CC BY
135
УДК 37.013.73
I. Г. Мухгна, кандидат юторичних наук, доцент
Ц1НН1СН1 АСПЕКТИ РАДЯНСЬКОГО ОСВ1ТНЬО-КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ: АКТУАЛЬН1СТЬ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
У статт1 розкриваеться актуальность досл1дження цттсних аспект1врадянського осв1тньо-культурного простору, анал1зуеться необх1дтсть осмислення духов ного досв1ду попередмх покол1нь для вироблення нових тдход1в щодо трансформацИ' сучасного нащонального осв1тньо-культурного простору. Звертаеться увага на низку духовних проблем, що мають м1сце у пострадянському суспыьство о повинм бути обов'язково виршет на сучасному етат.
Ключовi слова: осв1тньо-культурний прост1р, цонносто, осв1та, культура, особист1сть, актуальность.
Актуальтсть до^дження. Становлення сучасного нащонального осв^ньо-культурного простору е одним з провщних завдань, пов'язаних з модершзащею суспшьства та нащональним вщродженням украшсько'1 нацп. Крiм важливих економiчних, пол^ичних та сощальних трансформацш, однiею з нагальних задач постае проблема культурно-цившiзащйноi щентифшацп нащональноi освiти у контекст входження й до св^ового освiтнього простору. Саме в осв^ньо-культурному просторi здiйснюеться зв'язок поколiнь i генеруються новi результати життедiяльностi, формуються державнi, суспiльнi, пол^ико-економiчнi, педагопчш, iнформацiйнi та iншi складовi фундаментального процесу сощального розвитку. У радянський перюд було сформовано унiкальну осв^ньо-культурну систему, яка, з одного боку, вбирала до себе в^чизняш осв^ньо-виховш традицп минулих поколiнь, демонструючи спадковють усiх процесiв, якi вiдбувалися у сферi освiти та культури; з шшого боку, на базi ще'1' демонстрацп було побудовано ортодоксальну радянську осв^ню модель, яка грунтувалася на марксистськш щеологл, суворому матерiалiзмi та ате'1'змь Уся освiтня й культурна сфери формували специфiчне свiтобачення, св^орозумшня на принципах дихотомiчного сприйняття суспшьних та природних процесiв. Але без дослщження специфiчних особливостей цiннiсних домшант радянсько'1 осв^ньо-культурно!' системи неможливо розвивати й трансформувати пострадянську освiту й культуру, визначити 1'х основнi духовнi й свiтогляднi вектори розвитку.
Аналiз останнгх джерел та публЫацш. Проблемами осмислення шляхiв подальшого розвитку пострадянського осв^ньо-культурного простору зай-
© Мухша I. Г., 2014
маються чимало сучасних фiлософiв, соцiологiв, педагогiв, зокрема Ф. Андрушкевич, Г. Ягодш, Б. С. Гершунський, Н. Пахомов [1-4] та ш. Але 1'х увага зосереджуеться на розглядi впливу глобалiзацiйних процесiв на освiту та й складовi, а звертання до осв^ньо-культурного досвiду радянського суспiльства мае лише фрагментарний характер i переважно торкаеться педагопчних аспектiв. Тому проблема комплексного дослщження радянського осв^ньо-культурного простору як системи щншсних домiнант та проблема успадкування цього досвщу, на жаль, так i не була поставлена. З цього випливае мета статтi — визначити основш щншсш аспекти радянсько! осв^ньо-культурно!' системи, яю актуальнi для визначення аксiологiчних напрямiв розвитку в^чизняно!' освiти та культури на сучасному етат.
Виклад основного матерiалу. У сучасний перюд, коли моделюеться духовна структура посттотал^арного суспшьства та вщшукуються напрями трансформацп осв^и та культури, виникае потреба звернутися до духовного досвщу минулих поколшь, проаналiзувати цiннiснi орiентири, що формували обличчя людини, культури та суспшьства у цшому. Аналiзуючи дану проблему, можна видшити низку ключових аспекпв, якi визначають
необхщшсть i актуальнiсть вивчення цiннiсних домiнант радянського освiтньо-культурного простору в контексп сучасних освiтньо-культурних трансформацiй.
1. Актуальшсть дослiдження цiннiсних аспектiв формування й розвитку радянсько'' освiти та культури полягае у тому, що на сьогодш, на жаль, вiдсутнi глибою комплекснi науковi дослiдження аксiологiчних та психолопчних чинникiв формування й трансформаци радянського освiтньо-культурного простору як цшсно'' системи, фрагментарно розкриваються iдеологiчнi та ментальш установки радянсько'1 формацп, але саме в нш отримували духовний досвiд десятки поколiнь. У сучасних наукових працях практично немае грунтовних робгг, що розкривають специфiку формування, становлення та модифшацп радянського осв^ньо-культурного простору крiзь призму боротьби щей, теорш та альтернатив щодо розвитку осв^и та культури, внутрiшнiх i зовнiшнiх суспшьно-полiтичних процесiв тощо. Радянська наукова джерельна база, у якш розкриваються особливостi функцiонування радянського осв^ньо-культурного простору, глибоко не дослщжена й не узагальнена з позицш сучасних методологiчних пiдходiв. Виникае певна духовна прiрва, що роз'еднуе минулi поколiння iз сучасним, а демонстращя лише негативних рис радянсько'' сустльно! системи та радянських цiнностей не дае змоги адекватно оцшити процеси, яю декiлька десятилiть проходили у сферi освiти та культури тд впливом зовнiшнiх та внутрiшнiх факторiв.
2. Актуальнiсть дано'1 проблеми пов'язана також з тим, що через радянську осв^ню сферу репрезентувалися й культивувалися своерщш культурш цiнностi, формувалися вщповщш системи (iнформативна, комунiкативна та ментальна), тобто була створена певного роду когштивна шфраструктура, у якш забезпечувалося виховання мас та окремо'1 особистосп. Радянськiй суспiльно-економiчнiй формацп був притаманний специфiчний тип духов ного виробництва, у якому формувалася духовна культура, суспшьш щнносп, накопичувався моральний досвщ та формувалася своерiдна шкала цшностей. Ця духовна система активно дiяла й протистояла захiднiй моделi суспiльного розвитку, тому всi процеси у сферi освiти та культури радянського суспшьства проходили у контексп загальносвiтових процесiв. Це актуалiзуе досшдження дано'1 проблеми.
3. У добу розпаду св^ово!' сощалютично'' системи та розвитку посттотал^арних суспiльств, у тому чист й Укра'ни, радянський суспшьний досвiд рiшуче вiдкидаеться як непотрiбний i навiть шкiдливий, а активно запозичуеться закордонний, зокрема захщноевропейський, хоча ще'1 марксизму й сощал-демократп зародилися саме у надрах захщноевропейсько!' демократа, а 1'х спроба практично втшити у рамках радянсько'1 формаци теж була результатом запозичення захщноевропейського досвщу, хоча й невдалого. Актуальнiсть досшдження дано'1 проблеми полягае у тому, що у сучасному перiодi моделюеться структура посттоталiтарного суспiльства та напрями його трансформаци у сучасне демократичне, тому виникае потреба глибоко проаналiзувати сощально-культурш, ментальш, пол^ико-щеолопчш основи формування радянського тотал^арного суспiльства, якi культивувалися через засоби осв^ньо-культурного простору. Тшьки критичне переосмислення iсторичного минулого, розкриття специфiки та особливостей взаемодп радянського осв^ньо-культурного простору зi свiтовим дозволить виробити новi пiдходи до формування ново'' духовно'' основи суспшьства, не повторювати помилок минулого та створити нову систему цшнюних орiентирiв, що вщповщають сьогоденню.
Виходячи з актуальносп дослiдження аксiологiчних засад становлення й розвитку радянського осв^ньо-культурного простору, можна видшити низку проблем, якi постали перед сучасною нацiональною освiтою та культурою на шляху 'х модершзаци. Ате'защя, що була притаманна радянському освггньокультурному просторi, змiнилася на релшзащю сучасного суспiльного життя, що спричинило серйозш змiни у духовному житп суспiльства. Поряд iз позитивними моментами, пов'язаними зi свободою вiросповiдання та лептимшстю традицiйних церковних iнститутiв, у сучасному житп виникають такi загрозливi процеси, як релiгiйний фанатизм, психолопчний тиск на особистiсть та його
св^осприйняття з боку поширених тоталiтарних сект. Замють радянсько' щеологл в основу духовного життя особистостi досить часто приходить не сучасне наукове знання, а нова релЫя з-за кордону, яка заперечуе традицшш християнсью щнносп та вiдривае багатьох вiд дшсного суспiльного життя та адекватного сприйняття дiйсностi. Це заважае створити цшсне консолiдоване суспiльство на основi нащонально-культурних цiнностей та традицiйних зв'язкiв.
Поряд з цими негативними явищами постае друга проблема, що пов'язана з наповненням нащонального освiтньо-культурного простору новим щейним та духовним змiстом. Вiдомо, що в останнi роки iснування радянського суспшьства змiстове навантаження радянського осв^ньо-культурного простору поступово почало входити у протирiччя з вимогами постiндустрiального (шформацшного) суспiльства, до якого була вимушена прямувати й радянська формацiя, що перебувала у постшнш конкурентнiй боротьбi iз Заходом. Суб'ект пiзнання нового шформативного суспiльства, як правило, все менше оперуе iнформацiею, яку отримуе у результатi безпосередньо' взаемодп з фiзичним свiтом, а бiльше черпае шформащю за рахунок комушкацп з шшими людьми. Таким чином, сучасна економiчна система перетворюеться в «економшу знань», де iнформацiя виступае важливим елементом розвитку суспшьства. Як вщомо, осв^ньо-культурш iнститути iндустрiального (соцiалiстичного i капiталiстичного) суспiльства виховували масу людей як множину здiбних до розвитку особистостей, пщпорядкованих нормуючим законам, а формування масового суспшьства та людини-маси поступово розмивае вщчуття власного буття та недоторканносп особистостi, що повинно складати основу духовного життя суспшьства. Таким чином, особиспсна культура радянського iндустрiального суспшьства за допомогою засобiв масово' шформацп, масово' школи, масового виховання поступово замщуеться культурою масовою, якш притаманнi стереотипне мислення, ушфшащя, пристосування, несамостiйнiсть мислення. До реч^ ця проблема е й у сучасному пострадянському суспiльствi.
Поступово приходить розумiння осв^и як засобу розвитку людини, як способу '' духовного становлення, формування морально' основи особистосп. Це яскраво проявляеться у радянськш освiтньо-виховнiй систем^ яка хоча й була щеолопчно забарвленою, але в нiй мали мюце науковi працi блискучих педагогiв-новаторiв, якi зробили вагомий внесок не тшьки у вiтчизняну, але й у свгтову педагогiчну науку. Так, наприклад, необхщним е повернення до так звано' народно' системи осв^и та гуманютичних пiдходiв до навчання й виховання особистосп, яю були розроблеш вiтчизняними та радянськими педагогами-новаторами, такими як Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ш. Але разом з цим сшд викоршити тi негативи, яю довгий час насаджувались уама засобами освiтньо-культурного простору. Серед них: щеолопчна зашоренiсть радянсько'' системи осв^и та виховання, манiпулювання свiдомiстю особистосп, ворож1сть та непримиреннiсть до шоземного досвiду, безкомпромiсна боротьба з альтернативними теорiями, стратегiями та iдеями тощо [1, с. 126].
На жаль, сучасна осв^а суворо тдпорядковуеться утил^арним потребам виробництва та ринку. Посттотал^арш суспiльства, як i всi шш^ гостро вiдчули наприкiнцi ХХ ст. глибинш деформацй у масовiй свщомосп. Причиною цих деформацiй стало протирiччя мiж стрiмко зростаючим об'емом знань та шформацп й обмеженiстю людських можливостей 'х засвоення та використання. Тому головними в осв^нш сферi стали питання пошуку стратегiй осв^нього процесу та оптимальних варiантiв оновлення змюту освiти. Нова сучасна концепщя освiти розробляеться на основi прийняття принципу вiдкритостi освiти, '' обов'язково' трансформацй iз авторитарно' в осв^у вiдкритого демократичного суспiльства.
На сучасному етат свiтового економiчного та суспшьного розвитку найбiльш важливою глобальною проблемою вважаеться безперервшсть навчання, або навчання протягом усього життя. В умовах формування пострадянського осв^ньо-культурного простору одшею з провщних iдей сучасно' осв^и повинна стати iдея переходу вщ «школи знань» до «школи
культури», розгляд осв^и як частини загальнох культури. Так, ще у 80-х рр. ХХ ст. Г. А. Ягодш головним системоутворювальним фактором безперервносп освiти вважав особистiсть як цшь i кiнцевий результат процесу постшного й неухильного сходження до все нових i нових висот пiзнання та перетворення свiту [2, с. 37].
Говорячи про напрями трансформацп системи осв^и, Б. С. Гершунський зазначае, що сутнiсть безперервноi осв^и приховуеться у створеннi необхiдних умов для всебiчного гармонiйного розвитку шдивща незалежно вiд його вiку, початково придбаноi професп, спецiальностi, мiсця проживання з обов'язковим урахуванням його особливостей, мотивiв, штереав, цiннiсних установок [3, с. 23]. У подiбнiй трактовщ пiдкреслюеться головна iдея безперервностi осв^и — розвиток особистостi людини. Розвиваючи iдею випереджального розвитку людини, Н. Пахомов вбачае можливють п реалiзацii не через засвоення попереднiх рецептв, а на пiдставi пiдготовки до оволодшня методами й змiстом тзнання та практики, котрих нiколи рашше не iснувало [4, с. 6]. Такий пщхщ принципово вiдрiзняеться вщ радян^^ системи безперервноi освiти, хоча старi освiтнi структури шслядипломно!' осв^и ще мають мiсце у системi пострадянського суспiльства.
Висновки. Актуальнiсть дослщження цiннiсних аспектiв радянського освггньо-культурного простору так чи шакше пов'язана з трансформащею й розвитком сучасноi пос^адян^^ системи освiти та культури. Запозичення позитивного щншсного досвiду, нащональних традицiй у системi освiти й виховання дозволить зберегти нацiональну щентичнють, продемонструвати мiцний зв'язок в^чизняно!' системи освгги та виховання з европейськими осв^ньо-виховними системами. На сьогоднi нащональна освiтньокультурна система опинилася у ситуацп кардинальних змiн, що пов'язанi не тшьки з переходом суспiльства до шшо'1 суспiльно-економiчноi формацii, де в основi лежить ринкова економiка, але й зi створенням демократичного, правового, громадянського суспшьства, що мае власну щеолопю, культуру, духовнi цiнностi. Дослщження духовного досвщу попереднiх поколiнь дозволить репрезентувати не тшьки особливосп та своерщшсть нацiональних традицiй, але й створювати умови для штеграцп цiеi системи у свiтовий освiтньо-культурний проспр. Саме через сучасний освiтньо-культурний проспр особистiсть мае отримати змогу всебiчно розвиватися й адекватно сприймати навколишнш свiт, шанувати власну культурну спадщину та власну iсторiю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрушкевич Ф. Глобализационный концепт современных образовательных инноваций (философско-компаративный анализ модернизационных процессов в образовательных системах Украины и Польши) / Ф. Андрушкевич. - Киев : Изд-во НПУ им. М. П. Драгоманова, 2011. - 343 с.
2. Ягодин Г. Перестройка высшей школы и непрерывное образование / Г. Ягодин // Полит. самообразование. - 1986. - № 7. - С. 30-39.
3. Гершунский Б. С. Педагогические аспекты непрерывного образования / Б. С. Гершунский // ВВШ. - 1987. - № 8. - С. 23-35.
4. Пахомов Н. Кризис в контексте глобальных перемен / Н. Пахомов // ВВШ. - 1990. - № 9. - С. 6-12.
ЦЕННОСТНЫЕ АСПЕКТЫ СОВЕТСКОГО КУЛЬТУРНО-ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОСТРАНСТВА: АКТУАЛЬНОСТЬ
ИССЛЕДОВАНИЯ
Мухина И. Г.
В статье раскрывается актуальность исследования ценностных аспектов советского культурно-образовательного пространства, анализируется необходимость осмысления духовного опыта предыдущих поколений для выработки новых подходов по трансформации современного
национального культурно-образовательного пространства. Обращается внимание на ряд духовных проблем, которые имеют место в постсоветском обществе и должны быть обязательно разрешены на современном этапе.
Ключевые слова: советское культурно-образовательное пространство, ценности, образование, культура, личность, актуальность.
THE VALUE ASPECTS TO SOVIET CULTURE-EDUCATIONAL SPACE: ACTUALITY THE
RESEARCH
Mukhina I. G.
In the article consider to actuality the research to value aspects to soviet cultureeducational space, the necessity of sensible spiritual experience previous generation for work out new approaches to transformation of modern national culture-educational space are analyzed. Pay attention on row of problems which take place in post soviet society and must have decided on contemporary stage.
Key words: soviet culture-educational space, value, education, culture, personality, actuality.
