CC BY
28
На наш погляд, для забезпечення реальност показникiв аналiзу необ-
хiдно:
1. Домогтися достовiрностi, повноти та об'ективност даних джерел ш-формаци для аналiзу i, насамперед, форм фшансово! звiтностi.
2. Узгодити положення податкового i бухгалтерського законодавства.
Лiтература
1. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. - М.: "ДИС", НГАЭ и У, 1997 г. - 364 с.
2. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. Киев, МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ-Украина", 1996. - 534 с.
3. Виведення пщприемства з кризи: "Дешев1 експерименти нам не по кишеш"// "Управление компанией". - Декабрь 1998 г, № 23-24.
4. Грачова Р. Як визначити реальний фшансово-майновий стан свого пщприемства// Дебет-Кредит. - 2000, № 34.
5. Господарський кодекс Украши вщ 16 ачня 2003 року N 436-ГУ. - 456 с.
6. Економпчний анал1з д1яльносп суб'екпв господарювання: Пщруч. для ВНЗ. Рекомендовано МОНУ/ Попович П.Я. - Тернотль, 2001. - 456 с.
7. М1жнародн1 стандарти бухгалтерського обл1ку/ Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. -К.: ФПБАУ, 1998. - 736 с.
8. Науково-практичний коментар Кримшального Кодексу Украши вщ 5 кв1тня 2001 р./ За ред. М.1. Мельника. - К.: Каннон, А.С.К.,2003. - 1104 с.
9. Нацюнальш стандарти бухгалтерського обл1ку в Укра!ш: Навч. поаб. Нормативно-практичш матер. Станом на 1 листопада 2000 р. - Льв1в: "1нтелект - Захщ", 2000. - 444 с.
10. Шеремет О.О. Фшансовий анал1з: Навч. поаб. - К.: Мшешум, - 2003. - 160 с.
11. Про оподаткування прибутку пщприемств Закон Укра1ни вщ 22.05.1997 року.
УДК 657.1 О.О. Кундицький -Львiвський НУм. 1вана Франка
МОНЕТАРН1 1НСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Ф1НАНСОВИХ РЕСУРС1В
Автор дослiджуe Bci, на його думку можливi iнструменти державного регулю-вання фiнансових ресурсiв, показуе ïx переваги i недолiки, а також дослщжуе мож-ливiсть ïx застосування.
O. О. Kundytskiy - Lviv NU named after Ivan Franko
Monetary instruments of financial resources state regulation
In the given article the author investigates all possible instruments of financial resources state regulation. The author shows their advantages and disadvantages and also explores possibility of these instruments application.
Традицшними монетарними шструментами регулювання фшансових ресуршв е таю економiчнi шструменти як облжова ставка Центрального банку у процес рефшансування комерцшних банюв; операци Центрального банку з щнними паперами (операци на вщкритому ринку); формування централь зованих ресурЫв кредитноï системи (обов'язкових резервiв) [1, c. 300-310]. На думку П. Самуельсона i В. Нордгауза, найважлившим шструментом мо-нетарноï полiтики е операци на вщкритому ринку. "Купуючи або продаючи урядовi цiннi папери на вщкритому ринку, ФРС (Федеральна резервна система, чи, вщповщно, центральний банк певноï краïни. - С. Л.) може зменшити
або збшьшити рiвень банкiвських резервiвм [4, с.84]. Однак, очевидно, що можливостi використання цього важеля залежать вiд розвиненост та стабшь-ностi ринку державних цшних паперiв. Наступним за значенням важелем мо-нетарно! полiтики е вплив на обсяги резервiв, а вiдтак i грошово! маси, через облжову ставку. Але, як зазначають тi ж П. Самуельсон та В. Нордгауз, вона не е точним шструментом, повшстю пiдконтрольним центральному банку. "ФРС може заохочувати або не заохочувати позики банюв, але вона не може встановити точного рiвня позичених резервiв [4, с.84]. Нарешт^ важливим важелем впливу на грошову масу е норми резервування, яю встановлюе цен-тральний банк для комерцшних. Цей засiб дае змогу досить швидко впливати на пропозищю грошей, але на практищ використовують його досить рiдко. К^м цього, ми пiдтримуемо думку тих економю^в, якi вiдносять до монетар-них iнструментiв i управлiння валютними резервами, оскiльки здiйснення центральним банком штервенцш на валютному ринку з метою шдтримати курс нащонально! валюти чи поповнити мiжнароднi резерви нерщко чинить вагомий вплив на грошову масу.
Зазначимо, що засоби монетарно! полiтики - операци на вщкритому ринку, облiкова ставка центрального банку та норми обов'язкового резервування для комерцшних банюв - рiзнi за змiстом. Якщо операци на вщкрито-му ринку характеризують рух грошових коштiв, тобто можуть бути вщнесет до прямих монетарних шструмент1в, то облiкова ставка i норми резервування е важелями впливу на обсяги грошово! маси та вартють грошей i вiдносяться до непрямих монетарних шструменлв. Безпосередньо на розвиток економжи впливають не вказанi засоби монетарно! полiтики, а забезпеченiсть пла^жни-ми засобами, яка залежить вщ кiлькостi грошей в обiгу, та доступшсть креди-тiв, що обумовлюеться рiвнем процентних ставок. Тому вважаемо, що прями-ми iнструментами у сферi монетарно! полiтики, е регулювання грошово! маси та девальващя (чи ревальвацiя) грошово! одиницi.
Регулювання обсяпв грошово! маси е дуже важливим шструментом у руках держави. Здшснюючи емiсiю (чи вилучення грошей з об^у) та вико-ристовуючи засоби монетарно! полiтики, вона впливае на наповнення фшан-сового ринку пла^жними засобами, врiвноважуе попит i пропозицiю на них i тим самим стимулюе чи стримуе виробництво залежно вщ фази економiчно-го циклу. Даний шструмент е надшно передбачуваним - у теори та практищ вщпрацьоваш проблеми впливу забезпеченост грошовими коштами на розвиток економжи. Оскiльки вартiсть грошей на ринку у цшому однакова для вЫх, то вони й впливають по сут однаково на уЫх суб,ектiв. Досягти з !х до-помогою впливу на вирiшення конкретних проблем досить складно.
Як свщчить свгговий досвiд, найважливiше мiсце у державному регу-люваннi забезпеченостi грошовими засобами належить облiковiй ставцi. За и допомогою бiльшiсть центральних банюв реалiзують свое право "кредитора останньо! шстанци" щодо комерцiйних банкiв. Зпдно з монетарною пол^и-кою кон'юнктури, шляхом пiдвищення (пониження) облшово! ставки, тобто здорожчання (здешевлення) кредиту держава впливае на дшову актившсть i хiд кон'юнктури. У перiоди промислового тдйому з метою стримання потоку
кредитiв у промисловiсть облiкова ставка шдвищуеться, i, навпаки, у перiоди промислового спаду з метою заохочення кредитування reny3Ï - знижуеться.
1снують двi альтернативнi стратегiï процентно1" полiтики, яких дотри-муеться центральний банк [2]. Зпдно з першою, вiн може пропонувати пози-ки за фжсованою ставкою рефiнансування у необмежених обсягах. Така поль тика е активною, спрямованою на регулювання центральним банком цикшч-них коливань дiловоï активность Вона широко практикуеться у розвинутих крашах з наявними достатшми внутршшми резервами i стабiльно високою нормою заощаджень, яка сприяе шдвищенню рiвня монетизацiï ВВП. Друга стратегiя полягае у визначенш оптимальних з точки зору центрального банку обсяпв пропозици резервних грошей, iнакше кажучи припустимих меж емь сiйноï активностi, за яких процентна ставка визначаеться на мiжбанкiвському ринку i вадграе роль шдикатора грошового обiгу.
Крiм цього, шдвищення або зниження рiвня облiковоï ставки може застосовуватись як сигнал про напрям проведення пол^ики центральними монетарними органами у майбутньому, так званий "ефект оголошення". Нап-риклад, якщо економiка перебувае у фазi пiднесення i е загроза зростання темшв iнфляцiï, центральний банк може дозволити процентним ставкам зрос-тати шдвищивши рiвень облiковоï ставки. Такий крок сповщае економiчних суб,ектiв про намiри проводити менш експансiонiстську полггику i, вщповщ-но, впливатиме на ix поведiнку, що додатково сприятиме уповiльненню тем-пiв зростання економжи. Проте, iснують певнi проблеми з ефектом оголошення, бо вш стае об'ектом для неправильного тлумачення. Зокрема, коли зростають ринковi процентш ставки, зростае i попит на резерви, яю надае центральний банк. Навггь, коли немае необxiдностi проводити менш експан-сiонiстську полiтику i центральний банк не мае таких намiрiв, все ж необхщ-но шдвищити рiвень облiковоï ставки з метою уникнути небажаного розши-рення грошовоï маси. Але таке зростання бiржа може витлумачити як сигнал до проведення обмежувальноï полiтики, що може мати негативш наслiдки для розвитку економжи.
Облiкова ставка вщображае iстотний стан грошово-кредитного ринку, iснуючi реально на ньому процентнi ставки за депозитами (кредитами), рiвень очiкуваноï iнфляцiï, а також наявнiсть юнуючих у суспiльствi кредитних ризи-юв, пов'язаних з високою ймовiрнiстю неповернення банкiвськиx кредитiв. Тому тшьки стабiльнiсть грошово-кредитного ринку, а не рiвень iнфляцiï, може створити об'ективш передумови для зниження облiковоï ставки НБУ. Переду-мовами для зниження облiковоï ставки е: збереження стабшьнос^ обмiнного курсу гривнi протягом певного перюду; вiдсутнiсть iнфляцiйниx очiкувань на тривалий перiод; зниження процентних ставок комерцшних банюв за кредитами (депозитами, водночас i за кредитами "overnight"; зменшення частки вщ-термшованих та неповернених кредш!в суб'ектами господарсь^' дiяльностi -клiентами банкiв; стабшьне зростання обсягiв вкладень населення.
Здатшсть монетарноï полiтики впливати на загальний рiвень процентних ставок у краш також уможливлюе ïï вплив на вартють нацiональноï ва-люти на мiжнародниx ринках. Валютнi штервенци - один з головних фшан-
сових шструменлв регулювання валютного ринку та тдтримання стабшь-ностi i керованостi курсу нацiональноï грошовоï одиницi. Вплив на мiжна-роднi економiчнi вiдносини здшснюеться через меxанiзми девальвацiï чи ре-вальвацiï. Змiни валютного курсу нащонально1" грошово1' одиницi впливають на попит на валовий внутрiшнiй продукт. Нижчi процентнi ставки у краïнi порiвняно з iншими крашами, зазвичай, призводять до знецiнення ïï валюти. Як вщомо, знецiнення нацiональноï валюти робить товари краши порiвняно дешевшими, що стимулюе попит на них за кордом, водночас iмпортнi товари стають дорожчими на внутрiшньому ринку, що зменшуе попит на них з боку резиденлв. Через обидва канали попит на вiтчизнянi товари збшьшуеться.
Якщо проводиться стимулювальна монетарна полггика i попит на чизняш товари та послуги зростае, то вщповщне збiльшення пропозицiï вщ-буваеться не одразу, що чинить тиск на щни у бж зростання. Вишд цiни спо-нукають виробниюв до нарощування обсягiв випуску продукци. У трудомю-тких галузях це означае наймання додатково1' робочо1' сили, що св^ить про вплив монетарно1' полiтики на зайнятiсть. Для того, щоби найняти додаткову робочу силу, працедавщ повиннi запропонувати вищу заробггну плату. Отже, зростання виробництва та зайнятост внаслiдок проведення стимулювально1' монетарно1' полiтики переважно призводить до зростання щн та заробiтноï плати, або шшими словами - до шфляци.
Застосування методiв прямого регулювання грошово1' маси та структу-ри грошового об^у найбiльш поширене у крашах з переxiдною економiкою, де мехашзми опосередкованого впливу монетарно1' полiтики на грошово-кре-дитну систему ще не набули достатньо1' зрiлостi.
Необxiдно зазначити, що тривале застосування прямих монетарних шструменлв мае негативний вплив на функщонування нацiональноï економi-ки. Основним недолшом прямого контролю економiсти вважають втрату рин-кових цiновиx сигналiв, зниження ефективностi розмiщення кредитiв, адмшю-тративнi проблеми, пов,язанi з розподшом фiнансовиx ресурсiв, погiршення виконання функци фiнансового посередника банкiвською системою держави. Спотвореш цiни на фiнансовi ресурси внаслщок тривалого застосування прямих монетарних шструменлв призводять до неефективного 1'х розподiлу мiж сферами та галузями нацiональноï економiки, економiчними суб'ектами на макро- та мiкро рiвняx, загального розбалансування економiки, i у кшцевому результатi, до розкручування шфляцшного процесу та спаду економiки.
Значною проблемою у застосуванш непрямих монетарних шструмен-тiв у переxiдниx економжах, як зазначають вiтчизнянi економiсти, е фшансо-вi ризики центрального банку, що виникають у результат його взаемоди з неплатоспроможними фiнансовими шститутами. Застосування непрямих iнструментiв впливу на економжу стикаеться з проблемами несприятливого вибору (adverse selection), морального ризику (moral hazard) та колективно1' змови (collusion problem) [3]. Проблема несприятливого вибору виникае перед здшсненням фiнансовоï трансакцп, коли неплатоспроможш позичальни-ки намагаються отримати кредит у фшансових установах нав^ь пiд дуже ви-сокий процент, заздалегiдь знаючи, що можливо його не повернуть. Таю по-
зичальники, зазвичай, найактивнiше шукають та добиваються отримання кре-дитiв, а потенцшш кредитори, не володiючи достатньою шформащею про них, надають кредити.
У крашах i3 розвинутою ринковою економжою здебiльшого застосову-ють непрямi шструменти, передовсiм операци на вiдкритому ринку. Серед операцш на вiдкритому ринку у практищ центральних банкiв розвинутих кра-!н найбiльш поширеними е операци REPO (repurchase agreements), вiдомi як угоди про зворотнiй викуп. Предметом тако! угоди е переважно щнш папери державного боргу, оскшьки вони вважаються найбiльш надiйними та лжвщни-ми фондовими цiнностями. Операщя REPO складаеться iз двох частин. М1ж агентами фондового ринку, зокрема, центральним та комерцiйним банком, ук-ладаеться едина генеральна угода про продаж або кушвлю державних щнних паперiв iз зобов'язанням зворотного продажу або купiвлi у визначений термш у майбутньому або на вимогу одте! зi сторiн за наперед узгодженою цiною.
Операци REPO мають подвiйне навантаження. По-перше, вони дають змогу комерцiйному банку в необхщний момент пiдтримати власну лжвщ-шсть, щоб не порушувати нормативи центрального банку. По-друге, вони зас-тосовуються як монетарний iнструмент регулювання грошово! маси. У другiй якостi операци REPO можуть бути як прям^ так i зворотнi. У ситуацй, коли в межах визначених монетарних параметрiв банкiвська система потребуе шдвищення лжвщносл, центральний банк здшснюе операци прямого REPO, купу-ючи у комерцшних банках державш щнш папери на певний попередньо визначений перюд з умовою !х подальшого викупу комбанками у майбутньому. У результат здiйснення ще! операци зростае лжвщшсть банювсько! системи.
У випадку, коли банювська система нагромадила надлишкову лжвщ-нiсть i грошова маса зростае вищими темпами, шж передбачалося, центральний банк може продати комерцшним банкам через мехашзми зворотного REPO держанi щнш папери зi свого портфеля на певний перюд при умовi !х викупу у певний термiн у майбутньому. З 1997 р. використання операцш REPO здшснюеться в Укршт.
Операци на вiдкритому ринку, зазвичай, дещо передують змiнам обль ково! ставки, але iнодi проводяться одночасно. На вiдмiну вiд дисконтно! (вщ-сотково1) полiтики, операци на вщкритому ринку бiльш пристосованi до ко-роткострокових кон'юнктурних коливань, внаслщок чого вiдсотки за цiнними паперами, як звичайно використовуються в операщях на вiдкритому ринку, бiльш рухливi i диференцiйованi. Однак прямий зв'язок облшово! ставки з вщ-сотками за активними i пасивними операщями кредитних установ обумовлю-ють бiльшi можливостi ще! форми державного регулювання кредиту.
Необхщною умовою ефективного розвитку операцш на вщкритому ринку е розвинута кредитна система, коли будь-яке збшьшення або зменшен-ня маси го^вкових грошей у промислових, торгових та шших нефшансових корпорацiй i населення дуже швидко вiдображаеться на сташ банкiвських ре-зервiв. Серед найважливших умов також варто назвати розгалужену систему цiнних паперiв та !х ринкiв, що дають змогу по сутi в будь-який час купити або продати чималу партш цiнних паперiв.
Сильнодiючим шструментом грошово-кредитного регулювання е ме-хашзм обов'язкового резервування коштiв комерцiйних банюв у Центральному банку. Макроекономiчна суть регулювання норм обов'язкових резервiв полягае в регулюваннi обсягiв банювських кредитiв. Центральний банк, ва-рдаючи цi норми, впливае на лжвщну базу кредитно1 експанси комерцiйних банюв. Збiльшуючи норму обов'язкових резервiв, Центральний банк вщпо-вiдно обмежуе використання кош^в, що зберiгаються на рахунках банюв у виглядi вкладiв, як кредитного ресурсу. Навпаки, зменшуючи норми резервiв, Центральний банк стимулюе вившьнення коштiв для розширення кредитно1 активност приватних банкiв, тобто кредитно1 експанси. Як свiдчить досвiд, навiть невелик коливання норми резервiв призводять до значних змш в обся-гах кредитування.
Застосування норм обов'язкових резервiв може мати дестабшзуючий вплив на економiку через порушення конкурентно: рiвноваги мiж банками та шшими фшансовими посередниками. Змша норми обов'язкових резервiв може викликати рiзкi змiни в обсязi "працюючих" активiв банкiв i вплинути на ïx фiнансовий стан. Власне, через це, у розвинутих крашах Центральш банки, зацiкавленi у стшкосп банкiвськоï системи, дуже рiдко змшюють норми обов'язкових резервiв. Вони, зазвичай, зменшують ïx, або навiть школи дово-дять до нуля. Кожна змша норм обов'язкових резервiв здшснюеться диферен-цiйовано (залежно вiд групи банюв).
Змши щодо обов'язкових резервiв - зменшення ïxньоï норми або вста-новлення диференцiйованиx нормативiв для рiзниx видiв депозитiв (водночас i залучених в iноземнiй валютi) - можливi тiльки за умови стабшзаци еконо-мiки та грошово-кредитного ринку, що мае супроводжуватися комплексом структурних змш та жорсткою фюкальною политикою. В iншому разi це призведе до зростання шчим не забезпеченоï грошовоï маси в обiгу, розкру-чування iнфляцiйноï спiралi з уЫма негативними наслiдками.
До найпоширенiшиx шструменлв регулювання валютних курсiв належать: валютш iнтервенцiï, дисконтна полiтика, валютш обмеження, а також девальвацiя i ревальващя валют.
Пряме втручання центрального банку у функщонування валютного ринку шляхом кушвльпродажу iноземноï валюти в цшях дiï на курс нащ-ональноï валюти отримало назву "валютна iнтервенцiям. У xодi валютно1' ш-тервенци центральнi банки купують шоземну валюту, коли ïï пропозицiя над-мiрна, унаслiдок чого валютний курс перебувае на низькому рiвнi, i продають ïï, коли пропозищя iноземноï валюти недостатня i валютний курс високий. Тим самим центральш банки сприяють урiвноваженню попиту i пропозици на iноземну валюту i обмежують межi коливань курсу нацiональниx грошо-вих одиниць.
Використання валютних штервенцш мае своï меж1. Вони ефективш тшь-ки у випадку незначноï неврiвноваженостi платiжниx балансiв, що характеризуемся перiодичною змiною пасивного i активного сальдо. Саме через це бага-то краш, що мають хрошчний дефiцит платiжного балансу, нерщко змушенi за-мiсть валютних штервенцш вдаватися до рiзниx форм валютних обмежень.
Валютш обмеження е законодавчою або адмшютративною забороною, лiмiтацiею i регламентацiею операцш резиденпв i нерезидентiв з валютою i ш-шими валютними щнностями. Вони закрiплюються валютним законодав-ством, яке служить основою для ухвал i директив з конкретних питань. Валют-нi обмеження передбачають: 1) регулювання мiжнародних платежiв i перево-дiв капiталiв, репатрiацil прибуткiв, руху золота, грошових знаюв i щнних па-перiв; 2) заборона вшьно! купiвлi-продажу шоземно! валюти; 3) концентращю в руках держави шоземно! валюти й шших валютних цiнностей.
Жорстюсть валютних обмежень залежить вiд конкретно! валютно! си-туацй в тш або iншiй кра!ш. Розвинутi кра!ни останнiми роками вiдходять вiд практики валютних обмежень, тодi як держави, що розвиваються, i кра!ни з перехщною економiкою !х активно використовують.
1ншим засобом регулювання валютного курсу е дисконтна пол^ика, здiйснювана шляхом пониження або шдвищення офщшно! облжово! ставки. Впливаючи на рiвень процентних ставок, Центральний банк робить певний вплив на притж або вщтш капiталiв, i тим самим на валютний курс. Шдви-щення ставок сприяе шдтримщ курсу, оскiльки стимулюе попит на дану валюту, а !х пониження призводить до ослаблення валюти. Негативним моментом використання дисконтно! пол^ики е дорожчання кредиту усередиш краши внаслщок пiдвищення облжово! ставки, що негативно впливае на розви-ток виробництва.
При режимi фжсованих валютних курсiв центральнi банки вимушеш перiодично переглядати офiцiйнi курси сво!х нацiональних грошових оди-ниць. Головною причиною цього е неоднаковий стушнь шфляцшного знецi-нення грошових одиниць у рiзних кра!нах. У результат курси, що визнача-ються кутвельною силою валют, вiдхиляються вщ офiцiйних курсiв, що при-пускае використання таких шструмен^в валютного регулювання, як деваль-вацiя i ревальващя валют. Якщо девальвацiя, що е цшеспрямованою дiею уряду i центральних банкiв на пониження обмiнного курсу свое! валюти, виз-начаеться тшьки потужнiстю друкарського верстата на монетному двор^ то ревальвацiя завжди повинна спиратися на яке-небудь джерело надходження шоземно! валюти. Ревальвацiя - е дй уряду щодо цiлеспрямованого пiдви-щення курсу валюти свое! краши. Здшснюеться вона за допомогою покупки свое! валюти на зовшшшх валютних ринках.
Рiзкi коливання валютного курсу посилюють нестабшьшсть мiжна-родних економiчних, водночас валютно-кредитних i фiнансових вщносин, викликають негативнi соцiально-економiчнi наслiдки, втрати одних i виграш iнших кра!н. Негативна дiя нестабiльностi валютних куршв на розвиток зов-нiшньоторговельних зв'язюв i всiеl економiки обумовлюе необхщшсть втру-чання держави у формування курсового мехашзму на основi розглянутих валютних шструмеш!в з метою обмеження курсових коливань. Особливо це стосуеться кра!н з перехщними до ринкових вщносин економiками, де пер-шочерговим завданням е макроекономiчна стабшзащя, а отже, i стiйкiсть курсу нащонально! валюти.
Лiтература
1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11 изд, т.1. - М.: Республика, 1992. - 399 с.
2. Мишкш Ф. Економша грошей, банювсько'1 справи та фiнансових ринюв./ Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблiй, А Стасишин. - К.: Основи, 1998. - С. 519.
3. Петрик О., Воронова Л. Монетарний розвиток в Укрш'ш// Вюник НБУ. - 1998, № 6. - С. 4.
4. Самуельсон Пол А., Нордгауз Вшьям Д. Макроекономша: Пер. з англ. - К.: Основи, 1995. - С. 84.
УДК330. 477 Доц. €.М. Борщук, канд. фiз.-мат. наук -RbeiecbKa КА
РОЛЬ ООН У ФОРМУВАНН1 КОНЦЕПЦП СТШКОГО РОЗВИТКУ
Виконано аналiз ролi ООН у становленш концепцп стшкого розвитку.
Ключов1 слова: стiйкий розвиток, цившзащя, ООН.
Doc. Ye.M. Borshuk - Commercial Academy of Lviv
Activity of UN in the context of becoming conceptions of sustainable
development
The analysis of role of UN in becoming of conception of steady development is executed.
Keywords: sustainable development civilization, UN.
Ниш загальновизнаним вважаеться те, що сучасна цившзащя в межах пануючих концепцш вичерпала можливост свого стшкого розвитку i не спро-можна забезпечити в нових умовах нормальне функцюнування сощуму. Гло-бальними наслiдками такого становища може стати еколопчна катастрофа, со-цiальна нестабiльнiсть як в окремих державах, так i в глобальних масштабах.
У 1992 р. на Конференци ООН з навколишнього середовища i розвитку, що вщбулась у Рiо-де-Жанейро, отримала визнання концепщя стiйкого розвитку людства, основш положення яко! були викладенi у документ пiд назвою "Порядок денний на XXI столггтя". У Рю-де-Жанейро вперше на найвищому рiвнi було поставлено глобальне завдання трансформаци госпо-дарсько! дiяльностi з врахуванням штереЫв майбутнiх поколiнь - збереження природних ресурЫв i умов на Земль При цьому передбачалося, що матерiаль-не благополуччя нинiшнього поколiння повинно прискорено зростати, щоб покiнчити з голодом i бiднiстю [1].
Впродовж п'ятнадцяти рокiв з моменту появи матерiалiв конференци в Рiо-де-Жанейро тривають дискуси щодо сутi концепци стшкого розвитку. До-сить часто це зводиться до уточнення перекладу на украшську мову вщповщ-ного англомовного терм^ "sustainable development". Пропонуються (досить обгрунтовано) рiзнi варiанти - сталий, гармонiйний, екологiчно збалансований тощо. Вщдаючи належне важливостi розробки вщповщно1 термшологи, не варто забувати, що вщносно термiнiв можна домовитися, а головне в цьому плаш - усвщомити, що криеться за тим, чи шшим термiном. Для з'ясування су-тi концепци стiйкого розвитку необхщно насамперед прослiдкувати джерела, що спричинили появу ще1 концепци. Важливе значення в тому планi вiдiграе дiяльнiсть ООН, яка зрештою i стоггь бiля джерел концепци стiйкого розвитку.
