CC BY
28
Предметом конструювання в останнi роки все частше стають рiзнi iнструменти. Одна iз причин, що спонукала узятися за це, полягае у вщсутност в шкiльних майстернях iнструментiв.
Випускники факультету, влаштовуючись на роботу в школи, зустрiчаються з проблемою вщсутносп рiзних видiв iнструментiв. У школах немае засобiв на придбання шструменпв, а багато з них можна виготовити на базi шкiльних майстерень, при цьому - шдключаючи до роботи й самих учшв.
Об'ектами пращ е таю шструменти: молотки, ручш лещата, плоскогубцi круглогубцi, гайковi ключi, викрутки, рубанки, рукоятки з цанговим затискачем, тощо.
При пiдборi об'ектiв керуюся такими вимогами:
- об'екти мають суспiльну значимiсть, вщповщають завданням реалiзацil навчально! програми;
- базуються на технологiчних операцiях, що сприяють засвоенню нових знань, вщпрацьовуванню вмiнь i закрiпленню навичок роботи;
- доступш й посильнi для виготовлення;
- сприяють вирiшенню творчих конструкторсько-технологiчних завдань;
- виховують працьовитють, естетичний смак;
- формують вщповщальне ставлення до доручено! справи.
Формування в студентiв самостiйностi - винятково важливе завдання всього навчально-виховного процесу. На урощ ж пращ виховання самостiйностi виступае не тшьки як мета, але i як зашб, без якого важко оргашзувати учбово-трудовий процес i забезпечити точшсть виготовлення виробiв.
Одним з важливих факторiв, що сприяють вихованню самостшноси, е вмiння в процесi виконання практичного завдання, ощнювати правильнiсть сво!х дiй як шляхом вимiрiв, так i на око, для того, щоб вчасно побачити й попередити помилку, що приведе до подальших неправильних дiй, часом непоправних, тобто здiйснювати самоконтроль. Оргашзую й взаемний контроль студентiв, що сприяе своечасному виявленню й усуненню помилок, у результат пiдвищуеться яюсть виготовлених виробiв. У мiру оволодшня студентами прийомами роботи й умшнями здiйснювати самоконтроль росте рiвень 1хньо! самостiйностi при виконаннi учбово-трудових завдань. Самоконтроль разом з тим виховуе в студента самокритичшсть, вимогливють до себе й результатiв свое! пращ, розвивае його вольовi якоси, без яких не можна перебороти труднощi на шляху до досягнення поставлено! мети, i в першу чергу, перебороти самого себе, сво! недолши.
Висновок. Правильно органiзована самостшна дiяльнiсть студентiв допомагае викладачевi й студентовi досягти високих результатiв у процес навчання. При такому навчанш студент завжди активний на урощ, а отже йде усвiдомлене тзнання нового, з'являеться бажання довiдатися бшьше, зробити краще. У викладача е реальна можливють диференцiйованого пiдходу в навчанш, створюються умови особистюного контакту викладач-студент, що найбiльше важливо в реатзацл педагогiки спiвробiтництва.
Л1ТЕРАТУРА
1. Калашник Н. Г., Вертегел В. Л. Самостшна робота - потужний зас1б сучасно! освгги 1 виховання.
- Запор1жжя: ЗНУ, 2005. — 326 с.
2. Молоцька I. В. Оргашзащя самостшно! роботи студенпв. — Д.: Пороги, 2004. — 122 с.
3. Мороз В. Д. Самостшна навчальна робота студенпв. — Х.: ХМК, 2003. — 64 с.
4. Оргашзащя самостшно! роботи студенпв. / В.М. Король. — Черкаси: Видавництво ЧДУ, 2003. —
216 с.
Степашя ПАВХ, Галина МАМУС
УДОСКОНАЛЕННЯ САМОСТ1ЙНО1 РОБОТИ СТУДЕНТ1В
З огляду на змши як у суспiльствi, так i в освiтнiй галузi зокрема, роль учителя трудового навчання (обслуговуючо! пращ) полягае у створенш умов, за яких учень може самовиразитися, проявити сво! шдивщуальш здiбностi i сформувати свою життеву позицiю. Саме тому учитель повинен удосконалювати свою педагопчну майстершсть i мати високий рiвень спецiальноl
фахово! та методично! пiдготовки. Адже вщ умшо! та майстерно! оргашзаци навчального процесу залежить рiвень iнтересу учшв до предмета, обсяг здобутих ними нових знань та вмiння використовувати !х у незвичних для них умовах. Крiм цього, учитель високо! квалiфiкацп повинен бути органiзатором ушх видiв дiяльностi учня, бути його наставником i помiчником.
Наразi склалося так, що у процесi шдготовки спецiалiстiв не завжди належна увага придшяеться формуванню комплексу професiйно значущих якостей особистостi, якi забезпечують високий рiвень професiоналiзму майбутнiх учителiв у конкретних умовах складного сучасного педагопчного процесу. Вiдомо, що цi якост можуть сформуватися лише у процес активно! пiзнавально! дiяльностi i високо! самостшносп студентiв. Без цього в сучасних умовах важко успiшно засво!ти складний та рiзноманiтний програмний матерiал, навчитись постiйно удосконалювати сво! знання у процесi майбутньо! педагогiчно! дiяльностi. Знання, що не стали об'ектом особисто! дiяльностi, не можуть вважатися справжшм досягненням людини. Процес навчання у вищому педагогiчному закладi повинен передбачати передачу знань, керiвництво шзнавальною дiяльнiстю учнiв, формування та розвиток у них стшких пiзнавальних штерешв, прищеплення навичок самостiйно! роботи та самоосв^и. В основi навчання повинно бути покладено не просте засвоення знань, умiнь та навичок, а оволодшня методами !х придбання [5].
Тому особливо! уваги та змш на нишшньому етапi становлення вищо! школи потребуе система самостiйно! роботи. Причиною цього е !! провщний вплив на розвиток пiзнавально! активност студентiв, механiзм самоосвiти та вибiр життево! позицi!. Значний вплив рiвень самостiйностi мае у процесi безпосереднього поеднання теоретично! дiяльностi з практичними штегративними завданнями в час скорочення аудиторних години та введення до навчального процесу нових актуальних предмеив.
Провщш науковцi сьогодення, такi як А. Алексюк, Ф. 1ль!на, В. Буринський, В. Жипр та iншi в основi органiзацi! самостiйно! роботи студенев вбачають iде! розвивального навчання, що пов'язуе дiяльнiсть та стосунки студенев з соцiальним оточенням, його особистюним зростанням. Вони вважають, що дiяльнiсть студентiв як суб'екта навчання удосконалюеться вiд дiяльностi пiд безпосередшм керiвництвом викладача до самоуправлiння навчанням, до самовиховання та саморозвитку. Незаперечне значення мають i соцiальнi стосунки студенев з викладачем, з академiчною групою, iншими студентами.
Досвiд показуе, що самостшна робота студента повинна полягати у цшеспрямованш творчiй переробщ iнформацi! для формування навичок тзнання та вироблення самостiйного мислення. Тшьки пiд час самостiйно! роботи сприйнята шформащя перетворюеться в знання, а знання — в умшня та навички. У ходi самостiйно! роботи студент вчиться глибоко проникати в суть предмета навчання, аналiзувати рiзнi складники ле! чи iншо! галузi знань та робити сво! обгрунтоваш висновки. Крiм того, в процес самостiйно! роботи у студентiв розвиваються такi якостi, як самостiйнiсть мислення, умшня працювати зосереджено та уважно, оволодiвати способами розумових дш, розвивати пам'ять.
Тому метою статтг е висв^лення основних аспектiв удосконалення органiзацi! самостiйно! роботи студентiв.
Проблема удосконалення оргашзаци самостiйно! роботи студенев не нова. Погляди на значимють самостiйно! роботи змiнювалися з часом. Питанням самостшно! роботи займалися Я. Коменський, А. Петровський П. Пщкасистий, В. Сухолинський, К. Ушинський та ш.. Вони були однодумцями у тому, що основою навчально-виховного процесу е самостшна робота, без яко! не може бути устшного навчання i виховання.
У дидактицi вищо! школи термш «самостiйна робота» мае багато значень. Це —
• специфiчний вид дiяльностi студентiв, що виконуеться в позааудиторний час;
• форма оргашзаци дiяльностi студентiв, що вщбуваеться без безпосереднього зовнiшнього впливу;
• особливий структурний елемент навчального процесу;
• ознака активносп i результату роботи студентiв;
• яюсний показник дiяльностi, що свiдчить про вщповщальне ставлення студентiв до навчання;
• ÎH^KaTOp усвiдомлення студентами особистiсноï необхщност навчання (вивчення певних пpедметiв);
• 3aci6 особистiсного i пpофесiйного зростання студентiв.
У сучaснiй педaгогiцi вищоï школи не iснуe однозначного визначення поняття «сaмостiйнa робота студенив», адже серед дослщниюв нема eдиноï думки про сутшсть дидaктичноï кaтегоpiï сaмостiйноï роботи студентiв, вiдсутнe визначення i класифшащя ïï видiв. Вiдсутнiсть единого трактування змюту педaгогiчного поняття «самостшна робота студенив» можна також пояснити наявшстю таких фaктоpiв, як багатограншсть проблеми сaмостiйноï роботи студентiв, piзномaнiтнiсть ïï видiв, функцiй та цшей, що виpiшуються. Це якраз i робить неможливим сформулювати лaконiчне визначення, яке б вщповщало змiсту ^eï бaгaтогpaнноï дiяльностi студента.
Наприклад, С. Гапон видшяе сaмостiйну роботу в широкому i вузькому розумшш. У широкому розумшш поняття сaмостiйноï роботи студенив це едина система вшх можливих видiв iндивiдуaльноï пiзнaвaльноï дiяльностi студентiв (aудитоpноï i позaaудитоpноï), яка педагопчно керуеться, а у вузькому - суто позааудиторна робота [4].
У пошбнику «Педагопчна психологiя» I. Зимняя стверджуе, що «самостшна робота» — це цшеспрямована внутршньо вмотивована структурована самим суб'ектом у сукупност виконуваних дiй i коригована за процесом i результатом дiяльнiсть [2]. С. Борткевич дае таке визначення термшу «сaмостiйнa робота»: «З одного боку ...- це такий вид дiяльностi тих, хто навчаеться, який е необидною умовою свiдомого засвоення знань на вшх його стащях, з iншого ...- це оргашзацшна форма учбових занять [3].
Описуючи сутнiсть сaмостiйноï роботи, А. Мшаков вiдзнaчae: «сaмостiйнa робота — це перш за все самостшна думка. Треба вчити самостшно мислити на лекщях i при розв'язуванш задач. Творчо працювати може тшьки той, хто мислить .... треба шклуватись про актившсть слухaчiв на лекщях, при виконанш вправ, розвивати самостшне мислення, яке автоматично викличе бажання сaмостiйно працювати» [3].
З цього погляду, самостшна робота — це перш за все мислення, яке передбачае стушнь сaмостiйноï pозумовоï дiяльностi. А сaмостiйнa розумова дiяльнiсть — це внутршньо вмотивований i контрольований самим суб'ектом навчання активний вид дiяльностi. При такш дiяльностi у студента будуть зaдiянi всi види пaм'ятi (миттева, тимчасова, оперативна, довгострокова) та вщбуватиметься опрацювання iнфоpмaцiï. У процес pозумовоï дiяльностi оперативна пам'ять вщшрае значну роль, оскiльки за ïï допомогою вiдбувaeться поpiвняння шформацп, що надходить iз тимчaсовоï пам'яп, з упорядкованою iнфоpмaцieю, що розмщена в довгостpоковiй пaм'ятi та переведення обpобленоï iнфоpмaцiï в довгострокову пам'ять. При цьому стушнь сaмостiйноï pозумовоï дiяльностi визначаеться iнтенсивнiстю облiку шформаци мiж тимчасовою, оперативною та довгостроковою пам'яттю
Переведения iнфоpмaцiï iз миттeвоï у довгострокову можна розглядати як сам навчальний процес. Цей процес визначаеться актившстю pозумовоï дiяльностi, яка характеризуемся iнтенсивнiстю обмiну iнфоpмaцiï мiж тимчасовою i довгостроковою пам'яттю. 1нформащя, що потрапила у довгострокову пам'ять, i е основою знань, навичок та умшь [5].
В. Буринський у своему дослщженш самоспйну роботу студенпв розглядае як paцiонaльно сплановану, оpгaнiзaцiйно та методично спрямовану ï^ нaвчaльно-пiзнaвaльну даяльтсть, що здiйснюeться без безпосеpедньоï' допомоги викладача для досягнення заздалепдь очiкувaного результату [1].
У багатьох дослщженнях основна мета сaмостiйноï роботи - формування сaмостiйностi особистосп. Цей теpмiн теж часто зустpiчaeться поруч з сaмостiйною роботою i е одшею з ïï характеристик. I. Федоренко визначае самостшшсть так: «...це не вид роботи, а риса особистосп, вольова яюсть людини, що визначаеться вмшням свiдомо скеровувати свою поведшку, свою дiяльнiсть вщповщно до власних поглядiв i переконань, переборюючи перешкоди на шляху до постaвленоï мети [4].
У час докоршних змiн в осв^нш гaлузi, у вищих закладах зокрема, роль сaмостiйноï роботи студентiв стае вагомшою, вiдповiдно зростае i обсяг ^eï роботи. Згiдно з нормативними документами («Закон Украши про вищу освiту», «Положення про оpгaнiзaцiю навчального процесу у вищих навчальних закладах» самостшна робота студешгв визначаеться
як основний 3aci6 оволодiння навчальним матерiалом у час, вiльний вiд обов'язкових навчальних занять. Навчальний час, вщведений для самостiйноï роботи студентiв регламентусться робочим планом i повинен становити не менше 1/3 i не бшьше 2/3 загального обсягу навчального часу студенев, вiдведеного для вивчення конкретноï дисциплiни [3].
У наукових джерелах висв^люються основнi напрямки, за якими повинна вщбуватися органiзацiя самостiйноï роботи у вищiй школi. Серед них удосконалення навчальних пошбниюв i шдручниюв, засобiв i прийомiв контролю, методики читання лекцш i проведення практичних занять, консультацiй та шших видiв додатковоï допомоги, умов навчання i учшня. Зокрема Л. Заякша пропонуе розглядати удосконалення органiзацiï самостiйноï роботи студентiв у 3 аспектах - оргашзацшному (впорядкованiсть бюджету часу самостшно1' роботи, визначення оптимального сшввщношення часу аудиторних i позааудиторних занять на рiзних етапах навчання, створення планiв-графiкiв самостiйноï роботи та шших засобiв iнформацiï про хiд навчального процесу), дидактичному (навчальш посiбники, шдручники, завдання i питання для керування i контролю, методика проведення практичних занять) та психолопчному (вивчення прийомiв розумово1' дiяльностi, мотивацiï i встановлення самостiйноï роботи студентiв в навчальному процесi) [4]. Ученi вважають що складовими елементами кожного аспекту повинш бути впорядкованiсть бюджету часу самостшно1' роботи, визначення, оптимального спiввiдношення часу аудиторних i позааудиторних занять, на рiзних етапах навчання, створення плашв-графшв самостшно1' роботи, та iнших засобiв iнформацiï про хiд навчального процесу, навчальш пошбники, пiдручники, завдання i питання для керування i контролю, методика проведення практичних занять; вивчення прийомiв розумово1' дiяльностi, мотивацiï i встановлення самостшно1' роботи студентiв в навчальному процесс
До основних вцщв самостiйноï роботи вiдносять:
- уважне слухання лекцiй i активна участь у лабораторно-практичних i семiнарських заняттях, систематична робота над конспектами лекцш i результатами лабораторно-практичних i семшарських занять;
- вивчення шдручниюв i навчальних пошбниюв з метою закршлення попереднього матерiалу або засвоення нового, робота над першоджерелами, науковою лтературою, схемами, дiаграмами i т.п.;
- шдготовку приладiв, матерiалiв до лабораторних занять i практичних робгг, спостереження в природ^ на виробництвi, лабораторп, проведення дослiдiв, аналiз 1'х результат;
- роботу над доповiдями, рефератами, курсовими i дипломними роботами i т.п., робота з архiвними i шшими документами, дiловими паперами, планами, звгами, i т. п., робота в студентських наукових гуртках, участь у студентськш науково-методичнi конференцiï;
- рiзноманiтнi вправи з метою виршення завдань, проведення рiзних обчислювальних робгг, рiшення задач i прикладiв;
- роботу, пов'язана з проведенням виробничо1' практики та ш.
Кардаш Н. погоджуеться з М. Федоренко у тому , що необхщно бшьш чггко провести розподiл мiж аудиторною i позааудиторною самостшною роботою. Самостшна робота в аудиторп за розкладом i за завданням викладача виконуеться з метою: 1) одержання ново1' шформацп; 2) формування у студенев рацiональних, економiчних i науково-обгрунтованих прийомiв роботи. Дiяльнiсть студентiв в ходi виконання самостiйноï роботи пiдчас аудиторних занять, на ïï думку, складаеться з ряду етапiв: а) усвщомлення цiлей i завдань роботи; б) вивчення теоретичного матерiалу; в) складання плану; г) практична робота; д) оформлення результат самоконтролю виконано1' роботи; складання залшу. Позааудиторнi самостiйнi роботи — лопчне продовження аудиторних. Вони виконуються за вказiвками викладача, який встановлюе термши виконання завдань, консультуе студенев, а потiв аналiзуе i оцшюе виконанi роботи. Проте тут затрати часу не регламентуються розкладом, режим i тривалють робгг обирае той, хто навчаеться залежно вщ свое1' пiдготовленостi, здiбностей i конкретних умов [3]. На ix думку, основна вщмшшсть у тому, що в позааудиторнш самостiйнiй роботi роль керiвника значно зменшуеться, а самостшшсть студентiв пiдвищуеться. Що ж стосуеться основних видiв цiеï роботи, то вони також розглядаються як робота з першоджерелами, з шструктивними матерiалами до лабораторних та практичних занять тощо.
Таким чином, сaмостiйнa пiзнaвaльнa дiяльнiсть перш за все повинна бути позбавлена випадковосп та непродуманосп, що створюе безсистемшсть у зaсвоeннi мaтеpiaлу, а спрямована на зaкpiплення, розширення та поглиблення знань, вироблення умiнь та навичок.
Предметом подальшого дослiдження можуть бути аспекти вдосконалення методики застосування активних методiв навчання при викладанш окремих дисциплiн.
Л1ТЕРАТУРА
1. Буринський В. М. Самостшна робота як зас1б удосконалення граф1чно1 шдготовки майбутшх учител1в трудового навчання: Автореф, дис. канд.. пед. наук: 13.00.02 — К., 2001, — 20 с.
2. Зимняя И. А. Педагогическая психология. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — 476 с.
3. Кардаш Н. В. Подготовка майбутшх учител1в обслуговуючо1 пращ до оргашзаци самостшно1 роботи учшв у процес вивчення художшх ремесел: Автореф, дис. канд.. пед. Наук: 13.00.02 — К., 2006, — 20 с.
4. Кардаш Н. В. Самостшна робота як вагомий компонент подготовки вчителя обслуговуючо1 пращ // Сучасш технологи та напрямки подготовки майбутнього вчителя трудового навчання: Матер1али Мгжнародно1 науково-практично1 конференцй' присвячено! 25-р1ччю педагопчно-щдустр1ального факультету (8-9 жовтня 2003 p.). — Полтава: Полтавський державний педагопчний ушверситет 1меш В. Г. Короленка, 2003. — С. 152-154.
5. Федик Олександр. Самостшна робота курсанпв як зааб розвитку гх навчально-шзнавально1 д1яльност1 // Науков1 записки. Сер1я: Педагог1ка. — Терноп1ль, 2006. — №6. — С. 59-62.
BiKTop БЕРЕКА
ПРОФЕС1ЙНО-ПЕДАГОГ1ЧНА ПРАКТИКА МАЙБУТН1Х УПРАВЛ1НЦ1В:
ОСНОВН1 ПРИНЦИПИ I ТЕХНОЛОГ1Я
У cmammi розкриваються основш принципи прoфеciйнo-педагoгiчнoï практики майбутшх менеджерiв освiти. На прикладi doceidy Хмельницько'1' гуманiтарно-педагогiчноï академи подаеться технoлoгiя ïï проведення.
Важливою частиною освОтнього процесу у педагопчних вищих навчальних закладах е педагопчна практика. Вона створюе умови, як дають змогу використати теоретичш знання в практичнш дОяльносп, сформувати необхщш професшш умшня i освогти елементи педагопчного досвщу.
Анaлiз останшх дослщжень i публшацш, в яких започатковано розв'язання дано1' проблеми. Проблеми i принципи професшно-педагопчно1' практики у свш час розглядали Е. Бондаревська, С. Кульневич, М. Дарманський, О. Глебов [1-3], оргашзащю педагопчно1' практики вщповщно до принципу штеграци, що забезпечуе формування творчо1', всебОчно розвинено1' особистосп вчителя, висвОтлювали Н. Дем'яненко, Л. Машкша, О. Савченко, С. Сисоева [4-8]. В останш роки з'явилося дисертацшне дослщження Н. Казаково1' [9] про оргашзацшно-методичш засади педагопчно1' практики майбутшх учителОв початково1' школи в умовах ступенево1' шдготовки. Однак вс вони стосуються практично1' шдготовки майбутнього вчителя. Що ж до практично1' шдготовки менеджерОв освОти, то це питання залишилося поза увагою, хоча, очевидно, що змют, форми оргашзаци, методи, прийоми, засоби практики значною мОрою сприяють становленню предметних якостей сучасного керОвника, здатного осмислено застосовувати глибоко усвщомлеш теоретичш знання, володОти методами 1'х творчого впровадження.
КвалОфшована практика сприяе забезпеченню стшкого штересу до практично1' роботи, допомагае у визначенш потреб суспшьства в конкретних умовах юторичного розвитку, вказуе на засоби практичного задоволення особистосп.
Формування цшей статп, постановка завдання. Мета ujeï статп - обгрунтувати основш принципи та розкрити технолопю професшно-педагопчно1' практики майбутшх менеджерОв освоти.
Виклад основного матерОалу. Традицшно грунтовне ознайомлення студента з професшною педагопчною дОяльнютю вщбуваеться на 4-5 рощ навчання, коли шд час практики майбутш вчителО набувають досвщу викладання i виховання. Але особливий вид
