CC BY
95
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
P. niqra L. природне 38 18 18 0 46 22 21 1
контрольоване 42 20 19 1 49 21 20 1
разом 80 38 37 1 95 43 41 2
P. pyramidalis Roz природне 33 16 15 1 39 18 17 1
контрольоване 32 16 15 1 38 19 18 1
разом 65 32 30 2 77 37 35 2
Всього природне 213 101 98 3 227 103 100 3
контрольоване 215 104 101 3 228 106 103 3
разом 428 205 199 6 455 209 203 6
Таким чином, рання диагностика статi у тополь мае важливе наукове та практичне значення. В останньому випадку маеться на увазi отримання Ыянщв, а потiм i дерев чоловiчоl статi (безпухових) в садово-парковому господарствь
Висновки
1. За вторинним стввщношенням стат у п'яти видов тополь, встановле-ному за диморф1змом насшня, перевагу мае чолов1ча стать над жшочою - на 20-72 %.
2. Виявлено фенолопчт { морфолопчт вщмшносп м1ж иянцями р1зно! прогнозовано!стать
3. У плодоносних дерев тополь рання д1агностика стат тдтверджуеться на 94-100 %.
Лiтература
1. Иванников С.П. Селекция, испытание и разведение сортовых тополей// Тезисы докл. совещ. по лесн. генет., селекц. и семенов. - Петрозаводск, 1967. - С. 72-74.
2. Бессчетнов П.П. Тополь (культура и селекция). - Алма-Ата, 1969. - 204 с.
3. Минина Е.Г. Определение пола у лесных древесных пород// Труды ин-та леса. - М.: 1960, т. 47. - С. 83-86.
4. Лебедев С.И. Физиологическая роль каротина в растении. - К.: Наука, 1953. - 169 с.
5. Кренке Н.П. Полярность у растений// Изв. АН СССР. - М.: АН СССР, 1940. - С. 63-65.
6. Старова Н.В. Гибридизация в роде Рори1ш// Тезисы докл. совещ. по лесн. генет., селекц. и семенов. - Петрозаводск, 1967. - С. 97-98.
7. Василенко И.Д. Диморфизм семян и вторичное соотношение пола у тополей// Лесоводство и агролесомелиорация. - К.: Урожай. - 1970, вып. 23. - С. 81-83.
8. Василенко И.Д. Диагностирование пола у сеянцев тополей с помощью биохими-чес-ких реакций// Лесной журнал. - Архангельск: Известия ВУЗ. - 1972, № 1. - С. 141-142.
9. Старова Н.В., Еременко Е.А. Сексуализация тополей// Бюллетень Главного бот. сада. - М.: Наука. - 1970, вип. 75. - С. 36-38._
УДК 634.0.174.752 Ст. наук. ствроб. В.М. Грабовий, канд. бюл. наук -
НДП "Софивка" НАН Украти
ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ ЯЛИНИ ТА ШЛЯХИ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОТРИМАНОГО САДИВНОГО МАТЕР1АЛУ У ЗЕЛЕНОМУ БУД1ВНИЦТВ1
Наведено результати багаторiчних дослщжень розмноження ялини живцюван-ням. Дано рекомендацп щодо використання вегетативно розмноженого садивного матерiалу ялини у зеленому будiвництвi.
Ключов1 слова: ялина, розмноження, садивний матерiал, живоплгг, живець, живцювання.
Senior scientific employee V.M. Grabovyy - NDP "Sofievka" of the NAS of Ukraine
Vegetative reproduction fir-trees and ways of practical use of got planting
material in green building
The results of researches of reproduction of fir-tree of many years lead by grafting. It is given to the recommendation in relation to the use of the vegetative multiplied planting material of fir-tree in the green building.
Keywords: fir-tree, reproduction, planting material, palisade, cutting, take a cutting
Для декоративного садiвництва та зеленого будiвництва надзвичайно важливе значення мае забезпечення фахiвцiв озеленювачiв яюсним садивним матерiалом за допомогою якого можна створити стшю, довговiчнi зелеш на-садження з високими декоративними й естетичними якостями [6].
Оскшьки рослини роду Picea A. Dietr. е перспективними рослинами для широкого використання в уЫх типах насаджень на територи Украши ми провели дослщження щодо вивчення можливост !х масового розмноження. За даними багатьох авторiв [1, 2, 9-12] розмноження хвойних рослин роду Picea не викликае особливих трудношдв i тому тривалий час у лiсiвництвi та декоративному садiвництвi найбшьш часто використовуеться саме цей споЫб розмноження. Однак, iнодi виникають трудношд у зв'язку з поганим плодоно-шенням, низькою схожiстю насiння, пiзнiм початком вступу в генеративну фазу маточних рослин. Також треба зазначити, що за насшневого розмноження неможливо зберегти однорщшсть генотипiв декоративних форм розмно-жуваних видiв. Тому, виникае необхщшсть розмноження декоративних форм ялини вегетативними способами.
Розмноженню рослин ялини шляхом живцювання присвячено роботи Б.П. Бруя [4], М.1. Докучаево! [7], Б.С. врмакова [8], З.Я. 1ваново! [9], В.Б. Логинова [11], М.Т. Тарасенка [13], Р.Х. Турецько! [14], Д.Я. Пргщова , В.1. Дол-голiкова [5], А.1. Северово! [12], О.В. Бшик [3] та iн.
Експериментальнi дослщження виконували на основi колекци ялини Нащонального дендрологiчного парку "Софпвка" НАН Украши.
Живцювання проводили у спещальних грядах в умовах штучного туману та закритого грунту. Субстратом для вкоршення слугував крупнозер-нистий рiчковий пiсок, насипаний шаром 3-4 см на поверхню поживно! грун-тосумiшi. Зволоження живцiв та субстрату при укоршенш здiйснювалося установкою штучного туману. Туманна установка працювала з 8 до 19 годин. Тривалють розпилювання води та iнтервалiв мiж ними встановлювали на рiв-нi пiдтримання 60-80 % вологост грунтосумiшi. Оптимальна температура для усшшного вкорiнення живцiв ялини +16.. .18 °С, вища температура приз-водить до передчасного розпускання верхiвковоl бруньки i виснаження жив-ця, зниження температури сприяе розвитку грибкових шфекцш та зниженню ризогенно! здатностi живцiв.
Шдчас вивчення термiнiв живцювання ми проводили укоршення жив-цiв декоративних форм ялини звичайно!, ялини Енгельмана, ялини сизо!, ялини сибiрськоl та ялини колючо!, а саме: P. abies 'Aurea', P. a. 'Pyramidalis', P. a. 'Nidiformis', P. a. 'Ohlendorfii', P. a. 'Viminalis', P. a. 'Virgata', Picea engel-mannii 'Glauca', P. glauca 'Conica', P.obovata 'Krylowii', P. o. 'Lucifera', P. pun-
gens 'Glauca'. Для укорiнення брали живщ з середньо! частини крони з "п'ят-кою" з дворiчноï деревини. Живцювання проводили навесш у першу декаду кв^ня на початку набухання бруньок, вл^ку в третю декаду червня, восени у першу декаду вересня та взимку у першу декаду грудня осшне та зимове живцювання проводили в ящиках з субстратом для укоршення в умовах зак-ритого грунту. Дослщ проводили у трикратнш повторност по 20 живщв у кожному вaрiaнтi дослщу (табл. 1).
Табл. 1. Укортювашсть здерев'янтих живщвpÍ3Hux eudie та декоративних
форм ялини залeжно eid mepMÎme живцювання (cepediii дат 2004-2005 pp.)
Вид та форма Укорiнювaнiсть, %
кытень червень вересень грудень
P. abies 'Aurea' 42,3 11,7 18,8 25,3
P. a. 'Pyramidalis' 45,2 16,2 20,1 27,7
P. a. 'Nidiformis' 72,6 38,8 25,5 56,2
P. a. 'Ohlendorfii' 73,4 40,1 38,5 57,1
P. a. 'Viminalis' 40,1 15,5 18,4 24,5
P. a. 'Virgata' 39,7 15,4 17,6 20,1
Picea engelmannii 'Glauca' 32,5 7,6 10,3 11,5
P. glauca 'Conica' 72,6 38,7 25,5 55,4
P. obovata 'Krylowii' 65,4 30,1 18,4 38,7
P. o. 'Lucifera' 38,7 12,3 10,1 21,2
P. pungens 'Glauca' 89,2 8,9 10,1 15,4
Результати наших дослщжень, як i багатьох шших дослщниюв [3, 9, 11, 14] показали, що ялина належить до важковкоршюваних порщ. Додатковi кореш утворюються переважно в нижнш частинi живцiв бiля мюця 3pi3y.
Укорiнення живцiв ялини можна проводити протягом усього року, од-нак значно краще укорiнюються живщ ялини навесш на початку набухання бруньок. Шд час лiтнього висаджування живщв з приростом поточного року ми теж отримали позитивш результати укоршення.
Укоршювашсть живцiв декоративних форм рiзних видiв ялини неод-накова. Найкращу укорiнюванiсть мають живцi: P. a. 'Nidiformis', P. abies 'Ohlendorfii', P. a. 'Viminalis', P. a. 'Virgata', P. glauca 'Conica', P.obovata 'Krylo-wii', P. pungens 'Glauca'. Значно нижчу укорiнюванiсть мають: P. abies 'Aurea', P. a. 'Pyramidalis', Picea engelmannii 'Glauca', P. obovata. 'Lucifera'.
Термши висаджування укоршених живщв на дорощування напряму залежать вщ термiнiв живцювання ялини. Живцi весняного укоршення при-датнi для висаджування на дорощування навесш наступного року. Живщ що укоршювалися влггку, зазвичай, висаджують на дорощування у поля розсад-ника вл^ку наступного за живцюванням року. Живщ осшнього та зимового термшв укорiнення висаджуються на дорощування не рашше наступного ль та. Добрi результати росту укоршених рослин спостер^аються, якщо протягом наступного року укоршет живцi ялини лишаються в грядах штучного туману, однак це не зовЫм економiчно доцiльно.
Для вивчення залежностi ступеня укоршення вщ типу заготовлених здерев'янших живцiв ялини ми провели таю дослщження (табл. 2).
Табл. 2. Укоршювашсть живщв ялини весняного термшу живцювання _залежно вiд типу живщв (середш дат 2003-05 рр.)_
Тип живця Початок укоршення, дт Укоршювашсть, %
Р. а. '№д1£огт18'
Осьов1 пагони першого порядку галуження 95 20,2±2'4
б1чт пагони без "п'ятки" 85 50,8±1,8
б1чт пагони з "п'яткою" 74 72,6±1,2
Р. а. 'ОЫепёогШ'
Осьов1 пагони першого порядку галуження 85 20,8±2,6
б1чт пагони без "п'ятки" 72 59,3±''6
б1чт пагони з "п'яткою" 60 73,4±1'4
Р. рыщет 'О1аиоа'
Осьов1 пагони першого порядку галуження 150 10,3±2'6
б1чт пагони без "п'ятки" 107 29,2±1,2
б1чт пагони з "п'яткою" 80 89,2±14
Живщ заготовлювали з осьових та бокових пагошв без основи з мину-лорiчно! деревини (без "п'ятки") та з основою, розширеною за рахунок мину-лорiчною деревини (з "п'яткою"). Для укорiнення використовували веснянi живцi. Живцювання проводили у квггш. Дослiд здiйснювали в трикратнш повторностi по 20 живцiв в одному варiантi.
За результатами наших дослщжень, краще укорiнювались живцi, заго-товленi з бокових пагонiв з "п'яткою". Живщ, заготовлеш з осьових пагошв ялини першого порядку галуження, вiрогiдно через велику концентрацiю ростових гормональних речовин, а також оргашчного та мiнерального азоту вкорiнювались досить погано. У таких живщв через 2-3 тижш шсля висаджу-вання на вкоршення спостерiгалося розпускання верхiвково! бруньки, з'яв-лявся прирiст до 4-5 см, за рахунок чого зростали витрати поживних речовин та води. У бокових пагонах сшввщношення вуглеводiв та азотних речовин, а також речовин ауксиново! та цитокшшово! природи, вочевидь бшьш сприят-ливе для ризогенезу. Живщ з цих пагошв спочатку утворюють кореш, а тшь-ки по^м у них спостер^аеться прирiст. Найкращi результати отримано при укорiненнi живцiв з бiчних пагонiв з "п'яткою".
Пiсля укоршення рослини ялини 4-6 рокiв дорощують у шкiлках роз-садника. На дорощування рослини висаджують на вiддалi 1-2 м одна вiд одно!. Глибина посадки 30-40 см. Коренева шийка повинна знаходитися на рiв-ш поверхнi грунту. Полив молодих рослин обов'язковий з нормою 10-12 л на рослину. Для кращо! аераци та збереження вологи проводиться мульчування тирсою або хвоею садивних лунок.
При розмноженш декоративних форм ялини сизо! та ялини колючо! часто спостер^аеться плагютропний рют отриманих саджанщв. Варто зазна-чити, що плагiотропний рiст характерний для рослин, отриманих шляхом укоршення живщв з бiчних пагошв. Саджанщ ялини, отримаш укорiненням осьових пагонiв першого порядку, плагютрошзмом не вiдзначаються i !х цш-ком успiшно можна використовувати для створення алей, груп, масивiв та со-лiтерiв. Рослини ялини з плагютропним ростом е щнним матерiалом для
створення альшнарив та живоплотiв, однак вони мало придатш для iнших ти-тв насаджень. Живоплоти, створенi з вегетативно розмножених ялин, як характеризуются плагiотропним ростом, легко шддаються формуванню, вщ-значаються оптимальною шдльшстю та густотою.
Живоплоти з хвойних - прийом, давно взятий на озброення евро-пейськими ландшафтними дизайнерами. Зелеш огорожi з ялини можуть бути абсолютно шдльними. Для цього саджати ялинки потрiбно щiльно на вщсташ не бiльше 1 м одна вщ одно!, або в шаховому порядку по 3 штуки на квадрат-ний метр. Оскшьки ялина тшьовитривала порода, вона збер^ае гiлки нижньо! частини крони до само! землт Обрiзування ялинових огорож мае бути регу-лярним i обов'язковим, оскiльки виправити недолiки запущених огорож практично неможливо.
Отже, ялини цшком успiшно можна розмножувати шляхом живцю-вання та використовувати отриманий садивний матерiал вiдповiдно до його бюлопчних особливостей практично у всiх типах насаджень.
Лгтература
1. Бшик О.В., Грабовий В.М. Ялина колюча (Picea pungens Engelm.) у насадженнях Нащ-онального дендропарку "Софйвка" НАН Укра!ни (iнтродукцiя, розмноження, культивування)// Наук. вюник НЛТУ Украши: Зб. наук.-техн. праць. - Львiв: НЛТУУ. - 2006, вип. 16.1. - С. 44-48.
2. Бшик О.В. 1нтродукщя видiв роду Picea Dietr. в Нацюнальному дендрологiчному парку "Софйвка" НАН Украши// Автохтонш та iнтродукованi Рослини Украши. - К.: Академ-перiодика, 2005. - С. 81-98.
3. Билык Е.В. Размножение древесных растений стеблевыми черенками и прививкой. -К.: Наук. думка, 1993. - 89 с.
4. Бурый Б.П. Вегетативное размножение древесных и кустарниковых пород// Лесн. журн. Сибири. - 1901, № 6. - С. 1011-1041.
5. Гиргидов Д.Я., Долголиков В.И. Отбор плюсовых маточных деревьев и вегетативное размножение хвойных пород при создании лесосеменных плантаций. - Л.: Изд-во Лен-НИИЛХ, 1962. - С. 58-65.
6. Грабовий В.М., Бшик О.В., Пономаренко В.О. Асортимент хвойних рослин Нащ-онального дендролопчного парку "Софйвка" для ландшафтного будiвництва в Правобережному Люостеапу Укра!ни// 1нтродукщя рослин на початку XXI ст.: досягнення i перспективи розвитку дослщжень: Матерiали мiжнародноi науково! конференций - К.: Фггосоцюцентр, 2005. - С. 178-180.
7. Докучаева М.И. Вегетативное размножение хвойных пород. - М.: Лесн. пром-сть, 1967. - 105 с.
8. Ермаков Б.С. Размножение древесных и кустарниковых растений зелеными черенками. - Кишинев: Штиинца, 1981. - 22 с.
9. Иванова З.Я. Биологические основы и приемы вегетативного размножения древесных растений стеблевыми черенками. - К.: Наук. думка, 1982. - 236 с.
10. Кузнецов И.С., Чупрына П.Я., Подгорный Ю.К. и др. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Голосеменные. Справочное пособие. - К.: Наук. думка, 1985. - 200 с.
11. Логгинов В.Б. Испытание некоторых способов размножения ели в Карпатах// Лесоводство и агролесомелиорация. - 1967, вып. 9. - С. 30-35.
12. Северова А.И. Вегетативное размножение хвойных древесных пород. - М.-Л.: Гос-лесобумиздат, 1958. - 143 с.
13. Тарасенко М.Т. Размножение растений зелеными черенками. - М.: Колос, 1967. - 252 с.
14. Турецкая Р.Х. Физиология корнеобразования у черенков и стимуляторы роста. -М.: Изд-во АН СССР, 1961. - 280с_
