CC BY
18
УДК 322:324 (477.8)
Яцишин У.В., астрантка @ НУ "Льегеська полтехтка"
УКРАШСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ПРО ВИБОРЧЕ ПРАВО ТА ВИБОРЧ1 ПРОЦЕСИ В ЗАХ1ДН1Й УКРА1Н1
У дангй статт1 дослгджено позицт Украхнсько! Греко-Католицько! Церкви у еиборчих процесах Захгдно! Украхни. Тут також проанал1зоеано послання та еиступи предстаените ще! Церкви щодо еиборге е сучастй Укратг та рол1 духоеенстеа е них.
Вступивши на шлях демократичного розвитку, для Украши почався перюд втшення в життя важливого його атрибуту - виборiв. Конститущя незалежно! украшсько! держави у статт 71 проголошуе, що "вибори до оргашв державно! влади та органiв мшцевого самоврядування е вiльними i вщбуваються на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таемного голосування" [9, с.16]. Свободi вшьного вибору свiтогляду та вiросповiдання присвячена 35 стаття головного Закону Украши. Тут також тдкреслюеться, що "Церква i релiгiйнi оргашзаци в Укра1ш вiдокремленi вiд держави, а школа - вщ церкви." [9, с.9] Саме радянський режим принiс на терена Украши принцип про вщсторонення Церков будь-яких конфесiй та релтйних органiзацiй вiд громадсько-полiтичного життя населення. Це спричинилося рядом причин. По-перше, радянська iдеологiя сповiдувала ате!зм, з чого випливала недоцiльнiсть участi духовенства у справах держави, яю не стосувалися веденню релiгiйного життя. По-друге, Украшська Церква, а особливо Греко-Католицька, була поборником нацiональних iнтересiв украшщв, свою дiяльнiсть часто звертала у напрямку боротьби за незалежнiсть украшських земель, пiдвищувала нацiональне самоусвiдомлення населення. Таю представники народу не могли бути допущеними до представницьких оргашв влади.
1з розпадом радянського союзу, право на вшьний розвиток отримали ряд Церков, у тому чи^ й Укра1нська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). У першi роки незалежностi це спричинило мiжконфесiйну напругу, яка з часом переростала у вiдкрите протистояння. Причиною цьому були претензи рiзних конфесiй на користування культовими спорудами та шшим церковним майном. Тому проблема мiжконфесiйних конфлiктiв була доволi актуальною як для громадськостi, так i для полiтикiв, якi радо користувалися цiею ситуацiею для того, щоб здобувати собi якомога бшьшу частину голосiв виборцiв.
Так само як пол^ики були зацiкавленими у втручанш в проблеми мiжцерковного та мiжконфесiйного життя, сама Церква не могла стояти осторонь важливих державотворчих та полiтичних процесiв в Укра1ш, серед яких помiтне мiсце посщають вибори: до парламенту, мiсцевих рад та вибори Президента Украши. Глави Церков та епархш через спещальш послання чи
® Яцишин У.В., 2008
237
богослужшня зверталися до вiрних з думками про вибори загалом i передвиборчi кампани та участь у них духовенства зокрема.
Це питання набуло актуальност тому, що згiдно чинного законодавства Украни, а саме Закону "Про свободу совкт та релшйш оргашзаци", "Релшйш оргашзацп не беруть участь у дiяльностi полiтичних партiй i не надають полiтичним партiям фшансово! тдтримки, не висувають кандидатiв до оргашв державно! влади, не ведуть аптаци або фiнансування виборчих кампанiй кандидат до цих органiв" [3, с.5]. У той же час у Закош зазначено про те, що "Священнослужителi мають право на участь у поличному життi нарiвнi з уама громадянами" [3, с.5]. Але у законодавствi Укра!ни не виписаш механiзми участi духовенства у виборчих процесах, а тому в залежност вiд ситуацп та внутршньо! пол^ики то! чи шшо! Церкви, роль Церкви та релтйних органiзацiй у виборах видозмшюеться.
З часу дiяльностi митрополита Андрея Шептицького, який у сво!й душпастирськiй роботi наголошував на необхщност духовенства бути обiзнаним у соцiально-економiчних i полiтичних реалiях життя сустльства, позицiя УГКЦ у поличному життi Укра!ни майже не змшилася. Це пов'язане з тим, що Католицька Церква розвивае свою сощальну доктрину, таким чином вiдповiдаючи на швидю глобалiзацiйнi процеси. Саме суспшьство проявило свою готовнiсть прийняти долучення Церкви до тих дiлянок суспшьного життя, де вона протягом багатьох роюв була активним учасником, а також до тих, де И участь сприймалася неоднозначно як з боку самого духовенства, так i з боку громадськосп.
У виборах до Верховно! Ради 1990 р. Церква була представлена на рiвнi окремих священиюв, але з часом вона змщнша i вже виступала як самодостатнiй iнституцiйний чинник. Особливо це проявилося на виборах до парламенту, яю вiдбулися у 1994 р. УГКЦ ч^ко визначилася з питання виборiв у "Посланнi iерархi! Укра!нсько! Греко-Католицько! Церкви з нагоди дострокових виборiв до Верховно! Ради Укра!ни 1994 року". Окрiм настанов загально-християнського, морального характеру, тут були озвучен конкретнi критерi!, на яю виборець мусить звернути увагу при виборi того чи iншого кандидата. З усього стало зрозумшо, що УГКЦ сто!ть на позицi! Укра!нсько! незалежностi, у розвитку власно! держави бачить поступ лише вперед, у напрямку демократi!, у затвердженнi ново! Конституцп. Тут же прозвучали прiзвища конкретних осiб, яким УГКЦ надала свою довiру: В.Чорновiл, В.Пилипчук, С.Пронюк та iншi [8, с.294]. Висловлення тдтримки конкретним кандидатам, нав^ь якщо вони притримуються схожих iз Церквою поглядiв на шляхи розбудови держави, е, на нашу думку, дещо передчасним. Воно несе в собi загрозу пол^изацп богослужiнь i можливий розкол пастви, оскшьки полiтичнi погляди в середовищi вiрних рiзняться i не залежать вiд полiтичних уподобань душпастиря чи цшо! Церкви.
Пiзнiше УГКЦ переглянула сво! позицi! i вiдмовиласа вщ практики висунення кандидатiв вiд свое! Церкви на виборах до рад рiзних рiвнiв. На скликанiй позачерговш сесi! Собору Киево-Галицько! Митрополi! УГКЦ у 2006
238
р. було ухвалено постанову про заборону духовенству брати участь у виборах або аптувати за певних кандидаив чи пол^ичш парти [11, с.25].
У Зверненш епискотв УГКЦ напередоднi виборiв 1998 р. духовенству нагадали про вщповщальшсть i вплив на вiрних, а тому застерегли, що "проповщальня не смiе ставати полiтичною трибуною" [5, с.13], бо це природньо може призвести до розколу в Цер^ та серед ïï вiрних. Саме з цих мiркувань УГКЦ зайняла нейтральну в полiтичному планi позищю. У той же час вона поставила собi за мету пробудити у виборщв почуття вiдповiдальностi i полiтичноï активностi.
В посланнi до сшвгромадян з нагоди президентських виборiв 2004 р. Л.Гузар зазначив: "Знову i знову прошу Вас не нехтувати своïм Богом даним даром свобiдноï волi, одним iз виявiв якоï е право обирати своïх представникiв, - обирати свiдомо, самостшно, переборюючи будь-який зовнiшнiй примус чи страх, беручи до уваги не власш штереси чи iнтереси поодиноких груп, а спiльне добро" [4, с.2]. Цi слова були звернеш не лише до виборцiв, але й до правоохоронних органiв, члешв виборчих комiсiй тощо, що було спровоковано поширенням фальсифiкацiй на даних вборах.
Бшьше конкретики прозвучало у Зверненш Синоду епискотв Киево-Галицькох' Митрополи УГКЦ напередоднi виборiв, де перелiчуються негативнi фактори, якi можуть спричинити до неправдивих результатiв голосування та, таким чином, до тдривання авторитету влади в очах громадян. [7, с.2-3]. Того ж дня було видано 1нструкцш для духовенства Киево-Галицькоï Митрополiï УГКЦ на передвиборчий час, у якш зазначено, що "священики не повиннi органiзовувати пол^ичш вiча. Вони, як громадяни, можуть брати в них участь, однак 1хня присутшсть мае бути розважна i виправдана" [12, с.6]. У шструкци засуджуеться спроба священикiв вказати прихожанам на певного кандидата, наче рятуючи тим самим Укра1ну, вони мають лише заохотити громадян бути критичними i вщповщальними у вибор1
Це пояснюеться рядом причин: вказiвка священика на особу чи пол^ичну партiю може непрямо позбавити громадянина його права вибору, гарантованого Конститущею Украши, навчити особу перекладати вщповщальшсть за вибiр на душпастиря - таким чином виборець втратить можливють аналiзувати реалiï полiтичного життя; з шшого боку, в результатi полiтичноï заангажованостi окремого священика вiд Церкви можуть вщвернутися тi вiрнi, яю притримуються iншоï точки зору - Церква втрачатиме свш моральний авторитет.
У спещальному посланнi представникiв шести християнських Церков, в тому чи^ УГКЦ, до Президента Украши напередоднi другого туру виборiв значилось: "Коли Президент як гарант Конституцп не виконуе сво1х обов'язкiв, таким гарантом стае народ, який виходить на майдани домагатися правди. Зробити це змусили його саме непослiдовнi, а то й злочинш й антиконституцiйнi дiï представникiв влади" [6, с.3]. Керiвники Церков звернулися до Глави держави з вимогою вжити рiшучих дiй задля припинення фальсифiкацiй на виборах, якi можуть призвести до насильницького
239
протистояння. Проте Президент Л.Кучма до цих ^в не дослухався, зайнявши оч^вальну позищю.
Наслщком зловживань на виборах президента 2004 р. стало те, що люди об'едналися задля демонстрацп протесту проти масового фальсифiкування результатiв волевиявлення громадян. Так почалася вiдома на увесь св^ "помаранчева" революцiя. Релiгiйнi групи надавали свою пщтримку тому чи шшому кандидатовi, беручи участь у масових акщях. Об'еднавшись iз пол^ичними партiями та громадсько-полiтичними органiзацiями вони здшснювали тиск на владу з метою припинення зловживань на даних виборах та вщстоювання сво!х громадянських прав.
На Другому Ватиканському Соборi було визначено: "... Церква, силою доручено! собi Свангели, проголошуе права людей i признае та високо оцшюе отой сучасний динамiзм, що всебiчно плекае цi права" [2, с.546], бо "охорона прав особи е безумовною вимогою для того, щоб громадяни, одинично чи об'еднано, могли брати активну участь у житт й кермуваннi державою" [2 с.593]. Тому природньо, що УГКЦ з ентузiазмом пiдтримала демократичний рух, який розпочався в Укра!ш пiд час президентських виборiв у 2004 р., а саме те, що люди пщнялися в мирнш боротьбi з порушенням !х демократичних прав.
Важливо зауважити, що УГКЦ взяла участь у "помаранчевш" революци на позици вiдстоювання громадянських прав укршнщв, а не через пщтримку конкретного кандидата - В.Ющенка. Про це свщчать слова Глави УГКЦ Л.Гузара в ефiрi на радiо "Ера". Вш зауважив, що майбутнiй Президент мае бути перш за все людиною вiруючою, i в даному випадку не мае рiзницi, до яко! конфесп вiн належатиме [1, с.268].
Сднання рiзних Церков у часи велико! пол^ично! напруги i протистояння в суспiльствi стало вагомим позитивним чинником на користь доречност присутност Церкви у полiтичному життi кра!ни. Релiгiя допомогла запобiгти насильству та втримати револющю у мирних рамках боротьби за вшьний вибiр i права людини. Глави рiзних конфесш показали на своему прикладi необхщшсть порозумiння i вагу християнських цшностей в усiх, навiть найскладнiших, ситуащях.
УГКЦ завжди була пов'язаною з громадською дiяльнiстю та полiтикою. Але на сучасному етат, коли законодавство роздiлило Церкву i державу, ця Церква зайняла позицiю стороннього спостер^ача, який залишив за собою право визначати моральш критерi! для майбутшх депутатiв чи президента. У сво!х офiцiйних зверненнях вона активно користуеться лексикою прав людини, вiдрiзняючись цим самим вщ Православних Церков Укра!ни. У не! розвинена соцiальна позищя, вона не може замовчувати про порушення прав людини.
Церква у час виборiв перебувае пiд великим тиском спшьноти i спокусою дати людям пораду, який кандидат, на !! думку, вартий довiри i голосу виборця. Саме тому вона повинна бути виваженою в заявах i прийняти чiтку й послщовну позицiю щодо свое! участi у поличному життi кра!ни чи окремого краю.
На нашу думку, УГКЦ проводить послщовну пол^ику щодо рiвня залученоси духовенства до державних та пол^ичних справ в Укра!нi. Вона не
240
схильна змшювати своï прюритети, в залежност вiд зовшшшх чи внутрiшньоцерковних чинникiв. Це простежуеться у тих посланнях, яю вона виголошувала напередоднi та пiд час виборiв напротязi усiх рокiв незалежност держави. Для прикладу, УГКЦ у сво1х посланнях завжди закликала людей приходити на вибори i висловлювати таким чином свою волю, оскшьки кожна окрема людина е вщповщальною за долю усiеï держави. Схожий характер носили послання митрополита А.Шептицького, який завжди намагався через них сповнити вiрян духом партiотизму та вщповщальност за долю народу.
Митрополит А. Шептицький наголошував на тому, що священник може, а iнодi навiть зобов'язаний, брати участь у громадському життi, якщо це е необхщно для Божоï справи та загального добра. Проте громадська i полiтична активнiсть не може ставати частиною проповщей чи взаемовщносин з людьми, бо це е прямим зловживанням довiрою вiруючих. В цьому контекст ми хотiли би пщкреслити такi слова митрополита: "священик не смiе бути полiтиком, аш при престолi, анi в сповщальнищ, анi на проповiдальницi, анi в жадшм вiдношенню пароха до вiрних, в тiм всiм мусить бути лишень священиком" [10, с. 350].
Проблема виборiв займала не останне мiсце в писанш митрополита, вiн придiляв 1и значну увагу у сво1х зверненнях до вiруючих. Зокрема в Ычш 1907 р., було оприлюднене спiльне пастирське послання до священиюв та народу "О виборах до парламенту", в якому А.Шептицький наголошував, що обираючи представникiв до сейму, виборщ повиннi зважати на те, що обрана ними людина повинна бути патрютом, християнином та вщповщати вимогам морали А обранi вщ людей мають пам'ятати про закони моралi i дiяти вiдповiдно до них, оскшьки вони покликаш бути заступниками i представникам людей [10, с.402, 405]. Основою послання е позищя про те, що переконання священика не повиннi виходити за межi християнськоï вiри та морал^ а участь в полiтичному житт не мае ставити душпастиря в опозицш до народу.
Це та iншi послання свiдчать про те, що А.Шептицький був пошформований про пол^ичну ситуацiю у Захiднiй Украхш та мав сформовану позицiю щодо виборчих процеав та участь украшського духовенства у них. Митрополит пщтримував активну позицiю священикiв у громадському житт народу i обстоював думку про те, що священики не повинш забувати про умови сощального i поличного життя народу. Цiеï позицiï вiн дотримувався напротязi усiеï своеï душпастипськоï дiяльностi.
Пiд проводом А.Шептицького греко-католицьке духовенство спрямовувало своï зусилля на збереження нацiональноï традици, рiдноï мови украшського населення. Саме через те вона часто ставала об'ектом критики i нападiв з боку тих чи шших сил, яю свого часу захоплювали владу в регiонi. У часи, коли Захщна Укра1на входила до складу Австро-Угорськоï iмперiï та Польщi, саме греко-католицью священики пiдтримували в людях ix нацiональну iдентичнiсть, прагнення та вiдстоювали ïx iнтереси перед загарбниками. Вони були активними учасниками громадсько-пол^ичного життя краю, болотувалися до сенату та сейму, iнодi навiть створювали парт^,
241
яю стояли на захист украшщв. Не менш вагомим чинником е те, що УГКЦ завжди стояла на позици тдтримки укра!нсько! державностi.
УГКЦ, усвiдомлюючи свою вщповщальшсть перед вiрними, заохочуе людей бути активними учасниками поличного життя, а для того, щоб ця актившсть вiдбувалася з розумiнням уах наслiдкiв вибору, заохочуе людей ан^зувати програми кандидатiв та полiтичних партш, чи вони вiдповiдають принципам християнсько! моралi та прав людини, чи цим принципам вщповщае !х попередня дiяльнiсть.
Л1тература
1. Гаваньо I. Анал^ичний огляд "помаранчевих" подiй. Релшйний аспект // Богословiя. - 2004. - кн.1-4. - С.209-295;
2. Душпастирська Конституцiя "Про Церкву в сучасному свт" / Документи Другого Ватиканського Собору. Конституцп, Декрети, Деклараци. - Львiв: Свiчадо, 1996. - С.499-619;
3. Закон Укра!ни "Про свободу совки та релкшш оргашзацп" (за станом на 1 грудня 1999 р.). - К.: Парламентське видавництво, 1999. - 20с.;
4. Звернення Блаженшшого Любомира до вах людей добро! волi з нагоди президентських виборiв // Iнформацiйно-аналiтичний зв^ Радiо "Воскресiння". - 2004. - №10. - С.2, 5;
5. Звернення епискотв Укра!нсько! Греко-Католицько! Церкви з нагоди передвиборчо! кампанi! // Агенцш релiгiйно! iнформацi!. - 1998. - №1-4. - С.10-13;
6. Звернення керiвникiв християнських Церков Укра!ни напередоднi i пiсля другого туру виборiв // Бюлетень ЦР1. - 2004. - №12. - С.3-5;
7. Звернення Синоду епискотв Киево-Галицько! Митрополи УГКЦ до вiрних i всiх людей добро! волi з нагоди пщготовки до виборiв Президента Укра!ни // Пiзнай правду. - 2004. - №4. - С.2-3;
8. Iсторiя релiгi! в Укра!ш. У 10-ти т. Т.10. Релшя i церква рокiв незалежностi Укра!ни / За ред. А.Колодного. - Дрогобич: Коло, 2003. - 616с.;
9. Конститущя Укра!ни: 1з змшами, внесеними згiдно iз Законом № 2222-IV вщ 08.12.2004р. - К.: Велес, 2006. - 48с.;
10. Митрополит Андрей Шептицький: Життя i дiяльнiсть. Документи i матерiали 1899-1944. Том II. Церква i суспшьне питання. Кн.1. Пастирське вчення та дiяльнiсть / За ред. Кравчук А. - Львiв, 1998. - 572с.;
11. Парламентсью вибори: чи можуть болотуватись у депутати священнослужш^ // Бюлетень ЦР1. - 2006. - №1. - С.25;
12. Ящв I. Видано 1нструкцш для священнослужителiв Киево-Галицько! Митрополi! УГКЦ на передвиборчий час // !нформацшно-анал^ичний зв^ Радiо "Воскресiння". - 2004. - №6. - С.6.
Summary
The position of the Ukrainian Greek-Catholic Church in the elections in Western Ukraine was investigated. Bishop's messages and speeches about elections in modern Ukraine and the role of priests in this process were analyzed.
Стаття надшшла до редакцИ 20.03.2008
242
