CC BY
43До природи агресивності юних спортсменів 13 - 16 років, які спеціалізуються в різних видах спорту: порівняльний аналіз власних досліджень 90-х і 2000-х років (повідомлення третє)
Хорошуха М.Ф.
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Анотації:
Показано вплив тренувальних навантажень різної спрямованості на розвиток агресивності спортсменів. У експерименті приймали участь 324 юних спортсмени у віці 13 - 16 років та 62 учні загальноосвітньої школи того ж віку, які не займалися спортом. Анонімні тестування проводилися на початку навчального року. Проаналізовано результати лонгітю-динальних досліджень, здійснених нами у 90-х та 2000-х роках. Встановлено факт специфічності впливу тренувань різної спрямованості на розвиток агресивності.
Ключові слова: агресивність, лонгітюди-нальні дослідження, спортсмени, учні, підлітковій вік.
Хорошуха М.Ф. К природе агрессивности юных спортсменов 13 - 16 лет, специализирующихся в разных видах спорта: сравнительный анализ собственных исследований 90-х и 2000-х годов (сообщение третье). Показано влияние тренировочных нагрузок различной направленности на развитие агрессивности спортсменов. В эксперименте принимали участие 324 юных спортсмена в возрасте 13 - 16 лет и 62 ученика общеобразовательной школы этого же возраста, которые не занимались спортом. Анонимные тестирования проводились в начале учебного года. Проанализированы результаты логитюдинальных исследований, совершенные нами в 90-х и 2000-х годах. Установленный факт специфичности воздействия тренировочных занятий различной направленности на развитие агрессивности.
агрессивность,лонгитюдинальныеисследо-вания, спортсмены, ученики, подростковый возраст.
Khoroshukha M.F. The following article considers the question of the natal of the young sportsmen’s aggressiveness (13-16 year-old sportsmen specializing in different kinds of sports.): the comparative analysis of my own researches conducted in the 90s and 2000s (report no. 3). It is shown the influence of the training loads of the different provoking the development of the sportsmen's aggressiveness. 324 aged 13 - 16 sportsmen took part in the experiment and 62 pupils of the comprehensive school of the same age, the latter ones never going in for sport. The anonymous tests were contracted at the beginning of the school year. The analyzed results of the longitudinal researches conducted by us in the 90s and 2000s. The fact of the specific influence of the training sessions leading to developing the aggressiveness was proved.
aggressiveness, longitudinal researches, sportsmen, pupils, teenage.
Вступ.
На сучасному етапі розбудови суспільства найактуальнішими проблемами є кримінальні правопорушення, підвищена особистісна тривожність людей різного віку і професійної зайнятості. Фізична культура як складова загальної культури може суттєво впливати на формування особистісних якостей (громадянська свідомість, моральна вихованість, ставлення до духовних і матеріальних цінностей, культури, людей тощо) тих, хто займається спортом [1; 4; 9], в тому числі й на таку рису особистості як агресивність. Остання, за визначенням психолога РС. Немова [6], є тією рисою характеру, що виявляється в більш - менш ворожому ставленні до людей, тварин, предметів природи і матеріальної культури, схильність до їх руйнування та неспровокованим агресивним вчинкам.
Проблемою агресивності в спорті займаються психологи, філософи, фізіологи, біохіміки, соціологи, валеологи, педагоги та фахівці у галузі фізичної культури і спорту. Серед них: Л. Берковітц, М.М. Ві-зитей, В.Г. Грибан, Дж. Доллард, Крейті Брайєнт Дж., Н.Міллер, А.Н. Романін і Е.В. Романіна, В.Н.Томілов, Н.Ю.Шумакова на ін.
Погляди їх стосовно агресивності різні, полярні. Одні з них - прибічники теорії агресії як природної якості (А. розуміється як природний інстинкт ), що асоціюється з іменами З. Фрейда, К. Лоренця та Т. Гоббса, пов’язують агресивність з такими факторами як зі спадковими біохімічними показниками крові( на агресивність людини і тварини впливає вміст у крові чоловічого статевого гормону тестостерону [3;7]), природженими індивідуально-типологічними властивостями вищої нервової діяльності [2]. Інші, згідно © Хорошуха М.Ф., 2010
теорії фрустрації (від лат. йш^айо - невдача ), прояв агресії вбачають у глибоких розбіжностях між рівнем потреб і рівнем реальних досягнень людини (теорія пов’язана з іменами Дж. Долларда, Л. Берковітца, Н. Міллера). Нарешті, третіми агресія розглядається як поведінка людини, набута шляхом навчання. Останнє є втіленням теорії соціального навчання, розробниками якої є А.Бандура, Н.Міллер.
Відомо, що вплив фізичної культури на людину здійснюється в єдності її біологічних і соціальних сторін. При цьому соціальна сторона повинна відігравати основну роль, оскільки їй притаманні певні управлінські функції, як наприклад стримання бурхливої м’язової енергії у спортсменів від анти громадянських проявів [4]. Встановлено, що навіть такі прості і, здавалося б, вроджені функції, як тональний слух, насправді мають соціальну природу і формуються протягом всього життя [5].
В проведених раніше нами дослідженнях [8], які стосувалися вивченню природи агресивності юних спортсменів, ми дійшли попереднього висновку, що однозначного висновку на запитання, як впливають різні види спорту на розвиток агресивності поки що не знайдено.
Актуальність висвітленої проблеми як соціального явища і її недостатня вивченість зумовлюється необхідністю проведення аналізу лонгітюдинальних досліджень, здійснених нами у 90-х та 2000-х роках.
Робота виконана відповідно до плану НДР Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - проаналізувати особливості розвитку агресивності юних спортсменів у відповідності до спрямованості їх тренувального процесу за дани-
ми лонгітюдинальних досліджень, проведених нами у різні роки. Дослідження повинно який ще раз підтвердити раніше встановлений нами факт про те, що специфіка видів спорту і, зокрема сама спрямованість тренувального процесу зумовлюють різний прояв агресивності підлітків незалежно від періоду дослідження та контингенту обстежуваних .
Методи та організація дослідження:
• аналіз наукової та науково - методичної літератури з проблем формування духовних і особистісних якостей спортсменів;
• психолого - педагогічне тестування: дослідження агресивності спортсменів за модифікованим тестом Розенцвейга [див. 6];
• методи статистики.
Дослідження проводилися на базах Броварського вищого училища фізичної культури та загальноосвітніх шкіл .№9 і 3 м. Бровари в середині 90-х (1995-1996) та 2000-х (2007-2008) роках. Під нашим спостереженням знаходилися юні спортсмени 13 - 16 років (324 чол.), які займалися наступними видами спорту: плаванням, легкою атлетикою (біг на короткі і середні відстані, стрибки у висоту та довжину, штовхання ядра, метання диску), велосипедним и лижним спортом, боксом та вільною боротьбою. Контрольну групу складали 62 практично здорових учнів ЗОШ того ж віку, які не займалися спортом. Усі дослідження проводилися у перші місяці (вересень - жовтень) кожного навчального року.
Оцінка агресивності обстежуваних проводилася за запропонованим нами індексом якості агресивності [ІЯА] [8] наступним чином:
0 балів - агресивність відсутня;
до 0,5 - низький рівень агресивності;
від 0,6 до 1,2 - агресивність у «нормі» (умовно);
від 1,3 і більше - високий рівень агресивності.
Результати дослідження.
В результаті лонгітюдинальних досліджень, що проводилися у 90-х роках (табл.1) встановлено, що високий рівень агресивності відмічається у підлітків швидкісних видів спорту (ІІ група), тоді як у представників видів спорту на витривалість (І група) рівень агресивності оцінюється як низький. Окрім цього в цій групі відмічається суттєве ( при Р <0,001) зменшення показника ІЯА. Контрольна група за цим показником оцінюється як така, що знаходиться в зоні «норми».
За результатами досліджень 2000-х років (табл.2) знаходимо, що рівень агресивності спортсменів ІІ групи достовірно ( при Р <0,001) зменшився і тим самим дійшов до позначки «агресивність у «нормі»». Останнє, на нашу думку, є проявом теорії соціального навчання агресії, розробниками якої, як уже відмічалося, є А.Бандура і А.Реан.
Порівняльний аналіз якості агресивності за даними перших етапів досліджень 90-х і 2000-х років (табл.3), як і потрібно було б очікувати, вказав на те, що ІЯА спортсменів І групи (окрім легковиків) вірогідно знизився, тоді як у спортсменів - підлітків ІІ групи суттєве зниження цього показника було зареєстровано лише у легкоатлетів. Зазначимо, що не зважаючи на це легкоатлети, так само як боксери і борці характеризувалися високим рівнем агресивності.
У табл.4 наведені данні других етапів досліджень, проведених у різні роки. В цілому можна констатувати, що рівень агресивності обох груп, включаючи й контрольну, знизився у 2000-х роках в порівнянні з 90-ми на стільки, що обстежувані ІІ групи увійшли до зони «агресивність у «нормі»».
Результати порівняльного аналізу рівня
Таблиця 1
Динаміка зміни ступеня виявлення агресивності (за індексом якості агресивності - ІЯА) у юних спортсменів 13-16 років та їх однолітків - учнів загальноосвітньої школи, які не займаються спортом (контроль) за
даними досліджень 90-х років, Х±т
Види спорту на витривалість (I) Кон- троль Швидкісно - силові види спорту (II)
нн е лід с о д « й о а 00 О и о • Д о :б 50 3 © и0 т0) е35 ІЗо| 6 2 & Плавання :200,400 і 1500м (п=25) Лижний спорт: гонки 5 і 10 км (п=19) Велоспорт: гонки 15,20,50 і 75 км (п=25) Учні - не спортсмени (п=29) Л/атлетика: біг 100 і 200м, стрибки, штовхання ядра і метання диска(п=31) Бокс (п=27) Вільна боротьба (п=24)
1-й 0,4±0,04 0,4±0,04 0,5±0,04 0,4±0,03 1,0±0,08 2,4±0,16 2,6±0,18 3,2±0,23
2-й Коефіцієнти достовірності відмінностей: 0,2±0,03 0,2±0,03 0,3±0,03 0,2±0,03 1,0±0,07 2,4±0,15 2,7±0,19 3,3±0,24
V; 4,00; 4,00; 4,00; 4,71; 0,0; 0,0; 0,38; 0,30;
р <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05
Примітка. Кількість обстежуваних (п) наведено у таблиці за підрахунками другого етапу дослідження
Таблиця 2
Динаміка зміни ступеня виявлення агресивності (за індексом якості агресивності - ІЯА) у юних спортсменів 13-16 років та їх однолітків - учнів загальноосвітньої школи, які не займаються спортом (контроль) за
даними досліджень 2000-х років, Х±т [8]
Види спорту на витривалість (і) Кон- троль Швидкісно - силові види спорту (II)
Етапи дослідження © а 00 о • а ю й СЗ • -н >4 О К О но^ а^оо йої & Плавання :200,400 і 1500м (п=22) Лижний спорт: гонки 5 і 10 км (п=12) Велоспорт: гонки 15,20,50 і 75 км (п=20) Учні - не спортсмени (п=30) Л/атлетика: біг 100 і 200м, стрибки, штовхання ядра і метання диска(п=24) 2) с2 й II О Й РЧ ^ Вільна боротьба (п=23)
1-й 0,4±0,05 0,1±0,03 0,3±0,04 0,3±0,03 0,7±0,19 1,7±0,16 2,4±0,21 3,5±0,18
2-й Коефіцієнти достовірності відмінностей: 0,2±0,04 0,1±0,02 0,1±0,03 0,1±0,02 0,6±0,11 0,6±0,12 0,9±0,06 0,8±0,11
X; 3,13; 0,0; 4,00; 5,55; 0,46; 5,50; 6,87; 12,80;
Р <0,01 <0,05 <0,01 <0,001 >0,05 <0,001 <0,001 <0,001
Примітка. Кількість обстежуваних (п) наведено у таблиці за підрахунками другого етапу дослідження..
Таблиця 3
Порівняльна характеристика зміни ступеня виявлення агресивності (за індексом якості агресивності - ІЯА) у юних спортсменів 13 - 16 років та їх однолітків - учнів загальноосвітньої школи, які не займаються спор-
том (контроль) за даними перших етапів досліджень 90-х і 2000-х років, Х±т
Етапи дослідження Види спорту на витривалість (I) Кон- троль Швидкісно - силові види спорту (II)
0, 0м 80 іг 000 ю й к0 и0 т0) е38 йоі & Плавання :200,400 і 1500м (п=22) Лижний спорт: гонки 5 і 10 км (п=12) Велоспорт: гонки 15,20,50 і 75 км (п=20) Учні - не спортсмени (п=29) Л/атлетика: біг 100 і 200м, стрибки, штовхання ядра і метання диска(п=24) 2) с2 и її о й РЧ ^ Вільна боротьба (п=23)
1-й 0,4±0,04 0,4±0,04 0,5±0,04 0,4±0,03 1,0±0,08 2,4±0,16 2,6±0,18 3,2±0,23
2-й 0,4±0,05 0,1±0,03 0,3±0,04 0,3±0,03 0,7±0,19 1,7±0,16 2,4±0,21 3,5±0,18
Коефіцієнти
достовірності
відмінностей:
X; 0,0; 6,00; 3,54; 2,36; 1,46; 3,09; 0,72; 1,03;
Р >0,05 <0,001 <0,01 <0,05 >0,05 <0,01 >0,05 >0,05
Примітка. Кількість обстежуваних (п) наведено у таблиці за визначенням меншого (із двох можливих) об’єму статистичної вибірки.
Таблиця 4
Порівняльна характеристика зміни ступеня виявлення агресивності (за індексом якості агресивності -ІЯА) у юних спортсменів 13 - 16років та їх однолітків - учнів загальноосвітньої школи, які не займаються спортом (контроль) за даними других етапів досліджень 90-х і 2000-х років, Х±т
и ‘Н о о и Й Види спорту на витривалість (I) Кон- троль Швидкісно - силові види спорту (II)
° - о % 00 о • а § ю й § © я о Н © щ т оо сЗс^і & Плавання :200,400 і 1500м (п=22) Лижний спорт: гонки 5 і 10 км (п=12) Велоспорт: гонки 15,20,50 і 75 км (п=20) Учні - не спортсмени (п=29) Л/атлетика: біг 100 і 200м, стрибки, штовхання ядра і метання диска(п=24) 2) с2 и її о й РЧ ^ Вільна боротьба (п=23)
1-й 0,2±0,03 0,2±0,03 0,3±0,03 0,2±0,03 1,0±0,07 2,4±0,15 2,7±0,19 3,3±0,24
2-й 0,2±0,04 0,1±0,02 0,1±0,03 0,1±0,02 0,6±0,11 0,6±0,12 0,9±0,06 0,8±0,11
Коефіцієнти
достовірності
відмінностей:
і; 0,0; 2,77; 4,71; 2,77; 3,07; 9,38; 9,04; 9,47;
Р >0,05 <0,05 <0,001 <0,05 <0,01 <0,001 <0,001 <0,001
Примітка. Кількість обстежуваних (п) наведено у таблиці за визначенням меншого (із двох можливих) об’єму статистичної вибірки
0,4+ 2,7+ 0,2+ 2,8+ 0,3± 2,5± 0,1± 0,8±
0,03 0,24 0,03 0,26 0,06 0,52 0,03 0,09
Рис. Характеристика агресивності (за індексом якості агресивності - ІЯА) юних спортсменів 13-16 років, які спеціалізувалися у видах спорту на витривалість (я) та швидкісно-силових видах (я) за даними першого (І) і другого (ІІ) етапів досліджень, проведених у 90-х і 2000-х роках.
агресивності двох груп обстежуваних (рис.) вказують на те, що представники швидкісно - силових видів спорту є більш агресивними, ніж їх однолітки -спортсмени видів спорту на витривалість. Доказом цього є достовірне на високому ступені статистичної значимості (при Р<0,001) збільшення ІЯА у представників ІІ групи в порівнянні з 1 групою.
Висновки.
Результати досліджень узгоджуються з аналогічними раніше проведеними нами спостереженнями [8], які в цілому вказують на факт специфічності впливу тренувальних занять різної спрямованості на розвиток агресивності юних спортсменів незалежно від етапів дослідження та контингенту обстежуваних.
Подальші дослідження передбачається провести у напряму вивчення інших аспектів проблеми агресивності у спорті як соціального явища.
Література
1. Бех І.Д. Психологічні особливості морального розвитку особистості: Дис. д-ра псих. наук: //.Д.Бех. К., 1993. -С.115-142.
2. Дроздов О.Ю. Проблеми агресивної поведінки особистості: [навчальний посібник] / О.Ю. Дроздов, М.А.Скок. - Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка, 2000. - 225с.
3. Карелсон К.М. Влияние силовых упражнений на уровень в крови гормонов, регулирующих белковый обмен / К.М. Карелсон,
А.А. Виру, ТА. Смирнова // Актуальные проблемы функциональных резервов спортсмена: сборник научных трудов. Л.: изд. ГДОИФК им. П.Ф. Лесгафта, 1985. - с. 80-83.
4. Круцевич ТЮ. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.; т. 1] / ТЮ. Круцевич. - К.: Олімпійська література, 2008. - 391с.
5. Міненок А.О. Методологічні основи методики викладання основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності /А.О.Міненок // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2009. - №6. - С.106-108.
6. Немов Р.С. Психологія: [учеб. для студ. учеб. заведений: в 3кн.-кн.3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики] / Р.С. Немов. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 640с.-(3-е изд.).
7. Сейфулла РФ. Эректильные дисфункции у спортсменов и принципы их фармакологической коррекции / Р.Д. Сейфулла, З.Г Орджоникидзе // Спортивна медицина. - 2006. - №2. - С.96-102.
8. Хорошуха М.Ф. До природи агресивності учнівської молоді (на прикладі юних спортсменів 13-16 років, які спеціалізуються в різних видах спорту) / М. Ф. Хорошуха // Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами: зб. наукових праць. - №3(5).-К.: Університет «Україна», 2007. - С.500-509.
9. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.; ч.2] / Б.М. Шиян.- Тернопіль, Навчальна книга, Богдан, 2004. - 248с.
Надійшла до редакції 22.05.2010р.
Хорошуха Михайло Федорович [email protected]
