CC BY
18
12. Баб'як О.С., Б1ленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологiчне право Укра!ни: Навч. пос. -К.: Атака, 2001. - 216 с.
13. Постанова ВерховноТ Ради Укра!ни "Про Основш напрями державно! пол^ики Ук-ра!ни у галузi охорони довкiлля, використання природних ресурсiв та забезпечення еколопч-но! безпеки" вiд 05.03.98 р. N 188/98-ВР// www.rada.kiev.ua.
14. Постанова Кабшету М1н1стр1в Укра!ни "Про утворення Мiжвiдомчоi комюп з пи-тань мониторингу довкшля" вiд 17.11.01 р. № 1551// www.rada.kiev.ua.
15. Мельник Л.Г. Еколопчна економша: Пiдручник. - 2-ге вид., випр. i доп. - Суми: ВТД "Ушверситетська книга", 2003. - 348 с.
16. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Землг 1дея. Концепцiя. Проблеми. - Львiв: Вид. центр ЛНУ iм. 1вана Франка, 2002. - 298 с._
УДК330.15:504.06 Проф. Л.С. Гришв1, д-р екон. наук -
nbeîecbu^ НУ M. 1вана Франка
НОВ1 ФУНКЦП ТА МОДЕЛ1 EKmOri4HOÏ ЕКОНОМ1КИ У СИСТЕМ1 ФОРМУВАННЯ ЕКOЛOГIЧHOÏ КOHСТИТУЦIÏ ЗЕМЛ1
Дослiджено теоретико-методологiчнi проблеми ЕКЗ та ощнки послуг екосис-тем як природного капiталу. Визначено змют основних категорiй та тотожностей eKOHOMi4HOï теорп. Розглянуто теоретичнi аспекти яюсно ново'1 моделi екологiчно збалансованого розвитку економши та ïï функцш.
Ключов1 слова: оцiнка екосистемних послуг, функщя негентропп природного капiталу, нова модель еколопчно збалансованого розвитку економши, функцп еко-логiчно збалансовано'1 економши, екологiчна пропозицiя екосоцiосистем, теорiя збалансованого розвитку природогосподарських систем.
Prof. L.S. Hryniv - L'viv NU named after Ivan Franko
New functions and models of ecological economics in the system of forming the Ecological Constitution Woods
Theoretical-methodological problems of estimation of ecosystem services have been researched. Analysis of domestic and foreign theories of ecologically sustainable development of economics was carried out. A content of the basic categories of space-economic analysis of sustainability nature utilization was determined. Theoretical aspects of a new model of ecological sustainable development and its functions in economics were considered.
Keywords: estimation of functions of ecosystem services, new model of the ecologically sustainable development of economics, function of the ecologically sustainability of economics, ecological consumption of ecosociosystem, theory of sustainable development of natural-economic systems.
Сьогодш еколопчш наслщки процеЫв глобашзаци економжи вихо-дять за меж1 нацюнальних кордошв, отже зростають трудношд щодо шдтри-мання принаймш якогось стабшьного зв'язку та вщповщност м1ж прийнят-тям економ1чних ршень урядами держав та вимогами екологiчноï безпеки населення планети. З огляду на це надзвичайно1' актуальност набувае питан -ня формування та реашзаци Еколопчно1" Конституци Землi (ЕКЗ) як Основного Закону еколопчного убезпечення та добробуту населення планети. Як глобальний мiжнародно-правовий акт, ЕКЗ покликана гарантувати дотриман-ня вимог та норм еколопчного благополуччя життедiяльностi населення вЫх
держав незалежно вiд рiвня !х економiчного розвитку. Тому реашзащя цього Закону, поза сумшвом, сприятиме встановленню нового свгтового порядку мiжнародних та мiжрегiональних еколого-економiчних вiдносин. Це, своею чергою, започаткуе нову модель еколопчно безпечного та ощадливого госпо-дарювання у свт.
Поняття обмеженостi мае стосовно природного середовища багатовек-торний вимiр:
1. Обмежетсть основних природних ресурс1в { джерел енергп, необхщних для здшснення процесу економ1чного зростання;
2. Обмежетсть основних компонентов природного довкшля, що характеризуют його яюст параметри, а саме: атмосферного повиря, поверхневих { щдземних вод, географ1чного простору та ландшафтов. Ця обмежетсть стосуеться у загальному не так безумовно! юлькосп тих компонентов, як 1х яюсного стану, який е з одного боку похщною вщ величини емгтованих забруднень, з 1ншого - вщ здатност до саморегулювання р1зних наземних екосистем;
3. Поняття обмеженост1, що стосуеться еколопчних умов, пов'язане не лише з 1х впливом на хщ { ефективтсть процесу господарювання. Воно мае також { той сощально-економ1чний вим1р, який пов'язуеться з затребува-тстю (попитом) на таке "суперблаго", як чисте довкшля. Йдеться тут про можливють задоволення р1зними елементами природного середовища потреб психолопчного, естетичного, рекреацшного характеру чи -говорячи загально - культурних потреб людей;
4. Обмежетсть послуг наземних еколопчних систем як природного катта-лу планети.
Проблема вибору в господарюванш ресурсами довкiлля мае мжроеко-номiчний, макроекономiчний та мезоекономiчний вимiри. Перший вимiр на-лежить безпосередньо до економiчних суб,ектiв. Другий стосуеться, з одного боку, еколопчно! полггики чи рiзних макроекономiчних полiтик (фюкальна, торговельна, бюджетна i т.д.) та секторних (промислово-енергетична, сшьсь-когосподарська, транспортна i т.д.), в межах яких приймають ршення, що можуть мати безпосереднш i опосередкований вплив на довкшля. З шшого боку, макроекономiчний вибiр природокористування стосуеться якiсно нового моделювання еколопчно доцшьного масштабу господарювання. Мезоеко-номiчний вибiр стосуеться еколопчних обмежень просторового розвитку економжи.
Велике значення мае мезоекономiчний вимiр, оскiльки еколого-еконо-мiчнi проблеми е локашзованими i просторово детермiнованими. Головш проблеми, пов,язанi з цим вимiром, такi:
• еколопчно збалансоване природокористування в межах наземних екосистем для максимального збереження 1х послуг;
• забруднення довкшля означае для економ1чного суб'екта певт збитки 1 втра-ти, як е пор1внюват з коштами, спрямованими на обмеження негативного впливу на природне довкшля;
• якщо економ1чний суб'ект (особливо тдприемство) здшснюе оплату за вико-ристання ресуршв довшлля 1 його забруднення, то приймаючи, що обмежу-вальна д1я використання ресурс1в зменшуе забруднення, пор1внюють вар-
тють цих дш з вигодами, що виникають у зв'язку з1 зменшенням витрат у форм1 еколопчних виплат;
• каттальт вкладення у захист природного довшлля можуть 1 повинт тракту-ватись тдприемствами 1 домаштми господарствами як альтернативы витра-ти з точки зору реал1заци суто економ1чних цшей, оскшьки на цей час обме-жет матер1альт 1 фшансов1 ресурси цього суб'екта;
• необх1дним е прийняття важкого вибору мiж "факторно-штенсивним" та "се-редовищно-сприятливим" техтчним прогресом. Не кожна нова технология ви-робництва, яка е випдна з точки зору продуктивност пращ 1 катталу чи оди-ничних витрат виробництва, е доцшьна для довкшля. Це означае необхвдтсть зведення до зниження величини ем1тованих забруднень 1/або зменшення вико-ристання середовищних ресурс1в. Подобно, продуктивт 1нноваци можуть бути б1льше чи менше сприятлив1 для довкшля пор1вняно з продуктами, дотепер пропонованими тдприемствами. Таким чином, виб1р, який у зв'язку з довкшь-ними аспектами нових технолог1й 1 продукт1в зд1йснюють тдприемства, буде залежати не лише ввд чисто економ1чних чинник1в (економ1чний розрахунок), але також в1д обов'язкового юридичного регулювання та еколог1чно! експер-тизи 1 - особливо у випадку продуктивних 1нновац1й - в1д знань 1 еколог1чно! св1домост1 споживач1в вироблених ними економ1чних благ.
На макроекономiчному рiвнi основним регулятором е еколопчна полi-тика. В екологiчнiй полпищ держава може впроваджувати юридично-адмi-шстративне регулювання, яке значною мiрою скорочуе свободу економiчних суб'ектiв в обсязi вище вказаних "довкiльних виборiв". Прикладом тут може бути регулювання, метою якого е протидiя невщворотним змшам у довкiллi через втрату певних елемен^в бiорозмаlття. У даному випадку застосовують в основному адмшстративш методи, тобто рiзного роду заборони i адмiнiс-тративнi стягнення щодо використання ресурЫв довкiлля чи впливу на його яюсть. Це у практищ господарювання дещо обмежуе можливостi здшснення вибору, побудованого на мiкроекономiчному розрахунку. 1ншим прикладом можуть бути заходи з еколопзаци iнновацiйного розвитку (застосування найкращих з природоохоронного погляду технологш виробництва i/або за-хисту довкшля). Цей приклад належить безпосередньо до вказаного вище вибору мiж "середовищно-сприятливим" та "факторно-iнтенсивним" технiчним прогресом.
Макроекономiчний вимiр проблеми вибору в господарюванш ресурсами довкiлля належить - як вже вщзначено - до економiчних суб'ектiв, що приймають рiшення в межах екологiчноl пол^ики та iнших секторних та мак-роекономiчних полiтик, в тому обсяз^ в якому цi останнi здшснюють вплив на якiсть довкiлля. Категорiя вибору в такому вимiрi означае в теоретичному пла-нi, що у прагненш до зростання суспшьного добробуту мусять бути прийнятi ршення, якою мiрою його рiвень мае вщповщати визначенню матерiального добробуту, а в якому - еколопчного добробуту. Тут йдеться про вибiр мiж двома чинниками, що характеризують рiвень добробуту взагалi.
Суспiльний добробут може бути очевидно стввизначений через цший ряд iнших чинникiв, таких, наприклад, як: вiльний час, пропорцil перерозпо-дiлу ВВП, позаринкове (природне) виробництво благ i послуг, культурнi цш-ностi i т.д.
Оскшьки чисте довкшля може бути розцшене як певне "суперблаго" вищого ряду, з'являеться загальна законом1ршсть - вище розвинене в еконо-м1чному плат (а отже багатше) суспшьство буде проявляти бшьшу схиль-шсть до використання все бшьшо! частини свого валового продукту на за-хист довкшля. Звичайно, це знаходить свое вщдзеркалення у загостренш еко-лопчних стандарт1в { шших форм юридично-адмшютративного регулювання захисту довкшля. I навпаки, у слабше розвинених кра!нах маемо справу у за-гальному з бшьш "л1беральним для себе" регулюванням у цш сферь Однак у нас спшьна планета, тому проблеми регулювання природокористування е од-наково важливими для вЫх.
Макроеконом1чний вим1р проблеми вибору { обмеженост в господарю-ванш ресурсами довкшля зумовлюе ряд теоретико-методолопчних проблем, розв'язування яких вимагае яюсно нових методик та шструменпв еколого-еко-ном1чного анал1зу. Це пов'язано, насамперед, з тим, що в еколопчнш полгтищ маемо справу з1 своерщним надлишком цшей, як е багатовекторними. А це значить, що у даний перюд не вс з них можуть бути одночасно реал1зоваш з огляду на обмежешсть фшансових, матер1альних { трудових ресуршв. Еконо-м1чна рацюнальшсть наказуе тод1 д1яти вщповщно до тако! схеми:
• оцшюемо вартшть послуг природного катталу для економ1ки та наземних еколопчиих систем, а також шнуючих довюльиих загроз;
• оцшюемо необхвдт витрати для досягнення сустльио схваленого та еколо-го-безпечного р1вия вказаних вище загроз; це може стосуватися лише !х виб-раних елеменив - иаприклад, вартосп змеишеиия втрат, пов'язаиих з загро-зами життю 1 суспiльиому здоров'ю;
• порiвняемо для рiзиих цiлей (прiоритетiв) потенщальт екологiчиi вигоди - у формi змеишеиих середовищиих витрат - i вартють дш, иеобхiдиих для !х здобуття;
• вибираемо т дii, для яких ввдношення досягиутих екологiчиих випд до заз-иаиих витрат з !х реалiзацii е иайбiльшими.
Обидв1 згадаш вище категори: обмеженост { вибору, мають у сфер1 економ1чного використання ресурЫв { цшностей довкшля характер як статич-ний, так { динам1чний. Статичний шдхщ означае стосовно вЫх трьох вим1р1в категори обмеженост короткотривало! (поточно!) потреби оптим1заци - в бшьш загальному розумшт: економ1чно! рацюнал1зацп - господарювання вЫма зрозумшими ресурсами природного довкшля. Динам1чний шдхщ вира-жае, своею чергою, потреби створення таких сощально-шституцшних регу-ляцшних мехашзм1в та застосування таких оргашзацшно-економ1чних рь шень, як спричиняться до забезпечення як певних природних ресурЫв, так { - передуЫм - цшноси окремих природних екосистем для майбутшх поко-лшь. Цю проблему можна виразити також системно, а саме таким чином, що процес господарювання повинен приводити до максим1заци економ1чного та екосощального добробуту при збереженш суспшьно бажано! та еколопчно доцшьно! якост довкшля для майбутшх поколшь.
В умовах, коли ринок стае транснацюнальною ареною, де нехтують будь-якими еколопчними вимогами збереження ресурЫв довкшля, зосере-джуючись лише на економ1чних ефектах. Цей м1жнародний правовий акт, че-
рез сукупшсть органiзацiйно-управлiнських та економiчних Mexarn3MiB наб-лизить свгг до моделi екологiчно збалансованого (сталого) розвитку.
Водночас формування ЕКЗ потребуе невiдкладного виршення деяких методологiчних проблем нормування природокористування.
Чому виникла така потреба? Та насамперед тому, що вся попередня система нормування природокористування ще продовжуе базуватись на антропо-центричнш основi. Це призвело до того, що норми видобутку i експлуатаци рiз-них видiв природних ресуршв залишились за своею суттю саштарно-гтешчни-ми, оскiльки спрямованi на штереси лише людини, iгноруючи мiнтересим природа, тобто необхщшсть збереження цшсносп наземних екологiчних систем.
Втiм порушення стiйкостi стацiонарних станiв функцiонування цих систем е передумовою втрати бiорiзноманiття, що мае прогресуючу тенденщю.
Сьогоднi антропогенна мiграцiя хiмiчних елемешов е головним чин-ником змши навколишнього природного середовища (НПС). Водночас м^ра-цiйнi процеси в атмосферi зумовленi на 15-20 % забрудненням довкшля внас-лiдок виробничо! дiяльностi та на 80-85 % - як наслщок надто великого масштабу господарювання в межах еколопчних систем.
Глобальш змши кшмату, що вщбуваються зараз, е наслiдком не лише збшьшення викидiв в атмосферу двоокису вуглецю та шших газiв, але переду-сiм - надмiрного тиску на наземнi екологiчнi системи. Як наслщок, вичерпу-ються ixm ресурси, що порушуе механiзм обмшних процесiв, а, отже, стiйкiсть бюсфери. Втрати бiорiзноманiття стають незворотними, а це означае, що тен-денци зниження стiйкостi iснування екосистем мають прогресуючий характер.
У цьому контекст велику небезпеку становлять тi збурення бюгеохь мiчного кругообiгу вуглецю, азоту, фосфору, як не враховуються тепершшм екологiчним нормуванням як загрозливi, оскшьки призведуть до незворотних явищ у довкшш лише через декiлька десятилггь. Однак з позицiй еколопчно1" безпеки планети, що закладеш в ЕКЗ, ïx треба враховувати, щоб запобiгти подальшим деструктивним процесам у довкшш.
Отже, треба системно пiдiйти до визначення ощнки стiйкостi живо!" речовини для того, щоб обгрунтувати яюсно новi екологiчнi норми, якi б вра-ховували ризик ïï порушення.
Це тдвищуе необxiднiсть доповнення методологiчноï бази еколопч-ноï економжи, оскiльки на перший план висуваються превентивш заходи, пов,язанi зi зменшенням масштабу господарювання в межах наземних еколопчних систем. Тому введення в еколопчну економжу нових моделей та фун-кцiй, що розвиваються теорiею збалансованого розвитку екосоцiосистем (ЕСС) е дуже важливим, оскшьки саме у системi цiеï теорiï е нагромаджений досвщ щодо якiсно нових критерив оцiнки екосистемних послуг i адекватного до не1' нормування природокористування.
Новi евристичнi пiдxоди до дослщження цих питань з позици вимог екологiчноï збалансованостi економiчного розвитку повинш базуватись на синтезi природничих та економiчниx законiв, що дасть змогу вдосконалити меxанiзми оцiнювання послуг природного кашталу з точки зору збереження цшсних екосистем. Запропонований нами екосистемний шдхщ до оцiнки
послуг природного кашталу враховуе не лише ïx eKOHOMÏ4HÎ можливостi, але i бiофiзичнi межi ïx споживання вiдповiдно до закону ентропп. Отже, проце-си використання природного кашталу мусять здшснюватись з врахуванням особливостей не лише економiчноï поведшки споживача, але i "екологiчноï поведiнким кожного бiогеоценозу. У цьому сенс при нормуваннi рiвня споживання природного капiталу треба орiентуватись на бiофiзичнi закономiр-ност його стiйкостi i встановлення адекватних до нього норм заощадження.
Некоректна оцiнка природного капiталу давала довготривалу можли-вiсть багатьом краïнам св^у за рахунок його значноï експлуатаци досягати ви-сокоï норми окупност рукотворного капiталу, який його доповнюе. Це призве-ло до ютотного виснаження природного капiталу. Однак зараз необхщно зроби-ти належнi висновки з помилково1' економiчноï полiтики природокористування.
Запропонована автором методологiя побудови моделi збалансованого розвитку ЕСС виходить з постулату, що екосистемш послуги продукуються в межах "просторового ринку" наземних природних систем, де формуеться щна на потенцiал впорядкованостi, що е передумовою збереження бiорiзноманiття.
Завдяки використанню даного мiждисциплiнарного пiдxоду отри-муемо модель, для розв'язку яко1' потрiбнi вiдповiднi данi про обсяг природного катталу та рiвень його стшкость
Методологiя дае змогу розраховувати шдекси впорядкованостi, що е кшьюсною мiрою впливу реально!" ситуацiï, що складаеться на "просторово-му ринку" наземно1' екосистеми на допустимий обсяг природогосподарсько1' дiяльностi в нiй.
Вщповщно, пiд час прогнозування обсягу видобутку та експлуатаци того чи шшого ресурсу, а також масштабiв господарсько1' дiяльностi, зада-ються якiснi сценари розвитку ЕСС.
Екологiчно збалансованим станом екосощосистеми можна вважати такий стан, в який вона повертаеться зпдно з власними внутршшми законо-мiрностями, що постiйно вiдтворюють параметри ïï природно1' пiдсистеми та забезпечують стшю стацiонарнi стани ïï функцiонування. У з'ясуванш сут-ностi формування стшких станiв в екосоцiосистемаx особливу увагу слщ звернути на те, що ця стшюсть поеднуе такi двi фундаментальнi характеристики, як виробництво економiчного продукту i виробництво продукту приро-ди (бiомаси). Цi стани зовЫм не збiгаються з рiвновагою економiчниx проце-сiв, але вони повинш знайти адекватне вiдображення в макроекономiчниx то-тожностях через функщональну залежнiсть обсягу природокористування вiд обсягу енергетичного е^валенту локального природного кашталу. Загаль-ним регулятором для ЕСС, з погляду юбернетики, е особлива форма оргашза-цiï зворотного зв'язку, що зберiгае еднiсть кiлькостi та якост системи, тобто ïï мiру чи межу. Такою межею для кожноï ЕСС е збереження природноï стiйкостi бiологiчноï продуктивностi ïï природного кашталу [2].
Кожна природна шдсистема ЕСС характеризуеться межею впорядко-ваност^ яка мае цiну Рвп. Дисипацiя цiеï впорядкованостi внаслiдок неадекватного природокористування пояснюе причини екологiчноï розбалансованостi ЕСС. Адже змiна величини ïxнього стацiонарного температурного режиму е
св1дченням зм1ни не лише к1льк1сних, а и яюсних меж 1хньо1 природно! само-оргашзаци. Це означае, що для кожного бюгеоценозу як сценарш функцюну-вання екосистеми i компоненти бюсфери юнуе природна межа люистост^ межа прозорост атмосфери, межа насичення живою речовиною, межа вологост тощо. Усi цi значення межi повиннi бути вiдомi людям, щоб вони могли запо-бiгти руйнуванню довкiлля. Отже, для забезпечення еколопчно збалансовано-го природокористування потрiбно враховувати не лише попит економжи, а й бiофiзичний попит ЕСС на збереження ще! впорядкованостi, а отже i бiомаси природного капiталу. Запас вшьно! енерги як енергетичного е^валента пра-цездатностi природного капiталу (Kn) може змiнюватись у таких напрямах:
1) надходження "швестицш" негеитропп приводить до зростання сукупних
запасiв F;
2) збiльшення сукупио! еитропп Sn призводить до зменшення запасiв F, а
отже, знижуе бiопродуктивнiсть Kn у довготермiновому перюд^
Отже, для досягнення стшко! бюпродуктивност природного капiталу Kn насамперед потрiбно, щоб виконувалась умова:
5 - Sn = Рвп > 0, (1)
де Рвп - цша бiофiзичноl впорядкованостi Kn. Отже, визначимо природну гра-ничну схильнiсть екосистеми до збереження бюмаси Kn. Зпдно з законом збереження бiомаси, норма збереження Kn, в ЕСС е е^валентною до Рвп. Як-що внутрiшня енергiя бiосистеми е постшна (константа), тодi
Q = Q (Рвп). (2)
Наша поставлена задача подiбна до моделi Солоу, однак дослщжуе бь офiзичну функцiю природного кашталу з метою 11 оцшки.
АРвп = 5 - Sn . (3)
Sn = h ■ Рвп . (4)
Q = с + 5 = (1 - S) Q + 5 , (5)
де: S - норма збереження; h - коефщент амортизаци.
Звiдси випливае, що:
5 = S Q . (6)
Для досягнення стшкоси екосистеми необхщно, щоб вона досягла стацюнарного стану, тобто:
АРвп = 5 - h ■ Рвп = 0 . (7)
*
Рвп = s/h. (8)
*
Отже, за дано! цши бiофiзичноl впорядкованост Р вп екосистема зна-ходиться у стацюнарному станi.
Знайдемо рiвень "золотого правила", характерного для моделi Р. Солоу. Гранична продуктившсть Кп буде дорiвнювати:
MPK = Q (Рвп + 1) - Q (Рвп) , (9)
де MPK - гранична продуктившсть природного кашталу.
За умовою "золотого правила" чистий граничний продукт природного кашталу дорiвнюе нормi його амортизаци.
МРК - И = 0 або МРК = И. (10)
На основ! зд!йсненого нами моделювання можна зробити таю виснов-ки: еколог!чно збалансованим використанням ресурс!в природного кап!талу можна вважати таке природокористування, за якого досягаеться максимальне збереження природно! впорядкованост! кожно! наземно! екосистеми. При запас! природно! впорядкованост! (негентроп!!) наземно! екосистеми, який в!д-пов!дае "золотому правилу" нагромадження, збереження природного капиталу досягае максимуму 1 норма його економ!чного споживання мае дор!внюва-ти норм: його амортизац!!. Таю метролог!чн! п!дходи до визначення норм еколопчно доц!льного господарювання в межах локального простору дають нов! можливост! щодо запровадження запоб!жних (превентивних) механ!зм!в у сфер! природокористування. Ц!на б!оф!зично! впорядкованост!, яка сформована на основ! екологiчного попиту на збереження ст!йкост! кожно! наземно! екосистеми, е тим дороговказом, який поеднуе !нтереси природи та !нте-реси еколопчно! економ!ки. Природноеконом!чне нормування максимального збереження ст!йкост! б!опродуктивност! природного катталу дае додатко-в! шанси для збереження б!орозма!ття планети та створюе шдгрунтя для як!с-но нових еколог!чних норматив!в просторово! природом!сткост! економ!ки, як! допоможуть ЕКЗ реал!зувати головн! ц!л! та завдання.
Лггература
1. Грин1в Л.С. Еколопчно збалансована економша: проблеми теорп. - Льв1в: ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2001. - 240 с.
2. Поза зростанням. Економ1чна теор1я сталого розвитку/ Г. Дейт, пер. з англ.: 1н-т ста-лого розвитку. - К.: 1нтелсфера, 2002. - 312 с.
УДК 316.334.5+658.7:341.1 Доц. В.1. Довбенко, канд. екон. наук -
НУ "Львiвська полiтехнiка"
РОЗВИТОК НОВИХ ФОРМ ПАРТНЕРСЬКШ ВЗАСМОДП НАУКИ I Б1ЗНЕСУ З 1МПЛЕМЕНТАЦП 1ДЕЙ ЕКОЛОГIЧНОÏ
КОНСТИТУЦIÏ ЗЕМЛ1
Розглянуто питання формування нових форм взаемодп науки i б1знесу, що сприяють розвитку економши на основ1 одночасного вир1шення проблем охорони довкшля, що е важливою умовою 1мплементацп щей Еколопчно'1 Конституцп Земль
Ключов1 слова: наука i б1знес, соц1ально-економ1чний розвиток, мехашзми взаемодп, кластернi структури, оцiнювання варiантiв розвитку.
Assist. prof. V.I. Dovbenko - NU "L'vivs'ka Politekhnika"
Development of new forms of a science and business partner interaction on implementation of ideas of the World Environmental Constitution
In article some questions of formation of the new forms of interaction of a science and business which promotes development of economy on the basis of the simultaneous decision of problems of the environment preservation that is the important condition on implementation of ideas of the Ecological Constitution of the Earth are considered.
Keywords: a science and business, social and economic development, mechanisms of interaction, cluster structures, variants of development estimation.
