CC BY
11
3. Л1СОВ1 КЖЛЬТЖРИ, СЕЛЕКЦ1Я, ОЗЕЛЕНЕНИЯ
УДК 630*182.2:674.032.475.542 М.н.с. A.M. Зеленський; проф. М.Н. Зеленський,
к.с.-г.н. - УкрДЛТУ
ТРАНСФОРМАЦ1Я СКЛАДУ ЯЛИНОВО-ДУБОВИХ КУЛЬТУР ВОЛИНСЬКОГО Л1СОСТЕПУ
Ялиново-дубов1 культури, CTBopeHi на св1жих нерозкорчованих зрубах у св1жш гра-бовш fli6poBi без урахування природного поновлення i темшв росту р1зних деревно-чагарникових порщ та надежного догляду за ними, можуть через 20-25 рогав змшитись на чист1 або умовно-чист1 ялинники.
A. Zelensky; prof. M. Zelensky - USUFWT Transformation of the stands with spruce and ouk in Volynski Lisostep region
Plantation of the spruse and ouk, that created in the not cleared logginy area in conditions of the ouk forest type, without taking into account the core about natural regeneration, growtn rate of different species could be changed to the clear spruce forests after 20-25 years.
3 метою тдвищення продуктивное^ nicie [4, 9, 12, 20] та швидкого отри-мання техшчно стигло! деревини [3, 17] л^вники Украши у св1жш i вологш гра-бовш д1бров1 та суд1бровах л1состепово! зони на cipnx р1зного ступеня ошдзолен-ня Грунтах створили понад 20 тис. га ялиново-дубових культур. Створення таких культур на заход! Укра!ни започатковане ще у кшщ 19 стор1ччя [15]. Великомас-штабш роботи ¿з закладання ялинових i ялиново-дубових молодняюв здшенеш у 50-70 роки 20 ст. Лише у Хмельницькш обл. з 1950 р. по 1973 р. щор1чно створю-валось у середньому по 261 га л1сових культур з р1зною участю ялини звичайно! [14]. Тод1 ж було опублжовано низку наукових po6iT [2-4, 12, 17, 18], присвячених дослщженню рол! ялини звичайно! у тдвищенш продуктивное^ л1с1в.
Цшьовою метою ялиново-дубових культур з участю шших вид1в деревних порщ було вирощування високотоварно! деревини за рахунок виховання прямих, малозб1жистих, високо очищених вщ сучюв стовбур1в основного едифжатора [7] деревами друго! величини та додаткового отримання цшно! деревини ялини звичайно!. 1снуе думка [11], що у мшаних насадженнях головна порода завжди мае кращу форму стовбура, хоч спещальш дослщження [21] цього постулату статис-тично не довели. До дерев друго! величини л^вники Захщного Л1состепу помил-ково вщнесли i ялину звичайну, яка у nepmi два-три десятир1ччя в умовах природного ареалу поступаеться у pocTi дубу першого класу боштету [13] i не може створювати в умовах дослщжень конкуренщю дубу, оскшьки останнш до часу посиленого росту ялини уже створить деревний ярус. Окрем! дослщники под1б-них насаджень, створених у минулому, застер1гали про небезпеку повсюдного створення ялиново-дубових культур з великою участю ялини i наголошували на необхщност! дотримання особливо! технологи !х створення та догляду за ними [5, 8, 15, 16, 18]. У публжащях зверталась увага на те, що ялина звичайна у Захщно-
му Л1состепу на св1жих [ вологих с1рих л1сових Грунтах знаходить кращ1 Грунтово-кл1матичш умови виростання пор1вняно з умовами Карпат [ тому за темпами приросту у молодому вщ1 може в1дноситись до швидкорослих порщ [13, 18]. Внасль док прискореного росту у висоту теля 5-9 роюв та завдяки високш тшевитрива-лост1 ялина здатна при певних умовах виростання вилснити з1 складу культур дуба звичайного [4, 5].
На теренах Волинського Л1состепу ялиново-дубов1 культури створюва-лись, переважно, на св1жих не розкорчованих зрубах. Анал1зуючи таксацшш описи 1938 р. та 1952-1953 рр. виявилось, що колишш коршш деревостани були у 61-льшост1 випадк1в середньоповнотними (Р = 0,5-0,7). У першому ярус1 дом1нував дуб звичайний ¿з р1зною дом1шкою осики, берези звисло!, черешн1, ¿нод1 ясена звичайного. У другому ярус1 до граба звичайного дом1шувалась яблуня л1сова, груша звичайна, берест, верба козяча, горобина звичайна, зр1дка в'яз гладенький, липа серцелиста. У середньому за густотою тдл1ску панувала л1щина звичайна, до яко! додавались бруслини бородавчаста 1 европейська, гл1д криваво-червоний, свидина кров'яна, крушина ламка, ¿нод1 агрус в1дхилений, а у зр1джених дерево-станах 1 на узл1ссях терен звичайний, шипшина, крушина проносна. При невеликому з1мкненш верхнього ярусу створювались сприятлив1 умови для доброго по-новлення 1 росту дерев друго! величини 1 п1дл1ску. У подальшому ц1 дерева 1 кущ1, що не втратили порослево! вщновно! здатност1, за недостатнього догляду за яли-ново-дубовими л1совими культурами у ряд1 випадк1в призводили до змши дуба звичайного ялиною звичайною. Прикладом тако! зм1ни складу ялиново-дубових культур може бути постшна пробна площа [10] у 6 вид1л1 11 кварталу Горох1в-ського л1сництва Луцького держл1сгоспу.
П1сля очищения зрубу в1д л1сос1кових решток п1дготовка Грунту здшсню-валась борознами (через 1,5 м) за допомогою плуга ПЛ-70. Садшня л1сових культур проводилось у дно борозни п1д меч Колесова з розрахунку 10 тис. шт/га. Дво-р1чн1 саджанц1 ялини звичайно! були завезен! з Отинянського л1сництва Коломий-ського держл1сгоспу. Дуб, горобина 1 черешня висаджувались однор1чними стан-дартними с1янцями, а решта порщ - двор1чними, вирощеними у власному розсад-нику. Сад1ння зд1йснене чистими рядами. М1ж рядами дуба 1 ялини висаджувались ряди супутшх чи плодових пор1д. Лише третш 1 дев'ятий ряди дуба межували з ялиною. Першопочатковий склад л1сових культур становив 4Д2,5Ял2,5Сп1Пл (табл.).
3 метою "високого приживления" весною наступного року зд1йснено допо-внення л1сових культур (800 шт.га) виключно ялиною, що у майбутньому стало одшею з причин вит1снення дуба. При цьому в1дзначений найменший в1дпад (2,0 %) ялини, а найб1льший - плодових (10,7 %) та дуба (8,8 %).
При створенн1 л1сових культур передбачалось, що п1сля досягнення ялиною висоти 1,5-2,0 м 1 вище близько половини екземпляр1в И будуть вирубан1 у порядку доглядових рубань на новор1чн1 ялинки. Залишен1 екземпляри ялини разом з ¿ншими супутн1ми породами створять другий ярус. У 60-70 роюв, коли ви-х1д середньо! 1 грубо! деревини ялини перевищить 50 % запасу стовбурно! дере-вини, близько 2/3 -3/4 ростучих ялинових дерев буде вирубано у порядку прохщ-них рубань. Це дозволить отримати коло сотн1 кубометр1в цшно! ялиново! деревини з 1 га, а зрщження деревостану сприятиме зростанню темп1в приросту у то-
вщину сформованих малозб1жистих стовбур1в основного едифжатора. Однак попит на новор1чш ялинки був м1зерний Тому при доглядових рубаннях на перших порах
ялину, як мало поширену породу у л1сництв1, прагнули зберегги до по-яви споживача [ вирубувались лише в1дмираюч1 та мертв1 екземпляри.
Садшня у борозни здшснене з розрахунком, що ложе борозни перш! два роки не зароете трав'янис-тою рослиншстю [ щор1чний догляд за л1совими культурами можна буде зменшити до 1-2 раз1в. У той чае у м1жряддях вщбувалось бурхливе па-роеткове поновлення граба звичайного, осики, верби козячо1, лщини тощо. Зважаючи на багатетво Грунту дшянки та доетатньо гуетий тдл1сок колишнього наеадження уже до кш-ця першого теля садтня вегетацш-ного року 1х еередня висота еягала 0,9-1,3 м. Екземпляри осики за перший р1к виростали у висоту 1,2-1,5 (1,8) м. В1д пеньюв граба (188 шт.га) з'явилось 3-8 паростюв, а шод1 10-12 шт. висотою 0,5-0,7 м. В1д пеньюв кущ1в лщини (512 шт.га) з'явилось по 3-10 скелетних паготв висотою 0,6-0,8 м, а наступного року - ще 2-5 паготв. Через три роки теля садт-ня л1сових культур кущ лщини на-раховував 11+0,9 основних паготв довжиною 2,1+0,39 м. Пщ впливом вологи мокрих листюв у дощову погоду, зимово! навали сшгу, у пошуках св1тла боков1 пагони згинались, 361-льшуючи проекцию крони [ зат1няю-чи саджанцт Це вимагало практично щор1чно суцшьного осв1тлення при такш густота садшня, що було не мо-жливим. Фактично у перш1 три роки проводилось лише розпушування Грунту у рядах посадки. Це була одна ¿з причин випадання дуба з1 складу культур. Через 3-5 роюв теля садшня дом1нуючими у склад1 стали лише лщина [ граб.
Наступною причиною випадання дуба ¿з складу л1сових культур слщ вва-жати р1зницю у темпах приросту у висоту дуба [ ялини. Обидв1 породи у перш1 роки ростуть повшьно. У трир1чному вщ1 висота дуба нав1ть удв1ч1 перевищувала висоту ялини. Але починаючи з 4-5- р1чного вжу прир1ст ялини у висоту збшьши-вся, наслщком чого було зр1вняння середшх висот у 5-р1чному вод, а у подаль-шому р1зниця поступово збшьшувалась на користь ялини. У 9-р1чному вщ1 при-р1ст ялини у висоту становив 65,6+3,98 см (дуба 49,8+4,85 см), а окремих екземп-ляр1в [ понад 100 см. Тому проф. К.С.Нгктн [12] мав тдставу ялину звичайну в умовах Захщного Л1состепу вщнести до швидкорослих порщ. При цьому мшли-в1сть висот екземпляр1в ялини виявилась значно меншою (У=29,8 %), шж дуба (У=68,3 %), що свщчить про вищу конкурентну здатшсть ялини в умовах досль джень.
Одночасно з1 збшьшенням росту у висоту ялини спостер1гаеться штенсив-не збшьшення поперечника крони. До 10-р1чного вжу д1аметр крони (dKp) при змшному, але постшно високому з1мкненш молодняюв, поступово наростае з1 збшьшенням вжу (а), що можна описати р1внянням:
dKp = 2,597-а + 1,642-а2 - 6,03 (1<а<10).
Розростаючись крони ялини пружними гшками проникають у кущ1 та крони шших деревних порщ I хоч у кшьщ рщко бувае бшьше шести гшок першого порядку, але густо охвоеш галузки наступних порядюв, в1ялопод1бно розташова-них у горизонтальнш площиш, перехоплюють св1тло [ пригшчують р1ст шших дерев [ кущ1в, сам1 залишаючись життед1яльними, бо для нормального росту ялини достатньо 1/33 повного осв1тлення, а для дуба - не менше 1/26 [22].
У 10-12-р1чному вод темпи приросту ширини крони ялини поступово спо-вшьнюються. Шсля з1мкнення крон м1ж рядами та проникнення гшок одних дерев у крони шших на 15-30 % починаеться поступове в1дмирання нижшх гшок [ ширина крони стабЫзуеться, досягши критично максимального значения. Для доел! джуваних л1сових культур вжом до 36 роюв ширину крони можна виразити за-лежно вщ вжу деревосташв (а) р1внянням:
А птп/С 4,0625-1,3219 1г а ^
dKp = 0,3136-а в (2<а<36).
До моменту змикання крон м1ж рядами !х ширина т1сно корелюе (г = 0,82 + 0,117) з д1аметрами стовбур1в на висот1 грудей
dKp = 1,745 + 0,291d1,з
31 збшьшенням висоти дерев (Ь) ялини наростае довжина живо! крони (1^), яка поступово зменшуе доступ свила до шших порщ Цей зв'язок оцшюеться [19] як значний (г = 0,61±0,222) 1 може бути переданий р1внянням 1кр = 1,062 + 0,327Ь. Але довжина живо! крони бшьше пов'язана з густотою деревостану та змиканням крон, що е предметом окремого дослщження. Разом з тим розм1ри крон дерев ви-сотою понад 6,0 м суттево р1зняться залежно вщ клашв росту дерев.
Форма \ розм1ри крон дуба надзвичайно р1зномаштш \ повшетю залежать вщ 1х осв1тлення, але у загальному, коротю \ вузькг
Затзнше (через 8 роюв) сильне осв1тлення з вибиранням чагарниюв, верби козячо1, осики, граба склад л1сових культур змшився на користь дуба \ ялини. При цьому екземпляри дуба збереглись не р1вном1рно на дшянщ \ значна !х частина (15-25 %) були з1гнут1 тд час витягування хворосту та тд вагою сшгу. Середнш
зб1г стовбур1в е добрим показником фшогенезу деревних рослин. Виявилось, що у 9-ти р1чному вщ1 середнш зб1г ялини звичайно! становить 0,76, а дуба - лише 0,54. Це свщчить про те, що при високому з1мкненш молодняюв [ притшенш дуба його стовбурщ у виеоту росли швидше, шж у товщину [ тдтримувались у вертикальному сташ завдяки обпиранню на кущ1 та шш1 деревш породи. Ця нев1дпов1-дшсть також сприяли згинанню стовбурщв. 31гнут1 стовбурщ дуба переважно не випрямлялись [ у подальшому в1дмирали або були вирубаш при прочищенш.
Шсля проведеного осв1тлення тд наметом ялини уже з досить широкою [ довгою кроною та граба поновлення чагарниюв вщбувалось слабо, а з1 складу ча-стково випали висаджеш плодово-япдш та супутш породи. Через 12 роюв теля садшня л1сових культур дом1нуючими у склад1 молодняюв стали граб [ ялина. За-тзнше (у 17 роюв) прочищения збереженню дуба, як переважаючо! породи, кардинально уже зарадити не могло, бо дуба залишилось менше 550 шт./га з його груповим розмщенням, у т.ч. коло 27 % з них мали значно викривлеш стовбури. Кр1м того, при здшсненш прочищения близько 10 % дубюв було з1гнуто, хоч се-редня зб1жшсть стовбурщв завдяки осв1тленню уже шдвищилась до 0,66 (ялини -до 0,82). Крони дерев ялини з1мкнулись [ взаемоперекрились на 10-30 %, а тому збшьшення ширини крони продовжувалось майже виключно у сторону м1жрядь.
Обл1к на пробнш площ1 через п'ять роюв теля прочищения показав, що у насадженш уже пануе ялина з грабом, а дуб з висадженими його супутниками за юльюстю дерев становили лише 5 %. При наступному прорщжуванш вс1 здоров1 дерева дуба залишеш. За 36 роюв вщпад дуба становить 99,1 %, а ялини (з ураху-ванням доповнення) - 59,9 %, тобто ялина виявилась у даному випадку стшю-шою. Але спод1вання на покращення складу на користь дуба е, осюльки у 1998 р. вирубано кожний третш ряд та в1дстал1 у рост1 екземпляри ялини у залишених рядах. Можна оч1кувати створення дубово-ялинового деревостану. Але виникне проблема з ведениям господарства у випадку збереження вс1х екземпляр1в дуба, осюльки щ породи досягнуть техшчно! стиглост1 у р1зному вшд.
Вдалшими е л1сов1 культури, де дуб [ ялина висаджувались кул1сами по три ряди, роздшеш супутниками дуба при вщсташ м1ж рядами 2,0 м. Хоч [ у цих культурах крайш ряди дуба вщстали у рост1 [ частково випали, але у середшх рядах дуб не зазнав негативного впливу ялини, хоч [ програе 1Й у розм1рах стовбур1в.
Шдсумовуючи сказане можна зробити висновок, що трансформащя складу ялиново-дубових культур, створених на св1жих нерозкорчованих зрубах у св1жш грабовш д1бров1, обумовлена комплексом причин:
• нев1рно застосована схема змшання деревних порщ та прийнята велика густота культур;
• ¡гнорування швидюстю росту у висоту у молодому вщ1 дуба 1 ялини та р1зницею у IX тшевитривалоси, темпах 1 розм1рах розростання крон;
• недостатня увага догляду за люовими культурами у перш1 п'ятнадцять роюв та ¡г-норування природним поновленням м1жрядь;
• не врахована вища стшюсть ялини до зовншшх фактор1в, шж дуба;
• не виключений негативний алелопатичний вплив ялини на дуб, хоч Г.Г. Баранець-кий [1] цей вплив не вважае визначальним.
3 метою створення у майбутньому ялиново-дубових культур на нерозкорчованих дшянках у даних умовах виростання рахуемо за дощльне:
• за 2-3 роки до початку рубання головного користування ослабити порослеву здат-шсть лщини за рахунок попереднього вирубування скелетних пагошв, залиша-
ючи у кущ1 1-3 середшх пагони, а вл1тку теля створення культур порослев1 паго-ни не зрубувати бшя коренево! шийки, а вкорочувати на половину висоти;
• таю культури створювати кул1сами дуба по 3-5 ряд1в, в1ддшивши i'x вщ ялини су-путниками;
• ялину у ряд1 висаджувати не густше шж 1,2-1,5 м, щоб формувалась крона не тшьки у 6iK м1жрядь, але i у ряду. Це сприятиме формуванню piBHOMipHo! i rycTi-шо'1 крони, що тдвищить И щншсть для новор1чних ялинок;
• вщстань м1ж рядами дуба i ялини повинна бути не меншою шж 6,0 м;
• не допускати доповнення ряд1в дуба ялиною.
Лггература
1. Баранецкий Г.Г. Химическое взаимодействие древесных растений. - Львов: Свит, 1990. - 159 с.
2. Бородин A.M. Культуры ели в повышении производительности лесов. - М.: Лесн. пром-сть, 1972. - 144 с.
3. Бузун В.О. Продуктившсть i стан ялинових культур у д1бровах швшчно! частини .Шво-бережного Люостепу//Вюник сшьськогосподарських наук. - 1969, №10. - С. 86-88.
4. Голубець М.А. Використання ялини звичайно! для шдвищення продуктивное™ лгав pi-внинно1 частини захщних областей УРСР// BicHHK сшьськогосподарських наук. -1958, №4. - С. 5156.
5. Гордаенко M.I. Взаемовплив ялини i дуба. - К.: Наук. думка, 1967. - 68 с.
6. Гордаенко M.I., Гойчук А.Ф., Гордаенко Н.М. Штучш люи у д1бровах. - Житомир: По-люся, 1999. - 591 с.
7. Гордаенко M.I., Бондар А.О., Криницький Г.Г., Леонтяк Г.П. 1нтродуценти у люових культурах Подшля Укра1ни. - К.: Наук. думка. 2000. - 208 с.
8. Дебринюк Ю.М. Оптимизация состава смешаных насаждений дуба и ели в Западной лесостепи Украины// ИВУЗ. Лесной журнал. - 1992, №5. С. 35-39.
9. Дебринюк Ю.М. PicT i продуктившсть дуба та ялини на швшчно-захдаому Подшл^/ Люовий журнал. - 1994, №5. - С. 17-19.
10. Зеленський A.M. Змша складу ялиново-дубових молодняюв у св!жш грабовш д1бро-в1//Проблеми та перспективи розвитку лтавничо! освгги, науки та виоробництва: Тези м1жнародно! науково-практично! конференцп (14-16 кв1тня 1999 р). - Льв1в, 1999 - С. 56-57.
11. Кайрюкштис В.А. Научные основы формирования высокопродуктивных елово-лиственных насаждений. - М.: Лесн. пром-сть, 1960. - 208 с.
12. Нестеров Н.С. Очерки по лесоведению. - М.: Сельхозгиз, 1960. - 485 с.
13. HiKiTiH К.Е. Ялинов1 культури як зразок високопродуктивних насаджень на Укра1-Hi//HayK. пр. УСГА. - 1960, т.16, вип. 8. - С. 119-126.
14. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. - К.: Урожай, 1987. - С. 178-181, 204-207.
15. Орлик Ф.А. Люовий фонд Хмельницько! обласп//Люи Хмельниччини та Ix народно-господарське значения. - Льв1в: Каменяр, 1974. - С. 6-9.
16. Порва B.I. Досвщ створення люових культур// Суразька люова дача. - Льв1в: Каменяр, 1973. - С. 34-64.
17. Порва B.I. Прогресивна технология посадки шсу// Люи Вшничини та i'x охорона. -Одеса: Маяк, 1975. - С. 24-29.
18. Ромашов Н.В. Рост и продуктивность еловых культур Подолии// Лесоводство и агромелиорация. - К.: Урожай, 1968, вып. 14. - С. 84-91.
19. Тшук А.О., Кузьмук Г.М. Динамжа росту люових насаджень// Суразька люова дача. - Льв1в: Каменяр, 1973. - С. 87-97.
20. Тюрин A.B. Основы вариационной статистики в применении к лесоводству. - М.-Л.: Гослесбумиздат, 1961. - 103 с.
21. Чорногор O.I. Пщвищення продуктивност! лгав у Старокостянгишвському люгоспза-3i// Люи Хмельниччини та i'x народногосподарське значения. - Льв1в: Каменяр, 1974. - С. 31-33.
22. Чуенков B.C. Особенности роста ели в зависимости от окружения лиственными породами// Исследования по лесной таксации и лесоустройству. - М.: Лесн. пром-сть, 1968. - С. 101-105.
23. Rubner K. Die PHanzengeographischen Grundlagen des Waldbauens. - Berlin, 1960. - 93 p.
