CC BY
21
УДК336.7:338.1(477) Здобувач О.О. Перепьолкта1 -ЛьвiвськаКА
УДОСКОНАЛЕННЯ МОНЕТАРНОГО 1НСТРУМЕНТАР1Ю З МЕТОЮ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО П1ДНЕСЕННЯ
В УКРАÏНI
Запропоновано напрямки удосконалення шструментарш грошово-кредитно'1' i валютно'1 пол^ик та механiзмiв ïx застосування з метою тдвищення ефективностi заxодiв монетарного регулювання i забезпечення економiчного зростання в крш'ш.
Competitor О. O. Perepyolkina - Commercial Academy of L 'viv
The improvement of the monetary instrument with the aim of the economic
raise stimulating in Ukraine
The article suggests the directions of the monetary-credit and currency politics improvement and the mechanism of their implementation with the aim of effective growth of the acts of the monetary regulation and economic growth protection in Ukraine.
Практичний досвщ грошово-кредитного регулювання доводить, що на-в1ть цшком обгрунтоване використання шструментарш монетарноï i валютноï пол1тик шод1 не дае змоги досягти бажаного результату. На завад1 цьому сто-ггь низка об'ективних i суб'ективних чинниюв. Тому необхщним е удосконалення адекватно до вимог ринку шструментарш грошово-кредитноï' полггики та механ1зм1в його використання, що дозволило би долати перепони на шляху до ефективного застосування засоб1в управлшня грошово-кредитним сектором економжи, стан якого е визначальним фактором економ1чного зростання.
Вивчаючи можливост удосконалення монетарних шструмент1в, поч-немо дослщження 1з норми обов'язкових резерв1в. Виходячи з економiчноï природи даного важеля, його част змiни негативно впливають на функщону-вання банкiвського сектора через низький рiвень прогнозованостi обсягу кре-дитних ресурсiв банкiв. Тому необхщно уникати рiзкиx перепадiв цього нормативу. При застосуванш даного шструменту монетарноï' полiтики Централь-ний банк повинен орiентуватися на максимальне забезпечення його стабшь-ностi хоча би у короткостроковому перiодi.
У науковш економiчнiй лiтературi автори пропонують диференцшва-ти норми обов'язкових резервiв з метою забезпечення гнучкостi даного шструменту. Серед критерпв диференцiацiï називають особу вкладника, валюту, в якш залучено кошти, ïx суму, величину та надшшсть банкiвськоï установи, термш залучення грошових ресуршв тощо. На наш погляд, не вс з наведених критерiïв е об'ективними. Так, наприклад, диференцiацiя норми обов'язкових резервiв залежно вiд особи вкладника кош^в до банкiвськоï установи передбачае встановлення вищо норми резервування для юридичних оЫб i нижчоï - для фiзичниx. Аргументащею цього е активiзацiя депозитних вкладень тимчасово вiльниx коштiв домогосподарств. Проте таю нерiвнi умо-ви для юридичних i фiзичниx осiб е невиправданими, оскшьки стимулом для пожвавлення вкладiв фiзичниx осiб в Украш е не стiльки привабливi ставки
1 Наук. кер1вник: проф. Г.1. Башнянин, д-р екон. наук, зав. каф. економ1чно1 теори Льв1всько1 КА
комерцшних банкiв за залученими депозитами, сюльки надiйнiсть банювсь-ко1 системи загалом i конкретного комерцiйного банку зокрема. 1снуе також протилежний пiдхiд. За вкладами, залученими вщ фiзичних оЫб, пропонуеть-ся встановлювати вищу норму резервування для кращого забезпечення на-дшност 1х вкладiв, як бшьш незахищених, нiж юридичнi особи вкладниюв. Саме такий пiдхiд застосовував свого часу Нацбанк, але це зробило менш ви-гiдними для банюв депозитнi операци з фiзичними особами, тому вони не охоче працювали в цьому секторi ринку. Вщповщно не розвивалося й спо-живче кредитування, яке, як вщомо, е важливим стимулом економiчного зростання. Як наслщок - Нацбанк вiдмовився вщ ще! практики.
Диференцiацiя норми резервування залежно вiд виду валюти передба-чае встановлення нижчо! норми для кош^в, залучених в iноземнiй валют^ як бiльш надiйних ресурсiв комерцшних банюв. Безшдставшсть дано! пропози-ци пiдтверджуе тривалий перiод стабiльностi нацюнально! валюти. Комер-цiйнi банки сьогодш вже пропонують практично однаковi умови для депози-тiв як у нацюнальнш, так i в шоземнш валютi. При цьому питання збшьшен-ня валютних резервiв для в^чизняно! економiки цiлком вирiшуеться за раху-нок значних надходжень валютно! виручки нацюнальних експортерiв. Отже, цей процес не потребуе додаткового стимулювання шляхом встановлення ди-ференцiйованих норм резервування.
О.В. Дзюблюк пропонуе диференцшвати норми обов'язкових резервiв за абсолютними сумами коштiв, внесених на банювсью депозити. При цьому менша сума вкладу повинна вщповщати меншiй нормi резервування, котрi, зпд-но iз наведеною шкалою, збiльшуються зi зростанням суми вкладу [1, с. 192]. Запровадження тако! практики, на думку автора, збшьшить зацiкавленiсть комерцшних банкiв при роботi з ^бними вкладниками. Ми не подiляемо ще! думки, оскiльки на клiента норма резервування комерцшного банку прямого впливу не мае, проте банювсьюй установi дане диференцiювання додасть бага-то труднощдв з розрахунком суми резервування для кожного окремого вкладу.
Щкавими е пропозици застосування рiзних норм обов'язкових резер-вiв залежно вщ величини та надiйностi банювсько! установи, а також залежно вщ термшу, на який залучено кошти. Застосування першого критерiю дасть змогу створити систему шдтримки розвитку банювських iнституцiй через диференцiювання за двома напрямками. Залежно вщ фшансово! стiйкостi комерцiйних банкiв, банкiвська установа з менш привабливими показниками дiяльностi може розраховувати на низью норми резервування, а великим i мщним банкiвським установам доведеться розраховувати суму резерву за ви-щою ставкою. На думку економю^в, якi пропонують цю щею, це буде ваго-мим стимулом i пiдтримкою розвитку банювського сектора. Проте такий шд-хiд вочевидь суперечить економiчному змюту даного iнструменту. Другим напрямком е встановлення нижчих норм обов'язкових резервiв для комерцшних банюв, активш операци яких е надзвичайно актуальними для загаль-ноекономiчних iнтересiв держави (кредитування стратепчних виробництв, провiдних галузей економiки кра!ни, наукових проектiв, аграрного комплексу, важко! промисловостi тощо).
Щодо критерш тривалостi залучення вкладiв, то, з метою подолання ризиюв у дiяльностi банкiвських установ, науковцi рекомендують встановлення вищих норм резервування за короткотермшовими вкладами i бiльш при-вабливих - за довготермiновими. Використання диференцшованих норм обов'язкових резервiв за цим критерiем мае низку переваг. По-перше, забезпе-чуеться вища швестицшна активнiсть, оскiльки капiтальнi вкладення здшс-нюються на довгостроковий перiод. По-друге, здшснюеться контроль над ш-флящею через можливiсть впливу на динамжу грошових агрегатiв, що вiдрiз-няються ступенем лiквiдностi !х складових. По-трете, стимулюеться еконо-мiчне зростання, що е наслщком двох попереднiх переваг: пожвавлення швес-тицшно! активностi у поеднанш iз керованими темпами шфляци - позитивна передумова зростання реального ВВП та ВВП на душу населення.
Розглянутi критери при системному застосуванш, на думку деяких економю^в, забезпечать високу ефективнiсть даного шструменту грошово-кредитно! полiтики через досягнення його гнучкость Проте об'ективним е той факт, що нагромадження велико! юлькост критерив диференцiацi! потре-буе врiвноважено! системи !х поеднання та розроблення вщповщно! схеми розрахунку норм резервування, яка охопила б ус критери. Намагання надати даному важелю монетарно! полiтики ознаки гнучкост створить комплекс проблем з пошуком алгоритму рацiонального синтезу тако! велико! юлькост критерi!в, який повинен ефективно працювати в реальних умовах функщону-вання економiки кра!ни.
Навiть у разi розроблення дiевого алгоритму розрахунку залишаеться проблема складностi перевiрки та контролю величини суми нарахованих обов'язкових резервiв з боку НБУ. Висока ймовiрнiсть зловживань у форму-ванш обов'язкових резервiв через практичну неможливють ефективного мош-торингу даного процесу Нацбанком зшвелюе переваги диференцiювання да-них норм. Досвiд застосування зазначеного важеля грошово-кредитно! поль тики в нашш державi дав змогу переконатися в цьому. Необхщно зазначити, що ми не вважаемо щею диференцшвання неефективною апрiорi. Головним, на нашу думку, е вибiр одного ключового критерiю, що мав би найбшьший економiчний сенс. Висловлена пропозицiя з одного боку дае змогу зробити норму обов'язкових резервiв гнучюшим шструментом, наслiдком чого е зростання ефективност його застосування, а з другого - запоб^ти зловживанням щодо його виконання з боку комерцшних банюв через простий, проте дiевий мехашзм контролю за цим процесом для НБУ.
Таким чином, ми цшковито шдтримуемо пол^ику Нацбанку в обранш критерiем диференцiацi! норм обов'язкових резервiв строковiсть залучених ресурсiв, осюльки вважаемо саме його найбiльш економiчно доцiльним. Вста-новленi норми обов'язкових резервiв передбачають 6 % ставку за строковими вкладами i 7 % - за вкладами до запитання. Даш ставки, на наш погляд, е адекватними реалiям економжи Укра!ни, де дiяльнiсть комерцiйних банюв супроводжуеться широким спектром ризиюв. У подальшому iз досягненням макрофiнансово! стабшьност у кра!нi прийнятним було б зниження норми резервування вщповщно до обраного критерш. Це приведе до збшьшення роз-
Mipy грошового мультиплiкатора, що пiдвищить здатшсть банювсь^ системи до кредитування, i забезпечить розширене вiдтворення економiчноï системи.
Щодо удосконалення мехашзму застосування обов'язкового резерву-вання важливо зауважити, по-перше, що важливим е визначення оптимальноï величини розрахункового перiоду, за який обчислюються середньоарифме-тичнi залишки суми залучених коштiв. На наш погляд, неприпустимим е його надмiрне скорочення. Вггчизняш комерцiйнi банки й без того працюють в жорстких рамках украшського законодавства, де про гарантування ïx прав йдеться набагато менше, шж про виконання ними зобов'язань. Не менш як тридцятиденний розрахунковий перюд - найоптимальнiший режим використання резервних вимог. За умов юнування та^ тривалостi розрахункового перюду середньоарифметична величина сум залишкiв залучених коштв е максимально об'ективною. Двадцяти- чи навггь десятиденний перiоди розра-хунку перешкоджають забезпеченню еластичностi процесу формування обов'язкових резервiв та ефективност планування i здiйснення кредитних операцш комерцiйними банками. Встановлення розрахункового перюду по-над тридцять дшв, на нашу думку, е також неращональним i обгрунтованих пiдстав для цього не юнуе. Щодо заxодiв контролю процесу виконання резервних вимог з боку НБУ, ми вважаемо достатшм застосування перевiрки на звггну дату, якщо не iснуе шдстав робити це частiше.
По-друге, ми вважаемо дощльним дозволити зарахування придбаних ОВДП у покриття частини обов'язкових резервiв. Позитивнi наслiдки даного кроку знайдуть свое вiдображення вiдразу у двох напрямках: з одного боку виршуватиметься проблема шдтримки лiквiдностi банювських установ, а з другого - вщбуватиметься розвиток вторинного ринку державних щнних па-перiв через збшьшення кола його учасникiв i об^у ОВДП. Негативний досвiд у наданш пiльг щодо формування обов'язкових резервiв комерцiйниx банкiв, якi брали участь у купiвлi ОВДП в Укра'ш, на нашу думку, був спричинений порушенням схеми ïx погашення. Внаслщок несвоечасностi погашення Мш-фiном власних боргових щнних паперiв та ïx реструктуризацiï, склалася си-туацiя, коли комерцшш банки не могли ефективно планувати сво'' активнi операцiï. Одночасно це дуже негативно вплинуло на розвиток фондового ринку краши i знизило довiру до державних щнних паперiв. Отже, ми вважаемо, що у разi тдвищення вщповщальносл щодо виконання власних зобов'язань кожноï iз сторiн, якi беруть участь у цьому процеш, позитивш ре-зультати були б швидко отримаш i прогресивнi зрушення вщбувались би у двох зазначених напрямках.
По-трете, позитивним кроком, на нашу думку, е надання комерцшним банкам дозволу на зарахування суми залишюв готвки у кас у покриття частини обов'язкових резервiв. У разi отримання такоï можливостi банювська система зробила б крок до лiбералiзацiï умов функцiонування. Дозвiл хоча б четверту частину суми обов'язкових резервiв формувати за рахунок залишюв готвки у каш значно збшьшуе величину надлишкових резервiв комерцiйниx банюв i розширюе можливостi активiзацiï ïx кредитноï дiяльностi. Деякi роз-виненi краïни Свропи i США дають змогу власним банкiвським установам
тримати у го^вковш формi третину обов'язкових резервiв, що позитивно поз-начаеться на динамщ резервних активiв комерцiйних банюв i забезпечуе змiцнення банкiвських систем цих кра!н.
По-четверте, з метою заохочення комерцшних банюв до сплати резервних вимог НБУ м^ би запропонувати вщсотки банювським установам за збереження !х резервних коштiв. Це могло б бути певною компенсащею для комерцiйних банкiв, котрi формуючи резервнi вимоги, фактично вилучають частину власних активiв з об^у. Крiм того, сплата вiдсоткового доходу не матиме обтяжливого характеру для Нацбанку, осюльки останнш у межах своих повноважень широко використовуе резервнi кошти комерцiйних банкiв, що збер^аються на рахунках у НБУ. Сплату вщсотюв за зберiгання резервних кош^в банкiвських установ практикують центральш банки розвинених кра!н св^у, наприклад у США. Макрофiнансова стабшзащя останнiх рокiв у нашiй державi стосувалася й змiцнення банкiвського сектора, тому, у разi продовження позитивних тенденцш, це може бути шдставою для започатку-вання зазначено! практики, навггь якщо вiдсоткова винагорода за збер^ання резервних фондiв вiтчизняних комерцшних банюв не буде достатньо великою на перших етапах !! запровадження.
Наступним шструментом монетарное' полiтики е ставки рефшансуван-ня, серед яких: облжова ставка НБУ, ломбардна та ставка за розмщення де-позитних сертифжа^в тощо. Облiкова ставка НБУ е орiентиром та шдикато-ром стану кредитного ринку у краАт. З одного боку, И змша слугуе сигналом до змши шших ставок рефiнансування i ставок комерцшних банюв за кре-дитними i депозитними операцiями, а з другого - свiдчить про змiну стратеги грошово-кредитного регулювання. Зпдно з економiчним змiстом даного шст-рументу, наслщком його збiльшення повинно бути шдвищення iнших про-центних ставок як Нацбанку, так i комерцiйних банюв, а наслщком його зменшення - зворотш процеси. Реал^ функцiонування вггчизняно! економiки дають змогу пересвiдчитись у тому, що юнують ситуац^, в яких зазначеш за-лежностi не виконуються або вщбуваються тiльки в одному напрямку. Так, наприклад, iз стрибкоподiбним збiльшенням облiковоl ставки в рамках рес-трикцiйноl монетарно! полггики у першiй половинi 90-х рр. i пiсля фiнансовоl кризи 1998 р. ставки за активними i пасивними операщями комерцiйних бан-юв зростали вiдповiдними темпами. Проте, iз започаткуванням стратег^ ек-спансiонiстськоl монетарно! полiтики, що була наслiдком макрофшансово! стабiлiзацil i становлення сталих темшв зростання реального ВВП, яке розпо-чалося з 2000 р., значне зниження облжово! ставки НБУ вже не супроводжу-валось вiдповiдною динамжою процентних ставок комерцiйних банкiв за кредитними i депозитними операцiями. Останнi знижувалися значно повiль-нiшими темпами. Виникае цшком закономiрне запитання: чому в умовах ста-бiльного функцюнування грошово-кредитного сектора та високих темшв економiчного зростання механiзм використання такого шструмента монетар-но! полiтики як облжова ставка НБУ працюе неефективно?
Найбшьш ймовiрними причинами цього негативного процесу вггчиз-нянi економiсти вважають таю: вщ'емний рiвень облiковоl ставки; вщсутшсть
оперативност у коригуваннi 11 величини щодо змши основних макроеконо-мiчних показниюв нащонально1 економiки; недостатнiй рiвень уваги НБУ до операцш з рефшансування комерцiйних банкiв. Проте, на наш погляд, зазна-ченi чинники не е основними перешкодами у ди механiзму облжово1 ставки. Ними у сучасних умовах залишаються фактори немонетарного характеру.
У бшьшосл випадкiв комерцшш банки не наслiдують приклад НБУ i не знижують iстотно власш процентнi ставки через те, що 1х активнi операци супроводжуються великою юльюстю ризикiв, мiнiмiзувати якi можна тшьки шляхом законодавчого врегулювання певних проблем. Зокрема необхщним е прийняття низки закошв та iнших нормативних аклв щодо охорони прав власносл, процедури банкрутства, страхування та шших питань захисту ште-ресiв кредиторiв. Вiдсутнiсть законодавчого захисту комерцiйнi банки зму-шенi компенсувати за рахунок економiчноl протекци, що вiдображаеться у небажанш встановлювати нижчi ставки за надання кредитних послуг таким чином. Висою ставки за активними операщями - це страхування банювською установою ризику недоотримання прибутку. Розв'язання зазначених проблем через прийняття низки нормативних документ сприятиме шдвищенню ефективностi застосування мехашзму облшово! ставки як шструменту гро-шово-кредитно! полiтики держави. Основними напрямками виршення цих проблем, на наш погляд, мають бути заходи, спрямоваш на пiдвищення юридичних прав банювських установ щодо розпорядження заставою за кредитом, управлшня пакетами акцш позичальниюв-боржниюв тощо.
Також з метою тдвищення ефективност впливу облжово1 ставки НБУ на процентнi ставки комерцшних банкiв дослiдники пропонують низку критерив диференщацп даного важеля. Основними з них е диференщащя за-лежно вiд величини банювсько1 установи, и надiйностi, обсягу кредитно1 по-зики, якостi iнструментiв, що приймаються у забезпечення кредиту тощо. Од-нак, на наш погляд, не можна беззастережно погодитися з доцшьшстю !х застосування, виходячи з таких мiркувань.
По-перше, диференцiацiя величини облшово1 ставки залежно вiд величини банювсько1 установи, а також вщ надiйностi позичальника створюе не-рiвнi умови для комерцiйних банюв, що бажають збiльшити обсяг сво1х над-лишкових резервiв. Бiльшi за обсягом банки, що мають стшке фшансове по-ложення i високу лжвщшсть власних активiв за даних обставин поступово на-буватимуть монопольного становища на ринку кредитних ресурЫв через мож-ливiсть встановлення найнижчих процентних ставок за кредитами, внаслщок пшьгового розширення надлишкових резервiв. У юнцевому результатi пос-траждають не тшьки меншi за обсягом кашталу та лiквiднiстю комерцiйнi банки, але й суб'екти шдприемницько1 дiяльностi та домогосподарства, що бу-дуть змушеш функцiонувати в умовах монополiзацil ринку кредитних ресуршв.
По-друге, такий критерш як обсяг кредитно1 позики взагал^ на наш погляд, не е дощльним, осюльки банкiвськi установи у рiзнi перiоди потребу-ють рiзного поповнення надлишкових резервiв i бажання комерцшного банку отримати кредит вщ НБУ не повинно залежати вщ розмiру потреби у ресурсах, адже економiчно обгрунтованих пiдстав для цього не юнуе.
По-трете, хоча пропозищя диференцiацiï облiковоï ставки НБУ залежно вщ якостi цшних nanepiB, що приймаються для забезпечення кредиту, яку висувае зокрема О.В. Дзюблюк [1, с. 224], е найбшьш обгрунтованою з еко-номiчноï точки зору, однак можливостi ïï застосування також обмеженi. З одного боку, доцшьною е градащя якостi векселiв з огляду на наявшсть кiлькох нaдiйних iндосaментiв чи авалю комерцшного банку, але з шшого - оскiльки облiковa ставка Нацбанку е орiентиром у стратеги монетарно!' полiтики i сигналом до тих чи шших дш учасниюв грошово-кредитного ринку, то будь-яка ïï диференщащя перешкоджае виконанню основного зазначеного вище зав-дання даного важеля. Застосування мехашзму диференцiювaння е бшьш до-цiльним, на наш погляд, при пошуку нaпрямкiв удосконалення використання iнших ставок рефiнaнсувaння, зокрема таких як ломбардна.
На сьогодш ломбардне кредитування не е поширеним в Украшь Ос-новними причинами цього е недостатня надшшсть державних цшних папе-рiв, пiд забезпечення яких надаеться кредит. Без подолання цiеï перешкоди про подальший розвиток ломбардного кредитування вести розмову не можна. Проте, оскшьки в широкому розумшт ломбардний кредит - це кредит шд заставу нерухомого майна, то розширення перелжу об,ектiв, що приймаються тд заставу, здiйснить позитивний вплив на реaлiзaцiю полiтики рефшансу-вання. Збiльшення кола можливостей щодо одержання ломбардного кредиту зробить ломбардну ставку реально дiевим шструментом грошово-кредитноï полiтики. За даних умов доцшьно вести пошук ефективних критерiïв дифе-ренцiaцiï даного важеля, прiоритетними з яких е яюсть цiнних пaперiв i лж-вiднiсть об,ектiв, що приймаються шд забезпечення ломбардного кредиту.
З метою забезпечення дiевостi таких шструменлв грошово-кредитноï полiтики як депозитш сертифiкaти та оперaцiï РЕПО, Нацбанк повинен вста-новлювати величину вщсотка за даними оперaцiями таким чином, щоб умови ix придбання i продажу защкавлювали комерцiйнi банки i стимулювали здiйснення даних оперaцiй останшми.
Надзвичайно цiкaвими е дослiдження Т. Унковсь^ щодо виявлення взаемозв'язку процентних ставок i динамши грошових ресурЫв. Автор, роз-робивши модель динaмiчного процесу цiнового пристосування на ринку мiж-бaнкiвськиx ресурсiв з дискретним часом, прийшла до висновку, що чутли-вiсть пропозици лiквiдниx ресуршв до змiни процентноï ставки мае бути мен-шою, нiж чутливють попиту. У рaзi дотримання цiеï передумови, на думку Унковськоï, мiжбaнкiвський ринок може стати бiльш стшкою системою, що позитивно позначиться на мaкроекономiчнiй стaбiльностi i дiевостi процентних ставок НБУ як шструменту монетaрноï полiтики [2, с. 38].
Розглядаючи можливост використання такого важеля монетaрноï по-лiтики як операци НБУ на вщкритому ринку, необхщно звернути увагу на не-достатнш рiвень дiевостi та ефективностi результата його застосування в умовах вiтчизняноï економiки. Особливе занепокоення цей факт викликае з огляду на те, що використання цього шструменту у св^овш практищ визнано нaйбiльш дiевим серед iншиx вaжелiв грошово-кредитного регулювання через переваги, як вш мае, а саме: вiдсутнiсть значного часового лагу при його
застосуванш, достатньо високий рiвень контрольованостi та можливють кшь-кiсноï оцiнки результата його впливу.
Аналiз проведення операцш з державними щнними паперами на вщ-критому ринку в УкраАш дозволив визначити низку проблемних питань щодо використання цього шструмента, основними з яких е: низька лжвщшсть державних щнних паперiв; практична вщсутшсть розвиненого вторинного ринку державних щнних паперiв; приховане емiсiйне кредитування уряду через участь НБУ у купiвлi ОВДП безпосередньо в ем^енлв; недосконалють тех-нологiï купiвлi-продажу щнних паперiв. Розв'язання даних проблем дасть змогу ютотно пiдвищити ефективнiсть використання операцш на вщкритому ринку як одного з найбшьш дiевиx важелiв монетарноï полiтики. Таким чином, здшснюючи пошук напрямкiв вирiшення зазначених проблем, на нашу думку, необхщно зупинитись на реалiзацiï таких заxодiв.
По-перше, з метою пiдвищення лжвщност державних цiнниx паперiв насамперед необхщно забезпечити високий рiвень довiри до боргових урядо-вих зобов'язань. Власники вггчизняних ОВДП, серед яких е як резиденти, так i нерезиденти, на жаль мали негативний досвщ проведення операцш з борго-вими щнними паперами держави через некоректш ди уряду, який через нес-проможнiсть погашення власних зобов'язань i сплати вщсотюв за ними здшснював неодноразову ïx реструктуризацiю. Такi ди з боку уряду надзви-чайно послабили довiру до його боргових щнних паперiв, внаслiдок чого попит на останш значно скоротився. 3i зростанням попиту на ОВДП та залучен-ням широкого кола учасниюв до ринку державних щнних паперiв, шдви-щиться ïx лшвщтсть. Для досягнення цiеï мети необхщно вжити такi заходи: не допустити у подальшому реструктуризацiï боргових зобов'язань уряду i забезпечувати своечасне ïx погашення; знизити дохщшсть ОВДП, що дасть змогу уряду зменшити витрати на обслуговування боргу; збшьшити строки обшу державних щнних паперiв, позитивним наслщком чого буде можли-вють ефективнiшого використання коштiв, залучених внаслщок реалiзацiï цiнниx паперiв держави. Отже, тдвищення лжвщност державних цiнниx па-перiв i ефективнiсть проведення НБУ операцш на вщкритому ринку залежать насамперед вiд грамотноï та обгрунтованоï борговоï полiтики уряду, вибору адекватноï методики управлiння державним боргом.
По-друге, важливим е створення сприятливого середовища для роз-витку вторинного ринку державних щнних паперiв, що можливе у разi позитивного врегулювання зазначених вище аспеклв, а також покращення умов його функщонування в напрямку пiдвищення рiвня iнформативностi учасни-кiв ринку, врiвноваження обсягiв реалiзацiï ОВДП на бiржовиx i позабiржо-вих торгах, створення розгалуженоï мережi фiнансовиx посередникiв та роз-ширення можливостi використання поряд iз звичайними - цiльовиx державних позик. Для реалiзацiï зазначеноï стратегiï необxiдним, на наш погляд, е здшснення таких крокiв: тдвищення вимог щодо iнформацiйноï прозоростi операцш з кушвльпродажу ОВДП на вторинному ринку. Йдеться про необ-хщшсть публiчного розмiщення iнформацiï про учасниюв вторинного ринку, обсяг операцiй з державними щнними паперами, яю вони бажають здiйснити
та умови ix проведення; пожвавлення оперaцiй з державними щнними папе-рами на торгах, оргашзованих на УМВБ, адже тшьки у 2004 р. обсяг реашзо-ваних ОВДП через УМВБ становив менше, шж 10 % загального обсягу опе-рaцiй з кушвльпродажу боргових цiнниx пaперiв держави; aктивiзaцiя сшв-прaцi НБУ з небанювськими фiнaнсовими посередниками, робота яких, по-ряд iз дiяльнiстю комерцшних банюв, буде визначальною у розвитку вторин-ного ринку державних цшних пaперiв через збiльшення кола його учасниюв, що своею чергою створить передумови для юнування конкурентного середо-вища на цьому ринку i забезпечить функщонування ефективного меxaнiзму щноутворення на ОВДП внaслiдок врiвновaження попиту i пропозици на ос-танш; сприяння поширенню цiльовиx державних позик. З цiеï точки зору щ-кавою, на наш погляд, е пропозищя В. Федосова, В. Опарша та С. Льовочюна при використаш цiльовиx запозичень держави пiд конкретш виробничi про-екти погашення боргу здшснювати aкцiями побудованих i реконструйованих шдприемств, що фактично дасть змогу уникнути нарощування держaвноï за-боргованост [3, с. 134].
По-трете, важливим е питання вирiшення прихованого емiсiйного кредитування уряду, що юнуе через активну участь Нацбанку у купiвлi ОВДП на первинному ринку безпосередньо в емггента, тобто уряду. Розв'язання проб-леми можливе тшьки у рaзi повноï заборони для НБУ брати участь в операщ-ях з реaлiзaцiï урядових боргових зобов'язань на первинному ринку. Необхщ-ною е повна переорiентaцiя дiяльностi НБУ з ОВДП з первинного на вторин-ний ринок щнних пaперiв. Використання дaноï пропозици буде визначальною не тшьки для розвитку вторинного ринку державних цшних пaперiв, а й значною мiрою шдвищить рiвень ефективностi застосування даного шструменту монетарно:! полiтики.
По-четверте, з метою удосконалення технологи кушвльпродажу щн-них пaперiв за пропозищею О.В. Дзюблюка необxiдно здiйснювaти щ операци з фiксaцiею курсу або юлькост цiнниx пaперiв, яю Нацбанк виставляе для продажу або виявляе готовшсть купити [1, с. 209]. Для стратеги рестрик-цiйноï грошово-кредитноï полiтики автор пропонуе фжсувати цiну, за якою НБУ готовий продати необмежену кшьюсть ОВДП або встановлювати за-гальний обсяг тих щнних пaперiв, якi вiн згоден реaлiзувaти комерцiйним банкам, незалежно вщ ринкового курсу, що склався на момент продажу. За умов реaлiзaцiï експaнсiонiстськоï монетaрноï полiтики пропонуеться оголо-сити курс, при досягненнi якого Нацбанк скуповуватиме необмежену кшь-юсть ОВДП, що будуть пропонуватися для продажу банювськими установа-ми з метою поповнення ïx резервiв, або зафжсувати визначену кiлькiсть цiн-них пaперiв, котрi НБУ буде згоден придбати у комерцшних банюв, незалежно вщ щни, яка буде запропонована останшми.
Таким чином, зазначеш напрямки удосконалення iнструментaрiю та меxaнiзмiв застосування зaxодiв грошово-кредитного регулювання, на нашу думку, забезпечать шдвищення ефективнос^ реaлiзaцiï монетaрноï полiтики держави, об'ективним нaслiдком чого стануть покращення динамжи макро-економiчниx покaзникiв та досягнення сталих темпiв економiчного зростання.
Дослщжуючи ефективнiсть та результати використання шструментарш валютноï полiтики, що е складовою монетарноï, ми вважаемо за потрiбне зробити такi пропозици. По-перше, необхщно уникати будь-яких рiзкиx змш валютного курсу як у бш девальвацiï, так i у бш ревальвацiï, особливо у ви-падках, коли для цього немае об'ективних економiчниx передумов. Стрiмка ревальвацiя гривш у квiтнi 2005 р., що змщнила нацiональну валюту на 14 коп. вщносно дол. США за одну шч, е прикладом управлшня економiкою в "ручному режимiм. Ми погоджуемось з необхщшстю використання поряд з економiчними важелями грошово-кредитноï пол^ики адмiнiстративниx, що iнодi е бшьш дiевими в умовах функцiонування вiтчизняноï економiки. Проте не варто нехтувати економiчними законами i дестабiлiзувати ситуацш у кра-ïrn. Якби наближення юнуючого курсу гривнi до реального, який, зпдно з паритетом купiвельноï спроможностi, е значно вищим, вщбувалося поступово, внаслiдок природноï ревальвацп, то державi вдалось би уникнути втрати час-тини мiжнародниx ринюв збуту, якi через несприятливi обставини для втиз-няних експортерiв були захоплеш росiйськими та iншими шоземними вироб-никами-експортерами. Таким чином, ми пропонуемо надати статусу обов'яз-кових до виконання Основних засад монетарноï полiтики, що визначаються для кожного наступного року Нацбанком. Сьогодш вони мають рекоменда-цшний характер, тому у вiтчизняниx експортерiв та iншиx суб'ектiв ринку не юнуе впевненостi у стабiльностi умов господарювання, що негативно позна-чаеться не тшьки на сташ платжного балансу, але й загалом на темпах зростання реального ВВП. У раз^ коли параметри грошово-кредитноï полiтики обумовленi в ïï основних засадах на наступний рж, суб'екти п^^темни^^ дiяльностi мають змогу ефективного прогнозування i планування власного бiзнесу в межах окреслених засад з урахуванням незначних вщхилень, величина яких мае бути зазначена у вщповщних документах. Пщставою для не-дотримання державою окреслених засад може бути тшьки виникнення форс-мажорних обставин, як знаходяться за межами компетенци уряду та НБУ.
По-друге, у випадку, коли кушвельна спроможшсть нацiональноï ва-люти зменшуеться повшьшше, нiж ïï курс щодо шших валют, iснуе валютний демпiнг (в Украш дана ситуацiя зумовлена незначними шфляцшними проце-сами з 2001 р., паралельно з якими юнував занижений курс гривнi вiдносно дол. США). Такий стан речей сприяе стрiмкому шдвищенню конкурентос-проможностi нацюнальних експортерiв через можливiсть реалiзацiï власноï продукцiï за цiнами, нижчими вщ свiтовиx. Пiсля рiзкоï ревальвацiï гривш у 2005 р. доходи нацюнальних експортерiв значно скоротились, що не могло не позначитися негативно на дохщнш частит державного бюджету. Вщтак, значш курсовi перепади, незалежно вщ ïx напрямку ще раз продемонструва-ли руйнiвний вплив на макрофшансову стабiлiзацiю i на тенденцiï економiч-ного зростання, темпи якого значно сповшьнились через зменшення доxодiв населення (гривневi заощадження знецiнилися за рахунок росту внутршшх цiн, а валютш - через стрiмку ревальвацiю гривш) та спаду iнвестицiйноï ак-тивност суб'ектiв господарювання.
По-трете, на наш погляд, необхщно переглянути законодавчi аспекти щодо обов'язкового продажу валютноï виручки нацюнальних експортерiв.
Оскшьки одшею з основних причин стрiмкоi ревальваци гривнi у квiтнi 2005 р. було названо необхщшсть надмiрноi гривнево! емiсii для викупу валютно! ви-ручки експортерiв, яка сприяла розкручуванню iнфляцiйноi спiралi, то ефек-тивним, на нашу думку, було б зниження обсягу шоземно! валюти, що шдлягае обов'язковому продажу, або взагалi вщмова вiд встановлення такого нормативу. Цей крок м1г би забезпечити поступовий перехiд вiд регульовано плаваючо-го валютного курсу до вшьно плаваючого, який би формувався на основi р1вно-ваги попиту i пропозици нацiональноi валюти на ринку.
Висновки. Отже, зазначеш пропозици щодо шдвищення ефективностi валютно! пол1тики у поеднаннi з монетарними важелями дадуть змогу досягти основно! мети грошово-кредитно! полiтики держави, що полягае у забезпечен-нi стабiльностi нацюнально! грошово! одиницi як на зовшшньому, так i на внутрiшньому ринках. Практичний досвiд довiв, що саме стабшьшсть гривнi е необхiдною передумовою для забезпечення економiчного зростання у кра!ш.
Л1тература
1. Дзюблюк О.В. Оргашзащя грошово-кредитних вщносин суспшьства в умовах ринкового реформування економши. - К.: Пол1графкнига, 2000. - 512 с.
2. Унковська Т. Взаемозв'язок процентных ставок у контекст! монетарно! трансмюп по оптимiзацii полггики рефшансування// Вюник НБУ. - 2005, №4. - С. 35-38.
3. Федосов В., Опарш В., Льовочкш С. Фiнансова реструктуризацiя в Украiнi: проблеми i напрямки: Монографiя/ За наук. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2002. - 387 с.
УДК 657.1:658:4 Магктрант I. С. Пкура; проф. М.П. Павлишенко,
д-р екон. наук - Львiвська КА
ДОСТОВ1РН1СТЬ ШФОРМАЦП ПРО Ф1НАНСОВИЙ СТАН П1ДПРИеМСТВА ЯК ЗАПОРУКА ПРАВОМ1РНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ
Дослiджено важливiсть надання зовнiшнiм користувачам достовiрноï iнформа-цiï про фшансовий стан пiдприeмства, як запоруки правомiрного функцiонування ycix учасникiв ринкових вщносин, регульованих державним законодавством.
Ключов1 слова: економiчна iнформацiя, фiнансова звiтнiсть, фшансовий ана-лiз, фiнансовий стан.
Master I. C. Pihura; prof. M.P. Pavlyshenko - Commercial Academy of L 'viv
Reliability of the information about a financial condition of the enterprise
as a guarantee of lawful managing.
In clause the importance of granting to the external users of the authentic information about a financial condition of the enterprise, as a guarantee of lawful functioning of all participants of the market relations adjustable by the state legislation is investigated.
Keywords: the economic information, financial reporting, financial condition.
При переход! до ринкових вщносин вггчизняш шдприемства зггкну-лись з проблемою невпевненосл в дшових партнерах, у законодавчш баз1, полггищ держави, з невизначешстю майбутшх доход1в i витрат, а отже, i пер-спективност1 дiяльностi шдприемства. Мета статп - довести, що суб'екти господарювання у ринковш економщ володшть не уявною, а дшсною фiнан-
