CC BY
43
З дослщжень скам,янiлостей рентгенiвським методом дифракцiйного анашзу, а також TepMi4Horo aHanÏ3y (DTG, DTA i TG) випливае, що у складi виступають кварц i опал. ïxHrn bmïct у зразках з рiзним забарвленням може вiдрiзнятися бiльше. Нaйбiльший вмiст кварцу шдтверджено в сiрiй скам'яш-лостi, а найменше - у жовтiй. Це може свщчити про рiзнi умови творення цих скам'яншостей.
Л1тература
1. Aren B. 1992: Taxodioxylon sequorenum Goth. Przegl. Geol., vol. 40.
2. Ash S. 1998: Petrified Forest. Petrified Forest Museum Association, Arizona, USA.
3. Brzyski B. 2000: Skamieniale drzewa sprzed milionow lat na Roztoczu. Roztoczanskie spotkania T. II. Wyd. Roztoczanski Park Narodowy, Zwierzyniec 2000.
4. Heflik W. 1996: Badania skamienialych pni drzew z Roztocza. Prace Muzeum Ziemi, № 3.
5. Holzer Z., Pawlikowski M. 1994: Badania mineralogiczne skamionkowanych pni i arkozy kwaczalskiej. Archiwum mineralogiczne, T. I, z. 1.
6. Киевленко Е.Я. Декоративные разновигности цветного камня СССР "Надра". - Москва, 1989.
7. Kostyniuk M. 1967: Pnie drzew iglastych z gornego pokladu wçgla brunatnego w Turoszo-wie. Prace Muzeum Ziemi Nr 10
8. Кудрин Л.Н. Стратиграфия фалии и экологический анализ фауны палеогеновых и неогеновых отложений Подкарпатия. - Изд. Львовського Университета, 1966.
9. Laurow Z. 2002: Drzewo z odchlani wiekow. Gazeta Drzewna Nr 5
10. Laurow Z. 2002: Kamienny Las. Poznajmy Las Nr 1
11. Laurow Z. 2002: Przeslanie z archaicznych lasow. Glos Lasu Nr 7
12. Laurow Z. 2004: Mikrostruktura skamienialego drewna. Las Polski Nr 24
13. Laurow Z. 2005: Wspolczesna technika w badaniach skamienialosci drewna: analiza struktury i skladu mineralnego (cz. I). Przemysl Drzewny Nr 2
14. Maruszczak H. 2001: Skamieniale szcz^tki drzew na Roztoczu (Polska SE, Ukraina NW). Przegl^d Geologiczny, vol. 49, Nr 6
15. Pitera H. 1995: Araukarity - drzewa skamieniale z okolic Chrzanowa. Wszechswiat, tom 69, Nr 10
16. Pitera H. 1996: Mineralogia skamienialych pni drzewnych okolic Chrzanowa. Przegl^d Geologiczny, vol. 44, Nr 7
17. Raniecka-Bobrowska J. 1951: Taxodioxylon sequorenum Goth. Probka drewna skamienialego z Goraja pod Frampolem. CAG Panstw. Inst. Geolog.
18. Smolska A. 1959: W jakich drewnach kopalnych kryj^. siç sosny koninskie. Prace Inst. Geolog. T 19. _
УДК634.0.174.752 Ст. наук. ствроб. О.В. БЫик, канд. бюл. наук;
ст. наук. ствроб. В.М. Грабовий, канд. бюл. наук -
НДП "Софивка" НАН Украти
ЯЛИНА КОЛЮЧА (PICEA PUNGENS ENGELM.)
У НАСАДЖЕННЯХ НАЦЮНАЛЬНОГО ДЕНДРОПАРКУ "СОФПВКА" НАН УКРА1НИ (1НТРОДУКЦ1Я, РОЗМНОЖЕННЯ, КУЛЬТИВУВАННЯ)
Подано характеристику Picea pungens Engelm. та ii декоративних форм, що ш-тродуковаш в Нащональному дендролопчному парку "Софпвка" НАН Украши. Ав-тори дають шформащю щодо основних способiв ix розмноження та можливосп культури в Укршш.
Ключов1 слова: ялина, розмноження, щеплення, живцювання, культивування.
44
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий вкник, 2006, вип. 16.1
Senior scientific employee O. V. Bilyk; senior scientific employee V.M. Grabovyj -
NDP "Sofievka" of the NAS of Ukraine
Picea pungens Engelm. in planting of National Dendrological Park of "Sofiyivka" of the NAS of Ukraine (introduction, reproduction, cultivation)
The Picea pungens Engelm. description is given and her decorative forms, that intro-ducted in the National dendrology park of "Sofiyivka" of the NAS of Ukraine. The authors give information in relation to the basic methods of their reproduction and culture possibility in Ukraine.
Keywords: fir-tree, reproduction, inoculation, cutting, cultivation.
Ялина колюча (Picea pungens Engelm.) - це дерево до 20-30 (45) м зав-вишки 3i стовбуром до 30-60 (100) см у дiаметрi. У природних умовах росте в люовш зош Скельних пр Швшчно! Америки, де трапляеться поодиноко або в невеликих групах на висот 2000-3500 м н.р.м. вздовж рiчок на схилах швшчно! експозици. Поширена у культурi i описана в наукових та довщникових виданнях [2, 5-7, 13]. Крона щшьна конусоподiбна з правильним ярусно-суп-ротивним розмщенням гшок, що горизонтально вщходять вщ стовбура. Па-гони товст^ оранжево-червош, голi. Хвоя 1,2-3,0 см завдовжки, чотирьох-гранна, пряма або трошки зшнута, розмiщена рiвномiрно навколо пагона, щшьна, дуже гостра i колюча. Звщси i походить назва рослини - ялина колюча. Забарвлення хво! вщ зеленого до срiблясто-бiлого. З вiком сизе забарвлен-ня хво! зникае i вона набувае зеленого кольору. Тому у сизих форм Picea pungens тшьки на периферп крони хвоя сиза, а в центрi крони - зелена.
Пилування спостершаеться у другш половит травня, пiзнiше iнших видiв ялини. Мiкростробiли червонi. Шишки цилшдричш 5-10 см завдовжки i 2-3 см у дiаметрi, до дозрiвання зеленi, зеленувато-жовтi або червонуватi, а у зршому станi свiтло-коричневi; луски тоню, продовгувато-ромбiчнi, по краях хвилясл, на вершинi зубчастi. Дозрiвають у серпнi. При дозрiваннi насш-ня з шишок висипаеться, а шишки протягом року лишаються на деревь На-сiння буре, коло 3 мм завдовжки. Плодоносить майже щорiчно, але добрi врожа! спостершаються з перiодичнiстю у 2-3 роки.
В умовах природного ареалу тривалють життя Picea pungens сягае до 400-600 роюв. В Gвропi культивуеться з середини XIX ст. В Укра!'ну штроду-кована Нiкiтським боташчним садом у 1858 р. [2], i у теперiшнiй час набула значного поширення в озелененнi. У "Софивку" ялину колючу iнтродукував проф. В.В. Пашкевич у 1885-90 рр. [9]. Сьогодш Picea pungens в насадженнях Нащонального дендролопчного парку "Софивка" НАН Укра'ни представлена п'ятьма формами:
"Argentea" - "Срiбляста", з хвоею срiблястого кольору. У "Софй'вщ" росте понад 20 рослин насшневого походження, бшьшють з яких мюцево! репродукци та одна рослина, отримана у 1993 р. з дендропарку "Тростянець" Чернтвсько! областi.
"Glauca" - "Блакитна", з зеленувато-блакитною хвоею. В експозищях парку "Софивка" та на дослщно-виробничому розсаднику росте понад 100 рослин насшневого та вегетативного походження вжом вщ 2 до 100 роюв. Бшьшють рослин вирощено iз насiння мюцево! репродукци.
"Glauca compacta" - "Блакитна компактна" - це дуже щiльна, карлико-ва форма. Хвоя зеленувато-блакитного кольору. 1нтродукована шляхом щеп-лення на ялинi звичайнш живцiв, привезених у 1990 р. iз Kурнiка (Польща).
"Glauca globosa" - "Блакитна кулеподабна" - карликова форма плоско-за-округлена, дуже щшьна. Хвоя зеленувато-блакитна. 1нтродукована шляхом щеп-лення на ялинi звичайнiй живщв, привезених у 1990 р. iз Варшави (Польща).
"Viridis" - "Зелена", з зеленою хвоею. Отримана внаслщок добору при насiнневому розмноженнi ялини колючо!" "БлакитноГ на дослщно-виробни-чому розсаднику "Софивки".
Проведенi багаторiчнi спостереження за рослинами Picea pungens шд-твердили придатшсть ïï до широко1' культури в Украïнi. Ялина колюча добре витримуе осшт заморозки та зимовi морози. У зв'язку з шзшм розпусканням бруньок не ушкоджуеться весняними заморозками. Дуже добре переносить л^ню засуху. Невибаглива щодо вологост та родючостi грунту. Витримуе надмiрне зволоження та лужнiсть грунтiв. Не ламаеться при сильних сшгопа-дах, в^остшка. Колюча, запашна хвоя запобшае пошкодженню рослин тва-ринами. Стшка проти забруднення пилом та газами. Найкраще серед ялин переносить пересадку як у молодому, так i у дорослому вщй Однак, росте по-вшьшше, нiж ялина звичайна.
Завдяки гарнш формi крони та забарвленню хво1' P. pungens вважають найдекоратившшою серед ялин. У садово-парковому будiвництвi ïï можна широко застосовувати в масивах, групах, живих загорожах та у виглядi соль терiв. Враховуючи високий вмiст фiтонцидiв, що мають сильнi бактерициднi властивост i сприяють очищенню повiтря вщ хвороботворних мжрооргашз-мiв, ялина колюча заслуговуе використання при озелененш дитячих садочюв, шкiл, лiкарень, санаторiïв, будинюв вiдпочинку та iнших установ. Добре шд-даеться обрiзцi та формуванню, тому ïï можна з усшхом використовувати в тошнарному мистецтвi.
Особливо велике значення у декоративному плаш мають садовi фор-ми з сизою хвоею, що добре гармонуе з зеленими та яскраво забарвленими в осшнш перюд листками, а також рiзнокольоровими квггами. На невеликих дшянках, в оформленнi квiткових партерiв, альпiнарiях, скельних садах гар-ний вигляд мають P. p. "Glauca compacta" та P. p. "Glauca globosa", як коре-невласш, так i щеплеш на штамбах рiзноï висоти.
Таким чином, P. pungens та ïï декоративш форми заслуговують широкого використання в озелененш. Однак, сьогодш гостро стоггь питання наяв-нос^ садивного матерiалу на декоративних розсадниках. Тому, ми провели ряд дослщжень щодо розмноження ялини колючоï та ïï декоративних форм в умовах культури.
Загальновщомо, що отримання однорщного садивного матерiалу декоративних форм вшх деревних рослин можливе тшьки за умови розмноження шляхом живцювання чи щеплення, тому що при цьому збершаються ï^ формовi вщмшность Вивченням цих способiв розмноження форм ялини колючо].', особливо ïï блакитноï форми займалось багато дослщниюв [1, 3, 4, 8, 10, 11 i ш.]. У наших дослiдах живцювання було проведено в умовах штучного туману за ме-
4б
36Í|)iiiik нaуково-технiчних праць
Науковий ¡¡¡сник, 2006, вип. 16.1
тодикою Р.Х. Турецько! [12], М.Т. Тарасенка [11] та 3.Я. 1ваново1 [4]. Щеплен-ня, наприклад, робили серцевиною на камбiй за методикою С.П. Проказiна [10].
У результатi наших дослщжень та дослiджень iнших авторiв [3, 4, 11] ялина вщнесена до важковкорiнюваних порiд. Тривалiсть коренеутворення живщв ялини становила в рiзних варiантах наших дослiдiв вiд 50 до 280 дшв. Швидше всього укоршювалися живцi, заготовленi у зимовий перюд (лютий), що зберiгалися до висаджування на вкоршення, яке проводили у квггш, у во-логих умовах за температури 2-4 °С. У свiжозаготовлених живцiв весняних, а також осштх та зимових строюв живцювання перiод коренеутворення стано-вив 80-150 дшв. Найбшьш тривалий перюд укоршення у живцiв лiтнiх строюв живцювання. Додатковi коренi у живщв ялини утворюються в основному в нижнш частинi, в бшьшосп випадкiв на мiсцi зрiзу або бшя нього.
Укорiнюванiсть стеблових живщв форм ялини колючо! значною мь рою залежить вiд строкiв заготiвлi живцiв та 1х висадки на вкоршення, вшу маточних рослин, розмiрiв та мюцеположення живцiв на маточнш рослинi, умов вирощування маточних рослин та багатьох шших екзогенних та ендо-генних чинникiв. Так, живщ P. pungens "Glauca", заготовленi шд час набу-хання бруньок з великих осьових пагошв 25-30-рiчних рослин укоршювалися у середньому на 4,5 %. Боковi живщ, вщрваш з "п'яткою", тобто розшире-ною за рахунок кори та минулорiчноl деревини основою, зi стебел тих же дерев, укоршювалися на 20-30 %. Укоршювашсть таких же живщв з "п'яткою", заготовлених з дворiчних Ыянщв P. pungens "Glauca", становила 90-100 %, зi столiтнiх дерев - 2-10 %.
Для отримання позитивних результатiв укорiнення стеблових живщв P. pungens необхщно дотримуватись оптимального режиму зовшшнього се-редовища укоршення. 1з дослiджених нами субстратiв найкрашд результати отримано при укорiненнi живщв у двошаровому субстратi: нижнiй шар - по-живна сумiш, верхнш - крупнозернистий рiчковий пiсок товщиною 3-4 см. Оптимальш умови зволоження створюються за допомогою установки штучного туманоутворення. У жарю сонячш дш живщ ялини, що вкоршюються, потребують притiнення.
Укорiненi живцi висаджували на дорощування у вiдкритий грунт та у контейнери. Для дорощування укоршених живщв ялини потрiбно не менше 4-10 рокiв.
Для декоративних форм P. pungens ефективнiшим способом розмноження е щеплення. Приживлення щеплень, так як i вкоршення живщв, значною мiрою залежить вщ екзогенних та ендогенних чинниюв. При цьому вели-ке значення мають строки щеплення та заготiвлi живцiв. Добрi результати ми отримали при проведеннi щеплень у весняний (березень - травень) i лггнш (червень - липень) перiоди в умовах вщкритого грунту та взимку (лютий) на викопаних тдщепах, а при теплш погодi - i в умовах вщкритого грунту. При проведенш щеплень у серпш та восени ми отримали значно гiршi результати. Найкраще (60-93 %) приживалися щеплення, зроблеш у весняний перюд.
Компактш карликовi форми ялини колючо!, пришепленi на штамбi, мають дуже гарний вигляд. Необхщно зазначити, що при розмноженш форм
ялини колючо1 мСрiблястоïм та "БлакитноГ стебловими живцями або щепленням у бiльшостi випадюв спостер^аеться плагiотропний picT отриманих саджанщв. У пеpшi три роки ортотропний picт мають тiльки рослини, вирощеш i3 живцiв, заготовлених з осьових пагонiв першого та другого порядюв. Рослини декоративних форм ялини колючо! з плагiотpопним ростом е цiнним матеpiалом для створення альпiнаpiïв, а для iнших типiв насаджень вони мало пpидатнi.
Отже, штродуковаш в Нацiональному дендpологiчному парку "Софь !вка" НАН Украши ялина колюча та ïï декоративш форми - "Блакитна", "Блакитна компактна", "Блакитна кулеподiбна", та "Сpiбляcта" - заслуговують широкого використання у зелених насадженнях Украши. Ефективним способом ïx масового розмноження е живцювання та щеплення.
Лгтература
1. Гиргидов Д.Я., Долголиков В.И. Отбор плюсовых маточных деревьев и вегетативное размножение хвойных пород при создании лесосеменных плантаций. - Л. : Изд-во Лен-НИИЛХ, 1962. - С. 58-65.
2. Деревья и кустарники СССР. - М.-Д. : Изд-во АН СССР, 1949, т. 1. - 464 с.
3. Ермаков Б.С. Размножение древесных и кустарниковых растений зелеными черенками. - Кишинев: Штиинца, 1981. - 222 с.
4. Иванова 3.Я. Биологические основы и приемы вегетативного размножения древесных растений стеблевыми черенками. - К.: Наук, думка, 1982. - 236 с.
5. Колесников А.И. Декоративная дендрология. - М.: Лесн. пром-сть, 1974. - 703 с.
6. Крюссман Г. Хвойные породы. - М.: Лесн. пром-сть, 1986. - 255 с.
7. Кузнецов С.И., Чупрына П.Я., Подгорный Ю.К. и др. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Голосеменные. Справочное пособие. - К.: Наук, думка, 1985. - 200 с.
8. Логгинов В.Б. Испытание некоторых способов прививки ели в Карпатах// Лесоводство и агролесомелиорация. - 1967, вып. 9. - С. 30-35.
9. Научный отчет за 1960 год. Ботаническая инвентаризация насаждений дендропарка "Софиевка". - Умань, 1960. - 258 с.
10. Проказин Е.П. Новый метод прививки хвойных для создания семенных участков// Лесное хоз-во. - 1960, № 5. - С. 22-28.
11. Тарасенко М.Т. Размножение растений зелеными черенками. - М: Колос, 1967. - 252 с.
12. Турецкая P.X. Физиология корнеобразования у черенков и стимуляторы роста. -М.: Изд-во АН СССР, 1961. - 280 с.
13. Krussman G. Die Nadelgeholze. - Ibid., 1979. - 264 p.
УДК 502.3 630 Ст. викл. Н.Г. Лук'янчук, канд. с.-г. наук -НЛТУ Украши;
шженер-лкопатолог О.В. Бурмас - Центр "Львiвлiсозахист"
БЮШДИКАЦШШ МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ ВИРОБНИЧОÏ
Д1ЯЛЬНОСТ1 ЗАЛ1ЗНИЦЬ
Дослщжено вмют важких металiв у рослиннш сировиш захисних смуг залiзни-ц методом атомно'1 абсорбцп та калiбрувального графша. Визначено види рослин, здатних нагромаджувати надмiрну кшьюсть шкщливих речовин.
Senior teacher N.G. Lukyanchuk-NUFWTof Ukraine; engineer forest-pathology O.V. Burmas - Center of "L'vivlisozahyst"
Biological indications methods of researches of production activity of railways
Maintenance of heavy metals is explored in vegetable raw material of defences zonal of railway by the method of atomic absorption and calibrating graph. Certain types of plants able to accumulate the surplus amount of harmful matters.
48
Збiрник науково-техшчних праць
