CC BY
17
П1ДРУЧНИКОТВОРЕННЯ В ПОЧАТКОВ1Й OCBITI
УДК 372.811.161.2(075.2) 1ннаКОЗАК
УКРА1НСЬКА БУКВАРНА ТРАДИЦШ К1НЦЯ XIX СТ.: ОСОБЛИВОСТ1 3MICTOBOI ТА СТРУКТУРНО? ОРГАНВАЦП П1ДРУЧНИКА
Стаття присвячена комплексному анал1зу украшських букваргв ктця XIX ст. Выявлено укратсъку букварну традицт mie'i пори.
Статья посвящена комплексному анализу украинских букварей конца XIX в. Определена украинская букварная традиция того времени.
The article is devoted to the complex analisys of Ukrainian ABC-boks of the end of the XIX century. The Ukrainian ABC-books tradition of that time was uncovered.
Сучасна осв1та вимагае сприятливих умов для розвитку i саморозвитку особистосп. серед сукупносп яких е досконалий шкшьний пщручник. Важливим джерелом модершзаци сучасно! навчально! книги, удосконалення II micTy. структури, методичного оснащения е ¡сторичний досвщ попередшх поколшь n uiei проблеми. Бук вар як перша книга з навчання грамоти завжди вщбивае той перюд, коли BiH створений та функцюнуе. KpiM того, шдручник вщображае конкретш педагопчш явища, методичHi позици автора навчального видання. Тому у npoueci анал1зу навчально! л1тератури юнця XIX ст. оцшку ¡сторичних щей будемо здшснювати з урахуванням конкретних сощальних умов того пер ¡оду. а також сучасного погляду на проблеми освгги. Це дозволить вирпнити традицшш та оригшальш педагопчш ршення, яю можуть становити цшшсть для сучасного процесу пщручникотворення.
Критичну ошнку навчально-педагопчно! л1тератури, II ретельний анал!з та пор1вняння з 1ншими 1сторичними документами простежуемо у дисертац1йних досл1дженнях
B. Богуславсько!, В. Волошино!, Л. Гонюково!, Г. Груць, О. Каськ1в, Л. Кобилянсько!, О. Клименко, М. Малиш, О. Неживого, Л. Иколенко, Н. Поб1рченко, А. Погр1бного.
C. Поточни (Полыца) та ¡н. Однак щ науков1 розв1дки розглядають OKpevii oyKBapi в аспект! культурно-антрополопчних та суто педагопчних дохпнант.
Метою cmammi с з'ясування особливостей украшсько! букварно! традици 90-х роюв XIX ст. на основ1 анал1зу зм1стово! та структурно! оргашзацн п1дручниюв Tie! пори.
У 1891 р. вийшло чергове видання «Руского Букваря для народних шил» [1] Григор1я Зарицького та Романа Заклинського, учит ел ¡в Льв1всько1 чолов1чо! вчительсько! ceMiHapii'. ГЬдручник мае складну внутршню структуру i \пстить дв1 ochobhI частини: букварну, укладену Г. Зарицьким, та п1слябукварну, автором яко! е Р. Заклинський. Букварна частина складаеться з двох основних роздш1в: рукописного та друкованого. Водночас кожен роздш в\пщуе тему А «Мал1 букви» та тему Б «Велию букви». У кожн1й Tevii простежуеться чтсо визначена система роботи в1д ознайомлення з леерами до вправ, спрямованих на вироблення навичок читання.
Такий концентричний принцип розм1щення навчального матер1алу, коли нов1 знания формуються з опорою на вже засвоеш, мав ряд позитивних характеристик: забезпечував послщовшсть, наступшсть опанованого, був доступним для д1тей молодшого шюльного в1ку. Проте вимога подавати навчальний матер1ал спершу малою, a noTivi великою азбукою часом суперечила принципу науковост1: влас Hi ¿мена, слова на початку речения подавалися спершу малими леерами. Тому такий cnoci6 подання навчального матер1алу, на нашу думку, е неефективним.
На початку пщручника вмщено роздш «Рисунки для вправ руки i ока» [1, с. 3-4], що пропонуе граф1чш вправи у пись\п р1зного роду лiнiй. елементарних предмет1в, геометричних ф1гур тощо. Щкаво, що серед yciei р1зноман1тност1 граф¡чних позначень основш елементи букв (паличка i3 заокругленням внизу, паличка i3 заокругленням Bropi, п1вовал i
овал) видшено жирним шрифтом. Безперечно, такий прийом е важливим для вироблення навички кал1граф1чного письма. 3 мiст добукварно! частини шдручника спонукае нас дшти висновку, що одним i3 основних завдань цього перюду була шдготовка руки дитини до письма. На це вказують гпдготов1п граф1чш вправи.
Важливють поставленого завдання стае зрозумшою шсля анал1зу букварно! частини шдручника, а саме роздшу «Часть писана». Основними компонентами цього роздшу е таю: ряд простих предметних малюнюв; слова-назви предмет!в. зображених шд картинками у рукописному Bapiaffri (як правило, одно-, двоскладов1); рукописш л1тери, видшеш з поданого слова (як правило, його початку); склади, слова, речення з вивченими леерами, яю представлен! рукописним шрифтом. Отже, робимо висновок про те, що, систематично вивчаючи Bei «нормальш слова» ша азбуки, д1ти засобом письма навчалися читати. Тому вправам з письма у шдручнику було придшено велику увагу. Пщтвердження нашо! думки знаходимо у роздш «Часть друкована», коли засвоення форм малих та великих л1тер здшснювалося з опорою на рукописний шрифт: кожна друкована л1тера пор1внювалася з уже вивченою рукописною.
Отже, буквар Гр. Зарицького та Р. Заклинського було складено способом «письма-читання», названого ще природним методом. За своею суттю цей метод е звуковим аналтжо-синтетичним.
Послщовшсть вивчення букв протягом букварного перюду рпна у частиш рукописи!й та друкованш, при вивченш малих та великих л1тер. На нашу думку, простежуеться така 'законо\пршсть: порядок розмщення л ¡тер мало! азбуки (у рукописному та друкованому вар1антах) зумовлений труднощами акуст и ко-ф i з i о ло ri ч но го творения звуюв та поеднань ix у склади. Порядок же розмщення л1тер велико! азбуки — схожютю буквених елемекпв. Однак ця jакономiрнiсть е досить и ест ¡й кою.
Сдино! системи пода1п навчального матер1алу в межах сторшки чи сторшкового розвороту не витримано. Вщповщно до етапу навчання мат ер ¡ал для письма та читання юльюсно збшьшуеться.
До системи навчання читати у букварнш частиHi входять таю елементи: букви, склади, слова, речення, тексти. Характерно, що весь навчальний матер ¡ал букварно! частини подшено рисками подшу на склади. Такий шдхвд хоча й забезпечуе мщшсть у засвоенш способу читання, однак е неефективним шляхом вироблення швидкосп читання. Бшьш доцшьним вважаемо перех1д до читання цшими словами вже на перших етапах навчання.
Зауважимо також, що характерною ознакою аналпованого букваря е посилена увага до засвоення орфоеп1чних норм украшського мовлення. У Bcix дво- та багатоскладових словах букваря стоять знаки наголосу. Необх1дн1сть застосування такого прийому можна пояснювати проблемами мовно-культурного становища украшського народу.
Буквар яскраво вщображае нестабшьшсть правописно! системи того пер ¡оду. Автори
намагаються представити pi3Hi в ар ¡ант и граф1чного позначення звук1в: i, t /ш/; ю, я /йа/; ё, ъо /йо/; и Ш; о N [1, с. 31-44]. 3 т1ею ж метою на с. 45 букваря вмщено шдроздш «Деяи букви пишут ся ще и так».
Лексичний мат ер ¡ал книги досить рпномаштний. Широко представлен! у буквар i тематичн1 групи ел ¡в на позначання тварин, птах1в i комах; рослин городу, саду, л ¡су. Виховний потеншал текстового матер1алу сконцентровано у шелябукварнш частин1. Частина друга (п1слябукварна) Mi слить в1ршоваш тексти (30 %), серед яких е твори малих жан piß: байка, колискова, присл1в'я тощо. Буквар Гр. Зарицького та Р. Заклинського щкавий наявн1стю значно! кшькосп прозових твор1в п1знавального характеру: про частини тша людини, знайомство з профеаями. описи рослин, тварин тощо. Завершуеться п1слябукварна частина букваря введениям народного пмну, що сприяе нашональному вихованню школяр1в.
Отже, проведений анал1з п1дручника з навчання грамоти Гр. Зарицького та Р. Заклинського 1891 р. дав можливють виявити характерш риси аналпованого букваря. Основним способом навчання д1тей грамоти тут виступае метод письма (аналп) i читання (синтез), зпдно з яким засобом письма учш навчалися читати. 3 точки зору методичного
оснащения бук вар упстить ряд блоюв: добукварну частину (вправи для руки [ ока), частину на вивчення малих рукописних л ¡тер. великих рукописних букв, малих друкованих л1тер, великих друкованих лп-ер, шслябукварну частину (одступи до читання). На наш погляд, таке структурування навчального матер1алу не е оптимальним у процеа формування в учшв елементарних навичок читання 1 письма. Як педагогична система цей буквар \пслить ряд елемекпв позатекстового компонента (зразки дш, вказ1вки до виконання завдань), що дозволяе учням ефектившше засвоювати навчальний мат ер ¡ал.
Одним п найвизначшших шдручниюв Буковини кшця XIX ст. був буквар Омеляна Поповича. У 1880 р. вш перемш на конкурс!, проголошеному Краевою Шкшьною Радою; у 1881 р. вщбулась апробащя шдручника, а на початку 1884 р. видавництво шкшьних книжок у Вщш видрукувало його. 3 початком нового шкшьного року, з 1 вересня 1884 року, вш був запроваджений у народних школах краю [2, с. 58].
Розглянемо видання «Букваря для шкш народних» О. Поповича 1892 року [3]. Ця книга з навчання грамоти \пслить дв1 основш частини — букварну та шслябукварну (читанку). Добукварно! частини в шдручнику не видшено.
Букварна частина досить об'емна (2/3 об'ему шдручника). проте структура дещо простила, шж у буквар1 Гр. Зарицького та Р. Заклинського. О. Попович наголошуе на потреб1 роздшьного вивчення малих та великих л1тер, подшивши буквар на два вщдши. Однак вивчення рукописних та друкованих шрифт ¡в не вщокремлено, а подано на кожнш сторшщ шдручника паралельно. До оригшальних авторських ршень можна вщнести також ¡дею видшення в I вщдш букварно! частини «Сложених согласних» [3, с. 36-45], де автор упродовж 15 занять пропонуе вправи на читання та письмо склад ¡в { ел ¡в и збшом приголосних. Кр1м того, послщовшсть запропонованих вправ демонструе увагу автора до парних дзвшких-глухих приголосних. На наш погляд, увага до таких аспект!в е корисною у процеа вироблення навичок читання.
Система вивчення букв упродовж букварного перюду ргзна у I та II вщдшах. При вивченш мало1 азбуки вона, на наш погляд, зумовлена ступенем труднопцв у творенш вщповщних звуюв. Простежуеться система вивчення л ¡тер вщповщно до 3 етап1в: спершу подано голо си 1 о, и, а та тверд1 приголосш. пот1м представлено л1теру ъ, дал1 — йотован1 та /. Характерним е те, що автор наприюнц1 «мало! азбуки» подае рпш вар ¡ант и позначення звука Ш на иись\п: 6, й, ё та правила читання позначки о, що дор1внюе складу «в1». Безперечно, правописна система захвдноукрашських земель того часу потребувала використання такого виду вправ.
На нашу думку, в основу букваря О. Поповича покладено популярний на той час споаб письма-читання, адже автор спочатку подае ряд простих предметних малюнюв, анв-назв пред мет ¡в у рукописному та друкованому вар1антах, ел ¡в. яю за звуковим складом аналопчш до слова-зразка, окремих речень, зведеного алфав1ту. Пор1внюючи буквар О. Поповича з аналопчним виданням Гр. Зарицького та Р. Заклинського 1891 р., доходимо висновку, що споаб оргашзацп навчального матер1алу тут ч1тюше зор1ентований на застосування методу «нормальних ел ¡в». Це видно з того, що предметш малюнки максимально схематизовано; уел «нормальн1» слова мютять лише вивчен1 л1тери, що допомагае «розкласти» слова на звуки \ букви; порядок представления навчального мат ер ¡ал у в межах сторшки вщображае потребу анал1тично! д1яльност1 учн1в; вивчення рукописно! л1тери та II друкованого ввдповщника зд!йснюеться в межах одного уроку. Отже, буквар О. Поповича чтео демонструе модель навчання грамоти за методом «нормальних ел ¡в».
Система спещальних прийохпв вироблення в учшв способу читання в аналпованому буквар! р1зноман1тн1ша. и ¡ж у попередньому. Це \ спец1альн1 вправи у читан и 1 ел ¡в и зб!гом приголосних, як ми уже зазначали, 1 наголошування ел ¡в. { подш на склади. Зазначимо, що автор пропонуе рпш способи позначення складоподшу ел ¡в вщповщно до етапу навчання. Так, у I ввддш — це наявшеть рисок подшу, у II — ввдетупи \иж складами слова, у «Читанщ» — в1дсутн1сть будь-яких способ1в складоподшу. Отже, автор здшенив крок до реалпацп в буквар! принцип!в посл1довност1. систематичност1 та доступиост1. Наголошування
ел ¡в. як ми зрозумши, можна вщнести до букварно! традицм кшця XIX ст. У цьому шдручнику, як 1 в буквар1 Гр. Зарицького та Р. Заклинського, слова розмщено не в колонках, а в рядок, що звужуе можливють оптимального опанування читацькими навичками.
Текстовий мат ер ¡ал букварного перюду представлений народними приапв'ями, приказками. Окре\п розповщш речения також спрямоваш на моральне виховання учшв. Наявш в буквар1 тексти нацшеш на охорону життед1яльносп учшв: «1ди все правою дорогою» тощо [3, с. 47].
Тексти шелябукварного перюду досить рпномаштш за жанрами (прозов1 твори, поез1я, загадки, молитви, пмн) та тематично (про людину, тварин, пори року, працю людей тощо). Пщручник мало шюстровано.
Отже, у буквар1 О. Поповича спостер1гаеться дотримання основних методичних традицш пе! пори: забезпечення процесу читання засобом письма, роздшьне вивчення малого та великого шрифпв, наголошування та складоподш як основш способи забезпечення по склад ового читання.
До орипнальних авторських ршень, яю знайшли вщображення в буквар1, вщнесемо таю: спрощення у способ! зображення «нормальних ел ¡в»; введения окремого роздшу та групування навчального матер1алу за дзвшюстю-глухютю; послщовне зменшення рол! складоподшу у виробленш навичок читання.
Найпродуктившшим за кшыастю перевидань на захщноукрашських землях можна вважати льв1вський буквар «Школа народна» [4], який витримав десятки перевидань ¡з 1893 по 1922 рж. Проанагпзуемо одне з перших його видань — 1894 року. Пщручник мютить ряд структурних елеменпв, як1 вид1лено лише у змютг На наш погляд, в1дсутн1сть елемент1в апарату ор1ентування на робочих сторшках п1дручника звужуе можливост1 його ефективного використання у процес1 самост1йно! роботи школяр1в.
У льв1вському буквар1 можна видшити добукварну, букварну та шелябукварну частини. Добукварна частина п1дручника, як 1 в буквар 1 Гр. Зарицкого та Р. Заклинського, представлена граф1чними вправами для пщготовки руки та ока до письма. Щоправда, у цьому буквар1 група вправ, спрямована на письмо власне елеменпв л1тер, видшена спешальним чином (за \пецем та способом представления).
Букварна частина льв1вського букваря об'еднала в соб1 два п1дходи до структурування навчального мат ер ¡а! у. Як 1 в буквар1 О. Поповича, прюритетною тут е увага до розм1ру л ¡тер. тому видшено два основних роздши: на вивчення мало! та велико! азбуки. Як 1 в буквар1 Гр. Зарицького та Р. Заклинського, рукописш та друковаш л1тери розглядаються окремо, щоправда, лише в межах мало! азбуки. Отже, букварну частину льв1вського букваря можна умовно розмежувати на три основш роздши, кожен з яких нацшений на розв'язання сво1х суто методичних проблем.
Порядок вивчення малих рукописних та малих друкованих л1тер ¡дентичний: основною тут, на наш погляд, е вимога врахування ступеня труднопцв творения вщповщного звука. Групування голосних на перших етапах навчання ми пояснюемо впливом букварно! традици початку XIX ст., коли зпдно и звуковим синтетичним методом спершу в1дбувалося засвоення вс1х голосних звуюв. Основним показником, покладеним в основу групування та порядку вивчення великих л1тер (рукописних 1 друкованих), на наше переконання, виступае ступшь схожосп основних елеменпв л1тери.
Сдино! системи подач 1 лпер на сторшщ чи стор1нковому розвороп не витримано. Спешальними прийомами вироблення в учн1в способу читання виступае складоподш (без забезпечення поступовосп). Наголошування ел ¡в спрямоване на формування правильносп, виразносп читання. До орипнальних авторських ршень льв1вського букваря в1днесемо:
- наявн1сть системи вправ, спрямовано! на засвоення способу читання м'яких приголосних, позначених м'яким знаком;
- введения сюжетних шюстрацш, яю могли б становити цшшеть як наочний мат ер ¡а! для вступно! бес1ди перед читанням тексту букваря 1 як матер ¡ал для розвитку зв'язного мовлення учшв;
- наявшсть у буквар! азбуки в приаив'ях та приказках.
Лексичний склад букваря досить рпномаштний. волод1е можливостями пропедевтики граматичних знань: формування уявлень про частини мови, про правопис власних назв.
Текстовий матер ¡ал льв1вського букваря спрямований на формування у д1тей елементарних свпоглядних позицш, глибоких етичних та релМйних переконань. Упродовж шслябукварного перюду д1ти практично ознайомлюються з основними типами текспв — розповщдю, описом, \пркуванням. Широке залучення в1рппв (40 %), загадок, дитячих шсеньок, ¡люстрування окремих твор1в робить змют букваря щкавим та доступним для учшв-початювщв.
Отже, буквар «Школа народна» (1894 р.) мютить ряд методичних знахщок, як-от: читання м'яких приголосних та аналопчних ел ¡в та с клад ¡в за под1бшстю, збагачення структурного складу букваря змютом, сюжетними шюстращями тощо. Водночас цей буквар, поряд з шшими пщручниками т!е! пори з навчання читання та письма, дав змогу виявити загалып тенденцн 1х творения.
ГПдсумовуючи сказане про в!тчизняш бук вар 1 юнця XIX ст., визначимо букварну традицш т!е! пори. По-перше, основним методом, закладеним в основу пщручниюв для навчання грамоти, був звуковий аналтжо-синтетичний метод. Проте сутшсть запропоновано! в букварях системи роботи точшше передав термш «метод письма-читання». Вважалося, що читання як синтетичний вид д1яльносп повинен бути наслщком аналпу. яким е письмо ел ¡в. Тому кожен з анал1зованих буквар1в спершу мютив вправи з рукописним, а пот1м друкованим шрифтом. Споено групування цих вправ залежав вщ авторсько! творчосп.
Посилена увага до граф1чно! д1яльност1 пщ час навчання грамоти спонукала укладач1в буквар1в вид1ляти окремий роздш п1дручника для п1дготовки руки й ока учня до малювання, письма 1 читання. Видшення добукварно! частини бук вар ¡в юнця XIX ст. ми визначили другою законом1ршстю 1х функц1онування.
По-трете, п1дручники з навчання грамоти т1е! пори структурно нашлювали на окреме вивчення малих та великих л1тер. Варто зауважити, що засвоення процесу читання та письма здшснювалося переважно на матер1ал1 «мало! азбуки». На це вказуе методичне оснащения ще! частини буквар1в: наявшсть предметних малюнюв, шрифтове вид1лення виучуваних л1тер, поступове зб1льшення юлькост1 навчального матер1алу тощо. Вивчення ж «велико! азбуки» здшснювалося на матер!ал! вже засвоеного.
По-четверте, основним прийомом формування в учшв способу читання та правильно! вимови огив виступав складоподш, наголошування сл!в. Простежуеться л!н!йна система розмщення сл!в у букварях пе! пори. Застосування колонок сл!в, таблиць, схем тощо не можна вщнести до букварно! традиц!! юнця XIX ст.
По-п'яте, порядок вивчення л!тер букваря зумовлювався м!рою труднощ!в акустико-ф!з!олопчного творения в!дпов!дних звуюв. При повторному ж вивченш великих друкованих л!тер порядок !х розм!щення залежав вщ сгупеня схожост! граф!чних елеменпв букв. Пом!чено законом!рн!сть: матер!ал для читання впродовж букварного перюду представлений окремими складами, словами та речениями. Зв'язш текста сконцентровано у шелябукварнш частин! п!дручника Ми пов'язуемо це з намаганням методист!в забезпечити поступовють в оволод!нн! навичками читання: спершу — правильности й швидкост!, попм — св!домост! й виразносг!.
Перспективи подальших досл!джень вбачаемо у роэкригл технолоп! навчання грамоти в чинних (альтернативних) букварях для нац!онально! школи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Зарицький Гр. Руский буквар для народних шил / Гр. Зарицький, Р. Заклинський. — Льв1в: Наклад, шк. книжок Ставропигшського ¿нституту, 1891. — 128 с.
2. Кобилянська Л. Зм1ст осв1ти украшських народних шил Буковини у св1тл1 загально-австр1йського та крайового законодавства (XVIII - поч. XX ст.) / Л. Кобилянська, С. Мединський// Науковий в1сник Чершвецького ушверсигету. —Вип. 176. —Чершвщ: Рута, 2003. —С. 58-64.
3. Попович О. Буквар для шил народних / О. Попович. — Вщень: Накл. ц. к. дирекщ! шкшьних книжок, 1892.— 118 с.
4. Школа народна. Часть перша. Буквар. —Льв1в: Друк. наук. тов. ¿м. Шевченка, 1894. — 80 с.
