CC BY
16
УДК 82.0906-12=161.2
Л. А. Чередник
ТРАНСФОРМАЦ1Я ОБРАЗУ ОФЕЛП У ПОЕЗ11 ОКСАНИ ЗАБУЖКО
У науковт розв1дц1 досл1джуеться прийом трансформаци класичного образу Офелй, герош трагеди В.Шекстра, у л1риц1 сучасног постмодерног авторки
0.3абужко та особливост1 його ¡нтерпретаци.
Ключовi слова: ттертекстуальтсть, мотив, образ, абсурд, метафоризащя, ¡нтерпретащя.
Оксана Забужко - одна з найвщомших представниць сучасно'' украшсько'' постмодерно'' л^ератури. Письменниця, л^ературознавець, публщист, фшософ, твори яко'' здобули широке визнання як в Укра'ш, так i далеко за й межами, особливо в Центральнш i Схщнш Gвропi.
Творчiсть украшсько'' поетеси давно привертае увагу дослiдникiв. Серед них слщ назвати В. Агееву, Н. Ашамову Г. Бiберову, Н. Зборовську, Т. Грачову, О. Пашник,
1. Стешин, Л. Таран, Т. Тебешевську-Качак, С. Фiлоненко, Л. Ушкалову, Ю. Шереха, М. Шведову i багатьох шших.
Значно!' уваги лiтературознавцi вщводили висвiтленню проблеми жiнки-автора у прозi О. Забужко. Зокрема, це питання детально й усебiчно дослiдила В. Агеева. Проблемi жшочого письма у прозi присвятила свою монографiю Н. Зборовська.
На думку л^ературознавця Т. Грачово'', «значно менше уваги придшяеться поетичному дискурсу О. Забужко» [3].
Актуальшсть статтi обумовлена необхiднiстю комплексного аналiзу трансформацй шекспiрiвських образiв у лiрицi О. Забужко.
Метою нашо'' розвiдки е вивчення характеру трансформаци шекспiрiвського образу Офелй у поезй О. Забужко й особливостi його штерпретацй.
Окреслюючи творчий доробок О. Забужко слщ зазначити, що вш вирiзняеться глибоким фiлософським сприйняттям буття, «виявляючись на всiх його рiвнях: самопiзнання, осягнення природи 1ншого, свггового космiчного i мiфологiчного творення» [8], психолопзмом, емоцiйнiстю, органiчною iнтертекстуальнiстю.
Бшьшють критикiв суголоснi у тому, що у сво'й творчостi письменниця часто звертаеться до сюжетсв, якi е варiацiями на усталенi теми л^ератури i фшософй. Часто за допомогою цитування, алюзй, ремшюценцй, наслiдування у й текстах вiдтворюються твори вщомих митцiв минулого. Тому поетика творiв Оксани Забужко нерозривна з штертекстуальшстю. Поетесi iмпонують образи «Божественно'' комедй» Данте, мисленневi побудови французьких екзистенщалю^в. До вподоби 'й також i шекспiрiвський «Гамлет», а особливо - Офелiя, чие iм'я зринае в назвах цшо1 низки й поезш («Монолог Офелй», «Офелiя i "мишоловка"», «Офелiя - Гертрудi»), якi складають своерiдний триптих.
Лiтературознавець Г. Бiберова здiйснила прочитання цих вiршiв ^зь призму фiлософй абсурду. I дшсно, в iнтерпретацй Забужко в образi Офелй iнодi досить чiтко проступають риси абсурдного героя.
Так, у художнш свiт поезй «Монолог Офелй», що увшшов до першо'' поетично'' збiрки авторки «Травневий шш» (1985), органiчно вплiтаеться мотив двосв^я. Звiдси випливае i своерiдна композищя: реплiки шекспiрiвськоi геро'ш переплiтаються з роздумами молодо'' жшки-акторки. Перед читачем постае зовам шша, нiж у Шекстра,
Офелiя. Геро'1ня украшсько'1 поетеси - пристрасна, емоцшна, чутлива. Офелiя О. Забужко - це сучасна жшка, актриса, яка виконуе цю роль у п'ес вiдомого англiйського драматурга. Акторка переживае серйозний внутршнш конфлiкт, але, почуваючи себе Офелiею i водночас будучи людиною сьогодення, вона розумiе невiдворотнiсть сценiчних подiй, 1хню запрограмовашсть i передбачуванiсть, а також усвщомлюе необхiднiсть виконання свое! ролi: Це станеться, принце (кашель в партетг): Свят-вечгр, як вузол, розв 'яже зима, Король з Полотем стануть за двер1 -А я скажу Вам, що я сама... [4, с. 26].
Водночас вона вщчувае, що ус п слова - чуж^ але вже не розмежовуе виставу i життя:
Це текст не мгй - це, як в танцг повшьтм, Змгна ф1гур, I правил, I норм... Той 1з нас двох був божевшьним, Хто вигадав другому цей Ельстор -Де з-за плеча хтось несхитно-тупо Нам нас тдсовуе, котрий раз, А пот1м з 'являеться збирати трупи Якийсь новоспечений Форттбрас! [4, с. 26].
Дослщниця Н. Ашамова наголошуе на «яскраво вираженш театралiзащi поетичного св^ О. Забужко» [1]. Саме тому в уявi п Офели постшно перепштаються реальний i iрреальний св^и, що створюе ефект «театру-в-театрЬ» i розкривае цей обрах у трьох шостасях: персонаж В. Шекстра, акторка i звичайна жшка.
У монолог Офелп-акторки часто впштаються слова-ремарки, яю пiдкреслюють внутрiшнi переживання геро'1ш, викликаш щирим проникненням у глибини театрального образу. Здаеться, що й сама акторка божеволiе разом зi своею герошею: Десь е ж мгй вгночок - мене не спинять, Дозвольте в1дкланятись! з тим 'янку йруж! [4, с. 26].
Але п божевшля шше, шж у шекспiрiвськоi геро'1ш. Воно викликане тим, що акторка, як i кожна жшка, прагне щастя, кохання, але не знаходить !х.
Мотив гри, який використовуе поетеса, допомагае тдкреслити дисгармонiю свiту. Образ шекспiрiвськоi Офелп надае змоги авторцi поставити питання про конфлшт мiж митцем i матерiальним свiтом, в якому йому доводиться жити. У не'1 Офелiя, перш за все, жива людина зi сво'1'ми абсолютно буденними проблемами: Я зараз стватиму (з носом розпухлим, Iголос кришиться: печальний факт.), Хай йому всячина, як тиснуть туфлИ П'ята сцена, четвертий акт [4, с. 27].
Розум^чи абсурдшсть i безвихщшсть ситуацп, в якш знаходиться, Офелiя-акторка все ж сподiваеться хоча б на малу долю глядацько'1 уваги: Тшьки хтось, може, поплеще з ложг, Тшьки хтось кв1ти на кгн принесе... [4, с. 27].
Як бачимо, Офелiя потрапляе в полон сцешчного iрреального життя, яке, на жаль, як i реальне, наповнене пристрастями i злом.
У поезп «Офелiя i "мишоловка"», що входить до збiрки «Диригент останньо'1 свiчки» (1990), головна герошя теж актриса. Вiрш мае епiграф: «Тшьки хтось, може, поплеще з лож1, тшьки хтось кв1ти на кгн принесе...» [5, с. 116]. Це цитата з вiрша «Монолог Офелп», що налаштовуе читача на якесь очшування, вносить вщтшок
невпевненостi у тому що вiдбуваеться. Головна геро'ня твору, ще бiльше, шж у попередньому вiршi, вiдчувае абсурднють свого життя i театрально'' ситуацй.
Метафоричною е назва поезй'. Мишоловка - це не тшьки п'еса, яку Гамлет ставить в Ельсшорь Це те замкнуте коло, в якому перебувають геро'' даного вiрша (як i персонаж Шекспiра). Це i конфлiкт лiричного твору: геро'ня-акторка живе у театральному свiтi, в якому вона задихаеться, але й вирватися з нього не може; прагне до справжшх почутпв, але у й житп вони вщсутш.
0. Забужко у поезй вдаеться до своерщного зображення шекспiрiвських образiв. Поетеса окреслюе конфлiкт i невщповщшсть актора художньому образу, показуе 1'хню рiзну «тональнiсть». Авторка використовуе прийоми сатири у змалюванш Гамлета i Офелй, що значно знижуе 'хне сприйняття:
У Гамлета лисина I черевце. Офел1я курить, сховавшись на хорах. Дрижить сигарета у пальцях худих, Де випнут1 крупно каблучки суставгв,
1, зритму збиваючи видих I вдих,
1де шкереберть та класична вистава [5, с. 116].
Ус образи шекспiрiвськоi трагедй теж зображеш сумно-сатирично. Офелiя уже не молода жшка, Клавдш п'е горшку, в акторiв «гримоваш лиця в патьоках зусиль». Вони вс перебувають в якомусь зачарованому тш i не можуть вирватися зi свого театрального буття. А 1хш глядачi - несвiдомий натовп, який спостер^ае за грою, але школи не втручаеться в не'':
День у день, спектакль у спектакль
Нових дебютант1в ковтаемасовка...
Гамлете, Гамлете, щось тут не так -
Це ж нас зачинила в соб1 «мишоловка»! [5, с. 117].
Можна припустити, що актори взагалi охоплеш якимось хворобливим самообманом, вони не вщчувають реального життя або ж втратили його смак.
У данш поезй, як i в попереднш, геро'ня О. Забужко теж зрщнилася зi своею роллю i вже не просто грае Офелш, а вщчувае себе нею. Хоча у це вщчуття i додаеться сучасного погляду на життя. У сьогоденно'' Офелй немае шекспiрiвськоi' цнотливосп, вона уже бiльш приземлена i прагматична: Зам1ж за дурня? Уже була. Ну а в черниц - не той темперамент [5, с. 117].
Тобто, у житп акторки-Офелй стираеться будь-яка межа мiж реальшстю i сцешчшстю, а театр допомагае героi'нi пiзнати свое внутршне «я». Вона теж перебувае у пастщ, але не може вщмежуватися вiд приземлених думок, повсякденного життя: 1де шкереберть класична вистава! (Бо голос с1дае, мов просить води, Бо всяким в волосся випари кухш Бо, стшьки картоплю сиру не клади, Однаково оч1 на ранок запухнуть .) [5, с. 116].
У читача складаеться таке враження, що геро'ня О. Забужко розчарована у любовi чоловша, 'й бшьше необхщна творча самореалiзацiя, яко'' вона позбавлена: О Боже, подай - хоч один монолог, В яшм клекотала би - кров, а не л1мфа!... [5, с. 117].
Дослщниця Н. Ашамова вважае, що у вiршi поетеса моделюе «св^ навиворт», тим самим «пропонуе свое розумшня образiв п'еси англiйського драматурга» [1].
У поезп зображенi своeрiднi стосунки Гамлета i Офелп, якi абсолютно не схожi на шекспiрiвськi. Гамлет О. Забужко - людина зрiла, досить амб^на («навчае акторiв»), приземлена, герой здатний сказати навт грубу фразу. Офелiя теж далеко не цнотлива, схоже, що вона багато пережила у цьому життi i зневiрилася в ньому. Ii звичка палити, «чавити цигарку», гiрка iронiя у роздумах про замiжжя роблять ii звичайною сучасною жшкою, що виглядае не дуже щасливою в цьому житп. Вона неначебто перебувае в якомусь защпеншш, з якого ii виводить лише голос Шекстра, який i створюе ефект «театру-в- театрЬ», що знову використовуе поетеса. Ус геро'1' поезп, наче приреченi, знаходяться у «мишоловщ», що стае ще й символом рутинност життя, як звичайного, так i театрального.
До поетично'1' збiрки «Автостоп» (1994) увшшов третiй вiрш О. Забужко, присвячений шекспiрiвськiй геро'1ш, що мае назву «Офелiя - Гертрудi».
Поезiя мае два етграфи, якi належать героям шекспiрiвськоi п'еси. Перший з них - реплша короля «...Не пий, Гертрудо!» - покликаний привернути увагу читача до перших рядюв твору: «Випий вина, Гертрудо, в ньому нема отрути» [6, с. 65]. У такш формi поетеса намагаеться продемонструвати свою власну точку зору, яка не ствпадае з варiантом виршення долi геро'1'в у Шекстра. Забужко взагалi пропонуе шше розв'язання конфлiкту. Гертруда у не'1' залишаеться живою. Узагалi, ця герошя е символом плинност почутпв, ненадшносп, навiть легковажностi. Вона з легюстю занурюеться у вир нових почутпв i стае «трофеем» чергового короля: То, думаю, цього разу Ти вийдеш - до Фортшбраса I жестом плавчиш (брасом!) До ст1н йому вергнеш вбрання, Може шкуру убитого лева (Чи мужа?)! О, есть королева В Дани! [6, с. 66].
З образом Гертруди пов'язаш елементи натуралiзму. Вона пристрасна, сексуальна жшка, яка любить свое т1ло i готова отримувати вщ нього насолоду: Ave, perino - вагю! Се край твт - тд балдахтом, Де н1жки дубового вгину Щоноч1 до свтариплять! [6, с. 66].
Саме з образом Гертруди у вiрш входять мотиви гедошзму. Вона насолоджуеться сво'1'м тшом, яке дае ш насолоду вщчувати себе справжньою королевою: . в головах ложа, Де свтом, глевка й несхожа На себе вчорашню, зложиш Згпрглим, як сир, чолом Укл1нну дяку Мари, Що лоно твое н1м1е (Хоч цера, по правд1, мур1е, Йна стегнах - судин бурелом.) [6, с. 66].
Зовам шша Офелiя, з образом яко'1' пов'язаний другий етграф - слова шекспiрiвськоi Гертруди на похорон наречено'1' свого сина: «Прощай, дитино! Квти квтщ./ (Розкидаючи кв1ти). Гадала я тебе за сином мати,/ Жадала я, моя прегарна доню,/ Сама тоб1 квтчати шлюбне л1жко,/а не труну» [6, с. 65]. Незважаючи на свое осучаснення, вона залишаеться тенд^ною i чутливою. Але у ставленн до Гертруди в
Офелп з'являеться iронiя: вона викривае легковажшсть королеви у стосунках з чоловшами:
... ти встанеш -1, заметь Блищати в софтах сльозами, Обтрусишся - й вийдеш зам1ж: Не з горя, а просто так. Утрете (як I удруге) Ти будеш тому подруга, Хто туго втратить подругу М1ж тг тоб1 зашморгнуть! [6, с. 65].
Офелiя тдкреслюе цишзм Гертруди: навт смерть сина вона сприймае як привщ увiчнення свого iменi в мемуарах: Ти в старост1 будеш пишна -Велична, валежна, отшня (Хоч би тоб1 в1друх лиштй!) В сяйному надхмар 'г сивин! Твогм чадтимуть чаром Сучасники - стртна в муари, Читатимеш гм мемуари П1д назвою «Гамлет, м1й син» [6, с. 66].
У створенш образiв Гертруди й Офелп авторка використовуе прийом контрасту. Гертруда залишаеться жити, а Офелiя гине. Випливае досить сумний висновок: у сучасному суспшьсга немае мюця чистота Воно для тих, хто не обтяжений муками совють Саме тому голос Офелп лунае з потойбiччя.
Отже, можна зробити наступш висновки. Творчють О. Забужко просякнута екзистенцшним свггосприйняттям. Художнш св^ п творiв вирiзняеться зверненням до моделювання абсурдного свггу, в якому вiдсутня гармонiя, руйнуються моральш принципи.
Поетеса використовуе давнi сюжети, наповнюючи 'х новим змiстом. У лiрицi О. Забужко традицiйний шекспiрiвський образ Офелп переосмислюеться досить своерщно. Вiн неначебто модернiзуеться, осучаснюеться, але втрачае класичну цнотливють i чистоту.
Завдяки використанню багатьох модернютських прийомiв (двосвiття, свiт навиворiт, маска, театр-у-театрi тощо) пiдкреслюеться умовнiсть зображуваного, стираються граш мiж реальним та iрреальним. В обох цих свiтах пануе дисгармошя, тому сучасна Офелiя й перебувае на граш психолопчного зриву.
Головна колiзiя вiршiв про Офел^ полягае не лише у постановщ проблеми «митець - суспiльство», а й у зображенш конфлiкту, який юнуе у внутрiшньому свiтi жшки.
Своерiдно поетеса розкривае i класичний постулат В. Шекстра: «Весь св^ -театр, а люди у ньому - актори». Письменниця часто вдаеться до мотиву гри. На думку Н. Зборовсько'', «О. Забужко знае, що жшоче iснування - це нескшченний театр для чоловiкiв-глядачiв, це вiчна неможливiсть бути собою, це суцшьна фальш» [7, с. 129]. Геро'ш укра'1'нсько1 авторки перебувають у полош театрально'' мишоловки, яка унеможливлюе прагнення вирватися з не''. Тому 'хне життя супроводжуеться мотивами болю, страждання, самотностi i набувае ознак трапчносп.
Поетика творiв О. Забужко вирiзняеться своерiдним свiтобаченням, глибиною змалювання та психолопзмом характеру лiричних геро'в. Тому вона досить часто ламае стереотипи у потрактуванш багатьох образiв. Подальшого дослiдження заслуговують
використання поетесою мiфологiчних, античних, бiблiйних образiв i мотивiв та 1хня оригшальна iнтерпретацiя й рецепцiя у поетичнш спадщинi О. Забужко.
Список використано1 л1тератури
1. Анiсiмова Н. П. «...Все ще можна зiграти шакше...»: театралiзований свiт навиворiт у поезп Оксани Забужко [Електронний ресурс] / Н. П.Ашамова // Науковий вюник Миколшвського державного унiверситету iменi В. О. Сухомлинського. - 2014. -№ 4.14. - С. 7-12. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmduf 2014 4 ; Anisimova N. P. «...Vse shche mozhna zihraty inakshe...»: teatralizovanyi svit navyvorit u poezii Oksany Zabuzhko [Elektronnyi resurs] / N. P.Anisimova // Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho. - 2014. - № 4.14. -S. 7-12. - Rezhym dostupu : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmduf_2014_4
2. Бiберова Г. Образ Офелп в лiрицi Оксани Забужко : гендерний аспект / Г. Бiберова // Актуальш проблеми слов'янсько'1 фшологп. - 2004. - Вип. 9. - С. 206214 ; Biberova H. Obraz Ofelii v lirytsi Oksany Zabuzhko : hendernyi aspekt / H. Biberova // Aktualni problemy slovianskoi filolohii. - 2004. - Vyp. 9. - S. 206-214
3. Грачова Т. Поетичний дискурс О. Забужко [Електронний ресурс] / Т. Грачова // Актуальные проблемы славистики 2012 : Интернет-конференция. - Режим доступу : rusfil-mggu.at.ua/forum/27-72-1 ; Hrachova T. Poetychnyi dyskurs O. Zabuzhko [Elektronnyi resurs] / T. Hrachova // Aktualnye problemy slavistiki 2012 : Internet-konferentsiya. -Rezhim dostupu: rusfil-mggu.at.ua/forum/27-72-1.
4. Забужко О. Травневий шш : поезп / О. Забужко - Кшв : Радянський письменник, 1985. - 64 с. ; Zabuzhko O. Travnevyi inii : poezii / O. Zabuzhko - Kyiv : Radianskyi pysmennyk, 1985. - 64 s.
5. Забужко О. Диригент останньо'1 свiчки : поезп / О. Забужко - Кшв : Радянський письменник, 1990 - 143 с. ; Zabuzhko O. Dyryhent ostannoi svichky : poezii / O. Zabuzhko - Kyiv : Radianskyi pysmennyk, 1990 - 143 s.
6. Забужко О. Автостоп : поезп / О.Забужко - Кшв : Украшський письменник, 1994. - 95 с. ; Zabuzhko O. Avtostop : poezii / O.Zabuzhko - Kyiv : Ukrainskyi pysmennyk, 1994. - 95 s.
7. Зборовська Н. Фемшютичш роздуми. На карнавалi мертвих поцшунюв / Н. Зборовська, М. 1льницька. - Л^в : Центр гуман. дослщжень ЛНУ iм. I. Франка, 1999. - 336 с. ; Zborovska N. Feministychni rozdumy. Na karnavali mertvykh potsilunkiv / N. Zborovska, M. Ilnytska. - Lviv : Tsentr human. doslidzhen LNU im. I. Franka, 1999. -336 s.
8. Пашник О. В. Трансцендентшсть як основа буття в лiрицi О. Забужш [Електронний ресурс] / О. В. Пашник // Вюник Запорiзького нацюнального ушверситету : Фшолопчш науки. - 2001. - № 4. - Режим доступу : http://web.znu.edu.ua/herald/issues/archive/articles/1909.pdf ; Pashnyk O. V. Transtsendentnist yak osnova buttia v lirytsi O. Zabuzhko [Elektronnyi resurs] / O. V.Pashnyk // Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu : Filolohichni nauky. -2001. - № 4. - Rezhym dostupu :
http://web.znu.edu.ua/herald/issues/archive/articles/1909.pdf
Стаття надшшла до редакцп 28.03.2016
L. A. Cherednyk
THE IMAGE TRANSFORMATION OF OFELIA IN OKSANA ZABUZHKO' S
POETRY
There is investigated the way of classic image transformation of Ofelia, being the hero of V. Shakespeare's tragedy in the lyrics of contemporary postmodern author O. Zabuzhko and peculiarities of its interpretation.
The poet's art has been attracting the attention of literary scholars amid which there is a big input of V. Aheyeva, A Anisimova, H. Biberova, N. Zborovska, T. Hrachova, O. Pashnyk, I. Steshyn, L. Taran and others.
In the explorers' opinion, the poetry of O. Zabuzhko's compositions organically connects with intertextuality. The poet prefers images of «Divine Comedy» by Dante, the thinking of building of French existentialist heroes,
V. Shakespeare tragedy «Hamlet». The main attention is paid to the image of Ofelia that has been devoted with many poems, which compose triptych («Monologue Ofelia», «Ofelia and «trap», «Ofelia - Gertrude»).
In the poet's lyric there has been gone over Shakespeare's image and it has been modernized. Zabuzhko represents Ofelia as an actress that is in Shakespeare's play. That's why an important role in poetry is referred to the motive of gay.
The modern techniques (two-world, mask, inside the world, theater-in-theater) help emphasize the conditionality of fiction world of the hero. The erasing of barriers between real and unreal entities leads to duality of lyrical hero. Disharmony of environment generates a deep internal conflict in the spirit of Ofelia-actress that is difficult to be overcome. So the image of modern Ofelia gets the features of tragedy.
The relationship between heroes of Shakespeare's play (Hamlet, Ofelia, Gertrude) is reflected in special way. The author uses the techniques of irony, satire, contrast, elements of naturalism with help of which she modernizes these classical images and gives them more the real interpretation. Gertrude is still alive, but Ofelia dies. The author together with reader make sad conclusions: there is no place for clearness in reality. Only people being without morality can adapt in this life and live calmly.
O. Zabuzhko's poetry differs with its special world-perception, deepness of reflecting and psychology of lyrical heroes' characteristics. That's why she very often breaks the stereotypes in interpretation of many images. The further researches need the usage of myths, ancient and Bible images and motifs and their originality of interpretation and reception in poetry heritage of O. Zabuzhko.
Key words: intertextuality, technique, image, absurd, metaphor, interpretation.
