CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «География». Том 26 (65). 2013 г. № 3. С. 211-220.
УДК 65:502/504(075.8)
ТРАНСДИСЦИПЛШАРШ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НООСФЕРНО1 МОДЕЛ РОЗВИТКУ ЕКОНОМ1КИ
Гритв Л. С.
Львшський нащональний ушверситет 1мет 1вана Франка, Льв1в, УкраТна
E-mail: lidiya. hrymv@gmaiL com
В стати досладжено теоретико-методолопчи проблеми формування екологино збалансовано! економжи, що базуеться на вчент В. Вернадського. Визначено змют основних категорiй просторово-економiчного анашзу екологiчно збалансованого природокористування. Розглянуто теоретичи аспекти побудови ноосферно! моделi екологино збалансованого розвитку та И закони в економщ. Обгрунговано новi методолопчи щдхэди до визначення iндикаторiв збереження та споживання природного капиталу.
Ключов1 слова: функця негентропй природного капталу, ноосферна модель екологiчно збалансованого розвитку економжи, функцй екологiчно збалансовано! економжи, екологнна пропозицш екосоцюгосподарських систем.
ВСТУП
Глобал1зац1я сьогоднiшнiх еколого-економ1чних змш ставить нов1 вимоги до побудови тако! моделi економiки, яка б врахэвувала вiдтворювальнi можливостi бiосфери. З огляду на це виникла потреба в розвитку трансдисциплшарно! методологи дослщження простору економжи, яка б дала змогу пщвести до спшьного знаменника бiофiзичнi та вартiснi критери збереження природного капталу планети. Цi проблеми неможливо розв'язати без iмплантацii наукових концепцш та фундаментальних законiв розвитку бюсфери, вщкритих В. Вернадським, 150 рiччя вщ дня народження якого свгтова наукова спшьнота вщзначае цього року, в новгтню економiчну науку. Такий пщхщ мае грунтуватись на постулат про таке ж значення та цшнють функця! вщтворення природного капталу в бiосферi, як i господарсько! (виробничо!) функця! цього капiталу в економщ [3].
ОСНОВНИЙ МАТЕР1АЛ
Еколопчш змiни та катаклiзми, що з кожним роком зростають, перекреслюють здобутки економiчного зростання. Це пов'язано насамперед iз втратою потенцiалу стiйкостi бюсфери та вщповщним зменшенням харчового продукту планети -наземно! продукци фотосинтезу. Розрахунки спецiалiстiв показують, що сучасне людство споживае нагромаджену енергiю в 10 раз швидше, нiж вщбуваеться и поновлення за рахунок надходжень сонячно! енерги. Отже, ця проблема мусить бути якнайшвидше вирiшена, оскшьки iснуюча модель економiки е життеруйнуючо! за своею суттю. Великi нади зараз покладають на використання керовано! термоядерно! енерги. Однак, цей шлях е також ризикованим через непомiрне теплове забруднення довкшля.
В таких умовах закономiрно виникае питання: чи правомiрним е дослщження економiки, як такого собi «Очного двигуна», що функцюнуе в адiабатичному
режимИ, тобто iзольовано вИд природного довкИлля, де формуються ресурсопотоки, якИ вона споживае? Адже саме бИосфера е и материнською системою, що е першоосновою для колообИгИв вартостИ в господарствi людей, а несуча здатнИсть техносфери е функцiонально залежною вИд несучо! здатностi бiосфери. Якою мае бути нова конструкция економИчно! науки, яка б враховувала не лише суб'ективнИ оцИнки економiчного споживача, як це проповИдуе неокласична економiчна наука, але i об'ективнi закони розвитку природи та параметри фiзики простору бiосфери? Адже, очевидним е те, що ринок погано вИдчувае деградацИю середовища i е зовсИм байдужим до стiйкостi природних систем. Водночас, у бИосферИ, крИм бiофiзичних та геохiмiчних процесiв i явищ, щораз бИльшо! ваги набувають явища, пов'язанi з соцiальним рухом живо! речовини. Це суттево змiнило обмИннИ цикли, що характеризуються iнтегративними цИлями. Цi цикли вже не залежать лише вИд абiогенного та бИогенного колообiгу речовини та енерги. Дедалi визначальнiшим стае бiосоцiальний колообiг, що пов'язаний iз зростаючою роллю людсько! цивiлiзацii загалом та и економИчно! дiяльностi. Це, в свою чергу, приводить до якiсно iнших «сценарив» циклоутворення в економiцi та, вИдповидно, нових iнфляцiйних спiралей, якИ дедалi суттевiше впливають на перебiг нашого життя. Як запобiгти цим явищам, що, як цунамИ, охэплюють весь природогосподарський простИр ЗемлИ?
В свИй час великий укра!нський економИст М. Туган-Барановський, дослИджуючи циклИчний характер економИчного розвитку, прийшов до висновку, що характер виробництва обумовлений циклИчними закономИрностями вИдтворення основного виробничого капиталу. Таким чином вчений обгрунтував, всупереч закону Сея, що саме виробництво стимулюе все бИльший обсяг споживання, а не навпаки. Це, на його думку, вИдбуваеться через постИйне нагромадження позичкового капиталу та його Инвестування в виробництво капитальних благ. ЗакономИрно виникло запитання: чи фаза пИднесення в циклИ викликана лише впливом позичкового капиталу чи, можливо, е ще якИсь додатковИ чинники. Таким чинником, на думку М. Туган-Барановського, е науковИ вИдкриття та новИ технологи!, якИ фактично «всмоктують» позичковий капитал, завдяки чому И вИдбуваеться фаза пИднесення в економИцИ. Отже, вчений обгрунтував, що пИднесення в циклИ економИчного розвитку переходить в стадИю затухання не тильки через зниження обсягу пропозици' вильного капиталу, що «шукае» ИнвестицИй, але И через спад попиту на новИ технологи!. З Иншо! сторони, обсяг попиту на капитальнИ блага в економщИ визначаеться станом технИчного прогресу. Водночас сучаснИ циклИчнИ змИни в економИцИ И фИнансовИй сферИ свиту обумовленИ, здебИльшого, особливостями видтворення природного капиталу планети, що зумовлюе пидвищення цИн на енергоресурси. Тому, щоб попередити прийдешнИ ИнфляцИйнИ процеси, необхИдно з'ясувати цИ особливостИ та сформувати якИсно ИншИ мотивацИйнИ вартИснИ механИзми збереження природного капиталу, як гарантИю збереження життя на планетИ. Очевидно, що мова мае йти про якИсно нову модель цившзацшного розвитку, яка мае спиратись на високу духовнИсть та обИзнанИсть людства з законами розвитку Всесвиту. Це, в свою чергу, мае окреслити орИентири щодо створення якИсно ново!, фИзико-економИчно! моделИ резервно!
212
валютно! системи свпу, яка б орieнтувала на екологiзацiю господарсько! дшльност людства.
Що мае бути дороговказом на шляху до формування ще! моделi? Без сумншу, вчення нашого генiального вченого природознавця В. I. Вернадського, як необхщно сьогоднi мпламентувати в теоретичну економку. Розглянемо щ питання бшьш докладно.
Отже, аналiзуючи могутнють тако! ново! цивiлiзацiï, яку, використовуючи сучасну термiнологiю, можна назвати цившзащею сталого розвитку, В.Вернадський пiдiйшов до висновку, що людиш, як частщ живо! речовини, доведеться взяти на себе вщповщальнють за майбутнiй розвиток бюсфери i суспшьства. "В геолопчнш ютори бiосфери перед людиною вщкриваеться велике майбутне, якщо вона зрозумiе це й не буде використовувати свш розум та свою працю на самознищення" [2].
"В тепершнш час людина - основний геологотрансформуючий фактор бюсфери" - ця теза багато роюв була одним з основних джерел його роздумiв. В.Вернадський зазначае: "Людство, взяте в цшому, стае потужнiшою геологiчною силою й перед ним, його думкою та працею стае питання про перебудову бюсфери в штересах вшьно думаючого людства, як единого цшого. Цей новий стан, до якого ми, не помiчаючи цього, наближаемося, i е ноосферою" [2]. Що корисного з цього висновку вченого може взяти сучасна економiчна наука? Перш за все те, що, оскшьки бюсфера, як початково стшка системна цшснють, де присутш форми життя у взаемоди з навколишнiм природнм середовищем (НПС) трактуеться як планетарна еколопчна система, то з часу, вщколи соцiум стае геологотрансформуючим чинником iï розвитку, вона набувае виду екологосоцюгосподарсько1 системи (ЕСГС) [6].
Це динамiчна планетарна екосоцiогосподарська система, що складаеться з природних i соцiо-економiчних пщсистем, якi е iï територiальними компонентами, оск^льки характеризуються значною неоднорщнютю в просторi бiосфери i мае стати об'ектом дослщження новгтньо1 економiчноï науки, де поряд з макро- та мкроринковим моделюванням мае бути присутнм моделювання розвитку ЕСГС рiзного рiвня в просторi бiосфери.
По-друге, виходячи з просторових детермiнант розвитку ЕСГС, яю е фiзико-економiчними за своею суттю, на перший план виходить фiзико-економiчна методологiя дослщження ïх складних природогосподарських зв'язкiв [4].
Сьогодш фiзична економiя, започаткована великим украшським вченим С. Подолинським ще в XIX столiттi, е перспективною гшкою в розвитку постнекласичноï економiчноï науки та повинна лежати в основi фундаментальних досл;цжень та моделей сучасноï економiки. Однiею з таких моделей мае стати, на нашу думку, ноосферна модель економжи, для реалiзацiï яко1' необхщно пiзнати феномен юнування органiчного свiту через використання природничих законш та новiтнiх досягнень науки.
Адже, нинi фiзична економш бурхливо розвиваеться. Науковi парадигми, обгрунтоваш сучасними укра]нськими вченими, що формуються в системi новiтньоï теор^1 збалансованого розвитку природогосподарських систем, можуть послужити справi реалiзацiï альтернативних моделей збалансованого розвитку свпу в XXI
213
столИтп. В ïx основИ лежить методология космогенностИ, що передбачае дослИдження eкoнoмiчниx явищ i процесгв у тИсному взаемозв'язку з енергетично-речовинними та ИнформацИйними потоками природного довкглля, якИ е просторово дeтeрмiнoваними. Таким чином, фiзична eкoнoмiя сьoгoднi - Интегральна (синтезуюча) наука, що застосовуе трансдисциплшарш пщхэди до дослИдження складних причинно-наслгдкових зв'язкгв у прирoдoсoцioгoспoдарськиx системах рiзнoгo iерарxiчнoгo ргвня [3].
Зараз в цeнтрi уваги фiзичнoï економи', на нашу думку, мае бути дослщження сил, що забезпечують рух ЕСГС в просторИ. Отже, фiзикo-eкoнoмiчна методология сьoгoднi е трансдисциплгнарною методологИею пiзнання простору бioсфeри, в межах якого здгйснюеться господарська дiяльнiсть людей. ОскИльки наукoвi знання про картину свИту постгйно оновлюються, то, вИдповщно, мусить i постгйно розвиватись i фiзикo-eкoнoмiчна методология, в якгй гносеологИчний Инструментарий доповнюеться oнтoлoгiчним iнструмeнтарiем.
В наш час очевидною е енергетична природа свггу Розвиваеться квантова фiзика, що мае справу не з матeрiею (речовиною), а з хвилею та пучком енерги -полем. У зв'язку з цим, вважаемо, що не зовсгм коректно розглядати сьогоднИ лише те коло проблем, яке розглядали фiзioкрати. Для фИзично' економи' велике значення мае принцип суб'ектностИ, що виступае альтернативою Иснуючому в класичнгй eкoнoмiчнiй науцi принципу методологИчного iндивiдуалiзму. Тому на змгну базових цгнностей eкoнoмiчнoгo суб'екта-споживача на передний план вихэдять жигтезбeрiгаючi цинностИ, якИ за своею суттю е релитйно-християнськими цгнностями. У цьому контекстИ важливого значення набувае праця суб'екта (людини), яка за С. Подолинським, мае розглядатись не лише як затрати робочо' сили, але як унгкальний процес збереження та примноження енерги Сонця. Концепция автoтрoфнoстi пращ дае змогу визначити внутрИшнИ, живИ (за Лeйбнiцoм) рушийнИ сили господарських процесгв в просторИ бioсфeри.
Повертаючись до науково' спадщини В. Вернадського, доцгльно наголосити, що вчений неодноразово пИдкреслював про те, що вплив суспгльства на бИосферу поки що, на жаль, не сприяе пИдвищенню iï органИзованостИ, стИйкостИ i цшсностИ, тобто не забезпечуе нИ якИсних, нИ килькИсних позитивних характеристик. Так не може тривати довго. Зниження ргвня органИзованостИ бюсфери мае деякИ граничнИ значення, якИ не можна переступати. Тому зараз необхгдно виргшити питання про визначення просторових норм обсягу економИчно' дгяльностИ в бИосферИ.
Важливим джерелом розвитку бюсфери В.Вернадський вважав iï неоднорИднИсть. Вин видгляв такИ iï рИзновиди: агрегатну, просторову, енергетичну, геохИмИчну та зонально-якИсну [6]. З погляду розвитку новггаьо'', ноосферно' моделИ розвитку економгки, особливого значення, на нашу думку, набувае питання щодо просторово! неоднорИдностИ бюсфери, яке полягае, по-перше, у неривномИрностИ розподглу речовини в бИосферИ i, по-друге, в структурнгй неривномИрностИ тгл бюсфери в зв'язку з своерИдним спИввИдношенням симетри i асиметри. Це наводить на думку, що кожний локальний бюгеоценоз, як злагоджений механИзм обмгнних процесгв мае сво' особливИ критери' стИйкостИ. Кожний бИогеоценоз вИдносно замкнутий у собИ, але водночас пов'язаний обмгнними процесами з Иншими
214
ценозами. Початково бюсфера та iï складовi бюгеоценози е авторегулюючими системами, тобто мають здатнють до саморегулювання процесш. Однак ця здатнiсть присутня в умовах лише природних взаемовпливш та зв'язкш. А що ж вщбуватиметься в умовах функцiонування ЕСГС? Постшш природнi змiни, що обумовлюють на планетi сьогоднi економiчнi змши у виглядi iнфляцiйних спiралей.
Виходячи з вчення В. Вернадського про бюсферу, стiйке спiвiснування людсько1' економжи та бюсфери можливе тшьки за умови збереження бiофiзичноï (регуляторноï) функци останньо1' з одночасним коригуванням масштабш господарсько1' дiяльностi людей в межах природних систем. Тому з точки зору необхщност збереження просторового поля, в межах якого здшснюеться людська економiчна дшльнють, особливо1' уваги потребуе дослщження (вияснення) умов самовщтворення наземних еколопчних систем - культурних ландшафта, у загальнш системi обмiнних процесш з зовншнм довкшлям - бюсферою. В. Вернадський обгрунтував, що вс обмiннi процеси в бiосферi можуть «працювати» лише за допомогою промiжних пщсистем - ландшафтiв, якi розглядаються як цiлiснi утворення природи земно1' поверхнi i до яких надходить свiтлова енергiя Сонця, що дае поштовх для життедайних процесiв на Земл1 Отже, виходячи з вчення В. Вернадського про бюсферу та його ноосферно1' концепци, необхщно усвщомити наступне.
Для того, щоб економiчна дшльнють людей не руйнувала бiосфери, треба обгрунтувати тi межi збереження бюпродуктивност ландшафтiв, якi забезпечують повноцiнне стшке вщтворення бiосфери через постiйний колообк- енерги, речовини та бюшформаци. Як пщтвердження цьому, можна навести таю даш, якi були оприлюдненi на Всесвгтньому Самiтi «Rio +20», що вщбувся 2012 року в Бразили. Природнi катаклiзми (торнадо, цунамi, змши клмату та руйнування озоново1' плшки тощо) е св;цченням того, що свгтова економiка в своему розвитку вже давно перейшла бiофiзично допустиму межу макроекономiки у просторi. Так, потеплшня клiмату на 0,5-0,6°С е ршноцшним процесам просторового змiщення екосистем на 90-100 км [8]. Якщо вщбуваеться таке змiщення функцiй наземних екосистем, то зрозумшим е прогресуючий характер порушення стiйкостi бiосфери. Тому, бiофiзичнi межi економiчного зростання сьогодш виникають внасл;цок взаемопов'язаних чинникiв: скшченност планетарно1' екосистеми, сукупно1' ентропй', що мае тенденцто до зб^льшення та еколого-економiчного взаемозв'язку, що базуеться на едност природно1' та господарсько1' пщсистеми ЕСГС будь-якого iерархiчного рiвня. Однак подальше запобтання цим явищам мусить базуватись на якiсно нових фiзико-економiчних оцiнках, якi повиннi, враховуючи вчення В. Вернадського, штегрувати всi новгтш досягнення розвитку природничих наук в систему вартюних параметрiв новiтньоï реально1' та монетарно1' економiки та привести до спшьного знаменника бiофiзичнi та вартюш оцiнки стiйкостi ЕСГС.
Згщно з вченням В. Вернадського, зниження ршня стiйкостi ландшафтних систем, яю е в ядрi кожно1' ЕСГС мае деяю граничнi межi, яю не можна переступати в процеа економiчноï дiяльностi. Цi межi, без сумншу, мають бути вiдомi людям та бути об'ектом просторово-економiчного моделювання.
215
З'ясування цих меж з позици мгждисциплИнарних дослИджень дало змогу пИдИйти нам до обгрунтування та введення в науковий обгг поняття «екологИчна пропозиция природного капиталу ЕСГС» як функци' енергетичного еквгваленту "х природного капиталу. Забезпечення економгки ресурсами природного довкглля тривалий час не сприймалося як iï залежнИсть вИд законгв природи. Водночас Из законгв фИзики випливае, що килькИснИ оцгнки всИх процесгв в природних системах мають енергетичний вираз i е просторово-детерминованими. Тому важливим завданням новИтньо' фИзично' економи е запобггання нелгнИйним ефектам, що виникають у бИосферИ у зв'язку зИ змгнами у просторово-господарських процесах людсько' дгяльностИ. Для цього потрИбно знайти пИзнавальну основу для моделювання збереження бИомаси в просторИ бюсфери в процесИ здгйснення економИчно' дгяльностИ.
В цьому контекстИ особливо' актуальности набувають питання визначення масштабу економгки, тобто iï фИзичного розмИру в планетарнгй екосистемИ -бИосферИ. Врахування регламентуючих чинникгв, що пов'язанИ з iï регенеративною здатнИстю, дасть змогу запобггати подальшому перевантаженню локальних наземних екосистем.
Якщо визначенням оптимальних розмИргв та обсягу виробництва займаеться мгкроекономИчний аналИз, то поняття масштабу (межи) споживання природного капиталу залишаеться невиргшеним питанням. МИж тим його розв'язання дасть можливИсть чИтко розграничити поняття економИчного зростання та екологИчно збалансованого розвитку, саме у площинИ якИсних перетворень.
Отже, наш час висувае вимоги до формування якИсно нових наукових пщходИв щодо пИзнання та оцгнки глобальних еколого-економИчних проблем. Зрештою, мусимо визнати, що прийняття попереднИх ргшень щодо споживання та збереження природного капиталу планети поки-що мали здебгльшого полИтичний, а не економИчний характер. Це обумовило потребу в еколого-економИчнИй теори, яка б бгльше опгкувалась аналИзом невргвноважених стангв та фазових переходив в економгцИ, що е функциями макроскопИчних змгнних бюсфери i визначаються особливостями iï просторово" неоднорИдностИ i температури.
Дослщження економгки в екологосоцИальнгй площинИ, тобто трактування iï як вИдкрито" до природного довкглля системи дае змогу враховувати не лише доходи вИд використання ресурсгв довкглля, але i витрати "х у процесИ виготовлення валового внутргшнього продукту. З шшои' сторони методология фИзично" економй, i зокрема, обгрунтована нами теория збалансованого розвитку ЕСГС застосовуе якИсно новИ пщхэди, що дозволяють враховувати бИофИзичну, а не лише економИчну продуктивнИсть наземних екологИчних систем. Це дае можливИсть застосування превентивних, а не компенсацгйних, заходив з метою запобггання негативних еколого-економИчних процесИв в просторИ бюсфери [6].
СьогоднИ фИзична економгя мае далИ розвиватись на основИ фглософського дуалИзму, обгрунтованого М. Руденком та дуалИзму енергозбереження, дослИдженого С. Подолинським. Так, застосування теори релятивИзму до трактування дoданoï вартостИ дае можливИсть виокремлювати в новИтнИх фИзико-економИчних пошуках «ринок» природи i ринок економгки, як рИзнИ джерела створення абсoлютнoï та
216
вщносно1' додано1' вартосп, що може служити пщгрунтям для обгрунтування фiзико-економiчноï теорй грошей. Водночас, розвиваючи фiзичну економiю на основi дуалiзму енергозбереження, ми пiдiйшли до обгрунтування фiзико-економiчноï теорй' природного капiталу, яка базуеться на врахування умов його енергетичного вщтворення в просторi бюсфери.
Водночас, введення в сучасний фiзико-економiчний аналiз концепци екологiчноï пропозици дасть можливють наблизити економiку до модели яку обгрунтував В. Вернадський. Ця модель покликана гармошзувати сучасний свгт через створення глобальноï економiки Розуму, яка мае бути екологiчно збалансованою, оскшьки продукування доданоï вартостi в економщ не буде супроводжуватись прогресуючими ентропiйними процесами у природному довкiллi та людському життi.
Отже, якщо ранше жива речовина планети сформувала своею життедiяльнiстю бiосферу, то тепер цю ж функцто повинно продовжити людське суспшьство. Саме воно повинно стати головним чинником, який оргатзуе нову планетну оболонку-ноосферу, як специфiчне середовище свого розвитку. Вщповщно до цього воно повинно оргатзувати господарську (економiчну) дiяльнiсть. «Ноосфера, - писав В. Вернадський, - стан бюсфери, в якому повинш проявлятись розум i керована ним робота людини як нова небувала на планет геологiчна сила» [5]. Отже, можна сказати, що ноосфера - це поняття, яке повинне орiентувати людське суспшьство на оптимальний вибiр дальшого розвитку i збереження людства в гармони з природою.
Ноосферний перюд розвитку свпу ставить новi вимоги до функцш теоретичноï економжи. Поряд з вивченням виробничоï функци вона повинна дослщжувати функцiю збереження природного катталу планети, а отже, i людсько" цившзаци. Ноосферна концепцш визначила також потребу органiчного зв'язку суспшьства з природним довкшлям, як з системно оргатзованою цiлiснiстю. З цього зв'язку повинш поступово виникнути закони, властивi ноосферi як планетарнш екосоцiогосподарськiй системi. Таким чином, основне завдання ноосферно" моделi розвитку економжи сьогодш полягае у введеннi в господарську дшльнють людства вимог збереження природного кашталу [3].
1снують рiзнi пщхэди до вивчення принципiв юнування складних природогосподарських систем. Один пщхщ концентруеться лише на особливостях функцюнування господарських п;цсистем рiзного iерархiчного ршня. 1нший, б^льш унiверсальний п;цх1д використовуе сучасш досягнення природничих наук i теорй синергетики. Дослщження таких систем завжди спрямоване на виявлення важливих взаемозв'язкш та законiв. Що таке закони розвитку ЕСГС? Це узагальнення об'ективно юнуючих взаемозв'язкш мiж явищами та процесами в природ^ суспiльствi i економiцi. Тому пiзнання законш розвитку, функцiонування та органiзацiï' складних систем е дуже важливим завданням еколого-економiчноï теорй.
Отже, законами, яю обгрунтованi нами в межах теорй збалансованого розвитку ЕСГС, що розвиваеться в системi новiтньоï фiзичноï економи, е такi закони [6]:
- Закон забезпечення збалансованого розвитку екосоцюгосподарських систем;
Суттсть цього закону полягае в тому, що масштаб господарювання в ЕСГС
визначаеться еколопчною пропозищею ïk природного капiталу.
- Закон екологiчноï пропозицй;
217
Суть цього закону полягае в тому, що обсяг споживання природного капиталу обмежуеться просторовою нормою стийкостИ його потенцИалу впорядкованостИ.
- Закон вартостИ природного капиталу;
ВартИсть природного капиталу визначаеться на екосистемному ргвнИ i залежить вИд цгни його потенцИалу впорядкованостИ [9].
СьогоднИ продовжують тривати дискуси - що е природним капиталом та як з допомогою його збереження забезпечити екологИчне збалансування економгки.
Водночас Володимир Вернадський в сво"х працях неодноразово наголошував, що енерггя Сонця з допомогою живо" речовини докоргнно змгнюе обличчя Земли Вин писав: «Жива речовина охоплюе i перебудовуе всИ хИмИчнИ процеси бИосфери, дИюча iï енерггя в поргвняннИ з енергИею костно" речовини в Историчному часИ е величезною» [5]. Таким чином, вчений прийшов до висновку, що на земнгй поверхнИ найбгльш потужною силою, що рухае атоми, е сукупнИсть живих органИзмгв, тобто жива речовина. Якщо ж говорити про реакцИю фотосинтезу, то вона проходить, як вИдомо, також на поверхнИ ЗемлИ, тобто на ргвнИ ландшафтгв, куди енерггя Сонця, що йде з Космосу, доносить природну впорядкованИсть, тобто негентропИю. Феномен цИе" реакци полягае в тому, що при нормальних ргвнях температури i тиску в зеленому листочку здгйснюеться розщеплення води на водень i кисень. В лабораторних умовах для цього температура мала б сягати 1000 °С. В результат реакци фотосинтезу в навколишне середовище видгляеться вгльний кисень - продукт розщеплення води. ЗвИдси випливае, що оскгльки всИ життедайнИ процеси проходять на поверхнИ ЗемлИ завдяки заданим та детермгнованим природою обмгнним процесам в просторИ бюсфери, то важливим методологИчним завданням новГтньо" фИзично" економи е моделювання норм збереження та споживання природного капиталу, виходячи з новИтнИх досягнень нерИвноважно" термодинамики та бИофИзики.
Факт вИдкритостИ екологосоцИогосподарсько" системи свиту дещо змгнюе ргвнИ агрегування iï фИзико-економИчних Индикаторгв. У вИдкритих системах, як вИдомо, безперервно здгйснюеться обмин з зовнИшнгм природним середовищем енергИею, речовиною та бюшформаци i замИсть термодинамИчно" ргвноваги встановлюеться (або ни) стацИонарний стан. Чи е подИбними стан макроекономИчно" ргвноваги i стацИонарного стану? Мабуть лише в тому, що бгльшИсть параметргв ЕСГС не змгнюеться в часИ, однак мгж ними i е принциповИ вИдмИнности При досягненнИ мГжринково" ргвноваги не вИдбуваеться змгни вильно" енерги (А = 0), водночас ентропгя, як у кожний закритгй системИ, е нацгленою на максимальне значення (S^-max). ТодИ ргвень природно" впорядкованостИ (ö) буде зменшуватись.
У стацИонарному ж станИ функцИонування складних ЕСГС змгна вильно" енерги пИдтримуеться на постгйному ргвнИ (А = const), а значення ентропи значно вИдрИзняеться вИд iï максимуму. Розглядаючи макроекономИчну систему як природогосподарську складну систему, помилковим е дослщження стану iï макроекономИчно" ргвноваги (теори Р.Вальраса), оскгльки для таких систем принциповим е лише визначення умов стгйкостИ "х стацИонарних стангв.
ВИСНОВКИ
Отже, у свИтлИ досягнень новигаьо" фИзично" науки, свИтова економИчна система е лише промгжною ланкою мгж бИосферою i наземними ландшафтними системами, якИ
218
мiж собою пов'язаш постшними потоками сонячноï енерги, що надходить з Космосу, несе з собою природну впорядкованють, яка е джерелом для продукування новоï живоï речовини. Водночас, виходячи з необхщност ïï максимального збереження для майбутнк поколiнь, постала проблема моделювання станш збереження ïï стшкост. Для цього необхщно було з'ясувати енергетичнi умови ïï вщтворення та базуватись на закон збереження бюмаси В. Вернадського [3].
Таким чином, системно-синергетичний пщхщ до визначення ключових понять та моделей новiтньоï фiзичноï економи мае стати фундаментом для подальшоï iнтеграцiï наукових знань щодо перебудови предметноï сфери економiчноï науки загалом. В цьому контекст на особливу увагу заслуговують проблеми вщкриття нових законiв вартостi та грошового обиу в ЕСГС як якюно складнiшого об'екту дослщження фiзичноï економи.
Колись, як вщомо, методолопчною революцiею в теорй вартостi став ïï зв'язок з категорiею «гранична кориснють блага». Таким чином категорш вартостi набрала дещо суб'ективiстського трактування, а економiчна наука почала базуватись на постулат, що цiна блага е функщею його граничноï корисност для економiчного споживача, що визначаеться ринком. Якщо ж розглядати економжу як пщсистему складноï ЕСГС, то тут, згщно вчення В. Вернадського, прюритетними мають бути оцiнки «бюфiзичного вибору» щодо збереження стiйкостi наземних ландшафтних систем, яка гарантуе збереження природного капталу планети.
Тодi можна буде стверджувати, що економiчна наука базуеться на принцип вдосконалення, а не знищення суспшьства, враховуючи та дослщжуючи феномен унiверсальноï (абсолютноï) доданоï вартостi, що мае природне, а не сощальне походження. В цьому контекст першочерговим завданням економжи, що мае стати життезберигаючою за своею сутнютю, е забезпечення посередницькоï функци по перетворенню бюшформаци, що надходить з Космосу до поверхш Земл^ в ефективну роботу. В такому випадку, можна буде стверджувати, що ноосферна модель економжи е сформованою.
Споживацький матерiалiзм, що базуеться сьогодш на антропоцентризмi мусить бути вщхилений на користь природоцентризму, який лежить в основi фiзичноï економй. Саме тому потребуе бiльшоï уваги та державноï п;цтримки Украïнська наукова школа фiзичноï економй та Украïнське наукове товариство меш С.Подолинського, розвиток яких може сприяти якюно новому наповненню новiтньоï економiчноï теорй сталого (збалансованого) розвитку. Науковi парадигми, що сформоваш в системi цiеï школи можуть послужити реалiзацiï альтернативних моделей збалансованого розвитку свпу в XXI столгтп.
Список л^ератури
1. В. Базилевич, К. Базилевич, Л. Баластрик. Макроекономжа. Khïs „Знания", 2006. -623 с.
2. Вернадський В. И. Химическое строение биосферы Земли а её окружение. - М.: «Наука», 1965 -324 с.
3. Гринв Л. С. Розвиток фвичжа екошми: проблеми та модел^/ Ф!зичне економ!я: методолог!я дослiджения та глобальна мюш Украïии. К.: КНЕУ, 2009, с. 178-187
219
4. L. Hryniv. Transdisciplinary approach to sustainability: new models and possibilities.// Ecological Economics and sustainable forest management. Editeal by I. P. Soloviy and W. S. Keeton UNFUP - L, 2009 - 414 p P. 85-97
5. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. Книга вторая. М.: «Наука», 1977 - 191 с.
6. Гришв Л.С. Еколопчно збалансована економжа: проблеми теорй: Монографш. - Львш: ЛНУ ím. 1.Франка, 2001. - 240с.
7. Рубин А. Б. Термодинамика биологических процесов. - М., 1984. - с. 90-95; 100-118.
8. Report of the United Nations Conference on Sustainable Development Rio de Janeiro, Brazil 20-22 June 2012
9. Hryniv L. (2009). " hysical (Negentropy) unction of Sustainable Economy. roblems of Evaluations", paper presented at Environmental Accounting - Sustainable Development Indicators international conference, April 23-24, 2009, Prague, Czech Republic. Prague: EMAN-EU.
Грынив Л.С. Трансдисциплинарные основы формирования ноосферной модели развития экономики / Л. С. Грынив // Ученые записки Таврического национального университета имени Вернадского В.И. - Серия «География». - 2013. - Т. 26 (65), № 3. - С. 211 - 220.
Исследованы теоретико-методологические проблемы формирования экологически сбалансированной экономики, базирующейся на трансдисциплинарных подходах, исходя из учения В. Вернадского. Определено содержание основных категорий пространственно-экономического анализа экологически сбалансированного природопользования. Рассмотрены теоретические аспекты построения ноосферной модели экологически устойчивого развития и её законы в экономике. Обоснованы новые методологические подходы к определению индикаторов сохранения природного капитала. Ключевые слова: функция негэнтропии природного капитала, ноосферная модель экологически сбалансированного развития экономики, функции экологически сбалансированной экономики, экологическая предложение экосоциохозяйственных систем.
Статья поступила в редакцию 13. 09. 2013 г
220
