CC BY
25
УДК341.43:94(477)„192"
Плазова T.I., к. i. н., доцент кафедри полггологи © Нацюналъногоутверситету „ Лъвгвсъка полтехшка "
УКРАШСЬКА ПОЛ1ТИЧНА ЕМ1ГРАЦ1Я В ABCTPII В 20-Х PP. XX СТ.
Досл1джуетъся та анал1зуетъся питанняукратсъкогполтичног ем1грацИ eAecmpii в 20-х pp. XX ст. Саме в цеи nepiod нацюналъно-визволъний pyx зазнав найбыъшо! невдач\, укратсът вояки змушет були покинуты батъювщину та перебратися на чужину. Анал1зуетъся чиселъшстъ, сощалъний статус та д1ялътстъукратсъко'1 полтичног ем&рацп.
Ключое1 слова: укратсъка ем1грац1я, нацюналъно-визволъний рух, сощалъний статус, чиселъшстъ.
Актуальшсть теми та постановка проблеми. На рубеж1 20-30-х роюв XX ст. остаточно визначилися основш центри зосередження украшсько! пол1тично! ем1граци в крашах Свропи. Саме вони стали осередками розвитку укра!нсько1 пол1тично! думки за межами Украши, i саме 1хня д1яльшсть нагадувала про юнування украшського народу. Слщ вщм1тити, що в бшьшост1 европейських держав загалом мало знали про Украшу, не сприймали И як геопол1тичну одиницю та не переймалися украшським питаниям. Погляди на украшство як на явище малозначуще цшком вщповщало про1мперськш концепци Заходу щодо розвитку колошальних територш як таких, що не здатш до самостшно! державност1.
На сучасному eTani для украшських науковщв сто!ть завдання проанал1зувати д1яльшсть украшських ем1грант1в за кордоном, i'xHi прагнення пщтримувати дух нацюнально! свщомост1, дослщити !хнш вплив на подальший розвиток ще! боротьби за незалежшеть на теренах Украши. Велике значения мае й те, наскшьки вони передали cboim нащадкам любов до Украши та прагнення бачити цю велику державу вшьною ввд росшсько! влади та суверенною.
Мета дослщження полягае у висв1тленш функцюнування та д1яльност1 украшсько! пол1тично! ем1граци в Австри в 20-Ti роки XX ст, дослщженш И чисельност1 та сощально! структури.
Для глибшого розумшня сучасного стану розробки проблеми варто дати загальну характеристику попередшх еташв И розвитку. Так, юторики-марксисти зображали ем1гращю як контрреволюцюнер1в та зрадниюв, що втекли пвд захист „австршсько! буржуази" та вели безтурботне життя за кордоном. В укра!нськш заруб1жнш кторюграфп перюд ем1грацп якнайповшше висв1тлений у спогадах учасниюв подш, звкно з нацюнально-державницьких позицш. Ця л1тература мютить багатий фактичний матер1ал, але не позбавлена недолтв, таких як: наявшеть суб'ективних оцшок автор1в, вщеутшеть дослщницького та
©Плазова T.I., 2012
228
анал1тичного елеменлв тощо. Разом з тим невелика кшькють дослщжень, здшснених пред ставниками академ1чного св1ту заруб1жного украшства, становить науковий штерес. Зокрема йдеться про спогади Д. Дорошенка. На особливу увагу заслуговують р1зномаштш видання украшсько! емпрацп, а саме: газети, тижневики, зб1рники статей, що збереглися до наших дшв.
Шсля 1991 року докоршно змшилася кторюграф1чна ситуащя в Укра!ш: утвердився дух плюрал1зму в науковш творчост1, змшилися прюритети, методолопя та методи дослщжень, вчеш отримали доступ до заборонених рашше арх1вних матер1ал1в, частину з яких повернули з-за кордону. Саме завдяки арх1вним документам можна достеменно вщтворити поди тих чаЫв, зокрема перебування укра!нсько1 пол1тично! ем1граци на територи Австри в 20-х рр. XX ст.
Виклад основного матер1алу. До початку масово! цившьно! та вшськово! емкраци з Украши найзначшшим осередком зосередження емкраци став Вщень. Ще в 1915 рощ тут була заснована Загальна Украшська Культурна Рада, яка проголосила своею головною метою оргашзацш украшського культурного життя в умовах Першо! св1тово! вшни, згуртування укра!нсько1 штел1генци Галичини та Наддншрянсько! Украши для науково-видавничо! та громадсько-пол1тично! д1яльност1 [10, арк.. 10]. В цьому ж рощ у Вщш створюеться Загальна Украшська Нащональна Рада, що здшснювала функци поличного представництва та координацшного центру украшських пол1тичних партш в перюд вшни. В австршському парламент! також д1яла Украшська парламентарна репрезентащя [11, арк. 14]. Таким чином, в Австри створились досить сприятлив1 умови для перебування укра!нсько1 ем1грацп пщ час вшни, особливо, у повоенш 20-т1 роки.
Одним ¿з найчисельшшим та найпом1тшшим центр1в украшсько! пол1тично! ем1граци з початку 20-х роюв XX ст. стала Австр1я, зокрема И столиця - Вщень. Попри матер1альш труднощ1, незнания мови, проблеми ¿з працевлаштуванням та житлом значна частина ем1грант1в не вщчувала жодних обмежень щодо пол1тично! та партшно! д1яльностг В той час у Вщш друкувалось багато р1зномаштних видань укра!нсько1 емкраци, а саме тижневики „Нова доба", „Вперед", „Воля", зб1рники „Хл1боробська Украша", „На перелом!". В австршськш столиц! перебували найпом1тшш1 державш д1яч1 доби Директорп та Центрально! Ради. Але найчисельшшою групою ем1грант1в були вихщщ з Галичини. „Галичани почували себе у Вщш, як удома, - писав Д.Дорошенко, - та й не диво: багато з них цшими роками перебували тут, як поели до парляменту, шш1 служили тут на р1зних посадах"[1, с.462]. Тут, зокрема, теля пршзду уряду ЗУНР був заснований Закордонний центр ЗУНР. Загалом, територ1ально украшська пол1тична ем1гращя у Вщш охоплювала всю Украшу та Кубань. Щодо пол1тичних погляд1в, то м1ж окремими д1ячами та цшими трупами кнували суперечки, особливо щодо м1сця перебування ем1грацшного уряду УНР - Таршв (Польща). 3 цього приводу 23 грудня 1920 р. було створено оргашзацшний ком1тет для скликання „Всеукрашсько! Нацюнально! Ради". Незабаром, 4 с1чня 1921 р. в австршськш столиц! вщбулися
229
установч! збори Ради за участю представииюв Галичини, Наддншрянсько! Украши та Кубаш, де головою було обрано С. Шелухша. Саме на цьому 3i6paHHi було домовлено про необхщшсть допомоги yciM „украшським територ1ям ... перед ршаючими чинниками в оборот наших безстрних i справедливих нацюнально-державних прав"[3, с.72]. Однак незабаром, через внутр1шн1 суперечки, вщенська Рада припинила свое юнування.
Толерантне ставлення з боку австршських властей до уряду ЗУНР, дипломатичш акци Свгена Петрушевича здавалось сприяли досягненню поставлених цшей - не допустити утвердження польсько! влади в Галичиш, KpiM того, м1жнародно-правовими пщставами в цьому питанш було й те, що Польща отримала вщ захщних держав тшьки право на вшськову окупацш Галичини ще в липш 1919 р. Разом з тим на основ! 91 -i стата Сен-Жерменського мирного договору, пщписаного 10 вересня 1919 р. державами-переможцями у Першш св!товш вшш, з одного боку, i Австр1ею, з другого, суверенш права на Галичину вщшшли до цих держав [5, с. 49].
Для швидкого зв1льнення краю з-пщ польсько! окупац!! 30 кв!тня 1921 р. С. Петрушевич подав на розгляд держав Антанти проект „Основ державного устрою Галицько! Республжи". Проект був складений на основ! докумешгв Швейцар!! та виходив з того, що три головн! народност! Галичини, а саме укра!нц!, поляки та евре!, мали б користуватися однаковими правами [5, с.58]. 1нший напрямок д!яльност! ем!грац!йного уряду ЗУНР полягав в оп!куванн! ¿нтернованих колишшх вояк!в УГА та численно! цившьно! галицько! ем^раци, зосереджено! найб!льше у Вщш. Саме тут на р!зних роботах працювала к!лькатисячна маса галицьких роб!тник!в, орган!зованих у товариство „Сдшсть". Молод! пол!тичн! ем!гранти заснували оргашзацш „Молода Галичина", головою яко! був Д. Левицький.
Надзвичайно активним у громадсько-пол!тичному житт! у BiflHi було украшське студентське товариство „С!ч". Воно не припиняло свое! д!яльност! ще з час!в заснування - 1867 року. Весною 1922 року членами товариства було 350 молодих людей, де 290 були вих!дц! з Галичини [6, арк. 1]. Щодо пол!тичних напрям!в, то в цей час у „Ci4i" !х було три: сощалкти, приб!чники правих погляд!в та демократи. Соц!ал!сти (близько 30 чоловж) гуртувались навколо Драгоман!всько! громади, приб!чники правих погляд!в нараховувалось близько 20 чоловж та Bci решта належали до демократичного центру [6, арк. 2]. Саме ¿з середовища в!денсько! „Ci4i" вийшли так! пом!тш сусп!льно-пол!тичн! д!яч!, як майбутн!й провщник ОУН А. Мельник, педагоги та науковщ Ю. Полянський, М Тершаковець, Я. Б!ленький, композитор Б. Кудрик та iHmi [2, с. 127]. KpiM Вщня, укра!нськ! студенти утворили молод!жн! товариства в ¿нших австршських м!стах, а саме у Грац! та Леобеш.
Досить значну групу пол!тичних ем!грант!в в Австр!! складали представники укра!нсько! науково! та творчо! !нтел!генц!!, як! гуртувались навколо створеного у 1919 роц! М. Грушевським першого наукового закладу -Украшського соц!олог!чного ¿нституту [8, арк. 3]. Слщ в!дм!тити, що саме шститут слугував основним м!сцем активно! науково!, лекцшно! та
230
пропагандистсько! д1яльносп вченого протягом всього перюду його перебування за рубежем. Ще одним видом д1яльносп в Украшському соцюлопчному шститут! було видання наукових праць украшських вчених, що иеребували в емпрацп. Так, виродовж 1921-1922 рр. було видано 13 книг, що стало вагомим внеском у розвиток украшсько! науки [4, с. 44]. Окр1м того, на протяз! 1920-1922 рр. систематично виходили зб1рники „Бор!теся-поборете", що мають значну цшшсть для дослщження ктори пол1тично! думки того часу. Видання шституту надсилались до б!блютек Наукового товариства ¿м. Шевченка та Ставротгшського шституту у Львов!, украшського клубу в Женев1, американських та канадських видавництв тощо. Так, в реал1заци книг у Львов! Грушевському активно допомагали ирофесор К. Студинський, б1блютекар книгарш НТШ К. Данькевич, управитель книгарш Ставротгшського шституту А. Хонацький, яю вивчали попит украшського населения Галичини на науков! видання вчених Украшського соцюлопчного шституту, складали необхщш замовлення. У США та Канад! под1бну роботу виконували колишш студента Льв1вського ушверситету - епископ Украшсько! евангелктсько! церкви в США В. Куз1в та редактор вшншезького журналу „Канадшський ранок" 3. Бачинський [9, арк. 267]. Наприкшщ 1922 р. видання книг довелося припинити за браком кошт1в.
На протяз! 1921-1922 рр. д1яльшсть Украшського соцюлопчного шституту зосереджувалась на лекторськш та видавничш робота 3 шщативи шституту 1 лютого 1921 року у примщенш Украшського роб1тничого товариства „Сдшсть" у Вщш вщкрилися р!чш безплатш загальш курси з сустльно-пол!тичних наук для украшських емкрашгв. Тематика лекцш охоплювала питания пол1тично! та загально! ¿стори, соцюлоги, пол!текономи. Загалом шститут мав бути автономним, незалежним, позапартшним науково-видавничим та педагопчним закладом, ор1ентованим на розвиток суспшьно-пол1тичних наук.
Наприкшщ 1922 р. через брак кошт1в поступово згортаеться д!яльшсть Украшського соцюлопчного шституту. Спершу припиняеться видавнича робота, згодом осв1тянська та наукова. В листопад! 1923 р. М. Грушевський дае згоду обиратися членом Всеукра!нсько! академи наук та виршуе повернутися в Украшу. Шсля його вщ'!зду, втративши оргашзатора та кер1вника, шститут остаточно припиняе свою роботу [9, арк. 285].
В цшому, оцшюючи д!яльшсть Украшського соцюлопчного шституту у Вщш, необхщно вщзначити, що в нелегких умовах перебування в ем1грацп, не маючи достатшх кошт1в, М. Грушевський зум1в розгорнути велику осв1тньо-наукову та видавничу д1яльшсть та згуртувати навколо себе багатьох вщомих представниюв украшсько! творчо! штел1генци.
Окр1м вищезгаданих украшських д1яч1в у Вщш перебували ще й професори О. Колеса, С. Дшстрянський, С. Рудницький. Саме вони започаткували в австршськш столиц! роботу Союзу украшських журналюив та письменник!в на чол! з В. Кушн!ром та Товариство прихильник!в осв!ти на чол! з С. Дшстрянським. Згодом вони стали авторами заснування в 1921 року
231
Украшського вшьного ушверситету, урочисте вщкриття якого вщбулося 17 с1чня в присутност1 представник1в ус1х украшських товариств та оргашзацш [6, арк. 11]. Учасники збор1в обрали Сенат Украшського вшьного ушверситету, оголосили про створення двох факультет1в та план роботи на найближчий термш. Слщ вщм1тити, що навчання в ушверситет1 було безкоштовним.
При новоствореному ушверситет1 на постшнш основ! починають д1яти систематичш навчальш курси. Загалом, в першому семестр^ а саме з лютого по травень 1921 р. було прочитано 315 лекцш. Заняття проходили в залах мкьких шкш, як1 надала мунщипальна рада Вщня. Про науковий р1вень викладання свщчить той факт, що на обох факультетах лекцп читали 12 професор1в та 3 доценти, серед яких були Д. Дорошенко, С. Дшстрянський, М. Лозинський, С. Рудницький, О. Колеса, С. Шелухш [7, арк. 100].
Проте за кшька м1сящв в д1яльност1 Украшського вшьного ушверситету виникли труднощ1, як1 унеможливили його кнування в Австри. Насамперед це були рют шфляцп та брак фшансування з боку Союзу украшських журналкив та письменниюв. Також виникли проблеми ¿з набором слухач1в, оскшьки значна частина украшсько! молод1 пере!хала до Праги. На надзвичайних зборах кер1вництвом ушверситету було виршено перенести навчальний заклад до чесько! столиц!, беручи до уваги ряд сприятливих умов та розумшня з боку влади Чехословаччини. В липш цього ж року Украшський вшьний ушверситет офщшно пере!хав до Праги.
Анал1зуючи нетривалий вщенський перюд в д1яльшсть ушверситету, слщ вщм1тити його велике значения для подальшого юнування. Саме в Австри була вироблена структура закладу, закладеш основи д1яльност1, апробоваш перш1 лекцшш курси. Все це позитивно вплинуло на наступи! роки ¿снування ушверситету в Праз1 (до 1945 р.).
На протяз1 1922-1925 рр. чисельшсть укра!нсько1 пол1тично! емпрацп в Австри дещо зменшилась. Цьому слугували ряд суб'ективних та об'ективних причин, зокрема рют шфляци, втрата роботи та повернення бшьшо! частини галичан на батьювщину, пере!зд емпранпв до шших кра1н. Загалом, на кшець м1жвоенного перюду кшьккть украшщв в Австри не перевищувала 4 тис. ос1б, як1 в основному проживали у Вщш. Шсля приеднання Австри до Шмеччини нацюнал-сощалкти заборонили д1яльшсть майже вЫх украшських оргашзацш, окр1м Украшського нацюнального об'еднання та гетьмансько! Укра!нсько1 громади. Нова пол1тика австршського уряду не сприяла перебуванню укра!нсько1 пол1тично! ем1грацп на И теренах, забороняла видавничу та осв1тянську д1яльшсть. Зрештою, з середини 30-х роюв змшилась пол1тика не лише Австри щодо украшщв - почали змшюватись вщносини м1ж багатьма европейськими державами.
Висновки. Розпорошеш по багатьох крашах Свропи, вщчуваючи нестатки та труднощ1 життя на чужиш, украшсью ем1гранти виявили достатш внутр1шш сили для самооргашзаци. Порятунком вщ деградаци та психолопчного нищення стали осв1та, духовна \ творча праця, самовдосконалення. Цьому сприяла широка культурно-просв1тня д1яльшсть, насамперед, найвидатшших
232
украшських пол1тиюв та вчених, як1 волею дол1 опинилися на чужиш. На особливу увагу заслуговуе те, що найбшьш свщом1 кола з-пом1ж ем1грант1в в умовах заруб1жжя не припинили пол1тично! д1яльност1, спрямовано! на вщродження укра!нсько1 державностг Поряд з тим, вони активно пропагували украшське слово, кторш, фшософш, культуру. Завдяки окремим особистостям виходила украшська перюдика, д1яли гуртки та товариства, вщкривались шститути та ушверситети. Перебуваючи на чужиш, украшська молодь активно долучалася до пропагування нацюнальних щей та традицш. I хоча становище укра!нсько1 пол1тично! ем1граци в Сврот змшювалось ¿з в1ддаленням подш 1917-20 роюв, змшювався И статус, але иоири те вони жили думкою про Украшу, про повернення на батьювщину. Вони мр1яли бачити И вшьною та самостшною. В силу певних военних невдач в боротьб1 з бшьшовицькою Роскю, пов'язаних в першу чергу ¿з недоотримання общяно! допомоги з боку шших держав, щ люди опинилися на чужиш. Дехто з них повернувся на батьк1вщину, але сталшська машина терору згодом поквиталася за !хш нацюнально-свщом1 ще!, дехто пере1хав за океан, шукаючи бшьшого щастя для себе, але бшьшкть все ж таки залишилась поблизу Украши, з надкю повалити нав'язаний бшьшовицький режим. Цд люди згодом долучилися до боротьби за незалежнкть Украши в роки Друго! св1тово! вшни.
Перспективи подальших наукових розвщок. На сучасному еташ дослщження дано! проблематики кторики назагал добре розкрили становище укра!нсько1 пол1тично! ем1грацп в Австри, зокрема у Вщш. Проанал1зовано д1яльшсть украшських оргашзацш та гуртюв, наукових центр1в. Тим не менше до сьогодш залишаеться вщкритим питания вироблення тактики нацюнально-визвольно! боротьби шсля повернення на Батьювщину та чисельност1 украшщв в Австри у м1жвоенний перюд. Малодослщженими е питания м1жнародно-правового статусу навчально-наукових установ, заснованих украшськими видними д1ячами в Австри, роль духовенства як провщниюв нацюнально! укра!нсько1 свщомост1, залучення селянства до участ1 в пол1тичних оргашзацш в емкраци.
Л1тература
1. Дорошенко Д. М01 спомини про недавне-минуле (1914-1920). -Мюнхен: Укр. вид-во, 1969. - 542 с.
2. Кухар Р. Украшське академ1чне товариство „С1ч" у Вщш // Календар-альманах украшського народного союзу на 1991 р1к - Нью-Йорк: Вид-во „Свобода", 1990. - 256 с.
3. Мазепа I. Украша в вогш й бур1 революци, 1917-1921. - К.: Темпора, 2003. - 607 с.
4. Потульницький В.А. Нариси з укра!нсько1 пол1тологи (1819-1991). - К.: Либщь, 1994. - 320 с.
5. Трощинський В. М1жвоенна украшська емкращя в Сврот як кторичне I сощально-пол1тичне явище. - К.: вид-чий д1м „Альтернативи", 1994. - 260 с.
6. Центральний державний арх1в вищих оргашв влади та управлшня Украши (дал1 ЦДАВОВУ). - Ф. 4465, оп. 1, спр. 26.
233
7. U^ABOBY. - 3859, on. 1, cnp. 134.
8. U,eHTpanbHHH flep^aBHHH icTopHHHHH apxiB yKpai'HH y m. KneBi (^ani H^IA yKpai'HH y m. KneBi ). - 0. 1233, on. 1, cnp. 66.
9. U^A yKpai'HH y m. KneBi. - 0. 1235, on. 1, cnp. 266.
10. U,eHTpanbHHH flep^aBHHH icTopHHHHH apxiB yKpai'HH y m. HbBOBi (^ani Ui^TA yKpai'HH y m. HbBOBi). - 0. 399, on. 1, cnp. 1.
11. Ui^TA yKpai'HH y m. HbBOBi. - 0. 746, on. 1, cnp. 1.
Summary Plazova T.I.
Question of Ukrainian political emigration in Austria of the 20-th years XX century are explorer and analyzed. At this period the national liberation movement suffered the biggest defeat, Ukrainians warriors was forced to leave their legacy inheritance and move to the foreign country. The article analyzes strength, social status and activity of Ukrainian political emigration.
Key words: Ukrainian emigration, national liberation movement, social status, strength.
234
