CC BY
18Лггература:
1. Юридична енциклопедiя: в 6 т. / редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та iH.. - К.: „Укр. енцикл.", 1998 - - Т.3.: К-М. - 2001. -792 с.
2. Кримшальний кодекс Укра!ни (Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131) - [Електронний ресурс]- режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341 -14
3. Самгина Д.И. Конфискация имущества / Д.И. Самгина // [Отв. ред. И.М. Гальперин] // Наказания, не связанные с лишением свободы. - М., «Юридическая литература». 1972.- С. 89-98.
4. Кулик О.Г. Практика призначення покарань у 1990-1999 р. як фактор впливу на кримшогенну ситуащю в Укрш'ш / О.Г. Кулик // Науковий вюник Нащонально! академп внутршшх справ Украши. - 2001. - № 4. - С. 107-119.
5. Собко Г,М, Конфюкащя за кримшальним законодавством Украши: Автореф. дис....канд. юрид. наук:12.00.08. - К.: 1н-т держави i права НАН Украши iм.. В.М. Ко-рецького, 2008. - 18 с.
МЕТА ПРИМУСОВИХ ЗАХОД1В ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ
Шпшяревич В1ктор1я В1ктор1вна
кандидат юридичних наук, викладач кафедри крим1нального права Прикарпатського нацюнального утверситету iмет Василя Стефаника
м. 1вано-Франшвськ, Украгна
Анотащя
Наукова публшащя присвячена дослщженню мети примусових заходiв виховного характеру. Зокрема, автор, враховуючи позицп учених, що частково займалися до-слiдженням зазначено! вище проблеми та положення нормативно-правових актив, якi стосуються регулювання шституту примусових заходiв виховного характеру, встанов-люе, що метою останнiх е виправлення особи, тобто коригування поведшки непов-голiтнього як результат морально етичних переживань, моральних втрат, вщчуття виховного впливу з боку батьюв або осiб, якi !х замiнюють iзолящi особи вiд сощального оточення з помiщенням у спецiалiзованi установи для пiдвищення iнтенсивностi вихов-ного впливу.
Ключовi слова: примусовi заходи виховного характеру, перевиховання, виправ-лення.
Аннотация
Научная публикация посвящена исследованию цели принудительных мер воспитательного характера. В частности, автор, учитывая позиции ученых, частично занимались исследованием указанной выше проблемы и положения нормативно-правовых актов, касающихся регулирования института принудительных мер воспитательного характера, устанавливает, что целью последних является исправление лица, то есть корректировки поведения неповголитнього как результат морально этических переживаний, моральных потерь, ощущение воспитательного воздействия со стороны родителей или лиц, их заменяющих изоляции лица от социального окружения с помещением в специализированные учреждения для повышения интенсивности воспитательного воздействия.
Ключевые слова: принудительные меры воспитательного характера, перевоспитания, исправления.
Вщповщно до вимог КК Укра!ни примусовi заходи виховного характеру можуть бути застосоваш до неповнол^нього при звшьненш його [1, ч. 1 ст. 97, ч.1 ст. 105]:
1) вщ кримшально'1' вiдповiдальностi у разi вчинення ним вперше злочину невелико! тяжкост або необережний злочин середньо'1' тяжкостi;
2) вiд покарання за умови вчинення останшм злочину невелико! або середньо'1' тяжкостi.
Бшьше того, законом Украши про кримшальну вiдповiдальнiсть передбачаеться доцiльнiсть застосування судом до неповнол^нього дослiджуваних заходiв. Зокрема, у разi звiльнення неповнол^нього вiд кримшально'1' вiдповiдальностi примусовi заходи виховного характеру слщ застосовувати у випадку, якщо його виправлення можливе без застосування покарання, а при звшьненш його вщ покарання - якщо буде визнано, що внаслщок щирого розкаяння та подальшо! бездоганно! поведiнки вiн на момент по-становлення вироку не потребуе застосування покарання [1, ч. 1 ст. 97, ч. 1 ст. 105]. Тобто звщси випливае, що законодавець метою примусових заходiв виховного характеру називае виправлення неповнол^нього. Однак, у теорп кримшального права серед учених немае единост думок щодо визначення ними мети примусових заходiв виховного характеру. Так, В. К. Дуюнов, К. М. Неткачев вказують, що мета примусових за-ходiв виховного характеру спiвпадае з цшями покарання [2, с. 252; 3, с. 8]. Цю думку подшяють й З. Р. Абземшова та В. М. Бурдiн, стверджуючи, що реалiзацiя судом по вщношенню до неповнолiтнiх злочинцiв примусових заходiв виховного характеру вiд самого початку закладалась законодавцем як особлива форма кримшально! вщповщальносп, яка максимально враховуе особливосп неповнолiтнiх злочинцiв [4, с. 153; 5, с. 78, 79].
Д. В. Карелш вважае, що мета примусових заходiв виховного характеру зб^аеться з цшями покарання, однак повною мiрою. Зокрема, на думку ученого, основна вщмшшсть полягае у тому, що у дослщжуваних заходах, на вщмшу вiд покарання, мiнiмiзована загальна превенцiя [6, с. 99].
Натомють П. В. 1ванов наголошуе, що примусовi заходи виховного характеру ма-ють бiльшу спрямованiсть на ресоцiалiзацiю неповнолiтнього, а не на його покарання. При цьому напрямом !х здшснення е психолого-педагогiчний вплив, який спрямований "на свщомють i волю неповнолiтнього правопорушника, корекцiю його поглядiв, зви-чок, навiювання i переконання про необхiднiсть змiни способу життя ... потреб та ште-реав" [7, с. 76].
На думку Н. Ю. Скрипченко, примусовi заходи виховного характеру застосову-ються не лише з метою ресоцiалiзацii неповнолiтнiх, а й спрямованi одночасно на !х виправлення та попередження вчинення ними нових правопорушень [8, с. 168].
З. А. Астемiров i Н. В. Лешина вважають, що примусовi заходи виховного характеру забезпечують особливий виховний вплив в напрямку розвитку позитивних якостей особистосп (неповнолгтнього) [9, с. 225], а не в забезпеченш того, щоб "... особа, яка вщбувае покарання, вщчула на собi вс позбавлення i обмеження, пов'язанi з ним, боя-чись нового випробування, бшьше не вчиняла злочишв" [10, с. 86].
Дещо подiбно з цього приводу е й позищя Л. В. Герасимчук, яка мету застосування примусових заходiв виховного характеру бачить у забезпеченш штереав непов-нол^нього, якi полягають в одержаны належного виховання, освiти, лшування, сощально'1' та психолопчно'1' допомоги, захисту вiд насильства та експлуатацп, у наяв-ностi можливостi адаптуватися до реалш суспiльного життя, набути професп та пра-цевлаштуватися. Такi заходи - це не тшьки реакщя держави на вчинений злочин, вони також мають на метi справляння виховного впливу на особу, яка вчинила суспшьно не-безпечне дiяння [11, с. 13].
Аналiзуючи основi положення Мiнiмальних стандартних правил ООН, що стосу-ються здiйснення правосуддя стосовно неповнол^шх («Пекшсью правила») вщ 29 листопада 1985 р. № 995-211 [12], Закону Украши «Про органи i служби у справах д^ей та спецiальнi установи для д^ей» вiд 24 сiчня 1995 р. № 20/95-ВР [13], Постанови Пленуму Верховного Суду Украши № 2 вщ 15 травня 2006 р. «Про практику застосу-
79
вання судами примусових заходiв виховного характеру» [14] та шших нормативно-правових акпв, якi мають вiдношення до вщповщно!' сфери, спецiальну мету заходiв безпеки у виглядi примусових заходiв виховного характеру можна окреслити не тшьки як одержання належного виховання, сощально!' чи психолопчно!' допомоги, а й мож-ливiсть адаптуватися до реалш суспiльного життя, пiдвищення загальноосв^нього та культурного рiвнiв, набуття професп i працевлаштування. Тобто у результат застосу-вання примусових заходiв виховного характеру до неповнол^нього мае призвести до досягнення такого позитивного наслщку, як виправлення останнього.
Про виправлення як мету примусових заходiв виховного характеру зазначають й Г. О. Сремш, О. В. Козаченко та А. М. Ященко. Зокрема, О. В. Козаченко вважае, що цш застосування примусових заходiв виховного характеру е тотожними не цшям пока-рання, а тим цшям, яю ставляться перед шшими кримiнально-правовими заходами, з тим застереженням, що основна мета визначена природою самого запобiжного заходу, а поеднання мети i способу впливу в цьому примусовому заходi породжуе рiзнi погляди на змют виховання i виправлення. На думку дослщника виховний характер цього заходу полягае в оргашчному поеднанш у свош обумовленостi виховання як способу досягнення завдань, поставлених перед примусовими заходами виховного характеру, так i перевихованню як мети застосування примусового заходу з метою формування позитивного ставлення до загальнолюдських цшностей, яю знаходяться тд охороною кри-мiнального закону. Водночас досягнення мети перевиховання як результат виправлення особи супроводжуеться орiентацiею примусового заходу виховного характеру на забез-печення виконання завдань спещально!' i загально!' превенцп [15, с. 236, 237].
Г. О. Сремш та А. М. Ященко на додаток вказують, що мета примусових заходiв виховного характеру полягае у виховному впливi на неповнол^шх оаб шляхом 1х виправлення, ще й тому, що досягнення виправлення цшком можливе й без застосування покарання [16, с. 12; 17, с. 63].
Зокрема, поняття «виправлення» не слщ ототожнювати iз поняттям «перевиховання». Так, у Словнику украшсько!' мови пiд поняттям «виправляти», «виправити» ро-зумiеться «усувати хиби, вади, помилки, робити правильним, таким, що вщповщае певним вимогам» [18, с. 459], а «перевиховувати», «перевиховати» тлумачиться як «ви-хованням прищеплювати комусь iншi погляди, норми поведшки» [19, с. 317].
На думку Е. А. Саркюово!, термiн «виправлення» повинен стосуватися того, хто не дотримався норми закону, вщтак став суспшьно небезпечним чи суспшьно шкщли-вим. А перевиховання, яке потребуе (вимагае) застосування комплексу педагогiчних, юридичних i соцiальних заходiв, закрiплюе результат виправлення злочинця i гарантуе його вщмову вiд повторного вчинення злочину [20, с. 56, 57].
Отже, навчання й виховання виконують важливу роль у формуванш соцiальних властивостей i позитивних якостей особистостi. Тшьки вихована людина спiввiдносить сво!' вчинки iз суспiльними потребами i зi своею совiстю, яка слугуе внутршшм регулятором 1! поведiнки [21, с. 15].
Таким чином, не зважаючи на рiзноманiтнiсть думок учених з приводу до-слщження ними мети примусових заходiв виховного характеру, доцшьшше все ж таки вважати, що дослщжуваш заходи спрямованi на виправлення особи, тобто коригування поведшки неповнол^нього як результат морально етичних переживань, моральних втрат, вщчуття виховного впливу з боку батьюв або оаб, як 1х замiнюють iзоляцii особи вiд соцiального оточення з помщенням у спецiалiзованi установи для тдвищення iнтенсивностi виховного впливу тощо [22, с. 82].
Лггература:
1. Кримшальний кодекс Укра!ни вщ 5 квiтня 2001 р. № 2341-Ш // Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
2. Дуюнов В. К. Комментарий к ст. 42-59, 75-104 // Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / отв. ред. Л. Л. Кругликов. - М., 2005. -670 с.
3. Неткачев К. Н. Формы реализации уголовно-правового воздействия в отношении несовершеннолетних (по материалам Республики Хакасия) : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. - Красноярск, 2005. - 26 с.
4. Абземилова З. Р. Проблемы применения наказания и иных мер уголовно-правового характера к несовершеннолетним (по материалам Республики Башкортостан) : дисс. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Абземилова Зайтуна Равхатовна. - Москва, 2008. - 244 с.
5. Бурдш В. М. Особливосп кримшально! вщповщальносп неповнол^шх в Укрш'ш: монографiя / Володимир Миколайович Бурдш. - К., 2004. - 240 с.
6. Карелин Д. В. Принудительные меры воспитательного воздействия как альтернатива уголовной ответсвенности : дисс. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дмитрий Владимирович Карелин. - Томск, 2001. - 180 с.
7. Иванов П. В. Принудительные меры воспитательного воздействия в уголовном праве : дисс. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Павел Владимирович Иванов. - Ростов-на-Дону, 2003. - 198 с.
8. Н. Ю. Скрипченко Правовое регулирование принудительных мер виспитатель-ного воздействия: реалии и перспективы / Н. Ю. Скричченко // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. - 2012. - № 11 (25): в 2-х ч. - Ч. I. - С 165-168.
9. Лешина Н. В. Роль принудительных мер воспитательного воздействия в предупреждении насильственной преступности несовершеннолетних / Н. В. Лешина // Уголовно-правовая охрана личности и ее оптимизация. / Саратов. - 2003. - С. 225-230.
10. Астемиров З. А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. - М., 1970. - 280 с.
11. Герасимчук Л. В. Звшьнення неповнол^шх вщ кримшально! вщповщальносп та покарання iз застосуванням примусових заходiв виховного характеру : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Л. В. Герасимчук; Нащональна академiя внутршшх справ. - К., 2013. - 20 с.
12. Мжмальш стандарты правила ООН, що стосуються вщправлення правосуддя по вщношенню до неповнол^шх («Пекшсью правила») вщ 29 листопада 1985 р. № 995211 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: httpZwww.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_211.
13. Про органи i служби у справах д^ей та спещальш установи для д^ей: Закон Укра!ни вщ 24 ачня 1995 р. № 20/95-ВР // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1995. -№ 6. - Ст. 35.
14. Про практику застосування судами примусових заходiв виховного характеру: постанова Пленуму Верховного Суду Укра!ни вщ 15 травня 2006 р. № 2 // Збiрник постанов Пленуму Верховного Суду Укра!ни у кримшальних справах: 1963-2008 рр. - 5-те вид. зi змшами та доповненнями. - Х., 2009. - С. 93-106.
15. Козаченко О. В. Кримiнально-правовi заходи: культуро-антрополопчний вимiр : монографiя / Олександр Васильович Козаченко. - Микола!в : Гшон, 2011. - 504 с.
16. Сремш Г. О. Звшьнення неповнол^шх вщ кримшально! вщповщальносп : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Г. О. Сремш; Класичний приватний ушверситет. - Запорiжжя, 2011. - 20 с.
17. Ященко А. М. Застосування заходiв кримшально-правового характеру : моно-графiя / Андрш Миколайович Ященко. - Х. : ХНУВС, 2014. - 349 с.
18. Словник украшсько! мови. Т. 1: А-В: 18 077 ошв / гол. ред. I. К. Бшодщ. - К., 1970. - 801 с.
19. Тлумачний словник украшсько! мови [4-й додатковий тираж] / А. О. 1вченко. -Харюв, 2002. - 541 с.
20. Саркисова Э. А. Уголовно-правовые средства предупреждения преступлений / Э. А. Саркисова. - М., 1975. - 192 с.
21. Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психологические черти: учебное пособие / С. А. Тарарухин. - Москва, 1974. - 224 с.
22. Козаченко О. В. «Багатоколшшсть» здшснення кримшально-правового впливу - вимога сьогодення / О. В. Козаченко // Юридичний вюник. - 2013. - №1. - С. 81-87.
