CC BY
65
УДК 616.36-089
РОЛЬ ЕНДОВАСКУЛЯРНИХ МЕТОДИК РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПЕЧ1НКИ В Х1РУРГ1ЧН1Й ГЕПАТОЛОГ11
В.А. КОНДРАТЮК, С.М. ФУРКАЛО, П.А. ГИНДИЧ,
О.А. ВЛАСЕНКО
Нащональний шститут xipyprii' i трансплантологи iMern О.О. Шалiмова НАМН Укра'ни, м. Ки'в
*Conflict of Interest Statement (We declare that we have no conflict of interest).
*Заява про конфл^ штереав (Ми заявляемо, що у нас немае шякого конфлiктy штереав). *Заявление о конфликте интересов (Мы заявляем, что у нас нет никакого конфликта интере-
*No human/animal subjects policy requirements or funding disclosures.
*Жодний i3 об'екпв дослiдження (людина/тварина) не тдпадае пiд вимоги полiтики щодо роз-криття шформацп фiнансyвання.
*Ни один из объектов исследования не подпадает под политику раскрытия информации финансирования.
*Date of submission — 25.08.18
*Дата рукопису — 25.08.18
*Дата подачи рукописи — 25.08.18
*Date of acceptance — 12.09.18
*Дата ухвалення — 12.09.18 *Дата одобрения к печати — 12.09.18
Мета роботи — вивчити результати хгрурггчного лгкування пацгентгв з поширеними пух-линами печтки, яким для ремоделювання запланованого печгнкового залишку виконано емболг-зацЮ гшок вортног вени (ЕГВВ).
Матерiали та методи. ЕГВВ виконано у 485 пацгентгв у перюд з 2003 до 2018 р. У вс1х пацгентгв розраховували об'ем запланованого печткового залишку до ЕГВВ I перед резекщею печтки. Досл1джувалиргвень пгсляоперацгйно'г морб1дност1 та летальност1, а також в1ддше-ну загальну та безрецидивну виживашсть пор1вняно з групою пацгентгв, яким передрезекщею печтки не виконували ЕГВВ.
Результати. Вус1х пацгентгв тсля ЕГВВ спостер1гали збшьшення залишкового об'ему печтки в середньому на 58,6 %. Виявлено залежтсть ступеня ггпертрофгг в1д обсягу виконаног ембол1заци. Радикальну резекцт печтки проведено у 397 (81,9 %) ос1б. В основнт грут пащ-ентгв спостерггали зменшення частоти випадтв гострог пгсляоперацгйно'г печтково'г недо-статност1 з 9,3 до 2,3 %, пгсляоперацгйно'г летальност1 — з 8,8 до 4,6 % пор1вняно з групою пацгентгв, у яких методики ендоваскулярного ремоделювання печтки не застосовували. За за-гальною 3-р1чною I 5-р1чною тсляоперацтною виживатстю групи статистично значущо не в1др1знялися.
Висновки. Ембол1зац1я гшок вортног вени е необх1дним методом тдготовки хворих з ма-лим розрахунковим печтковим залишком до великог резекцгг печтки та дае змогу знизити тс-ляоперацгйну морб1дн1сть I летальтсть у цт груш пацгентгв.
Ключовi слова: емболiзацiя гшок вор^но! вени; велика резекщя печшки.
DOI 10.26683/2304-9359-2018-3(25)-30-36
Перелт скорочень
ВРП Велика резекщя печшки
ЕГВВ Емболiзацiя гшок вор^но' вени
КТ Комп'ютерна томографiя
НТП Неушкоджена тканина печшки
шш Шслярезекцшна печiнкова недостатнiсть
РЗОП Розрахунковий залишковий об'ем печiнки
Прогрес xipypri4Hoi гепатологп в остан-ш 20 роюв суттево розширив можливостi ль кування багатьох доброякюних i злоякiсних пухлин печiнки. Вдосконалення xipypri4Hoi технiки та протоколiв тсляоперацшного ве-дення пацiентiв, використання дооперацшних методiв цифрового моделювання залишкового об'ему печiнки значно розширили показання до резекци печiнки i пiдвищили ii безпечнiсть. Однак через значну поширешсть пухлинного процесу у вперше виявлених хворих i частi сyпyтнi дегенеративно-дистрофiчнi захво-рювання печiнки актуальною проблемою сучасно' хiрyргiчноi онкогепатологп е до-тримання балансу мiж двома суперечливими цшями: з одного боку, виконати радикальне втручання з видаленням уах вогнищ i забез-печенням вшьного вiд пухлини резекцiйного краю, з шшого — зберегти якомога бшьшу кiлькiсть печшково'1 паренхiми, щоб уникнути найбшьш загрозливого ускладнення — тсля-резекцшно'1 печшково'1 недостатностi (ППН) [1]. Значне тдвищення ризику розвитку фатально!' ППН вщзначене у хворих з хрошчни-ми захворюваннями печшки, яким плануеться резекцiя 60 % i бiльше функщонуючо'1 парен-хiми печiнки, а також у пащенпв з неушко-дженою паренхiмою печшки, яким плануеться резекщя 75-80 % паренхiми [2]. У зв'язку з цим резектабельнiсть вперше виявлених
Кондратюк Вадим Анатолшович
к. мед. н., старший науковий cniepo6imHUK eidday
ендоваскулярно'1' хiрyргii та ангюграфп Нацюнального
тституту хiрyргii i трансплантологи iMeHi
О.О. Шалiмова НАМН Украти
Адреса: 03142, м. Кш'в, вул. Семашка, 15, кв. 281
Тел. моб.: (067) 959-43-62
E-mail: [email protected]
пухлин печшки рiзноi етюлоги, за даними рiз-них авторiв, у крашах Свропи i Америки не перевищуе 10-20 % [3, 4]. Тому сучасну хь рурпчну онкогепатолопю неможливо уявити без технологий дооперащйноi профшактики ППН, найефективнiшою з яких е емболiзацiя гiлок вор^но!' вени (ЕГВВ), запропонована вперше М. Makuuchi у 1986 р. [5]. У гепатоло-пчних центрах ЕГВВ е стандартом доопера-цшно'1 пiдготовки хворих до велико'1' резекцп печiнки (ВРП) i дае змогу безпечно виконати резекцiю печiнки у тих пацiентiв, у яких рань ше вона була неможливою [6].
Однак прогнозування ефективносп ЕГВВ пов'язане з певними труднощами. Деякi ав-тори встановили статистично значуще збшь-шення виживаностi в груш пащеш!в, яким як тдготовку до радикально'1' резекцп печiнки виконано ЕГВВ [7]. С даш щодо збiльшення в цiй групi рецидивiв пухлини [8]. Крiм того, застосування рiзних емболiзувальних аген-тiв ^ як наслiдок, рiзних методик 1'х введення спричинило вiдсутнiсть едино'1 методолопч-но'1 бази ендоваскулярно'1 дооперацiйноi тд-готовки пацiентiв з вогнищевими захворюваннями печшки.
Мета роботи — вивчити результати хь рурпчного л^вання пацiентiв з поширеними пухлинами печшки, яким для ремоделювання запланованого печшкового залишку виконано емболiзацiю гiлок ворггао! вени.
Матер1али та методи
За перюд з 2003 до 2018 р. ЕГВВ як тдготовку до ВРП виконано у 485 пащенпв (19,8 % вщ загально! кшькосп пацiентiв (п = 998),
Таблиця 1. Ет1олог1я ураження печтки
Нозолопя Емболiзацiя ворггнот вени
Абс. %
Гепатоцелюлярна карцинома 84 17,3
Пухлина Клацкша 125 25,8
Периферична холангiокарцинома 21 4,4
Рак жовчного мiхура 37 7,6
Метастатичний рак печшки 154 31,7
Доброяюсш пухлини 64 13,2
Усього 485 100,0
яким за цей перюд проведено ВРП) з вогни-щевими захворюваннями печшки. Вiк паш-енпв дослщжено'1 групи — 21-79 роюв (се-реднiй вiк — (58,0 ± 12,1) року). Вiдзначено невелике переважання жшок (п = 271; 55,9 %). Нозолопчну характеристику хворих досль джено! групи наведено в табл. 1.
Улм пацieнтам виконали загальноклЫчш дослiдження, ультразвукове дуплексне скану-вання, комп'ютерну томографiю (КТ) з контра-стним пiдсиленням. За даними портально! фази КТ для кожного пащента розраховува-ли загальний об'ем неушкоджено! тканини печiнки (НТП), розрахунковий залишковий об'ем печiнки (РЗОП). Для цього проводили маркування зони штересу на кожному зрiзi КТ та обчислювали площу марковано! зони. Об'ем НТП та РЗОП обчислювали шляхом шдсумовування площi на всiх зрiзах, яку множили на штервал мiж зрiзами. Основним кри-терiем для визначення показань до ЕГВВ вва-жали значення спiввiдношення РЗОП i НТП, яке розраховували за формулою:
РЗОП % = (РЗОП ■ 100) : НТП.
Показанням до ЕГВВ у хворих з нормальною печшкою вважали РЗОП менше шж 20 %, у пащешив пiсля хiмiотерапii — менше шж 30 %, у разi мехашчно'1 жовтяницi, цирозу пе-чiнки та старечого в^ — менше шж 40 %.
ЕГВВ виконували шляхом перкутанно! ^зьпечшково! пункцп вор^но! вени тд ультразвуковим та рентгеноскопiчним контролем. Втручання починали з прямо! порто-графп i портоманометрп, потсм катетер проводили в цiльовi ворiтнi гiлки та виконували 1'х послiдовну емболiзацiю. У 16 пацiентiв як емболiзат використовували гемостатичну губку, подрiбнений геласпон у поеднаннi з металевими стралями, у решти — полiуре-тановi часточки розмiром 1-3 мм у поеднанш з металевими стралями. Обсяг емболiзацii в бшьшосп випадкiв збiгався з обсягом запла-новано! резекцп. Перелiк виконаних втручань наведено в табл. 2.
Таблиця 2. Виконаш ендоваскулярм втручання
Емболiзацiя гшок ворггнот вени Обсяг втручання Кiлькiсть
Правобiчна Сегменти 5-8 (права задня и передня секцп) 324 (66,7 %)
Правобiчна трисекцiйна Сегменти 5-8 та 4 (права задня и передня секцп + лiва медiальна секшя) 63 (26,5 %)
Лiвобiчна трисекцшна Сегменти 2-4 та 5, 8 ^ва латеральна i медiальна секцп + права передня секщя) 18 (6,8 %)
Критерiем технiчноi успiшностi емболь зацп вважали рiзке уповiльнення або вщсут-нiсть кровотоку в цшьових портальних гiлках у поеднаннi з вираженим рефлюксом контр-астнох речовини при п ручному введеннi, а та-кож вiдсутнiсть контрастування паренхiми пе-чiнки в емболiзованих сегментах у тзнш фазi портографп. Втручання завершували порто-графiею i портоманометрiею. В пункцiйний канал ^ч^ково!' паренхiми встановлювали металевi спiралi для профшактики кровотечi.
Основним критерiем клшчно!' устшносп ЕГВВ вважали гiпертрофiю розрахункового печшкового залишку, ступiнь яко'1 визнача-ли за даними двох КТ, виконаних до ЕГВВ i перед вщкритим хiрурriчним втручанням. 1н-тервал мiж дослiдженнями становив у серед-ньому (22 ± 4) днi.
Дослщжували рiвень пiсляоперацiйноi морбiдностi та летальносп, а також вiддiлену загальну та безрецидивну виживашсть порiв-няно з групою пацiентiв, яким перед резек-цiею печiнки не виконували ЕГВВ.
Результати
Техшчно успiшну ЕГВВ виконано в уах пацiентiв. У 6 хворих вiдзначено iнтра- та тсляоперацшне проксимальне змiщення ем-болiзацiйних стралей, що в 2 випадках по-требувало 1'х ендоваскулярного видалення. У 6 випадках було неможливо здшснити ем-болiзацiю в запланованому обсязi через ана-томiчнi особливостi портального дерева. В 1 випадку зафшсовано правобiчний гемоторакс протягом 12 год тсля ЕГВВ, iмовiрно, спри-чинений тсляпункцшною кровотечею.
Тотальний тромбоз вор^но!' вени вщзначе-но в 4 випадках, з них 2 зумовлеш тсляопе-рацiйною проксимальною мiграцiею емболь
зацiйноi спiралi. У 7 випадках спостер^али реканалiзацiю емболiзованих портальних гь лок, у 6 випадках пов'язану iз застосуванням тимчасових емболiзатiв. Недостатню гiпер-трофiю паренхiми впродовж 3-4 тиж тсля емболiзацii виявлено у 9 патентив, у 4 з них вона була спричинена реканалiзацiею оклюзо-ваних портальних гiлок.
Протягом доби тсля емболiзацii пацiенти вщзначали незначний больовий синдром, суб-фебрил^ет, помiрнi диспептичнi розлади. У найближчий тсляпроцедурний перiод виявлено короткочасний пiдйом рiвня трансамiназ. Статистично значущого збiльшення вмiсту бi-лiрубiну не вщзначено. Пацiентам призначали антибiотики в профшактичних дозах, аналге-тики, протизапальт препарати.
У всiх пацiентiв при повторнш КТ виявлено збшьшення РЗОП. Данi щодо ступеня ппертрофп печiнковоi паренхiми у пацiентiв, яким виконали правобiчну (сегменти 5-8) i правобiчну трисекцiйну (сегменти 5-8 та 4) ЕГВВ, наведено в табл. 3.
Радикальну резекщю печiнки виконано у 397 (81,9 %) пащешив. Вiдмова вiд радикально!' резекцп була зумовлена екстра- або штрапечшковим прогресуванням пухлини (32 (6,6 %)), механiчноi жовтяницi (13 (2,7 %)), тромбозом ворiтноi вени (4 (0,8 %)), недо-статньою гiпертрофiею залишкового об'ему печiнки (15 (3,1 %)), попршенням стану, не пов'язаним з основним захворюванням (24 (4,9 %)).
Результати резекцii печiнки оцiнювали шляхом порiвняння у групах пацiентiв, яким перед резекщею печiнки виконували ЕГВВ (основна група, п = 397), та у яких ендовас-кулярш ремоделювальнi методики не засто-совували (група порiвняння, п = 513). У грут порiвняння вiдзначено статистично значущо
Таблиця 3. Динамгка об'ему печгнки (см3) тсля емболгзацИгглок вортног вени
Показник Правоб1чна ембол1защя Правоб1чна трисекцшна ембол1зац1я
До емболiзацii, см3 Пюля емболiзацii, см3 Прирют, % До емболiзацii, см3 Пiсля емболiзацii, см3 Прирют, %
Об'ем НТП 1165 1257 7,9 1092 1165 6,7
РЗОП 307 483 57,3 264 438 66,0
бшьшу частоту випадкiв гостро! ППН (9,3 % проти 2,3 % в основнш групi), зокрема статис-тично значущо вищий рiвень бiлiрубiну, луж-но! фосфатази i трансамiназ на 3-тю-5-ту-7-му добу тсля ВРП, нiж в основнш грут, статистично значущо нижчий вмют альбумiну в сироватцi кровi, меншу величину протром-бiнового iндексу на 1-шу i 3-тю добу тсля ВРП, статистично значущо бшьшу частоту тслярезекцшно! печшково! енцефалопатп (15,3 % проти 12,8 %). В основнш груш зафш-совано менший на 4,2 % показник найближ-чо! тсляоперацшно! летальносп (4,6 % проти 8,8 %). Аналiз 1-3-5^чно! загально! та без-рецидивно! виживаностi не виявив значних вщмшностей мiж групами як у цшому, так i за окремими нозолопями. Вивчення динамiки об'ему тсляоперацшного залишку печшково! паренхiми протягом 12 мю пiсля ВРП також не показало статистично значущих вщмшнос-тей мiж групами.
Обговорення
Ми вiдмовилися вщ використання тимча-сових емболiзатiв (гемостатична губка, препарата на основi желатину) для ЕГВВ, оскшьки практично вс (5 з 7) випадки реканалiзацii ем-болiзованих портальних гшок були пов'язаш з !х застосуванням.
У разi необхiдностi емболiзацii порталь-но! гiлки 4-го сегмента втручання починали з Ш€1 процедури, потсм здiйснювали емболiза-цiю правих портальних гшок. У бшьшосп ви-падюв емболiзацiю виконували посегментно, щоб уникнути рефлюксу емболiзату в нець льовi гiлки. Оскiльки в мiру опанування методикою було вiдзначено тенденшю до тсля-операцшно! проксимально! мшрацп спiралей, установлених безпосередньо в стовбур право! вор^но! гiлки, iмплантацiю стралей було за-пропоновано також здшснювати в сегментар-нi гiлки. В уах випадках втручання закшчу-вали встановленням емболiзацiйноi спiралi в пункцшний внутрiшньопечiнковий канал, вважаючи ретельну емболiзацiю пункцiйного каналу необхiдною навiть у разi оклюзовано! гiлки доступу, оскшьки кровотеча з пункцш-ного каналу найчаспше спричинена пошко-
дженням дрiбних гiлок печшково'1 артерп або вени.
У Bcix випадках TexHi4H0 устшно'1 ЕГВВ вiдзначено збiльшення залишкового об'ему печшки. Коефщент гшертрофп становив у середньому 58,6 %. Виявлено залежнють сту-пеня гшертрофп вiд обсягу виконано'1 емболь зацп: коефiцiент гшертрофп був статистично значущо бiльшим у пащенпв, яким виконували правобiчнy трисекцiйнy ЕГВВ, порiвняно з правобiчною ЕГВВ (66,0 % проти 57,3 %).
Аналiз фyнкцiонального стану печшки показав, що процеси зменшення синтетично'1 функцп печiнки та цитолiзy в основнш груш па-цiентiв були менш iнтенсивними на 3-тю-7-му добу тсля резекцп печiнки. Цим пояснюеться менша частота ППН та тсляоперацшно'1 ле-тальностi.
При вивченнi вщдалених резyльтатiв оперативного лiкyвання не вщзначено значно'1 рiзницi у динамщ об'ему печiнкового залишку, а також за безрецидивною i Зычною та 5-рiчною виживанiстю мiж групами пащен-тiв, яким перед радикальною резекщею печш-ки виконували ЕГВВ, i яким ендоваскулярних втручань не проводили.
Висновки
1. Дооперацшна ЕГВВ частини печшки, яку видаляють, дае змогу збшьшити об'ем запланованого печшкового залишку на 58,6 %, що сприяе розширенню дiапазонy операбель-ностi пацiентiв з поширеними пухлинами пе-чiнки i зменшенню морбiдностi та летальнос-т ВРП у цiй грyпi пащенпв.
2. Отриманi результати дають тдставу зробити висновок, що ЕГВВ е необхщним методом пiдготовки до ВРП хворих з малим роз-рахунковим печiнковим залишком, пацiентiв тсля хiмiотерапiï або з дифузними захворю-ваннями печiнки, що дало змогу знизити тс-ляоперацiйнy летальнiсть на 4,2 %.
3. Застосування ультразвукового контролю пункцп, сучасних засобiв вiзyалiзацiï i постш-них емболiзyвальних матерiалiв дало змогу значно полiпшити результати дооперацшно'1 ЕГВВ та зменшити частоту ускладнень i тех-нiчних невдач виконання цього втручання.
References
1. Kawano Y, Sasaki A, Kai S, Endo Y, Iwaki K, Uchi-da H, Shibata K et al. Short- and long-term outcomes after hepatic resection for hepatocellular carcinoma with concomitant esophageal varices in patients with cirrhosis. Ann. Surg. Oncol. 2008 Jun;15(6):1670-6. . doi: 10.1245/s10434-008-9880-7. Epub 2008 Mar 27.
2. Abdalla EK, Barnett CC, Doherty D, Curley SA, Vauthey JN. Extended hepatectomy in patients with hepatobiliary malignancies with and without pre-operative portal vein embolization. Arch. Surg. 2002 Jun;137(6):675-80. doi: 10.1001/archsurg.137.6.675. 7.
3. Mor E, Tur-Kaspa R, Sheiner P, Schwartz M. Treatment of hepatocellular carcinoma associated with cirrhosis in the era of liver transplantation. Ann. Intern. Med. 1998 Oct 15;129(8):643-53. Review. PubMed PMID: 9786813.
4. Makuuchi M, Takayasu K, Takuma T, Yamazaki S, 8. Hasegawa H, Nishimura S, Shimamura Y. Preopera-tive transcatheter embolization of the portal venous branch for patients receiving extended lobectomy due
to the bile duct carcinoma. J. Jpn. Soc. Clin. Surg. 1984;45:14-20.
Abulkhir A, Limongelli P, Healey AJ, Damrah O, Tait P, Jackson J et al. Preoperative portal vein embolization for major liver resection: a meta-analysis. Ann. Surg. 2008 Jan;247(1):49-57. doi: 10.1097/ SLA.0b013e31815f6e5b.
Nagino M, Kamiya J, Nishio H, Ebata T, Arai T, Ni-mura Y. Two hundred forty consecutive portal vein embolizations before extended hepatectomy for biliary cancer: surgical outcome and long-term follow-up. Ann. Surg. 2006 Mar;243(3):364-72. doi: 10.1097/01. sla.0000201482.11876.14.
Tanaka H, Hirohashi K, Kubo S, Shuto T, Higaki I, Kinoshita H. Preoperative portal vein embolization improves prognosis after right hepatectomy for hepa-tocellular carcinoma in patients with impaired hepatic function. Br. J. Surg. 2000 Jul;87(7):879-82. Wakabayashi H, Ishimura K, Okano K, Izuishi K, Karasawa Y, Goda F et al. Is preoperative portal vein embolization effective in improving prognosis after major hepatic resection in patients with advanced-stage hepatocellular carcinoma? Cancer. 2001; 92(9):2384-90. PubMed PMID: 11745294.
РОЛЬ ЭНДОВАСКУЛЯРНЫХ МЕТОДИК РЕМОДЕЛИРОВАНИЯ ПЕЧЕНИ В ХИРУРГИЧЕСКОЙ ГЕПАТОЛОГИИ
В.А. КОНДРАТЮК, С.Н. ФУРКАЛО, П.А. ГИНДИЧ, О.А. ВЛАСЕНКО
Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А.А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев
Цель работы — изучить результаты хирургического лечения пациентов с распространенными опухолями печени, которым для ремоделирования запланированного печеночного остатка выполнена эмболизация ветвей воротной вены (ЭВВВ).
Материалы и методы. ЭВВВ выполнена у 485 пациентов в период с 2003 по 2018 г. У всех пациентов рассчитывали объем запланированного печеночного остатка перед ЭВВВ и резекцией печени. Исследовали уровень послеоперационной морбидности и летальности, а также отдаленную общую и безрецидивную выживаемость по сравнению с группой пациентов, которым перед резекцией печени не выполняли ЭВВВ.
Результаты. У всех пациентов после ЭВВВ наблюдали увеличение остаточного объема печени в среднем на 58,6 %. Выявлена зависимость степени гипертрофии от объема выполненной эмболизации. Радикальная резекция печени выполнена у 397 (81,9 %) пациентов. В основной группе пациентов наблюдали уменьшение частоты случаев острой послеоперационной печеночной недостаточности с 9,3 до 2,3 %, послеоперационной летальности — с 8,8 до 4,6 % по сравнению с группой пациентов, у которых методики эндоваскулярного ремоделирования печени не применяли. По общей 3-летней и 5-летней послеоперационной выживаемости группы статистически значимо не отличались.
Выводы. Эмболизация ветвей воротной вены является необходимым методом подготовки больных с малым расчетным печеночным остатком к обширной резекции печени и позволяет снизить послеоперационную морбидность и летальность в этой группе пациентов.
Ключевые слова: эмболизация воротной вены; обширная резекция печени.
THE ROLE OF ENDOVASCULAR LIVER REMODELING TECHNIQUES IN SURGICAL HEPATOLOGY
V.A. KONDRATIUK, S.M. FURKALO, PA. HYNDYCH, OA. VLASENKO
National Institute of Surgery and Transplantation named after O.O. Shalimov NAMS of Ukraine, Kyiv
Objective — to study the results of surgical treatment of patients with liver tumors who underwent embolization of the portal vein branches (PVE) as a remodeling of the planned hepatic remnant.
Materials and methods. PVE was performed in 485 patients in the period from 2003 to 2018. For all patients the calculation of the volume of the planned hepatic balance was performed before PVE and before liver resection. The level of postoperative morbidity and mortality, as well as long-term overall and recurrence-free survival was investigated comparing a group of patients who were not treated with PVE before resection of the liver.
Results. In all patients after the portal vein embolization, an increase in the residual volume of the liver was observed on average by 58.6 %. The degree of hypertrophy was found to depend on the extention of embolization performed. Radical resection of the liver was performed in 397 (81.9 %) patients. In the main group of patients, a decrease in the incidence of acute postoperative liver failure from 9.3 % to 2.3% was observed and the decrease in postoperative mortality from 8.8 % to 4.6 %. Compared to the group of patients, were the endovascular remodeling techniques before liver resection had not been used. Distant total 3-year and 5-year postoperative survival in these groups is not significantly different.
Conclusions. Embolization of the portal vein branches is a necessary method of preparing patients with a small estimated hepatic remnant for expanded liver resection and allows to reduce postoperative morbidity and mortality in this group of patients.
Key words: portal vein embolization; expanded liver resection.
