CC BY
17
4. ЕКОНОМ1КА, ПЛАНУВАННЯ I УПРАВЛ1ННЯ ГАЛУЗ1
УДК № 338.5:658.1 Проф. М.М. Павлишенко, д-р екон. наук;
магктрант М. О. Степанова - Львiвська КА
РЕГУЛЮВАННЯ Ц1НОУТВОРЕННЯ П1ДПРИ€МСТВ РОЗДР1БНО1 ТОРГ1ВЛ1 В УКРА1Н1 В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВО1 ЕКОНОМ1КИ
Перехiд Украши до ринково'1 економiки вимагае певних змш поглядiв щодо стратегий та cnoco6iB регулювання цiноутворення тдириемств. 1снування в Украiнi рiзних титв ринкiв зумовлюе нео6хiднiсть стратегп дифереищадп цiн залежно вiд умов ринку. Подiбне уточнення i державного впливу на щноутворення залежно вiд того, ким висту-пае на даному ринку держава, - органом регулювання щн чи монополiстом.
Prof. M.M. Pavlyschenko; undergraduateM.O. Stepanova-
L'viv commercial academy
Regulation of price formation by retail trade enterprises in becoming market economy conditions
Transfer to market economy needs some changes of view to strategy and ways of regulation of price formation by enterprises. Existing in Ukraine of different market types stipulates necessity to provide strategy of price differentiation which depends on market conditions.
Постановка проблеми
Сучасна теорiя стратепчного менеджменту розглядае щнову полынку роздрiбного шдприемства як основу для розроблення його стратеги щноутворення [9, с. 21-25]. В умовах переходу Украши до ринковоi економжи вщбу-ваються змши пол^ики щноутворення, як полягають у подоланш супереч-ностей мiж застаршою радянською та ринковою економжою. Так, у системi командно-адмшютративного управлшня економшою цiноутворення вщбува-лось в основному за витратним методом, а в умовах конкурентноi ринково1' економiки щну визначають за стихiйним спiввiдношенням щни попиту i цiни пропозицii. Проте, на неконкурентних ринках з монополютичною економь кою, якi зараз дуже поширеш в рiзних галузях економжи Украши, на щноут-ворення мають можливiсть впливати фiрми-монополiсти та ол^ополюти [1, с. 13-17], що вимагае участ iнших регуляторних чинникiв, як б компенсува-ли негативний вплив монополю^в. Мета статтi - з'ясувати: 1) якi стратегii щ-ноутворення е актуальними i 2) яю чинники регулювання цiноутворення ю-нують з боку ринку i з боку держави в Укршт в перехщний перiод станов-лення ринково!" економiки.
Результати досл1дження
Ринкова теорiя цiн властива ринковiй економiцi. Але вона необгрунто-вано протиставляеться так званш затратнiй, а по сут^ вартiснiй теорii цiн. I це протиставлення зумовлено двома причинами: не визнанням пращ як основ-
ного критерда здiйснення товарних вiдносин; неправильним сприйняттям ринково! економiки.
Дивним i непослщовним е вiднесення "витратного методу щноутво-рення, який нiбито властивий командно-адмшютративнш системi, i водночас визнаеться юнуванням таких "витратних" категорiй, як витрати виробництва, собiвартiсть продукци i т.д. Праця хоч i визнаеться основним чинником виробництва, але в щноутворенш не береться до уваги, i таким чином, спотво-рюеться, як саме поняття цiни, так i суть товарних вiдносин. Замють цього даеться широкий простiр в щноутворенш "вшьнш грi ринкових сил", пере-розподiльнiй функцп цiни тощо.
Насправдi "витратний метод" цiноутворення юнував задовго до появи командно-адмшютративно! системи. Його авторами е А. Смгг i Д. Рiкардо. Виходячи з того, що "праця-батько, а земля - мати всякого багатства" i без працi не iснуе жодного виробництва, вони працю заклали в основу здшснен-ня товарних вщносин мiж людьми. Це тi вщносини, якi виникають на основi сусшльного подiлу працi i здiйснюеться мiж людьми вiдповiдно до кiлькостi i якостi затрачено! працi. Звiдси, вартiсть - просто втiлена в продукт праця то-варовиробникiв, а втшеш в продуктi товарнi вiдносини мiж людьми, що взяли участь у виготовленш продукту шляхом сусшльного подшу працi, - еле-ментарна клггина вЫе! системи товарних вщносин суспiльства. Цiна - це тшьки iнший, грошовий вираз вартостi товару. Не сприймати цих основопо-ложних ютин товарних вiдносин i зводити !х до "витратного методу" може тшьки нев^лас або зловмисник.
Цша - це не тiльки мiра затрат працi товаровиробникiв, але й заЫб за-безпечення еквiвалентних вщносин мiж ними, коли затрати пращ в однш формi обмiнюються на таю ж затрати пращ в шшш формь Саме на цш основi кожному товаровиробнику забезпечуеться пряма залежшсть рiвня споживан-ня вщ рiвня виробництва, що стимулюе його розвиток. Тому перерозподшьна функцiя щни повинна бути зведена до мшмуму. Вона може бути зумовлена тшьки об'ективними чинниками виробництва, що веде до перетворення вар-тостi товару в щну виробництва. На жаль, в умовах ринково! економжи щна стала основним засобом перерозподiлу створено! вартост на користь маншу-ляторiв цiн i, таким чином, втратила сво! безпосереднi функцi!, е основною причиною порушення дi! економiчного закону едност виробництва i спожи-вання стосовно до кожного товаровиробника, а отже шдривае стимули до розвитку виробництва i стимулюе рiзнi методи досягнення паразитичного способу життя. Це i стало одшею з основних причин занепаду економши на етат переходу кра!ни до ринково! економжи.
Спотворена i суть ринково! економши. Вона сприймаеться як метод гос-подарювання що, побудований на приватнш власностi i вiльнiй грi ринкових сил таким чином, протиставляеться товарному виробництву. Насправдi рин-кова економжа - це сучасний цившзований механiзм використання об'ективно чинних закошв розвитку товарного виробництва в господарськш практицi.
Справа в тому, що економiчнi закони, як i закони природи, шчого нi в кого не вимагають i нiчим не управляють, як це часто стверджуеться. Вони
тiльки виражають внутрiшнi ïctothï постiйно дiючi причинно-наслiдковi зв'язки мiж компонентами явищ, що вивчаються. А тому noTpi6rn спецiальнi механiзми ïx використання - господарський мехашзм. Bïh залежить вщ того, який економiчний змiст закладено в його основу та якш метi вiн повинен слу-жити. При цьому сама мета може змшювати господарський мехашзм аж до його протилежного значення, подiбно до того як вогонь в одному меxанiзмi може приносити користь людиш, а в другому (бомб^ - зло.
Оскшьки економiчнi закони мають об'ективний характер дiï, то вони, як i закони природи, ддать в цих краïнаx однаково. Рiзними е тiльки ïx госпо-дарськ меxанiзми, моделi ринковоï економiки. У колишньому СРСР ця модель мала форму командно-адмшютративно1" системи, в той час як в шдустрь ально розвинутих крашах Свропи i Америки - вшьно1" ринково!" економжи, побудовано!" на основi капiталiстичноï приватно1' власностi.
А звiдси i помилковим е висновок про те, що в колишньому СРСР не було ринково1' економжи. Це означало б, що шби там не юнувало i товарного виробництва. Насправд^ це не вщповщае дiйсностi. Попри тривалi дискуси про iснування товарного виробництва та його мюця в сощалютичному сус-пiльствi, воно зберiгалось там як вихщна основа соцiалiзму, як товарне вироб-ництво, побудоване на основi суспiльноï власностi на засоби виробництва. А тому там юнувала й вщповщна йому модель ринково1' економiки. Наголос в нiй робився на трудовий характер товарних вщносин, i це правильно, але шд жорстким контролем держави, без врахування впливу на них безпосередшх то-варовиробникiв, що й надало ш форми командно-адмiнiстративноï системи.
На жаль, з сучасно1' ринково1' економiки вийняли ïï серцевину - трудовий характер товарних вщносин, залишивши лиш ïx оболонку - обмiн про-дуктiв, що вiдбуваеться пiд впливом сшввщношення попиту i пропозицiï, вшьно1' гри ринкових сил, таким чином, звiвши цей обмiн до рiвня волюнтаризму i суб,ективiзму, до певного шнорування об'ективно дiючиx економiч-них законiв товарного виробництва, зокрема закону вартость Тому така рин-кова економiка з цивiлiзованоï форми використання закошв товарного виробництва, перетворилася в стихшний спекулятивний базар, "цившзовану" форму самозбагачення шдприемщв.
Насправдi, спiввiдношення попиту i пропозици е коефiцiентом поправки до вартост товару на плановий i пропорцшний розвиток усix галузей економжи, на еднiсть виробництва i споживання [10, с. 61-70]. Це веде до пе-ретворення вартост товару в цшу виробництва. I тшьки тд впливом ринково:' кон'юнктури (ринкового спiввiдношення попиту i пропозици) вщбу-ваеться перетворення цiни виробництва в третю форму вартостi товару - рин-кову цiну. Вона виражае ri товарнi вiдносини, як складаються в момент ку-швльпродажу товару на конкретному ринку шд впливом дiï i об'ективних, i суб'ективних факторiв. Дiя суб'ективних факторiв (ринковоï кон'юнктури) веде до вдаилення ринкових цiн вiд цши виробництва в той чи шший бiк.
В европейських крашах це вдаилення становить ±10 %. З одного боку, воно забезпечуе на основi цши виробництва екшвалентний обмш товарами i плановий та пропорцшний розвиток економжи краши, а, з шшого, використо-
вуе вплив суб'ективного чинника на розвиток виробництва, на забезпечення дь алектично! едност виробництва i споживання (едност попиту i пропозицн).
На жаль, у нашш кршт ринкову теорiю щн сприймають односто-ронньо, як формування щн пiд впливом ринково! кон'юнктури, суб'ективного фактору, вiдкинувши при цьому трудову теорда вартостi, а вщтак i товарних вiдносин. В результат створюеться видимiсть, що не праця е основним чин-ником виробництва, а отже, й багатства кра!ни, а сам по ^6i вiльна
гра ринкових сил, що дуже часто зводиться до звичайно! спекуляци. При цьому тi методи формування щн, якi характернi для маркетингу, переносять-ся на всю систему щноутворення, що е помилковим.
Маркетинг справдi формуе щну, виходячи з конкретно! ринково! ситуаций яка склалася в даний момент на конкретному ринку. I це правильно. Але при цьому не можна вщкидати загальш об'ективш основи щноутворення. Навпаки, формуючи цiну шд впливом кон'юнктури ринку, необхiдно виходи-ти передусiм з ди закону вартосл. На жаль, маркетинг гршить цим, що зни-жуе наукову щншсть ще! досить важливо!' для практики науки.
Виходячи з цих методолопчних засад, ми продовжимо аналiз регулювання щн роздрiбноl торгiвлi в умовах становлення ринково! економжи.
Витрати на виробництво i реалiзацiю товару (собiвартiсть) визначають нижню межу щни i е основою щноутворення, але вони, на думку Н.А. Голо-щапова, не можуть бути единим критерiем цiноутворення [3, с. 360]. Вшьна роздрiбна цiна обраховуеться на основi собiвартостi, ПДВ, мита на ввезення, акцизiв i прибутку. Усе це е складовi частини вартост товару, яка е основою встановлення роздрiбних цiн. Прибуток шдприемства, який е метою його дь яльност^ залежить вiд того, чи вщповщае пiдприемство потребам ринку i чи вiдповiдае платоспроможностi споживачiв.
Верхня межа щн залежить вiд обрано! щново! стратеги пiдприемства. Цiнова стратепя визначаеться як один iз видiв функцiональних стратегiй роз-дрiбного торговельного шдприемства, яка формуе систему довгострокових щнових ршень щодо визначення цшей цiноутворення, а також системи захо-дiв i адаптацiйних механiзмiв !х досягнення [9, с. 21-25].
1снуе велика кiлькiсть цiнових стратегiй (близько 30), яю класифжу-ють щни за рiзними ознаками. Класифiкацiйнi ознаки щнових стратегш можна згрупувати таким чином: 1) зв'язки зi загальною стратегiею пiдприемства (корпоративною, маркетинговою, фшансовою), 2) спектри товарного асорти-менту, 3) активнiсть, перiод реалiзацil i рiвень управлiння стратегiй, 4) особ-ливостi ринку (ринковi орiентири, диференцiацiя ринкiв, позицiювання това-рiв на ринку). Остання група ознак е найбшьш гнучкою i дае змогу регулюва-ти цiни залежно вщ короткодiючих i раптових змш умов ринку [9, с. 21-25].
Диференщащя щн залежно вiд умов ринку донедавна рщко застосову-валася у вiтчизнянiй економiцi. На завадi цьому стояв кризовий рiвень виробництва, низький рiвень ринково! конкуренци. Дуже перспективними способами диференщаци цiн е географiчний принцип, система поправок i знижок, ш-новацш для стимулювання продажу, ступеневе зниження щн за певним асор-тиментом продукци.
Системи торговельних знижок i поправок призводять до збшьшення товарообшу, i вщповщно, до зменшення торговельних витрат i збшьшення попиту [2, с. 41-43; 7]. Найпоширенiшi поправки: на умови платежiв (аванси, кредити, безготiвковi платеж^ та зарахування (за умови здачi аналогiчного старого товару). Найпоширенiшi знижки: сезонш, передсвятковi, нагрома-джувальнi, дисконтш, за велику кiлькiсть товару.
Обирання певноï стратегiï цiноутворення пiдприемства вщбуваеться в кiлька етапiв: 1) анашз полiтики пiдприемства, 2) аналiз попиту i привабли-востi товару на ринку, 3) анаиз пропозицiï i цш конкурентiв, 4) аналiз дина-мiки i умов ринку, 5) прийняття рiшення про рiвень цш [8].
Цiновi стратегiï реаизуються за допомогою низки методiв цшоутво-рення, якi базуються на тдсташ: 1) витрат (собiвартостi) та прибутку, 2) точки беззбитковост^ 3) проведення торпв (тендерне цiноутворення), 4) рiвня поточних цiн, 5) поточного попиту, 6) потреб ринку, 7) мшмальних витрат, 8) надбавок до цши, 9) цшьового цшоутворення, 10) максимiзацiï прибутку, 11) аукцiону, 12) конкурентоспроможност товару [1,7].
Метод, що базуеться на врахуванш потреб ринку, е найбшьш затратним, але водночас вш виявляеться надприбутковим для бшьшосп активних трансна-цiональниx корпорацiй. Цей метод вважаеться найбшьш прогресивним для рин-ковоï економiки. На практищ, бiльшiсть перелiчениx методiв е необхщними джерелами для стратегiï цiноутворення тдприемства i враховуються в комплек-d, як також i нецiновi чинники попиту (психолопя покупця, мода та im).
Стратегiï цiноутворення, якi базуються на врахуванш умов ринку, по-винш враховувати особливостi його попиту i пропозици. Попит на товар впливае на цшоутворення через: кшьюсть споживачiв; споживацьк очшуван-ня; платоспроможшсть споживачiв; цiни на аналогiчнi товари. Пропозищя визначае цiну на основа кiлькостi продавцiв; вартостi ресурсiв; оргашзаци виробничого процесу (впровадження новiтнix технологш); прогнозiв розвитку економiки (зокрема, фактор чекання).
Зпдно з законом пропозици, зростання цши зумовлюе зростання обся-гу пропозици, а на пропозицш впливають витрати тдприемства. Шдвищен-ня цши на товар призводить до зменшення попиту i до збшьшення пропозици цього товару i навпаки, за винятком товарiв, попит на яю майже не залежить вщ цши [6, с. 6-9].
Ефектившсть будь-якоï стратеги цшоутворення зумовлена тим, нас-кшьки повно були враховаш в нiй попит, що визначае ринкову кон'юнктуру. У перехщних умовах у державi спiвiснуе чотири типи ринюв: ринок чистоï конкуренци, монополiстичноï конкуренцiï, олiгополiстичноï конкуренцiï та чистоï монополiï [8].
Оцiнка ефективносп цiноутворення пiдприемства залишаеться недос-татньо розробленою у вггчизнянш i зарубiжнiй лiтературi, не з'ясований доско-нало вплив цiни на процес формування прибутку пiдприемства. Успiшнiсть об-раноï цiновоï стратегiï пiдприемства в сучасних умовах ринку визначаеться дво-ма умовами: 1) забезпечення отримання оч^ваного прибутку для успiшного функцiонування i розвитку тдприемства i 2) вiдповiднiсть уявленням спожива-
чiв про призначення, якiсть, цiннiсть товару, або стимулювати !х до придбання цього товару. Анашз щново! стратегй устшних тдприемств показуе, що дотри-мання основних принципiв оргашзацй та проведення оцiнки економiчно! ефек-тивност щново! дiяльностi шдприемства збшьшуе результативнiсть щново! стратегй та дае змогу впливати на формування прибутку в довгостроковш та ко-роткостроковiй перспективi [5, с. 92-98]. Це вщповщае стратепчному i тактичному напрямам щново! полiтики пiдприемства в умовах ринку.
Держава защкавлена у регулюваннi щноутворення у зв'язку iз важли-вютю функцiй цiни в економiцi: облжовою, розподiльною, регулювальною i стимулювальною [1, 7]. Полгтика цiноутворення е частиною економiчно! та сощально! полiтики будь-яко! держави. Вплив держави на щноутворення мо-же здiйснюватися тiльки на обмежене коло товарiв i послуг, але в перехiдних умовах змшано! економiки цей вплив держави необхщний для реалiзацй прь оритетiв економiчного розвитку кра!ни. Головним завданням держави е, пе-редусiм, дотримання в кра!ш еквiвалентного обмiну товарами, який забезпе-чуе кожному товаровиробнику пряму залежшсть рiвня споживання вiд рiвня виробництва, i таким чином, стимулюе його розвиток. Перерозподiльна фун-кщя цiни повинна бути зведена до мшмуму i в iнтересах розвитку виробництва. Цша не повинна використовуватись з метою отримання нетрудових до-ходiв. Мета пiдприемства - отримання максимального прибутку повинна сприйматись як боротьба за максимально високий рiвень господарсько! дь яльностi. Адже прибуток створюеться затратами додатково! пращ колективу шдприемства як матерiальна основа подальшого розвитку пiдприемства, а не для забезпечення шдприемщв (бiзнесменiв), як це часто сприймаеться. I зрос-тання прибутку шдприемства вщбуваеться за рахунок того, що при постшнш щш, яка вiдображае суспiльно необхщний рiвень господарсько! дiяльностi пiдприемства, повсякденно йде вдосконалення засобiв i технологш виробництва, пiдвищення продуктивностi пращ та зниження собiвартостi продук-цй, що вiдображають фактичний рiвень його господарсько! дiяльностi.
Основнi принципи державного регулювання щноутворення в Укра!ш визначаються Законом Укра!ни "Про цiни i цiноутворенням та iншими зако-нодавчими i нормативними документами. Вiдповiдно до цього закону, в Ук-ра!ш застосовуються вiльнi, державнi фiксованi та державш регульованi, а та-кож контрактш (зовнiшньоторговi) цiни i тарифи [4]. Насамперед, це стосу-еться щн на товари державно! власност (залiзничнi перевезення, комунальнi послуги, послуги державного зв'язку).
Державну полiтику у щноутворенш регулюють так державнi структу-ри: Державна iнспекцiя з контролю над щнами при мiнiстерствi економ^ та Державний комiтет Укра!ни з питань захисту прав споживачiв, антимонопольш органи, фiскальнi органи, контролюючi органи. Вплив держави на щноутворення здшснюеться через: 1) норми i нормативи щн, 2) податки, дотацй, економiч-нi санкцi! i лщензй, 3) державнi i регiональнi економiчнi програми, 4) державнi замовлення на товари i послуги, 5) ршення мiждержавних органiв [1, 4, 6].
Видшяють три рiвнi впливу держави на щноутворення [8]: 1) встанов-лення фжсованих цiн, "заморожування щни", фжсування монопольних цiн;
2) регулювання рiвня цiн для тдприемств (фiксування граничного рiвня цiни, максимальних надбавок, максимального пiдвищення цiни, контроль за моно-польними цiнами, фшсування цiн державних пiдприемств тощо); 3) обмежен-ня шляхом договiрниx цш (заборона горизонтальноï та вертикальноï фшсаци цiн, цiновоï дискримiнацiï, демпiнгу, недоброякiсноï цiновоï реклами).
В умовах конкурентних ринюв, а також в умовах монополи, держава може виступати одним з факторiв регулювання цiноутворення, але в таких монопольних умовах, коли держава виступае монополютом, вона сама може визначати стратеги цшоутворення для здшснення найрiзноманiтнiшиx цшей своеï цiновоï полiтики. Держава без винятку може встановлювати щну нижчу собiвартостi для забезпечення товаром населення, яке не може сплачувати його повну вартють. Цша державного монополюта може бути сформована з розрахунку тшьки покриття витрат або бути завищеною для скорочення попиту на певш групи товарiв. Таким чином, роль держави у щноутворенш може бути як регулювальною, так i формувальною.
Висновок
Необхщно вщзначити, що така рiзноманiтнiсть державного регулювання щн мае певнi недолiки. Найважлившим з них е складнiсть i неупередже-нiсть, а то й суперечшсть такого регулювання. Зокрема, подш на державне й приватне цшоутворення такий же помилковий, як i подш економжи на держав-ну i приватну. Адже держава - це краша, складна самовiдтворювальна система, що складаеться з окремих громадян (пiдприемств), якi поза ïï межами юнувати не можуть, як не юнують поза межами будь-якого оргашзму клiтини й органи, з яких вiн складаеться. А тому подш ïx на державних i приватних е штучним. Держава як орган управлшня, що утворився на основi суспiльного подiлу пра-цi, повинен здшснювати регулювання всiеï економiки, а не тшьки окремих ïï частин. Тшьки так вона буде функщонувати як едина самовщтворювальна система. Щ багаточисленш засоби регулювання щн зумовленi грубим порушен-ням ди закону вартостi. Адже кожне шдприемство повинно здiйснювати роз-ширене вщтворення за рахунок власних ресурсiв, самоокупность I якщо в одному випадку юнуе надмiрно висока, а в шшому - надмiрно низька прибутко-вiсть, то вина тут, передушм, необгрунтованого цiноутворення. Воно повинно бути простим, прозорим, зрозумшим для кожного товаровиробника i забезпе-чувати ïм еквiвалентний обмiн товарами. Тому в умовах переходу до ринковоï економ^ необxiдно переглянути прiоритетнi стратеги цшоутворення тдприемств та удосконалювати способи регулювання цшоутворення державними органами. Стратепя диференщаци цiн, зокрема через системи поправок i зни-жок, та методи, що грунтуються на врахуванш потреб ринку i конкурентоспро-можносп товару, е мало перспективними для впровадження в Украш. Держав-ний вплив на цiноутворення в перехщних умовах змiшаноï економiки потрiбно пiдсилити. Вiн необxiдний для реалiзацiï прiоритетiв економiчного розвитку краïни i для усунення спекуляцiï цiнами з метою самозбагачення тдприемств.
Л^ература
1. Бшобловський С.В. Щноутворення як складовий елемент системи управл1ння п1д-приемством// Економ1ка, ф1нанси, право. - 2003, № 9. - С. 13-17.
2. Гладка С. Торпвельи знижки в роздр1бнш торпвлУ/ Баланс. - 2000, № 13 (294). - С. 41-43.
3. Голощапов Н.А. Организация ценообразования на предприятии: Уч.-практ. пособие. -М.: Изд-во ГЕЛАН, 2000. - 360 с.
4. Ерухимович И.Я. Ценообразование. Уч.-метод. пособие/ 3-е изд. - К.: МАУП. - 2003. -
108 с.
5. Коршсв В.Л. Дослщження впливу цши на прибутковють д1яльност1 пiдприемства// Актуальш проблеми економши. - 2005, № 2 (44). - С. 92-98.
6. Л1вшський О.М., Ломакш В.В., Стоян Н.В. Державне управлшня 1 цшоутворення в ринкових умовах// Економша та держава. - 2005, № 3. - С. 6-9.
7. Петрович Й.М., Ют А.Ф., Семешв О.М. та ш. Економша тдприемства: Пщручник/ За заг. ред. И.М. Петровича. - Льв1в: Новий Свгт-2000, 2004. - 680 с.
8. Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. - М.: Ассоц. авторов и издат. "Тандем", ЭКМОС, 1997. - 224 с.
9. Чорна Л.О. Теоретичш основи розробки стратеги цшоутворення пщприемств// Еко-номша та держава. - 2006, № 4. - С. 21-25.
10. Павлишенко М.М. Модифшащя вартосп товару. - Економша Укра!ни, 2001, № 7. -С. 61-71.
УДК 658.589:658.512.4 Доц. Л.П. Сай, канд. екон. наук; доц. С.Б. Романишин,
канд. екон. наук - НУ '^beiecbm nолiтехнiка"
ОРГАНВАЩЙШ ТА МОТИВАЦ1ЙН1 АСПЕКТИ АКТИВВАЦП HAyKOBO-TEXHI4HOÏ П1ДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА
Запропоновано методичш рекомендацп щодо органiзування HayKOBO-TexHÎ4HOï тдготовки виробництва шляхом формування науково-творчих i науково-виробничих колективiв. Крiм цього, розглянуто методи матерiального стимулювання працiвникiв цих пiдроздiлiв, що сприятиме пiдвищенню ефективносп iнновацiйноï дiяльностi.
Assist. prof. L.P. Saj; assist. prof. S.B. Romanyshyn - NU "L'vivska politekhnika"
Organizational and motivational aspects of activization of scientific and technical preparation of manufacture
Methodical recommendations are offered in relation to organizing of scientific and technical preparation of production by forming of scientifically-creative and scientifically-production collectives. In addition, the methods of material stimulation of workers of these subsections, that will be instrumental in the increase of efficiency of innovative activity, are considered.
Постановка проблеми у загальному виглядi та ïï зв'язок i3 важли-вими науковими чи практичними завданнями. Беззаперечним е той факт, що майбутне краши насамперед в шновацшному розвитку виробничоï сфери, як основи для трансформацп внутршнього ринку у свгговий. Створити пере-думови для виходу украшських шдприемств на св1тов1 ринки з конкурентос-проможними товарами та послугами можна тшьки за рахунок шновацшних щей, програм та проеклв.
Саме науково-техшчна тдготовка виробництва (НТПВ) за метою i змютом покликана тдготовлювати i запроваджувати шноваци р1зного гатун-ку (постановка на виробництво нових вироб1в, запровадження нових техно-логш, удосконалення техшчних засоб1в, змша органiзацiï виробництва тощо). На стади НТПВ вщбуваеться техшко-технолопчне оформлення шновацш у вщповщнш конструкторськш i технолопчнш докyментацiï, визначаються ор-
