CC BY
12
УДК 341. 9
Наталiя Перестюк
1нститут мiжнародних вiдносин Кшвського нацiонального ушверситету iMeHi Тараса Шевченка аспiрант кафедри мiжнародного приватного права Van Calker стипендiат Швейцарського iнституту порiвняльного права, адвокат, МВА natalina@perestyuk. com
ТРАСТИ ЗА еВРОПЕЙСЬКИМ ПРАВОМ I М1ЖНАРОДНИЙ СУДОВИЙ ПРОЦЕС
© Перестюк Н., 2018
Зроблено спробу дослщити процес мiжнародного судового розгляду справи, предметом якоТ е вiдносини трасту, ускладнеш iноземним елементом, з наступним зверненням за визнанням та примусовим виконанням винесеного ршення в шшш державi-членi еС чи EFTA. У результат такого дослiдження регулювання трасту в европейському прав1 розглянуто в трьох аспектах: питання мгжнародноТ пiдсудностi трастових справ та визнання i виконання шоземних судових р1шень в трастових справах (основу чому заклали Брюссельська (1968 р.) та Луганська (1988 р.) конвенщТ з подальшою Тх еволющею в рамках еС), а також колпшш трастовi норми (Гаазька трастова конвенцiя 1985 року).
Ключовi слова: траст; трастова справа; мкцезнаходження трасту (trust domicile); рiшення шоземного суду; цивiльнi i комерц1йн1 справи; Брюссельська конвенщя 1968 року; Луганська конвенщя 1988 року; Гаазька трастова конвенщя 1985 року; lex fori; lex causae; визнання i виконання ршення шоземного суду; автономiя волi (lex voluntatis); принцип найткшшого зв'язку.
Наталья Перестюк
ТРАСТЫ В ЕВРОПЕЙСКОМ ПРАВЕ И МЕЖДУНАРОДНЫЙ СУДЕБНЫЙ ПРОЦЕСС
Предпринята попытка исследовать процесс международного судебного рассмотрения дела, предметом которого являются отношения траста, осложненные иностранным элементом, с последующим обращением за признанием и принудительным исполнением вынесенного решения в другом государстве-члене ЕС или EFTA. В результате такого исследования регулирования траста в европейском праве рассмотрено в трех аспектах: вопросы международной подсудности трастовых дел и признания и исполнения иностранных судебных решений в трастовых делах (основу чему заложили Брюссельская 1968 и Луганская конвенции 1988 с последующей их эволюцией в рамках ЕС), а также коллизионные трастовые нормы (Гаагская трастовая конвенция 1985).
Ключевые слова: траст; трастовое дело; местонахождение траста (trust domicile); решение иностранного суда; гражданские и коммерческие дела; Брюссельская конвенция (1968 г.); Луганская конвенция (1988 г.); Гаагская трастовая конвенция (1985 г.); lex fori, lex causae; признание и исполнение решения иностранного суда; автономия воли (lex voluntatis); принцип наиболее тесной связи.
Nataliia Perestiuk
Institute of International Relations Kyiv National University named after Taras Shevchenko
EUROPEAN PERSONAL TRUST AND INTERNATIONAL COURT PROCESS
An attempt is made to investigate the process of international court proceedings, the subject of which is the trust relationship complicated by a foreign element, followed by an application for recognition and enforcement of the judgment in another EU Member State or EFTA. In As a result of this study, the regulation of trust in European law is considered in three aspects: the issue of international jurisdiction in trust cases and the recognition and enforcement of foreign court decisions in trust cases (based on the principles laid down by the Brussels (1968) and Lugano Conventions (1988) their further evolution within the framework of the EU)) as well as the conflict of trust rules (Hague Trustee Convention of 1985).
Key words: trust; Trust business; Trust location (trust domicile); foreign court decision; civil and commercial affairs; Brussels Convention 1968; Lugansk Convention of 1988; The Hague Trust Convention of 1985; lex fori; lex causae; recognition and enforcement of a foreign court decision; autonomy of will (lex voluntatis); the principle of the closest connection.
Постановка проблеми. У npaBi европейських краш вимальовуються три напрями розвитку "трастових" норм - в аспект мiжнародноi шдсудносп справ суду Tiei чи шшо! краши (юрисдикцп справ), в аспекп колiзiйного регулювання (вибору належноi правовоi системи з наступним встановленням змюту шоземних правових норм) та в аспекп визнання та виконання шоземних судових ршень (юрисдикцп ршень, винесених на територи тiеi чи iншоi краши). Послщовшсть аспекпв зазначено в хронолопчному порядку, спираючись на процес проходження мiжнародним спором вщповщних стадiй судового розгляду справи. При цьому, термши "пiдсуднiсть", '^жнародна пiдсуднiсть" та "юрисдикцiя" застосовуються в рамках цього дослщження як синошми по вiдношенню до "сукупноi" компетенцп нацiональних судових установ тiеi чи iншоi держави приймати рiшення в тш чи iншiй справi з шоземним елементом (пряма пiдсуднiсть) або виршувати питання визнання i забезпечення примусового виконання ршення, винесеного шоземним судом (опосередкована шдсудшсть). I незалежно вщ наявностi характеристики "мiжнародна", щ термiни не повиннi сприйматись ш як поняття нацiонального процесуального права (у розумшш пiдвiдомчостi чи шдсудносп), нi як поняття мiжнародного публiчного процесу (у розумiннi юрисдикцii того чи шшого мiжнародного судового органу).
Анашз дослiдження проблеми. Англiйськi юристи Дж. Чешир та М. П. Нотр видшяють такi стадii судового процесу, пов'язаного з колiзiею закошв та колiзiею юрисдикцiй: перевiрка юрисдикцп суду, квалiфiкацiя пiдстав позову, вибiр компетентно1' правово1' системи та безпосередньо застосування обраного права [1, с. 31-32].
Аналопчного тдходу (щоправда, без видшення в окремий етап питання квалiфiкацii саме пiдстав позову) дотримуються i нiмецькi дослiдники Харальд Кох, Урлiх Магнус та Пiтер Вшклер фон Моренфельс у дослiдженнi судового процесу в галузi мгжнародного приватного права [2, с. 18-19]. Питання судового сшвробггництва у цившьних справах в европейському правi розглядались також украшськими дослiдниками, до яких належать, зокрема, Юлiя Черняк [3], Марюян Мальський [4], та Владислава Пухаленко [5].
Метою CTaTTi е огляд проявiв концепцii англiйського трасту, як продукту права справедливосп в европейському правi у трьох аспектах: питання мгжнародно1' пiдсудностi трастових справ, колiзiйнi трастовi норми та визнання i виконання iноземних судових рiшень у трастових справах.
Основний виклад MaTepiany. В першому аспект дослiдження (юрисдикцiя справ) i третьому (юрисдикщя рiшень), аналiзуючи европейське право, будемо посилатись на одш й т caMi джерела норм. Адже юриcдикцiя справ i юриcдикцiя ршень виступають, по cутi сво!й, двома невщ'емними частинами одного цiлого. Так, вщсутнють у суду одше! кра!ни належно! компетенци розглядати cпiр, завжди виступае пiдcтaвою для вiдмови у подальшому визнaннi винесеного ним ршення в iншiй кра!ш. Тому на рiвнi GC регулювання i прямо! юрисдикци (пiдcуднicть справ), i опосередковано! (юриcдикцiя винесених рiшень), здiйcнювaлоcь паралельно. I в цьому вщношенш прийнята в рамках €С Брюссельська конвенщя, [6] положення яко! в подальшому перейшли i до Лугансько! конвенци GC з кра!нами EFTA [7], були для того часу чи не найпрогресившшим прикладом пщходу до скоординованого врегулювання таких питань. Тому щ двi европейcькi конвенци, з яких почалось врегулювання питання мiжнaродно! юрисдикци в прaвi GC, часто називають двоcтороннiми. На вiдмiну вщ них, конвенцiя, прийнята в рамках Гаазько! конференци з мiжнaродного приватного права, [8] як вщображено вже у самш нaзвi цього документу - "про визнання i забезпечення примусового виконання шоземних судових ршень у цившьних i комерцiйних справах", стосуеться лише третього аспекту мiжнaродного судового процесу, тобто питань опосередковано! юрисдикци (юрисдикци ршень). Питання ж юрисдикци справ (прямо! юрисдикци) у 60-70-х роках минулого столггтя на мiжнaродному рiвнi не регулювались. Луганську конвенщю було переглянуто в 2007 рощ [9], i вона вщображае наступний щабель розвитку Брюссельсько! конвенци (шляхом !! перетворення на однойменний Регламент €С [10], який згодом у 2012 рощ було замшено новою вершею [11] що втупила в силу 10 шчня 2015 року).
На окрему увагу в контекст прямо! юрисдикци (юрисдикци справ) заслуговуе згадка про Гаазьку Конвенщю щодо угод про вибiр суду (2005 року), прийняття яко! стало частковим виконанням Проекту щодо ршень, винесених у транскордонних справах цившьного та комерцшного характеру ("Judgements Project"), який реaлiзуетьcя в рамках Гаазько! Конференци з 1993 року . Серед першопочаткових цшей зазначеного проекту було визначено появу аналогу Брюссельсько! Конвенци (за сферою застосування), який мютив би як аспекти мiжнaродно! шдсудносп cпорiв (юрисдикци справ), так i визнання та забезпечення виконання шоземних ршень (юрисдикщя ршень). I хоча для !! прийняття у 2001 рощ не було знайдено консенсусу, та саме тодi в робочих мaтерiaлaх Гаазько! Конференци трастове питання отримало найбшьш детальну регламентацю в конексп мiжнaродного приватного процесу. Тому на окрему увагу в цьому дослщженш заслуговуе також i Проект Гаазько! Конвенци про юрисдикци та шоземш ршення [12].
В другому аспекп доcлiдження единим джерелом ушфшованих колiзiйних норм може виступити конвенщя, прийнята в рамках Гаазько! конференци з мiжнaродного приватного права [13]. Гаазька Трастова Конвенщя слугуе основним джерелом колiзiйних норм для европейських кра!н, як до не! приеднались, i вщповщно впровадили певш змiни в нaцiонaльне законодавство. Однак серед класичних джерел европейського права на жоден акт у цьому вщношенш ми послатись не можемо.
Джерела европейського права. Загальноприйнята класифшащя права €С базуеться на рiзних типах його джерел та на рiзнiй юридичнш crai його норм. Так, первинне право €С (що складаеться з установчих договорiв €С) впливае на мiжнaродне приватне право перш за все через чотири основш свободи, закршлеш в установчих договорах (свобода пересування товaрiв, оciб, послуг та каппатв), та через досягнення цш створення Единого Ринку.
До установчих договорiв ЕС належать Паризька Угода (1951) про створення Европейського Об'еднання Вугшля та Стaлi (нaрaзi штегроване в Европейське Спiвтовaриcтво через завершення пicля 23 липня 2002 року того 50^чного термiну, на який його було створено), Римська Угода (1957) про створення Европейського Економiчного Сшвтовариства (перетвореного в подальшому на Европейське Сшвтовариство) та Европейського Об'еднання Атомно! Енерги (Енергоатом), а
1 Бшьш детально про х1д проекту, його прюритети та рамки впровадження див. 1нформац1ю на оф1ц1йному carni Гаазько!' КонференцИ' за посиланням: https://www.hcch.net/en/projects/legislative-projects/judgments.
також мiжнароднi договори, що ïx змшюють та доповнюють, зокрема, Маастрихтська Угода (1992) про створення Свропейського Союзу, Амстердамська Угода (1999), Нщцька Угода (2003) та Люабонська Угода (2009).
При цьому, фундаментом для впливу европейського права на мiжнародне приватне переважно виступае прагнення до усунення дискримшацп [14, p. 18]2 та перешкод у торгiвлi мiж державами-членами €С. Не останню роль у виникненн таких перешкод вiдiграе i застосування нащонального колiзiйного права. [2, с. 20]
Щодо прямого чи опосередкованого впливу вторинного права €С, то вш здiйснюеться переважно завдяки гармошзацп права держав-членiв, прийняттям вщповщних директив органами GC, а також прийняттям органами €С регламентiв з нормами прямоï дiï на бшьш пiзнix етапах. Тут варто розглянути окремо гармошзащю норм матерiального права та гармошзащю норм колiзiйного права. I якщо перша призводить до того, що мiжнародне приватне право поступово втрачае сферу свого застосування, то друга, навпаки, безпосередньо впливае на розвиток мiжна-родного приватного права. Гармошзащя процесуального права заслуговуе на окрему увагу з позицп добровiльноï втрати державами-членами частини свого суверенитету в рамках судовоï гшки влади.
Вагоме значення для розвитку мiжнародного приватного права мае i так зване "супутне право" €С. Джерелами "супутнього права" GC виступають не безпосередньо акти органiв €С, а мiжнароднi договори та рiзнi домовленостi, що укладаються державами-членами мiж собою не на виконання "гармошзацшних статей" установчих договорiв [14, с. 115 та 114]3, а добровольно, з метою попередження шкiдливиx практик щодо вибору краши суду, з огляду на бшьш сприятливу ощнку перспектив розгляду спору для защкавлено1' сторони ("forum shopping"). [2, с. 21] Римська конвенщя про договiрнi зобов'язання [15]4 стала прикладом акту такого "супутнього права" €С, як добровшьно1' домовленост мiж державами-членами щодо виршення колiзiй законiв (що трансформувалась на сьогодш в однойменний Регламент €С "Рим-I"). (Регламент GC щодо договiрниx зобов'язань "Рим I", 2008) Процесуальний же аспект (щодо колiзiй юрисдикцш) було вiдображено у Брюссельськш конвенцiï про юрисдикцiï та визнання i забезпечення примусового виконання ршень у цившьних i комерцiйниx справах [6], прийнятш в порядку виконання статп 220 первiсноï Угоди про створення €С (в редакцiï чинно1' на той час Римсько1' Угоди)5 та перевтшенш на сьогоднi у однойменний Регламент €С [11].
Вплив европейського права на розвиток мiжнародного приватного. Свропейське право останшм часом все бшьш доповнюе мiжнародне приватне i навггь частково замiщуе його собою. Адже там, де дiе право GC, конкуренцiя мiж нормами нащонального права держав-члешв практично виключаеться, а застосування норм колiзiйного права стае взагалi зайвим. [2, с. 19] Варто, однак, зауважити, що пряма дiя норм европейського права у сферi приватного права е скорше винятком, а не загальним правилом. Тому в рамках цього дослщження покажемо диференцшований вплив европейського права на мiжнародне приватне, що проте, не завжди однозначно.
По-перше, певш норми европейського права витiсняють норми нащонального права. У результат цього ситуацш, де е необxiднiсть "вибору права", в рамках €С з часом фактично не залишаеться. Зазначеш тенденцiï спостерiгаються у тих сферах, де регулювання вiдносин вiдбуваеться через пряму дда норм права €С (переважно через регламенти).
По-друге, необхщнють у застосуваннi норм мiжнародного приватного права для правовщносин, iноземнi елементи яких обмежеш рамками GC, зникае i в результат зближення права держав-члешв €С (через мехашзм прийняття GC таких актiв, як директиви та подальшо1'
2 У попередшх верс1ях див. в1дпов1дно ст. 12 Амстердамсько1 та ст. 6 Маастрихтсько1 угод.
У попередн1х вераях див. в1дпов1дно пункт 3(h) ст. 94 i ст. 95 Амстердамсько1 та ст. 100 i ст. 100а Маастрихтсько1 угод.
4 Консолщована верая конвенц11, 2-го Протоколу (щодо надання повноважень Свропейському Суду Справедливосп) та 5-то Протоколу (щодо штерпретацп Конверц11 Свропейським Судом справедливост1).
5 У наступних вераях див., в1дпов1дно, ст. 293 Амстердамсько1 та ст. 220 Маастрихтсько1 угод, що було виключено в подальшому 1з тексту Л1ссабонсько1 угоди про функц1онування £С.
ÎMraeMema^ï останшх крашами-членами GC). Адже основним призначенням мiжнародного приватного права е врегулювання конфлiктiв мiж нацiональними юрисдикщями. А гармонiзацiя нацiональних юрисдикцiй якраз i спрямована на усунення таких конфлштв.
Отже, другим проявом впливу европейського права на розвиток мiжнародного приватного права е визнання "прюритету европейського ршення, як наднацюнального" у випадку суперечностей щодо права держав-члешв. У цьому випадку колiзiйне право, хоча i не втрачае свого регулюючого значення, проте все бшьше зазнае европейського впливу. I суть такого впливу полягае в тому, що застосування колiзiйних норм права GC чи колiзiйних норм держав-члешв тлумачиться з погляду принцишв i норм права GC (сприяючи тим самим змщненню штеграцшних процесiв) [2, с. 20]. Таю тенденци характерна для сфер, де в основному вщбуваеться гармонiзацiя нацiональних законодавств держав-члешв (як-от: торгове право, зобов'язальне право, право компанш, та в меншш мiрi сiмейне i спадкове право).
У результат гармошзаци норм колiзiйного права передбачаеться втрата актуальностi питання, в яюй краïнi стався правовий конфлшт (тобто, перед суддею якоï краïни постало питання про вибiр права). Iдеологiчно вирiшення спору на основi унiфiкованих норм мiжнародного приватного права мае призводити до застосування однiеï й тiеï самоï норми матерiального права, незалежно вiд того, який суд буде виршувати справу [2, с. 21]. Таю ушфшоваш норми колiзiйного права мiстяться в директивах, що прийнят в GC з метою зближення законодавств держав-члешв (зокрема у сферах страхування, захисту прав споживачiв, конкуренци, тощо).
Що стосуеться колiзiйного регулювання безпосередньо трастових питань, то, як уже зазначалось вище, аналогiчного акта в правi GC наразi немае. Однак, на нашу думку, це скорше питання часу, чи виявиться сучасний европейський тренд розвитку колiзiйних трастових норм [13] достатньо суттевим, щоб Рада GC розглянула питання розробки окремого Регламенту GC. Регламент GC про право, що мае застосовуватись до трастш, мiг би з'явитись, на зразок Регламенту GC про право, що застосовуеться до договiрних зобов'язань (Рим-I) [16], який прийшов на замшу вщповщнш однойменнiй европейськiй конвенци [15]. У цьому вщношенш варто також зазначити, що основним мотивом прийняття такого регламенту (а вщповщно, i Римсько1' Конвенци, що йому передувала) виступала потреба пщвищити рiвень правово1' визначеносп i захисту прав у сферi приватного права. I питання трастових спорiв у цьому вщношенш мало чим в^^зняеться вщ спорiв договiрних.
Пiдrрунтям розвитку регулювання питання мiжнародних юрисдикцiй у правi GC виступають самi засновницькi договори Gвропейських Cпiвтовариств, що створюють вщповщш органи з вiдповiдним обсягом повноважень в основних напрямах дiяльностi GC. Так, для поступового створення вшьного, безпечного та правового простору [14, с. 67]6 Рада GC надшена повноваженнями на впровадження певних заходiв у сферi правового спiвробiтництва у цившьних справах [14, с. 81]7. Таю заходи проводяться пщ егщою забезпечення належного функцiонування внутрiшнього ринку.
Серед них на особливу увагу заслуговують зокрема: вдосконалення та спрощення процедур визнання та виконання судових ршень та ршень, винесених в позасудовому порядку [14, с. 81(2)(a)]8; а також сприяння досягненню сумiсностi норм законодавства рiзних держав-членiв, що застосовуються для вирiшення питань конфлiкту закошв та конфлiкту юрисдикцiй [14, с. 81(2)(с)] 9.
Таким чином, Угодою про функщонування GC закладено основш пiдвалини для розвитку спiвпрацi держав-члешв у сферi досягнення вiдповiдностi та сумюносп мiж собою таких галузей нацюнального права як мiжнародне приватне право (зокрема, його колiзiйна складова) та мiжнародний приватний процес (в частиш регулювання конфлiкту юрисдикцiй - як прямой так i опосередковано!').
6 У попередшх вераях див. вщповщно п. (с) ст. 61 та ст. 29 Амстердамсько1 та ст. 73i Маастрихтсько1 угод.
7 У попередшх вераях див. вщповщно ст. 65 Амстердамсько1 та ст. 73m Маастрихтсько1 угод.
8 У попередшх вераях див. вщповщно третт абзац пункту (a) ст. 65 Амстердамсько1 та ст. 73m Маастрихтсько1 угод.
9 У попередшх вераях див. вщповщно пункт (b) ст. 65 Амстердамсько! та ст. 73m Маастрихтсько! угод.
Брюссельська конвенщя вперше спещально врегулювала питання юрисдикцп шоземного суду над справами, предметом яких виступають вщносини трасту. Точшше, не сама Брюссельська Конвенщя у свош початковш редакцiï 1968 року, а документ iз урахуванням змiн, внесених першим договором про приеднання нових краïн-членiв (Дани, 1рланди та Англи) у 1978 рощ (Люксембурзький Договiр) [17]. Логiчно пов'язати таю змши в Брюссельськiй Конвенци з приеднанням Англiï, як краши де, з одного боку, взагат не юнуе такого поняття як ршення у цивiльниx та комерцшних справах [18, p. 82], а з шшого - iнститут трасту впродовж довгих чашв було прийнято вважати стильовою особливiстю англо-американсько1' правово1' сiм'ï [19, с. 413].
Гармошзащя колтйних норм щодо трасту на рiвнi СС. Пщ перший iз прюритетв розвитку права СС, визначених Люабонською угодою про функцiонування СС (гармошзащя колiзiйниx норм), пiдпадае, зокрема, i Гаазька Трастова Конвенщя 1985 року [13]. Цей мiжнародно-правовий акт безпосередньо стосуеться до сшвпращ держав у сферi досягнення вщповщност i сумюност мiж собою вiдповiдниx складових колiзiйного права рiзниx краш, i щкавий в першу чергу тим, що за ощнкою автора офщшного коментаря до цiеï конвенцiï, швейцарського дослщника Alfred E. Von Overbeck, народився певною мiрою у протистоянш двох таких несхожих мiж собою систем континентального та англосаксонського права, реалiзувавши "ушкальний iсторичний шанс" об'еднати краши, до них належш [20, с. 18]. Однак до офщшних джерел права СС зараховувати Гаазьку Трастову Конвенщю було б некоректно.
Гаазька Трастова Конвенщя мютить два основш правила вибору права, що мають застосо-вуватися (колiзiйнi прив'язки). Це принцип автономiï волi засновника трасту (lex voluntatis) [13, с. 6(1)] та принцип найтюшшого зв'язку правовщносин з юрисдикщею (closest connection) [13, с. 7(1)].
Перший прюритет за конвенщею мае принцип автономп волi. Проте, якщо в результат застосування ще1' прив'язки отримуемо право юрисдикцп, яюй траст незнайомий, то Гаазька Трастова Конвенщя передбачае наслщки, як i в ситуацп, якби тако1' волi засновника не було б виражено взагалi [13, с. 6(2)]. Адже Гаазька Трастова Конвенщя не мае на мет призвести до застосування до правовщносин права те1' юрисдикцп, яка не знае трастово1' концепцп [13, с. 5].
Другим правилом визначення права, що мае застосовуватись, е принцип найтюшшого зв'язку. Для визначення юрисдикцп, з якою правовщносини мають найтюшший зв'язок, до уваги мають братись таю параметри:
• визначене засновником мюце ведення справ трасту;
• мюцезнаходження трастового майна (lex rei sitae);
• мюце постшного проживання чи мюце ведення бiзнесу трасту;
• цш трасту, а також мюце, де ïx мае бути досягнуто. [13, с. 7(2)]
Конвенщя не забороняе, щоб до рiзниx питань застосовувалось рiзне право. В такому випадку будуть дiяти т самi принципи, що i у випадку застосування права лише одше1' юрисдикцп [13, с. 9].
При цьому право, що застосовуеться до питань дшсност трасту, визначае, чи можуть певш його норми бути замшен шшими. Так само за цим правом мае визначатись можливють замши норм права шших юрисдикцш, що регулюють окремi питання, та iншi [13, с. 10].
Одним iз яскравих проявiв ефекту "депесажу" ("dépeçage") буде ситуащя, коли йдеться про вибiр права, яке мае застосовуватись для регулювання питання захисту прав третх осiб (зокрема, якщо траст через порушення умов трасту здшснив в1дчуження таким третiм особам частини траст-фонду), то тут вибiр права мае здшснюватись за законом суду (lex fori) [13, с. 11(3)]. Тобто, залежно в1д юрисдикцiï суду в тому чи шшому правi потрiбно буде шукати вiдповiдну колiзiйну норму.
Гармошзащя на рiвнi СС пiдходiв до регулювання конфлжту юрисдикцш. Звернемо увагу на другий iз напрямiв за Люабонською угодою про функщонування СС - сшвпрацю держав у сферi досягнення вiдповiдностi i сумюност мiж собою галузей мiжнародного приватного процесу. Розглядаючи цей напрям у частиш регулювання конфлiкту юрисдикцш, бачимо у ньому два з трьох аспектв, на яю спрямоване це дослщження. I в цьому вщношенш на рiвнi розроблених мiжнародно-правовиx актiв ми спостерiгаемо, як суттевi надбання безпосередньо права СС у виглядi Регламенту СС про юрисдикцп та визнання ршень "Брюссель I, Переглянутий" 2012 року
[11], так i серйозш результати роботи Гаазь^ Конференци з мiжнародного приватного права у виглядi Проекту Гаазь^ Конвенцiï про юрисдикцiï та шоземш рiшення 2001 року [12] та Проекту Гаазь^ Конвенцiï про визнання шоземних ршень 2017 року [21].
Принципова вщмшнють у пiдходi до визначення юрисдикци за нормами Регламенту GC про юрисдикци та визнання ршень, прийнятого на замшу Брюссельськоï Конвенци, [11] та Проекту Гаазь^ Конвенци з цих питань 2001 року [12] полягае в наступному. Регламент сповщуе класичний пщхщ i визначае базову юрисдикцда судового органу (lex fori) у прив'язщ до домщилда вщповщача. Проект Гаазь^ Конвенци 2001 року проявляе досить революцшний шдхщ, вщступаючи зовсiм вiд i^ï визнання компетенцiï того чи шшого суду базовою. У документi пропонуеться щея, за якою юрисдикцiя судового органу, визначена шляхом прив'язки до домщилда вщповщача, не мае жодних переваг перед юрисдикщею, що базуеться на шшш прив'язщ. Отже, Проект Гаазь^ Конвенци 2001 року виходить з i^ï вщмови взагалi вщ "iерархiï юрисдикцiй".
У Проектi Гаазь^ Конвенцiï для вирiшення питання визначення компетенци щодо розгляду трастового спору передбачено принцип автономи волi. I якщо у документу яким створено траст, буде врегульовано питання компетенци суду, то ця компетенщя вважатиметься ексклюзивною, тобто виключною [12, с. 11(1)].
Принцип автономи волi проходить через обидва документи, як основний принцип визначення юрисдикци судового органу [11, с. 23(4)] [12, с. 11(1)]. Так, при застуванш трасту сторони можуть призначити певний суд (чи певну категорда судiв) компетентним(и) для розгляду справ щодо цього трасту. Якщо сторони скористались таким правом, то юрисдикщя такого суду визнаеться виключною (якщо про шше не буде зазначено окремо). Аналопчний пщхщ щодо юрисдикци в трастових справах прослщковуеться i в Проекп Гаазь^ Конвенци про визнання шоземних ршень 2017 року (у менш широкому контекст з огляду на бшьш вузьку сферу застосування документу -лише до питань опосередкованоï юрисдикци) [21, с. 5(1)(n)(i)].
Поряд iз цим Проект Гаазь^ Конвенци про юрисдикци та шоземш ршення 2001 року встановлюе правило для визначення належноï юрисдикци у випадку, коли сторони не скористались можливостями, доступними за принципом автономи волi [12, с. 11(2)]. Так, якщо тд час заснування трасту сторони обминули питання визначення компетентного суду, то для виршення питання належноï юрисдикци застосовуються таю прив'язки:
• до права краши, де знаходиться основне мюце управлшня трасту; або
• до права краши, яке пщлягае застосуванню до трасту; або
• до права краши, з якою траст мае найтюшший зв'язок для цшей розгляду справи; або
• до права краши, де засновник трасту (якщо вш живий) або вс живi бенефщари постшно проживають (якщо вони вш проживають на територи однiеï краши).
Щодо прив'язки до права краши, яке пщлягае застосуванню до трасту, автори офщшного коментаря цього проекту конвенци (2001 року) Пггер Них та Фаусто Покар звертають увагу, зокрема, на основне мюце, де здшснюеться управлшня трастом, мюце проживання чи ведення бiзнесу трасту, мюцезнаходження активiв трасту, мету трасту та мюце, в якому ïï мае бути досягнуто. При цьому автори посилаються на статтю 7 Гаазь^ Трастовоï Конвенци, де вщображено аналопчний пщхщ до встановлення права, що мае застосовуватись до трасту, зазначаючи, що саме такий пщхщ, як правило, притаманний i крашам англосаксонського права [22, с. 64]. Цшавим у цьому вщношенш е захисне застереження щодо "штучного вибору права, застосовуваного до трасту", запропоноване в Проекп Гаазь^ Конвенци про визнання шоземних ршень 2017 року через категори "цшьового та суттевого зв'язку" з крашою, право якоï було обрано сторонами [21, с. 5(1)(n)(ii)].
Щодо такоï прив'язки, як "право краши, з якою траст мае найбшьш тюний зв'язок для цшей розгляду справи", дослщники Пггер Них та Фаусто Покар допускають випадки ïï вщмшносп через специфшацда бшьш вузькоï цш "для цшей розгляду справи" вщ попередньоï прив'язки за принципом визначення застосовуваного права (що визначалась через категорда найбшьш тюного зв'язку юрисдикци з трастом, яку описано у статп 7 Гаазь^ Трастовоï Конвенци через зазначеш параметри) [22, с. 64].
Цшавим е окремий анатз рiзниx робочих щей проекту 2001 року щодо трасту, що виносились на обговорення, та не знайшли консенсусу з тих чи шших причин. До таких, зокрема, належить щея застосування пщходу lex fori до питання чинност угоди про вибiр компетентного суду, на противагу пщходу, коли такий вибiр регулюватиметься за правом, обраним засновником при створенш трасту в якост такого, що мае до нього застосовуватись (тобто, в силу пщходу lex causae, за правом, що застосовуеться до суп трасту). Щодо альтернативного застосування lex causae вщповщний висновок було пщкршлено i в коментарi до проекту 2001 року. Автори аргументують свш висновок через припущення опосередкованого застосування статт 8 Гаазько1' Трастово1' Конвенци, що концептуально передае змют англосаксонського пщходу до регулювання трастового питання, як одного з результата гармошзацшно1' роботи Гаазько1' Конференци [22, с. 63].
Наступним прикладом ще1', що не отримала консенсусу за результатом обговорення Проекту Гаазько1' Конвенци у 2001 рощ, було обмеження правил, встановлених у нш для визначення юрисдикцш для трастових спорiв, лише спорами мiж безпосередшми учасниками трасту (засновником, трастом та бенефщарами). Автори коментаря займали позищю доцшьност такого обмеження спещальних правил Проекту Гаазько1' Конвенци 2001 року для трасту, схиляючись до регулювання питання визначення юрисдикцш щодо спорiв мiж учасниками трасту i третми особами вщповщно до загальних правил конвенци [22, с. 63]. Аналопчне обмеження було запропо-новано i в Проект Гаазько1' Конвенци про визнання шоземних ршень 2017 року [21, с. 5(1)(n)].
Висновки. В робот зроблено спробу дослщити процес мiжнародного судового розгляду справи, предметом яко1' е вщносини трасту, ускладнеш iноземним елементом, з наступним зверненням за примусовим виконанням винесеного ршення в шшш краш СС чи EFTA. У результат такого дослщження в европейському правi регулювання трасту розглянуто в трьох аспектах: питання мiжнародноï пщсудност трастових справ та визнання i виконання шоземних судових ршень у трастових справах (основу чому заклали Брюссельська та Луганська Конвенци з подальшою ïx еволющею в рамках СС), а також колiзiйнi трастовi норми (Гаазька Трастова Конвенцiя). Питання кодифшаци на рiвнi СС норм матерiального права, якими врегульовано вщносини щодо шститутв аналогiчниx трасту в рiзниx крашах-членах, як i питання застосування Гаазько1' Конвенцiï щодо угод про вибiр суду (2005 року), залишеш поза увагою цiеï статт.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Чешир, Д. & Нотр, М. П. Международное частное право. - Москва: Прогресс, 1982. 2. Кох Х., Магнус У. & фон Моренфельс П. В. Международное частное право и сравнительное правоведение. -Москва: Международные отношения, 2001. 3. Черняк Ю. В. 1нститут тдсудност1 у м1жнародному приватному прав1 крат Свропейського Союзу та Украни. Кшв: Прецедент, 2008. 4. Мальський М. М. Виконання р1шень шоземних суд1в в рамках СС. В1сник Нащонального университету "Льв1вська полтехтка". Сер1я: Юридичт науки : зб. наук. праць, № 850, 2016. С. 237-244. 5. Пухаленко В. П. Правове регулювання судового ствробтництва в цивыьних справах у Свропейському Союз1. Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. -Кшв, 2015. 6. Брюссельська Конвенщя про юрисдикцИ' та визнання ршень, Brussels Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/ENN/ALL/?uri=0J:C:1998:027:T0C. 7. Луганська Конвенщя про юрисдикцИ' та визнання ршень, "Lugano Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters", 11.09.1988. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex. europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:1988:319:T0C. 8. Гаазька Конвенщя про тоземш ршення, 1971. Hague Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Judgments in Civil and Commercial Matters. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.hcch. net/en/instruments/conventions/full-text/?cid=78. 10. Луганська Конвенщя про юрисдикцИ та визнання ршень, Переглянута, 2007. Lugano Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:2007:339:T0C. 10. Регламент СС про юрисдикцИ та визнання ршень "Брюссель I", 2000. Council Regulation (EC) No 44/2001 on
jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters (Brussels I). [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=OJ:L:2001:012:TOC. 11. Регламент GC про юрисдикцИ' та визнання рiшень "Брюссель I, Переглянутий", 2012. Regulation (EU) No 1215/2012 of the European Parliament and of the Council on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters (Brussels I, Recast). [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/ EN/TXT/?uri=0J:L:2012:351:T0C. 12. Проект Гаазьког КонвенцИ' про юрисдикцИ' та тоземт ршення, 2001. Draft Hague Convention on jurisdiction and foreign judgements in civil and commercial matters, Summary of the Outcome of the Discussion in Commission II of the First Part of the Diplomatic Conference 6-20 June 2001. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://assets.hcch. net/docs/e172ab52-e2de-4e40-9051-11aee7c7be67.pdf. 13. Гаазька Трастова Конвенщя, 1985. Convention on the Law Applicable to Trusts and on their Recognition. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://assets. hcch. net/docs/8618ed48-e52f-4d5c-93c1 -56d58a610cf5.pdf. 14. Лiссабонська угода про функщонування GC, 2016. Treaty on the Functioning of the European Union (Lisbon, consolidated). [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:C:2016:202:T0C. 15. Римська конвенщя щодо договiрних зобов'язань, 1980. Convention on the Law Applicable to Contractual Obligations (Rome Convention 1980). [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:C:2005:334:TOC. 16. Регламент GC щодо договiрних зобов'язань "Рим I". Regulation (EC) No 593/2008 of the European Parliament and of the Council on the law applicable to contractual obligations (Rome I). Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:L:2008:177:TOC. 17. Люксембурзький Договiр, 1978. Convention of Accession of 9 October 1978 of the Kingdom of Denmark, of Ireland and of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Convention on jurisdiction and enforcement of judgements in civil and commercial matters and to the Prot. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:L:1978:304:TOC. 18. Schlosser, P., 1979. Report on the Convention on the Association of the Kingdom of Denmark, Ireland and the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters and to the Proto. Official Journal, 05.03. -
C. 59(23). 19. Цвайгер, К. & Кётц, Х., 2000. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. Моска: Международные отношения. 20. von Overbeck, A. E., 1985. Explanatory Report on the Hague Trusts Convention. Trusts - applicable law and recognition. Offprint from the Proceedings of the Fifteenth Session (1984)/Actes et documents de la Quinzième session (1984), Vol. II, pp. 370-415. 21. Проект Гаазьког КонвенцИ' про визнання тоземних ршень, 2017. Draft Hague Convention on recognition anf enforcement of foreign judgements in civil and commercial matters. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://assets.hcch.net/docs/d6f58225-0427-4a65-8f8b-180e79cafdbb.pdf. 22. Nygh, P. & Pocar, F., 2000. Report on the preliminary draft Convention on Jurisdiction and Foreign Judgments in Civil and Commercial Matters, drawn up by Peter Nygh and Fausto Pocar. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.hcch.net/en/publications-and-%20studies/details4/?pid=3494. 23. International working Group at the Center for Business Law anf Research (University of Nijmegen, the Netherlands), 1999. Principles of European Trust Law. In:
D. J. Hay ton, S. C. J. J. Kortman & H. L. E. Verhagen, eds. Principles of European Trust Law. Hague: Kluwer Law International, p. 215.
REFERENCES
1. Draft Hague Convention on recognition anf enforcement of foreign judgements in civil and commercial matters. Available at: https://assets.hcch.net/docs/d6f58225-0427-4a65-8f8b-180e79cafdbb.pdf. 2. Draft Hague Convention on jurisdiction and foreign judgements in civil and commercial matters, Summary of the Outcome of the Discussion in Commission II of the First Part of the Diplomatic Conference 6-20 June 2001. Available at: https://assets.hcch.net/docs/e172ab52-e2de-4e40-9051-11aee7c7be67.pdf. 3. Convention on the Law Applicable to Trusts and on their Recognition. Available at: https://assets.hcch.net/docs/8618ed48-e52f-4d5c-93c1-56d58a610cf5.pdf. 4. Hague Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Judgments in Civil and Commercial Matters. Available at:
https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/full-text/?cid=78. 5. Convention on the Law Applicable to Contractual Obligations (Rome Convention 1980). Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:C:2005:334:T0C. 6. Council Regulation (EC) No 44/2001 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters (Brussels I). Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:2001:012:T0C. 7. Regulation (EU) No 1215/2012 of the European Parliament and of the Council on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters (Brussels I, Recast). Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:2012:351:T0C. 8. Regulation (EC) No 593/2008 of the European Parliament and of the Council on the law applicable to contractual obligations (Rome I). Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:2008:177:T0C. 9. Lugano Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters. Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:2007:339:T0C. 10. Lugano Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters. Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:1988:319:T0C. 11. Treaty on the Functioning of the European Union (Lisbon, consolidated). Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/ EN/TXT/?uri=0J:C:2016:202:T0C. 12. Brussels Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters. Available at: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/ ENN/ALL/?uri=0J:C:1998:027:T0C. 13. Kokh, Kh., Magnus, U. & fon Morenfel's, P. V., 2001. Mezhdunarodnoe chastnoe pravo i sravnitel'noe pravovedenie. Moskva: Mezhdunarodnye otnosheniya. 14. Convention of Accession of 9 October 1978 of the Kingdom of Denmark, of Ireland and of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Convention on jurisdiction and enforcement of judgements in civil and commercial matters and to the Prot. Available at: http://eur-lex. europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=0J:L:1978:304:T0C. 15. Tsvayger, K. & Ketts, Kh., 2000. Vvedenie v sravnitelnoe pravovedenie v sfere chastnogo prava. Moska: Mezhdunarodnye otnosheniya. 16. Cheshir, D. & Notr, M. P., 1982. Mezhdunarodnoe chastnoe pravo. Moskva: Progress 17. Puhalenko, V. P.,
2015. Pravove reguljuvannja sudovogo spivrobitnyctva v cyvil'nyh spravah u Jevropejskomu Sojuzi. Kyi'v: Dysertacija na zdobuttja naukovogo stupenja kandydata jurydychnyh nauk. 18. Mal's'kyj, M. M.,
2016. Vykonannja rishen inozemnyh sudiv v ramkah JeS. Visnyk Nacional nogo universytetu "L'vivs'ka politehnika". Serija: Jurydychni nauky : zbirnyk naukovyh prac, Is. 850, pp. 237-244. 19. Chernjak, Ju. V., 2008. Instytut pidsudnosti u mizhnarodnomu pryvatnomu pravi krai'n Jevropejs'kogo Sojuzu ta Ukrai'ny. Kyi'v: Precedent. 20. International woring Group at the Center for Business Law anf Research (University of Nijmegen, the Netherlands), 1999. Principles of European Trust Law. In: D. J. Hayton, S. C. J. J. Kortman & H. L. E. Verhagen, eds. Principles of European Trust Law. Hague: Kluwer Law International, p. 215. 21. Nygh, P. & Pocar, F., 2000. Report on the preliminary draft Convention on Jurisdiction and Foreign Judgments in Civil and Commercial Matters, drawn up by Peter Nygh and Fausto Pocar. Available at: https://www.hcch.net/en/publications-and-%20studies/details4/?pid=3494. 22. Schlosser, P., 1979. Report on the Convention on the Association of the Kingdom of Denmark, Ireland and the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland to the Convention on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters and to the Proto. 0fficial Journal, 05 03. C 59(23). 23. von 0verbeck, A. E., 1985. Explanatory Report on the Hague Trusts Convention. Trusts - applicable law and recognition. 0ffprint from the Proceedings of the Fifteenth Session (1984)/Actes et documents de la Quinzième session (1984), Vol. II, pp. 370-415.
Пану фон Овербеку (якого, нажаль, на момент завершення цього дошдження вже немае в живих) висловлюемо окрему вдячшсть за можлив1сть почути його думку щодо плану розкриття обраног тематики (в перюд роботи над дисертацтним дошдженням у Швейцарському ¡нститут1 пор1вняльного права за стипенд1ею Van Calker), що в1дкрилась весною 2000 року в рамках конференцИ' "The Role of Comparative Law in the Emergence ofEuropean Law " (Lausanne, 14-15 April 2000).
Дата надходження: 17.02.2018р.
