CC BY
25
3. Флксак Н. Малий 6i3Hec в Укрш'ш: проблеми та перспективи розвитку// Вiсник ПС Украши. 2004, № 44. - С. 30-36.
4. Роговець А.М. Спрощена система оподаткування малого тдприемництва// Фшан-си Украши. 2005, № 4. - С. 24-31.
5. Лихолат С. Проблеми розвитку ринку в Укра1'т (на прикладi малих та середнiх пщприемств)// Вiсник ЛКА: Серiя економiчна. - Л^в: Вид-во ЛКА. - 2001, вип. 10. -С. 212-214.
6. Державний комггет статистики Украши. Статистичний щорiчник Украши за 2003 рш./ За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2004. - 631 с.
УДК 338.5;339.13 М.М. Павлишенко; Р.1. Ясинський - RbeiecbKa КА
Ц1НОВА ПОЛ1ТИКА У РИНКОВИХ УМОВАХ
Розглянуто питання взаемозалежносп цши як економiчноi категорп та ринку, висвiтлено проблеми впливу держави - найважлившого регулятора ринкових вщно-син на процеси цшоутворення.
M.M. Pavlyshenko; R.I. Yasynskyy - Commercial Academy of L 'viv A Price Policy is in Markets Conditions
The article highlights the issues of interdependence between the price as an economic category and the market. The problems of the government influence as the most important regulator of the market relations upon the process of pricing have been revealed.
Докоршш змши в економщ Украши, зумовлеш переходом ii до ринку, визначили необхщшсть створення господарського мехашзму, який дасть змогу шдприемствам реашзувати принципи ринкових вщносин, сприятиме би шдвищенню ix конкурентоспроможност i забезпечить динам1чний розви-ток. В умовах ринку кожне шдприемство е незалежним товаровиробником, яке самостшно вирiшуе в межах законодавства i водночас зазнае впливу мак-роекономiчниx чинникiв, зовшшнього середовища. Головним важелем впливу ринку на розвиток виробництва е цши. Цша за своею ютотно визначае за-гальний стан ринковоi кон'юнктури. Крiм цього вона шдтверджуе чи не шд-тверджуе, монопольне становище виробника [4, с. 9].
Цша i цшоутворення е важливим складовим елементом функцiонування ринкового мехашзму. Цша була i залишаеться найважлившим критерiем прийняття споживчих рiшень. Для держав з невисоким рiвнем життя, для 6iдниx прошарюв населення вдаосно товарiв широкого вжитку це особливо характерно.
Яюст перетворення, якi вщбулися у зв'язку з переходом економши до ринку, знайшли свое вщображення у всix сферах господарювання. Принци-пово змiнився шдхщ i до процесу цшоутворення. Цша е об'ективною еконо-мiчною категорiею, яка функцюнуе вiдповiдно до дiючиx економiчниx зако-нiв. Цiна е важливим регулятором взаемоди су6,ектiв ринкових вiдносин. Ць ноутворення в умовах ринку е вшьним вiдповiдно до попиту та пропозици на конкретний товар [2, с. 118]. Проте, на величину цши впливае не тшьки кон'юнктура ринку - сшввщношення попиту та пропозици, але i вартiсть самого товару, яка перш шж дозргга до рiвня цiни, проходить цший ряд видоз-мiн, тобто модифжацш: загальне поняття вартостi набирае форми вартост
виробництва, по^м - вартостi вiдтворення (ринково! вартосл), цiни вироб-ництва (цiни рiвноваги), i нарештi - ринково! цши. Але вартiсть товару - це не просто втшена в товарi праця, а виробничi вiдносини мiж людьми, що взяли участь у виготовленш продукту на основi суспiльного подiлу працi, який здшснюеться мiж ними вiдповiдно до юлькост та якостi затрачено! працi. А тому iз змiною товарних вщносин - змшюеться i вартiсть товару [5, с. 48].
Також розглянемо яким чином виникае залежшсть цши вщ величини попиту. Теорiя споживацько! поведiнки розкривае принцип та закономiрнос-тi, на якi орiентуеться шдивщ у виборi певного набору благ. Сдине, чому вщ-дае перевагу споживач - це задоволенню власних смаюв i потреб. Тому ко-жен вибирае для власного споживання т види товарiв, якi на даний момент мають високу щншсть. Цiннiсть трансформуеться у кориснiсть. Корисшсть -це властивiсть товару, яка набувае статусу блага та знаходиться у тш штере-сiв споживача. Враховуючи питання цiнностi споживач i формуе попит на конкретний вид продукци.
Далi розглянемо вплив величини пропозици на величину цiни. Пропо-зицiя - це певна юльюсть товару, яку виробник мае можливють представити на ринку. Задачею пропозици е задоволення попиту.
Таким чином, процес формування цши враховуе, з одного боку, переваги споживача (яю надають конкретному товару певну щншсть), а з шшо-го - вартють товару (т витрати, яю неминуче несе товаровиробник, перетво-рюючи ресурси на благо).
Економiчною наукою сформульованi залежностi мiж попитом та щ-ною, а також пропозищею та цiною. Вщомий закон попиту стверджуе: чим нижче щна, тим вище обсяг попиту та навпаки. Закон пропозици: чим вища щна, тим вище обсяг пропозици. 1деальне положення, в яке може досягти щ-на - це рiвноважний стан величини попиту та пропозици. Цша рiвноваги - це таке сшввщношення, за якого обсяг вироблено! продукци, тобто пропозищя, дорiвнюе величинi необхiдних споживачу матерiальних благ, тобто попиту. Але така ситуащя на ринку неможлива з ^е! причини, що на поведшку споживача мають вплив рiзного роду чинники: змiни переваг, смаюв, моди; ш-див^альних доходiв; наявшсть товарiв-замiнникiв, економiчно-полiтична ситуацiя у кра!ш. Виробництво також змiнюеться у зв'язку з ростом досяг-нень НТП, змш iнфраструктури ринку, недосконалiстю в оргашзаци госпо-дарсько! дiяльностi шдприемства [2, с. 119].
У ринкових умовах необхщне встановлення такого рiвня цiни, який би балансував мiж кiлькiстю коштiв, якi ладен заплатити покупець та витратами, яю несе виробник. При цьому нижня межа цши - це рiвень витрат виробництва, а верхня - наявшсть ушкальних споживацьких властивостей. Альтернативою е встановлення цши, що наближуеться до щнового рiвня товарiв-ана-лопв та до цши продукци конкуруючих фiрм.
Про те ринок не завжди здатен розвиватись у правильному ру^ само-тужки, тому держава постшно повинна контролювати вс змiни, якi вщбува-ються в ринковому середовишд. В Укра!нi на кожному з еташв !! економiчно-го розвитку проблемi цiноутворення завжди придшялася значна увага. Нас-
292
Збiрник науково-технiчних праць
юльки повно державна полiтика цiн вщповщае потребам нашого суспiльства, що розвиваеться? Щоб вiдповiсти на це питання, необхщно перш за все ро-зiбратися, яка саме полiтика цш потрiбна нам сьогоднi [1, с. 33].
Одним з основних напрямiв пол^ики цiн повинно бути створення та-ко! !х системи, яка б оптимально реагувала на змшу умов виробництва i ре-алiзацi! товарiв та послуг. Тут складшсть у створеннi систему цiн, яка б са-мостiйно реагувала на змши рiвнiв попиту та пропозици. Полггика цiн держа-ви повинна бути спрямована на регулювання ринкового цшоутворення. На таке !х регулювання, щоб, оперативно, реагуючи на змши кон'юнктури, рин-ковi цiни стимулювали тi процеси, в яких якнайбшьше зацiкавлено суспшь-ство. Але не необхщно регулювання ототожнювати з прямим встановленням цш або втручанням у процес цшоутворення. Процес регулювання повинен бути набагато гнучюшим i складшшим.
В умовах тривалих кризових явищ в економiцi Укра!ни великого зна-чення набувають економiчнi методи цшового регулювання ринкових вщно-син шляхом формування резервiв стратегiчних ресурсiв у перюди небажано-го зростання цш чи !х зниження та загрози скорочення виробництва, i навпа-ки - шляхом проведення товарних штервенцш на вщповщних ринках у перь од невиправданого пiдвищення цiн iз метою захисту споживача. Не можна погодитись iз думкою економiстiв, яю заперечують збереження прямого державного встановлення та регулювання цш. За тако! позицi! присутне пряме використання цшово! полiтики у розвинутiй ринковш економiцi, коли цiни встановлюють державою тшьки для природних монополiй та здшснюють пе-рехiд вiд регульованого режиму цшоутворення до спостережного. Щ заходи ниш е своечасними для сучасного рiвня розвитку вггчизняного народного господарства та впливу на нього будь-яких за характером дiяльностi моно-польних утворень [4, с. 11].
Наступний напрям державно! поллики цш - протидiя монопольним тенденцiям окремих виробниюв. Це питання для нашого цшоутворення поки що залишаеться украй гострим i далеко невирiшеним; i зовсiм не тому, що ми не виршували цю проблему. Проте полггика, що проводиться органами уп-равлшня, призвела до того, що ряд галузей i пiдприемств були i залишаються поки монополiстами у виробнищш окремих видiв продукцi! i послуг i дикту-ють полгтику цiн. Елементи монополiстичного цiноутворення одразу виник-ли з так званою лiбералiзацiею цiн i зараз е головною небезпекою для ста-бшьнос^ рiвня i динамiки цiн, осюльки е головним джерелом зростання цш в економiцi кра!ни [1, с. 33].
Таким чином, пряме державне регулювання передбачае необхщшсть коригування ринку та доповнення ринкового мехашзму централiзованою по-лiтикою контролю за важливими параметрами ринку. В умовах недосконало-го ринкового господарства цiна рiвноваги, що епiзодично виникае, не задо-вольняе оптимального стану i стабшьносп у суспiльствi, i тому держава шляхом цшово! полггаки створюе новi умови рiвноваги. Прибiчники опосередко-ваного державного впливу на ринок прагнуть встановлювати цши тшьки шляхом змши податюв i процентних ставок. Щ методи е виправданими, але не за умов кризи та перехщно! економiки.
Обираючи методи цшово! полiтики, доцiльно дотримуватись принципу розумно! достатностi державного регулювання, щоб запобiгти виникнен-ню можливих крайношдв, коли при встановленнi державою значних цш рин-ковi мехашзми сильно блокуються та створюеться небезпека втрати ринкових орiентирiв для зютавлення затрат i результатiв, оскшьки вiдчутним стае вплив неринкових чинниюв. Не пов'язана з конкурентним ринком i встанов-лена згори цша не може достатньо змшюватися залежно вiд коливань попиту та пропозици, тому створюеться або дефщит, або надлишок продукцп, що не може бути реалiзованим. Повне усунення держави вщ формування цiн та 1х регулювання руйнуе основу економiки суспiльства, залишае 11 без важливих засобiв боротьби з монополiзмом при його використанш, робить ринковi вщ-носини та становище бшьшосл пiдприемств досить нестшкими та нецивiлi-зованими.
Для формування конкурентного ринку та конкурентного цшоутворення необхщно державний сектор не руйнувати, а комерцiалiзувати його дiяль-шсть, посилити його функци як рiвноправного суб'екта ринкових вiдносин, що у цшовш полiтицi мае проявлятися шляхом встановлення цш на свою частку власност^ до яко! повинш належати природнi монополи, частини ш-фраструктури та промислового виробництва, що перешкоджатиме розiрван-ню мiжвиробничих зв'язюв. У цьому планi також важливим е використання мехашзму державного замовлення, коли обов'язкове фшансування частково замшюеться наданням податкових, митних та шших пiльг, що створюе пере-думови опосередкованого впливу на рiвень шших цш [4, с. 12].
Таким чином, можна зробити висновок, що збереження елеменпв державного регулювання цш на основш групи товарiв для населення - одне з найважливших завдань уряду для вЫх типiв розвинутих економiк, тим бшь-ше для Укра1ни, яка перебувае на перехщному етапi розвитку. Державне регулювання цш треба розглядати як один з головних чинниюв пол^ично! та сощально! стабiльностi i водночас е запорукою подальшого економiчного розвитку.
Ефективне цiноутворення в ринковш економiцi е способом забезпе-чення функцюнування пiдприемств, пiдвишення рiвня соцiально-економiчно-го життя населення. Ринок кардинально змшив сутнiсть цiни, яка перейшла в якiсно нову стадiю свого формування. Цша стала величиною, яка залежить вщ багатьох чинникiв та, водночас, вона е основним важелем благоустрою. Необхщшсть втручання держави в економiчнi проблеми е очевидною. Тому шдприемства, якi належать до природних монополш, повиннi перебувати тiльки у державнш власностi або пiд жорстким державним наглядом. Це дасть змогу здшснювати ефективний контроль за цшами з метою забезпечен-ня рацюнального економiчного життя кра!ни.
Л1тератури
1. Дорошенко Я.Л. Змют 1 основш напрямки державно! пол1тики щн// Формування ринкових вщносин Укра1ни. - 2003, № 4. - С. 33-37.
2. Овчинников М.О. Роль цшоутворення в формуванш ринкових вщносин// Акту-альш проблеми економши. - 2004, № 6. - С. 117-124.
294
Збiрник науково-техшчних праць
3. Кор1нев В.Л. Аналiз цiноутворюючих чинниюв// Актуальнi проблеми економь ки. - 2004, № 10. - С. 101-107.
4. Марцин В.С. Цша як важшь впливу на розвиток економши// Фшанси Украши -2001, № 4. - С. 9-14.
5. Павлишенко М.М. Мoдифiкацiя вартост товару// Екoнoмiка Украши. - 2001, № 7. - С. 57-68.
УДК 658.0 Асист С.М. Лихолат; студ. Н.М. Майданська -Львiвська КА М1СЦЕ СТРАТЕГ1ЧНОГО УПРАВЛ1ННЯ В Д1ЯЛЬНОСТ1
п1дприемств
Визначено мiсцe стратепчного управлiння в гoспoдарськiй дiяльнoстi тд-приемств i мoжливoстi його рeалiзацiï на макро- та мiкрoрiвнях. Визначено проблеми управлшня прибутком та персоналом тдприемства.
Ключов1 слова: Екoнoмiчнi процеси, господарська дiяльнiсть, стратeгiчнe управлшня, прибуток, персонал.
Assist. S.M. Lykholat; stud. N.M. Maydans'ka - Commercial Academy of L'viv Place of strategic management in activity of enterprises
The strategically management' place in the economic activity of enterprise and possibilities of it realization on macro- and microlevels are determined. The managerial problems of profit and personal are determined.
Keywords: Economic processes, economic activity, strategic management, income, personnel.
В умовах переходу Украши до ринкoвoï економжи, пом1тш позитивш зрушення в напрямку перетворення економ1чних процешв на шдприемствах. Саме становленням постшдустр1ального суспшьства пояснюеться жорстка боротьба шдприемств за крашд умови виробництва та реашзаци свoïх товар1в i послуг на ринку. На перший план виходить пошформовашсть суб'екив еко-ном1чних вщносин та р1зноман1тн1сть нетрадицшних метод1в ведення господарства.
Господарська д1яльшсть не може ефективно здшснюватись, не взаемо-ддачи 1з зовтштм середовищем, до якого входять держава, шституци, спо-живач1 та конкуренти. Адже саме стратепчне управлшня може забезпечити адаптування тдприемства до постшно змшюваних умов зовшшнього середо-вища. Актуальшсть даного питання шдтверджують дослщницью роботи Б. М. М!зюка, котрий сформулював п'ять особливостей ситуацшного тдхо-ду, що мають враховуватись при здшсненш шдпроцеЫв стратепчного управлшня [4], C. Баранцeвoï - дослщника стратепчного управлшня прибутком [1], професор1в В. Колпакова i О. АшЫмова [3], яю визначили вимоги до уп-равлшця-стратега та шших учених.
Таким чином, виникае питання сутност стратепчного управлшня. Не-обхщно зазначити, що воно не являе собою таку ж функщю б1знесу, як ви-робництво, маркетинг, фшанси, управлшня персоналом. Це - пол1функць ональна д1яльшсть менеджменту oрганiзацiï, ознакою якoï е невизначешсть у виршенш конкретних проблем [3, с. 9].
