CC BY
37ДИНАМІКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПЕРЕМОЖЦІВ ЧЕМПІОНАТІВ СВІТУ З ПАУЕРЛІФТИНГУ СЕРЕД ЧОЛОВІКІВ
Котенджи Л.В.1, Стеценко А.І.2 Бердянський державний педагогічний університет1 Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького2
Анотація. Дослідження присвячене проблемі розвитку світового чоловічого пауерліфтингу. Проаналізовано результативність переможців чоловічих чемпіонатів світу, що дає можливість розширити уявлення про закономірності розвитку та перспективи пауерліфтингу. Результативність чемпіонів світу з пауерліфтингу серед чоловіків має тенденцію до зростання. Це свідчить про перманентний стан розвитку пауерліфтингу. Динаміка результатів чемпіонів світу може залежати від різних чинників.
Ключові слова: пауерліфтинг, результативність переможців чоловічих чемпіонатів світу.
Аннотация. Котенджи Л. В., Стеценко А. И. Динамика результативности победителей чемпионатов мира по пауэрлифтингу среди мужчин. Исследование посвящено проблеме развития мирового мужского пауэрлифтинга. Проанализирована результативность победителей мужских чемпионатов мира, что дает возможность расширить представление о закономерностях развития и перспектив пауэрлифтинга. Результативность чемпионов мира в пауэрлифтинге среди мужчин имеет тенденцию к росту. Это свидетельствует о перманентном состоянии развития пауэрлифтинга. Динамика результатов чемпионов мира может зависеть от разных факторов.
Ключевые слова: пауэрлифтинг, результативность победителей мужских чемпионатов мира.
Annotation. Kotendzhy L. V., Stetsenko A. I. The result’s dynamic of winners of men’s open world powerlifting championships. The
research is devoted to the problem of world men’s powerlifting development. Performance of the winners’ of world men’s powerlifting championships was analyzed, that enables to extend the notion of the laws of development and prospects of powerlifting. Productivity of world champions in powerlifting among men tends to body height. It testifies to a permanent state of development of powerlifting. Dynamics of outcomes of world champions can depend on different factors. Keywords: powerlifting, winners’ results of world men powerlifting championships.
Вступ.
Спортивні змагання є своєрідною моделлю людських відносин, які реально існують у світі і вважаються вінцем підготовки спортсменів. У змаганнях відбувається випробування властивих індивіду якостей, фізичних і психічних [2, С. 96]. Одним із інформативних показників розвитку виду спорту
© Котенджи Л.В., Стеценко А.І., 2009
є його рекордні досягнення. Проте, вважається, що результат, який показаний в умовах жорсткої конкуренції приблизно рівних за силами суперників оцінюється найбільш високо [4, С. 109]. Тим більш відомо, що іноді спортивні рекорди народжуються в спеціально створених для цього умовах. У Правилах змагань з пауерліфтингу навіть передбачені відповідні обмеження, що дають можливість при-сікати спроби навмисного заощадження сил спортсменами при виконання однієї спроби на перевагу іншої задля встановлення рекорду або для перемоги в одній з вправ [8]. Деякі рекорди в окремих вправах (присідання і жимі) встановлені такими спортсменами, як, наприклад, Анжей Станашек, Магнус Карлссон, Антон Крафт, Даісуке Мітоде та ін., котрі мають певні анатомічні особливості (диспропорцію кінцівок), що дає їм певні переваги над суперниками. Водночас, такі спортсмени все рідше перемагають у великих змаганнях у сумі триборства, що вимагає універсальної підготовки в усіх трьох вправах пауерліфтингу.
Очевидно, що об’єктивний науковий аналіз історико-соціальних аспектів розвитку будь -якого виду спорту є актуальною проблемою теорії та історії спорту. Останнім часом усе частіше фахівці стверджують про необхідність поглибленого вивчення найвищих досягнень у спорті [1, 2, 4]. Разом з тим, у сучасній науково-методичній літературі, присвяченій розвитку пауерліфтингу, недостатньо висвітлюються й аналізуються проблеми динаміки результативності провідних спортсменів світу. Бракує аналітичної інформації з історії розвитку міжнародного пауерліфтингу, достовірної статистичної інформації про чемпіонати світу. Тільки деякі аспекти цієї проблеми висвітлено в окремих працях [3; 5-7 та ін.]. Ця обставина зумовлює актуальність вивчення динаміки результатів провідних спортсменів світу.
Робота виконана за планом НДР Бердянського державного педагогічного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета нашого дослідження полягає у вивченні закономірностей розвитку світового чоловічого пауерліфтингу. Аналізуючи протоколи змагань чемпіонатів світу ми намагалися уточнити деякі тенденції, сучасні проблеми й перспективи розвитку світового пауерліфтингу.
Результати дослідження та їх обговорення.
З огляду даних, кстрі викладені в таблиці 1, видно, що за наявністю загальної прогресивної поступальної динаміки покращання результативності чемпіонів світу мають місце деякі нетипові випадки, котрі виходять за межі тенденцій, які формуються.
У ваговій категорії (в.к.) до 52 кг майже весь час спостерігалося зростання результативності чемпіонів. Тривалий час тут домінував японський атлет Хієдакі Інаба, який перемагав на чемпіонатах світу 17 (!) разів, за що він був занесений до книги рекордів Гінеса. З 1993 по 2000 рр. настала епоха поляка Анжея Станашека, який відзначався непро-
Таблиця 1
Результати (сума триборства) чемпіонів світу серед чоловіків за всю історію пауерліфтингу
Роки Вагові категорії, кг
52 56 60 67,5 75 82,5 90 100 110 125 125+
1971 - 530,0 567,5 622,5 682,5 732,5 812,5 - 800 - 977,5
1972 - 547,5 572,5 627,5 710,0 737,5 817,5 - 895 - 1062,5
1973 - 532,5 560,0 637,5 720,0 760,0 797,5 832,5 905 - 1032,5
1974 520,0 472,5 532,5 637,5 730,0 765,0 805,0 880,0 932,5 - 1037,5
1975 527,5 507,5 550,0 640,0 715,0 800,0 787,5 857,5 872,5 - 1030,0
1976 530,0 552,5 545,0 630,0 677,5 812,5 815,0 855,0 902,5 - 1015,0
1977 522,5 587,5 580,0 675,0 700,0 787,5 857,5 927,5 885,0 - 932,5
1978 552,5 590,0 640,0 730,0 730,0 817,5 860,0 905,0 910,0 - 1020,0
1979 565,0 610,0 607,5 695,0 830,0 815,0 860,0 905,0 965,0 - 1040,0
1980 567,5 587,5 705,0 730,0 787,5 777,5 867,5 922,5 1000,0 - 1000,0
1981 560,0 577,5 625,0 732,5 752,5 945,0 930,0 932,5 920,0 962,5 1027,5
1982 562,5 590,0 582,5 697,5 772,5 845,0 857,5 880,0 887,5 890,0 942,5
1983 565,0 575,0 605,0 705,0 782,5 807,5 872,5 920,0 910,0 890,0 975,0
1984 532,5 580,0 600,0 722,5 762,5 875,0 840,0 915,0 935,0 945,0 977,5
1985 562,5 562,5 620,0 677,5 765,0 842,5 890,0 907,5 907,5 935,0 947,5
1986 577,5 572,5 647,5 712,5 732,5 850,0 822,5 882,5 902,5 942,5 980,0
1987 587,5 550,0 677,5 717,5 802,5 822,5 940,0 847,5 910,0 922,5 1077,5
1988 560,0 585,0 675,0 717,5 792,5 750,0 860,0 967,5 902,5 930,0 1012,5
1989 560,0 600,0 650,0 690,0 752,5 827,5 855,0 800,0 925,0 930,0 952,5
1990 560,0 567,5 647,5 730,0 770,0 832,5 835,0 887,5 920,0 970,0 972,5
1991 545,0 602,5 615,0 742,5 782,5 785,0 835,0 905,0 907,5 942,5 955,0
1992 550,0 580,0 650,0 695,0 755,0 832,5 862,5 872,5 935,0 980,0 942,5
1993 567,5 605,0 630,0 750,0 750,0 850,0 870,0 1017,5 912,5 977,5 985,0
1994 577,5 592,5 645,0 765,0 807,5 807,5 882,5 1035,0 980,0 960,0 1000,0
1995 567,5 597,5 657,5 682,5 782,5 827,5 862,5 1000,0 935,0 1000,0 990,0
1996 570,0 622,5 702,5 730,0 790,0 792,5 882,5 912,5 962,5 1020,0 997,5
1997 580,0 625,0 642,5 772,5 787,5 810,0 867,5 932,5 967,5 987,5 995,0
1998 582,5 620,0 652,5 800,0 800,0 847,5 857,5 940,0 1002,5 980,0 1030,0
1999 592,5 630,0 660,0 807,5 790,0 857,5 935,0 952,5 980,0 1002,5 1035,0
2000 580,0 630,0 650,0 830,0 815,0 870,0 930,0 942,5 967,5 1000,0 1022,5
2001 577,5 645,0 710,0 815,0 832,5 850,0 927,5 952,5 970,0 1047,5 1017,5
2002 590,0 652,5 685,0 805,0 862,5 837,5 930,0 972,5 990,0 1015,0 1057,5
2003 650,0 652,5 700,0 820,0 860,0 852,5 957,5 980,0 967,5 1050,0 1082,5
2004 665,0 655,0 740,0 832,5 835,0 890,0 972,5 1022,5 1032,5 1082,5 1147,5
2005 570,0 645,0 742,5 810,0 865,0 885,0 950,0 1037,5 1060,0 1092,5 1105,0
2006 582,5 622,5 730,0 815,0 822,5 872,5 835,0 945,0 970,0 1040,0 1070,0
2007 - 700,0 722,5 777,5 860,0 872,5 977,5 997,5 1050,0 1022,5 1092,5
2008 - 615,0 727,5 745,0 880,0 865,0 855,0 975,0 997,5 1047,5 1007,5
Примітка. Виділено випадки, коли результати переможців важчих в.к. поступалися результатам попередніх в.к.
порційно короткими кінцівками, що надавало йому перевагу у присіданні та жиму. З появою на міжнародному помості росіянина Сергія Федосієнка результати переможця стрімко зросли, а у 2004 р. цей спортсмен навіть перевершив результат чемпіона у наступній в.к. до 56 кг. Однак результати переможців двох останніх чемпіонатів (2005, 2006) поступалися чемпіонській сумі 587,5 кг, яку ще у 1987 р. продемонстрував Хієдакі Інаба. Через недостатню популярність цієї категорії ІРБ з 2007 р. виключила її із змагань серед чоловіків.
Досить поступовим можна вважати приріст результатів переможців у в.к. до 56 кг. Починаючи з 1995 р., з появою на міжнародному помості видат-
ного російського атлета 10-разового чемпіона світу Константина Павлова, чемпіонство у цій в.к. стало підтверджуватися досить високими результатами. Хоча, наприклад, чемпіоном 2008 р. став поляк Да-ріуш Вшола, який набрав лише 615,0 кг, що поступається чемпіонській сумі Павлова (622,5 кг, 1996).
У в.к. до 60 кг у 1980 р. надзвичайно видатний результат на той час продемонстрував американський атлет Ламар Гант (705,0 кг). Перевершити це досягнення тільки через 21 рік зміг індонезієць Бін Сутрісно (710,0 кг, 2001), після чого результати переможців залишаються переважно стабільно високими.
В.к. до 67,5 кг представлена цілою плеядою
видатних спортсменів. Вісім разів тут переможцем ставав американець Ден Остін (1984, 1986-1992), на одну перемогу менше у представника Казахстану Олексія Сівоконя (1993, 1994, 1997-2001). Після нього 5 років неперевершеним був поляк Ярослав Олех, і після того, як він перейшов у наступну в.к., результати дещо знизилися. Так, наприклад, у 2008 р. для перемоги французу Хасану Ель Бельхітті вистачило всього 745,0 кг, що менше за суму Олексія Сівоконя (750,0 кг), з якою він переміг 16 років тому в 1993 р.
Завжди гостра боротьба за лідерство проходила у в.к. до 75 кг, хоча й феноменальний результат американця Майка Бріджеса (830,0 кг, 1979) залишався неперевершеним рекордом світу аж до 2001 р.
Слід зазначити, що саме в цій в.к. чотириразовим чемпіоном світу (1995, 1997-1999) є український атлет Сіражутдін Базаєв. Пізніше (2000-2003, 2005) впевнено перемагав росіянин Віктор Фу-ражкін. Але, наприклад, у 2006 р. за відсутністю українських та російських атлетів американцю Вейду Хуперу вдалося перемогти із скромною сумою
822,5 кг, що поступається сумі переможця 1979 р. Майка Бріджеса. В останні роки тут домінує Ярослав Олех, який перейшов з в.к. до 67,5 кг
Той самий Майк Бріджес відзначився і у в.к. до 82,5 кг. У 1981 р. він начебто „обігнав” час, показавши фантастичний результат 945,0 кг, до якого атлети не наблизилися й сьогодні. Після завершення славетної кар’єри видатного фінського атлета 9-разового чемпіона світу Ярмо Віртанена в останні роки чемпіонство у цій категорії розігрується переважно серед представників Росії та Польщі. При цьому спостерігається певна стабілізація результативності, хоча в 2008 р. перемога далася поляку Яну Вегієрі з найнижчою за останні 5 років сумою (865,0 кг).
У в.к. до 90 кг до визначних досягнень того часу слід віднести перемоги американця Вальтера Томаса (930,0 кг, 1981) і бельгійця Еріка Копіни (940,0 кг, 1987), що тривалий час були недосяжними для інших атлетів. І тільки, починаючи з 1999 р., завдяки гострому протистоянню двох видатних спортсменів українця Івана Фрейдуна і росіянина Андрія Тара-сенка результати переможців стали покращуватися майже щороку. За відсутністю російських та українських спортсменів серед претендентів на золото у 2006 та 2008 роках, дало можливість перемагати представникам інших країн із доволі таки скромними результатами (835,0 і 855,0 кг).
В.к. до 100 кг останнім часом справедливо називають „українською”. Саме тут нашим спортсменам вдавалося перемагати 8 разів. Двічі це робили Олексій Соловйов, Олексій Вишницький, Іван Фрейдун і по одному разу - Олексій Рокочий та Сергій Пєвнєв. Видатний американський атлет Ед Коен у 1993 р. уперше серед атлетів цієї в.к. набрав суму більше 1000 (1017,5 кг). У 1994 р. він переміг із ще більш видатним результатом (1035,0 кг). Тільки через 11 років у 2005 р. наш Іван Фрейдун перевершив це досягнення (1037,5 кг). Очевидно, що,
тільки він, на відміну від інших чемпіонів останніх років, може сьогодні демонструвати результати найвищого рівня.
Першим, хто подолав заповітну „тонну” у в.к. до 110 кг, був американець Джон Кук у далекому 1980 р. Лише через 18 років це досягнення перевершив чемпіон світу 1998 р. росіянин Олексій Ганьков (1002,5 кг). Ще двом російським атлетам вдавалося перемагати з результатами, що перевищували 1030,0 кг. У 2004, 2005 рр. це зробив Ніко-лай Суслов (1032,5 і 1060,0 кг), а у 2007 р. - Максим Бархатов (1050,0 кг). Решта чемпіонів зупинялися на позначці до 1000 кг.
До 1981 р. змагання серед чоловіків проводилися у 10 в.к., до найважчої відносили атлетів вагою понад 110 кг. Саме на чемпіонаті світу 1981 р. з’явилася 11-та в.к. до 125 кг. Заповітний рубіж у 1000 кг в цій категорії вперше подолав американець КіркКарвоські у 1995 р., і вже, починаючи з 1999 р., суми чемпіонів майже завжди перевищують одну тону. На чемпіонаті 2006 р. український спортсмен Євген Яримбаш впритул наблизився до позначки 1100 кг, перемігши з результатом 1092,5 кг.
Перші змагання у новій в.к. понад 125 кг, яка була відокремлена у 1981 р., принесли дуже високий на той час результат. Переміг тоді американець Пауль Уоренн із сумою 1027,5 кг. У 1987 р. швед Ларс Норен став чемпіоном із рекордною сумою
1077,5 кг, що була неперевершеною аж до 2003 р., коли американець Брайн Сайдерс показав 1082,5 кг. У 2004 р. він довів рекорд до 1147,5 кг і вперше серед усіх атлетів подолав рубіж 1100 кг. Після чого результативність чемпіонів дещо знизилася.
Цікавим є й той факт, що, якщо абсолютно кращі результати за всю історію чемпіонатів у присіданні, жимі і в сумі чемпіонами зафіксовані переважно в останні роки, тоді як у тязі ці показники були досягнуті значно раніше. „Вік” кращих результатів у середньому становить: у присіданні -28,18 ± 2,77, жимі - 32,00 ± 1,56, тязі - 17,00 ± 1,74, сумі - 31,00 ± 2,35 роки. Така диспропорція може бути наслідком того, що сучасне спеціальне екіпі-ювання, що все більш широко використовується в пауерліфтингу, не впливає, або незначно впливає на результативність у тязі, на відміну від присідання і жиму. Крім того, складається враження, що на сучасному етапі розвитку пауерліфтингу спортсмени і тренери стали менше уваги приділяти тязі. Це стосується як пошуків більш ефективних методичних підходів у тренувальному процесі, так і визначенні пріоритетів у вправах пауерліфтингу. Це, на нашу думку, не може бути виправданим, оскільки тяга, крім того, що має досить високу питому вагу в сумі триборства, ще й дуже важлива з боку проведення тактичних дій під час змагань, як заключна вправа пауерліфтингу.
Встановлено, що деякі суми чемпіонів у межах однієї в.к. поступаються результатам 10-ти, 20-ти, і навіть 30-тирічної давнини. Так, наприклад, результат чемпіона у суперважкій категорії 2008 р. фіна Ярі Мартікайнена поступається результату пе-
реможця 1972 р. американця Джона Кука (1007,5 і
1062,5 кг відповідно). На це може впливати і більш жорстка антидопінгова політика, і більш прискіпливе оцінювання суддями умов виконання змагальних вправ, що є характерними ознаками сучасного пауерліфтингу.
Також нам вдалося встановити досить багато випадків, коли переможці у більш легких в.к. демонстрували результати, що перевершували досягнення більш „важких” чемпіонів, або майже не відрізнялися від них. Так, наприклад, результат переможця у в.к. до 100 кг Едда Коена у (1993-1995) був абсолютно кращим серед усіх учасників змагань. Результати чемпіонів світу 1981 р. американця Майка Бріджеса (ваг. кат. до 75 кг) та 1987 рр. бельгійця Еріка Копіни (ваг. кат. до 90 кг) перевершували результати переможців у наступних трьох в. к. Така алогічність може бути пояснена наступним: 80
епізодично з являються талановиті спортсмени, які демонструють надзвичайно високі результати; такі випадки можуть бути наслідком тимчасового послабленням конкуренції у більш важких категоріях.
Аналіз приросту абсолютно кращої результативності чемпіонів усіх часів у порівнянні з досягненнями переможців 1-го чемпіонату світу показав, що на тлі покращання суми триборства (26,43 ± 2,01%), найбільш зросли результати в жимі (41,86 ± 4,56%), трохи менше цей показник у присіданні (36,99 ± 3,65%) і найменше покращилася тяга (24,88 ± 2,70%). У той же час такі прирости мали досить суттєві відмінності щодо в.к. (рис. 1). У легких в.к. прирости результатів чемпіонів були суттєвішими як у сумі триборства, так і в окремих вправах пауерліфтингу.
З метою з’ясування значущості вкладу кожної з вправ пауерліфтингу у суму триборства були
%
60
40
20
[“] Присідання [[[] Жим £] Тяга
Сума
§
■■■■■■ -і '■■■' § "■■■'
-■■■ її ■■■■■
"■■■■'
V. : :
Г
'■■■ К
...
і; і
■ .
К
'■■■’ І :
V.
"
.
І.ІІ
:
" V
■"І і; £
''1
-
.........
-V
■V ї:
-----' :
■■ .
к
52
56
60
67,5
75
82,5
90
100
110
125 125+
Вагові категорії, кг
Рис. 1. Прирости результатів кращих досягнень чемпіонів світу за всю історію пауерліфтингу у порівнянні
з результатами перших чемпіонів світу
100
80
%
60
40
20
І етап (1971-1979) ІІ етап (1980-1989) ІІІ етап (1990-1999) IV етап (2000-2008)
ЕЗ Присідання Щ Жим □ Тяга
Рис. 2. Середньостатистичні значення парціальних часток вправ пауерліфтингу в сумі триборства чемпіонів світу на різних етапах розвитку чоловічого пауерліфтингу
0
0
визначені їх парціальні частки. Для з’ясування відмінностей цих показників у різні часи ми розбили всі результати на чотири етапи: I - 1971-1979 рр.,
II - 1980-1989 рр., III - 1990-1999 рр., IV -2000-2008 рр. (рис. 2).
Нам вдалося встановити, що протягом усього періоду розвитку світового чоловічого пауерліф-тингу змінювалися акценти у значеннях результативності кожної з вправ пауерліфтингу відносно суми триборства. Це, на нашу думку, перш за все пов’язано із використанням спеціального екіпі-ювання. На початку становлення пауерліфтин-гу (1971-1979), коли ще не вироблялися еластичні сорочки, трико та бинти, найбільш значущою вправою була тяга (39,33 ± 0,31%, p < 0,05). На II етапі, коли широко почали застосовуватися спеціальні трико і колінні бинти, приблизно однаково великого значення набули присідання і тяга (38,30 ± 0,19% і 38,б0 ± 0,25%). Починаючи з 1990-х років значення тяги стало поступово зменшуватися. Останнім часом (IV етап) пріоритет змістився до присідання (38,б7 ± 0,1б%), тоді як значення тяги зменшилося до 35,55 ± 0,25%. Достовірно (p < 0,05) збільшилося відносне значення жиму. Якщо у 1970-ті роки на жим перепадало лише 23,97 ± 0,25% у сумі триборства, то у чемпіонів останнього 10-річчя цей показник збільшився до 25,77 ± 0,22%. Це ще раз підтверджує думку про те, що саме на сучасному етапі розвитку пауерліфтингу присідання і жим стали найбільш залежними від екіпіювання вправами. За висновками фахівців, у деяких випадках використання спеціальних еластичних трико та бинтів дає можливість покращити результативність у присіданні на 100 кг і більше, а сорочок у жимі - на 80 кг і більше [5, C. 307; 7].
Висновки.
Встановлено, що результативність чемпіонів світу з пауерліфтингу серед чоловіків має тенденцію до зростання. Це свідчить про перманентний стан розвитку пауерліфтингу. Однак, якщо на початку становлення пауерліфтингу епізодичний регрес результативності найкращих спортсменів світу може вважатися припустимим через відносно слабку конкуренцію, то подібні випадки, які зустрічаються на сучасному етапі, потребують додаткових пояснень. Динаміка результатів чемпіонів світу, що має не завжди чітку закономірність, може залежати від чинників, серед яких слід виділити наступні:
- неоднаково гостра конкуренцію в усіх ваго -вих категоріях;
- виготовлене за новітніми технологіями спеціальне екіпіювання, використання якого значно покращує результативність спортсменів;
- виявлення унікально-талановитих спортсменів.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення проблем становлення і розвитку світового пауерліфтингу.
Література
1. Курамшин Ю. Ф. Спортивная рекордология: теория,
методология, практика. - М.: Советский спорт 2005. -408 с.
2. Матвеев Л. П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. - К.: Олімпійська література, 1999. -318 с.
3. Медведев А. С. Динамика уровня спортивного мастерства на чемпионатах Европы по пауэрлифтингу среди женщин и мужчин / Медведев А. С., Черников О. В., Якубенко Я. Э. // Юбилейный сборник трудов ученых РГАФК, посвященный 80-летию академии. - М., 1998. - Т. 2. - С. 26-31.
4. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 806 с.
5. Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія та методика викладання: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Черкаси: Вид. відділ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - 460 с.
6. Стеценко А. І. Пауерліфтинг: перспективи розвитку як популярного виду спорту в Україні // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. моногр. за ред. проф. С. С. Єрмакова - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 1. - С. 97-102.
7. Шейко Б. И. Пауэрлифтинг. - ЗАО ЕАМ СПОРТ СЕРВИС. -2003. - 531 с.
8. Powerlifting. Technical Rules http://www.powerlifting-ipf.com/ Technical-Rules.50.0.html.
Надійшла до редакції 26.03.2009р.
