CC BY
96Загальні основи дитячого та юнацького пауерліфтингу
Стеценко А. І., Пилипко В. Ф., Ван Сіньна Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького Харківська державна академія фізичної культури
Розглядаються питання основ дитячого та юнацького пауерліфтингу та інших силових видів спорту (важка атлетика, гирьовий спорт). Наводиться фізіологічне обґрунтування можливості занять силовими вправами з раннього дитячого віку. Надаються рекомендації щодо тренувань у силових видах спорту. Меншим стає середній вік учасників та переможців чемпіонатів світу серед чоловіків та жінок. Така закономірність може свідчити про „омолодження” пауерліфтингу. Це має спонукати фахівців до більш поглибленого вивчення особливостей дитячого і підліткового пау-ерліфтингу.
пауерліфтинг, важка атлетика, гирьовий спорт, фізіологічні можливості, дитячий та юнацький спорт.
Стеценко А. И., Пилипко В. Ф., Ван Синьна. Общие основы детского и юношеского пауерлифтинга. Рассматриваются вопросы основ детского и юношеского пауерлифтинга и других силовых видов спорта (тяжелая атлетика, гиревой спорт). Приводится физиологическое обоснование возможности занятий силовыми упражнениями с раннего детского возраста. Предоставляются рекомендации относительно тренировок в силовых видах спорта. Меньшим становится средний возраст участников и победителей чемпионатов мира среди мужчин и женщин. Такая закономерность может свидетельствовать об „омоложения” пауерлифтинга. Это должны побуждать специалистов к более углубленному изучению особенностей детского и подросткового пауерлифтинга.
пауерлифтинг, тяжелая атлетика, гиревой спорт, физиологические возможности, детский и юношеский спорт.
Stetsenko A.I., Pylypko V.F., Wan Xin-na. General foundtions of children and junior powerlifting. Questions of bases children's both youthful powerlifting and other power kinds of sports (weightlifting, weightballelifting) are considered. The physiological substantiation of a possibility of exercises by power exercises from early children's age is resulted. Recommendations concerning trainings in power kinds of sports are granted. Smaller there is middle age of participants and winners of the world championships among men and women. Such regularity can testify about “rejuvenascences” powerlifting. It should provoke experts to more profound study of features children's and teenage powerlifting.
powerlifting, weightlifting, weightballelifting, children and gunior sports , general foundations of children and gunior powerlifting.
Вступ
Відколи існує силовий спорт, точаться дискусії навколо питання, чи варто дітям і підліткам займатися силовими вправами.
Сучасний спорт висуває нашим дітям зовсім не дитячі вимоги. Для досягнення певних результатів в багатьох видах спорту доводиться вже з 5-6 років звикати до великих навантажень, стресів змагальних і тренувальних, часто відсуваючи на другий план навчання і турботу про здоров ’я.
У більшості людей дитячий спорт асоціюється з гімнастикою, плаванням чи іншими видами спорту, не пов’язаними з обтяженням. Дитячу важку атлетику, пауерліфтинг, гирьовий спорт[14] та інші силові види спорту дехто сприймає із страхом через небезпечну дію обтяжень на організм, що недостатньо зміцнів. Але практика доводить зворотне. Вправи з обтяженням сприяють правильній поставі, красивій статурі і найефективніше вони діють саме в дитячому віці. Планомірне тренування спинних м’язів і сухожиль у пауерліфтингу виключає багато побутових травм і, головне, виправляє сутулість, яка у підлітків поширена до епідемії.
Робота виконана у відповідності з темою Зведеного плану НДР Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту 2.2.12.5 „Вдосконалення навчально-тренувального процесу спортсменів різної кваліфікації, які займаються силовими видами спорту та єди-ноборствами”, плану НДР Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького та плану НДР кафедри важкої атлетики та боксу ХДАФК.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - обгрунтування можливості занять
© Стеценко А. І., Пилипко В. Ф., Ван Сіньна, 2009
пауерліфтингом та іншими силовими видами спорту з дитячого та юнацького віку.
Для виконання мети роботи були використані наступні методи досліджень: аналіз науково-методичної літератури, педагогічні спостереження.
Результати роботи
Твердження, що заняття з обтяженням можуть бути причиною затримки росту дитини, є помилковим. Короткострокові, системні навантаження, навпаки, є стимуляторами росту. Організм, кістяк людини чинить опір стисненню і, створюючи запас міцності для свого розвитку, активізує процес росту. Така ж властивість організму чинити опір, але із зворотним знаком характерна в популярній серед батьків спортивній гімнастиці. При постійних, розтягуючих зусиллях виникає протилежний фізіологічний ефект - організм чинить опір розтягуванню і глушить зони росту. Тому гімнасти відрізняються малою довжиною тіла. Водночас, широко відомі приклади юних силачів. Так, наприклад, росіянин Антон Орлов у віці 6 років, при власній вазі 19 кг, показав такий результат у вправах пауерліфтингу: присідання - 48 кг, жим лежачи - 31 кг, тяга - 55 кг, сума - 134 кг. При цьому довжина тіла Антона становила 120 см (при нормі 111-120 см) [1].
Не менш фантастичні результати демонструвала і Варя Акулова з Кривого Рогу, яка у віці 6 років при вазі 24 г підняла в тязі 60 кг. У 12-річному віці дівчинка в трьох вправах пауерліфтингу піднімала 350 кг, а сама при цьому важила 40 кг. Тренувати її почали з 4-денного (!) віку. У три роки вона відривала від землі свою першу „сотню”, в чотири - одержала перший спортивний розряд. Варя Акулова - найсильніша дівчинка планети, і цей факт був двічі підтверджений Книгою рекордів Гінеса [2].
Широко відомий досвід сім’ї Іванових, у якій з
раннього віку почали займатися пауерліфтингом дівчатка Жанна та Ліза. Сьогодні вони майстри спорту міжнародного класу, входять до складу збірної України, неодноразово перемагали на міжнародних змаганнях [3].
Історія таких вундеркіндів свідчить про благотворну дію силових навантажень на дитячий організм. На їхньому прикладі можна запевнити всіх батьків: пау-ерліфтинг - безпечний і ефективний вид спорту для фізичного розвитку дитини.
Проте слід пам’ятати, що Всесвітня організація охорони здоров ’я вкладає в поняття „здоров’я” три складові: здоров’я психічне, здоров’я етичне, здоров ’я фізичне. Психологи, педагоги знають, що нерідко змагальне насильство над особистістю дитини обертається трагедією [4]. Як не прикро, нікуди не подітися від спокуси батьків бачити в своїй дитині щось видатне - хоча б у чому-небудь. Тут на першому плані найчастіше стають саме амбіції батьків, дідусів, бабусь. Вони забувають про те, що все, що пов’язано з дітьми, вимагає дуже обережного ставлення, і ця настанова стає дедалі важливішою. Адже саме життя дуже конкурентне, часто домінує принцип „пан або пропав”. Ми зобов’язані дітей орієнтувати на цю саму конкурентність. Але, з огляду на юний вік, в жодному разі не можна травмувати їхню психіку.
Є й інша думка фахівців, що в жодному випадку не можна допускати важкі силові навантаження в ранньому віці. У дитини м’які кістки, не закриті зони росту їхнього росту. Кістки ростуть саме за рахунок цих зон. А коли дитині дають надмірні навантаження, зони можуть травмуватися, закриватися завчасно, кістки деформуються і починаються різні, іноді дуже тяжкі та невиліковні хвороби. Потім це може призводити до того, що у підлітка ноги різної довжини, що у нього важкий спондильоз тощо. Надмірні навантаження можуть бути небезпечними не тільки для кісток, але й для всіх органів юного організму [1].
У світі спорту, на жаль, існує достатня кількість негативних прикладів, коли професійні заняття спортом у такому юному віці буквально калічили долі дітей.
Пауерліфтинг ще не настільки розвинутий у світі, щоб серйозно заявляти про те, чи він шкідливий для здоров ’я молодого організму, чи ні. Треба наголошувати на іншому - на відповідальності батьків, які на догоду своїм честолюбним задумам або просто бажанню заробити піддають дітей серйозним фізичним перевантаженням. Таких прецедентів останнім часом хоч відбавляй. Особливо багато їх у таких видах спорту, як фігурне катання, спортивна й художня гімнастика, теніс тощо.
Звичайно, в заняттях з дітьми і підлітками існує низка обмежень, які, перш за все, стосуються великих обтяжень, що можуть призвести до порушень у розвитку хребта, появи пахових гриж. Протипоказані також вправи з сильним натужуванням. Розвиток сили бажано проводити з використанням маси тіла тих, що займаються, або з такими обтяженнями, що не перевищують 50-60% від максимальної сили підлітків, під обов’язковим контролем лікаря та під керівництвом
тренера, котрий має досвід роботи з дітьми. Основною метою силового тренування в юному віці має бути формування міцного м’язового корсета, що захищає і підтримує тулуб та внутрішні органи, створення бази для подальших силових навантажень [5]. Незважаючи на те, що пауерліфтинг характеризується проявом максимальної сили, силові вправи для юних атлетів не повинні бути орієнтовані на розвиток максимальної сили. Поглибленим заняттям силовими вправами має передувати загально фізична підготовка. Участь у змаганнях має бути обмежена.
Багато хто з дослідників оптимальним для безпосереднього початку занять атлетизмом, бодібілдин-гом і пауерліфтингом вважають вік 12-14 років [6, 7]. Дещо молодший вік, рекомендований для початку занять важкою атлетикою - 10-11 років [5, 8].
Спростовуючи такі вікові обмеження, деякі фахівці стверджують, що силовими вправами можуть займатися діти віком 5-6 років і навіть молодші [9]. При цьому підкреслюється, що розроблена належним чином силова навчальна програма сприяє покращенню силових якостей дітей, збільшує кардіореспіраторні можливості, гнучкість, оптимізує роботу моторної функції, покращує будову тіла, підвищує опірність організму, зменшує час для реабілітації, покращує розумові здібності тощо. Під час експерименту, за умови чіткого дотримання рекомендацій, не було, як стверджується, жодного випадку травмування дітей, котрі займалися. Це є свідченням того, що при виконанні силових вправ ризик отримання ушкодження менш від тих, що вважаються загальноприйнятими.
Досить глибоко вивчав проблему раціонального вікового початку занять пауерліфтингом К. Фает, котрий був офіційним тренером федерації пауерліф-тингу США [10]. Мабуть, це залишається поки що найповнішим дослідженням з цієї проблеми. Думки інших учених, що наводяться в дослідженні К. Фаета, є часто полярно протилежним: дехто вважає, що жодних вікових лімітів бути не може, інші встановлюють мінімальний вік для занять пауерліфтингом 13 років, причому авторитетних прихильників цього ліміту значно більше. Хоча важка атлетика і пауерліфтингу значно відрізняються один від одного за багатьма параметрами, особливо за тими, що стосуються величини обтяжень, з якими працюють атлети, вони все ж схожі в багатьох аспектах. У дослідженні К. Фаета, зокрема, наголошується, що будь-який тренер, котрий логічно мислить, повинен брати до уваги вікові особливості підлітків, які ще не досягли статевої зрілості. На його думку, змагання з важкої атлетики для дітей, що не до-сягли десятирічного віку, можуть мати такі негативні наслідки:
1. травми спинного хребта;
2. травми суглобів;
3. епіфезальні відшаровування (враження кісток);
4. розлади психіки;
5. перевантаження серця.
Це, в свою чергу, може спричинити судові переслідування клубу або тренера та можливого підриву авторитету спорту.
Відомий американський спортсмен, тренер і вче-
ний Ф. Хетфілд вважає, що подібні побоювання поширюються і на пауерліфтинг [10]. Тому він рекомендує, щоб дітей, котрі не досягли десятирічного віку, не допускали до тренувань та змагань з пауерліфтингу, а також наполягає на тому, щоб тренування з підняття обтяжень (у будь-якій формі) відбувались під суворим наглядом. Це допоможе звести до мінімуму травматизм скелетно-м’язової структури і можливість пору -шення діяльності серцевого м’яза юних спортсменів.
Стосовно підлітків, старших 10 років, також має бути налагоджений суворий контроль з боку тренера, а робота з великими обтяженнями може бути дозволена тільки в разі нормального фізичного розвитку і фізичної підтримки підлітка. До змагальної практики підлітки повинні допускатися тільки після досягнення статевої зрілості, яка, як правило, настає у хлопчиків у віці 14-15 років і у дівчаток 13 років. Надзвичайні перевантаження, що є невід’ємною складовою пауер-ліфтингу, а також специфічні положення тіла, характерні для даного виду спорту, являють собою небезпеку для кісток і сполучених тканин підлітка, котрий не досяг пубертатного періоду зрілості.
Вік занять у дитячих спортивних школах і секціях співпадає з періодом стрімкого зростання й розвитку організму. На очах у тренера, відповідно до періодизації вікових етапів, відбувається перетворення дитини в підлітка, підлітка в хлопця (дівчину), потім формується доросла, біологічно зріла людина. Залежно від термінів початку і тривалості процесів біологічного дозрівання виділяють прискорений (нормоти-пи) і сповільнений (ретарданти) темпи розвитку. На практиці прискорений або сповільнений розвиток не є свідченням чи протипоказанням для серйозних занять спортом, тобто, індивідуальні темпи біологічного дозрівання не є перешкодою для досягнення спортивних висот. Разом з тим, така універсальна придатність акселератів, нормотипів і ретардантів до занять тим чи іншим видом спорту створює додаткові труднощі у виявленні істинного таланту, оскільки саме біологічний вік, а не паспортний (календарний, хронологічний), реально відображає функціонально-структурний стан організму. Тільки у нормо типів вік паспортний вік співпадає з біологічним, тому в групі 14-річних підлітків, наприклад, можуть виявитися і „10-річні” (за ступенем біологічної зрілості) ретарданти, і „18-річ-ні” акселерати. Оцінюючи той чи інший спортивний результат, аналізуючи динаміку спортивних досягнень, важливо встановити, чим вони обумовлені: природною обдарованістю до занять спортом чи більш ранніми строками біологічного дозрівання. Перевага більш зрілих біологічно підлітків часто має тимчасовий характер. Нерідко юні спортсмени з нормальними темпами біологічного розвитку є біль перспективними. І ці здібності виявляються після досягнення однакового з однолітками біологічного розвитку.
До сьогодні визначення відповідності паспортного й біологічного віку не стало загальною практикою роботи з юними пауерліфтерами. Досвід, накопичений в інших видах спорту, переконує в тому, що корекція тренувальної програми, інтерпретація спортивних результатів з урахуванням біологічного статусу є реаль-
ним резервом запобігання передчасному відходові з пауерліфтингу талановитої молоді.
Тренери юних спортсменів часто стикаються з нестабільністю, збоями у зростанні спортивних результатів. Це може бути обумовлено не вадами в методиці тренування, а закономірною хвилеподібністю вікового розвитку організму. В так звані „періоди спокою” відбувається зниження приросту, а іноді й стабілізація спортивних результатів, що має тимчасовий характер і не може бути підставою для розчарування, а тим більше - відрахування через не перспективність. Тут необхідно проявити терпіння і перечекати, не поспішати з ухваленням остаточного рішення.
Багато фахівців з важкої атлетики, вирішуючи проблему підготовки спортсменів високого класу, прагнули знайти приховані закономірності процесу спортивного тренування, особливо в тій його ланці, яка стосується динаміки спортивних досягнень в осіб різних вагових категорій і віку [5, 11]. Так, наприклад, Р.А. Роман проаналізував спортивні досягнення трьох найсильніших важкоатлетів Росії в усіх вагових категоріях у трьох вікових групах: дорослих, юніорів (18-20 років) і юнаків (16-17 років). При цьому він відзначив досить цікавий факт: якщо досягнення дорослих атлетів різних вагових категорій однозначні, то в результатах юніорів і юнаків спостерігається інша картина. В юнацькому віці вищі результати показують атлети у вагових категоріях до 67.5 і 75 кг, а нижчі - до 52, 56 і понад 100 кг. Те саме спостерігається і в юніорів, тільки в них найбільш високі показники реєструються у вагових категоріях до 75 і 82.5 кг [12].
У всіх вікових періодах спортивне тренування дає „зелену дорогу” перш за все спадковому чинникові. Будь-яке спортивне досягнення - результат складної взаємодії генетичної запрограмованості та впливу тренувального навантаження. До кількісної оцінки питомої ваги спадкових і середовищних чинників треба ставитися з великою обережністю. Навіть найсприятливіша спадковість може бути реалізована тільки за умови адекватного фізичного навантаження.
На всіх етапах багаторічної підготовки спортсмена має бути реалізований принцип індивідуалізації. Недооцінка цього принципу навіть у тренуванні початківців не дозволить повністю розкрити спортивні здібності і досягти найвищих результатів потенційно доступних кожному з них. Ні для кого не секрет, що достатньо успішно виступають спортсмени з вельми різноманітними анатомо-фізіологічними даними. Тип нервової діяльності, сила окремих груп м’ язів, зріст, маса тіла, довжина кінцівок та інші індивідуальні дані вельми істотно впливають на ефективність техніки виконання змагальних вправ, а також на динаміку розвитку підготовленості. Спорт, як і будь-яка творча лабораторія, органічно не переносить жодних механічних дій [13].
На жаль, мусимо констатувати, що спортивна література і методи тренування, як правило, не надають істотного значення особливостям підготовки юних пауерліфтерів, з урахуванням відмінностей процесу розвитку дитячого організму.
Досить поширеним явищем є те, коли при підго-
товці тренувальних програм для юних спортсменів за основу беруться програми тренувань висококваліфікованих атлетів. Відмінності полягають лише у загальному об’ємі тренувальних навантажень.
Висновки
Як показує аналіз, на тлі загальної тенденції зростання популярності пауерліфтингу, кількість юних спортсменів, що обирають цей вид спорту, в світі поступово збільшується. Про це свідчать протоко -ли чемпіонатів світу та Європи серед юнаків/дівчат і юніорів/юніорок. Меншим стає і середній вік учасників та переможців чемпіонатів світу серед чоловіків та жінок. Така закономірність може свідчити про „омолодження” пауерліфтингу, що, в свою чергу, має спонукати фахівців, до більш поглибленого вивчення особливостей дитячого і підліткового пауерліфтин-гу, а тренерів юних атлетів - враховувати всі відомі науково-методичні рекомендації.
Перспектива подальших досліджень буде полягати в обґрунтуванні участі дітей та підлітків у змаганнях, що організовуються зараз в достатній кількості для спортсменів такого віку.
Література:
1. http: // www.rg.ru/Anons/arc 2003/0802/9.shtm
2. http: // www.izvestia.ru/life/article443532.
3. Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія та методика викладання: Навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / А. І. Стеценко. — Черкаси: Вид. відділ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького , 2008. — 460 с.
4. Жданов Л.Н. Возраст спортивных достижении / Л.Н. Жданов. // Теория и практика физической культуры. - 199б. - № б. -С. 59-б0.
5. Дворкин Л.С. Тяжелая атлетика и возраст / Л.С. Дворкин. -Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1989. - 200 с.
6. Бельский И.В. Магия культуризма./ И.В. Бельский. - Минск: Мога-Н, 1994 - 18б с.
7. Шейко Б.И. Пауэрлифтинг / Б.И. Шейко. - ЗАО ЕАМ СПОРТ СЕРВИС. - 200З. - 5З1 с.
8. Филин В.П. Теория и методика юношеского спорта: Учеб. пособие для ин-тов и тех-мов физ. Культуры / В.П. Филин. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 128 с.
9. Faigenbaum A.D. (2000). Strength Training for Children and Adolescents / A.D. Faigenbaum. - Clinics in Sports Medicine, 19:4, Р. 59З-б15.
10. Хэтфилд Ф. Всестороннее руководство по развитию силы / [пер. с англ.] - Красноярск, 1992.-228 с.
11. Дворкин Л.С. Особенности интенсивной силовой подготовки юных атлетов 12-1З лет / Л.С. Дворкин, С.В. Воробьев, А. А. Хабаров // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 1997. - № 4. - С. ЗЗ^0.
12. Роман Р.А. Тренировка тяжелоатлета / Р.А. Роман. - 2-е изд-е, доп. - М.: Физкультура и спорт, 198б. - 175 с.
13. Раменская Т. По ступеням зрелости / Т. Раменская // Теория и практика физической культуры: Тренер. - 199б. - № 1. -С. 28-29.
14. Пилипко В. Ф. Особливості адаптаційних реакцій серцево -судинної системи організму гирьовиків високої кваліфікації на фізичне навантаження / В. Ф. Пилипко // Педагогіка, психологія та медико - біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - № 12. - С. З1-40.
Надійшла до редакції 01.07.2009 р.
Стеценко Анатолій Іванович Пилипко Віктор Федорович Ван Сіньна [email protected]
11З
