CC BY
17
2. ЕКОЛОГ1Я ДОВК1ЛЛЯ
УДК 504:32 Проф. М.1. Яцшв, канд. екон. наук - Львiвська фтя
Свропейського утверситету; доц. Т.П. Блажкевич, канд. екон. наук -Житомирський нацюнальшй агроекологiчний утверситет
ПР1ОРИТЕТИ ТА УЗГОДЖЕН1СТЬ ЕКОЛОГ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ 13 ЕКОЛОГ1ЧНИМИ ПОСТУЛАТАМИ
Визначено сутнють поняття мполiтикам, мекологiчна полiтикам, "державна еко-логiчна полiтикам. На основi аналiзу наукових праць запропоновано i теоретично обгрунтовано екологiчнi постулати, як1 мають бути узгодженi з еколопчною пол1ти-кою держави, що сприятиме рацiональному вiдтворенню та оптимальному викорис-танню ресурсiв будь-яко господарсько'1 дiяльностi для реал1зацп сталого екологiчно збалансованого розвитку.
Ключов1 слова: пол1тика, еколопчна полiтика, державна екологiчна полiтика, еколопчш постулати.
Постановка проблеми. Будь-яка дГяльшсть людства, а отже природо-користування, не може здшснюватися за межами певноi полГтики. 1снуе бага-то визначень политики, що не збГгаються м1ж собою. Так, у Словнику шшо-мовних слГв, [8, с. 549] термш полГтика (вщ грец. роНйкё - державна дГяль-шсть) означае: 1) дГяльшсть оргашв державноi влади, партш, громадських ор-гашзацш у сферГ внутршньодержавного управлшня та мГжнародних вщно-син; 2) споЫб дш, спрямований на досягнення певноi мети; 3) питання та поди громадського, державного життя; 4) певним чином скерована д1яльшсть держави або якихось сощальних груп у якш-небудь сферь 1нший словник [2, с. 1035] тлумачить, що полггика - це: 1) загальний напрямок, характер д1яль-носл держави, певного класу або полiтичноi партii; 2) лш1я поведшки в чо-му-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь; 3) революцшна або тд-ривна дiяльнiсть, участь в антиурядових виступах.
Аналiз останнiх дослiджень i публжацш. 1снують рiзнi види полгти-ки: антшнфляцшна, валютна, грошово-кредитна, iнвестицiйна, економiчна, торгова тощо. Останнiм часом виявився новий термш - еколопчна полггика, який, на думку бшьшоси вчених, ще не мае единого тлумачення. Можна навести таю найпоширенiшi означення еколопчно1" политики:
1. Здшснювана економiчним суб'ектом вищого рГвня (державою, мГждер-жавним утворенням) генеральна лшя дш або система заходiв, що визна-чають напрями природокористування Г стан довкглля. Екологiчна полгга-ка визначае еколопчну спрямоватсть дГяльност окремих складових час-тин господарського суб'екта зпдно з його цглями, завданнями та штере-сами. З еколопчною полГтикою пов'язат структурна, швестицшна, фь нансово-кредитна, сощальна, зовтшньоекономГчна, науково-техтчна, податкова, бюджетна полГтика суб'екта господарювання [6, с. 551, 586].
2. Певний вид суспiльноi дГяльностГ, що здшснюеться органами державноi влади й управлшня, в компетенцii яких знаходиться виршення еколопч-них проблем, за допомогою заходГв, спрямованих на досягнення еколо-
пчних цшей суспiльства з використанням вiдповiдних шструменив. Складовi частини еколопчно! полiтики: 1) система еколопчних цiлей i завдань, сформованих суспiльством вiдповiдно до сво!х iнтересiв; 2) комплекс заходiв, спрямованих на досягнення екологiчних цiлей i зав-дань; 3) сукупнiсть шструменпв (полiтичних, адмiнiстративних, еконо-мiчних, фшансових, органiзацiйних та iн.), що використовуються для здiйснення заходiв; 4) дiяльнiсть вiдповiдних органiв державно! влади та управлшня щодо вирiшення екологiчних проблем. Змют еколопчно! по-лiтики - сукуптсть функцiональних взаeмозв,язкiв, що формуються у соцiальнiй, економiчнiй i еколопчнш системах внаслiдок виникнення матерiальних, сощальних, духовних та екологiчних потреб та необхщтс-тю !х задоволення [5, с. 10, 11, 29].
3. Система заходiв, спрямована на забезпечення якост навколишнього се-редовища, вщтворення природних ресурсiв i створення належних еколо-гiчних умов населення [3, с. 51].
4. Розроблення прюршелв на перспективу з урахуванням здоров'я населення i збiльшення тривалост життя, вiдтворення рослинного й тваринного свггу, збереження екологiчного, генетичного i матерiального базису, природно!, iсторичноi спадщини й культури [3, с. 51].
5. Сукуптсть цшей щодо рацюнального використання, збереження та вщ-творення природних ресурсiв i умов довкшля, а також засобiв !х досягнення [3, с. 52].
6. Дiяльнiсть оргатв державно!' влади i державного управлiння у сферi еко-логii, контролю та здiйснення впливу на змiни соцiально-екологiчноi си-туаци в позитивну сторону [5, с. 10].
7. Сукуптсть наукових та господарських робiт з охорони та вщтворення нормальних екологiчних функдiй бюсфери [5, с. 10].
8. Науково-обгрунтоват принципи охорони i формування навколишнього середовища територп [5, с. 10].
9. Цтсна система засобiв i заходiв, пов'язаних iз впливом сустльства на природу i спрямованих на забезпечення еколого-збалансованого розвит-ку i цивiлiзованостi [5, с. 10].
10. Система заходiв, спрямованих на регулящю взаемоди суспiльства та природи з метою збереження природного середовища [5, с. 10]. Державна еколопчна полггика - це сощально-економ1чна пол1тика,
зокрема м1жнародна, побудована на розумшш виграш1в { недолтв, пов'язаних з еколопчним станом територп кра'ни (1з врахуванням перспективного розвитку господарства { змши чисельносп населення) { природних ресуршв, що знаходяться на цш територп [3, с. 51]. Державна еколопчна полггика - це система цшей { дш оргатв державно! влади та управлшня, спрямованих на забезпечення еколопчно! безпеки й задоволення еколопчних потреб населення [6, с. 551, 586].
Постановка завдання. Ус наведет визначення мають один загаль-ний его'стичний погляд на природокористування, оскшьки не враховують дда багатьох важливих еколопчних постулат1в. Так, головний змют Закону ф1зико-х1м1чно! едносл живо! речовини В.1. Вернадського полягае в тому, що в кожному геолопчному перюд1 всередиш глобально! живо! речовини вини-кають складш взаемозв'язки та формуеться едина "стка життя". Порушення
щеï "сггки" знижують стiйкiсть екосистеми до впливу зовшшнього середовища, що певною мiрою компенсуеться функцiональними аналогами, або "за-мiсниками", шляхом: 1) ' 'голосування" - замiни виду живого при зниженш його чисельностi еколопчно близьким або еквiвалентним; 2) "дублювання" -замiщення знищеного або зниклого виду функщонально еквiвалентним для шдтримки енергетичних потокiв у трофiчних стках екосистеми; 3) забезпечення "живучостГ природноï системи - спроможностi бiокосноï системи (6ï-оценозу, ландшафту тощо) практично нескiнченно функцiонувати в межах неминучих флуктуацш без рiзких змш структури та функцiй; 4) шдвищення "надiйностi" екологiчноï системи - спроможност бiологiчних угруповань са-мовiдновлюватися, самовщтворюватися, саморегулюватися в межах добових, сезонних, рiчних, вiкових та iнших коливань природних факторiв на сукце-сшному, або еволюцiйному, етапi ïï юнування. 1з знищенням великоï чисель-ност виду "сiтка життя" стае менш еластичною, потоки енергiï в не1' зроста-ють, а сама екосистема стае менш стiйкою i надшною [7, с. 165].
Закон фiзико-хiмiчноï едностi живо!" речовини В.1. Вернадського найменш усвiдомлений людством, тому через недостатне розумшня еколопч-них закономiрностей звичайно iгноруеться той факт, що людина, як бюлопч-ний вид живого, також перебувае у складi глобально:' св^ово1' трофiчноï "сгг-ки життя" i для свого виживання вона мусить шдвишувати стшюсть та на-дiйнiсть бiосфери передуем збереженням та шдвищенням видового рiзнома-шття планети [1, с. 49]. Бшьше того, як стверджуе Закон бiогенноï мiграцiï атомiв В.1. Вернадського, мшращя хiмiчних елементiв на земнiй поверхш та в бiосферi загалом здшснюеться або при безпосереднiй участi живоï речовини (бiогенна мiграцiя), або вона вщбуваеться у середовищi, геохiмiчна власти-вiсть якого (О2, СО2, Н2 тощо) обумовлена живою речовиною, як ^ею, що ни-нi населяе бюсферу, так i тiею, що дiяла на Землi протягом усiеï геологiчноï iсторiï [7, с. 142].
Виклад основного матерiалу. Отже, жодна наведена вище ознака екологiчноï полггики не враховуе, що життя е основним двигуном уЫх плане-тарних бiофiзичних i бiохiмiчних процесiв, а людина в цьому житп вщграе головну роль. Космiчне походження такого двигуна доводить Закон геоxiмiч-ний основний В.М. Гольдшмгга. Вiдповiдно до цього закону, "абсолютш кiлькостi хiмiчних елементiв, тобто кларкiв хiмiчних елеменпв, залежать вiд будови атомних ядер; розподш елементiв, пов'язаний з ix мiграцiею, - вiд зовнiшнix електронiв. Кларки елементiв у земнiй корi залежать як вiд структури атомного ядра, так i вщ структури електронних оболонок, що визнача-ють xiмiчнi властивостi атомiв, але провiдна роль все ж належить ядерним властивостям - стiйкiсть ядер атомiв, вмiсту в них невеликого парного числа протошв та нейтрошв, особливо кратне чотирьом. Мiграцiя елеменпв зале-жить також вiд усiеï будови атома, електронна структура вадграе при цьому провiдну роль. У першому початковому формулюваннi цей закон справедли-вий лише для космосу загалом" [1, с. 49]. Закон перюдичний xiмiчниx еле-ментiв Д.1. Менделеева стверджуе, що така мшращя xiмiчниx елементiв одна-кова для Всесвггу.
Сучасна еколопчна полГтика не враховуе процеси загальноструктур-но1 оргашзацн живо!" матери, що стверджують наступш семантичш елементи. Закон обсяпв - у глибинних шарах земноi кори утворюються мшерали та 1х комбiнацii з меншим молекулярним об'емом (вщношенням атомно" ваги до питомо" ваги), шж у верхшх 11 шарах, що е окремим випадком ди Центрального принципу екологи Ле Шателье-Брауна, Гстотним для усвщомлення заля-гання речовин ЗемлГ в умовах глибинного метаморфГзму.
Центральний фГзичний принцип Ле Шателье-Брауна - шд час зов-шшнього впливу, що виводить систему зГ стану стшко! рГвноваги, рГвновага змщуеться у тому напрямку, за якого ефект зовшшньо! ди послаблюеться. Цей фГзичний принцип оснований на моделях неживо" природи, справедли-вий Г для умовно рГвноважних (квазютацюнарних) природних систем, зокре-ма еколопчних. Вш служить шдосновою першого наслщку Закону внут-рГшньо" динамГчно" рГвноваги та негативно" ди Правила (неминучостГ) цеп-них реакцш "жорсткого" управлшня природою. Вш же значною мГрою пояс-нюе причину ди Закону зниження енергетично" ефективност природокорис-тування - чим бгльше вщхилення вгд стану еколопчно! рГвноваги, тим бгль-шими повинш бути енергетичш витрати для ослаблення протиди природних систем цьому вГдхиленню.
Закон ГмовГрност виникнення нового виду Е. Майра - чим бгльше клин трапляеться у цш областГ, тим менша ГмовГршсть виникнення нового виду (вщ грец. кНио - нахиляю) - клинальна мшливють, безперервна посту-пова змша будь-яко1 ознаки (градГента) всередиш виду на всьому або частко-вому його ареалГ в серп сумГжних популяцш, кшьюсть градГент деяко" ознаки всередиш виду.
Закон самооргашзаци живо" речовини Е. Бауера, В.1. Вернадського -закон сформулював В.П. Казначеев (1985), що поеднуе загальнобюлопчш принципи Е. Бауера та бюгеохГмГчш принципи В.1. Вернадського, який вгдоб-ражае сутшсть оргашзаци та еволюцп живо" речовини. Цей закон може бути пов'язаний Гз Принципом додатковост Н. Бора, якщо останнш розглядати як характеристику об'ективно" реальност - взаемодда двох матерГальних систем (жива речовина та мертва) в 1х едност та протилежность
Загальнобюлопчш принципи Е. Бауера: 1) розвиток бюлопчних систем е результатом збгльшення ефекту зовшшньо"' роботи бюсистеми (впливу оргашзму на середовище) у вщповщь на отриману Гз зовшшнього середови-ща одиницю енерги (стимул); для цього бюсистеми, на вщмшу вщ систем неживо" природи, повинш володГти властивГстю постшно шдтримувати свою структуру незалежно вщ навколишнього середовища; 2) оскшьки живГ систе-ми постшно виконують роботу, через що руйнуються, тому вони повинш од-ночасно самовщновлюватися, використовуючи з навколишнього середовища необхщш матерГали, енергш та шформацш; завдяки процесу самовщновлен-ня бюсистеми зберГгають стосовно середовища проживання антиентропшний стан. Щ принципи багато в чому подГбш до бюгеохГмГчних принцишв В.1. Вернадського.
Бiогеоxiмiчнi принципи В.1. Вернадського (1940) - фундаментальнг за-кони (постулати), що керують геоxiмiчною дiяльнiстю живих органiзмiв у бг-осферi. Вони зводяться до такого: 1) бгогенна мiграцiя атомiв xiмiчниx еле-ментiв у бiосферi завжди прямуе до максимального свого прояву (Перший бг-огеоxiмiчний принцип В.1. Вернадського); 2) еволюцiя видiв у xодi геологгч-ного часу, що призводить до створення стгйких у бiосферi форм життя, йде в напрямку шдвищення бiогенноï мгграцн атомiв у бiосферi (Другий бгогеохг-мiчний принцип В.1. Вернадського); 3) жива речовина знаходиться у безпе-рервному xiмiчному обмiнi з космiчним середовищем, що його оточуе. Цей обмгн проявляеться зокрема в тому, що жива речовина створюеться i шдтри-муеться на нашгй планер космiчною енергiею Сонця (Третiй бiогеоxiмiчний принцип або Космо-бiогеоxiмiчний принцип В.1. Вернадського, 1926). Перших два постулати В.1. Вернадського лягли в основу новоï науки - бгосферо-логп [4, с.146, 318].
Принцип додатковостг Н. Бора (1925) - концепцгя (принцип) про взаемодiю (взаемодоповнення) двох рiзноманiтниx матерiальниx систем в ïx едностi та протилежностi. Так, пгд рiзними матерiальними системами можна розумгти живу речовину (живий органгзм або систему органiзмiв) та косну речовину (навколишне середовище, бiотоп), мiж якими iснують тiснi взаемо-вгдносини (взаемодiя), тобто вони доповнюють одне одного (наприклад, бг-оценоз та бготоп в екосистемi або бгогеоценозг) [4, с. 248].
Висновки. 1снуе ще багато екологiчниx постулатiв, з якими не узго-джуються полггичш рiшення взагалi та екологiчна полггика зокрема. На пгд-ставi наведеного аналiзу лiтературниx джерел можна зробити таю висновки:
1. Всг розглянутг означення екологiчноï полгтики зводяться до того, щоб використовувати найбгльшу кшькгсть ресурсiв навколишнього середовища для задоволення дедалг зростаючих потреб людства, не поггршуючи стан довкглля. Але таку дгяльтсть заборонено Принципом додатковостг Н. Бора та Основним законом енвайроментологп.
2. Основним постулатом енвайроментологп е Закон розвитку природноï системи за рахунок навколишнього середовища, який стверджуе, що будь-яка природна система може розвиватися лише завдяки використанню матерг-ально-енергетичних та шформацшних можливостей (ресурсiв) навколишнього середовища. Цей закон е наслгдком другого початку термодина-мгки, зггдно з яким абсолютно iзольований саморозвиток неможливий, ос-к1льки ентропiя, як вимгр перетворення будь-якого виду енергiï на теплову (теплового розсiювання енергiï) за будь-яких процесiв у замкнутiй систе-мг, не може зменшуватися: вона або залишаеться незмiнною внаслiдок зворотних процесгв, або збгльшуються при незворотних [1, с. 141].
3. Основний закон енвайроментологп мае надзвичайне теоретичне i прак-тичне значения завдяки таким наслгдкам:
• абсолютно безвщходне виробництво неможливе, воно р1внозначне створен-ню в1чного двигуна;
• будь-яка високооргатзована б1олог1чна система (наприклад вид живого), ви-користовуючи та видозмшюючи середовище життя, е потенц1йною загрозою для менш орган1зованих систем, тому в земнш б1осфер1 неможливе повторне зародження життя, оск1льки його знищать вже наявн1 орган1зми;
• бюсфера Земл1, як система, розвиваеться не лише за рахунок ресурс1в плане-ти, але й опосередковано за рахунок Г тд кер1вним впливом косм1чних систем, передуем Сонячно"'.
Вщповщно до першого наслщку можна розраховувати лише на мало-вщходне виробництво, тому першим етапом розвитку технологи повинна бути 11 мала ресурсомютюсть (як на входГ, так Г на виходГ, тобто економГчшсть Г незначш викиди), другим етапом буде створення цикшчного виробництва (вГдходи одних технологш можуть бути сировиною для шших) Г третГм - ор-гашзащя рацюнального депонування (захоронення) неминучих залишюв Г нейтралГзащя незнищенних енергетичних вщходГв (ус три етапи можуть бути одночасними). Уявлення, шби бюсфера працюе за принципом безвщход-ностГ, помилкове, оскшьки в нш завжди нагромаджуються речовини, що ви-бувають з бюлопчного кругообГгу Г формують осадковГ породи.
4. Зпдно з другим наслщком Основного закону енвайроментологй, вплив людини на природу потребуе заходГв з нейтралГзацп цих впливГв, оскгль-ки вони можуть стати руйтвними для шшо! частини природи. Стосовно правила Вщповщносп умов середовища генетичтй визначеносп орга-тзму такг впливи загрожуватимуть самому людству, внаслщок чого охо-рона природи е одним Гз обов'язкових складникгв соцГально-економГчно-го розвитку високорозвиненого сустльства.
5. Третш наслгдок мае особливе значения для довготермшового прогнозу процесГв, якг вгдбуваються на ЗемлГ, при цьому необхщно усвгдомити, що космГчт впливи переломлюються земними процесами Г виявлення таких зв'язшв мае ГмовГртсний характер. Наприклад, у роки високо"' со-иячиоi активноси необов'язково буде проявлятися весь аспект явищ, що спостерГгалися у попередтх циклах тако1" активностГ, вГдповщно до Правила внутрГшньо'' несуперечливосп вони можуть лише виникати Гз ста-тистичною ГмовГртстю.
6. Щоб вгдносно замкнута, вгдокремлена, обмежена в просторГ та час при-родна система юнувала достатньо довго Г надшно, вона повинна володгга властивостями самооргашзаци, саморозвитку, саморегуляци, тобто зни-ження ентропи шляхом обмГну речовиною, енерпею, шформащею з нав-колиштм середовищем за рахунок викидГв вщходГв Г споживання ресур-сГв. Сукуптсть природно"' системи Г оточуючого 11 середовища може складати систему бгльш високого ГерархГчного рГвня, якщо вона може ю-нувати Г розвиватися вгдносно вгдокремлено, самостшно, замкнено. Але тодГ в такгй системГ знову буде нагромаджуватися ентротя, яку необхгд-но зменшувати з метою стшкого саморозвитку шляхом обмшу речови-ною, енерпею та шформащею з навколиштм середовищем бгльш високого ГерархГчного рГвня.
7. Другою формою основного закону енвайроментологи е Закон едностГ орга-тзм - середовище [4, с. 102], вгдповГдно до якого мГж живими оргатзмами та навколиштм середовищем юнують тют взаемовадносини, взаемоза-лежтсть та взаемовплив, що обумовлюе 1'хню дГалектичну едтсть. Пос-тГйний обмш речовиною, енерпею та шформащею мГж оргатзмами та середовищем матерГалГзуе Г робить пластичною таку едтсть. Бюлопчт системи на будь-якому Герархгчному рГвт е вадносно вгдкритими, вони отри-мують для свого юнування з навколишнього середовища речовину (хГмГчт
елементи), енерпю (сонячну i xiMi4Hy) та шформащю, вщдають у навко-
лишне середовище трансформоват речовини, енергiю та шформащю, таким чином активно (кшьюсно) впливаючи на не!, змiнюючи ii.
Отже, екологiчна полiтика повинна будуватися на пiдставi ди зазначе-них еколопчних постула^в, а не навпаки, коли еколопчш постулати форму-люються необгрунтовано за поданнями полiтикiв. Yd життевi процеси в кра-!нах повиннi розглядатися насамперед з погляду екологи. Потрiбне не просто еколопчне мислення, треба всiма доступними засобами формувати еколопч-ний свiтогляд.
Лггература
1. Блажкевич Т.П. Економша природокористування : навч.-метод. поабн. / Т.П. Блаж-кевич, В.В. Волочков. - Житомир : Вид-во "Житомирський нащональний агроеколопчний ушверситет", 2008. - 424 с.
2. Врублевська О.В. Конспект лекцп з еконошки природокористування / О.В. Врублев-ська. - Льв1в : Вид-во УкрДЛТУ, 2003. - 210 с.
3. Великий тлумачний словник сучасно! украшсько! мови / уклад. i голов. ред. В.Т. Бу-сел. - К.-1ртнь : ВТФ "Перун", 2007. - 1736 с.
4. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь / И.И. Дедю. - Кишинев : Гл. ред. МСЭ, 1990. - 408 с.
5. Зшовчук Н.В. Еколопчна пол1тика в АПК: економ1чний аспект : монограф1я / Н.В. Зшовчук. - Льв1в : Льв1вський держ. аграр. ун-т, ННВК "АТБ", 2007. - 394 с.
6. Основи екологн. Еколопчна економша та управлшня природокористуванням : тд-ручник / за заг. ред. Л.Г. Мельника, М.К. Шапочки. - Суми : ВТД "Утверситетська книга", 2007. - 759 с.
7. Реймерс Н.Ф. Природопользование : слов.-справ. / Н.Ф. Реймерс. - М. : Мысль, 1990. - 637 с.
8. Сучасний словник шшомовних сшв: Близько 20 тис. сшв i словосполучень / уклад. О.1. Скопенко, Т В. Цимбалюк. - К. : Вид-во "Довiра", 2006. - 789 с.
9. Черевко Г.В. Економша природокористування / Г.В. Черевко, М.1. Яцюв. - Львiв : Вид-во "Свгг", 1995. - 208 с.
Яцкив М.И., Блажкевич Т.П. Приоритеты и согласованность экологической политики с экологическими постулатами
Определена сущность понятия "политика", "экологическая политика", "государственная экологическая политика". На основе анализа научных трудов предложены и теоретически обоснованы экологические постулаты, которые должны быть согласованы с экологической политикой государства, которое будет способствовать рациональному воссозданию и оптимальному использованию ресурсов любой хозяйственной деятельности для реализации устойчивого экологически сбалансированного развития.
Ключевые слова: политика, экологическая политика, государственная экологическая политика, экологические постулаты.
Yatskiv M.I., Blajkevych T.P. Aprioristic and coordination of environmental policies with environmental postulates
The essence of the concepts of "policy", "environmental policy", "state environmental policy" has been determined. Based on the analysis of scientific publications the ecological postulates that (are to) be coordinated with environmental policies of the state to facilitate rational reproduction and optimum utilization of resources to reach a sustainable development have been suggested and grounded in the paper.
Keywords: policy, environmental policy, state environmental policy, environmental postulates. _
