CC BY
11Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 27 (66). 2014. № 3. С. 165-170.
УДК343.241.-053.6 (438) (091)
ПРАКТИКА ВИКОНАННЯ ТА В1ДБУВАННЯ ПОКАРАНЬ НЕПОВНОЛ1ТН1МИ В ПЕР1ОД ПЕРЕБУВАННЯ УКРАШСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАД1 II РЕЧ1 ПОСПОЛИТО1 (1919-1939 РР.)
Пащук Т. В.
Схiдно£вроnейський нацюнальний ушверситет iменi Леа УкраТнки, м. Луцьк, УкраТна
Стаття присвячена ирактищ виконання та вiдбування покарань неповнолiтнiми в перюд перебування украшських земель у склада II Речi Посполито! (1919-1939 рр.). У статтi вказуеться, що основною проблемою боротьби iз здочиннiстю неповнодiтнiх у II Речi Посполито! було те, що вщновлена польська держава успадкувала кримшальне законодавство держав-окупан™, яке залишалося чинним протягом тривалого часу на 11 територй й по-рiзному розмежовувало поняття неповнолгтньо! особи та мру покарання. Це законодавство залишалося чинним до прийняття нових польських кодекс1в: криминального процесу 1928 р. та кримшального права 1932 р., у яких було остаточно визначено поняття неповнолгтнього для вае! територи Корол1БстБа Польського, а також було встановлено мiру покарання та вiдбування ув'язнення. У робота аналiзуеться процес створення та д1яльносп виховних товариств для неповнолпшх у зазначений перiод.
Ключовi слова: мiжвоенний перiод, II Рiч Посполита, суди, неповнодiтнi, товариства, покарання, законодавство.
Постановка проблеми. Важливим показником демократизацп укра!нського су-спiдьстБа е Бдосконадення п1дход1в до БИБчення проблем призначення, виконання й вщбування покарань та шших заходiБ кримiнадьн0-праБ0Б0Г0 характеру стосовно неповнолпшх.
Подiтична, економiчна, соцiальна криза в Укра!ш, рiБень безробiття, неБирiшенi завдання кудьтурно-БихоБного характеру значно впливають на формування молодого покодiння, а найбшьше - на його свщомють. Здочиннiсть неповнодiтнiх завжди викликала шдвищену увагу, тому що порушення ними кримшального закону свщ-чить про велик недодiки виховання, вiдсутнiсть нормальних умов для включення мододi в життедiядьнiсть суспiдьства. Держава не в змозi сьогоднi забезпечити ефек-тивну систему й мiри попередження злочинносп неповнодiтнiх.
Тому досдiдження практики виконання та вщбування покарань неповнодiтнiми в перюд перебування укра!нських земель у склад II Речi Посполито! (1919- 1939 рр.) е актуальним, оскшьки вирiшення цих проблем, пов'язаних iз реформуванням та вдосконаленням пештенщарно! системи сучасно! Укра!ни, залежить вiд дослщження та засвоення iсторичного досвiду, процешв та явищ, якi мали мюце в Укра!ш ранiше.
Аналгз остантх дослгджень г публгкацШ. Частково дослщження вищезазначено! теми проводилося в працях таких вiтчизняних та польських юториюв i правознавцiв: О. Липитчук, В. Кульчицький, Ю. Бардах, С. Плаза, А. Перетятковича, С. Голомбу, С. Глязер, В. Свща, М. Соболевського, Ф. Рижки та шших.
Мета статт1 - проан^зувати стан законодавства щодо призначення, виконання й вщбування покарань неповнолггшми злочинцями в умовах перебування украшсь-ких земель у склащ II Речi Посполито! 1919-1939 рр.
Виклад основного матергалу. Перша свтова вiйна не оминула польськi землi, що призвело до збщншня населення та до деморалiзащl широких мас, особливо молодi. Найбшьше злочинiв у Королiвствi Польському скоювали дiти вiком вiд 14 до 20 роюв [9, с. 345]. Виршення проблем злочинностi неповнолiтнiх ускладнювалося тим, що вiдновлена польська держава успадкувала кримiнальне законодавство держав-окупанпв, яке залишалося чинним протягом тривалого часу в мiжвоeнний перiод. На колишнш росiйськiй територп чинним залишався Росiйський кримiнальний кодекс 1903 р. М. Таганцева, на прусськш територп - Кримiнальний кодекс Шмець-ко! 1мперп 1871 р., на австршськш територп - Австрiйський кримшальний кодекс 1852 р. [1, с. 10]. Були рiзнi розмежування вшових категорiй неповнолiтнiх, якi тдпа-дали тд кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Проте польська влада вже з перших мюящв свое! дiяльностi звернула увагу на цю проблему. У декретi Начальника Держави вщ 7 лютого 1919 р. йшлося про оргатза-щю судiв для неповнолiтнiх у Варшав^ Лодзi, Люблiнi, а вже 1 вересня 1919 р. вони були вщкрш!. Згодом такий суд вщкрили у Львовi [8, с. 41].
На необхщшсть враховувати в кодифшацшних працях проблему кримшально! вiдповiдальностi неповнол^тх неодноразово звертав увагу президент Кодифшацш-но! комюи (утворена в 1919 р.) Ф. Фiерiх. Кримiнальний вщдш комюи вже в червнi 1920 р. зайнявся опрацюванням цього питання. Планувалося пiдготувати окремий комплексний проект кримшального права й процесу та оргашзацп судiв, а пiсля тд-готовки вiдповiдних кодексiв включити до них щ норми. Кероване це все тим, що кримшальна вщповщальшсть неповнолiтнiх повинна була грунтуватися на шших засадах, порiвняно з дорослими [9, с. 345].
Щцготувати проект такого закону було доручено А. Могильницькому, вщомому адвокату, суддi Найвищого суду [7], який давно займався щею проблемою. Пщго-товлений секщею кримiнального права проект про суди неповнолггтх був ухвале-ний загальними зборами Кодифшацшно! комюи в кв^ш 1921 р. Згiдно з проектом неповнол^тх злочинцiв подiляли на двi категори: перша - до 13 роюв (якi дiяли несвщомо); друга - вiд 13 до 17 роюв друга (якi дiяли свiдомо). Неповнолiтнi пер-шо! категори не притягалися до кримшально! вщповщальносп, до них застосовували лише виховш засоби. Пiд другу категорiю шдпадали неповнолiтнi, якi притягалися до кримшально! вiдповiдальностi, однак до них застосовували покарання у вигщщ направлення у виправний заклад. Таке покарання вщповщало ступеню вини не-повнолiтнього злочинця, а також головнш метi - боротьбi iз злочиннiстю неповнол№ тх [5, с. 10-11].
Пiсля поправок текст проекту остаточно був прийнятий загальним зiбранням Ко-дифшацшно! комюи 7 грудня 1921 р., проте впровадити його в життя в мiжвоенний перiод так i не вдалося. Цей проект закону був використаний тд час пiдготовки ко-дексiв кримiнального права та процесу й закону про устрш загальних сущв [9, с. 346].
Вщповщно до закону «Про устрiй загальних сущв» вiд 6 лютого 1928 р. в Поль-щi впроваджувалася судова реформа, метою яко! було створення едино! системи
загальних сущв на всш територп Польщi [11]. Встановлювалася така система загальних сущв: гродськi, окружнi, апеляцiйнi суди та Найвищий суд. Закон надавав право мшютру юстицiï сво1м розпорядженням утворити в окружних судах (не в ytix) окремi суди для неповнол^шх в садибi суду або поза ïï межами, а також визначити кордони окрупв для цих сущв. Мiнiстр юстицiï так само Mir наказати розглядати кримшаль-нi справи неповнол^шх одному з гродських сущв для кiлькох окрyгiв цих сущв. Цi справи суддя розглядав (в окружних та гродських судах) одноособово [5, с. 97].
Отже, «Закон про устрш загальних сущв» 1928 р. не передбачав впровадження спещальних сущв для неповнол^шх, а лише створював можливiсть утворення таких сущв в окремих окружних та громадських судах [6].
Як свiдчать дат Головного статистичного yправлiння Польщi, кшьюсть не-повнолiтнiх, щодо яких судами були винесеш вироки в 1924 р. в центральних та схщних воеводствах, становили 6 550, у 1925 р. - 5 368, у 1926 р. - 6 312, у 1927 р. -7 456, у 1928 р. - 6 543; у захщних воеводствах, вщповщно, - 4 155, 3 635, 3 678, 4 866, 3 626; у швденних воеводствах та Цешинськш Сшезн, вщповщно, - 10 013, 10 234, 10 308, 11 416, 9 779 [3, с. 56].
Певш трyднощi виникали, коли розгляд кримшальних справ передавали одному з гродських сущв. У такому випадку неповнолггш, як проживали в шших округах, змушеш були витрачати значш кошти, внаслщок чого вони зазвичай не з'являлися до суду, треба було 1'х доставляти примусово [4, с. 558]. Отже, таке положення не мало значного практичного значення. У дiяльностi гродських сущв виникали пробле-ми, як свщчили про неефектившсть виршення кримшальних справ неповнол^шх. Серйозш помилки допускали гродсью суди в розгщщ кримiнальних справ неповнолгг-шх. Найчастiше порушувалася процедура слiдства, неправильно оформлялася доку-ментацiя; не обгрунтовувалися вироки та мiра покарання. Гродсью суди часто нама-галися передати справу в шший суд, що призводило до затягування розгляду справи [2, с. 109]. Усе це не сприяло справедливому розгляду справ.
Статп, як мiстилися в проект закону про суди неповнолiтнiх 1921 р., внормову-вали порядок процесу в цих судах; щодо кримiнальноï вщповщальносп неповнолгг-нiх, то щ питання були висвiтленi в нових польських кодексах кримiнального процесу 1928 р. та кримшального права 1932 р.
Кодекс кримшального процесу визначив порядок розгляду кримшальних справ неповнол^шх, який мав певш особливосп: суд для неповнол^шх мав компетенщю розглядати справу неповнол^нього в тому випадку, якщо вш на момент початку основного розгляду не досягнув 17 роюв; замють слщства застосовувалося дiзнання; розгляд справи вщбувався за закритими дверми; мета процесу - виховна та виховно-виправна; запобiжнi засоби вiд ухилення вщ суду [12].
З погляду кримiнальноï вiдповiдальностi кодекс кримiнального права подшяв не-повнолiтнiх на двi категори: перша - до 13 роюв, а також вщ 13 до 17 роюв, якi не усвщомлювали сво1'х вчинкiв; друга - вщ 13 до 17 рокiв, як дiяли свiдомо [10].
Неповнолiтнi до 13 роюв не пiдлягали покаранню. До неповнолiтнiх вiд 13 до 17 роюв застосовували лише умовне покарання, яке залежало вщ тяжкосп злочину та yсвiдомлення сво1'х дш. Кодекс кримiнального права чiтко визначив поняття несвщо-мого сприйняття неповнол^шм сво1'х вчинкiв. Це насамперед недостатнш розумовий
та моральний розвиток неповнолгтнього, який не дае змогу усвщомити значення та наслщки заподiяного ним та керувати своею поведшкою. До таких неповнолпшх за-стосовували лише виховш заходи, а саме: застереження; передання тд нагляд батькам, откунам, визначеному спецiально куратору; вiдправлення у виховний заклад. Суддя на свш розсуд визначав, який iз цих заходiв застосовувати до неповнолiтнього.
Неповнол^ш вiд 13 до 17 роюв, якi усвiдомлювали сво! дiяння, шдлягали кримiнальнiй вiдповiдальностi. До такого неповнолгтнього застосовували лише покарання у вигщщ вiдправлення у виправний заклад. Заборонено застосування кар-них репресш позбавлення волi, арешту, штрафу, а також запобiжних заходiв. Якщо з погляду виду та причин злочину, характеру неповнол^нього, життевих умов та ото-чення застосування до неповнол^нього виправного заходу було б недоцшьним, суд мiг застосовувати виховнi заходи [13].
1з цього приводу привертае увагу досвiд дiяльностi суду для неповнолгтшх у Вар-шавi, який був утворений зпдно з розпорядженням мшютра юстицн в липнi 1919 р. Цей суд виглядав дещо по-шшому, оскiльки був пристосований до рiвня розумового розвитку дiтей та молодi й мав вигляд звичайного житлового примiщення. На вiкнах -фiранки та квiти, а на стшах написи: «Говори правду», «Ти серед друзiв» тощо. Суд був також тим мюцем, де можна було знайти захист та допомогу.
З метою ефектившшо! працi цього суду було утворено низку допомiжних това-риств та органiзацiй. У 1930 р. при сущ для неповнолпшх у Варшавi було утворено товариство тд назвою «Спецiальний захист дтей» (далi - Товариство). Метою То-вариства була спiвпраця iз судом на rрунтi боротьби зi злочиннiстю неповнолiтнiх шляхом допомоги та захисту. Головою Товариства був суддя для неповнолпшх, а членами - ус куратори суду. Отже, Товариство запровадило так званих судових кура-торiв, дiяльнiсть яких як допомiжноï сили для суду була значною [8, с. 42].
У цей перюд почали функцюнувати Товариство захисту ув'язнених та ïхнiх родин «Патронат», а також варшавське Товариство захисту неповнолпшх, якi стали важли-вими шститущями для ефективного функцiонування судочинства щодо неповнолiтнiх. У 1932 р. було утворено в межах Товариства захисту ув'язнених та ïхнiх родин «Патронат» виховно-виправну установу тд назвою «Будинок дiвчат» у Варшав^ спочатку для 30, а поим (внаслщок розбудови) для 100 дiвчат, якi перебували пiд слiдством [8, с. 42].
Подiбне товариство також було вщкрите й у Львовi для боротьби зi злочиннiстю неповнолпшх. Воно мало назву «Товариство захисту дгтей та молодi». Метою цього товариства був захист дтей та отка над молоддю. Засобами досягнення мети були таю: оргашзащя захисту дгтей та опiки над розпусною молоддю, а також пiдтримка закладiв та iнституцiй, якi займаються захистом дгтей та вихованням молодi; коор-динацiя роботи всiх iнституцiй, яю займалися вихованням сирiт, занедбаних дтей та опiкою над ними. Усшшнш реалiзацiï цих завдань сприяло те, що до головного управлшня Товариства були обрат голови та заступники голiв окружних судiв.
У 1937 р. для потреб судочинства в справах неповнолпшх за сприяння кримшального департаменту мшютерства юстицiï утворено нову установу тд назвою «Центр психолопчних дослiджень». Ця установа откувалася 30-ма неповнолiтнiми злочин-цями. Тут дослщжували найтяжчi злочини (вбивства, тдпали, Гвалтування), скоенi на територн всiеï Польщi [8, с. 43].
Проведет цим центром дослщження мали неабияке значення в системi переви-ховання неповнол^шх злочинцiв. У 1931 р. Мшютерству юстицiï адмiнiстративно пiдпорядковyвалося три виховно-виправш установи (у Плазi - округ варшавського апеляцiйного суду, у Велуцянах - округ вiленського апеляцшного суду, в Передшь-ницi - округ львiвського апеляцiйного суду), розраховаш на 470 мiсць (Варшава -120 (хлопщ), Вiльно - 100 (хлопщ), Львiв - 250) [3, с. 57].
Наприкшщ мiжвоенного перюду пiд опiкою мiнiстерства юстицiï було 15 виправ-них i рiзних виховних установ iз можливiстю шдготовки до професiï (неповна серед-ня школа, ремесло, землеробство, городництво).
Не менш важливу допомогу в боротьбi зi злочиннiстю неповнолiтнiх надавала жшоча полiцiя, утворена в 1925 р. Головним управлшням державно1' полiцiï за участю сyддi для неповнолiтнiх [8, с. 43].
Висновки. Отже, у 1919 р. польська влада почали робити першi кроки в напрямi замши суворих метсдов виконання та вщбування покарань неповнолiтнiх та замши законодавство держав-окупанпв, яке вона успадкувала. Основною метою покарання в цьому випадку було визначено не кару, а перевиховання. Цей пщхщ одразу не вдалося втшити в життя, хоча був прийнятий проект закону про суди неповнол^шх, який розмежовував неповнолггшх злочинцiв на двi групи та визначав рiзнy мiрy покарання (перевиховання). Цей проект закону був використаний тд час шдготовки кодеков кримiнального права та процесу й закону про устрш загальних сущв.
Гострою була проблема щодо сущв неповнолiтнiх, яких було декшька, а реш-ту утворено при окружних i гродських (однак не вшх) судах. Спещальш суди для неповнол^шх у мiжвоеннiй Польщi не були створенi. Хоча правове становище неповнолiтнiх у польському судочинсга було визначено в польських кодексах кримiнального процесу й права, проте вщсутнють спецiальних сyдiв не сприяла ефективному й справедливому розгляду кримшальних справ неповнолггшх.
Значну допомогу польським судам у 6ороть6Г зГ злочиншстю неповнолiтнiх надавали товариства, медичш консультацн та шшГ шституцп. Це сприяло тому, що в польському судочинствГ щодо неповнол^шх основну роль вгщгравали гумаштар-но-виховш та виправш чинники.
Список лiтератури:
1. Кульчицький В. С. Органи правосуддя в Захщнш Украïнi 1921-1939 рр. / В. С. Кульчинський // На шляху до правовоï держави. - Льв1в, 1991. - Вип. 2. - С. 10-12.
2. Липитчук О. В. Судова система Друпл Реч1 Посполитоï: основш перюди розвитку (1918-1939 рр.) / О. В. Липитчук // Право Украши. - 2001. - № 6. - С. 109-112.
3. Липитчук О. В. Правове становище неповнолпшх у Польському судочинств1 у м1жвоеннш Поль-щ1 / О. В. Липитчук // Вюник львГвського ун1верситету. Сер1я «Юридична». - ЛьвГв, 2006. - Вип. 34. -С. 56-66.
4. Czalczynski K. Ustôj sadôw dla nieletnich / K. Czalczynski // Glos Sqdownictwa. - 1931. - № 2. - S. 557-566.
5. Czerwinski A. Obecny stan ustawodawstwa hamego przeciwko nieletnim w Polsce / A. Czerwinski. - Lwôw : Nakladem Lwowskiego oddz. Zrzeszenia sçdziôw i prokuratorôw Rzeczypospolitej Polskiej, 1933. - 103 s.
6. Cwik W. Prawo sqdôw w Polsce do 1939 r.: zarys wykladu / W. Cwik, T. Opas. - Rzeszôw : Fosze,1999. - 136 s.
7. Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. - Warszawa : Wydawnictwo «Wiedza Powszechna», 1999. - 237 s.
8. Kaminska W. Sqdy dla Nieletnich w II Rzeczypospolitej / W. Kaminska, R. Pçdowski // Palestra. -1991. - № 10. - S. 41-43.
9. Plaza S. Historia prawa w Polsce na tle porownawczym / S. Plaza. - Krakow : Ksi^garnia Akademicka, 2001. - Cz. 3 : Okres mi^dzywojenny. - 762 s.
10. Polski kodeks karny / komentarz K. Sobolewski, A. Laniewski. - Lwow : Ksi^garnia Nakladowa, 1932. - 226 s.
11. Rozporqdzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 lutego 1928 r. Prawo o ustroju sadow powszechnych // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. - 1928. - № 12. - Poz. 93.
12. Rozporqdzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 19 marca 1928 r. Kodeks post^powania karnego // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. - 1928. - № 33. - Poz. 313.
13. Rozporqdzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 11 lipca 1932 r. Kodeks karny // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. - 1932. - № 60.- Poz. 571.
Пащук Т. В. Практика исполнения и отбывания наказаний несовершеннолетними в период пребывания украинских земель в составе II Речи Посполитой (1919-1939 гг.) / Т. В. Пащук //
Учёные записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2014. - Т. 27 (66). - № 3. - С. 165-170.
Статья посвящается практике исполнения и отбываний наказаний несовершеннолетними в период пребывания украинских земель в составе II Речи Посполитой (1919-1939 гг.). В статьи указывается, что основной проблемой борьбы с преступностью несовершеннолетних во II Речи Посполитой было то, что восстановленное польское государство получило в наследство уголовное законодательство государств-оккупантов, которое оставалось действующим в течение длительного времени на территории Польши и по-разному разграничивало понятие несовершеннолетнего лица и меру наказания. Данное законодательство оставалось действующим до принятия новых польских кодексов: криминального процесса 1928 г. и криминального права 1932 г., в которых было окончательно определено понятие несовершеннолетнего для всей территории Королевства Польского, а также было установлено меру наказания и отбывания заключения. В роботе анализируется процесс создания и деятельности воспитательных сообществ для несовершеннолетних в указанный период.
Ключевые слова: межвоенный период, II Речь Посполитая, суды, несовершеннолетние, сообщества, наказание, законодательство.
PRACTICE OF EXECUTION AND SERVICE OF PUNISHMENT BY MINORS IN UKRAINE AS A PART OF THE SECOND POLISH REPUBLIC (1919-1939)
Pashchuk T. V Lesya Ukrainka Eastern European National University, Lutsk, Ukraine
The article is devoted to the practice of execution and service of punishment by minors in Ukraine as a part of the Second Polish Republic (1919-1939). Political, economic and social crisis in Ukraine, unemployment, incomplete cultural and educational guidance significantly influence the formation of the young generation, and most of all - its consciousness. Juvenile delinquency has always been the subject of special attention because violation of the criminal law by minors demonstrates great shortcomings of education, lack of normal conditions for the involvement of young people in the life of society. Today the state is unable to provide an effective system and measures for prevention of juvenile delinquency. The practice of execution and service of punishment by minors during the specified period is an important subject of research because the solution of these problems related to the reformation and improvement of the penitentiary system of modern Ukraine depends on the study and appreciation of historical experience and the processes and events that took place in Ukraine before.
The article states that the main problem of combating juvenile delinquency in the Second Polish Republic was the fact that the restored Polish state inherited the criminal law of the invaders, which remained in force for many years on its territory interpreting concepts of minor and punishment differently. However, the Polish government since the first months of activity drew attention to this problem and developed a project on juvenile courts, which was adopted but did not enter into force.
Criminal legislation of invaders actually remained in force until the adoption of new Polish codes: the Criminal Procedure Code in 1928 and the Criminal Code in 1932, which included the final interpretation of the concept of minor for the entire territory of the Kingdom of Poland, and defined punishment and imprisonment. The paper analyzes the process of establishment and functioning of educational organizations for juveniles during this period.
Key words: interwar period, Second Polish Republic, courts, minors, organizations, punishment, legislation.
