CC BY
32
5. Карбонье, Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. — М.: Прогресс,
1986.
6. Алексеев, Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев. — Прага: Пламя,
1924.
7. Kaufmann, A. Preliminary Remarks on a Legal Logic and Ontology of Relations / А. Kaufmann // Law, Interpretation and Reality. Essays in Epistemology, Hermeneutics and Jurisprudence. — Kluwer: Dordrecht — Boston — L., 1990.
Раскрыты сущность и специфика феноменологического подхода к осмыслению правовой реальности. Этот феномен рассмотрен в онтологическом, антропологическом и аксиологическом аспектах. В рамках феноменологического подхода выявлен специфический способ бытия права через модальность долженствования, раскрыты основные черты правового человека и основные смыслы правосознания как его эйдосы.
Ключевые слова: феноменологический подход, правовая реальность, модальность долженствования, способность к признанию, правовые смыслы.
This article is devoted to the explication of essence and peculiarities of the phenomenological approach and applying it to the analysis of legal reality. This phenomenon is considered in ontological, anthropological and axiological aspects. With the help of this method author elucidates special law's mode of being, investigates main properties of legal man and explicates main senses of sense of justice as its ideas.
Key words: phenomenological approach, legal reality, capable of acknowledgement, senses of law.
УДК 1:316. 4
О. П. Дзьобань, доктор флософських наук, професор
ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ I ПРАВОВА СОЦ1АЛ1ЗАЦ1Я: Д1АЛЕКТИКА ВЗАеМОЗВ'ЯЗКУ
Здтснено фтософсько-правовий анал1з правового виховання у процес правовой соц1ал1зацП. Доведено, що правове виховання е Iстотною й нев1д'емною частиною процесу правовой соц1ал1заци ¡ндивгда, особливо на початкових етапах його вступу в активне життя сустльства. Проанал1зовано сощальне середовище як основний чинник правовой соц1ал1заци. Уточнено питання про ефектившсть правового виховання як засобу правовой соц1ал1заци та цтеспрямованог державног д1яльност1.
Ключовi слова: виховання, соц1ал1зац1я, дев1аци, сощальне середовище, правов1 настанови.
Актуальтсть проблеми. У сучаснш вггчизнянш науковш парадигмi поняття сощ^заци зазвичай визначаеться як процес входження особистост в систему сусшльних вщносин, результат и розвитку як ушверсального
суб'екта дiяльностi. На жаль, таке поняття не повнiстю вщображуе всi ступеш процесу сощалiзацп особистостi, не повшстю враховуе соцiокультурнi чинники, особливо в контекст правово! сощалiзаци.
Анал1з до^джень i публжацш показуе, що проблемам виховання присвячено чимало праць вщ европейсько! класики до сучасних наукових розробок. Однак комплексне бачення феномешв правового виховання в контекст правово! сощашзаци часто залишаеться поза увагою дослiдникiв, що свiдчить не на користь цшсносл концепцiй правового виховання. В контекст цього метою статтi е визначення дiалектичного взаемозв'язку правового виховання i правово! соцiалiзацi!1.
Процес входження людини в суспшьство, включення !! в сощально-правовi зв'язки та iнтеграцi! в рiзнi типи соцiальних спiльнот вiдображуе становлення сощальност людини, тобто соцiалiзацiю. В процес соцiалiзацi! формуються соцiальнi якост, властивостi, знання, навички, вмiння людини, !! культура (зокрема правова), i вона стае дiездатним учасником суспшьних вiдносин. Здiйснюються перетворення природних людських сил i потенцiй суспiльством, !х окультурення. Разом з тим з позици статичного визначення особистостi саме поняття «правова соцiалiзацiя особистост» може здатися досить суперечливим (не вельми коректним), оскшьки особистсть як така вже зумовлюе наявнiсть певного рiвня правово! культури, певного рiвня правосвщомост, тобто деякого рiвня соцiалiзованостi, а процес соцiалiзацi! розглядаеться як такий, що формуе особистсть.
Таким чином, поняттям «сощалiзащя» (в широкому розумшт) або може позначати процес вторинно! соцiалiзацi! (ресоцiалiзацi!) iндивiда, або ототожнюеться з поняттям «формування особистост» [1]. В такому разi соцiалiзацiйний процес обумовлюеться певними часовими, вiковими межами. У тдходах, що склалися рашше, це й було зафiксоване через обмеження перюду соцiалiзацi! дитинством (концепщя психоаналiзу) або юнiстю (захiднi сощально-психолопчш школи). В контекстi ж власне правово! соцiалiзацi! найбiльш прийнятною е так звана динамiчна концепцiя особистост, яка зумовлюе розгляд !! сощального розвитку, набуття передусiм певного рiвня правосвiдомостi i правово! культури як перманентно притаманного протягом уЫе! життедiяльностi iндивiда.
Сучасна фiлософiя тлумачить особистсть як субстанцiю, що визначае людський шдивщ як суб'екта вiдносин i свiдомо! самостiйно! активно! дiяльностi, а також як стшку систему сощально значущих рис, якi характеризують шдивща як члена того чи шшого суспiльства або сощально! спiльноти. Проблема особистост у фiлософi! права — це перш за все питання про те, яке мюце посщае людина у правовому континуум^ сощум^ ким вона практично е i яке !! ставлення до себе й до сощуму з точки зору усталених констант правово! культури. Вщправною точкою фiлософсько-правових
1 Тема ще! статтi безпосередньо пов'язана з комплексною цшьовою програмою НДР «Фшософсью та культурологiчнi проблеми духовного життя суспiльства та розвитку особистосп», яку здшснюе кафедра фiлософi! Нацiонально! юридично! академi! Укра!ни iменi Ярослава Мудрого.
дослщжень особистост е соцiальна i правова системи, до яких включена особислсть, i Ti соцiальнi функцiï i рол^ якi вона виконуе у тому чи шшому суспiльному формуванш. Отже, особистiсть е дiалектичною едшстю загального (як представник суспiльства), особливого (як представник певних сощальних стльнот або певних правових систем) i одиничного (шдивщуального). Загальне й особливе е виразом сощально-типового (зокрема конкретно-правового) в структурi особистостi, одиничне — iндивiдуально-особистiсного [2-4].
Особливе значення в дослщженш впливу правового виховання на процес соцiалiзацiï мае суб'ективно-об'ективна визначешсть ïï процесуальноï сторони. На наш погляд, людина як суспiльний дiяч е одним i3 чинникiв, що продукуе умови й обставини як власного, так i суспшьного життя в щлому. Ïï д^' оргашчно вплетенi в механiзм функцiонування рiзноманiтних сощально-правових систем. Особистiсть виступае одночасно i як об'ект, i як суб'ект соцiально-правовоï взаемодп, що мае дiалектичний характер.
На формування щншсних правових настанов i правову поведшку iндивiда в суспiльствi значно впливають конкретнi поди, соцiальнi явища [56], тому основним чинником правовоï соцiалiзацiï особистостi виступае сощальне середовище, з яким взаемодiе людина:
по-перше, це сукупшсть ролей i статуЫв, що \х суспiльство пропонуе людинц
по-друге, сукупнiсть соцiальних, пол^ико-правових iнститутiв, суспiльних органiзацiй, соцiальних стльнот, у межах яких шдивщ реалiзуе певнi соцiальнi ролi i набувае бажаних для його сощальних статуЫв;
по-трете, елементами сощально-правового середовища, що визначають правову соцiалiзацiю особистостi, е сукупшсть юнуючих соцiальних та правових норм, щнностей, знань, звичок i навичок, умшь, якостей, яких людина набувае, аби зпдно з потребами сустльства вщгравати вiдповiднi ролi й шдтримувати набутий статус;
по-четверте, сощальне середовище охоплюе сукупнiсть соцiальних, полгтико-правових iнститутiв i соцiальних технологiй правового виховання, вщтворення i передавання культурно-правових зв'язюв, цiнностей, норм.
Правове i культурне середовище, впливаючи (зокрема через систему правового виховання) на особистють, виробляе певш особистюно-характерологiчнi стереотипи для ефективного впорядкування досвщу мiжлюдських зв'язкiв, колективного спiвiснування та шдивщуальних вчинкiв, а також для ефективного керування дiяльнiстю окремих членiв сустльства.
Однак сощум не задовольняеться створенням стереотишв. Крiм того, вiн прагне, аби кожний член колективу вщтворював щ стереотипи i особисто здшснював ix у свош життедiяльностi та вчинках. Прагнення сощуму, щоб зазначеш стереотипи суспiльноï свiдомостi були не тшьки просто iнкорпорованi в iндивiдуальнiй свiдомостi, а й вiдтворенi у реальнш дiйсностi конкретних iндивiдiв, обумовлено тенденщями самопiдтримання та самозбереження [7-9]. Таке самошдтримання не може здшснюватися без
свого реального функщонування, а останне забезпечуеться завдяки постшному вщтворенню конкретними особами у сво!х вчинках тих правових образiв i алгоритмiв, якi зафжсоваш у тих чи iнших стереотипах i передаються, крiм iнших каналiв, через систему правового виховання.
Зазначене вщтворення правових образiв та алгорштв з боку iндивiда — або здшснений факт, або ж об'ект прагнення, тодi як з боку сощуму такий тип iндивiдуального вщтворення подаеться як правова вимога, а у деяких випадках — нав^ь як спонукання. В будь-якому разi колектив (сощум) справляе рiзноманiтний сощальний вплив на особистiсть з метою визначення нею лши свое! правово! поведшки за тим зразком, який зафшсовано у системi вказаних стереотишв за допомогою правових норм. Сшд зазначити, що в сучасних умовах життедiяльностi нашого суспiльства, його трансформаци тiльки формуеться едина система нормативного регулювання вщносин, яка у майбутньому мае всебiчно вiдобразити iнтереси уЫх соцiальних прошаркiв, соцiальних груп та оЫб. Такий стан справ ютотно ускладнюе процес соцiалiзацi! особистостi, спонукае до пошуку як адекватних напрямюв i шляхiв такого процесу, так i форм та методiв правового виховання.
До впливу сощального середовища людина ставиться вибiрково на основi сформованих в !! правосвiдомостi систем правових цшностей, i вже набутi завдяки системi правового виховання соцiальнi якостi виступають своерiдним фiльтром, який пропускае iмпульси соцiального середовища. Звичайно, сама шдивщуальшсть особистостi, !! потенцiальнi можливостi осво!ти культурний шар суспiльства, !! потреби та штереси, спрямованiсть !! сощально! активност (емоцiйно-психологiчний аспект правосвiдомостi) виступають важлившими чинниками !! правово! соцiалiзацi!.
Отже, правова соцiалiзацiя охоплюе вс соцiальнi процеси, завдяки яким шдивщ засвоюе певнi, зокрема правовi, знання, норми, щнносл, що дозволяють йому функщонувати як повноцiнному й повноправному члену суспшьства [10, с. 91-109]. Змют правово! соцiалiзацi! особистостi охоплюе засвоення особистютю юридично! мови сощально! спшьноти; вiдповiдних способiв, методiв мислення, притаманних правовш культурi; форм ращональност i почуттiв, прийнятих особистiстю правових норм, цшностей, традицш, звича!в, зразюв i методiв дiяльностi тощо. 1ндивщ соцiалiзуеться, включаючись у рiзноманiтнi форми правового життя, засвоюючи характернi для них сощальш ролi. Людина засвоюе свгг правово! культури вибiрково, через сво! iнтереси, свiй свiтогляд, конкретний рiвень сформованостi правосвiдомостi. Освоюючи за допомогою правового виховання правову культуру, людина формуе сво! здiбностi, потреби, щнность Тому соцiалiзацiя не юнуе без iндивiдуалiзацi! в правi. Процеси поеднання чинниюв, що характеризують умови сощального середовища (правового поля), з чинниками особистими становлять мехашзм правово! соцiалiзацi!, до складу якого оргашчно входить система правового виховання.
Сощальне середовище являе собою навколишню людину, суспшьш, матерiальнi, духовнi та iншi умови !! iснування, формування та дiяльностi. У
широкому розумшш сощальне середовище (макросередовище) охоплюе всю cycnmbHO-eKOHOMÏ4Hy систему — суспшьт вiдносини й iнститути, суспiльну свщомють, культуру даного суспiльства тощо; у вузькому розумшш сощальне середовище (мжросередовище) включае до себе соцiальне оточення людини — родину, навчальний, трудовий колектив, групу тощо. Правове середовище е складовою макросередовища, однак у першу чергу це чинник, що опосередковуе сощальне середовище на мiкрорiвнi.
Особливост правового середовища (на вщмшу вщ фiлософського розумiння середовища як зовтштх стосовно цiлiсноï системи предметв i явищ, з якими система тею чи iншою мiрою взаемодiе, змiнюючи ïx i змiнюючись при цьому сама) зумовлюються насамперед природою самого права й характеризуются специфiчними, соцiально-правовими iнститутами, а також рiзноманiтними проявами права — об'ективованими i необ'ективованими.
Правове середовище характеризуеться специфiчними зв'язками i вщносинами, що склалися мiж суб'ектами. В ïx основi — правомiрна поведiнка, здiйснювана в рамках правових припиЫв. Особливостi правового середовища виявляються на рiвнi особистiсноï ролi суб'екта. У нiй шдивщ представлений правовими якостями, що характеризують його як суб'екта права з уЫма особливостями, що випливають з цього. Специфiчнiсть правового середовища реалiзуеться з притаманними йому особливими щнностями, особливим способом стимулювання саморегуляци, наявшстю i дiею засобiв державно-правового контролю за поведшкою взаемодiючиx у правовому середовишд соцiальниx суб'ектiв, передусiм за допомогою системи правового виховання. У сферi правового регулювання спещальш види соцiальноï активностi суб'ектiв завжди набувають юридичного характеру.
Таким чином, правове середовище як середовище, де безпосередньо здшснюеться правова соцiалiзацiя (у тому чи^ за допомогою право виховних заxодiв), являе собою оточення суб'екта, його безпосереднш, найближчий життевий простр, що визначае його буття у сферi д^' права, виявляеться в сукупност правових зв'язкiв i вщносин, що складаються в суспiльствi внаслщок реалiзованоï суб'ектами соцiальноï активностi у сферi правового регулювання. Отже, правове середовище е сполучним елементом макро- й мшро- середовища в соцiоструктурi суспшьства, основною характеристикою цiеï системи, iнварiантним аспектом усталеноï в суспiльствi системи правового виховання.
У змiстовному аспектi правового середовища можна видшити чотири групи елеменлв, що охоплюють у свош едност всю рiзноманiтнiсть явищ та процеЫв правовоï дiйсностi i е одночасно чинниками правововиxовноï роботи (системи правового виховання). Першу групу становлять шститущональш компоненти правового середовища: вони мютять у ^6î саме право, правовi норми, загальнi, галузевi та спещальш правовi статуси, суб'ективнi права, свободи й юридичш обов'язки. До другоï групи входять функцiональнi компоненти змiстовноï сторони соцiального середовища, якi
реашзуються в системi правових зв'язкiв i правових щнностей, юридичнш практицi, законност й правопорядку, а також у сташ правовоï активностi громадян та в юнуючш у суспiльствi правовш сферi. Третю групу становить особистюний компонент правового середовища — суб'екти правовоï системи, 1хня правомiрна поведшка. Нарештi, четверту групу компонентiв правового середовища характеризують умови, оточення при особливш системi зв'язкiв, взаемодiя людей i сощальних груп на основi норм права. Вони позищонуеться цшсною системою правових зв'язкiв i вщносин, що утворюють конституюючий компонент правового середовища.
Таким чином, правове середовище можна розглядати як рiзновид сощального середовища, котрий становить систему суспшьних вiдносин, що склалася на основi соцiальноï активностi громадян у сферi правового виховання, детермiнуе особливостi способу життя особистостi або соцiальниx груп i визначае 1хню систему щнностей. Це об'ективна реальшсть, обумовлена сукупшстю правових вiдносин i зв'язкiв, що утворюють безпосередне оточення суб'екта й обумовлюють його правову соцiалiзацiю. Особливють правовоï соцiалiзацiï особистостi визначено щльовим змiстом даного процесу, що виражаеться в залученш людини до правових норм, щнностей правовоï культури, нарешт^ до свiдомоï сощально-правовоï активноï дiяльностi, що е унiверсальним способом удосконалювання соцiального середовища (особливо того, в якому знаходиться шдростаюче поколшня) i одночасно формування особистостi.
Однак, аналiзуючи процес правовоï соцiалiзацiï, завжди необхщно враховувати, що вiн прямо залежить вiд нацiонально-iсторичниx умов розвитку кожноï держави: як i яким чином у ньому ддать економжо-соцiальнi, демографiчнi, полiтико-правовi iнститути, тобто як оргашзуються суспiльнi вiдносини, що спричиняють процес соцiалiзацiï. I iз цiеï точки зору досить важливим уявляеться характер iдеологiчниx i духовних переваг сустльства. Саме вщ цього залежатимуть процес правовоï соцiалiзацiï сустльства, його штенсившсть i характер, особливо вщносно молодого поколiння: в яких юторичних умовах воно живе, в умовах стрiмкиx трансформацiй або ж в умовах давно устояних економiчниx, полгтичних i соцiально-правовиx традицiй [11, с. 176-182]. Соцiалiзацiя взагалi й правова соцiалiзацiя зокрема припускають певну спадкоемшсть, що передбачае бiльш-менш усталену процедуру засвоення суб'ектом правових щнностей, правових норм i традищй. У переб^у iсторичного розвитку суб'екти, що формуються шд впливом ранiше сформованих настанов, можуть збагачувати свш правовий досвщ, кардинально змiнювати ранiше устоят стереотипи правовоï поведiнки. Це залежить вщ багатьох умов (як уже говорилося, вщ економiчниx причин шд впливом соцiального середовища тощо). Однак рашше сформованi й засвоенi правовi настанови становитимуть якусь першооснову, яка стае несучим стрижнем поведшки шдивща й у яку надалi включаеться будь-який новий досвiд.
Осмислити процес правовоï соцiалiзацiï неможливо без аналiзу його трьох складових. Перша умова — це передумови, що становлять сутшсть
будь-я^ життедiяльностi людей — конкретно-iсторичнi i соцiально-правовi умови життя суспiльства; друга — 1хня дiяльнiсть, за допомогою я^ вони змiнюють соцiальне середовище, i третя — правове виховання, за допомогою якого формуються соцiально-правовi орiентири поведшки. Конгломерат цих складових за своею сутшстю е системотворчим принципом, на основi якого стае можливим аналiзувати сутнiсть, структуру та мехашзм процесу правовоï соцiалiзацiï людини.
Наша увага в даному контекст концентруеться саме на останнш складовш правовоï соцiалiзацiï. Поза вихованням не може бути й реального процесу соцiалiзацiï, оскшьки саме категорiя «виховання» дозволяе найбшьш предметно, цiлеспрямовано i глибоко проаналiзувати рiзноманiтнi соцiальнi явища, у тому чи^ процес формування i соцiалiзацiï особистостi.
Таким чином, правове виховання е ютотною й невщ'емною частиною процесу правовоï соцiалiзацiï iндивiда, особливо на початкових етапах його вступу в активне життя суспшьства. Загальновщомо, що мета правового виховання — формування системи знань, переконань, мотивiв i звичок сощально активноï поведшки в межах правового поля. Отримаш знання допомагають iндивiдовi формувати щншсш орiентацiï, соцiально-правову настанову. Крiм цього, вони вiдiграють важливу роль у впорядкуванш свiдомоï дiяльностi людей, виступають стрижневою основою правосвщомост i внаслiдок цього впливають на формування ставлення людини до рiзниx суспшьних i правових явищ, визначають ïï поведiнку. Вiд рiвня правового виховання залежать i рiвень правовоï культури особистостi, швидкiсть перетворення соцiальноï i правовоï норм в реальшсть, переведення нормативних вимог у звичку, сощально-активну поведiнку. Однак засвоення системи сощально-правових цiнностей i переведення ix у внутрiшню потребу iндивiда неможливi без його власних зусиль. Тут потрiбне внутрiшне бажання iндивiда сприймати т самi цiнностi, якi культивуються в суспшьствь Отже, важливу роль у меxанiзмi соцiалiзацiï виконуе самосвщомють iндивiда як учасника соцiального спшкування. Самосвiдомiсть виражаеться як в ощнюванш, так i в контролi учасниюв спiлкування свого становища в кожнш конкретнiй ситуаци. Вона сприяе самовихованню шдивща i е необxiдною складовою процесу правовоï соцiалiзацiï.
В теори виховання загальновизнано, що самовиховання е результатом добре оргашзованого виховання. Самовиховання — це усвщомлена цiлеспрямована дiяльнiсть людини, спрямована на вироблення й удосконалювання своïx соцiальниx якостей вщповщно до цiннiсниx уподобань i сощальних орiентацiй, що складаються пiд впливом суспшьних умов i виховання. Прагнення шдивща до самовиховання породжуеться самим сощальним середовищем, вихованням i власною дiяльнiстю. Стосовно соцiалiзацiï у правовому середовищд е сенс вживати термш «правове самовиховання», що припускае засвоення, розвиток та змщнення певних принцишв права i моралi, цiнностей, сощальних i правових норм поведшки, для того щоб вистояти перед будь-яким негативним зовшшшм впливом.
Воно засновано на свщомому перетворенш особистост^ розвитку позитивних i подоланнi сво1х колишнix антисоцiальниx якостей, власних недолтв, на самоконтролi. При цьому стрижневим процесом у правовому самовихованш е формування настанови на сощально значушд орiентири, позитивну правову поведiнку.
Проте наведена вище схема не викликае сумнiвiв вiдносно людей так званого «минулого столбя», правовi орiентири i правовi настанови яких уже сформувалися i якi, будучи повноправними членами сустльства, ведуть активне сощально-правове життя. Вiдносно ж неповнолiтнix, якi тшьки вступають у процеси соцiальноï адаптаци i для яких процес ïxньоï правовоï соцiалiзацiï займе досить тривалий час, дана схема виглядае дещо проблематично. Основною причиною цього виступають вiковi особливост неповнолiтнього: пiдлiток сам ще не в змозi орiентуватися в навколишньому середовищi, не мае можливост адекватно оцiнювати ситуацiю, що складаеться довкола нього, через нестачу правових знань, нарешт^ вш не в змозi органiзовувати свое правове самовиховання.
Сдиними реальними i ддачими засобами надання пiдлiткам пiдтримки в процес ïx соцiальнiй адаптаци i правовоï соцiалiзацiï буде органiзована й цшеспрямована державна дiяльнiсть, спрямована на формування високоï соцiально-правовоï активностi, тобто правове виховання. Саме за допомогою правовиховного впливу стае можливим регулювати мехатзм правовоï соцiалiзацiï особистостi, тобто процес переведення щей, норм i щнностей у реальну сощально-правову практику.
Однак ефективтсть правовиховного впливу залежить вщ низки обставин, насамперед вщ характеру впливу, що йде вщ соцiального середовища, i, звичайно ж, вщ власноï активностi. Якщо суспшьство i держава iгноруватимуть процес соцiалiзацiï пiдлiтка i впливи на нього сощального середовища, то це в результат призведе до того, що цiльовi настанови правового виховання, розраховаш на формування правовоï свiдомостi тдлгтка, у найкращому разi сприйматимуться ним на рiвнi псиxологiчного впливу, не приведуть до реально очжуваного результату i тшьки деструктують сощальну практику. Завдання держави, отже, конкретизуеться й виливаеться в цшеспрямоваш правовиховш заходи щодо залучення пiдлiткiв у предметш види соцiальноï дiяльностi, обираючи при цьому ri форми, якi вщповщали б потребам та iнтересам шдростаючого поколiння, сприяли б розкриттю його здiбностей, потреб, виходячи при цьому також з штереЫв суспiльства.
Як висновок зазначимо, що сьогодт перед державою i суспшьством виникае найважливше завдання побудови вiдповiдноï системи правовиховного впливу вщносно не тiльки молодого поколшня, а й уЫх члешв суспiльства, яка забезпечувала б повнощнний розвиток та вдосконалювання форм життедiяльностi людей, 1хню соцiальну адаптацiю i правову соцiалiзацiю.
Правове виховання сьогодш — единий реально дiевий заЫб, за допомогою якого уможливлюеться процес впливу на шдивщуальному i
груповому рiвняx на соцiальне середовище, що визначае правовi потреби й орiентири на мiкрорiвнi, направляючи тим самим процеси правовоï соцiалiзацiï, особливо в молодiжному середовищi. Це видаеться особливо важливим, якщо враховувати ступiнь спрямованосл i темпи зростання молодiжноï девiацiï, що останнiм часом набувае загрозливих розмiрiв.
Якщо суспiльство вчасно не вщреагуе на девiацiйнi процеси, що поширюються, шляхом органiзацiï цiлеспрямованого впливу на молодiжне середовище, його соцiоструктурi загрожуватиме всевражаюча кримiналiзацiя, здатна проникати практично в ус його сфери життедiяльностi. Сдино дiйовими заходами в такш обстановцi будуть удосконалювання форм правовиховного впливу вщносно всix груп i прошарюв суспiльства, активiзацiя й оптимiзацiя правовиховного процесу, спрямованого в сучасних умовах на прискорення правовоï соцiалiзацiï.
Л1ТЕРАТУРА
1. Кривоконь, А. Г. Факторы социального формирования личности (социально-философский анализ) : монография / А. Г. Кривоконь. — Х. : Факт, 2005.
2. Дзьобань, О. П. Безпека особистост (до проблеми фшософського розумшня) / О. П. Дзьобань // Наук. зап. Харк. вшськ. ун-ту. Сощальна фшософ1я, психология. — Х. : ХВУ, 2004. — Вип. 3 (21). — С. 109-115.
3. Швидкий, В. О. Особливосп формування Я-концепцп в професшному становленш особистосп : автореф. дис. ... канд. психол. наук / В. О. Швидкий. — К., 2007.
4. Штангрет, М. Й. Фшософсью проблеми правового виховання молод1 (на приклад1 заклад1в осв1ти МВС Украши) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / М. Й. Штангрет. — Льв1в, 2007.
5. Бондарчук, О. I. Психолопя дев1антно1 поведшки / О. I. Бондарчук. — К. : МАУП, 2006.
6. Швачка, В. Ю. Правова сощал1защя особи в сучасних умовах : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. Ю. Швачка. — К., 2008.
7. Калиновський, Ю. Ю. Правосвщомють украшського суспшьства: генеза та сучасшсть / Калиновський Ю. Ю. — Х. : Право, 2008.
8. Кремень, В. Г. Фшософ1я нац1онально1 ще". Людина. Освгга. Сощум / В. Г. Кремень. — К. : Грамота, 2007.
9. Савка, В. С. С1м'я та сощум: проблеми взаемодп : монограф1я / В. G. Савка, Н. А. Уманець. — Льв1в : НУ «Льв1в. пол1техн1ка», 2008.
10. Лозовой, В. О. Саморозвиток особистосп у фшософськш рефлекс^ та сощальнш практиц1 : монограф1я / В. О. Лозовой, Л. М. Сщак. — Х. : Право, 2006.
11. Панченко, Л. М. Трансформащя цшшсних ор1ентацш молод1 в контексп осв1тн1х 1нтеграц1й / Л. М. Панченко // Гшея (науковий вюник) : зб. наук. пр. — 2008. — Вип. 14. — С. 176-182.
Правовое воспитание и правовая социализация: диалектика взаимосвязи
Дзебань А. П.
Осуществлен философско-правовой анализ правового воспитания в процессе правовой социализации. Доказано, что правовое воспитание является существенной и неотъемлемой частью процесса правовой социализации индивида, особенно на начальных этапах его вступления в активную жизнь общества. Проанализирована социальная среда как основной фактор правовой социализации. Уточнен вопрос об эффективности правового воспитания как средства правовой социализации и целеустремленной государственной деятельности.
Ключевые слова: воспитание, социализация, девиации, социальная среда, правовые установки.
Legal education and legal socialization: dialectics of intercommunication
Dzeban A. P.
In the article the philosophical-legal analysis of legal education is carried out in the process of legal socialization. It is proved, that legal education is inalienable part of process of legal socialization of individual substantial and, especially on the initial stages of entry of him in active life of society. A social environment is analyzed as the basic factor of legal socialization. A question is specified about efficiency of legal education as facilities of legal socialization and purposeful government activity.
Key words: education, socialization, deviations, social environment, legal options.
УДК 340. 12
С. В. Шефель, доктор фтософських наук, професор
ЕКОСОФ1Я ЯК МЕТОДОЛОГ1ЧНЕ П1ДГРУНТЯ ТРАНСФОРМАЦП
nPABOBOÏ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО УКРАШСЬКОГО СОЦ1УМУ
Уперше в фшософськш л1тератур1 проанад1зовано значения екософп як методолопчного тдгрунтя трансформацп правово"1 культури сучасного украшського сощуму та тд цим кутом зору визначено перешкоди, що ïx треба усунути на цьому шляху, й чинники, що сприятимуть цш справь
Ключовi слова: екософ1я, екофоб1я, культура, право, пост(мета)некласичшсть. Актуальмсть теми. Проблема трансформацп правовоï культури, адекватноï конституцшно визначеному орiентиру розбудови правовоï держави в Укра"ш [1], залишаючись понад десять роюв стрижнем суспшьствознавчого дискурсу [2-7], з уЫею гостротою вимагае визначення щодо його перебшу не тшьки з боку фаxiвцiв правовоï справи, а й вщгуку
