CC BY
36
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМ1НОЛОПЯ
Шепiтько Михайло Валерiйович,
кандидат юридичних наук, старший науковий спiвробiтник, доцент кафедри кримнального права № 1, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-7164-8037
doi: 10.21564/2414-990x.141.129442 УДК 343.36
ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГ1ЧН1 ПЕРЕДУМОВИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ПРОТИДМ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ СУДДЯМИ
Здшснено дослгдження юридико-психологгчних передумов побудови системи протиди злочи-нам проти правосуддя. Такий пгдхгд дозволяв не тгльки ефективно розсл1дувати злочини проти правосуддя та правильно квалгфжувати вчинен суспгльно небезпечш д1яння, але й нейтралгзу-вати або мхнгмтзувати можливост1 вчинення зазначених злочиню. Тому вивчення емоцшного стану та складних вольових актгв учаснитв судочинства було необхгдним для цлей цш публжаца.
Ключовi слова: злочини проти правосуддя; протвддя злочинам проти правосуддя; емощя; емоцшний стан; мотив; мотиващя; учасник судочинства.
Шепитько М. В., кандидат юридических наук, старший научный сотрудник, докторант НИИ изучения проблем преступности имени академика В. В. Сташиса НАПрН Украины, доцент кафедры уголовного права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0002-7164-8037
Юридико-психологические предпосылки построения системы противодействия преступлениям против правосудия, совершаемых судьями
Исследуются юридико-психологические предпосылки построения системы противодействия преступлениям против правосудия. Такой подход позволяет не только эффективно расследовать преступления против правосудия и правильно квалифицировать совершенные общественно опасные деяния, но и нейтрализовать или минимизировать возможности совершения таких престу-
плений. Поэтому исследования эмоционального состояния и сложных волевых актов участников судопроизводства было необходимым для целей этой публикации.
Ключевые слова: преступления против правосудия; противодействие преступлениям против правосудия; эмоция; эмоциональное состояние; мотив; мотивация; участник судопроизводства.
Постановка проблеми й актуальтсть теми. На характеристику пове-дшки учасника судочинства (провадження), який вчинив злочин проти право-суддя, ютотно впливае те, яким чином вш використав сво! права та обов'язки в цьому конкретному провадженш. Учасник судочинства (провадження) може дiяти пасивно, шертно (не використовуючи сво! права та обов'язки або вико-ристовуючи !х в мшмальному необхщному обсяз^, активно (у межах його прав та обов'языв) або гшерактивно (зловживаючи сво!ми правами та обов'язками). Пасивна поведшка учасника судочинства може свщчити про вчинення окре-мих злочишв проти правосуддя - ненадання своечасно захисника (ст. 374 КК Укра!ни); невжиття заходiв безпеки щодо осiб, взятих пiд захист (ст. 380 КК Укра!ни); невиконання судового ршення (ст. 382 КК Укра!ни) тощо. Ппер-активна поведшка учасника судочинства також може свщчити про вчинення окремих злочишв проти правосуддя - завщомо незаконш затримання, приввд, домашнiй арешт або тримання шд вартою (ст. 371 КК Укра!ни), притягнення завiдомо невинного до кримшально! вiдповiдальностi (ст. 372 КК Укра!ни), при-мушування давати показання (ст. 373 КК Укра!ни), порушення права на захист (ст. 374 КК Укра!ни), постановлення суддею (суддями) завщомо неправосудного вироку, рiшення, ухвали або постанови (ст. 375 КК Укра!ни) та ш.
Злочини проти правосуддя можуть бути вчинеш учаником судочинства (провадження) через використання його прав та обов'язюв або без такого. У окремих випадках в КК Укра!ни встановлена кримшальна вщповщальшсть особи, яка не е учасником судочинства (провадження), але вчинила злочин проти правосуддя. До таких злочишв насамперед належать т^ що пов'язанi з проявом такою особою агресивносп, жорстокосп, насильства i мають на мет завдання шкоди життю, здоров'ю, власност учасникiв судочинства: погроза або насильство щодо судд^ народного засiдателя чи присяжного (ст. 377 КК Укра!ни), умисне знищення або пошкодження майна судд^ народного засща-теля чи присяжного (ст. 378 КК Укра!ни), посягання на життя судд^ народного заседателя чи присяжного у зв'язку з !х дiяльнiстю, пов'язаною зi здiйсненням правосуддя (ст. 379 КК Укра!ни).
Обрання способу вчинення злочину проти правосуддя також характеризуе особу злочинця. У ретроспективному плаш вщновлення поди злочину важ-ливо встановити, яким чином було досягнуто злочинного результату. Вщ цього залежить виявлення особи, яка могла вчинити такий злочин. Можна видшяти так типи винуватих осiб (злочинщв) залежно вщ способу вчинення злочину: насильницький (пов'язаш iз посяганням на життя i здоров'я); шахрайський (пов'язанi iз застосуванням обману); шформативний (пов'язаний iз впливом на суб'екта або шформацшш системи). За умови застосування цього критерш кла-
сифшацп злочинщв, яю вчиняють злочини проти правосуддя, на типи виявля-еться те, якою цiною учасник судочинства бажае досягти злочинного результату проти або заметь здiйснення правосуддя в конкретному провадженш. Важли-вим для побудови системи протидп злочинам проти правосуддя стае не тшьки обраний спосiб досягнення злочинного результату, але й те, як проходив такий складний вольовий акт, яы спонукання виявилися виршальними у боротьбi мотивiв та якими емощями супроводжувалося прийняття ршення i досягнення мети винуватою особою.
ÂHanÏ3 остантх дослгджень. Проблему протидп злочинам проти правосуддя вивчали рiзнi фахiвцi як в галузi кримiнального права, так i шших юри-дичних наук: М. I. Бажанов (M. I. Bazhanov), С. О. Книженко (S. O. Knizhenko), С. С. Мiрошниченко (S. S. Miroshnichenko), В. I. Тютюгш (V. I. Tiutiuhin) та ш. Однак вони дослiджували тшьки кримiнально-правовi i кримiналiстичнi про-блеми протидп злочинам проти правосуддя. Тому новим напрямом е виявлення та розгляд юридико-психолопчних передумов формування системи протидп злочинам проти правосуддя.
Метою cmammi е дослщження юридико-психолопчних передумов побудови системи протидп злочинам проти правосуддя. На нашу думку, це дозволить не тшьки ефективно розслщувати злочини проти правосуддя та правильно квалiфiкувати вчинеш сусшльно небезпечш дiяння, але й нейтралiзувати або мiнiмiзувати можливост вчинення вказаного роду злочишв. Вважаемо, що вивчення емоцшного стану та вчинення вольових акпв учасникiв судочинства може дозволити досягти названо!' мети.
Виклад основного материалу. Yd учасники судочинства, яы беруть участь у справу демонструють певнi емоцп у зв'язку з цим. Емоцп також можуть переживати й особи, як защкавлеш у вирiшеннi справи або е стороншми спо-стерiгачами. Так емоцй' можуть бути пов'язанi з конкретною ситуащею, що вирiшуеться через суд, або асощащею, викликаною судовими процедурами, або ix проявом до шшого учасника судочинства навiть не у зв'язку iз проваджен-ням. Емоцп можуть брати верх шд час прийняття ршень або супроводжувати учасника у виявленш мотивiв.
Вщомим дослiдником мотиву був ще Й. Бентам (I. Bentam). Саме вш звер-нув увагу на те, що мотиви бувають: 1) внутршнш - внутрiшне сприйняття яко1-небудь шдивщуально! частки задоволення або страждання, очшування яких може спонукати вас до пе!" чи iншоï дй", як, наприклад, задоволення вщ набуття певно!" суми грошей, страждання вiд потреби зробити зусилля з певного приводу; 2) зовшшнш - зовшшня подiя, результат яко1 може принести задоволення чи страждання, наприклад, вихвд лотерейного бшету, за яким ви стаете воло-дiльцем грошей, або пожежа в дом^ де ви живете, вимагае вас залишити його [1, с. 57]. Такий подш Й. Бентама (I. Bentam) мотиву на роди (види) нам вва-жаеться важливим для мети нашого дослщження, оскшьки ситуацiя здiйснення правосуддя робить можливим посягання на його здшснення з зовшшнього боку i спонукае учасниыв судочинства та шших защкавлених осiб вчиняти злочини
проти правосуддя. Таким чином, особа, яка вчиняе злочин проти правосуддя, керуеться саме зовшшшм мотивом - ситуащею здшснення правосуддя.
Подшяючи шдхвд Й. Бентама (I. Bentam) щодо розгляду зовнiшнього мотиву (у т. ч. щодо вчинення злочишв проти правосуддя), варто вказати, що кшьюсть суспiльно небезпечних дiянь, включених до XVIII роздшу КК Украши, слiд розширити за рахунок включення посягань на посадовцiв Вищо1 ради правосуддя та Вищо1 квалiфiкацiйноï комки суддiв Украши, Голови чи суддi Конституцiйного Суду Украши або Верховного Суду Украши, або вищих спе-цiалiзованих судiв Украши, Генерального прокурора (статт 112, 344, 346, 351-2 КК Украши), представниюв сторони обвинувачення, пращвниыв державно!" виконавчо1 служби, приватних виконавщв (статтi 343, 345, 347, 348, 349 КК Украши). Так само розмежування потребують сусшльно небезпечш дiяння, пов'язанi з наданням/отриманням неправомiрноï вигоди учасником судочинства (провадження). На нашу думку, це розмежування мае бути здшснено шляхом включення мотивiв тако1 дiяльностi як обтяжуючих обставин учинених злочишв проти правосуддя.
Л. Й. Петражицький (L. I. Petrazhytskyi) наголошував, що в психологи iснують рiзнi теори волi, що демонструють рiзний вплив на особу: 1) мотив волi полягае в шзнанш, в шзнавальних переживаннях (пiзнавальна, iнтелектуальна теорiя мотиваци); 2) вони полягають в почуттях (почуттева теорiя); 3) вони полягають частково в пiзнавальних, частково в почуттевих переживаннях, або в ix комбiнацiях (еклектична, змiшана теорiя) [2, с. 164]. Судочинство в щлому характеризуеться ретроспективним шзнавальним процесом, в якому його учасники виявляють певш емоци через мету досягнення щлей, зумовлених ïx статусом, або шших, не пов'язаних зi здiйсненням правосуддя.
За М. I. бшкеевим, емоци - це меxанiзм безпосередньо1, iмпульсивноï регу-ляци поведiнки, заснований на безпосередньо-почуттевш оцiнцi життевих явищ та ситуацш [3, с. 153]. В. О. Коновалова (V. O. Konovalova) та В. Ю. Шепiтько (V. Yu. Shepitko) уточнюють цей шдхщ, вказуючи на три класи емоцш - настро!" (стiйкi переживання емоцш), афекти (переживання, що вирiзняються рiзко вираженою iнтенсивнiстю i вiдносною короткочасшстю) та почуття (моральнi -почуття обов'язку, дружби, людсько1 гiдностi; штелектуальш - почуття здогадки, упевненостi, сумшву, подиву; естетичнi - викликанi красою чи потворшстю явищ чи об'екпв) [4, с. 71-72].
Ситуацiя виршення спору пов'язана iз вiдновленням певно1 подГ1' (факту або злочину) та права, конфлштшстю сторiн у справ^ ïx змаганням, оцiнити яке зпдно з доводами мае саме суддя. Тому суддя, сторони судового процесу, iншi учасники судочинства (провадження) знаходяться шд впливом рiзниx емоцiй-них сташв - стресу, страху, жаху, фрустраци, злостi, радостi, зацiкавленостi та багатьох шших.
Саме вщ такого професшного учасника судочинства, як суддя, залежить прийняття остаточного ршення у справь А ось А. Ф. Кош (A. F. Koni) нази-вае суддю центром тяжшня оргашзаци кримшального правосуддя [5, с. 29].
Суддя е особою, яка веде судовий процес, здатна ним керувати, контролювати, тобто психолопчно впливати на шших учасниюв - сво'1'м суворим або добрим виглядом, наявшстю атрибутiв суддiвськоï та державно!" влади; пiдвищеним або тихим голосом, вщводячи запитання; приймаючи рiшення у справi в цiлому або за клопотаннями.
Активна або пасивна роль суддi залежала кторично вiд статусу суду, сту-пеня незалежностi суду та судд^ а також форми процесу - iнквiзицiйного, змагального чи змiшаного. Разом з цим постановлене суддею судове ршення ощнювалося сторонами та защкавленими особами з точки зору його законно-стi та справедливостi в конкретнш ситуацп. Незгода з цим судовим ршенням дозволяе вказати сторош на його можливу помилковiсть через оскарження в апеляцшнш / касацшнш iнстанцiï або неправосуднiсть через шщшвання розслiдування умисно1 поведiнки суддi.
В. Л. Васильев (V. L. Vasiliev) формулюе таю основш сторони професю-грами суддi: соцiальну, реконструктивну, комушкативну, органiзацiйну та посвщ-чувальну [6, с. 237]. В. Г. Гончаренко (V. H. Honcharenko), надаючи психолопчну характеристику судд^ визначае якостi, якими мае володпи суддя: 1) високе почуття ввдповщальност за свою дiяльнiсть, загострене почуття справедливо-стi; 2) наявшсть покликання до цiеï роботи; 3) висока комушкатившсть i такт; 4) розвинуте почуття гордостц 5) вмшня уникати зовнiшнix ефектiв; 6) стри-мана громадянська емоцiйнiсть; 7) оргашзаторсьы здiбностi; 8) активнiсть у сшлкуванш; 9) гранична концентрацiя уваги; 10) добра професшна пам'ять [7, с. 87-94]. В. Ю. Шештько (V. Yu. Shepitko) через дослщження психолопчно1 сторони дiяльностi суддi виокремлюе професшно необxiднi псиxiчнi властивостi: творче мислення, комушкабельшсть, вольовi якостi, оргашзаторсью здiбностi, здатнiсть протистояти негативним емощям [8, с. 43]. На нашу думку, наявшсть усix цих якостей або вщсутшсть хоча б одше1 з них не свiдчить про професшну придатнiсть або непридатнiсть суддь Одначе виявлення вiдсутностi певних якостей у кандидата на посаду суддi або у суддi може свщчити про те, що така особа не може обшмати таку високу посаду. Що стосуеться судд^ який вчиняе злочин проти правосуддя, то очевидно, що певних якостей у такого суддi немае або ж вони домшують настшьки, що отримують негативний прояв у формi вчи-нення злочину проти правосуддя.
Y зв'язку з дослщженням помилкових дш шд час здiйснення правосуддя З. Фрейд (S. Freid) звернувся також до аналiзу психологй' суддь Вiн наводить приклад, в якому - якщо обвинувачений визнае свою вину - суддя вiрить йому; але якщо обвинувачений заперечуе свою вину, суддя не вiрить йому. Якщо було б шакше, акцентуе нашу увагу З. Фрейд (S. Freid), - то не було б правосуддя, й ви визнаете цю систему, не дивлячись на наявш в нш недолжи [9, с. 24]. А. Ф. Кош (A. F. Koni) свого часу шдшшов до якосп здшснення правосуддя з шшого боку i вивiв формулу, що е запорукою правильной вироку - «la Cour rend des arrets et pas des servkes» (суд постановляе вирок, але не надае послуг) [5, с. 36].
Г. де Тард (H. Tard) також висловлюеться подiбно до З. Фрейда (S. Freid) i запитуе: «Який на даний момент стушнь упевненост суддi в винуватост обвинувачуваного?» [10, с. 292]. Продовжуючи сво1 роздуми, Г. де Тард указуе на те особливе психолопчне мкце суддi, яке примушуе його впевнюватися i мати стушнь впевненоси, вщ якого залежить мiра обвинувачення людей -вщ нуля до нескшченноси, вiд просто!' пiдозри до очевидности вiд сумнiву до впевненостi [10, с. 294]. На нашу думку, такий шдхщ Г. де Тарда корелюеться iз проходженням суддею при постановленш судового ршення етапiв складного вольового акту1. Особливий вплив на суддю при «боротьбЬ» мотивiв перед прийняттям ршення. Г. де Тард наголошуе, що через внутрiшнi вагання розум суддi втомлюеться; тодi втручаеться дiя волi; втома зменшуе його увагу i тут настае кшець. Найщиросердшший у свiтi суддя в момент, коли вш постанов-ляе вирок, вважае, що справа стала для нього зрозумШша, шж було за секунду перед цим, - однак сталють ще1 внутрiшньоï рiвноваги залежить вiд дуже рiзниx ступешв переконання [10, с. 295].
На приклада наведеному Г. де Тардом (H. Tard), стае зрозумшим, що судове ршення, що постановлюеться суддею, часто приймаеться не тшьки на пiдставi обiзнаностi суддi в щлому або у конкретнiй справi. Суддя за сво'1'м процесуаль-ним статусом перебувае в ситуацп необxiдностi прийняття ршень у справi, що пов'язуеться з проходженням еташв складного вольового акту. В щеальному судовому процесi «боротьба» мотивiв залежить вiд того, яю емоци та почуття викликаються судовим процесом, що проявляються в формi мотивiв дп. Влуч-ними е слова Г. Ашаффенбурга, що кожний вчинок е кшцевий результат, обу-мовлений дiею низки мотивiв на певний характер [11, с. 191]. Тож виявлення таких мотивiв у суддi та iншиx учасниыв судочинства при вчиненнi злочину проти правосуддя надасть можливкть не тшьки охарактеризувати суб'екта зло-чину, але й мiнiмiзувати саму можливiсть посягання на цей об'ект.
Емоцй' суддь пов'язаш iз судовим процесом, можуть перебудуватися в мотиви поведшки: помста шдозрюваному (обвинуваченому, пiдсудному) за вчинене сусшльно небезпечне дiяння; презирство до шдозрюваного (обвинува-ченого, пiдсудного); помста сторош у справi або виявлення презирства до не1 через винесене судове ршення; прояв симпатй' або жалю до потершлого (його родичiв) або пiдозрюваного (обвинуваченого, пiдсудного); прояву альтруТзму до усix сторiн справи; отримання неправомiрноï вигоди вiд сторони провадження, ввд зацiкавленоï особи або вщ результатiв судового процесу тощо. Е. Феррi вказуе, що насамперед необхщно з'ясувати, чи правомiрнi щ мотиви, чи вони е протиправними, громадсью вони чи антигромадськi? [12, с. 467]. Щодо мотивiв
1 Складний вольовий акт, за дослвдженням В. О. Коновалово1 та В. Ю. Шеттька, проходить к1лька етатв: 1) спонукання до зд1йснення вольового акту; 2) уявлення мети дц; 3) уявлення засоб1в, необх1дних для досягнення нам1чено1 мети; 4) нам1р зд1йснити певну д1ю; 5) ршення виконати певну д1ю; 6) вольове зусилля, пов'язане з «боротьбою» мотив1в, тобто протибор-ством особистих позицш людини; 7) прийняття р1шення; 8) виконання дц i ïï поточне корегу-вання [4, с. 68].
поведшки суддiв i присяжних при постановленнi вироку Е. Феррi ще бiльш категоричний - головний мотив, що служить шдставою для обвинувачення чи виправдання, лежить за межами аргуменпв за чи проти обвинувачення, що обговорювалися на суд^ й криються у деяких другорядних, побiчних та неперед-бачених обставинах, якi навiть не виражеш у фактичних або правових доказах, зазначених у вироку. Цю позищю Е. Феррi об'еднуе термшом «свавшля» [12, с. 524-525].
Вияв таких рiзних емоцiй у справi пов'язуеться з формуванням мотивiв, яы «борються» в суддi при прийнятт рiшення, свiдчить про те, що суддя при-ймае рiшення, яке вщповвдае його позицп на той момент. Якщо суддя вщпо-вщае професiональним якостям, якi вiд нього вимагаються, й оцiнюе лише т сприйнятi докази, що вiдносяться до справи, то таке ршення мае бути визнане правосудним.
У «боротьбЬ» мотивiв суддi iнколи з'являються мотиви, не пов'язаш iз вирiшенням конкретно! справи - це прояв помсти до шшо! особи, яка не бере участь у справ^ его!зм, кар'еризм або шший особистий мотив, корисливий мотив тощо. З огляду на це таке ршення, мотивацiя прийняття якого не стосувалась справи, не обов'язково може свщчити про його незаконшсть або несправедли-вiсть (неправосудшсть), але ймовiрнiсть настання такого результату е вкрай високою. Саме тому встановлення можливих мотивiв прийняття ршення, не пов'язаних зi здiйсненням суддею професшних обов'язкiв у справi, е важливим у встановленш факту неправосудност судового рiшення. Саме тому ст. 75 КПК Укра!ни закрiплюе перелж обставин, що виключають участь слвдчого суддi, суддi або присяжного в кримшальному провадженнi, зокрема й те, що суддя не може бути учасником судочинства або близьким родичем чи членом сiм'! учасника судочинства, якщо вш брав участь у справi в статусi шшого учасника судочинства, i т. iн.
Висновок. Шд час постановлення судових ршень суддя може виявити непрофесiоналiзм - неуважшсть, поверховiсть, недосвiченiсть, втому, страх, що може спричинити прийняття помилкового ршення. Щоб встановити, чи було таке ршення неправосудним або помилковим, необхщно визначити, наскiльки таке конкретне ршення було усвiдомлене суддею, чого хопв суддя досягти таким ршенням. Повернення до складного вольового акту, який вчинив суддя, потребуе здшснення ретроспективного «занурення» в переживання, яю супрово-джували постановлення судового ршення. Такий пiдхiд може бути застосований i до дiяльностi iнших учасникiв судочинства, але через додатковий аналiз !х процесуального та/або професiйного статусу.
Список л^ератури:
1. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства. Москва : РОС-СПЭН, 1998. 187 с.
2. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии. 3-е изд. Санкт-Петербург : Изд. Ю. Н. Эрлих, 1908. 265 с.
3. Еникеев М. И. Основы судебной психологии: Общие вопросы. Психические процессы и состояния : учеб. пособ. Москва, 1982. 184 с.
4. Коновалова В. О., Шеттько В. Ю. Юридична психолопя : акад. курс: тдр. для студ. юрид. вищ. навч. закл. Ктв : Вид. дiм «1н Юре», 2004. 424 с.
5. Кони А. Ф. Избранные произведения. Т. 1. Москва : Изд-во гос. юрид. лит-ры, 1959. 628 с.
6. Васильев В. Юридическая психология : учеб. для вузов. 5-е изд. Санкт-Петербург : Питер, 2003. 656 с.
7. Гончаренко В. Г. Лекци з судово! психологи, читан в Академи адвокатури Украши. Ктв : Академiя адвокатури Украши, 2008. 280 с.
8. Шеттько В. Ю. Психолопя судово! дiяльностi : навч. поаб. Харкiв : Право, 2006. 160 с.
9. Фрейд З. Введение в психоанализ. Большая книга психоанализа. Москва : АСТ, 2016. 528 с.
10. Тард Г. Сравнительная преступность. Преступник и преступление. Сравнительная преступность. Преступления толпы / сост. предисл. В. С. Овчинский. Москва : ИНФРА, 2014. 391 с.
11. Ашаффенбург Г. Преступление и борьба с ним. Москва : ИНФРА-М, 2013. 239 с.
12. Ферри Э. Уголовная социология / сост. и предисл. В. С. Овчинский. Москва : ИНФ-РА-М, 2016. 658 с.
References:
1. Bentam, I. (1998). Vvedenie v osnovaniya nravstvennosti s zakonodatelstva. Moscow: ROSSPEN [in Russian].
2. Petrazhytskyi, L.I. (1908). Vvedenie v izuchenie prava i nravstvennosti. Osnovy emotsionalnoi psykholohii. St. Petersburg: Izd. Yu. N. Erlykh [in Russian].
3. Enikeev, M.I. (1982). Osnovy sudebnoi psykholohii: Obshchie voprosy Psikhicheskie protsessy i sostoianiya. Moscow [in Russian].
4. Konovalova, V.O., Shepitko, V.Yu. (2004). Yurydychna psykholohiia. Kyiv: Vyd. dim «In Yure» [in Ukrainian].
5. Kony, A.F. (1959). Izbrannye proizvedeniya. (Vol. 1-2; Vol. 1). Moscow: Izd-vo hos. yuryd. lit [in Russian].
6. Vasiliev, V. (2003). Yuridicheskaia psikholohiya. Sankt-Peterburh: Piter [in Russian].
7. Honcharenko, V.H. (2008). Lektsii z sudovoi psykholohii, chytani v Akademii advokatury Ukrainy. Kyiv: Akademiia advokatury Ukrainy [in Ukrainian].
8. Shepitko, V.Yu. (2006). Psykholohiia sudovoi diialnosti. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
9. Freid, S. (2016). Vvedenie v psikhoanaliz. Bolshaia kniha psikhoanaliza. Moscow: AST [in Russian].
10. Tard, H. (2014). Sravnitelnaya prestupnost. Prestupnik iprestuplenie. Sravnitelnaiaprestupnost. Prestuplenyia tolpy. Moscow: INFRA [in Russian].
11. Ashaffenburg, H. (2013). Prestuplenie i borba s nim. Moscow: INFRA-M [in Russian].
12. Ferri, E. (2016). Uholovnaia sotsiolohiya. Moscow: INFRA-M [in Russian].
Shepitko M. V., PhD in Law, Senior Staff Scientist, Post Doctoral Student of Аcademician Stashis Scientific Research Institute for the Study of Crime Problems of National Academy of Law Sciences of Ukraine, Associate Professor of Criminal Law Department № 1 of Yaroslav the Wise National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected]; ORCID 0000-0002-7164-8037
Forensic psychological preconditions for forming a system for counteraction to the crimes against justice, committed by judges
A study of the legal and psychological prerequisites for forming a system for counteraction to crimes against justice has been carried out. Such an approach allows not only to effectively investigate crimes against justice and properly qualify the committed socially dangerous acts, but also to neutralize or minimize the possibility of committing crimes against justice. Therefore, studies of the emotional condition and complex volitional acts of participants in the proceedings were necessary for the purposes of this paper.
During the research, author is paid attention that judge in the period, when he/she make decision in the case, we could find signs of unprofessional activity - inattentiveness, superficiality, ignorance, fatigue, fear, which may affect the adoption of an erroneous decision. In order to establish whether such a decision was unlawful or false, it is necessary to establish the extent to which such a decision was a conscious judge, which the judge wanted to reach by such a decision. The return to a complex volitional act committed by a judge requires the implementation of a retrospective immersion into experience, accompanied by a court decision. Such an approach can be applied to the activities of other participants in the proceedings, but due to additional analysis of their procedural and / or professional status.
Keywords: crimes against justice, counteraction to crimes against justice, emotion, emotional condition, motive, motivation, participant of court (criminal) proceedings.
Hadiuwna do pedKomzii 25.04.2018 p.
