CC BY
53
УДК 94(477)"1921" UDC
DOI: 10.17223/18572685/53/15
УЕНЕР1ВСЬКА КОНСП1РАЦ1Я В БЕССАРАБ1Т: СТВОРЕННЯ П1ДП1ЛЬНИХ СТРУКТУР ТА ТХ ОРГАН1ЗАЦ1ЙНО-БОЙОВА Д1ЯЛЬН1СТЬ НА П1ВДН1 УКРАТНИ (1921 р.)
1.В. СР16НЯК1, М.Г. Пал1енко2
1 Кшвський унiверситет iM. Б. Гршченка УкраТна, 04053, м. КиТв, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2 E-mail: i.sribniak@kubg.edu.ua 2 КиТвський нацюнальний унiверситет iM. Т. Шевченка УкраТна, 01601, м. КиТв, вул. Володимирська, 60 E-mail: mpaliienko@gmail.com
Авторське резюме
У статт здiйснено аналiз процесу створення на теренах Бессараби пiдпiльних ан-тибiльшовицьких структур уенерiвськоi полiтичноi приналежностi та деяк епiзоди !х оргашзацшно-бойово! дiяльнiсть на швдш Укра1ни впродовж 1921 р. Вже напри-кiнцi зими 1921 р. у цьому репош була розгорнута I (Пiвденна) повстанська група арми УНР на чолi з генералом А. Гулим-Гуленко, та започатковане таемне вщряд-ження до Укра!ни старшин-органiзаторiв повстанських загонов. У вересн 1921 р. у Бессарабii було розпочато формування т. зв. Бессарабсько! групи повстансько! арми УНР, що мала перетнути бiльшовицько-румунський кордон та шщювати повстання на пiвденному заходi Укра!ни. В нiч з 18 на 19 листопада нею була здШснена спроба захопити мiсто Тирасполь, яка закончилась невдачею. Поразка цього виступу приз-вела до згортання партизансько-повстанського руху на пiвднi Укра!ни та демонтажу всього уенерiвського пщптля в Бессараби!.
Ключовi слова: повстанцу партизанський рух, штаб, старшини, Гулий-Гуленко, Бес-сарабська група.
УНР-ОВСКАЯ КОНСПИРАЦИЯ В БЕССАРАБИИ:
СОЗДАНИЕ ПОДПОЛЬНЫХ СТРУКТУР И ИХ ОРГАНИЗАЦИОННО-БОЕВАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ НА ЮГЕ УКРАИНЫ (1921 г.)
И.В. Срибняк1, М.Г. Палиенко2
1 Киевский университет им. Б. Гринченко Украина, 04053, г. Киев, ул. Бульварно-Кудрявская, 18/2
E-mail: i.sribniak@kubg.edu.ua 2 Киевский национальный университет им. Т. Шевченко Украина, 01601, г. Киев, ул. Владимирская, 60 E-mail: mpaliienko@gmail.com
Авторское резюме
Проанализированы процесс создания в Бессарабии подпольных антибольшевистских структур УНР-овской политической принадлежности и некоторые эпизоды их организационно-боевой деятельности на юге Украины в течение 1921 г. Уже в конце зимы 1921 г. в этом регионе была развернута I (Южная) повстанческая группа армии УНР во главе с генералом А. Гулым-Гуленко и начата тайная переправка на Украину офицеров - организаторов повстанческих отрядов. В сентябре 1921 г. в Бессарабии началось формирование т. н. Бессарабской группы повстанческой армии УНР, которая должна была пересечь советско-румынскую границу и инициировать восстание на юго-западе Украины. В ночь с 18 на 19 ноября группой была предпринята попытка захватить город Тирасполь, которая закончилась неудачей. Провал этой вылазки привел к сворачиванию повстанческого движения на юге Украины и демонтажа всего УНР-овского подполья в Бессарабии.
Ключевые слова: повстанцы, партизанское движение, штаб, офицеры, Гулый-Гу-ленко, Бессарабская группа.
THE UPA UNDERGROUND IN BESSARABIA: ITS STRUCTURES AND ORGANIZATIONAL AND MILITARY ACTIVITY IN SOUTHERN UKRAINE
(1921)
I.V. Sribnyak1, M.G. Paliienko2
1 Borys Grinchenko Kyiv University 18/2 Bylvarno-Kydryavska Street, 04053, Ukraine E-mail: i.sribniak@kubg.edu.ua 2 Taras Shevchenko National University of Kyiv 60 Volodymyrska Street, Kyiv, 01601, Ukraine E-mail: mpaliienko@gmail.com
Abstract
This article attempts to shed light on the creation and activity of the political, anti-Bolshevik underground structures of the Ukrainian People's Army (UPA) in Bessarabia and Southern Ukraine. The First (Southern) UPA insurgent army group led by General Andrii Hulyi-Hulenko was deployed on the territories of Mykolaiv, Odessa, and Kherson governorates, as well as partly in Podillia and Katerynoslav governorates. The group was divided into five insurgent districts where separate command units and intelligence services were established. The task of district commanders was to prepare a general military insurgency. The officers from Poland and Romania were sent to fill in command units personnel, and new checkpoints were founded to facilitate their movement across the border. The command unit in Chisinau coordinated the activity of all formations. In September 1921, the main command unit received a task to launch the creation of Southern (Bessarabian) strike force that, according to the plan of the UPA political authorities, would have to cross the border and trigger an insurgency in Southern Ukraine meant to distract the Bolsheviks from the main direction of the insurgency. In October 1921, a command was received to start active offensive actions in Southern Ukraine, but its implementation was delayed several times because of the lack of arms. It was not until the night of November 19 when the strike force crossed the Dniester and made an attempt to seize Tiraspil. However, as the squad's actions were poorly coordinated and the strike force was outnumbered by the Bolshevik troops, this attempt was not a success. After the hours-long battle, the insurgents were forced to retreat to the Dniester and begin an assault across the river under double fire from Soviet and Romanian border guards. The failure caused general weakening of the insurgent
movement in Southern Ukraine and the general collapse of the UPA underground resistance movement in Bessarabia.
Keywords: insurgents, guerilla movement, headquarters, petty officers, Hulyi-Hulenko, Bessarabian group.
Дослщжувана проблема почала розроблятись украТнськими Жориками вже з початку 1960-х рр., коли свгг побачила коротка розвщка про один з центральних епiзодiв збройноТ протидп бтьшовицькш владi в УкраТнi з боку емiграцiйних структур УНР (Вдовиченко 1961: 9-12). З перервою у тридцять роюв робота з вивчення щеТ теми була поновлена виходом ще кiлькох публiкацiй, для написання яких були використаш документи з киТвських архiвiв, i зокрема - Центрального державного архiву вищих органiв влади та управлшня УкраТни. Зав-дяки цьому було зiбрано першу - джерельне пщкртлену - але, все ще фрагментарну iнформацiю про дiяльнiсть уенерiвського пiдпiлля на пiвднi УкраТни, а також його зв'язок з емiграцiйними вшськовими осередками УНР, керiвнi структури яких перебували в Бессараби (Срiбняк 1994а: 23-25; Срiбняк 1994b: 15-17; С^бняк 1997: 88-91).
За останню чверть столiття iсторiографiя даноТ проблеми поповни-лась кiлькома статтями та роздтами у монографiчних до^дженнях, автори яких зосередили свою увагу на рiзних аспектах дiяльностi як згадуваних пщптьних структур УНР, так i особливостей розгортання партизансько-повстанського руху на твдш УкраТни. Так, зокрема, М. Павленко навiв деякi факти з дiяльностi штабу I ^вденноТ повстан-ськоТ групи (з мкцем осiдку в Кишиневi) та оргашзацшних зусиль генерал-хорунжого А. Гулого-Гуленка, що мали своею метою активЬ зацiТ партизансько-повстанського руху на твдш УкраТни, подавши це в контексп «радянсько-румунського дiалогу навколо проблеми iнтернованих» (Павленко 1999: 288-291). Деяк аспекти створення та агентурно-оргашзацшноТ роботи штабу згадуваноТ групи - але вже у контексп дiяльностi Партизансько-повстанського штабу арми УНР -були висвгглеш в ще однш публкацп автора цiеТ статп (Срiбняк 2001: 107-120). Значний обсяг шформацп про участь А. Гулого-Гуленка в оргашзацп уенерiвськоТ партизанки на твдш УкраТни було наведено й в он-лайновш книзi Р. Коваля (Коваль 2006).
Але найактившше дана проблематика стала розроблятись вже за ктька ромв, коли низка молодих дослщнимв обрала цю та сумiжну з нею проблематику об'ектом своТх дисертацiйних дослiджень. Завдяки цьому вийшла друком цiла низка публiкацiй, автори яких увели до наукового об^у значну кшьюсть архiвних джерел, достатньо повно вщтворивши як специфiку розгортання партизансько-повстан-ського руху на твдш УкраТни, так i внесок структур уенерiвськоТ
констрацп в Бессарабп в його шстрування. Одним з промоторiв науковоТ розробки щеТ теми та ТТ популяризацп був Я. Файзулiн, зусил-лями якого уявлення ^ориюв про участь БессарабськоТ повстанськоТ групи у Другому зимовому походi армiТ УНР набули чггкших обрисiв (Файзулiн, Скальський 2008: 23-27; Файзулш 2011: 367-388).
Грунтовно цю проблему дослiджував й В. Василенко, який як-найповнiше використав матерiали Галузевого державного архiву Служби безпеки УкраТни, що дозволило йому реконструювати процес пiдготовки антибiльшовицького збройного постання в УкраТш у 1921 р., а також участь у цьому керiвництва та ствробггнимв штабу ^в-денноТ (БессарабськоТ) групи вшськ УНР (Василенко 2008: 138-196; Василенко 2011: 94-125). Ще один дослщник С. Боган зосередився на дослщженш партизансько-повстанського руху на пiвденному за-ходi УкраТни, опублiкувавши за результатами своеТ пошуковоТ роботи окрему монографт (Боган 2013).
Але потреба збагачення джерельно-документального пщфунтя даноТ дослiдницькоТ проблеми вимагае продовження пошуковоТ роботи в архiвах рiзних краТн. Слщ вiдзначити, що вiдрадним явищем у цьому став вихщ цiнноТ збiрки документiв (з киТвських архiвосховищ), ознайомлення з матерiалами якоТ суттево розширюе нашi знання про дiяльнiсть уенерiвськоТ конспiрацiТ на пiвднi УкраТни. Великий обсяг фактичноТ iнформацiТ про поточну роботу майже вах спiвробiтникiв штабу I групи мктить низка докумен^в (i зокрема № 13 «Доповщь сотника Василюка про хiд оргашзацп повстання проти бiльшовикiв на твдш УкраТни у червнi-груднi 1921 р.»), ям були опублiкованi дослiдником В. Власенком (Власенко 2008).
Надзвичайно важливе джерельне значення мають й документи, ям зберiгаються в Нацiональнiй установi iм. Оссолiнських у Вроцлавi (Польща). Вони мiстять значний обсяг шформацп, яка додатково про-яснюе рiзнi аспекти дiяльностi Партизансько-повстанського штабу
(ППШ) в БессарабiТ та на твдш УкраТни ^Ю 1).
***
Вшськова поразка армiТ УкраТнськоТ НародноТ Республки у листо-падi 1920 р. та ТТ вiдступ до меж Польщi та РумунiТ ще не означали завершення ТТ збройного протистояння з бтьшовицькою Росiею. Державний Центр (ДЦ) УНР в екзилЬ який у цей час перебував у Тарнов^ Польща, плекав надп активiзувати партизансько-повстан-ський рух в УкраТш та iнiцiювати в нiй загальне збройне повстання. На думку провщних украТнських полiтичних дiячiв в емiграцiТ, поява в такiй ситуацiТ на украТнських землях армп УНР та ТТ усшшш бойовi
дм могли дестабшзувати становище бiльшовицькоí влади i за спри-ятливих умов навггь призвести до íí повалення. З огляду на це сво1м першочерговим завданням ДЦ УНР вбачав надання оргашзацшно-матерiальноí допомоги партизанським загонам та мкькому пiдпiллю в рiзних регiонах Украши (але тiльки тим, ям провадили свою дiяль-шсть пiд гаслами вiдновлення Укра'нсько' Народно' Республки та визнавали зверхнiсть и уряду), а також реалiзацiю комплексу заходiв для пiдготовки загального повстання в Украшк
Тому вже 21 ачня 1921 р. голова директорп i головний отаман вiйськ УНР С. Петлюра на засiданнi Ради народних м^ст^в порушив питання «про необхщшсть всебiчноí роботи уряду в справi оргаш-зацií повстання в Укра^ проти бiльшовицькоí влади». На цьому ж засщанш С. Петлюра запропонував заснувати спещальний фонд, кошти з якого мали використовуватись для забезпечення постшного зв'язку ДЦ УНР з повстанськими оргашзащями в УкраМ та подальшоí загальноí координацií дш останнiх. Наступним кроком мало стати вироблення певного плану боротьби, обов'язкового для виконання уама пщптьними структурами, ям визнавали владу УНР. НарештЬ для здiйснення загального керiвництва партизанським рухом в УкраМ (а тзшше - й самим повстанням) мав бути створений й спещальний таемний керiвний осередок (ЦДАВО 1: 21; ЦДАВО 2: 75).
Вс ц завдання покладались на створений у кшц сiчня 1921 р. Партизансько-повстанський штаб (ППШ) при Головнiй командi вiйськ УНР на чолi з командуючим 4-ю Киíвською стрiлецькою дивiзiею армií УНР генерал-хорунжим Ю. Тютюнником. Останнiй мав багатий досвiд використання рiзних форм i методiв партизанськоí боротьби, бо колись очолював штаб партизанських формувань отамана ГригорЧва. Штаб пiдлягав безпосередньо С. Петлюрi (як головнокомандуючому всiма украíнськими регулярними i повстанськими вiйськами УНР) та мав виршувати всi питання, що були пов'язанi зi збройною протидiею бiльшовицькiй владi в Украíнi та впровадженням у життя сталоí системи оргашзацп майбутнього загального збройного повстання.
Спочатку ППШ перебував у ТарновЬ але в квггш 1921 р. - у зв'язку зi збтьшенням обсягу своеí дiяльностi - був перенесений до Львова. Весь час штаб провадив свою роботу в лснш кооперацп з польською вшськовою розвiдкою («Двуйкою»), яка отримувала завдяки цьому потрiбну íй агентурну шформацт про полiтичний та вiйськовий стан УСРР. У порозумшш з фею польською спецслужбою на польсько-ра-дянському кордош була створена мережа контрольно-перепускних пунклв, якi використовувались кур'ерами та емкарами ППШ для виконання рiзних розвiдувально-агентурних завдань на теренах Радян^^ Украíни (Срiбняк 2001: 107-111).
^м територп ЗахщноТ УкраТни ДЦ УНР в екзилi розраховував ви-користати й територт окупованоТ румунами Бессарабп, в межах якоТ перебувала точно невстановлена кшьмсть воякiв деяких частин армiТ УНР та бiйцiв зi складу мiгруючих партизанських формувань, що мали на прикордонних бессарабських землях своТ опоры бази (здшснити точний обрахунок Тх кiлькостi не видаеться можливим через брак документальних джерел, але очевидно, що Тх число коливалось вщ ктькох сотень до одыеТ тисячi осiб. - 1.С., М.П.). Ця обставина також розглядалась ДЦ УНР як один iз сприятливих факторiв, що дозволив би виршити проблему з комплектуванням майбутых пiдпiльних структур на пiвднi УкраТни.
Дуже важливе значення мало й те, що ще з 1919 р. украТнська дипломаля пiдтримувала з румунським урядом як офщшы, так i неофiцiйнi контакти, якi були зумовлеы бажанням УНР використати офщшний Бухарест у якостi свого вшськово-полггичного союзника. Такi сподiвання пiдкрiплювались тим, що останнш також розраховував використати штернованих на своТй територп воямв армiТ УНР та повстанщв для дестабiлiзацiТ бiльшовицького запiлля у разi загострення радянсько-румунських стосункiв.
З огляду на це румунський уряд вважав за доцтьне не переш-коджати у створены та подальшому функцiонуваннi на окупованих Румунiею бессарабських землях таемних украТнських вшськових структур, покликаних об'еднати партизансько-повстанський рух на твды УкраТни тд прапором УНР. Водночас румунська влада не афЬ шувала свою моральну пiдтримку уенерiвцiв, не бажаючи зв'язувати себе жодними формальними зобов'язаннями перед екзильним урядом УНР. Така настанова офщшного Бухаресту була обумовлена й тим, що останнш холв зберегти «обличчя» у мiждержавному дiалозi з бтьшовицькою Роаею та не загострювати стосунки з ТТ урядом, достатньо добре усвщомлюючи всю небезпеку цього.
Але зрештою бажання розiграти уенерiвську «карту» перемогло, i вже у лютому 1921 р. заходами ППШ на твденному заходi УкраТни було розгорнуто «Пiвденний повстанський фронт», реорганiзований невдовзi у I (Пiвденну) повстанську групу армп УНР. Територiально зга-дувана група охоплювала терен МиколаТвськоТ, ОдеськоТ i ХерсонськоТ губернiй, а також твдень Подiлля та захiдну частину Катеринослав-щини та подiлялась на п'ять повстанських райоыв. Географiчно терени групи були обмежеы на заходi радянсько-румунським кордоном (рiка Днiстер), на твды - Чорним морем, на сходi - Дыпром, на пiвночi лiнiею Ямпiль-Вапнярка-Черкаси (ЦДАВО 3: 11-19).
Командувачем групи було призначено полковника А. Гулого-Гулен-ка, штаб якого розмщувався у Кишинев^ З метою ознайомлення з
ситуащею у дорученш йому повстанськiй rpyni та надання отаманам повстанських загоыв керiвних вказiвок вiд ППШ - А. Гулий-Гуленко взимкy-навеснi 1921 р. ктькаразове переходив радянсько-румунсь-кий кордон та здшснював тривалi й небезпечнi подорожi пiвднем Украши. Пiд час одного з таких вщряджень його було поранено (ZNiO 2), i деякий час командувач групи перебував на лкуваны. Його дiяль-нiсть була вже на початку весни 1921 р. пдно вщзначена головним отаманом вшськ УНР С. Петлюрою. У свош власнорyчнiй резолюци вiйськовомy мшктру УНР на одному з рапор^в А. Гулого-Гуленка С. Петлюра - «за поход в запшля ворога серед дуже тяжких обставин, за персональну бойову хоробркть i оргашзацшно-державш заслуги в справi оргаызаци' повстання» нагородив полковника А. Гулого-Гу-ленка «рангою генерал-хорунжого арми УНР з старшинством з часу переходу р. Збруч» (ZNiO 3).
По'|'здки А. Гулого-Гуленка на твдень Украши та надана ним ор-ганiзацiйна допомога кшьком мiсцевим партизанським ватажкам об'ективно причинились до активiзацiï повстанського руху в цьому репош. Але важлившим завданням було вiдрядження сюди старшин-органiзаторiв, якi би залишались у партизанських загонах на постшш основi (у якостi iнстрyкторiв). Вкрай необхщним було й призначення старшин (з вщповщним досвiдом та органiзацiйно-дiловими якостя-ми) на посади начальникiв повстанських райошв, Тх штабiв, служб розвщки та зв'язку. Тому ще взимку 1921 р. А. Гулий-Гуленко активiз-ував пошук кандидатiв з числа старшинства, здатних виконувати таю вщповщальы завдання. З огляду на те, що у цей час на теренах Румуни' перебувала значна кшьюсть штернованих старшин арми' УНР (Срiбняк 2017: 122-136), мiсця Тх утримання з метою пошуку добровольцiв регулярно вщвщували представники А. Гулого-Гуленка (ZNiO 2).
Начальник групи також розраховував знайти бажаючих вщпра-витись на партизанку до радянсько!' Украши i серед тих колишшх воякiв арми' УНР, ям перебували на роботах у селах Бессараби' в безпосереднш наближеносп до радянсько-румунського кордону (ча-стина з них час вщ часу брала участь у нападах на червоноармшсьм загони та радянськ шституци на прикордоннi, а тсля цього знову поверталась до Бессараби'). Але вже невдовзi генерал А. Гулий-Гуленко переконався, що вщнайти серед них достатню кiлькiсть старшин-ор-ганiзаторiв з вiдповiдним досвiдом та квалiфiкацiями не видаеться можливим. З огляду на вщсутшсть в Румуни' достатньо!' кiлькостi бажаючих вирушити до Радянсько'| Украши, останнiй клопотався перед начальником ППШ генералом Ю. Тютюнником про вщрядження для ще!' мети старшин з Польшу до Бессараби'. Вже у березш 1921 р. до А. Гулого-Гуленка були вщправлеш першi посланцi ППШ, що дозво-
лило зробити першi Тх призначення на рiзнi посади в повстанських районах ^Ю 4).
У цей час до УкраТни для замщення посад цивтьних комiсарiв окремих репошв вiдряджались й особи з числа вшськових урядовщв армп УНР. До цiеТ категорп, зокрема, належав В. Скляр (у 1920 р. вш посiдав посаду прифронтового комкара при 4-й КиТвськш стрiлецькiй дивiзiТ вiйськ УНР), який мав виТхати у серединi березня 1921 р. на твдень УкраТни як представник Партизансько-повстанського штабу ^Ю 5). Але вщбув вiн до Бессарабп лише через мкяць, про що свщчить його лист дружит та доньц вiд 18 квггня 1921 р. (ZNiO 6).
Причиною такого довгого його очкування (так само як й шших груп украТнських старшин) могло бути довге залагодження вах формальностей для перетинання польсько-румунського кордону. Рiч у лм, що навггь маючи вiдповiднi дозволи на перетин кордону вщ польськоТ вiйськовоТ влади, посланцi ППШ зус^чались з рiзними штучними проблемами ще на польському боц кордону. Справа в лм, що його легальний перетин потребував як вiзи МЗС Польшу, так i румунськоТ влади, а в разi вiдсутностi будь-якоТ з них польсько-румунський кордон довелось переходити нелегально, що тягнуло за собою й додатковi матерiальнi витрати. Але попри це, вщрядження украТнських старшин з Польщу до Румунп продовжувалось i надалi.
Завдяки цш кадровiй допомозi стала можливою активiзацiя пар-тизансько-повстанського руху на твдш УкраТни, зокрема - в межах (Балтського i Ольгопольського повтв ПодiльськоТ губернiТ та далi на схщ до Вапнярки). У цьому репош, зокрема, дiяли загони отамана С. Заболотного, який був призначений начальником 5-го повстансь-кого району. Вщрядження до цього району кадрових старшин армп УНР дозволила С. Заболотному створити мщне постшне ядро свого загону (до 800 повстанщв при 16 кулеметах). Сили повстанщв у цьому район поднялись на окремi загони пiд проводом призначених С. Заболотним отамашв, у оперативнш пiдлеглостi йому перебувала Придшстрянська партизанська бригада на чолi з отаманом I. Юршу-лом ^бняк 1997: 90-91).
Добре налагоджена служба розвщки та розгалужена агентурна мережа (у т. ч. й деяких бтьшовицьких частинах) уможливлювали Заболотному розробку та проведення широкомасштабних парти-занських операцш проти бiльшовицьких вiйськ. Найпоказовшою в цьому вiдношеннi була партизанська ак^я 2 квiтня 1921 р., коли вщдт отамана Кошового (близько 200 повстан^в) стрiмким ударом зумiв захопити повiтове мiсто Ольгополь, де мктився штаб 12-Т бтьшовицькоТ стрiлецькоТ дивiзiТ. В бою загинув начдив А.Рева, що внесло на короткий час повну дезоргашзацт в дм пiдроздiлiв 12-Т
дивiзiï та дозволило партизанам майже без втрат залишити мкто (ЦДАГО 1: 47).
Зрештою, у 1921 р. практична вся територiя Пвденно-Захщно'| Украши була просякнута yенерiвським пiдпiллям - таемш шфор-матори та агенти повстанських отамаыв або ППШ дiяли практично у кожному селк У мктах дiяли повстанськi комiтети (повстанкоми), ям накопичували зброю, залучали до сво'х лав всiх незадоволених радянською владою, проводили збiр агентyрно-розвiдчоï iнформацiï про дислокован в мiстах пiдроздiли Робоче-селянсько' Червоно' ар-мiï та структури бiльшовицькоï ЧК. До числа найбтьших повстанкомiв, якi визнавали зверхнiсть емiграцiйного уряду УНР, належали зокрема одеська губернська повстанська органiзацiя, обласний повстанський ком^ет Катеринославщини, Херсонщини i Таври, Холодноярський повстанком Право- i Лiвобережноï Украши. Кожна з цих оргашзацш об'еднувала значну мльмсть активних противнимв бiльшовицького режиму (вiд кiлькох сотень в Одес до 2-3 тис. в район Холодного Яру на Черкащиш) (Срiбняк 2001: 112-114).
Але найефективнiшим чинником для дестабiлiзацiï радян^^ влади в Украïнi ППШ вбачав бойову дiяльнiсть партизанських загонiв, ям могли би опанувати обширною територiею та тривалий час ïï утримувати, уможливлюючи в такий спосiб дiевy допомогу регулярним формуванням армiï УНР. Поява останых на yкраïнських землях дозволила би перейти вщ стихшних до органiзованих форм боротьби з радянською владою та досягти вирiшальноï переваги. Тому присутысть у партизанських загонах досвщчених старшин розглядалась ППШ як один з найголовшших чиннимв, який забезпечив би початковий устх у протистояннi з частинами регyлярноï бiльшовицькоï армiï. Вщтак А. Гулий-Гуленко докладав всiх зусиль аби збшьшити кiлькiсть старшин, ям вiдряджались з рiзними дорученнями до Украши. Для полегшення процесу переходу кордону заходами начальника групи на р. Дшстер було облаштовано млька контрольно-перепускних пунклв, у т. ч. у селах Криуляни (начальник - сотник Е. Гулш), ВадулцЬВоди (поручник Страленко), Кiцкани (поручник Топор), Атаки (поручник Потапчук), Нападове (сотник Гршний), Резша (сотник I. Нога-Нови-цький) (Василенко 2011: 103).
Згадуваы пункти мктились у вiддалених орендованих хатах цих ст, до ïх штату ^м начальникiв могли входити й провщники (з числа мкцевих мешканцiв), послуги яких оплачувались штабом I групи. Через вщсутшсть вщповщних докyментiв досить непросто охаракте-ризувати ефективысть дiяльностi контрольно-перепускних пyнктiв, але виходячи з того, що навесш-влггку 1921 р. до РумунГ| з Польт^ було переправлено 60-80 старшин арми УНР, можна припустити, що
кожен пункт забезпечив переправлення через кордон 10-15 Kyp'epÏB ППШ. Координацт роботи Bcix пyнктiв та комyнiкацiю з румунською вiйськовою розвiдкою забезпечувало створене штабом I групи «ш-формбюро» на чолi з пiдполковником Чорненком.
З метою централiзацп дiяльностi Bcix структур yенерiвського пiдпiлля в Бессарабп та на твденному заxодi УкраТни 30 червня 1921 р. у Кишиневi було створено штаб I повстанськоТ групи на чолi з Генштабу пщполковником О. Стефанiвим (ZNiO 7). У вереcнi 1921 р. перед штабом було поставлено завдання сформувати т. зв. «Бесса-рабську групу» армп УНР, завданням якоТ мав стати проникнення на територт УСРР з метою дестабшзацп вшськово-полггично'| ситуацп на пiвденномy заxодi Украши. Дм щеТ групи мали вщволкти увагу бiльшовикiв вiд просування ПодтьськоТ та ВолинськоТ груп пiд ко-мандуванням Ю. Тютюнника - в напрямку на КиТв.
Але виконання цього завдання зштовхнулось з низкою труднош^в, найголовнiшою з яких була та, що переважна бiльшicть штернованих у Рyмyнiï воякiв армiï УНР не виявляла готовносп долучитись до зброй-ноТ боротьби з бтьшовицькою владою (Срiбняк 2017: 122-136). Це пояснювалось, зокрема, моральною втомою та невiрою частини вояцтва в устх народного повстання в Украïнi, а також тими матерiальними труднощами, з якими перманентно стикався штаб 1-го району, вщ-ряджаючи органiзаторiв партизансько-повстанського руху в Украшу.
6 жовтня 1921 р. штаб I групи отримав наказ начальника ППШ розпочати здшснення запланованоТ операцп. Генерал Ю.Тютюнник також конкретизував завдання для БессарабськоТ групи, ям включали захоплення м. Тирасполя та розгортання широких партизанських акцш в Одеськш губернп' (ЦДАВО 4: 48). Безпосередне керування справою пщготовки рейду БессарабськоТ групи здшснював начальник цивiльного керування штабу I групи пщполковник В. Поплавський, який мав забезпечити переправлення через Дшстер загону коман-дувача 1-го району полковника Й. Пшонника у ктькосп 187 оаб (Василенко 2011: 118).
Деяк данi дають пщстави вважати, що значна частина ствро-бiтникiв штабу групи принаймнi недбало ставилась до виконання своТх обов'язмв, чим у значнiй мiрi причинились до зриву термов виступу проти бтьшовимв та загальноТ невдачi рейду БессарабськоТ групи. На користь цього свщчить хоча б вже згадувана «Доповщь сотника Василюка...», в якш наведено значна кiлькicть iнформацiï про нецтьове використання старшими чинами штабу асигнованих Тм для потреб повстання кошлв, а також i про фiнанcовi маxiнацiï декого з них (Власенко 2008: 147-153).
Пщготовщ проведення рейду БессарабськоТ групи найбтьше
заважала майже повна вщсутшсть зброï, на пщтвердження чого свiдчить iнформацiя, почерпнута з рапорту А. Гулого-Гуленка до головного отамана С. Петлюри (вщ 6 жовтня 1921 р.), в якому йшлося про неотримання 1 млн румунських лей, що мали бути асигноваш для оргашзацп на територп Румуни повстанського вщдшу та прид-бання для нього достатньоï ктькосп зброк Як зазначав А. Гулий-Гуленко у своему рапорт - «кожна рушниця або кулемет буде не лише мати значшня з техшчного боку, а i з боку морального», i звертався з проханням негайно перерахувати цю суму представ-никовi штабу Пiвденноï групи, члену вiйськовоï секцiï диплома-тичноï мiсiï УНР в Румуни пiдполковниковi В.Поплавському, який й мав здшснити оплату вже замовлених А. Гулим-Гуленком партiй стрiлецькоï зброï (ZNiO 8). Але грошi так i не були отримаш, i лише приватним шляхом було таемно закуплено 30 рушниць, половину з яких було використано для озброення частини штабу генерала А. Гулого-Гуленка, з яким вш у кшц жовтня переправився в Украшу (ЦДАВО 5: 20).
В шч з 18 на 19 листопада 1921 р., завдяки зусиллям начальника штабу 1-го району пщполковника Г. Савченка, Бессарабський загш устшно форсував Дшстер (ЦДАВО 6: 263). Захопивши поблизу Тирасполя два прикордонних села (Красногорку i Паркани), повстану здобули трофеï - значну кшьюсть стрiлецькоï зброï, що дало мож-ливкть озбро1ти весь особовий склад загону. Тод ж до повстанщв приеднались мiсцевi селяни (близько 100 оаб), ям мали на озброеннi рyшницi й вили (ЦДАВО 6: 277).
Псля цього об'еднаний загш почав наступ з трьох напряммв на м. Тирасполь. Захопивши передмктя, кшька кварталiв та фортецю, повстанцi не змогли здобути залiзничний вокзал, де закртився один з бiльшовицьких батальйонiв. Пкля п'ятигодинного бою та прибуття до Тирасполя пщкртлення (невстановленоï кiлькостi червоноармш-цiв) повстанцям стало зрозyмiло, що здобути мкто не вдасться. Вони вщступили до села Паркани, де ще деякий час тримали оборону, але надвечiр розпочали зворотну переправу через Дыстер. За весь цей час загинуло та було поранено лише кшька оаб зi складу загону, ще двое повстан^в зазнали поранень пщ час самоï переправи пщ вогнем румунських прикордонникiв (Василенко 2011: 119).
Отже, Державний Центр УНР в екзил^ прагнучи використати ва можливi ресурси для дестабЫзаци бiльшовицькоï влади в Украïнi, вжив заходiв для створення в Бессараби власних вшськових структур, покликаних сприяти пiднесенню партизансько-повстанського руху в Одеськш гyбернiï, а також прилеглих до неï територiях. За умови сприятливого розвитку подш та вибуху загального повстан-
ня, на думку полггичного проводу УНР, могла виникнути загроза захоплення м. Одеси, що змусило би бтьшовиюв до концентрацГ| у цьому репош значних вшськових сил аби перешкодити такому розвитку подш. У свою чергу таке перегрупування полегшило би бойову дiяльнicть на ПодтьськоТ та ВолинськоТ груп на напрямку головного удару.
Хоча реалiзацiя цього плану була пов'язана з величезними труд-нощами, командувач групи полковник А. Гулий-Гуленко докладав вах зусиль для створення ефективноТ шдпшьноТ шфраструктури, а також встановлення сталого контакту з таемними повстанськими оргашзащями та партизанськими загонами на твдш УкраТни. Пщпо-рядкована йому I повстанська група була подтена на п'ять райошв, до яких вщряджались старшини з оргашзацшними завданнями з рiзними органiзацiйно-агентyрними та аптацшними завданнями. Для створення ним сприятливих умов для перетинання румунсько-радянського кордону у безпосереднш до нього наближеносп були облаштованi спещальш пункти з прийому та переправлення на радянський бк кyр'ерiв та емicарiв ППШ. В кiнцi червня 1921 р. весь тягар пщготовки до загального збройного повстання перебрав на себе штаб I повстанськоТ групи, який дiяв у Кишинев^
Але виконати поставлен перед ним завдання в повному обcязi штаб не мщ що було зумовлено цтою низкою причин. Зокрема, свою негативну роль в^грала обмеженicть матерiальниx реcyрciв, якими диспонували А. Гулий-Гуленко та його штаб, що особливо наочно проявилось пщ час пщготовки до вщправки на радянську територт БессарабськоТ групи; швидше за все - неефективна робота штабу групи; фактична вщмова вщ продовження збройноТ боротьби пере-важноТ бiльшоcтi штернованих у таборах РумушТ воякiв-yкраïнцiв; вщсутысть достатньоТ кiлькоcтi вiдданиx iдеï УНР старшин-оргашза-торiв партизанського руху.
I повстанська група не змогла досягти сктьки-небудь помггного ycпixy ще й тому, що партизансьм загони та мкьке yенерiвcьке пiдпiл-ля - тсля перших спорадичних ycпixiв навесш 1921 р. - були у своТй бiльшоcтi або лiквiдованi, або розпорошеш, та вже влiткy майже не виявляли своеТ активноcтi. Репресивно-каральна машина бтьшовиюв дiяла дуже ефективно, а ^м того, повcтанцi були роз'еднаш через проголошення радянською владою амшстш, чим скористалась значна ктьмсть отаманiв та рядових бiйцiв. УкраТнське селянство хоча й продовжувало симпатизувати та допомагати повстанцям, разом з тим в своТй маа уникало братись за зброю, змiрившиcь з новою владою з огляду на запровадження нею новоТ економiчноï пол^ики.
Примггки
Дану статтю було пщготовлено завдяки сприянню Стyдiyмy Схiдноï Европи (Studium Europy Wschodniej) Варшавського yнiверситетy, за ^щативи якого 2014 р. була започаткована щ^чна Нагорода iм. 1вана Виговського (пщ почесним патронатом президента Польщ^, що вручаеться рiшенням ïï Капггули з числа делегатiв вiд 25 уыверсителв та вищих шкiл Польщк
Гулий-Гуленко AHdpiü Олекййович (1886 - тсля 1926 р.) - штабс-капiтан Росiйськоï iмператорськоï армiï, генерал-хорунжий арми УНР. У 1920 р. - начальник 1-оï Запорiзькоï стрiлецькоï дивiзiï армiï УНР. Пiсля вщступу вiйськ УНР з теренiв Украши оперував на чолi партизанського загону в район Уманi. З кшця 1920 р. - у Румуни, був призначений начальником I повстанськоï групи Армiï УНР, брав участь у II Зимовому походi Повстанськоï армiï УНР. Влiткy 1922 р., перебуваючи в Украшу був арештований та тривалий час перебував пщ слщством. За вироком суду був засуджений до 10 рокiв ув'язнення. Подальша доля невiдома.
Л1ТЕРАТУРА
Боган 2013 - Боган С.М. Повстану Одещини i Придшстров'я. Антико-мушстичний повстанський рух на пiвденномy заходi УкраТни. Кам'янець-Подiльський, 2013. 174 с.
Василенко 2008 - Василенко В. Документальн свщчення про пщготовку в УкраТнi загального антибiльшовицького повстання та вщновлення УНР (1921 р.) // З архiвiв ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. КиТв, 2008. № 1-2 (30/31). С. 138196.
Василенко 2011 - Василенко В. ^вденна група вшськ УНР у пiдготовцi антибiльшовицького повстання в УкраМ (1921 р.) // З архiвiв ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Кив, 2011. № 2 (37). С. 94-125.
Вдовиченко 1961 - Вдовиченко О. Рейд генерала Гулого-Гуленка // Бю-летень Союзу бувших укра^н^ких вояюв у Канад1 Торонто, 1961. Жовтень-грудень. Ч. 9. С. 9-12.
Верстюк та ш. 2011 - Верстюк В.Ф., Файзул1н Я.М., Скальський В.В. Юрш Тютюнник: вщ «Двшки» до ГПУ. Документи i матерiали. КиТв, 2011. 616 с.
Власенко 2008 - Власенко В. Документи i матерiали Надзвичайноï ди-пломатичноТ мiсiТ УНР в Румуни (1919-1923) // Пам'ятки: археографiчний ыо^чник. КиТв, 2008. Т. 8. С. 129-160.
Коваль 2006 - Коваль Р. Андрш Гулий-Гуленко, командувач Пiвденноï групи вшськ УНР // Коли ^i ствали (БiографiТ отаманiв Холодного Яру i Чорного лку). Б.м., 2006. URL: https://cooLLib.eom/b/132787 (останнiй перегляд: 20.09.2018).
Павленко 1999 - Павленко М.УкраТнськ вшськовополонеш й штернова-нi у таборах Польщу Чехословаччини та Румунп: ставлення влади i умови перебування (1919-1924). КиТв, 1999. С. 251-302.
Срiбняк 1994а - Ср'бнякI. Вiйcьковi органiзацiï УНР у Румунп i швденному заxодi УкраТни у 1921 р. // Штурм. Мшнесота, 1994. Ч. 76. С. 23-25.
Срiбняк 1994b - СрiбнякI. Вiйcьковi оргашзацп УНР у Румунп i швденному заxодi УкраТни у 1921 р. // Штурм. Мшнесота, 1994. Ч. 77. С. 15-17.
Срiбняк 1997 - СрiбнякI. Обеззброена, але нескорена: Ытернована Армiя УНР у таборах Польщу й Румунп (1921-1924 рр.). КиТв; Фтядельфня, 1997. 187 с.
Срiбняк 2001 - Срiбняк I. Дiяльнicть партизанського-повстанського штабу при головнш командi вшськ УНР у 1921 р. // УкраТнський icторичний журнал. 2001. № 5. С. 107-120.
Срiбняк 2017 - Срiбняк I.УкраТнц в Бессарабп та Румунп, 1921-1923 рр. (таборове та позатаборове повсякдення штернованого вояцтва арми УНР) // Русин. 2017. № 3 (49). С. 122-136. DOI: 10.17223/18572685/49/8
Файзулш, Скальський 2008 - Файзул'1н Я.М., Скальський В.В. Перелоги УкраТнськоТ революцп: Другий зимовий похщ армiТ УНР. КиТв, 2008. 48 с.
Файзулш 2011 - Файзул'1н Я. Бессарабська повстанська група в Другому Зимовому поxодi Арми УНР // Проблеми вивчення кторп УкраТнськоТ революцп 1917-1921 роюв. КиТв, 2011. Вип. 6. С. 367-388.
ЦДАВО 1 - Центральний державний арxiв вищих оргашв та управлшня УкраТни (далi - ЦДАВО УкраТни). Ф. 1429. Канцелярiя Директорп УкраТнськоТ НародноТ Реcпyблiки, м. КиТв, з лютого 1919 р. - м. Кам'янець-Под^ьський, з грудня 1920 р. Польща. Оп. 2. Спр. 113. ¡нформацшш повщомлення Мастерства преси та пропаганди УНР про внутршне становище ДиректорiТ; стан i настрш вiйcьковиx частин, матерiальне становище iнтернованиx частин на територп Польщу про подiТ та життя в РРФСР i УСРР, 89 арк.
ЦДАВО 2 - ЦДАВО УкраТни. Ф. 1429. Канцелярiя Директорп УкраТнськоТ НародноТ Республки, м. КиТв, з лютого 1919 р. - м. Кам'янець-Под^ьський, з грудня 1920 р. Польща. Оп. 2. Спр. 32. Ушверсали, декларацп, вщозви, законопроекту постанови, накази, розпорядження Директорп та Ради Народних ММс^в УНР про боротьбу з радянською владою та визнання Директорп единою владою на УкраТш, утворення вищого вшськового управлшня та ради, вщступ армп УНР на територп Польшi. 146 арк.
ЦДАВО 3 - ЦДАВО УкраТни. Ф. 2297. Партизансько-повстанський штаб при Головнш команд вшськ УкраТнськоТ НародноТ Республки в м. Львову с. Балашiвка (Волинь), с. Миxайлiвка, Д1дкович1, Зеньки (КиТвщина). Польща. Оп. 2. Спр. 14 Накази, розпорядження, шструкцп головноТ команди Вiйcьк УНР, Партизансько-повстанського штабу армп УНР про основн правила для вшськово-розвщувальних донесень, звтв; органiзаuiю зв'язку з повстансь-кими органiзаuiями; забезпечення кадрами контррозвщувальних пyнктiв;
схеми i карти розташування вшськ та ш., 231 арк.
ЦДАВО 4 - ЦДАВО Украши. Ф. 1075. Вшськове мастерство Украïнськоï НародноТ Респyблiки. Оп. 2. Спр. 473. Закони Ради мМс^в, шспекторський огляд i рапорти командуючих про стан арми УНР, реестр старшин i урядов^в, штернованих у таборi Стржалково. 92 арк.
ЦДАВО 5 - ЦДАВО Украши. Ф. 1078. Головне управлшня Генерального штабу УНР. Оп. 2. Спр. 256. Оперативн зведення розвiдyвальноï управи 1-го генерал-квартирмейстерства про становище та переб^ боротьби з радян-ською владою в УкрашЬ 58 арк.
ЦДАВО 6 - ЦДАВО Украши. Ф. 1075. Вшськове мшктерство Украшсь-коУ Народной Респyблiки. Оп. 2. Спр. 827. Ситуацшш звiти про становище у таборах, листування командування групи штернованих Вшськ УНР у Стржалково з Украшською вшськово-лквщацшною комiсiею в рiзних стравах. 307 арк.
ЦДАГО 1 - Центральний державний архiв громадських об'еднань Украши (ЦДАГО Украши). Ф. 1 Центральний комЬет Комyнiстичноï партiТ УкраТни (ЦК КПУ), м. КиТв (1918-1991). Оп. 20. Спр. 615. Операцiйнi та шформацшш зведення про дiяльнiсть петлюрiвських банд в УСРР. 217 арк.
ZNiO 1 - Zaktad Narodowy im. OssoLinskich we Wroctawiu (daLej - ZNiO), Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53 («Papiery rozne dotyczgce spraw ukrainskich z czasow I wojny swiatowej i po jej zakonczeniu (materiaty dot. rzgdu ukrainskiej RepubLiki Ludowej w Tarnowie 1920-1921, papiery Ostapa tuckiego i OLek-sandra Kowatewskoho, materiaty dotyczgce wojska ukrainskiego»).
ZNiO 2 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/5 (доповщь вiйськовомy мiнiстрy Уряду УНР начальника вшськового вадту НадзвичайноТ дипло-матичноï мiсiТ УНР в РyмyнiТ генерал-поручника С. Дельв^а № 300 вщ 28 квiтня 1921 р.).
ZNiO 3 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/5 (резолю^я С.Петлюри на рапортi полковника А.Гулого-Гуленка вщ 19 березня 1921 р.).
ZNiO 4 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/5 (клопотання генерала Ю.Тютюнника перед майором Чарноцьким у справi отримання вiзи для в1зду до РyмyнiТ зв'язкового старшини Партизансько-повстанського штабу сотника О.Долинюка).
ZNiO 5 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/3 (Посвщчення за пщписом Ю.Тютюнника, видане Василю Яковичу Скляру про його вщрядження до Украши як представника Партизансько-повстанського штабу вшськ УНР, № 16 вщ 12 березня 1921 р., м. Таршв).
ZNiO 6 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/4 (Лист В.Скляра сво^м рщним вщ 18 березня 1921 р.).
ZNiO 7 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/5 (Розпорядження С.Петлюри про вщрядження пщполковника О.Стефашва до РyмyнiТ та його призначення начальником штабу повстанськоï групи).
ZNiO 8 - ZNiO, Dz. Rçkopisow, sygn. akc. 22/53/17 (Рапорт генерал-хорун-жого А.Гулого-Гуленка головному отаману Вшськ УНР С.Петлюрi № 49 вщ 6 жовтня 1921 р.).
REFERENCES
Bogan, S.M. (2013) Povstantsi Odeshchyny i Prydnistrov'ya. Antykomunistychnyy povstans'kyy rukh na pivdennomu zakhodi Ukrayiny [The rebels of Odessa and Transnistria. Anti-Communist Rebel Movement in the Southwest of Ukraine]. Kamianets-Podilskyi: Zelenyy pes.
Vasylenko, V. (2008) Dokumental'ni svidchennya pro pidhotovku v Ukrayini zahal'no-ho antybil'shovyts'koho povstannya ta vidnovlennya UNR (1921 r.) [Documentary evidence of preparation for the general anti-Bolshevik uprising and restoration of the UPA in Ukraine (1921)] Z arkhiviv VUCHK-HPU-NKVD-KHB. 1-2(30/31). рр. 138-196.
Vasylenko, V. (2011) Pivdenna hrupa viys'k UNR u pidhotovtsi antybil'shovyts'koho povstannya v Ukrayini (1921 r.) [The UPA south group of troops in preparation for the anti-Bolshevik uprising in Ukraine (1921)] Z arkhiviv VUCHK-HPU-NKVD-KHB. 2(37). рр. 94-125.
Vdovychenko, O. (1961) Reyd henerala Huloho-Hulenka [General of the Hulyi-Hulenko raider] Byuleten'Soyuzu Buvshykh Ukrayins'kykh voyakivu Kanadi. 9. рр. 9-12.
Vlasenko, V. (2008) Dokumenty i materialy Nadzvychaynoyi dyplomatychnoyi misiyi UNR v Rumuniyi (1919-1923) [Documents and materials of the extraordinary diplomatic missions of the UPA in Romania (1919-1923)]. Pam'yatky: arkheohrafichnyyshchorichnyk. 8. рр. 129-160.
Verstyuk, V.F. et al. (2011) Yuriy Tyutyunnyk: vid "Dviyky"do HPU. Dokumenty i materialy [Yuri Tyutyunnik: from "Two" to the GPU. Documents and materials]. Kyiv: Dukh i Litera.
Koval, R. (2006) Koly kuli spivaly (Biohrafiyi otamaniv Kholodnoho Yaru i Chor-noho lisu) [When bullets sang (Biographies of the Cold Yar and Black Forest atamans)]. [s.l., s.n.]. [Online] Available from: https://coollib.com/b/132787 (Accessed: 20th September 2018).
Pavlenko, M. (1999) Ukrayins'ki viys'kovopoloneni y internovani u taborakh Pol'shchi, Chekhoslovachchyny ta Rumuniyi:stavlennya vlady i umovy perebuvan-nya (1919-1924) [Ukrainian prisoners of war and the interned in the camps of Poland, Czechoslovakia and Romania: the attitude of power and conditions of stay (1919-1924)]. Kyiv: NAS of Ukraine.
Sribnyak, I. (1994a) Viyskovi orhanizatsiyi UNR u Rumuniyi i pivdennomu zakhodi Ukrayiny u 1921 r. [The UPA military organizations in Romania and southwest Ukraine in 1921]. Shturm. 76. pp. 23-25.
Sribnyak, I. (1994b) Viyskovi orhanizatsiyi UNR u Rumuniyi i pivdennomu zakhodi Ukrayiny u 1921 r. [The UPA military organizations in Romania and southwest Ukraine in 1921]. Shturm. 77. pp. 15-17.
Sribnyak, I. (1997) Obezzbroyena, ale neskorena: Internovana Armiya UNR u taborakh Pol'shchi i Rumuniyi (1921-1924 rr.) [Disarmed, but not overdue: The UPA Interwar Army of n the camps of Poland and Romania (1921-1924)]. Kyiv, Philadelphia: Vyd-vo im. Oleny Teligy.
Sribnyak, I. (2001) Diyal'nist' Partyzanskoho-povstanskoho shtabu pry Ho-lovniy komandi viysk UNR u 1921 r. [Activities of the Partisan-Insurgent Staff with the Main Command of the UPA in 1921]. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal. 5. pp. 107-120.
Sribnyak, I. (2017) Ukrainians in Bessarabia and Romania in 1921-23 (Everyday Life of the UPA Interned Soldiers Inside and Outside the Camp). Rusin. 3(49). pp. 122-136 (In Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/49/8
Fayzulin, Ya.M. & Skalskyy, V.V. (2008) Perelohy Ukrayins'koyi revolyutsiyi: Druhyy zymovyypokhid armiyi UNR [Problems of the Ukrainian Revolution: The Second Winter Army of the UPA]. Kyiv: Vyd-vo im. Oleny Teligy.
Fayzulin, Ya. (2011) Bessarabska povstanska hrupa v Druhomu Zymovomu pokhodi Armiyi UNR [Bessarabian insurgent group in the UPA Second Winter Campaign]. Problemy vyvchennya istoriyi Ukrayins'koyi revolyutsiyi 1917-1921 rokiv. 6. pp. 367-388.
The Central State Archive of Higher Bodies and Administration of Ukraine (TSDAVO). Kantselyariya Dyrektoriyi Ukrayins'koyi Narodnoyi Respubliky, m. Kyyiv, z lyutoho 1919 r. - m. Kam'yanets'-Podil's'kyy, z hrudnya 1920 r. - Pol'shcha [Office of the Directory of the Ukrainian People's Republic, Kyiv, since February 1919 - Kamyanets-Podilsky, December 1920 Poland]. Fund 1429. List 2. File 113.
The Central State Archive of Higher Bodies and Administration of Ukraine (TSDAVO). Universaly, deklaratsiyi, vidozvy, zakonoproekty, postanovy, nakazy, rozporyadzhennya Dyrektoriyi ta Rady Narodnykh Ministriv UNR pro borot'bu z radyans'koyu vladoyu ta vyznannya Dyrektoriyi yedynoyu vladoyu na Ukrayini, utvorennya vyshchoho viys'kovoho upravlinnya ta rady, vidstup armiyi UNR na terytoriyu Pol'shchi [Universals, declarations, proclamations, bills, decrees, orders, directives of the Directory and the Council of National Minorities of the UPA on the struggle against Soviet power and the issuance of the Directory of the only authorities in Ukraine, the formation of higher military administration, the retreat of the UPA army on the territory of Poland]. Fund 1429. List 2. File 32. 146.
The Central State Archive of Higher Bodies and Administration of Ukraine (TSDAVO). Partyzans'ko-povstans'kyy shtab pry Holovniy komandi viys'k Ukrayins'koyi Narodnoyi Respubliky v m. L'vovi, s. Balashivka (Volyn '), s. Mykhaylivka, Didkovychi, Zen'ky (Kyyivshchyna), Pol'shcha, op.2, spr.14 Nakazy, rozporyadzhennya, instruktsiyi holovnoyi komandy Viys'k UNR, Partyzans'ko-povstans'koho shtabu armiyi UNR pro osnovni pravyla dlya viys'kovo-rozviduval'nykh donesen', zvitiv;
orhanizatsiyu zv'yazku z povstans 'kymy orhanizatsiyamy; zabezpechennya kadramy kontrrozviduval'nykh punktiv; skhemy i karty roztashuvannya viys'k ta in [The rebel headquarters with the main command of the troops of the Ukrainian People's Republic in Lviv, p. Balashivka (Volhynia), p. Mikhailivka, Dedkovichi, Zenyka (Kyiv Region), Poland. Orders, instructions of the main command of the Armed Forces of the UPR, Partisan-Rebel Army headquarters of the UPA on the basic rules for military intelligence reports, reports; organization of communication with the post-Soviet organizations; provision of personnel for counter-intelligence units; schemes and maps of the location of troops]. Fund 2297. List 2. File 14. 231.
The Central State Archive of Higher Bodies and Administration of Ukraine (TSDAVO). Viys'kove ministerstvo Ukrayins'koyi Narodnoyi Respubliky, Zakony Rady ministriv, inspektors'kyy ohlyad i raporty komanduyuchykh pro stan armiyi UNR, reyestr starshyn i uryadovtsiv, internovanykh u tabori Strzhalkovo [Military Ministry of the Ukrainian People's Republic. Laws of the Council of Ministers, inspection reports and reports of the Commander-in-Chief on the status of the UPA army, the register of elders and government officials interned in the Stargalkovo camp]. Fund 1075. List 2. File 473. 92.
The Central State Archive of Higher Bodies and Administration of Ukraine (TSDAVO). Holovne upravlinnya Heneral'noho shtabu UNR, Operatyvni zveden-nya rozviduval'noyi upravy I-ho heneral-kvartyrmeysterstva pro stanovyshche ta perebih borot'by z radyans'koyu vladoyu v Ukrayini [General Directorate of the General Staff of the UPA. Operative constructions of the intelligence council of the I General Staff on the situation and the course of the struggle against the Soviet authorities in Ukraine]. Fund 1078. List 2. File 256. 58.
The Central State Archive of Higher Bodies and Administration of Ukraine (TSDAVO). Viys'kove ministerstvo Ukrayins'koyi Narodnoyi Respubliky, Sytu-atsiyni zvity pro stanovyshche u taborakh, lystuvannya komanduvannya hrupy internovanykh Viys'k UNR u Strzhalkovo z Ukrayins'koyu viys'kovo-likvidatsiynoyu komisiyeyu v riznykh stravakh [Military ministry of the Ukrainian People's Republic. Reports on the situation in the camps, correspondence of the command of the internment troops of the UPA in Strankovo with the Ukrainian Military Liquidation Commission]. Fund 1075. List 2. File 827. 307.
The Central State Archive of Public Associations of Ukraine (TsDAGO of Ukraine). Tsentral'nyy komitet Komunistychnoyipartiyi Ukrayiny (TSKKPU), m. Kyyiv (1918-1991), Operatsiyni ta informatsiynizvedennya pro diyal'nist'petlyurivs'kykh band v USRR [Central Committee of the Communist Party of Ukraine (CC CPU), Kyiv (1918-1991). Operational and information reports on the activities of Petlyuriv gangs in the Ukrainian SSR]. Fund 1. List 20. File 615. 217.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Papiery rôzne dotyczqce spraw ukrainskich z czasôw I wojny swiatowej i po jej zakonczeniu (materiaty dotyczqce rzqdu ukrainskiej Republiki Ludowej w Tarnowie 1920-1921, papiery Ostapa Luckiego i Oleksandra Kowatewskoho, materiaty dotyczqce wojska ukrainskiego
[Various papers on Ukrainian issues from World War I and after its end (materials concerning the government of the Ukrainian People's Republic in Tarnow 1920-1921, papers of Ostap tucki and Oleksandr Kovalevtsko, materials concerning the Ukrainian army]. Manuscript Department. Reference number 22/53.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Dopovid' viys'kovomu ministru Uryadu UNR nachal'nyka viys'kovoho viddilu Nadzvychaynoyi dyplomatych-noyi misiyi UNR v Rumuniyi heneral-poruchnyka S.Del'viha № 300 vid 28 kvitnya 1921 r. [Report to the military minister of the Government of the UNR head of the military unit of the UNRD Extraordinary Diplomatic Mission in Romania to the General-Guard mr S. Delvig No. 300 dated April 28, 1921]. Manuscripts. Reference number 22/53/5.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Rezolyutsiya S. Petlyury na raporti polkovnyka A. Huloho-Hulenka vid 19 bereznya 1921 r. [S. Petliura's resolution on the report of the regimental commander A. Hulyi-Hulenko dated March 19, 1921]. Manuscripts. Reference number 22/53/5.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Klopotannya henerala Yu. Tyutyunnyka pered mayorom Charnots'kym u spravi otrymannya vizy dlya v'yizdu do Rumuniyi zv'yazkovoho starshyny Partyzans'ko-povstans'koho shtabu sotnyka O.Dolynyuka [Petition by General Yu. Tutiunnik before Major Charnotsky for obtaining a visa for the entry into Romania of a senior elder of the Partizan-sky-rebel headquarters of the centurion O. Dolinuk]. Manuscripts. Reference number 22/53/5.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Posvidchennya za pidpy-som Yu. Tyutyunnyka, vydane Vasylyu Yakovychu Sklyaru pro yoho vidryadzhennya do Ukrayiny yak predstavnyka Partyzans'ko-Povstans'koho shtabu Viys'k UNR, Nr. 16 vid 12 bereznya 1921 r., m. Tarniv [Identity document signed by Yu. Tutiunnik, issued to Vasily Yakovlevich Sklyaru about his trip to Ukraine as a representative of the UPA Insurgent Staff, No. 16 of March 12, 1921, Tarniv]. Manuscripts. Reference number 22/53/5.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Lyst V.Sklyara svoyim ridnym vid 18 bereznya 1921 r. [Letter by V. Sklyar to his relatives from March 18, 1921]. Manuscripts. Reference number 22/53/4.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Rozporyadzhennya S.Petlyurypro vidryadzhennyapidpolkovnyka O.Stefaniva do Rumuniyi tayoho pry-znachennya nachal'nykom shtabu 1-oyi Povstans'koyi hrupy [Decree of S. Petliura on the trip of Lieutenant Colonel O. Stefaniv to Romania and his appointment as Chief of Staff of the First Insurgent Group]. Manuscripts. Reference number 22/53/5.
The National Ossolinski Institute in Wroctaw (ZniO). Raport heneral-kho-runzhoho A.Huloho-Hulenka holovnomu otamanu Viys'k UNR S.Petlyuri. Nr. 49 vid 6 zhovtnya 1921 r. [Report No. 49 of October 6, 1921 of General-Ensign A. Hulyi-Hulenko to the main UPA ataman S. Petliura]. Manuscripts. Reference
number 22/53/17.
Срибняк Игорь Владимирович - доктор философии Украинского вольного университета (Мюнхен, Германия), доктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой всемирной истории историко-философского факультета Киевского университета им. Б. Гринченко (Украина).
Срiбняк 1гор Володимирович - доктор фтософи УкраТнського втьного ушвер-ситету (Мюнхен, Ымеччина), доктор iсторичних наук, професор, завщувач кафедри всесвiтньоi iсторii iсторико-фiлософського факультету КиТвського унiверситету iM. Б. Грiнченка (УкраТна).
Ihor V. Sribnyak - Ukrainian Free University in Munich, Borys Grinchenko Kyiv University (Ukraine).
E-mail: i.sribniak@kubg.edu.ua
Палиенко Марина Геннадиевна - доктор исторических наук, профессор, заведующая кафедрой архивоведения и специальных исторических дисциплин исторического факультета Киевского национального университета им. Т. Шевченко (Украина).
Палieнко Марина Геннадпвна - доктор iсторичних наук, професор, завщувач кафедри архiвознавства та спещальних iсторичних дисциплш iсторичного факультету КиТвського нацюнального ушверситету iм. Т. Шевченка (УкраТна).
Maryna G. Paliienko - Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine).
E-mail: mpaliienko@gmail.com
