенко. — Ки!в — Iвано-Франкiвськ: Плай, 2004. — 248 с.
4. Костенко Лша. 1дея, упорядкування, штерпретащя творiв Григорiя Клочека: [на-вчальний поабник-хрестомапя] / Лiна Костенко. — Кировоград: Степова Еллада, 1999. — 320 с.
5. Костенко Лша. Поезiя / Лша Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко; 2-е вид., доп. — К.: Наукова думка, 2000. — С. 7 - 184.
6. Маслова В. А. Поэт и культура: концептосфера Марины Цветаевой: [учебное пособие] / В. А. Маслова. — М.: Флинта: Наука, 2004. — 256 с.
7. Мойаенко А. К. Вибране: Поезп i переклади / А. К Мойаенко. — К.: Фешкс, 2006. — 528 с.
8. Мойаенко А. К. З Чершпвських сащв: Новi сонети i верлiбри / А. К Мойаенко — Умань: ^i^ 2008. — 130 с.
9. Словник украшсько! мови: В 11т. — К.: Наукова думка, 1973. — Т. IV. — 840 с.
10. Широков В. А. До питания про системну концептографш Святого Письма / В. А. Широков, Л. Л. Шевченко // Мовознавство. — 2010. — №4 - 5. — С. 98 - 105.
Щербачук Л. Ф. Способы репрезентации художественного концепта КОХАННЯ в поэтическом дискурсе.
В статье проанализированы особенности выражения концепта кохання в современном поэтическом дискурсе. Определено, что смысловая интерпретация концепта моделируется соответственными микроконтекстами.
Ключевые слова: поэтический дискурс, художественный концепт, кохання, этнокуль-тура, коннотация.
Scherbachuk L. F. The ways of the art concept "LOVE" representation in poetic discourse.
The article considers the peculiaries of the concept "love" representation in poetic discourse. The semantic interpretation of the concept is determined to be made up by the corresponding microsystems.
Key words: poetic discourse, art concept, love, ethnoculture, connotation.
Статья поступила в редакцию 21 ноября 2010 г.
