CC BY
83
ЦИВГЛЬНЕ ПРАВО I ЦИВ1ЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Карнаух Богдан Петрович,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивльного права № 1, Нацюнальний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: karnaukh.bogdan@gmail.com
ORCID 0000-0003-1968-3051
doi: 10.21564/2414-990x.135.83852 УДК 347.441.6
тлумачення договору: короткий нарис 13 наднацюнальноу i транснацюнальноУ
точок зору
Розглядаються основт правила тлумачення умов договору з точки зору мгжнародних i тран-снацюнальних джерел права, таких як: BideHCbrn конвенця про договори мiжнародноi кутвл^про-дажу товарю, Принципи мгжнародних комерцшних договорю УН1ДРУА, Принципи европейського договiрного права, Проект загальноi системи пгдходгв та Проект Загальноевропейського торгового закону. Положення зазначених документiв порiвнюються ¡з нормами укранського права, а також права деяких зарубжних держав.
Ключовi слова: договiр; тлумачення договору; доповнювальне тлумачення; теорiя вол^ тео-рiя волевиявлення; правило contra proferentem.
Карнаух Б. П., кандидат юридических наук, ассистент кафедры гражданского права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: karnaukh.bogdan@gmail.com ; ORCID 0000-0003-1968-3051
Толкование договора: краткий очерк с наднациональной и транснациональной точек зрения
Рассматриваются основные правила толкования условий договора с точки зрения таких международных и транснациональных источников права, как: Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров, Принципы международных коммерческих договоров УНИДРУА, Принципы европейского договорного права, Проект общей системы подходов и Проект Общеевропейского торгового закона. Положения указанных документов сравниваются с нормами украинского права, а также права отдельных зарубежных государств.
Ключевые слова: договор; толкование договора; дополняющее толкование; теория воли; теория волеизъявления; правило contra proferentem.
Постановка проблеми. Роль договору в сучасному суспГльному й еконо-мГчному житт важко переощнити. Договiр е формою економiчних вщносин обмiнy й засобом саморегулящ! вiдносин, що складаються мiж сторонами такого обмшу. Договiр без перебГльшення називають «законом для двох». Так само, як i державний закон, договiр виражаеться мовними засобами. I позаяк природна мова допускае багатозначшсть, то умови договору (як i положення закону) потребують тлумачення, або штерпретацп.
Аналiз остантх дослгджень. Проблематика тлумачення договорiв нале-жить до традицшних проблем договiрного права. Початок дiалектичного про-тиборства суб'ективного i об'ективного пiдходiв до тлумачення договорiв сягае сво!м корiнням iще часiв Давнього Риму. 1нтерес до означено! проблематики не вщухае i в сучасному науковому дискурсь Так, питанням тлумачення договорiв у цивiльномy правi було присвячено дисертацГ! О. О. Березшо! (O. O. Berezina), Н. В. Степанюк (N. V. Stepanyuk) та З. М. Юдша (Z. M. Yudin). Часто тлумачення договорГв розглядаеться в рамках бГльш широко! тематики - тлумачення правочишв. У цьому контекстi заслуговують на увагу публГкащ! О. О. Гайдулша (O. O. Haydulin). Чимало фундаментальних монографш було присвячено зазна-ченш проблематицi у зарyбiжнiй лiтератyрi. Серед таких робГт слГд особливо видГлити дослiдження Катрiн Мiтчел (Catherine Mitchell), Сива Корнелiyса (Steve J. Cornelius), Лорда Левкона (Lord Justice Lewison) i Деввда Хю'Гса (David Hughes) та ш.
Мета cmammi полягае у тому, щоб окреслити основш шдходи до тлумачення договорГв на основГ тенденцiй, вiдображених в авторитетних мГжнародних i транснацГональних джерелах права.
Виклад основного материалу. Витлумачити договГр означае з'ясувати точне значення його умов, визначити його змГст. У такому контекстГ важливо, що договГр, як i будь-який шший правочин, може мГстити волю i волевиявлення. I так само, як i в будь-якому Гншому правочиш, може трапитися, що в договорГ воля кожно! зГ сторГн (або обох сторш разом) у якомусь аспектГ не збГгаеться Гз обошльним волевиявленням. 1накше кажучи, може так статися, що одна сторона або обидвГ насправдГ мали на увазГ дещо Гнше, анГж те, що випливае з тексту укладеного договору. У цивтстичному дискурсГ сформувалися два протилеж-них пГдходи до вирГшення цГе! проблеми.
Прихильники першого шдходу переконують, що у разГ конфлжту перевага мае вГддаватися волевиявленню. Основний !х аргумент полягае в тому, що контрагент не здатен сприймати волю особи безпосередньо - вш сприймае лише !"! виявлення назовш, i саме на це зовшшне вираження волГ вГн покладаеться, i дГе, розраховуючи на його ктиншсть. Якщо таке припущення контрагента виявиться помилковим, то вш дГятиме собГ на шкоду. Отже, право повинно захищати такий розрахунок адресата. Зазначений шдхвд називають «теорГею
розраховування» (анг. reliance theory; шм. Vertrauenstheorie), «теорieю волевияв-лення» (англ. expression theory; шм. Erklarungstheorie) або об'ективною теорieю тлумачення договору (objective theory of interpretation).
Зпдно з другим шдходом перевага мае вiддаватися справжнш волi особи, а не ïï зовнiшньому вираженню. Логiка цього шдходу корениться в принцип свободи договору, одним Ï3 проявiв котрого е правило, за яким шхто не може бути примушений до укладення договору всупереч власнш волi. Якщо ж при-пустити, що договiр може бути витлумачений iнакше, порiвняно 3i змiстом, який у нього вкладала сторона (сторони), то це може призвести до того, що на сторону будуть покладеш обов'язки, яких вона на себе не брала. Цей шдхщ називають «теорiею волi» (англ. will theory; шм. reine Willenstheorie), теорiею нам^ рiв (intention theory) або суб'ективною теорiею тлумачення договору (subjective theory of interpretation).
Не може бути жодних сумнiвiв у тому, що обидва аргументи, на яких Грун-туються два протилежних шдходи, е справедливими. Так само очевидно, що кожен iз двох пiдходiв мае ютотну ваду, котра е дзеркальним вщображенням переваги протилежного шдходу. Так, об'ективне тлумачення загрожуе потенцш-ним нав'язуванням сторонам умов, яких вони насправдi не мали на увазц нато-мють суб'ективне тлумачення небезпечне тим, що може шкодити стабшьност цивiльного обiгу внаслщок того, що розумнi сподiвання контрагент будуть знехтуванi.
Зважаючи на це, у сучасному свш жоден нащональний, транснащональ-ний чи мiжнародний правопорядок не додержуеться ортодоксально того або шшого iз двох протилежних пiдходiв. Замiсть гарячково1 «пiдлiтковоï» прихильностi крайнощам сучасне право сповiдуе виважений, «дорослий» пiдхiд до проблеми. Сутнiсть цього шдходу полягае в тому, що i об'ективне, i суб'ективне тлумачення визнаються однаково чинними. Ввдмшшсть мiж пра-вопорядками зводиться лише до того або шшого способу комбшування двох пiдходiв, до того, який iз них береться за ввдправну точку, а який вважаеться субсидiарним.
Так, наприклад, в англiйському правi вiдправною точкою вважаеться об'ективне тлумачення, що, однак, не виключае можливост застосування суб'ек-тивного тлумачення (тобто тлумачення, яке суперечить буквальному змкту договору, але ввдповвдае справжшм намiрам сторiн), за наявностi достатшх доказiв щодо змiсту справжньо1 волi сторiн. Натомiсть на континентi за вщ-правну точку береться теорiя волi1, але знову ж таки, iз застереженням, що у разi вiдсутностi переконливих доказiв щодо дшсних намiрiв сторiн змiст договору мае бути витлумачений з об'ективних позицш.
Як би парадоксально це не звучало, але незалежно ввд того, який шдхвд обираеться вщправною точкою, в остаточному пiдсумковi i англшська, i кон-тинентальна модель зводиться до спростовно1 презумпц11', яку можна виразити так: якщо на пiдставi беззаперечних i переконливих доказiв не доведено шшого,
1 Див., наприклад: ст. 1156 ЦК Францп; ст. 133 ЦК Шмеччини, ст. 1362 ЦК !талл.
то 3MÏCT договору (чи його окремо'1' умови) повинен вважатися таким, яким вш видаеться з точки зору об'ективного тлумачення.
Головну увагу проблемi тлумачення договорiв придiлено в низщ авторитет-них мiжнародних джерел, таких як Вщенська конвенцiя про договори мiжнарод-но1 купiвлi-продажу товарiв (далi - CISG), Принципи УН1ДРУА (далi - PICC), Принципи европейського договiрного права (далi - PECL), Проект загально1 системи пiдходiв (далi - DCFR), Проект Загальноевропейського торгового закону (далi - CESL). У названих джерелах викладено в щлому одномаштне бачення проблеми з бшьшою або меншою деталiзацiею тих чи шших положень. Щодо вiдправноï точки, то щ документи наслiдують континентальну модель.
Так, у ст. 5:101 PECL загальну концепщю тлумачення договору визначено таким чином.
(1) Договiр мае тлумачитися ввдповщно до сшльних намiрiв сторiн, навггь якщо це суперечить буквальному значенню використаних слiв.
(2) Якщо установлено, що одна сторона мала намiр надати договору певного значення, i в момент укладення договору шша сторона не могла не знати про намiр першо1 сторони, договiр мае тлумачитися вiдповiдно до намiру першо1 сторони.
(3) Якщо намiри не можуть бути встановлеш вiдповiдно до пункпв (1) чи (2), договiр мае тлумачитися згiдно зi значенням, якого б надали йому розумш особи такого ж роду, як сторони за аналопчних обставин.
Як бачимо, першi двi частини наведено!" статтi вiдтворюють принцип суб'ек-тивного тлумачення, а третя частина - принцип об'ективного тлумачення. При цьому частина друга сшвзвучна положенню ст. 8 CISG, де вказано, що «заяви чи шша поведшка сторони тлумачаться зпдно з ïï намiром, якщо iнша сторона знала або не могла не знати, яким був цей намiр».
Ввдомим прикладом, коли суд витлумачив змкт договору ввдповвдно до спiльних намiрiв сторш всупереч буквальному значенню використаних ^в е давня шотландська справа Hunter v Barron's Trustees (1886) 13 R 883. У цш справi сторони уклали договiр оренди земельно! дiлянки, вказавши в ньому, що строк оренди розпочинаеться в день «Whitsunday». Шсля закшчення строку дп договору виникло непорозумiння щодо того, що саме слщ розумiти шд терм^ ном «Whitsunday». Зазвичай у Шотландп цим термiном позначають 15 травня, однак орендатор стверджував, що, укладаючи договiр, сторони мали на увазi 26 травня. Пiд час розгляду справи було установлено, що власник землi передав, а орендодавець прийняв володшня дшянкою саме 26 травня. На цш пiдставi суд виршив, що зважаючи на однакове розумшня термiну сторонами, вiн мае бути витлумачений вщповщно до такого розумшня, незважаючи на те, що загалом у звичайному вжитку цей термш мае шше значення1.
У цьому контексп своерiдну паралель можна знайти й у втизнянш судовш практицi. Вищими судовими iнстанцiями Украши було сформовано правову позицiю, зпдно з якою при наданнi правово1 квалiфiкацiï вiдносин сторiн за
1 Справа наводиться за [1, с. 192].
договором слщ виходити не iз назви договору (винесено1 у заголовок документа), а iз його змюту [2; 3]. Якщо перефразувати цю позищю з точки зору дослщжувано1 проблематики, то ïï можна озвучити так: якщо з усiх обставин справи (зокрема iз аналiзу всiх умов договору в сукупносп) випливае спiльний намiр сторiн на укладення договору певного типу, то суд мае тлумачити укла-дений договiр саме як договiр вiдповiдного типу, попри те, що слова, винесеш у заголовок, мають iнше значення.
Що стосуеться правила, вмщеного в частинi другш ст. 5:101 PECL, то його можна прошюструвати не менш вщомою справою Hartog v Colin & Shields [1939] 3 All ER 566, KBD. У цш справi йшлося про договiр купiвлi-продажу заячих шкур. Шд час переговорiв сторони домовилися, що цша становитиме 10 пенш за шкурку. Однак шд час укладення остаточного тексту документа продавець помилково зазначив цшу 10 пенш за фунт. Оскшьки один фунт - це вага трьох шкурок, то цша вийшла втричi меншою, анiж було погоджено. Покупець, пом^ тивши помилку, не привернув до не'1 увагу контрагента, а вирiшив скористатися нагодою i вимагав передання товару за цшою, вказаною в документа Якби ця справа розглядалася сьогодш, згiдно iз PECL, то слiд було б дшти висновку, що договiр належить тлумачити вщповвдно до намiрiв продавця (тобто маючи на увазi цiну 10 пенш за шкурку), оскшьки в момент укладення договору щ намiри були достеменно вiдомi покупцевi [4, с. 289; 5, с. 17-18].
Сучасна парадигма об'ективного тлумачення договору пов'язана iз кон-цепщею розумно!" людини. З цiеï точки зору вщповвдь на запитання «як слщ тлумачити договiр?» буде такою: «договiр слiд тлумачити так, як би тлумачили його розумш особи, подiбнi до сторiн, якi володiли б шформащею, доступною сторонам на момент укладення договору, i помщеш в фактичну ситуащю, анало-гiчну до пе1, в якiй перебували сторони в момент укладення договору». Правила об'ективного тлумачення договору iз застосуванням концепцп розумно!" особи виразно були висловлеш в англiйськiй справi Investors Compensation Scheme Ltd. v West Bromwich Building Society [1997] UKHL 28 [6].
Важливо шдкреслити, що розумна людина не завжди тлумачить слова буквально - розумна людина сприймае слова у 1'хньому контексть Отож, сучас-ний об'ективний шдхщ е не текстуальним (буквальним), а скорше контексту-альним тлумаченням. При цьому контекстом для тлумачення ие'1 або шшо'1 умови договору слугуе не тшьки решта умов цього договору, але й усi супутш фактичнi обставини, за яких укладався договiр, i якi в момент укладення договору були вiдомi сторонам (або як це назвав Лорд Вшберфорс (R. O. Wilber-force) - «матриця фактiв»). Як зауважив Лорд Хофман (L. Hoffmann), контекст, або шдГрунтя (background) для тлумачення договору «включае абсолютно все, що могло вплинути на те, як мова документа буде витлумачена розумною людиною» [6; 7; 8].
Сучасш джерела мiжнародного комерцiйного права мютять примiрнi (тобто такi, що не е вичерпними) перелши обставин, яы пiдлягають врахуванню при тлумаченнi договору. Майже щентичш перелiки передбачено в PICC (ст. 4.3),
PECL (ст. 5:102), DCFR (ст. II. - 8:102:) та CESL (ст. 59). Дещо вужчий перелш мктиться у ч. 3 ст. 8 CISG.
Так, наприклад, ввдповвдно до ст. 5:102 PECL при тлумаченш договору належить брати до уваги, зокрема:
(a) обставини, за яких договiр було укладено, включаючи попередш переговори;
(b) поведшку сторш, навпь ту, що мала мюце шсля укладення договору;
(c) природу й мету договору;
(d) тлумачення, яке сторони уже надавали подiбним умовам, а також практику, усталену мiж сторонами;
(e) значення, яке зазвичай мають термши й вирази у ввдповвднш сферi дiяльностi, а також тлумачення подiбних умов, яке вже було отримане;
(f) звича'1; та
(g) добросовiснiсть i чесну дшову практику.
Стосовно наведеного перелжу слiд зробити двi зауваги1. По-перше, у ст. 5:102 PECL не метиться вказiвки на те, що щ обставини пiдлягають вра-хуванню тшьки в разi застосування об'ективного тлумачення. Вщповщно, це означае, що наведет обставини мають ушверсальне значення i шдлягають врахуванню як при об'ективному, так i при суб'ективному тлумаченш. Таким чином, незалежно вщ того, який шдхвд застосовуеться, дослщженню шдлягае однакове коло обставин. Це й зрозумшо, адже навiть у тому випадку, коли суд апелюе до теорп вол^ вiн все одно не може сприймати цю волю безпосередньо (проникнувши в задзеркалля людсько!' свщомосп), а, отже, змушений шзнавати 1Ï на основi деяких зовшшшх обставин - доказiв. Той факт, що емшричним матерiалом як для суб'ективного, так i для об'ективного тлумачення слугують одш й ri ж самi обставини - ще бшьше стирае межу мiж двома, здавалося б, протилежними шдходами.
По-друге, наведений перелiк у щлому наслщуе приклад континентальних европейських правопорядюв [1, с. 178]. На противагу цьому, зпдно з англш-ським правом зi списку релевантних обставин мають бути виключеш попереднi переговори, поведшка сторш шсля укладення договору, а також принцип добро-совюносп i чесно1 дiловоï практики [1, с. 178; 5, с. 21; 6; 8; 9, с. 691]. Проти врахування попередшх переговорiв англшсью вчеш й практики висловлюють декшька аргументiв. Перший з них - iррелевантiсть: пiд час попереднiх перего-ворiв кожна зi сторiн висловлюе власш намiри та прагнення, а тому матерiали попереднiх переговорiв не можуть засвщчувати еднiсть намiрiв, притаманну вже укладеному договоров^ Другий аргумент - затратшсть: якщо визнати, що попередш переговори мають значення, то це призведе до необхщносп дослвд-жувати значно бшьшу кiлькiсть матерiалiв, що потребуватиме чимало часу й зусиль. Третш аргумент - ненадшшсть: при дослiдженнi переговорного процесу доведеться вдаватися в тому чи^ до усних засобiв доказування (якi е менш
1 Ц1 зауваги так само стосуються ус1х аналог1чних перелЫв, що м1стяться у вищенаведених дже-релах.
надшними, шж письмов^ i протиставляти ïx письмовим документам. Четвертий аргумент пов'язаний i3 передбачувашстю: необхвдшсть дослiджувати попереднi переговори перетворюе текст письмового договору лише на верxiв'я айсберга, пiд яким криеться темна глиба; правовi наслiдки договору, будучи поставлен у залежнiсть вщ обставин, якi не лежать на поверхш, стають значно менш перед-бачуваними1. Загалом проблема допустимостi або недопустимой дослiдження попереднix переговорiв тюно пов'язана i3 притаманним англiйському праву принципом недопустимой усних доказiв (parol evidence rule) а також положен-нями, що стосуються застереження про поглинання (merger clause).
Стосовно поведшки сторш пiсля укладення договору в англшськш док-тринi заведено вважати, що сшльш намiри сторш у момент укладення договору не можуть бути шдтверджеш дiями, яы вчинялися пiсля цього моменту [10]. Зрештою, що стосуеться принципу добросовюност i чесно1 дiловоï практики, то цей принцип розцшюеться як занадто абстрактний, а, отже, такий, правовi наслщки застосування якого значною мiрою е непевними, що перешкоджае бажанш передбачуваностi у стосунках мiж сторонами [5, с. 9, 44, 46].
Усе вищезазначене стосувалося загальних положень про тлумачення дого-ворiв. Поряд з цим у мiжнародному комерцшному правi е також низка спещ-альних правил тлумачення. Основними iз них е такi.
Умови, як були включенi в договiр шд переважним впливом однiеï сторони, у разi сумнiву мають тлумачитися всупереч штересам цiеï сторони (правило contra proferentem) (див.: ст. ст. 4.6 PICC; 5:103 PECL; II. - 8:103 DCFR; 64, 65 CESL).
1ндивщуально погоджеш умови мають прюритет над умовами, що не були шдивщуально погоджеш (див.: ст. ст. 5:104 PECL; II. - 8:104 DCFR; 62 CESL).
Окремi умови договору мають тлумачитися у контекст договору в щлому (див.: ст. ст. 4.4 Р1СС; 5:105 PECL; II. - 8:105 DCFR; 60 CESL).
Перевагу необхвдно вщдавати такому тлумаченню, за якого договiр е законним i ефективним (див.: ст. ст. 4.5 Р1СС; 5:106 PECL; II. - 8:106 DCFR; 63 CESL).
Якщо договiр складено в кшькох рiзномовниx версiяx однаково1 юридично1 сили, то в разi суперечностей мiж версiями тексту перевага мае вiддаватися тлумаченню, заснованому на тш версп тексту, у якш договiр було укладено найперше (див.: ст. ст. 4.7 Р1СС; 5:107 PECL; II. - 8:107 DCFR).
Серед названих правил на особливу увагу заслуговуе правило contra proferentem. Повшстю на латиш це правило звучить так: «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem» (слова документа скорше мають тлумачитися супроти того, хто ïx використав). Лопка цього правила зводиться до того,
1 Так, у справ1 Chartbrook Ltd v Persimmon Homes Ltd (пункт 37) Лорд Хофман зазначив: «Дого-в1рне право це шститущя, спрямована на те, щоб забезпечити виконання общянок з високим ступенем передбачуваносп, i що бшьше ми дозволяемо, щоб умовиводи, зроблен1 на основ! супроввдних факт1в, переважали загальновживане значения сл1в i синтаксис, то менш передба-чуваним буде результат».
що особа, яка включила ту або шшу умову в договiр, повинна нести ризик, пов'язаний iз неясшстю тако1 умови [4, с. 294]. При цьому зазначене правило застосовуеться не тшьки в тому випадку, коли сторона самотужки розробила вщповщну умову, але й тод^ коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою [4, с. 294].
Незважаючи на загальноевропейське визнання цього правила, сфера його застосування i точний змют рiзняться у рiзних нацюнальних, транснащональних i мiжнародних джерелах. Так, зпдно з PECL це правило застосовуеться тшьки щодо умов, яю «не були шдиввдуально погоджеш» (not individually negotiated) (ст. 5:103). Натомкть, ввдповвдно до DCFR воно шдлягае застосуванню не тшьки щодо умов, яю не були iндивiдуально погоджеш (ст. II. - 8:103(1)), але й щодо умов, яю хоча й погоджувалися сторонами, однак були включеш в договiр «шд переважним впливом одше'1 зi сторiн» (under the dominant influence of one party) (ст. II. - 8:103(2)). У CESL правило contra proferentem загалом стосуеться лише умов, яю не були шдиввдуально погоджеш (ст. 65), однак поряд iз цим е спещальна норма, у якш вказано, що «в договорах мiж шдприемцями та спо-живачами перевагу належить ввддавати тлумаченню найбiльш випдному для споживача, якщо тiльки умова не була включена в договiр споживачем» (ст. 64).
В украшському правi подiбне положення мiститься в ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачiв», у якш вказано, що «нечггю або двозначш положення договорiв iз споживачами тлумачаться на користь споживача». Щоправда таке правило не можна назвати правилом contra proferentem у власному розумшш, осюльки зпдно з нормою украшського закону тлумачення на користь споживача переважае, незалежно вщ того, за чиею шщативою умова була включена в дого-вiр. Вщповщно, сфера дп цього правила в УкраТш обмежена вiдносинами, що складаються мiж споживачами i пiдприемцями (див. преамбулу i ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачiв»). Норма украшського закону суголосна положенню ст. 5 Директиви 93/13/6EC щодо несправедливих умов споживчих договорiв, у якш вказано, що «якщо е сумшви щодо значення умови, мае переважати най-бшьш сприятливе для споживача тлумачення».
Говорячи про тлумачення договору необхщно також вказати, що змкт договору не обмежуеться тими умовами, щодо яких сторони дшшли обошль-но'1 згоди. У мiжнароднiй комерцшнш практицi i в правопорядках зарубiжних держав мiцно усталеним е уявлення, зпдно iз яким будь-який договiр включае в себе два типи умов: а) умови, погоджеш сторонами; б) умови, що сторонами взагалi не погоджувалися1. Умови другого типу мають назву «implied terms», що можна перекласти як «умови, що малися на думщ» або «1мплжоваш умови»2.
1 Див., наприклад, ст. 5.1.1 Р1СС.
2 1мплжоват умови (implied terms) необхвдно ввдр1зняти ввд «умов, що не були тдивгдуально погоджеш» (not individually negotiated), про яю щойно шлося. Умови, що не були щдивщу-ально погоджеш, називають ще «стандартними умовами» (англ. standard terms; шм. allgemeine Geschdftsbedingungen), а в украшському прав1 1м вщповвдае поняття договору приеднання (ст. 634 ЦК Украши). Як визначено в автентичному коментар1 до ст. 2.1.19 Р1СС «стандартт умови - це таю положення, яю були шдготовлеш наперед для багаторазового використання
Установлення щлого змкту договору шляхом доповнення погоджених сторонами умов умовами iмлiкованими отримало назву «доповнювального тлумачення» (анг. constructive interpretation; шм. ergänzende Vertragsauslegung)4.
Практична потреба в iмплiкованиx умовах пов'язана з тим, що будь-який догов!р е недовершеним у тому розумшш, що сторони, нав^ь за найбшьшо1 з 1хнього боку ретельност та уважноси, не здатш передбачити абсолютно ус!х можливих варiантiв розвитку подш, як! можуть статися в майбутньому i вплинути на 1хш догов!рш взаемини. Таким чином, може статися, що шсля укладення договору виникне питання, яке сторони у текст договору не вирЬ шили (або через те, що не передбачали такого розвитку подш, або, можливо, й передбачали, але вважали його недостатньо !мов!рним для того, аби витрачати ресурси на переговори щодо наслщюв тако1 ситуацп). У такому випадку мае мкце прогалина в договор!. I ця прогалина може бути заповнена так званими iмплiкованими умовами, як! виводяться ¡з закону (implied by law) або ¡з фак-тичних обставин справи (implied by fact). Умови, iмплiкованi ¡з закону, це не що шше як результат застосування до конкретно!" справи диспозитивних поло-жень законодавства (або як ïx ще називають - положень, «що дшть за замов-чуванням» (default rules)), тобто положень законодавства, як! установлен на випадок, якщо сторони не погодили шшого. I нащональне, i м!жнародне, i тран-скордонне право мютить чимало таких положень. Це, зокрема, положення щодо якост виконання (див., наприклад: ст. ст. 5.1.6 PICC; II. - 9:108 DCFR; ч. 2 ст. 673 ЦК Украши), часу й мкця виконання (див., наприклад: ст. ст. 77 CESL; 5.1.8, 6.1.6 PICC; ч. 2 ст. 530, ст. 532 ЦК Украши), порядку виконання (див., наприклад: ст. 6.1.4 PICC), цши (див., наприклад: ст. ст. 73 CESL; 5.1.7 PICC; II. - 9:104 DCFR; ч. 4 ст. 632 ЦК Украши) тощо. Так, прим!ром, якщо прогалина в м!жнародному комерцшному договор! стосуеться цши, то ввдповвдно до ст. 5.1.7 Р1СС слвд вважати, що сторони мали на уваз! цшу, яка на момент укладення договору зазвичай встановлювалась на таке виконання за схожих обставин у ввдповвднш сфер! шдприемницько1 д!яльност (якщо ж тако1 цши немае - то розумну цшу). Такий мехашзм заповнення прогалин у договор!, безсумшвно, вщомий i украшському праву, незважаючи на те, що под!бна термшолопя не е звичною для в!тчизняно1 доктрини. Однак под!бного не можна сказати про доповнення договору умовами, !мплшованими ¡з фактичних обставин.
одшею з1 сторш i яю включаються в догов1р без обговорення 1хнього зтсту з другою стороною» [11, с. 66]. Таким чином, умови, що не були шдиввдуально погоджеш, - це умови, яю були погоджет (а, отже, i включет в змкт договору сторонами), але погоджеш не тдж1дуально, в тому сена, що одна з1 сторш не брала учасй у формулюванш '¿хнього змкту, а лише погоди-лася прийняти 1х у редакцп, запропоиоваиiй шшою стороною. На противагу цьому 1мил1коват умови - це ri умови, яю взагал1 не були включет в змкт договору жодною з1 сторш; це умови щодо питань, яких сторони взагал1 не торкалися шд час переговор1в. Тож, якщо коротко, not individually negotiated terms (standard terms) - це умови, яю не обговорювалися, але були погоджеш; implied terms - це умови, яю не обговорювалися i не були погоджеш. 1 Про доповнювальне тлумачення див.: [12, с. 117- 123; 5, с. 38-44].
Сутшсть цього прийому полягае в тому, що ненавмисна прогалина в дого-ворi може бути заповнена умовою, щодо яко1 суд вважае, що у раз^ якби хтось шд час укладення договору привернув увагу сторш до невиршеного питання, то сторони б, дшчи розумно й добросовюно, з огляду на мету договору i на шш^ погоджеш, умови, чесно й ращонально збалансувавши взаемш штереси, -погодили б цю умову саме так, а не шакше. 1ншими словами, умови, iмлiкованi з фактичних обставин, - це умови, як не були погоджеш сторонами, але щодо яких суд переконаний, що вони були б погоджеш, якби стали предметом пере-говорiв при укладенш договору. Цшком очевидно, що такий прийом при його довольному застосуванш таггь у собi загрозу порушення принципу свободи договору, у тому сенс^ що внаслщок його невиправданого застосування на сторш можуть бути покладеш зобов'язання, яких вони на себе школи не брали. Тому в нацюнальних правопорядках, у яких допускаеться застосування такого прийому, юнують суворi правила, спрямоваш на усунення зазначеноТ загрози. Так, наприклад, у шмецькш судовш практицi вироблено правило, зпдно з яким «суд шляхом застосування доповнювального тлумачення мае змогу доходити тшьки таких висновюв, яю е необхщними й самоочевидними наслщками домов-леностi» [5, с. 41]. Окрiм того, результат, який досягаеться без доповнювального тлумачення, повинен явно суперечити умовам, що погоджеш сторонами в письмовому документа Концепщя доповнювального тлумачення не може бути використана для розширення предмета договору [5, с. 41].
Доповнення договору умовами, iмплiкованими iз фактичних обставин справи, передбачено також у низщ авторитетних мiжнародних джерел (див.: ст. 5.1.2 PICC (2010); ст. 68 CESL; ст. 6:102 PECL; ст. II. - 9:101(2)-(4) DCFR). Так, наприклад, у частиш першш ст. 68 CESL зазначаеться: «У разi необхщност виршити питання, яке прямо не врегульоване домовлешстю сторш, звичаями, усталеною практикою, чи нормами цього Закону, додаткова договiрна умова може бути iмплiкована, зокрема, виходячи iз (a) природи i мети договору; (b) обставин, за яких договiр було укладено; та (с) добросовюносп i чесно1 дшово1 практики».
В украшськш судовiй практищ, як уже зазначалося, доповнення договору умовами iмплiкованими iз фактичних обставин справи, зазвичай, не допускаеться. Так, в однш з постанов ВГС Украши, наголосив: «Тлумаченням право-чину е встановлення його змюту вщповвдно до волевиявлення сторiн при його укладенш, усунення неясностей та суперечностей у трактуванш його положень. Ввдповщно, тлумачення не може створювати, натом1сть тшьки роз'яснювати вже 1снуюч1 умови угоди» [13] (курсив наш. - Б. К.). Отож, в украшському правi единим мехашзмом, що нагадуе доповнювальне тлумачення шляхом iмлiкацiï умов договору iз фактичних обставин справи, - е мехашзм, передба-чений у ч. 4 ст. 652 ЦК Украши. Улм, як показуе практика, суди вкрай рщко визнають ст. 652 ЦК Украши (а особливо ïï четверту частину) застосовною, незважаючи на те, що учасники процесу доволi часто апелюють до зазначеного законоположення.
Висновки. Основною тенденщею, що простежуеться в сучасному трансна-цюнальному i мiжнародному npaBi, е дедалi бiльше стирання кордону мiж - як колись здавалося непримиримими - шдходами об'ективного та суб'ективного потрактування договiрних умов. Наразi щ два пiдходи поеднано в цШсне праг-матичне вирiшення проблеми, сутшсть якого можна виразити через спростовну презумпщю переваги об'ективно-контекстуального тлумачення: змют договору мае тлумачитися так, як би витлумачила його розумна особа за аналопчних обставин, якщо тшьки немае переконливих доказiв на користь того, що справ-жня взаемна воля сторш була шакшою.
Список лггератури:
1. Clive E. Interpretation / Eric Clive // European Contract Law: Scots and South African Perspectives / Hector L. MacQueen and Reinhard Zimmermann (eds.). - Edinburgh : Edinburgh University Press, 2006. - Pp. 176-202.
2. Оглядовий лист Вищого господарського суду Украши ввд 31.05.2010 р. № 01-08/322, пункт 5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ v8_25600-07.
3. 1нформацшний лист ВГС Украши ввд 07.04.2008 р. № 01-8/211, питання 35 [Електро-нний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_211600-08.
4. Principles of European Contract Law. Parts I and II / Ole Lando and Hugh Beale (eds.). -The Hague-London-Boston : Kluwer Law International, 2000. - 561 pp.
5. Grigoleit H. C. Interpretation of Contracts - Prospective European Regulation from the English and German Point of View [Electronic resource] / Hans Christoph Grigoleit, Gerard McMeel // The Common European Sales Law in Context - Interactions with English and German Law Dannemann/Vogenauer (eds.). - Oxford : Oxford University Press 2013. pp. 341-372. - Available at : http://ssrn.com/abstract=2221051.
6. Investors Compensation Scheme Ltd. v West Bromwich Building Society [Electronic resource] // www.parliament.uk. - Available at : http://www.publications.parliament.uk/pa/ld199798/ldjudgmt/ jd970619/invest01.htm.
7. Bank of Credit and Commerce International SA v. Munawar Ali, Sultana Runi Khan and Others [2001] UKHL 8 [Electronic resource] // UK Parliament Website. - Retrieved from : http://www. publications.parliament.uk/pa/ld200001/ldjudgmt/jd010301/credit-1.htm
8. Chartbrook Ltd v Persimmon Homes Ltd & Ors [2009] UKHL 38 (1 July 2009) [Electronic resource] // British and Irish Legal Information Institute. - Available at : http://www.bailii.org/uk/ cases/UKHL/2009/38.html.
9. Cases, Materials and Text on Contract Law / Hugh Beale, Bйnйdicte Fauvarque-Cosson, Jacobien Rutgers, Denis Tallon and Stefan Vogenauer (eds.). - Oxford : Hart Publishing, 2010. -lxxxiv+1442 pp.
10. Full Metal Jacket Ltd v Gowlain Building Group Ltd [2005] EWCA Civ 1809 (notes 15, 17) [Electronic resource] // http://www.adjudication.co.uk. - Available at : http://www.adjudication. co.uk/archive/view/case/89/full_metal_'acket_ltd_v_gowlain_building_group_ltd_%5B2005%5D_ ewca_civ_1809.
11. UNIDROIT Principles Of International Commercial Contracts (2010) / International Institute for the Unification of Private Law (UNIDROIT). - Rome : s. n., 2010. - xlv+454pp.
12. Kötz, H. European Contract Law / Hein K^z and Axel Flessner ; translated by Tony Weir. - Volume 1: Formation, Validity, and Content of Contract; Contract and Third Parties. - Oxford : Clarendon Press, 1998. - 308 pp.
13. Постанова Вищого господарського суду Украши ввд 27.01.2014 р. у справi № 923/710/13 [Електронний ресурс] // Сдиний державний реестр судових ршень. - Режим доступу : http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/36870976.
References:
1. Clive, E. (2006). Interpretation. European Contract Law: Scots and South African Perspectives. Hector L. MacQueen and Reinhard Zimmermann (eds.). Edinburgh : Edinburgh University Press, 176-202.
2. Ohlyadovyy lyst Vyshchoho hospodars'koho sudu Ukrayiny 31.05.2010, № 01-08/322 [Review Letter of Supreme Economic Court of Ukraine, 31.05.2010, No. 01-08/322]. Supreme Council of Ukraine Official Website. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v8_25600-07 [in Ukrainian].
3. Informatsiynyy lyst Vyshchoho hospodars'koho sudu Ukrayiny 07.04.2008 p. № 01-8/211, pytannya 35 [Informational Letter f Supreme Economic Court of Ukraine, 07.04.2008, No. 01-8/211, question 35]. Supreme Council of Ukraine Official Website. Retrieved from: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/v_211600-08 [in Ukrainian].
4. Lando, O. and Beale, H. (Eds.) (2000). Principles of European Contract Law. Parts I and II. Hague-London-Boston : Kluwer Law International.
5. Grigoleit, H.C. (2013). Interpretation of Contracts - Prospective European Regulation from the English and German Point of View. The Common European Sales Law in Context - Interactions with English and German Law. Dannemann/Vogenauer (eds.). Oxford : Oxford University Press. Retrieved from: http://ssrn.com/abstract=2221051.
6. Investors Compensation Scheme Ltd. v West Bromwich Building Society [1997] UKHL 28.
7. Bank of Credit and Commerce International SA v. Munawar Ali, Sultana Runi Khan and Others [2001] UKHL 8.
8. Chartbrook Ltd v Persimmon Homes Ltd & Ors [2009] UKHL 38 (1 July 2009).
9. Beale, H., Fauvarque-Cosson, B., Rutgers J., Tallon, D. and Vogenauer, S. (Eds.) (2010). Cases, Materials and Text on Contract Law. Oxford : Hart Publishing.
10. Full Metal Jacket Ltd v Gowlain Building Group Ltd [2005] EWCA Civ 1809.
11. UNIDROIT Principles Of International Commercial Contracts (2010). Rome : International Institute for the Unification of Private Law.
12. Kötz, H. and Flessner, A. (1998). European Contract Law. Volume 1: Formation, Validity, and Content of Contract; Contract and Third Parties. Oxford : Clarendon Press.
13. Postanova Vyshchoho hospodars'koho sudu Ukrayiny 27.01.2014 u spravi № 923/710/13 [Decision of Supreme Economic Court of Ukraine from 27.01.2014, case no. 923/710/13]. Edynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen' [Universal Register of Court Decisions]. Retrieved from: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/36870976 [in Ukrainian].
Karnaukh B. P., Candidate of Legal Sciences, Teaching Assistant of Department of Civil Law No. 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: karnaukh.bogdan@gmail.com ; ORCID 0000-0003-1968-3051
Contract Interpretation: Brief Overview from the Standpoint of International and TransNational Instruments
The role of contract in modern social and economic order can hardly be overestimated. Contract constitutes the legal form of economic exchange and in the same time it is an instrument for self-regulation which is used by agents in the market. Therefore contract bears much resemblance to the state law. Just as the state law, contract provides some obligatory rules which must be followed. And just as the provisions of state law, the terms of a contract are put in words of natural language. Since natural language allows for much ambiguity and polysemy, the problem of finding out the exact meaning of contract terms constitutes an important issue of modern law of contracts.
Contract interpretation is a traditional topic within the realm of contract law. That is why the issue is always in the spotlight of researchers' attention. Amongst contemporary publications the works of Catherine Mitchell, Steve J Cornelius, Lord Justice Lewison and David Hughes address the issue.
Paper objective. The main objective of the paper is to figure out the most modern tendencies relating to contract interpretation. This goal is achieved through the analysis of influential international and trans-
national authorities such as Vienna Convention on Contracts for the International Sale of Goods (CISG), UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts (PICC), Principles of European Contract Law (PECL), Draft Common Frame of Reference (DCFR), Common European Sales Law (CESL).
First of all the paper provides a brief overview of two opposite approaches to the interpretation of contract, namely objective theory of interpretation and subjective theory of interpretation which are also known as reliance theory and theory of will. The author states pros and cons of each theory and then goes on to analyzing how those two theories are reconciled in PICC, PECL, DCFR, and CESL. Also the author pays attention to different factors which one has to take into account while interpreting the contract. In this context some brief comparative observations are made.
The main trend in evolution of modern rules on contract interpretation is that the boundary dividing subjective and objective interpretation is being more and more erased. Those two approaches are now combined in one complex solution of the problem. This solution can be worded as a kind of rebuttable presumption according to which the contract must be construed from the standpoint of hypothetical reasonable persons put in the same factual situation as the parties, unless there are firm evidences that there was an actual mutual intention of the parties to attach the contract some different meaning (i.e. different from the meaning which can be inferred by using the first approach).
Keywords: contract; interpretation of contract; constructive interpretation; will theory; reliance theory; contra proferentem rule.
Hadiumna do pedKomzii 20.11.2016 p.
