CC BY
82
УДК 341.9:164.041
г «
ЩОДО ПРИНЦИПУ НАЙБ1ЛЬШ Т1СНОГО ЗВ'ЯЗКУ В СУЧАСНОМУ М1ЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ
ПРАВ1
Ж. В. ЧЕВИЧАЛОВА,
канд. юрид. наук, доцент кафедри мiжнародного права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, Украта, м. Хартв
ORCID 0000-0001-9320-9441
Розглянуто принцип найбгльш тгсного зв'язку в мгжнародному приватному прав1. Проанал1зовано ¡сторичнг передумови виникнення г формування феномену найбгльш тгсного зв 'язку як формули прикртлення I принципу м1жнародного правного права, основн1 концепци щодо застосування цього феномену у догов1рних I позадогов1рних в1дносинах. Досл1джено групи основних критерив визначення т1сного зв'язку правов1дношення з тим чи Iншим правопорядком. Наведено основт норми м1жнародних договор1в I нацюнальних законодавств, як в1дображують розроблетсть критерив визначення т1сного зв'язку у догов1рних правов1дносинах, що були запозичеш з Римськог конвенци про догов1рн1 зобов 'язання.
Ключов1 слова: найбшьш тюний зв'язок; формула прикртлення; колiзiйний принцип у мiжнародному приватному правц Римська конвенщя про право, що застосовусться до договiрних зобов'язань.
Постановка проблеми. Починаючи з друго! половини ХХ ст. така формула прикршлення, як закон найбшьш тюного зв'язку, стала втшенням одше! з провщних тенденцш у сучасному м1жнародному приватному прав1, сутшсть яко! полягае в розробленш гнучких пщход1в до кол1зшного регулювання правовщносин.
Як вщомо, використання прив'язки найбшьш тюного зв'язку означае застосування до приватного правовщношення з шоземним елементом права т1е! держави, з якою воно найбшьш тюно пов'язане. За своею сутнютю найбшьш тюний зв'язок е абстрактним критер1ем, змют якого може трактуватися принципово р1зним чином. При цьому пошук об'ективних критерив для встановлення права, що тдлягае застосуванню, базуеться на тдходах, окреслених у доктрин Ф. Савшы, з 1менем якого традицшно пов'язують © Чевичалова, Ж. В., 2016 1
виникнення концепцп гнучкого колiзiйного права. Зпдно з «доктриною Савшы» тд час встановлення застосованого права вщбуваеться вiдшукання для кожного юридичного правовiдношення правово!' сфери, до яко! воно належить за своею природою.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. На сучасному етапi розвитку мiжнародного приватного права вивченню найбшьш тiсного зв'язку присвячено численнi пращ як зарубiжних, так i вггчизняних науковцiв з огляду на його дедал зростаюче застосування. Серед учених пострадянського простору можна назвати В. В. Буланова, З. I. Вороншу, В. В. Кудашкша; в Украш вивченню цього питання придiляли увагу Е. М. Грамацький, А. С. Довгерт, А. А. Степанюк та ш.
Звертаючись до iсторii формування закону найбшьш тюного зв'язку, слщ зазначити, що вiн обумовлений природою i сутнiстю мiжнародних приватних правовщносин, якi потребують урегулювання. Незмiнним е юнування об'ективно! потреби у визначенш тiеi правово! системи, яка мае з правовщношенням найбiльш тiсний зв'язок. Природа зазначених правовщносин не виключае застосування iноземного права за умови, що вибiр застосовуваного права повинен здшснюватися об'ективно в порядку i з пiдстав, визначених вiдповiдною нащональною системою.
Виклад основного матерiалу. Вщ самого початку закон найбiльш тюного зв'язку як формула прикршлення склався в англо-американськш доктринi та практищ. Згодом в англiйськiй доктринi були сформован двi теорп, в яких знаходить свш прояв принцип найбшьш тюного зв'язку, - це теорiя намiру i теорiя локалiзацii. Вщповщно до теорп намiру, правом, найбшьш пов'язаним iз договором, е право, застосування якого входило до намiру сторш. Сутнiсть теорп локалiзацii полягае в тому, що правом, найбшьш тюно пов'язаним iз договором, е право, з яким максимально пов'язаш вс основнi елементи договору.
Бiльшiсть краiн свггу в розумiннi найбiльш тiсного зв'язку застосовуе елементи обох теорш. Украшська доктрина, наслiдуючи традицп доктрини
вггчизняно1', вказуе на тизшну природу принципу найбшьш тюного зв'язку. Тенденщя до застосування «гнучко1» колiзiйноi норми, що вщсилае до права держави, з якою правовщношення найбшьш тюно пов'язане, вивела ii розумшня за межi звичайно1' формули прикршлення. На сьогоднi найбiльш тiсний зв'язок набув значення як один з основних спещальних колiзiйних принципiв мiжнародного приватного права поряд iз автономiею волi. «Закон найбiльш тiсного зв'язку стае головною, прюритетною колiзiйною прив'язкою стосовно договiрних зобов'язань пiсля автономп волi» [6].
Норми, що мютять формули прикрiплення, подiбнi до «закону найбшьш тюного зв'язку», називають гнучкими, оскшьки саме розумшня цього поняття, або поняття «закон сутност правовщношення», мае еластичний, безрозмiрний характер, що передбачае рiзноманiтне тлумачення i широку свободу правозастосовчого органу. Законодавче закршлення гнучких колiзiйних прив'язок призводить до тако1' ситуацп, коли оцiнка наявност або вiдсутностi тiсного зв'язку з правопорядком чи iншоi держави перебувае у сферi судового розсуду, що тягне за собою створення колiзiйноi норми безпосередньо правозастосовним органом. Слщ зазначити, що на практищ така ситуащя може мати неоднозначш наслiдки через створення сприятливих умов для зловживання судовим розсудом. Певним недолжом законодавчо1' побудови колiзiйних норм за допомогою такого шструменту, як найбшьш тюний зв'язок, е !х формалiзованiсть. Доречним убачаеться розгляд одного зi шляхiв подолання тако1' формаизованосп, наведений у лiтературi: «Один iз недолiкiв розгалужено1' системи формалiзованих колiзiйних норм долаеться законодавцем за допомогою правила про те, що визначене на пiдставi формашзованих колiзiйних норм право краши, як виняток, не застосовуеться, якщо, за всiма обставинами, правовщносини мають незначний зв'язок iз визначеним правом кра1'ни i мають бшьш тiсний зв'язок iз правом шшо1' кра1'ни» [2].
Втiм, незамшнють само1' концепцп найбiльш тiсного зв'язку на сьогодш е безспiрною, оскшьки широке застосування зазначено1' концепцп i змiна позитивного регулювання мiжнародних приватних вщносин е результатом
об'ективних свггових процешв, визначальними серед яких е iнтернацiоналiзацiя мiждержавних соцiально-економiчних вiдносин i глобалiзацiя.
Таким чином, необхщно вiдзначити обгрунтованють юнуючо1 думки, згiдно з якою принцип найбшьш тюного зв'язку е загальним принципом мiжнародного приватного права, що визначае основоположш засади у правовому регулюванш мiжнародних приватноправових вiдносин. Зазначений принцип стопъ над колiзiйними i матерiально-правовими методами правового регулювання таких вщносин, що висвiтлюють тiльки окремi аспекти правового регулювання у цш сферi. Водночас колiзiйний i матерiально-правовий методи е спецiальними принципами мiжнародного приватного права, застосування яких обумовлене дiею принципу найбiльш тiсного зв'язку [5].
У багатьох сучасних нацюнальних кодифшащях мiжнародного приватного права принцип найбшьш тюного зв'язку вщграе подвшну роль - i колiзiйноï прив'язки, i, можливо не загального, але спецiального принципу мiжнародного приватного права. Якщо йдеться про колiзiйнy прив'язку, доречшшим е вжиття термiна «закон найбшьш тюного зв'язку».
У науковш лiтератyрi неодноразово зyстрiчаеться думка про незвичайнють тiсного зв'язку як формули прикршлення, оскшьки серед складових та^' формули закладена iмовiрнiсть великоï кшькост змiнних. Однак, якщо звернутися до визначення самого поняття формули, то зазвичай це точне загальне визначення будь-якого правила, вщношення, закону i т. ш., яке за певних обставин можна застосувати до вшх окремих випадюв. За умови такого тлумачення поняття «формула» вс ïï змiннi складовi органiчно охоплюються запропонованим визначенням.
Найбiльш тюний зв'язок знайшов свое закрiплення не тшьки в нацiональних кодифiкацiях, а й на рiвнi мiжнародних договорiв, що регулюють рiзнi типи правовщносин. Зокрема, одним iз перших таких договорiв, що мiстили у ^6î колiзiйнy прив'язку до закону найбшьш тюного зв'язку стала Гаазька конвенщя про юрисдикщю, право, що застосовуеться, та визнання ршень про усиновлення 1965 р. Серед приклащв також можна навести
Конвенцш про Кодекс поведшки лшшних конференцш 1974 р., Конвенщю про право, що застосовуеться до режимiв власност подружжя 1978 р. Загалом зазначений принцип закрiплений у бшьш нiж двадцяти мiжнародних договорах. Однак до прийняття Римсько! конвенцп про право, що застосовуеться до договiрних зобов'язань 1980 р., спостерпаеться його певна неконкретнiсть, оскiльки йдеться тшьки про сам принцип без нормативного закршлення його критерпв.
Саме на рiвнi регiональноi унiфiкацii мiжнародного приватного права слiд вiдзначити детальну розробленiсть закону найбiльш тiсного зв'язку в Римськш конвенцп про право, що застосовуеться до договiрних зобов'язань (1980). Вщповщно до ст. 4 Конвенцп, якщо сторони не обрали право, що тдлягае застосуванню, то ним буде те право, з яким договiр найбшьш тюно пов'язаний.
Положення Римсько! конвенцп (1980 р.) тлумачили найбшьш тюний зв'язок вщповщно до концепцп «характерного виконання». Слщ зазначити, що в документi закршлено максимально гнучке розумiння цього колiзiйного принципу. Згiдно з Конвенцiею, якщо з обставин справи в цшому вбачаеться, що договiр мае найбшьш тюний зв'язок з крашою шшою, нiж вищезазначенi правила, то щ правила не застосовуються.
У 2008 р. Регламент СС Рим I увiбрав у себе положення Римсько1' конвенцп. Зазначений регламент передбачае застосування закону найбшьш тюного зв'язку як субсидiарну прив'язку другого ступеня. Як генеральна колiзiйна прив'язка застосовуеться автономiя волi. За умови вiдсутностi реаизацп автономп волi, а саме вибору права, застосовуеться закон краши звичайного мюця проживання сторони, яка повинна здшснювати виконання, що мае виршальне для змiсту договору значення.
Також ст. 4 Регламенту мютить критерп вибору застосовуваного права для окремих видiв договорiв. Згiдно iз зазначеною статтею до договорiв купiвлi-продажу товарiв застосовуеться право кра1'ни звичайного мюця проживання продавця; до договору про надання послуг - право краши
звичайного мюця проживання постачальника послуг; до договору, предметом якого е речове право на нерухоме майно або оренду нерухомого майна, - право краши, де знаходиться нерухоме майно; до договору комерцiйноï концесп -право краши звичайного мюця проживання правоволодшьця; до договорiв про збут продукцп - право краши звичайного мюця проживання сторони, яка здшснюе збут; до договорiв кушвльпродажу товарiв з аyкцiонy - право краши, де мала мюце кушвля-продаж з аyкцiонy, якщо таке мюце може бути визначено.
Впрдовж 1980-х рр. принцип найбшьш тюного зв'язку знайшов свое вщображення i на рiвнi yнiверсальних мiжнародних договорiв. У низцi конвенцiй було розроблено рiзнi види критерив для визначення права, що тдлягае застосуванню на пiдставi зазначеного принципу. Так, Вщенська конвенцiя про договори мiжнародноï кутвльпродажу товарiв (1980) у ст. 10 закршила, що, якщо сторона мае бшьш нiж одне комерцiйне тдприемство, ïï комерцiйним пiдприемством вважаеться те, яке мае найбшьш тюний зв'язок iз договором та його виконанням. Згщно зi ст. 8 Гаазько!' конвенцп про право, що застосовуеться до договорiв мiжнародноï кyпiвлi-продажy товарiв (1986), найбiльш тiсний зв'язок визначаеться через дiловi вiдносини мiж сторонами. Стаття 3 Конвенцп УН1ДРУА про мiжнародний фiнансовий лiзинг при з'ясуванш тiсного зв'язку виходить з обставин, що вiдомi сторонам або передбачалися ними в той чи шший момент до укладення або тд час укладення договору.
Концепцiю, закрiпленy в Римськш конвенцп (1980), було сприйнято багатьма нацiональними кодифiкацiями. Федеральний закон Швейцарп «Про мiжнародне приватне право» (1987), зокрема, е прикладом саме такого сприйняття. Вш закршив як базовий критерш визначення тiсного зв'язку належнють до права держави, в якш сторона, на яку покладено обов'язок здшснити подання, визначальне для суп зобов'язання, мае звичайне мюце перебування. У подальшому закон закршлюе критерп визначення тiсного зв'язку для окремих видiв договорiв: у договорах поруки, тдряду та iнших
договорах про надання послуг - подання особи, що надае послуги; у договорах про вщчуження майна - подання вщчужувача i т. д.
На позищях створення розвинено!' системи критерпв визначення сутност тюного зв'язку побудовано й Закон Украши «Про мiжнародне приватне право» (2005). Вщповщно до ч. 2 ст. 32 Закону, у разi вщсутност вибору права до змюту правочину застосовуеться право, яке мае найбшьш тюний зв'язок iз правочином. Дай у ст. 44 украшський законодавець закршив запозичену з Римсько!' конвенцп концепцш «характерного виконання». Згщно iз положеннями цiеï статi, у разi вiдсутностi згоди сторiн договору про вибiр права, що пщлягае застосуванню до цього договору, застосовуеться право вщповщно до частин 2 i 3 ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здшснити виконання, яке мае виршальне значення для змюту договору, е: продавець - за договором кушвльпродажу; дарувальник - за договором дарування; одержувач ренти - за договором ренти; перевiзник - за договором перевезення; пщрядник - за договором пщряду; страховик - за договором страхування i т. д. вщповщно до виду договору.
Аналопчний пщхщ закршлено в Закош Румунп (1992) № 105, Закош Лiхтенштейну «Про мiжнародне приватне право» (1996) та нормативних актах шших держав або суб'еклв федерацiй i не тiльки европейських. Як приклад можна навести Цившьний кодекс Квебеку (1991). Останнiй е одним iз багатьох, що свщчать про необмеженiсть рамками Свропейського Союзу значення Римсь^' конвенцiï (1980) для розвитку принципу тюного зв'язку. Розробленють принципу вийшла за регiональнi межi i була сприйнята краïнами, що належать до рiзних правових систем.
Розглянутий тдхщ притаманний нацiональним кодифжащям мiжнародного приватного права, що вщбулися вже пiсля 1980 р. Вони закршили базовi критерiï, вiдповiдно до яких визначаеться сутнють тiсного зв'язку з урахуванням традицш, властивих тому чи шшому нацiональному праву. У бшьш раншх кодифiкацiях, що мютили закрiплення тiсного зв'язку, вiн застосовувався як принцип без закршлення у закош критерпв його
визначення. Зокрема, до таких належать Цившьний кодекс Португали (1966) i Федеральний закон Австри «Про мiжнародне право» (1978).
Разом iз тим прийняття Римсько1' конвенцп позбавило краш - члешв GC необхщност приймати нацiональнi норми щодо створення системи критерив визначення тюного зв'язку. Одним зi шляхiв сприйняття шдходу Римсько1' конвенцп стало вiдсилання до ïï норм, як це було зроблено в Ггалп, що демонструе повну згоду краши з критерiями, запропонованими цим мiжнародним договором.
Слщ зазначити, що предметом регулювання Римсько1' конвенцп були договiрнi вiдносини, що i стало причиною розробленост критерив визначення найбшьш тюного зв'язку саме щодо вщносин такого типу. В лiтератyрi зyстрiчаеться таке визначення: «закон, з яким правовщношення найбiльш тюно пов'язане, виступае додатковою формою прикршлення порiвняно iз законом автономiï волi та регулюе коло договiрних правовщносин» [3, с. 90]. Автор наводить таке визначення серед аналiзy низки шших основних формул прикрiплення, як-от: особистий закон фiзичноï особи, особистий закон юридично1' особи, закон автономп волi. У цiломy змiст статт не зводиться тiльки до договiрних вiдносин, тому, можливо, не зовшм правильно обмежувати коло регулювання правовщносин за допомогою тюного зв'язку виключно договiрними.
Безумовно, визначенють критерив визначення тюного зв'язку вбачаеться дуже привабливою через ïï прогнозованють. У науковш лiтератyрi висловлювалися думки про необхщнють встановлення найбiльш тiсного зв'язку на основi передбачених заздалегiдь чiтких критерив [4, с. 100]. Незважаючи на те, що визначенють критерив певною мiрою позбавляе тюний зв'язок його «гнучкости», для договiрних вiдносин така ситуащя е виправданою. Однак коли йдеться про iншi сфери його застосування, визначення критерив буде суперечити самш його природа Наприклад, ч. 2 ст. 4 Закону Украши «Про мiжнародне приватне право» закршлюе, що особистим законом фiзичноï особи, яка е громадянином двох або бшьше держав, вважаеться право тiеï з держав, з
якою особа мае найбшьш тюний зв'язок, зокрема, мае мюце проживання або займаеться основною дiяльнiстю. Причому наявнють модальника, «зокрема» демонструе, що запропоноваш критерп не е вичерпними.
Ще гнучюше пiдходить украшський законодавець до розумшня найбшьш тюного зв'язку в ч. 2 ст. 4, вщповщно до яко1', якщо право, що пщлягае застосуванню до приватноправових вщносин з шоземним елементом неможливо визначити згiдно iз колiзiйними нормами та шшими положеннями колiзiйного права цього Закону, шших закошв, мiжнародних договорiв Украïни, то застосовуеться право, яке мае найбшьш тюний зв'язок iз приватноправовими вщносинами.
Максимально гнучкими також е положення Гаазько!' конвенцп про юрисдикцш, право, що застосовуеться, та визнання ршень про усиновлення (1965), яка вже наводилася вище. Стаття 11 Конвенцп закршлюе, що для цшей цiеï Конвенцп, якщо в держав^ громадянином яко1' е або усиновитель, або дитина, юнуе кшька дiючих систем права, посилання на внутрiшне право або на органи дано1' держави, громадянином якого е особа, тлумачаться як посилання на право або органи, визначеш нормами права, що дшть в цш держав^ або якщо немае таких норм, на право або органи системи, з якою защкавлена особа найбшьш тюно пов'язана.
На свгговому рiвнi не юнуе единого шдходу до закрiплення чггких критерй'в визначення найбiльш тiсного зв'язку. Бшьшють кра1'н, що фiксують у сво1'х законодавствах цю прив'язку, або не наводять ïï критерiïв, або встановлюють 1'х лише до окремих шстшулв. Звичайно iснують i приклади закрiплення широкого спектру критерй'в, як це зроблено у законодавствi США, де встановлено як загальш, так i спещальш критерй', якi, впм, не е вичерпними або iерархiчно систематизованими [7, с. 114].
Саме гнучкють тiсного зв'язку дозволяе розв'язувати найскладнiшi колiзiйнi питання. Як приклад можна навести вирiшення проблеми «мобшьного конфлiкту» у мiжнародному приватному прав^ Таку назву дiстала ситуацiя, за яко1' змiст колiзiйноï прив'язки у конкретнш справi може змiнюватися разом iз
змшою конкретних фактичних обставин, вщ яких залежить визначення права.
Як найбшьш вдалий шлях подолання мобшьного конфлжту в науковш лiтератyрi запропоновано так звану гнучку концепцш, яка вiдповiдно до принципу найбшьш тюного зв'язку передбачае необхщнють виршення мобiльного конфлiктy шляхом встановлення у кожному конкретному випадку права, що мае найбшьш тюний зв'язок iз правовщношенням. Застосування зазначено1' концепцп дозволяе уникнути застосування права, що мае незначний зв'язок iз правовщношенням [1, с. 64].
Висновки. Отже, у сучасному мiжнародномy приватному правi найбшьш тюний зв'язок традицшно розyмiеться як формула прикршлення, що формуе гнучку колiзiйнy норму, i як колiзiйно-правовий принцип. Гнучкють ще1' концепцп грунтуеться на вiдсyтностi чiтких критерив визначення найбшьш тюного зв'язку правовщношення з тим чи шшим правопорядком, що часто вважаеться суттевим недолшом тако1' формули прикрiплення. Разом iз тим вщсутнють чiтких критерив може розглядатися i як позитивна властивють найбшьш тюного зв'язку, що забезпечуе цьому феномену частшу вживанють.
Як наголошувалося вище, найбiльшоï розробленостi критери визначення тюного зв'язку дютали у договiрних вiдносинах у мiжнародномy приватному прав^ Здебiльшого в 1'х основу покладено концепцiю характерного виконання, однак i тут перелш запропонованих критерiïв не е вичерпним. Правозастосовний орган при виршенш стрних питань не повинен виходити iз заздалегiдь встановлено1' преференцп тих чи iнших критерй'в, у тому чи^ i характерного виконання, оскшьки це суперечить самiй природi принципу найбiльш тiсного зв'язку, в основу якого покладено необхщнють прийняття ршення з урахуванням сукупносп ушкальних об'ективних i суб'ективних обставин за потреби в кожному випадку.
Таким чином, гнучкють принципу найбшьш тюного зв'язку сприяе найбшьш вщповщному правовому регулюванню суспшьних вщносин, також побyдованi на ньому тизшш норми не схильш до старiння.
Список лггератури:
1. Гармацький Е. Проблема мобшьного конфлшту у мiжнародному приватному npaBi / Ернест Гармацький // Пщприемництво, господарство i право. - 2011. - № 5. - С. 62-64.
2. Довгерт А. С. Законодавство Украши з мiжнародного приватного права: Джерела запозичення. Теоретико-методолопчш тдходи до розумшня приватного права в сучасних умовах [Електронний ресурс] / А. С. Довгерт. - Режим доступу : irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?
3. Ерпылева Н. Ю. Коллизионные нормы в международном частном праве России и Украины / Н. Ю. Ерпылева, У. Е. Батлер // Государство и право. - 2007. - № 7. - С. 84-91.
4. Кисшь В. I. Мiжнародне приватне право: питання кодифшацп : монографiя / В. I. Кисшь. - Кшв : Украша, 2005. - 480 с.
5. Кудашкин В. Правовое регулирование международных частных отношений [Електронний ресурс] / В. Кудашкин. - Режим доступу : https://books.google.com.ua/books?isbn=5040068492.
6. Международное частное право [Электронний ресурс]. - Режим доступа : http://rutlib.eom/book/6600/p/23.
7. Степанюк А. Феномен найбшьш тюного зв'язку у мiжнародному приватному правi / А. Степанюк // Вюн. Акад. прав. наук Украши. - 2005. - № 1 (40). - С. 107-116.
References:
1. Garmatskiy, E. (2011). Problema mobilnogo konfliktu u mizhnarodnomu privatnomu pravi. Pidpriemnitstvo, gospodarstvo i pravo, 5, 62-64 [in Ukrainian].
2. Dovgert, A.S. Zakonodavstvo Ukrayini z mizhnarodnogo privatnogo prava: Dzherela zapozichennya. Teoretiko-metodologichni pidhodi do rozumlnnya privatnogo prava v suchasnih umovah. irbis-nbuv.gov.ua. Retrieved from irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe? [in Ukrainian].
3. Erpyileva, N.Yu., Batler U.E. (2007). Kollizionnyie normyi v mezhdunarodnom chastnom prave Rossii i Ukrainyi. Gosudarstvo i pravo, 7, 84-91 [in Russian].
4. Kisil, V.I. (2005). MIzhnarodne privatne pravo: pitannya kodifikatsiyi. Kyiv: Ukrayina.
5. Kudashkin, V. Pravovoe regulirovanie mezhdunarodnyih chastnyih otnosheniy. books.google.com.ua Retrieved from https://books.google.com.ua/books?isbn=5040068492 [in Russian].
6. Mezhdunarodnoe chastnoe pravo. rutlib.com. Retrieved from http://rutlib.com/book/6600/p/23 [in Russian].
7. Stepanyuk, A. (2005). Fenomen naybilsh tisnogo zvyazku u mizhnarodnomu privatnomu pravi. Visnik Akad. prav. nauk Ukrayini, 1 (40), 107-116 [in Ukrainian].
Чевычалова Ж. В. К вопросу о принципе наиболее тесной связи в современном международном частном праве.
Рассмотрены наиболее тесные связи в договорных и внедоговорных отношениях в международном частном праве, исторические предпосылки и условия формирования феномена наиболее тесной связи как формулы прикрепления и как принципа международного частного права. Изучены группы основных критериев определения тесной связи правоотношения с тем или иным правопорядком. Исследованы основные нормы международных договоров и внутреннего законодательства, отображающие разработанность критериев определения наиболее тесной связи в договорных правоотношениях, заимствованные из Римской конвенции о праве, применимом к договорным обязательствам.
Ключевые слова: наиболее тесная связь; формула прикрепления; коллизионный принцип в международном частном праве; Римская конвенция о праве, применимом к договорным обязательствам.
Chevychalova Z. V. The principle of the closest connection to the modern international
Teopia i npaKmuKa npaeo3naecmea. — Bun. 2 (10) / 2016
ISSN 2225-6555
private law.
The article is devoted to the concept of the closest connection to private international law. This article examines the historical background of the formation of the phenomenon and its closest connection and attachment as a formula and as a principle to international law statute. It is well known that using the closest connection means the application of the private law of the country which is most closely connected with the foreign element. In essence the closest connection criteria is abstract and may vary fundamentally in different ways. Thus the search for objective criteria for law to be applied is based on the approach outlined in doctrine by F. Savigny, whose name is traditionally associated with a concept of flexible conflict law. According to F. Savigny, when establishing the applicable law, finding a legal relationship for each legal sphere, which belongs to legal relationships by nature, takes place.
Key words: lex connection is fermitatis; the law of the real connection; collision principle; contractual liability in international private law; Rom Convention.
Hadiurnm dopedKornzi'i 22.11.2016p.
© Heeuna^oea, №. B., 2016
12
