CC BY
31І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного
ПСИХОЛОГІЯ
виховання і спорту
До природи агресивності юних спортсменів 13-16 років, які спеціалізуються у різних видах спорту через призму досліджень цього феномену у їх однолітків-спортсменок (повідомлення четверте)
Хорошуха М.Ф
Національний педагогічний університет імені М.ПДрагоманова
Анотації:
Показано вплив тренувальних навантажень різної спрямованості на розвиток агресивності спортсменок. У експерименті приймали участь 151 юна спортсменка у віці 13-15 років та 61 учениця загальноосвітньої школи такого ж віку, які не займалися спортом. Анонімні тестування проводилися на початку навчального року. Проаналізовано результати лонгітюдинальних досліджень. Встановлено факти специфічності впливу тренувань різної спрямованості на розвиток агресивності юних спортсменів незалежно від їх тендерних особливостей. Встановлено, що високий рівень агресивності (за даними тесту Розенцвейга) реєструється у дівчат з швидкісно-силових видів спорту. Зазначено, що специфіка виду спорту в поєднанні з особливостями гормональної перебудови організму підлітка та значним впливом на формування особистості соціально-педагогічних факторів (навчання, виховання, формування у молоді світогляду, культури загальнолюдської моралі тощо) є рішучою силою у формуванні агресивності.
Ключові слова:
агресивність, лонгітюдинальні дослідження, спортсменки, учениці, підлітковий вік.
Хорошуха М.Ф. К природе агрессивности юных спортсменов 13-16 лет, специализирующихся в разных видах спорта через призму исследований этого феномена у их сверстниц-спортсменок. Показано влияние тренировочных нагрузок различной направленности на развитие агрессивности спортсменок. В эксперименте принимали участие 151 юная спортсменка в возрасте 13-15 лет и 61 ученица общеобразовательной школы этого же возраста, которые не занимались спортом. Анонимные тестирования проводились в начале учебного года. Проанализированы факты специфичности воздействия тренировочных занятий различной направленности на развитие агрессивности юных спортсменов независимо от их гендерных особенностей. Установлено, что высокий уровень агрессивности (по данным теста Розенцвейга) регистрируется у девушек из скоростно-силовых видов спорта. Отмечено, что специфика вида спорта в сочетании с особенностями гормональной перестройки организма подростка и значительным влиянием на формирование личности социально педагогических факторов (учеба, воспитание, формирование в молодежи мировоззрения, культуры общечеловеческой морали, и тому подобное) является решительной силой в формировании агрессивности.
агрессивность, лонгитюдинальные ис-
следования, спортсменки, ученицы, подростковый возраст.
Khoroshykha M.F. By the nature of aggressive young players 1316 years, specializing in various sports through the prism of this phenomenon among their peers-athletes. Shows the influence of training loads of different orientation on the development of aggressive athletes. The experiment involved 151 young athlete at the age of 13-15 years and 61 schoolgirls of the same age who do not engage in sports. Anonymous testing conducted at the beginning of the school year. Analyzed the impact of the specificity of the facts of various kinds of training sessions on the development of aggressive young players, regardless of their gender-specific. It is established that high levels of aggression (according to Rosenzweig test) recorded the girls of speed and power sports. It is noted that the specificity of sport, combined with the peculiarities of hormonal changes the body teenager and a significant influence on the formation of personality and social pedagogical factors (training, education, youth development in outlookculture of human morality) is strong force in shaping aggression.
aggressiveness, longitudinal
researches, female athletes, schoolgirls, teenage.
Вступ.
Досліджуючи проблему природи агресивності юних спортсменів (хлопців) [7] ми дійшли того висновку, що однозначної відповіді на запитання, як впливають різні види спорту на розвиток психофізичних якостей спортсменів, не знайдено.
З одного боку, специфіка видів спорту зумовлює різний прояв агресивності підлітків: високий рівень її спостерігається у представників видів спорту, що переважно розвивають швидкісно-силові якості і, відповідно, низький - у видах спорту на витривалість. З іншого боку, в процесі навчання та виховання (як одного із проявів соціальних факторів) у більшості спортсменів, що раніше мали високий рівень агресивності, змінилася їх поведінкова реакція в бік покращення, що в цілому сприяло становленню позитивного соціально
- педагогічного статусу підлітків зрозуміло - зниженню рівня агресивності.
Із літературних джерел [4,2] відомо, що існують три основні теорії, які пояснюють природу агресії:
• природжені агресивні мотиви ( агресія розуміється як інстинкт ); асоціюється з іменем Ч.Дарвіна, З.Фрейда, К.Лоренця, Т.Гоббса та інші;
© Хорошуха М.Ф., 2011
• природна реакції фрустрацію, що нерідко супроводжується проявом агресії на глибокі розбіжності між рівнями потреб та рівнем реальних досягнень людини; найбільш часто асоціюється з такими іменами, як: Дж. Доллард, Л.Берковітць, Н.Міллер та інші;
• теорія соціального навчання (агресія розглядається як поведінка людини, набута шляхом навчання); розробниками її є А.Бандура та А.Реан.
З позиції впливу тренувальних навантажень різної спрямованості на можливості формування агресивної поведінки спортсменів-підлітків, як нам думається, актуальною може бути проблема, що стосується дослідження агресивності в контексті вивчення впливу чоловічого статевого гормону тестостерону на її розвиток.
Підґрунтям до такого роду дослідження, з одного боку, є беззаперечні дані одних дослідників [1,6], які прийшли однозначного висновку, що між рівнем тестостерону у крові молодих людей чоловічої статі і ступенем агресивності та їх кримінальною поведінкою існує достовірний зв’язок (як відмічає О^еш (1988) [цит.2], після 25 років рівень тестостерону в організмі чоловіків знижується, а разом з цим знижується й
32011 1®
кількість скоєних ними “насильницьких” злочинів), з іншого, є також дані, що вказують на факт специфічного впливу різних за характером фізичних навантажень на вміст у крові цього гормону, а саме, рівень тестостерону у крові людини підвищується лише після занять фізичними вправами силового характеру [5].
Існують також дані результатів досліджень Monti, Brown, Corriveau (1977) [цит.1], які вказують на протилежне - агресивна поведінка не пов’язана з рівнем тестостерону.
Якщо останнє прийняти за основу, тоді високий рівень агресивності у спортсменок, на відміну від такого рівня, що може бути у спортсменів - чоловіків, на нашому думку, буде залежати не від вмісту андрогенів у крові жінки (вміст тестостерону у крові жінки більш, ніж в 10 разів нижчий за рівень його у крові чоловіків), а від інших факторів.
Вищевисвітлене саме й навело нас на думку на необхідність проведення такого роду дослідження серед спортсменок.
Робота виконана відповідно до плану НДР Національного педагогічного університету імені М.П. Дра-гоманова.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - проаналізувати особливості розвитку агресивності спортсменок підліткового віку у відповідності до спрямованості їх тренувального процесу. Дослідження повинно якийсь ще раз підтвердити раніше встановлений нами факт про те, що специфіка видів спорту і, зокрема, сама спрямованість тренувального процесу зумовлюють різний прояв агресивності юних спортсменів незалежно від їх гендерних особливостей.
Методи та організація дослідження:
• аналіз наукової та методичної літератури з проблем агресивності в спорті;
• психолого-педагогічне тестування: дослідження
агресивності юних спортсменок за модифікованим тестом Розенцвейга;
• методи статистики.
Дослідження проводилися на базах Броварського вищого училища фізичної культури (Київська обл.) та загальноосвітньої школи №3 (м. Бровари). Під нашим спостереженням перебувала 151 спортсменка у віці 13-15 років, які спеціалізувалися у наступних видах спорту: легкій атлетиці, плаванні, лижних гонках, вільній боротьбі. Усі спортсменки були розподілені на дві експериментальні групи: група А - види спорту на витривалість: легка атлетика (біг 800 і 1500 м), плавання, лижний спорт: група Б - швидкісно-силові види спорту: легка атлетика (біг 100 і 200 м, стрибки у висоту та довжину, штовхання ядра, метання диска), вільна боротьба. Контрольна група включала 61 учасницю ЗОШ того ж віку, які не займалися спортом. Усі дослідження проводились у перші місяці (вересень-жовтень)кожного навчального року.
Оцінка агресивності обстежуваних проводилась за запропонованим раніше нами індексом якості агресивності (ІЯА) [7] наступним чином:
• 0 балів - агресивність відсутня,
• до 0,5 балів - низький рівень агресивності,
• від 0,6 до 1,2 - агресивність у “нормі” (умовна),
• від 1,3 і більше - високий рівень агресивності.
Результати дослідження
В результаті проведених нами досліджень було виявлено, що рівень агресивності за показником ІЯА є низьким у представниць видів спорту на витривалість і, відповідно, високим у видах спорту швидкісно-силового характеру(табл.). При цьому контрольна група займає проміжне положення між експериментальними групами; рівень агресивності її оцінюється як такий, що знаходиться в межах “норми”.
Повторні (через рік) обстеження даного контингенту осіб (див. табл.) показали наступне: рівень агресивності спортсменок групи А суттєво (на різних рівнях статистичної значимості) зменшився, тоді як рівень агресивності представниць групи Б достовірно (при Р >0,05) не змінився, а тому агресивність останніх продовжує бути високою. Показник ІЯА контрольної групи як і потрібно було б очікувати, залишається майже на одному й тому ж рівні. Висвітлене вище свідчить про те, що рівень агресивності учениць ЗОШ знаходиться в “нормі”.
Із попередніх наших досліджень [7] знаходимо, що специфіка видів спорту різної тренувальної спрямованості (згідно класифікації видів спорту за А.Г.Дембо [3]) накладає суттєвий відбиток на характер змін агресивності хлопців-спортсменів. В зв'язку з цим нами булла зроблена спроба проаналізувати характеристику відмінностей якості агресивності спортсменок двох видів спорту, що мають різну спрямованість тренувань (рис.).
Як можна бачити рівень агресивності представниць видів спорту на витривалість з вірогідною відмінністю (при Р<0,001) є нижчим за такий, що реєструється у спортсменок видів спорту швидкісно-силового характеру. Іншими словами, серед обстежуваного нами контингенту дівчат високий рівень агресивності спостерігається лише серед осіб тих видів спорту, які переважно розвивають швидкісно - силові якості.
Висновки
Результати досліджень агресивності спортсменок підліткового віку повністю узгоджуються з висновками наших попередніх досліджень, в яких приймали участь їх однолітки-спортсмени і вказують на факт специфічності впливу тренувальних занять різної спрямованості на розвиток агресивності юних спортсменів незалежно від їх тендерних особливостей.
Узагальнюючим висновком роботи є наступне: високий рівень агресивності (за даними тесту Розенцвейга) реєструється у представниць швидкісно-силових видів спорту і, відповідно, низький - у дівчат тих видів спорту, які переважно розвивають якість витривалості та рівень, що відповідає агресивності у “нормі” - у дівчат загальноосвітньої школи, що не займаються спортом.
Той факт, що рівень чоловічого статевого гормону тестостерону у крові спортсменок (за умови, що
І ПЕДАГОГІКА І
ПСИХОЛОГІЯ
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
Таблиця
Динаміка зміни ступеня виявлення агресивності (за індексом якості агресивності - ІЯА) у юних спортсменок 13-15 років та її однолітків - учениць загальноосвітньої школи, які не займаються спортом (контроль) за
період експериментального дослідження, Х± т
Види спорту на витривалість Контроль Швидкісно-силові види спорту
Етапи дослідження: Л/атлетика: біг 800, 1500 м (п=11) Плавання: 200,400, 1500 м (п=18) Лижний спорт:гонки 5 і 10 км (п=12) Учениці- неспорт- сменки (п=29) Л/атлетика: біг 100 і 200 м, стрибки, штовхання ядра, метання диска (п=20) Вільна боротьба (п=12)
1-й 0,4±0,07 0,4±0,05 0,6± 0,05 1,0±0,08 2,2±0,19 2,6±0,36
2-й 0,2±0,05 0,2±0,04 0,3±0,04 1,0±0,07 2,0±0,15 2,7±0,34
Коефіцієнти достовірності відмінностей:
^ Р 2,33;<0,05 3,12;<0,01 4,69;< 0,001 0,0;>0,05 0,83; > 0,05 0,20; > 0,05
Примітка. Кількість обстежуваних ( п) наведено у таблиці за підрахунками другого етапу дослідження.
3,0
1-й етап
2-й етап
03
ю
о
о
2,0
о
<и
а
о
Є
к
ч
<и
ч
1,0
0,5±0,03
2,3±0,17
0,2±0,03
2,3±0,17
Рис. Характеристика агресивності (за індексом якості агресивності - ІЯА) юних спортсменок 13-15 років, які спеціалізуються у видах спору на витривалість (□) та швидкісно-силових видах (я) за даними першого і другого (через рік) етапів досліджень
0
32011 1®
останні не застосовували фармакологічних засобів, що відносяться до розряду допінгів, а саме, - анабо-лічних стероїдів) набагато нижчий, ніж у їх однолітків
- хлопців, наводить нас на думку, що гормони мають лише опосередкований вплив на прояв агресивності людини. На нашу думку, специфіка виду спорту в поєднанні з особливостями гормональної перебудови
організму підлітка та значним впливом на формування особистості соціально-педагогічних факторів (навчання, виховання,формування у молоді світогляду, культури загальнолюдської моралі тощо) є рішучою силою у формуванні агресивності.
Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення інших проблем агресивності у спорті.
Література
1. Бэрон Р. Агрессия /Бэрон Р., Ричардсон Д.; пер. с англ. С.Меленевская, Д.Викторова, С.Шпак. - СПб: Питер, 2001. -352с: ил. - (Серия “Мастера психологии”).
2. Грибан В.Г. Валеологія: [навч.посіб.] /В.Г.Грибан - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -256с.
3. Дембо А.Г. Актуальные проблемы современной спортивной медицины. /А.Г.Дембо. - М.:Физкультура и спорт, 1980. -295с.
4. Дроздов О.Ю. Проблеми агресивної поведінки особистості: [навч. посіб.] /О.Ю.Дроздов, М.А.Скок. - Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2000. -225с.
5. Карелсон К.М. Влияние силовых упражнений на уровень в крови гормонов, регулирующих белковый обмен /К.М.Карелсон, А.А.Виру, Т.А.Смирнова //Актуальные проблемы функциональных резервов спортсмена: сб.науч.трудов. - Л.: изд. ГДОИФК им.П.Ф.Лесгафта, 1985. -С. 80-83.
6. Сейфулла РФ. Эректильные дисфункции у спортменов и принципы их фармакологической коррекции /РД. Сейфулла,
З.Г.Орджоникидзе //Спортивна медицина. - 2006. -№2. -С.96-102.
7. Хорошуха М.Ф. До природи агресивності юних спортсменів 13-16 років, які спеціалізуються в різних видах спорту: порівняльний аналіз власних досліджень 90-х і 2000-х років (повідомлення третє) /М.Ф.Хорошуха //Педагогіка,психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту // науковий журнал. - Харків, ХОВНОКУ - ХДАДМ, 2010. - №6. -С.131 -135.
References:
1. Bieron.R., Richardson D. Agressiia [Aggression], Saint Petersburg, Peter, 2001, 352 p.
2. Griban V.G. Valeologiia [Valeology ], Kiev, Center of the educational, 2005, 256 p.
3. Dembo A.G. Aktual’nye problemy sovremennoj sportivnoj mediciny [Actual problems of modern sports medicine], Moscow, Physical Culture and Sport, 1980, 295 p.
4. Drozdov O.IU., Skok M.A. Problemi agresivnoyi povedink osobistosti [The problems of aggressive behavior personality], Chernihiv, CSPU Publ., 2000, 225 p.
5. Karelson K.M., Viru A.A., Smirnova T.A. Aktual’nye problemy funkcional’nykh rezervov sportsmena [Actual problems of the functional reserves of an athlete], Leningrad, 1985, pp. 80-83.
6. Sejfulla R.F., Ordzhonikidze Z.G. Sportivnaia medicina [Sports Medicine], 2006, vol.2, pp.96-102.
7. Khoroshykha M.F. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2010, vol.6, pp131 -135.
Information about the author:
Khoroshykha Mikhail Fedorovich
National Pedagogical University
Pirogov str. 9, Kiev, 01601, Ukraine.
Came to edition 31.08.2011.
Информация об авторе:
Хорошуха Михаил Федорович
Национальный педагогический университет ул. Пирогова 9, г Киев, 01601, Украина.
Поступила в редакцию 31.08.2011г.
