CC BY
303
УДК 343.36 В. А. Козак,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
КРИМ1НАЛЬНА В1ДПОВ1ДАЛЬН1СТЬ ЗА ПОСТАНОВЛЕННЯ СУДДЕЮ (СУДДЯМИ) ЗАВ1ДОМО НЕПРАВОСУДНОГО ВИРОКУ, Р1ШЕННЯ, УХВАЛИ АБО ПОСТАНОВИ: АНАЛ1З ОСНОВНОГО СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ
У статп розглядаються об'ективш й суб'eктивнi ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК (постановлення суддею (суддями) завщомо неправосудного вироку, ршення, ухвали або постанови), сформульоваш висновки щодо тлумачення низки вщповщних положень кримiнального законодавства Украши стосовно дослщжувано'' проблеми.
Ключовг слова: суддя, завщомо неправосудний, вирок, ршення, ухвала, постанова.
Становлення Украши як демократично'', сощально'1', правово'' держави неможливе без належного забезпечення в крш'ш судового захисту прав та свобод людини. Згщно з ч. 1 ст. 55 Конституцп [3; 1996. - № 30. - Ст. 141] «права i свободи людини i громадянина захищаються судом». При цьому незалежшсть i недоторканшсть суддiв гарантуються Конституцieю й законами Украши, вплив у будь-який споаб на суддiв забороняеться (ст. 126). При здшсненш правосуддя суддi незалежш й пiдкорюються лише закону (ч. 1 ст. 47 Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» вiд 7 липня 2010 р. [3; 2010. -№№ 41-42; 43, 44-45. - Ст. 529]), 'х рiшення повиннi повнiстю вщповщати вимогам нацiонального законодавства.
Однiею з форм зловживань у сферi своечасного, справедливого й безстороннього розгляду й виршення судових справ, за яку передбачена кримшальна вщповщальнють, е постановлення суддею (суддями) завщомо неправосудного вироку, ршення, ухвали або постанови (ст. 375 Кримшального кодексу Украши (далi - КК) [3; 2001. - № 25-26. -Ст. 131]). Як справедливо зазначаеться в юридичнш л^ератур^ особлива небезпека розглядуваного злочину полягае в тому, що вш учинюеться особами, яю самi покликаш вiдправляти правосуддя [Див.: 4, с. 72, 73; 21, с. 110].
Аналiзу об'ективних i суб'ективних ознак складу злочину, передбаченого ст. 375 КК, присвячеш, зокрема, роботи М. I. Бажанова, П. С. Берзша, О. В. Каплшо'1', Н. М. Квасневсько'', О. О. Кваш^ В. I. Тютюгша, А. В. Щасного. Однак не з усiма твердженнями зазначених науковщв можна погодитися, а з урахуванням останшх новел нащонального законодавства деякi з них потребують уточнення й розвитку.
До цшей дано'' науково'' публшацп слiд вщнести дослiдження об'ективних i суб'ективних ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК, виявлення проблем практичного застосування ще'' кримшально-правово' норми i сформулювання пропозицiй з удосконалення кримшального законодавства Украши, що стосуеться розглядуваних питань.
Стаття 375 була розмщена законодавцем у розд. XVIII Особливо'' частини КК «Злочини проти правосуддя». З приводу основного безпосереднього об'екта дослщжуваного злочину у правовш науковш лiтературi висловленi рiзнi точки зору. Учень правознавцi ним визнають: «вщносини по здiйсненню правосуддя вiдповiдно до закону для охорони прав держави i громадян» [12, с. 341]; нормальну дiяльнiсть суду по вщправленню правосуддя [Див.: 13, с. 117; 19, с. 48]; принцип законносп в дiяльностi судiв по розгляду
кримшальних i цивiльних справ [14, с. 195]; «вщносини, спрямованi на виконання завдань судочинства, в якш би сферi воно не здшснювалось» [17, с. 237]; порядок вщправлення правосуддя [Див.: 10, с. 173; 9, с. 298]; судочинство [2, с. 20]; установлений порядок реалiзащi конституцшних основ здшснення судочинства, честь i пдшсть особи [16, с. 237] тощо.
За своею сутнiстю постановлення суддею завiдомо неправосудного судового акта (вироку, ршення, ухвали або постанови) в уах випадках порушуе закршлеш в ч. 3 ст. 129 Конституцп Украши основнi засади судочинства, до яких слщ вiднести законшсть, рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом, забезпечення доведеност вини, змагальнiсть сторiн та ш. Суб'ект цього злочину при його вчиненш грубо зневажае вказаш конституцiйно-правовi приписи. З огляду на висловлене вважаемо, що основним безпосередшм об'ектом злочину, передбаченого ст. 375 КК, слщ вважати суспшьш вщносини, яю забезпечують конституцiйнi принципи дiяльностi суду.
Спричинення шкоди iншим вщносинам у результатi постановлення суддею завщомо неправосудного судового акта дозволяе видшити також i його додатковий факультативний безпосереднш об'ект. Ним, зокрема, можуть бути життя, здоров'я, особиста воля людини, 11 трудовi права, честь, пдшсть, вщносини власносп, авторитет оргашв правосуддя тощо. Як слушно пщкреслюе О. О. Кваша, «наявнiсть зазначеного додаткового безпосереднього об'екта суттево пщвищуе суспiльну небезпечнiсть даного злочину i тягне посилення кримшально'1 вiдповiдальностi за його вчинення» [10, с. 173].
Важливою передумовою правильно'1 квалiфiкацii злочину е встановлення (за наявносп) його предмета. На предмет постановлення суддею завщомо неправосудного судового акта в наукових джерелах були висловлеш рiзнi погляди. Так, деяю правники до нього вщносять вирок, ршення, ухвалу, постанову суду [Див.: 10, с. 174; 9, с. 298; 16, с. 237; 15, с. 1099]. З нашого погляду, ця позищя не вщповщае повною мiрою тексту ч. 1 ст. 375 КК, згщно з якою кримiнальна вщповщальшсть передбачена за постановлення суддею завщомо неправосудного (курсив автора - В. К.) вироку, ршення, ухвали або постанови, тобто певного судового акта. З урахуванням викладеного, як вбачаеться, правильшше предметом дослщжуваного злочину треба визнавати саме неправосудний судовий акт (вирок, ршення, ухвалу або постанову). Такий пщхщ до розумшня предмета зумовлюе насамперед необхщшсть з'ясування змюту термша «неправосудний», який, як справедливо вщзначаеться деякими фахiвцями, мае мiжгалузевий характер [Див.: 7, с. 127; 6, с. 171].
На сьогодш вказане поняття не мае свого легального визначення, хоча й використовуеться досить широко у рiзноманiтних нормативно-правових актах. У правовш лiтературi ним охоплюють випадки постановлення незаконного або необгрунтованого вщповщного судового акта (вироку, ршення, ухвали або постанови) [Див.: 1, с. 23; 2, с. 22; 20, с. 512; 16, с. 237; 15, с. 1100], що, у свою чергу, може бути пов'язано з (а) порушенням (неправильним застосуванням) суддею норм матерiального або процесуального права чи (б) перекрученням фактичних обставин справи [Див.: 4, с. 73; 5, с. 29]. Порушення норм права може мати 2 прояви: а) застосування суддею закону (в широкому розумшш), який не повинен мати мюце в конкретному випадку (наприклад, винесення обвинувального вироку особ^ завщомо невиннш у вчиненш злочину), i б) незастосування закону, який пщлягав обов'язковому застосуванню (примiром, винесення виправдувального вироку особ^ завщомо виннш у вчиненш злочину).
До перекручення фактичних обставин справи вщносять випадки, коли висновки суду не пщтверджуються доказами, дослщженими пщ час судового розгляду, або якщо не були взя^ до уваги докази, що могли ютотно вплинути на висновки суду, а також якщо останш мютять суттевi суперечносп тощо.
Видиться слушною точка зору Н. М. Квасневсько1, що для встановлення неправосудносп судового ршення доцшьно використовувати 2 критерп: юридичний, який указуе на невщповщшсть вимогам закону (процесуального, матерiального), i фактичний, -що вказуе на невщповщшсть встановленим по справi фактичним обставинам [8, с. 422].
На думку А. В. Щасного, для визнання судового акта неправосудним необхщно, щоб його неправосудшсть була попередньо пщтверджена вищестоящою судовою iнстанцieю [20, с. 513]. «... Адже судове ршення може бути скасовано виключно в порядку, передбаченому процесуальним законом», - вважають автори одного з коментарiв до КК [15, с. 1100]. 1з щею позицieю фахiвцiв навряд чи можна погодитись. По-перше, сам кримiнальний закон не вимагае попереднього скасування неправосудного судового акта вищестоящим судом для застосування ст. 375 КК. По-друге, на що справедливо наголошуеться в науковiй публшацп В. I. Тютюгiна, О. В. Каплшо'1' й I. А. Т^ка, при переглядi вироку судом апеляцшно'1' чи касацшно'1' шстанцп не завжди е можливють зробити висновок про його неправосудшсть (цей документ може формально вщповщати вимогам закону, бути, на перший погляд, законним та обгрунтованим). I тшьки шляхом проведення слщчих дш вдаеться констатувати постановлення суддею завiдомо неправосудного судового акта [19, с. 48].
Дискусшним також е питання щодо характеру порушень, що можуть послужити пiдставою для визнання судового акта неправосудним. Так, на переконання А. В. Щасного, «пщставою для визнання вироку неправосудним е ютотне порушення норм кримшального та кримшально-процесуального законодавства, якi вплинули на виршення кримшально'1' справи по сутЬ> [20, с. 513]. Н. М. Квасневська вважае, що не тягне за собою кримшально'1' вщповщальносп за ст. 375 КК постановлення завщомо неправосудного акта, який не виршуе справи по суп (наприклад, необгрунтована вiдмова викликати свiдка) [8, с. 422]. О. Д. Новак пропонуе навт законодавчо закршити положення, що предметом розглядуваного злочину треба визнавати лише неправосудш ршення суду по суп справи й ■п, що приймаються на досудових стадiях кримiнального провадження, пов'язанi з обмеженням особисто'1' свободи громадян [16, с. 239].
З наведеними на цю проблему поглядами ми не можемо висловити солщарносп. Невщнесення неправосудних судових акпв з так званих «промiжних питань» до предмета дослiджуваного злочину не грунтуеться насамперед на самому текст ч. 1 ст. 375 КК, якою якихось обмежень iз цього питання не встановлюеться. Не можна визнати конструктивною i пропозицiю правознавцiв, якi вважають, що потрiбно окреслити межi кримшально'1' вiдповiдальностi за постановлення суддею завщомо неправосудного судового акта шляхом внесення вщповщних змш до КК.
У той же час з огляду на достатньо велику кшьюсть законодавчих акпв, що регламентують дiяльнiсть судових оргашв по здшсненню правосуддя в державi, 1'х мiнливiсть, предметну i процедурну рiзноманiтнiсть, неоднорiднiсть використовуванiй у них юридично'1' термшологл вважаемо доцiльним закрiпити в ч. 1 ст. 375 КК родове поняття «неправосудний судовий акт» для позначення предмета дослщжуваного злочину.
У наущ кримiнального права юнуе одностайна думка, що за конструкщею об'ективно'1' сторони склад розглядуваного злочину (ч. 1 ст. 375 КК) е формальним [Див.: 16, с. 238; 5, с. 29; 19, с. 46; 11, с. 851]. Суспшьно небезпечною дiею в ньому виступае постановлення суддею (суддями) завщомо неправосудних вироку, ршення, ухвали або постанови. Шляхом же бездiяльностi цей злочин не вчиняеться.
З урахуванням наведеного постае питання про розкриття змюту конструкцп «постановлення суддею судового акта». Аналiз низки процесуальних норм (статей 366, 367, 371, 376 Кримшального процесуального кодексу Украши [3; 2013. - № 9-10. - Ст. 88], статей 209 i 218 Цившьного процесуального кодексу Украши [3; 2004. - № 40-41, 42. -Ст. 492], статей 160 i 167 Кодексу адмшютративного судочинства Украши [3; 2005. - № 3536, 37. - Ст. 446], статей 82, 821, 85 Господарського процесуального кодексу Украши [3; 1992. - № 6. - Ст. 56]) дозволяе стверджувати, що воно охоплюе собою певний комплекс формально визначених, послщовних i взаемопов'язаних дш судд^ яю можна класифшувати в узагальненому виглядi за такими етапами:
1) ухвалення вщповщного ршення по справi (як правило, вщбуваеться в нарадчш юмнат1);
2) оформления, тобто складення його у певну письмову процесуальну форму (вирок, ршення, ухвала або постанова);
3) пщписання судового акта;
4) його проголошення (доведення змюту акта до вщома учасниюв процесу).
Закшченим злочин треба вважати з моменту проголошення складеного й
пщписаного неправосудного судового акта, причому набрання ним законно! сили та його наступне виконання перебувають за межами дослщжуваного складу.
Пщкреслимо також, що для квалiфiкацГ! дш винного за ст. 375 КК не мае значення: (а) судом яко! шстанцп (першо!, апеляцшно! чи касащйно!) були постаиовлеиi неправосудш вирок, рiшеиия, ухвала або постанова; (б) галузева належшсть справи (кримшальна, цивiльиа, адмiиiстративиа, господарська тощо), за якою постановлено неправосудний судовий акт; (в) неправосудними е вирок, ршення, постанова або ухвала, постаиовлеиi суддею одноособово чи судом колегiальио.
Суб'ективна сторона розглядуваного злочину характеризуеться наявшстю лише прямого умислу, оскiльки винний завiдомо (тобто достовiрио) усвiдомлюе, що постановляе неправосудний судовий акт i бажае цього. Мотиви й мета за ч. 1 ст. 375 КК значення для квалiфiкацi! злочину не мають.
Винесення неправосудного судового акта через помилки виключае можливють застосування ст. 375 КК. Як наголошуеться в ухвалi колегп суддiв Судово! палати у кримiиальиих справах Верховного Суду Укра!ни вiд 11 кв^ня 2002 р., «саме по собi скасування вироку за м'якютю призначеного покарання не свiдчить про винесення завщомо неправосудного вироку» [18, с. 132]. Водночас постановлення суддею неправосудного судового акта внаслщок невиконання або неналежного виконання сво!х службових обов'язюв за иаявиостi iиших необхщних ознак може бути квалiфiковаио за ст. 367 КК як службова недбалють. В шших випадках учинене може розглядатися як професiйиа помилка чи дисциплшарний проступок.
Принциповим i одночасно дискусiйиим стосовно складу дослiджуваиого злочину е питання про його суб'екта. Чимало вчених визнае ним поруч iз суддею також народного засщателя i присяжного при виконанш ними повноважень щодо належного вщправлення правосуддя [Див.: 1, с. 24; 10, с. 175; 16, с. 239; 5, с. 30; 11, с. 852]. Свою позищю науковщ аргументують посиланням на ч. 4 ст. 124, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 129 Конституцп Укра!ни, ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 57 Закону Укра!ни «Про судоустрш i статус суддiв». За !х нормативними приписами судову владу в Укра!ш реалiзують не тiльки професiйиi судд^ а у визначених законом випадках також народш засiдателi i присяжш шляхом здiйсиеиия правосуддя в рамках вщповщних судових процедур. При цьому народш засiдателi пiд час розгляду й виршення справ користуються повноваженнями суддi. Таким чином, прихильники зазначено! точки зору, по сутi, ототожнюють поняття «професшний суддя», «народний засщатель» i «присяжний».
Дiйсио, законодавець закршив правило, що в окреслених законодавчо випадках иародиi засiдателi i присяжш виконують обов'язки з вiдправлеиия правосуддя разом з професшними суддями. Однак, як вбачаеться, це не дае достатшх пiдстав повиiстю ототожнювати цих суб'ек^в - иосi!в судово! влади в Укра!ш. Виконання обов'язкiв зi здiйсиеиия правосуддя не перетворюе автоматично народного засщателя чи присяжного на професшного суддю. 1х статус (права й обов'язки), процедура призначення, звшьнення, вимоги до вiку, освiтиього рiвня, стажу роботи, тривалостi проживання на територп Укра!ни тощо суттево рiзняться. Розмежовуе цi поняття законодавець безпосередньо й у КК. Так, у ст. 377 КК передбачено кримшальну вiдповiдальиiсть за погрозу або насильство щодо суддi, народного засiдателя чи присяжного; у ст. 378 КК - за умисне знищення або пошкодження майна суддi, народного засщателя чи присяжного; у ст. 379 КК кримшально караним визнаеться посягання на життя суддi, народного засщателя чи присяжного у зв'язку з !х дiяльиiстю, пов'язаною iз вщправленням правосуддя. Як бачимо, у перелiчених статтях кримiиальиого закону чiтко проведено розмежування таких категорiй, як суддя,
народний засщатель i присяжний. А тому видаеться нелогiчним вкладати в одне й те ж саме поняття в межах одного роздшу КК рiзний змiст.
Ураховуючи викладене, а також обставину, що законодавець однозначно вказав у ч. 1 ст. 375 КК на суб'екта злочину, вважаемо бшьш переконливою позищю тих дослщниюв, якi вiдносять до останнього лише суддю [15, с. 1100].
Спираючись на поглиблене вивчення об'ективних i суб'ективних ознак складу злочину, передбаченого ст. 375 КК, можемо сформулювати наступш висновки.
1. Основним безпосередшм об'ектом постановлення суддею завщомо неправосудних вироку, рiшення, ухвали або постанови е суспшьш вiдносини, що забезпечують конституцiйнi принципи дiяльностi суду, а додатковим факультативним об'ектом - життя, здоров'я, особисту волю людини, i"i трудовi права, честь, гщшсть, вiдносини власностi, авторитет органiв правосуддя та ш.
2. Предметом злочину виступае неправосудний судовий акт.
3. За конструкщею об'ективно'' сторони склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 375 КК, е формальним i полягае в постановлены суддею завщомо неправосудних вироку, ршення, ухвали або постанови.
4. Постановлення неправосудного судового акта охоплюе собою комплекс таких дш, як його ухвалення, складення, пщписання i проголошення.
5. 1з суб'ективно'' сторони винний достовiрно усвiдомлюе, що постановляе неправосудний судовий акт.
6. Суб'ектом дослщжуваного злочину може бути лише суддя.
Список лтератури: 1. Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия: учеб. пособ. / М. И. Бажанов. - Харьков: Юрид. ин-т, 1986. - 43 с. 2. Берзт П. С. Кримшальна вщповщальшсть за постановлення завщомо неправосудних постанови i ухвали у цившьних та кримшальних справах / П. С. Берзш // Законодавство Украши: наук.-практ. коментарь - 2003. - № 7. - С. 19-25. 3. Вщомосп Верховно']! Ради Украши. 4. Власов И. С. Ответственность за преступления против правосудия: моногр. / И. С. Власов, И. М. Тяжкова. - М.: Юр.лит, 1968. - 136 с. 5. Злочини проти правосуддя: навч. поаб. / за заг. ред. В. I. Борисова, В. I. Тютюгта. - Х.: Право, 2011. - 160 с. 6. Каплта О. В. Актуальш проблеми кримшально'' вщповщальносп суддi за постановлення завщомо неправосудного вироку / О. В. Каплша // Актуальш проблеми кримшального процесу, кримшалютики, судово'] експертизи та оперативно-розшуково'' дiяльностi: матер. III мiжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 28 жовт. 2011 р. / упоряд.: В. Д. Берназ, А. М. Притула. - О.: Фешкс, 2011. -С. 169-173. 7. Каплта О. В. Проблеми притягнення до кримшально'' вщповщальносп суддi за постановлення завщомо неправосудного вироку / О. В. Каплша // Досудове розслщування: актуальш проблеми та шляхи 'х виршення: матер. наук.-практ. семшару, Харюв, 28 жовт. 2011 р. - [У 2-х ч. - Ч. 1] / редкол.: С. С. Кучерина, С. С. Кудшов, Д. О. Олейшков, В. В. Федосеев. - Х.: Оберщ 2011. - С. 125-130. 8. Квасневська Н. М. Неправосудне судове ршення як предмет злочину / Н. М. Квасневська // Законодавство Украши: проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. пр. мiжнар. наук.-практ. конф., Коав, 27-31 ач. 2009 р. / редкол.: Ю. С. Шемшученко, О. Ф. Андршко, С. В. Бобровник та ш. -К.: Вид-во Свроп. ун-ту, 2009. - С. 422, 423. 9. Кваша О. О. Кримшальна вщповщальшсть за постановлення суддею завщомо неправосудного судового акта, вчинене з корисливих мотивiв / О. О. Кваша // Роль та мюце ОВС у розбудовi демократично'' правово'' держави: матер. мiжнар. наук.-практ. конф. (10 квгг. 2009 р.). - О.: оДуВС, 2009. - С. 298, 299.
10. Кваша О. О. Порушення прав людини в результат постановлення неправосудного судового акта / О. О. Кваша // Часоп. Ки'в. ун-ту права. - 2007. - № 4. - С. 172-176.
11. Кримшальний кодекс Украши: наук.-практ. коментар. - [У 2-х т. - Т. 2: Особл. ч.] / за заг. ред. В. Я. Тащя, В. П. Пшонки, В. I. Борисова, В. I. Тютюгта. - Х.: Право, 2013. - 1040 с.
12. Курс советского уголовного права: ч. Особ. / отв. ред. Н. А. Беляев. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. - Т. 4.- 558 с. 13. Курс советского уголовного права: ч. Особ. / ред. кол.
А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. - М.: Наука, 1971. - Т. VI. - 560 с. 14. Курс уголовного права: Особ. ч. / под ред. Г. И. Борзенкова, В. С. Комиссарова.- М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. - Т. 5. - 512 с. 15. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу Украши / за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - К.: Юрид. думка, 2012. - 1316 с. 16. Новак О. Д. Проблеми квалiфiкащï постановлення суддею завщомо неправосудного вироку, ршення, ухвали чи постанови / О. Д. Новак // Громадянське суспшьство i права людини: матер. мiжнар. наук.-практ. семшару, Харюв, 9 груд. 2010 р. / ред. кол.: Ю. П. Битяк, I. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - Х.: НД1 держ. буд-ва та мюц. самовряд., 2010. -С. 237-239. 17. Полный курс уголовного права. - [В 5-ти т. - Т. V] / под ред. А. И. Коробеева.
- СПб.: Юрид. центр Пресс, 2008. - 951 с. 18. Ршення Верховного Суду Украши: Щорiчник.
- 2003. - 2004. - 176 с. 19. Тютюгт В. I. Постановлення суддею завщомо неправосудного вироку, ршення, ухвали або постанови: окремi аспекти застосування ст. 375 Кримшального кодексу Украши / В. I. Тютюгш, О. В. Каплша, I. А. Т^ко // Вюн. Верхов. Суду Украши. -2012. - 2. - С. 42-48. 20. Щасний А. В. Поняття та ознаки завщомо неправосудного вироку як предмета злочину, передбаченого ст. 375 Кримшального кодексу Украши / А. В. Щасний // Держава i право: зб. наук. пр.: Юрид. i полт науки. - К.: 1ДП НАН Украши, 2010. -Вип. 47. - С. 509-515. 21. Щасний А. 1сторичний аспект кримiнально-правовоï протидп постановленню суддями завщомо неправосудного вироку / А. Щасний // Вюн. Нац. акад. прокуратури Украши. - 2009. - № 3. - С. 110-115.
УГОЛОВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ВЫНЕСЕНИЕ СУДЬЁЙ (СУДЬЯМИ) ЗАВЕДОМО НЕПРАВОСУДНОГО ПРИГОВОРА, РЕШЕНИЯ, ОПРЕДЕЛЕНИЯ ИЛИ ПОСТАНОВЛЕНИЯ: АНАЛИЗ ОСНОВНОГО СОСТАВА ПРЕСТУПЛЕНИЯ
Козак В. А.
В статье анализируются объективные и субъективные признаки состава преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 375 УК (вынесение судьёй (судьями) заведомо неправосудного приговора, решения, определения или постановления), сформулированы выводы в отношении ряда соответствующих положений уголовного законодательства Украины применительно к исследуемой проблеме.
Ключевые слова: судья, заведомо неправосудный, приговор, решение, определение, постановление.
CRIMINAL RESPONSIBILITY FOR MAKING DELIBERATELY UNJUST SENTENCE, DECISION, DEFINITION OR RULING BY A JUDGE (JUDGES): ANALYSIS OF THE MAIN CORPUS DELICTI Kozak V. A.
The article deals with objective and subjective signs of corpus delicti, presupposed by p. 1 Art. 375 of the CC (making deliberately unjust sentence, decision, definition or ruling by a judge (judges), forms conclusions concerning interpretation of several corresponding provisions of the criminal legislation of Ukraine regarding researched problem.
Key words: judge, deliberately unjust, sentence, decision, definition, ruling.
Надтшла доредакци 28.02.2013р.
