CC BY
21
ПРАВОСОЗНАНИЕ УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВА: КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ
Калиновский Ю. Ю.
Проанализированы исторические и культурно-правовые особенности становления и развития правосознания украинского общества. Доказано, что важную роль в этом процессе играло право обычаев украинцев. Исследовано влияние правовой литературы и правовых документов различных епох на Генезис правосознания украинского народа.
Ключевые слова: правосознание, право обычаев, повседневное правосознание, культурно-исторические основы.
FEELING FOR LAV OF UKRAINIAN SOCIETY .
CULTURAL AND HISTORICAL BASISES
Kalinovski J. J.
In the article are analysed historical and legal culture particularities of basis and development infeelingfor law ofUkrainian society. Emphasized, that law of Ukrainian customs is necessary to create this process . We also analysed the influence of law literature and law documents from different epochs into the genesis of feeling of law ofUkrainian society.
Key words: feeling for law, law of customs, everyday law, cultural and historical basises.
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук, доцент
ТРАДИЦП ЯК БАЗИС ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПРАВОВИХ Ц1ННОСТЕЙ I ПРИНЦИП1В (НА ПРИКЛАД1 КИТАЮ)
Присвяченорозгляду найбтьш традищйного сусптьства — китайського, i того, як воно намагаеться провести правовi реформи. Прагнення держави вдосконалити правову системи зi збереженням Ьнуючих культурних, зокрема правових, традищй допомагае вiднайти новi шляхи взаемодп держави i сусптьства. У свою чергу це при-зводить до фактично безбольного реагування на реформи, що проводяться.
Ключовi слова: традицИ, традищйне сустльство, правова реформа, правова система, морально-правова фiлософiя.
Актуальтсть проблеми. Iсторiя людства — процес накопичення щннос-тей духовно! i матерiальноl культури, 1хнього дбайливого передання вщ по-колшня до поколшня. Збереженню i збшьшенню цих щнностей слугують 98 © Трофименко В. А., 2011
традици, як1 дозволяють формулювати i розв'язувати проблеми побудови та функцюнування системи права у державi та суспiльствi.
Дослщження традицiй зумовлюеться й практичними потребами сустль-них систем, особливо таких, що трансформуються. У ситуаци переходу ввд одте! системи права до шшо! — принципово ново! — традици у правi за-лишаються цементуючим чинником, який дае змогу зберегти у процес реформ своерщне правове забарвлення народу. Визнаючи традици, держава створюе ще один шлях порозумiння мiж владою та суспiльством.
Правова актуальшсть дано! проблеми пiдтверджуеться також таким: оскшьки кожна держава володiе багатим арсеналом правових традицш, вони потребують серйозного дослiдження та аналiзу. Адекватне теоретичне ви-свiтлення проблеми традицш на практично-правовому рiвнi дозволить здш-снювати бiльш гнучку правову полггику, вдосконалювати правотворче мис-тецтво, точнше i оптимальнiше враховувати ступiнь впливу правових традицш у суспшьстга.
Тому не випадково, що проблема традицш прямо чи опосередковано лягае в контекст бшьшосп сучасних дослщжень у галузi права, моралi, суспшьно-го розвитку тощо.
Стутнь дослiдженостi теми. Загальну проблематику сшввщношення традицiй i права розроблено доволi повноцiнно. Але в багатьох народiв ю-нують нацiональнi особливосп, врахування яких цiкаве не пльки з точки зору теоретичного дослщження, а й з позицiй часткового врахування i можливого запозичення найбшьш ефективних механiзмiв перетворення традицiй на право, врахування ставлення держави до подiбних регуляторiв тощо. У цьому сенсi дослiдження лише набувають систематичного характеру. Серед науков-цiв, як придiляють увагу цьому аспекту, можна видiлити Л. Бороха, О. Дзьо-баня, О. Дробницького, О. Лукша, С. Куманiна та iн.
Мета статп — показати, як формуеться правова система держави на базис iснуючих традицiй суспiльства. Конкретно-iсторичним джерелом для цього використуемо iсторiю i морально-правову культуру Китаю. Але подiбна робота може бути здiйснена не тшьки стосовно Китаю, а й вщносно будь-яко! шшо! кра!ни, оскшьки для будь-яко! юторично! спiльностi людей традици виступають невщ'емним чинником сустльного розвитку.
Безумовно, Китай е ушкальним у планi як тривалостi збереження культурно! спадщини, так i феноменальних темпiв суспiльного розвитку. Але разом з тим проблеми Китаю, пов'язаш з традищями, е досить типовими — i для даного сходного регiону (1нд1я, Япошя, Корея та ш.), i для шших кра!н. I зараз, коли азiатсько-тихоокеанський регiон виходить на передовi позицп у свiтовiй полiтицi, досвiд розвитку цих кра!н, причини !х разючих економiч-них успiхiв гiднi найпильншо! уваги з боку всiх защкавлених осiб i оргаш-зацiй рiзноманiтних галузей знань (зокрема, в галузi права), у тому числ1 й укра!нських.
У контекст проблематики статп розглянемо вияв традицш у моралi i пра-вi. О. Лукiн вважае, що мораль — це така регулятивна форма сустльно! св^ домосп, яка вiдображуе об'ективну соцiальну необхвдшсть узгодження сус-пiльних i особистих штересш за умови прiоритету сусшльних, сполучення особистого блага як кшцево! мети з загальним благом як вищою метою [10, с. 200-210]. Зазначену необхiднiсть мораль залежно вщ соцiальних умов по-рiзному реалiзуе в поведiнцi iндивiдiв, виступаючи у формi потреби особис-тостi та у формi суспiльних норм, оцшок i вимог. Мораль спрямовано на тдтримання гармони особистостi i сустльства, що е умовою !хнього благо-получчя i прогресу. Мораль регулюе вiдповiднi компоненти свiдомостi i по-ведiнку особистостi в усiх сферах громадського життя.
Система моралi е традицшною з точки зору и формування, розвитку, функ-цiонування та характеру управлшня суспiльними процесами. В и утвердженш i iснуваннi величезну роль вiдiграе накопичений досвщ, що слугуе особливо важливою, а у деяких випадках узагалi винятковою детермшантою людських вчинюв i поведiнки. Крiм того, традици протягом тисячолiть залишалися ледь не единим специфiчним засобом трансляци моральних вiдносин.
Вимоги моральносп формуються в самiй практицi масово! поведiнки, при взаемному спiлкуваннi людей. 1мператившсть моральних традицiй i звича!в спираеться на авторитет сустльно! думки i одержуе iдейне вираження в за-гальних фiксованих уявленнях (заповедях, принципах тощо) про те, як вчин-ки слiд здiйснювати. Довговiчнiсть, мiцнiсть i виняткова стiйкiсть е характер-ними рисами моральних традицш. Багато з них, будучи суто юторичним продуктом, породженням свого часу, пережили цМ iсторичнi епохи, не поддавшись ск1льки-небудь iстотним змшам, хоча нерiдко справжнiй змiст i причини, що !х викликали, бувають назавжди втраченими. В. Плахов у зв'язку з цим слушно вважае, що традицil завжди вщиравали й вiдiграють у моральнiй надбудовi важливу роль, слугують основним засобом розвитку моральних вщносин, забезпечують i зумовлюють (прискорюють або сповiльнюють) сусшльний моральний прогрес [5, с. 165].
Переходячи до розгляду моральних традицш у Кита!, слщ пiдкреслити, що моральш вiдносини завжди вiдiгравали тут величезну роль, були фундаментом традицшного сустльства, лежали в основi його структури, визначали звичну (традицшну) систему цiнностей i норм. У разi iноземних навал та шших сощальних катаклiзмiв саме традицil виступали регенеруючими i ста-бiлiзуючими силами.
У традицшному китайському суспiльствi конфущансью етико-ритуальн1 норми були основним джерелом правових принципiв i юридичних кодекмв, у якi переносилися цiлi уривки з каношчних книг. Суворi норми ритуалу, церемошалу та етичних обмежень кодифжували спосiб життя всiх шарiв суспiльства — в1д iмператора до простолюдина. Протягом уме! ведомо! нам стародавньокитайсько! iсторil вiдбувався процес демiфологiзацil i десакралi-100
зацп щеологп, що зумовило знаходження етикою i ритуалом, а не, наприклад, релiгieю видатного мюця у данiй культурi. Етичний компонент мав головне значения в синкретичному комплекс етико-релтйних уявлень про свгг. Велич i мудрiсть давнiх правителiв, як! вважалися моральним еталоном, були без-посередньо пов'язанi з !х чеснотами [11; 12]. Етична проблематика перева-жала в традицiйнiй китайськш фшософп.
Сутнiсть конфуцiанства, яке було щейною основою iмперського Китаю, у найбшьш загальному виглядi зводилася насамперед до етично! норми i ри-туалiзованого церемонiалу. Мораль у конфущанськш традици слугувала критерieм оцiнювання цивМзацш i вiдмiнностi цивiлiзованого свiту Китаю в!д оточуючих його «варварiв». Вважалося, що особливий характер м!жосо-бистюних вщносин i вщносин iндивiда та сусптьства показуе переважання китайсько! цивМзацп. Конфуцiанськiй традици в Кита! була притаманна за-гострена свiдомiсть морально! вщповщальносп правлячо! елiти. З XIV ст. в неоконфущанстш шдсилилося прагнення ототожнити полiтику з практичною мораллю. Велика увага придiлялася освiтi i самовдосконаленню, а також повсякденнiй морал^ вихованню особистим прикладом, почуттю родинно! i класово! солiдарностi. Конфуцiанська щеолопя зв'язувала воедино шдив!-дуальну, родинну та суспiльну мораль, вщдаючи перевагу традицшним ро-динним цiнностям. Головними атрибутами китайських родинних i шлюбно-родинних вiдносин завжди вважалися усталешсть, безперервнiсть та наступ-нiсть. Конфущансью традицi! всiляко шдвищували значення родинних i зем-ляцьких зв'язюв, поширюючи !х на господарську i полгшко-правову сфери.
Як iдеальний тип людсько! особистостi в давньому конфуцiанствi вису-вався «абсолютно мудрий» (шень жень). Вш вiдрiзиявся яскраво вираженою сощальною спрямованiстю: його основною якютю було «вдосконалювання себе» з метою «умиротворення народу». П!д «вдосконалюванням себе» розу-мiлося бездоганне насладування традицiйним моральним нормам. «Абсолютно мудрий» додержувався принципу «людяносп» (жень), що вiддзеркалювало гумашстичний дух стародавностi, принципу «середини i усталеностi», тобто уникав крайнощiв у думках, почуттях та вчинках, упорядковував свiт, викли-каючи цим загальну повагу, вщмовлявся в!д особисто! вигоди заради загаль-ного блага, не мав сумнiвiв, страху та жалю, досконально знав ритуал «чи».
Поняття «чи» (благопристойнiсть, етика, ритуал) стало вищим символом ритуалiзовано! етики, перетворилося на найбшьш загальну характеристику правильного, навгть iдеалiзованого, соцiального устрою i поведiнки людини та мислилося як вираження найважливiшого чинника не тшьки культуротво-рення, а й космовпорядкування. Поняття «чи» входило в число найбшьш значущих понять фшософсько-правового вчення Конфуцiя, що надало «чи» статусу ушверсально! норми, яка перестала бути суто етичною. У результат! еволюци у вченнях стародавнiх фшософ!в категорiя «чи» стала виражати щею сощального, етичного, релiгiйного та загальнокультурного нормативу, що давало можливють тлумачити цю категор!ю досить широко i рiзноманiтно.
Категор!ю «чи» докладно описано в класичному конфущанському трак-татi «Чи Цзи», який став для наступних покол!нь енциклопедieю мудрост! давнiх, незаперечним кодексом чгтко ф!ксованих правил поведшки (близько 300 основних ! 3000 додаткових). За «Чи Цзи» основне в «чи» — сувора до-м!ршсть ! ч!тк! соц!альн!, особливо рангово-!ерарх!чш розб!жност!. Засно-ваний на них порядок речей, який базуеться на традищях, — основа стаб!ль-ного сусп!льства, запорука соц!ально! гармони, фундамент процвггаючо! держави. У цьому, як слушно вважае Л. Васильев, сенс ! сутн!сть «чи» [12, с. 173-178].
Моральш норми в Кита! були настшьки ж стшкими, як ! конфуц!анство. Однак усе в свт зм!нюеться. В даний час у Кита! стурбоваш тим, що молодь перестае поважати традицшш цшност!. Викликае заклопотан!сть утрата т!е! морал!, що завжди була притаманна китайськш культур!. У сусшльств! по-силюються !ндив!дуал!зм, его!зм, дух конкуренци, що пояснюють буржуазним впливом. Як вщображення кризи в моральному вихованш зростае юнацька злочинн!сть. Процес модершзаци викликав свого роду «культурний парадокс»: прогрес у науц! ! техшщ супроводжуеться втратами в моральност!. Китайська культура поки далека в!д можливост! знайти усередин! себе в!дпов!дь на моральш виклики модерн!зац!1. Можливо, вих!д !з кризи буде знайдено у по-еднанн! суто китайських моральних цшностей !з критично осмисленими за-х!дними ц!нностями.
У правов!й сфер! традици виявляють себе також досить щкаво. У вгтчиз-нян!й литератур! розр!зняють дек!лька спор!днених понять: право, правова система, правосв!дом!сть, правотворч!сть, правореал!защя тощо. Право тлу-мачиться як система загальнообов'язкових соц!альних норм, а також вщносин, що закршлюються державою за допомогою цих норм ! охоронюваних нею; сюди включаються також права, свободи ! обов'язки, що визначають правовий статус особистост!. Пщ правосв!дом!стю розум!еться сукупн!сть погляд!в, щей, як! виражають ставлення людей ! соц!альних груп до права, законность правосуддя, !хне уявлення про те, що е правом!рним або неправом!рним. Правосв!дом!сть, правотворч!сть ! правореал!зац!я розглядаються як складов! правово! системи.
Для нас тут найбшьший штерес становлять право ! правосв!дом!сть. Сто-совно суб'екта право виражае зовшшню реальн!сть, а правосв!дом!сть — вну-тр!шню, хоча ! те й шше е продуктом духовного виробництва ! можуть об'ективуватися в письмовому вигляд! (наприклад, як зв!д закошв або памфлет, присвячений випадкам безправ'я). Право ! правосв!дом!сть можуть впливати ! впливають один на одного [3, с. 19].
Слщ зазначити, що аналог!чний под!л терм!н!в е характерним ! для !нших вид!в духовного виробництва: розр!зняють мистецтво ! естетичну св!дом!сть, рел!г!ю ! релтйну св!дом!сть тощо. 1нод! терм!нолог!чне подвоення не здш-102
снюеться через багатозначшсть термша, що мае в рiзних контекстах pi3Hrä 3MÎCT: «Мораль — це ... моральшсть, один з основних cnoco6iB нормативно! регуляцп дiй людини в суспiльствi; особлива форма сустльно! свщомосп i вид суспiльних вщносин...» [13]. Таке розведення термiнiв у суворому змю-тi вiдображуе як розбiжностi мiж галузями духовного виробництва (право, мистецтво, релтя i т. д.) i формами сустльно! свщомосп (вщповщно правова, естетична, релтйна та iнша свiдомiсть), так i функцюналъний i генетичний взаемозв'язки мiж ними. Можна вважати, що духовне виробництво як сукуп-нiсть сво!х галузей — динамiчна категорiя, а сусшльна свiдомiсть у сво!х формах — вщносно статична в кожний окремий момент розгляду. Духовне виробництво — це процес, а сусшльна свiдомiсть — результат. Зрозумшо, що традици одного й iншого роздшити складно.
Пiсля цього невеличкого вщступу перейдемо до розгляду питання про роль традицш у прав^ 1сторично першою формою права було звичайне право, тобто регулювання суспiльних вщносин за допомогою звича!в. Звичайне право мало низку позитивних сторш — довговiчнiсть, обрядова форма, зро-зумМсть, доступнiсть. Первiснi звича! дiяли на основi визнання, поваги, вони були синкретичш i мiстили елементи мiфологiï, моральностi, естетики тощо, були пов'язаш з психологiею, звичками, думками. З утворенням кламв i держави частина цих звичаïв затвердилася як специфiчна галузь правовоï над-будови — санкцюноване державою звичаев право. «Державний звичай» одержуе якюно шший статус — джерелом його iмперативностi стае приму -шення, авторитет держави. На основi звичаевого права виникае спещальне державне позитивне законодавство. При цьому в закон оформлявся не всякий звичай, а ильки такий, який був здатний вiдображувати штереси пануючого класу. Звичаеве право i позитивне законодавство часто взаемодгють: з одного боку, звичаеве право виступае одним iз джерел державноï законотворчость а з другого — позитивне законодавство впливае на звичаеве право. Розбiж-ност звичаевого права i позитивного законодавства полягають у тому, що звичаеве право е роз' еднаним, розпливчастим, мае локальний характер, об-межене життевим досвщом, а позитивне законодавство е систематизованим, у концентрованш формi виражае волю пануючого класу i являе собою вищий стутнь правопорядку.
Право слугуе свщомим i рацiональним iнструментом суспiльного регулювання i помдае в класовому суспiльствi головне мiсце в системi сощаль-ного управлiння. Наявнiсть традицш у правi е виявом його безперервност i спадкоемностi, зумовлених безперервшстю i спадкоемнiстю принципiв та правил сощального управлiння. Традицiï в правi закрiплюють зв'язок мiж рiзними етапами його розвитку i зберiгають певш елементи або сторони права (стосовно сутносп, змiсту, форми, структури, функцiй тощо). Спадкоем-нiсть у правi залежить як вiд спадкоемност в матерiальних, базисних вщно-синах, так i вщ уже наявного правового матерiалу, накопиченого правового
досвщу, тих чи шших традицш у правотворчосп i застосуванш права, а також вщ юнуючих правових теорш i концепцш. До конкретних виявiв спадкоемнос-тi в правi можна вщнести наявнiсть у вмх правових системах деяких подiбних норм у зобов'язальному правi (купiвля-продаж, позика тощо); норм, що перед-бачають покарання за вбивство, крадiжку; норм у цив^ному, трудовому за-конодавстш, що враховуе особливостi вжу, стал, здоров'я суб'ектiв права; норм, що регулюють ставлення людини до навколишнього середовища [3].
Цiкаво, що елементи подiбностi виявляються не тiльки в правових системах, як юторично змiнюють одна одну, а й у системах, роздшених великими промгжками часу. Деяк дослщники вiдзначають, що в юторичному розвитку права спадкоемшсть спостерiгаеться не тiльки у форм^ а й почасти в об'екп, цiлях i методах правового регулювання. Iсторiя права — единий процес, в якому присутнi як моменти руйнування, так i моменти зв'язку, наступностi. Як слушно вiдзначав болгарський дослщник Н. Неновськи, «наступнiсть у сферi людсько1' культури (матерiальноï i духовно].') поширюеться i на право, яке е ïï компонентом. Право (закони) мютить елементи... духовноï творчост людей, i тому воно охоплюе процеси заперечення i спадкоемностi, що мають значення для цiеï творчосп... Спадкоемнiсть у правi не тшьки можливий, а й необхiдний момент у його розвитку» [14, с. 10].
У Китаï правова система мае ряд вщмшних рис, багато в чому обумовле-них традицшними чинниками. Серед них слад вщзначити тiсне переплетения полiтики i права, права i мораль Через деяк iсторичнi та нацiональнi чинни-ки у Кшш полiтичнi методи впливу тривалий час замшяли собою правов1 форми суспiльного регулювання. Це явище корениться у стшкш iсторичнiй традици визнання прюритету мудростi i моральноï чистоти державного дiяча над законом. Традицшна правова система Грунтувалася на доктринах конфу-цiанства, а висловлювання його класик1в мали силу закону. Система закрш-лювала верховенство iмперськоï влади. 1мператор стояв над законом, хоча й тдкорявся «велiнню небес», ритуалу i встановленим правилам.
На становлення китайськоï правовоï iдеологiï вплинула i соцiальна структура китайського суспiльства, зокрема, чисельна перевага селянських мас з ïх низьким загальним культурним рiвнем, вiдсутнiстю навичок полiтичноï бо-ротьби, феодальною i нашвфеодальною психологiею. Багато феноменiв ки-тайськоï правовоï iсторiï пов'язанi з iдеалiзацiею традицiйноï правосвiдомос-тi селян з ïï уявленням про класово корисну i класово шк1дливу поведiнку, применшенням ролi правових початкiв. Правова система акцентувала обов'язки, вiдповiдалънiсть людей i санкцп при порушеннi закону, що були рiзними для представник1в рiзних станiв. Офiцiйна iерархiя Грунтувалася на легальних привiлеях. Соцiальний статус особистосп визначався ïï становищем у владних структурах. Унасл1док цього закон вщображував у свiдомостi людей лише владу держави, а не 1х права. Як слушно зазначав свого часу К. Сгоров, «традицшна правосвiдомiсть стала стшкою рисою соцiалъноï психологiï ки-104
тайських громадян, багато хто з яких ! тепер не усвщомлюе сво!х пол!тичних прав ! свобод, не удаеться до захисту з боку закону для реал!зацп цих прав ... Постановления питання про права людини мае у Кита!, як правило, академ!ч-ний, а не прикладний характер» [15, с. 32]. Результати анал!зу сучасного стану розвитку китайського сусптьства шдтверджують той факт, що така стшк!сть традицш збер!гаеться й дотепер.
Традици в китайському прав! беруть початок у боротьб! конфущансько! ! лепстсько! доктрин, родоначальниками яких були, як вщомо, в!дпов!дно Конфуц!й (551-479 роки до н. е.) ! Шан Ян (390-338 роки до н. е.)1. Конфуцш в управл!нн! державою виршальне значения надавав не законам (як! вш аж н!як не заперечував), а моральним якостям правител!в ! чиновник!в, як! повин-ш вт!лювати в соб! доброзичлив!сть, щирють, справедлив!сть, почуття обов'язку тощо. Шляхетний чолов!к мав займатися моральним самовдоско-налениям, бути осв!ченим ! подавати приклад для шших, знати велшия Неба ! п!клуватися про народ. У сусшльств! необхщш дружи вщносини. На думку Конфуц!я, членам родини належало приховувати в!д сторонн!х ! влади зло-чини, вчинен! ким-небудь з них. Моральний вплив на !идив!да вважався голов-ним чинником у пол!тиц! ! прав!.
Шан Ян р!зко роз!йшовся з Конфущем з деяких питань, у тому числ! про роль ! значення закошв у жит сусп!льства та держави. Вш ратував за ство-рения суворих закон!в, обов'язкових для ус!х — знатних ! незнатних. Вш в!дкидав необх!дн!сть моральних запов!дей, людинолюбства та !нших конфу-щанських ц!нностей, Виходячи з того, що люди за своею природою е корис-ливими ! порочними, Шан Ян пропонував увести систему взаемного стежен-ия ! кругово! поруки серед народу та чиновников. Вщповщно до його доктри-ни вища влада мусить бути ц!лком зосереджена в руках правителя держави, який розпоряджаеться нею за сво!м розсудом, узгоджуючись лише з видава-ними ним же законами. Правитель мае тклуватися й про те, аби знесилити народ, позбавивши його здатност! думати ! д!яти самост!йно. Головним чинником у полтищ ! прав! в лег!зм! визнавалися застосування сили, насильство.
Кожна з цих доктрин мала свое юторичне призначення: конфущанство сприяло усв!домленню китайським народом свое! етшчно! едност!, а леозм був устшио застосований для об'еднання Китаю в едину державу вшськовим шляхом насильницького поглинання наймогутн!шим княз!вством ус!х !нших княз!вств. I в китайському прав! були збережеш обидва п!дходи: ! конфуц!ан-ський, ! лег!стський, як! превалювали один над шшим в окрем! моменти ю-тор!! [16-18]. Сприяло цьому й об' еднання елемент!в даних концепцш у хань-ському конфуц!анств! (Дун Чжуншу, 187-120 роки до н. е.).
1 Деяю досл!дники вщносять до иайактивиiших представиикiв давиьокитайсько-го лепзму поряд з Шаи Яиом ще одного радника !мператора Цинь Ши-хуаид! Хаиь Фей-цзи, страчеиого, як ! Шаи Яи, за сво! фшософсько-правов! погляди п!сля пад!ния династи Цииь.
У зв'язку з цим G. Куманин слушно видшяе два основш щдходи китайськш юридично! полiтики до права та форм його використання як одного з шстру-ментш вирiшення соцiальних завдань: лiворадикальний та конструктивний. При лiворадикальному пiдходi закон розглядався як замб iдеологiчного об-роблення мас шляхом використання його примусового, карального потенща-лу. Ставлення до права характеризувалося нiгiлiзмом, зневагою до принципiв законностi i прав людини. Конструктивний пiдхiд полягав у визнанш необ-хiдностi застосування правових регуляторiв у вирiшеннi економiчних та по-лiтичних завдань. Цi два пщходи найчастiше взаемоперехрещувалися, впли-ваючи на всi складовi правово! системи [19, с. 160].
Тривалiсть феодального етапу китайсько! iсторiï сформувала низку особ-ливостей правово! системи, у чи^ яких було широке використання звичаю (традицiй) з його щеолопчними коренями, функцiями, процедурами й шсти-тутами. Звичаеве право у виглядi окремих елементiв i дотепер вкраплене в правову систему Китаю, хоча воно й не мае ушверсального характеру i дiе в основному у сферi м1жособистюних вщносин, особливо в китайському селг Рiзнi компоненти китайсько! правово! системи мають неоднаковi темпи со-цiальноï динамiки i у рiзному ступенi несуть у собi слщи минулого сощально-економiчного досвiду краши.
Висновки. Досвiд широкомасштабно! реформи (у тому чи^ правовой, яка здiйснюеться нинi у Кита! i спрямована, зокрема, на вщроджения закон-ностi, подолання правового шгМзму, розвиток правово! активностi громадян на основi критичного осмислення традицiйноï правово! культури, може бути досить корисним для сучасних украшських реалiй. Переб^ полiтико-правових перетворень у Кита! вiдрiзняеться своерiднiстю i тому вимагае пильно! уваги з боку дослщниюв соцiально-правовоï реальностi краш трансформативного типу. Це вщкривае подальшi перспективи дослщження проблеми традицiй у моралi i правi у теоретичному i прикладному контекстах. Для сучасно! украшсько! реформи полггично1 i правово! систем необхщш не тiльки теоре-тичне уточнення i фактолопчне збагачення наявних концепцш, а й пошуки принципово нових пiдходiв i предметних сфер наукових дослщжень у сфер1 морально-правово! фшософп. Досвщ Китаю тут буде дуже цiнним i корисним.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дзьобань, О. П. Безпека у перехiдному соцiумi: фактори-константи й варiативнi фактори стiйкостi соцiальноï системи [Текст] / О. П. Дзьобань // Наук. зап. Харк. вшськ. ун-т Сер.: Сощальна фшософ1я, психология. — Х. : ХВУ, 2003 — Вип. 3 (18). — С. 69-78.
2. Дзьобань, О. П. Стабшьшсть сощальн^ системи в контекст ïï безпеки (синерге-тичний аспект) [Текст] / О. П. Дзьобань // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 43. — С. 254-257.
3. Дзьобань, О. П. Традици в морально-правовш фшософп: китайський феномен [Текст] / О. П. Дзьобань // Бюл.М-ва юстицй Украши. — 2005. — № 4. — С. 15-26.
4. Маркарян, Э. С. О значении междисциплинарного обсуждения проблем культурной традиции [Текст] / Э. С. Маркарян // Сов. этнография. — 1981. — № 3.
5. Плахов, В. Д. Традиции и общество. Опыт философско-социологического исследования [Текст] / В. Д. Плахов. — М. : Мысль, 1982.
6. Власова, В. Б. Традиция как социально-философская категория [Текст] / В. Б. Власова // Филос. науки. — 1980. — № 4.
7. Маркарян, Э. С. Теория культуры и современная наука: (Логико-методологический анализ) [Текст] / Э. С. Маркарян. — М. : Мысль, 1983.
8. Малявин В. В. Традиционные верования и синкретические религии Китая [Текст] / В. В. Малявин, П. М. Кожин // Локальные и синкретические культы. — М., 1991.
9. Политические традиции КНР [Текст] // Информ. бюл. / Ин-т Дальнего Востока АН СССР. — № 20. — Ч. 1-2. — М., 1980.
10. Лукин, А. В. Дискуссии о роли традиционной культуры в КНР (80-е гг.) [Текст] / А. В. Лукин // 21-я научн. конф. «Общество и государство в Китае». Тезисы докладов. — М. : Наука. ГРВЛ, 1990. — Ч. Ш.
11. Цюаньяо, Сюй. Людський вишр сощального прогресу: китайська традицш [Текст] / Сюй Цюаньяо // Наук. зап. Харк. вшськ. ун-ту. Сер. : Сощальна фiлософiя, пси-холог1я. — Х. : ХВУ, 2003 — Вип. 3 (18). — С. 127-132.
12. Васильев, Л. С. Этика и ритуал в трактате «Ли Цзи» [Текст] / Л. С. Васильев // Этика и ритуал в традиционном Китае. — М. : Наука. ГРВЛ, 1983.
13. Дробницкий, О. Г. Мораль. [Текст] / О. Г. Дробницкий // Философский энциклопедический словарь. — М. : Сов. энцикл., 1989. — С. 378.
14. Неновски, Н. Преемственность в праве (перевод с болгарского) [Текст] / Н. Не-новски. — М. : Юрид. лит., 1977.
15. Егоров, К. А. Китайская Народная Республика: Политическая система и политическая динамика (80-е годы) [Текст] / К. А. Егоров. — М. : Наука, 1993.
16. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — Т. 1. Античность. Восточные цивилизации. [Текст] — М., 1999.
17. Борох, Л. Кофуцианство и европейская мысль на рубеже Х1Х-ХХ веках [Текст] / Л. Борох. — М. : Вост. лит., 2001.
18. Переломов, Л. С. Конфуцианство и легизм в политической истории Китая [Текст] / Л. С. Переломов. — М., 1981.
19. Куманин, Е. В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республики [Текст] / Е. В. Куманин. — М. : Наука, 1990.
ТРАДИЦИИ КАК БАЗИС ФОРМИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ ПРАВОВИХ ЦЕННОСТЕЙ И ПРИНЦИПОВ (НА ПРИМЕРЕ КИТАЯ)
Трофименко В. А.
Посвящено рассмотрению наиболее традиционного общества — китайского,
и того, как оно проводит правовые реформы. Стремление государства усовершенствовать правовую систему с сохранением существующих культурных, в частности
правовых, традиций помогает отыскать новые пути взаимодействия государства
и общества. В свою очередь это приводит к фактически безболезненному реагированию на проводимые реформы.
Ключевые слова: традиции, традиционное общество, правовая реформа, правовая система, морально-правовая философия.
TRADITIONS AS THE BASIS OF FORMATION OF LEGAL VALUES AND PRINCIPLES SYSTEM (ON AN EXAMPLE OF CHINESE PEOPLE'S REPUBLIC)
Trofimenko V. A.
The publication is devoted to consideration of the most traditional .society — Chinese — and how it implements legal reforms. The aspiration of the state to improve legal system with maintenance of existing cultural and, in particular, legal traditions helps to find new ways of state and society interaction. In it's turn it leads to actually painless reaction to reforms which are carried out.
Key words: traditions, traditional society, legal reform, legal system, morally-legal philosophy.
УДК 130.2
А. П. Артеменко, кандидат фшософських наук, доцент
«ВОЛЬН1СТЬ»: В1Д СЕМАНТИКИ ТЕРМ1НА ДО СПЕЦИФ1КИ МЕНТАЛЬНОГО-ПРАВОВОГО ПРОСТОРУ
До^джено процес формування правосвiдомостi укратського народу. Доведено, що при формувант уявлення про систему права ключовим для укратщв стало по-няття «вольтсть». Аналiз етимологп цього поняття, контексту його застосування в юридичних документах, порiвняння смислових вiдтiнкiв понять «вольтсть» i «свобода» надае можливiсть зробити висновок про формування «зразковоЧ iдеi» право-свiдомостi як iдеалiзацii стану свободи вiд обмежень з боку держави.
Ключов1 слова: вольтсть, правосвiдомiсть, свобода, право.
Актуальтсть проблеми. Пошук шляхiв штеграцп Укра!ни з кра!нами Свропейського союзу змушуе звернутися не тшьки до обгрунтування тези про стльну iсторичну долю нашо! вгтчизни з II захщними сусщами, а й довияв-лення специфжи вгтчизняно! традици правосвщомость Довести генетичний зв'язок европейсько! та украшсько! державно!, правово! чи культурно! традицш — мета б^шост дослщжень, як проводилися в останш двадцять роюв. У той же час принциповi вщмшносп особливостей розумшня державность 108 © Артеменко А. П., 2011
