CC BY
63Єдина спортивна класифікація України та розрядні норми в пауерліфтингу
Стеценко А.І.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотації:
Реалізація рухового потенціалу людини найчастіше відбувається через її змагальну діяльність. Критеріями оцінки успішності такої діяльності виступають спортивні трофеї (медалі, кубки, грамоти, дипломи) та відповідність змагальних результатів спортивним званням і розрядам. Єдина спортивна класифікація України - важливий нормативний акт фізкультурно-спортивної сфери життєдіяльності населення країни, тому вимоги та норми присвоєння спортивних звань і розрядів потребують науково-прагматичного
підходу. Результативність атлетів-пауерліфтерів, які розподілені на вагові категорії, має поступально-прогресивну ознаку. Ці та інші чинники ускладнюють вирішення завдання щодо визначення логічного алгоритму побудови таблиці розрядних нормативів.
Ключові слова:
пауерліфтинг, спортивна класифікація, звання, розряди.
Стеценко А.И. Единая спортивная классификация Украины и разрядные нормы в пауэрлифтинге. Реализация двигательного потенциала человека чаще всего происходит через его состязательную деятельность. Критериями оценки успешности такой деятельности являются спортивные трофеи (медали, кубки, грамоты, дипломы) и соответствие соревновательных результатов спортивным званиям и разрядам. Единая спортивная классификация Украины - важный нормативный акт физкультурно-спортивной сферы жизнедеятельности населения страны, поэтому требования и нормы присвоения спортивных званий и разрядов требуют научнопрагматического подхода. Результативность атлетов-пауэрлифтеров, которые распределены на весовые категории, имеет поступательно-прогрессивный признак. Эти и другие факторы осложняют решение задачи относительно определения логического алгоритма построения таблицы разрядных нормативов.
пауэрлифтинг, спортивная классификация, звания, разряды.
Stetsenko A.I. Joint Sport Classification of Ukraine and ranking standards in powerlifting. Realization of motion potential of a human happens more often in the process of his competitive activity. Criteria for the assessment of such activity's success are sport trophies (medals, cups, certificates, diplomas) and correspondence of competitive results to sport ranks and categories. Joint sport classification of Ukraine is an important regulatory enactment of the physical education and sports sphere of country's life activity, that's why requirements and regulations of sport ranks and categories conferment require scientific-pragmatic approach. Performance of powerlifters, who are divided into weight categories, has progressive and advanced character. These and other factories complicate solving of the problem according the definition of logical algorithm of the table forming of ranking standards.
powerlifting, Sport Classification, ranks, categories.
Вступ.
Найважливішою передумовою успішного розвитку фізичної культури і спорту в Україні є постійне вдосконалення програмно-нормативного забезпечення, яке багато в чому пов’язане з оптимізацією Єдиної спортивної класифікації (ЄСК), що задає цільові та ціннісні орієнтири спортивної діяльності.
Спортивна класифікація - це система присвоєння спортивних звань і розрядів на підставі результатів, показаних спортсменами в офіційних змаганнях. Перша ЄСК була створена в 1935-1937 рр. і дала можливість встановити єдині принципи визначення спортивної підготовки на всій території СРСР Вона неодноразово змінювалася, і згодом склалася практика після кожного олімпійського циклу переглядати кваліфікаційні нормативи з метою вдосконалення ЄСК з урахуванням тенденцій розвитку спорту в країні і світі, а також оновленого знання в галузі теорії і методики спортивної підготовки [8].
Спортивні звання і розряди, умови виконання яких передбачає ЄСК, присвоюються спортсменам за досягнення, які вони показали на офіційних міжнародних і національних спортивних змаганнях. В Україні засновані такі спортивні звання: заслужений майстер спорту України, майстер спорту України міжнародного класу, майстер спорту України, кандидат у майстри спорту України. Спортивні розряди мають наступну градацію: І-ІІІ спортивні розряди, І-ІІІ юнацькі розряди. У деяких видах спорту (наприклад, шахи, шашки, карате, альпінізм тощо) існує своя специфічна градація. Спортивні звання і розряди присвоюються тільки на підставі результатів, показаних спортсменами в офіційних змаганнях; спортсмени нагороджу© Стеценко А.І., 2010
ються відповідними значками та посвідченнями.
Поняття „спортивний розряд” давно і надовго увійшло до практики вітчизняного спорту як одна з основних характеристик спортсмена. Проте, до теперішнього часу це поняття не одержало чіткого визначення ні в теорії фізичної культури, ні в енциклопедичних словниках, не виявлено його визначень і в досить численних роботах з різних теоретичних аспектів спорту [6].
Як організаційно-нормативний документ ЄСК слугує одним із важелів управління вітчизняним спортом, на основі якого визначаються режими роботи спортивних шкіл, навантаження і зарплата тренерів, матеріальне забезпечення спортсменів тощо. У пауерліфтингу, як некомерційному виді спорту, саме спортивні розряди і звання нарівні з медалями, кубками та грамотами є основними трофеями, за які ведуть боротьбу спортсмени та їхні тренери.
Очевидно, що норми ЄСК, які побічно відображають здібності спортсмена і вкладену в його підготовку працю, теоретично повинні бути „справедливими”, „рівноважкими” не тільки серед дисциплін одного виду спорту, але й серед усіх видів спорту. Проте, як стверджують фахівці, аналіз кількості майстрів спорту України (МСУ) і майстрів спорту України міжнародного класу (МСУМК) показує великі розбіжності цих показників у різних видах спорту [8].
Спортивна практика свідчить, що дуже високі, „жорсткі” норми класифікації в одному виді спорту відлякують спортсменів і викликають їх відтік в інші види або навіть припиненню ними активних занять спортом. Разом із тим відносно низькі розрядні норми девальвують спортивні звання, призводять
до „перевиробництва” МСУ та МСУМК. Однією з основних проблем, яка стоїть при розробці чергових випусків ЄСК, є дотримання принципу еквівалентності норм і вимог для різних розрядів класифікації як серед дисциплін одного виду, так і серед усіх видів спорту.
Робота виконана за планом НДР Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою дослідження є з’ясування основних закономірностей розподілу класифікаційних норм сучасного пауерліфтингу у взаємозв’язку з існуючими тенденціями. Основними завданнями дослідження було проведення аналізу спеціальної літератури, в якій розглядаються питання методології спортивної класифікації, та вивчення основних характеристик, які відображають розподіл спортсменів відповідно до різного рівня їхньої кваліфікації та різних вагових категорій.
Результати дослідження.
Спортивних функціонерів уже не один рік небезпідставно бентежить та обставина, що на пауерліфтинг припадає дуже велика кількість виконання нормативів МСУ та МСУМК. Існує навіть припущення, що це навмисно занижені нормативи з метою популяризації виду спорту. Така думка, безумовно, має рацію, бо відносно доступне виконання спортивних розрядів дійсно сприяє підвищенню інтересу молоді до занять спортом. Але слід також підкреслити, що Україна є державою № 2 у світовому рейтингу пауерліфтингу, поступаючись тільки Росії. Більше того, пауерліфтинг має чи не найвищі досягнення серед усіх видів спорту, що культивуються в нашій країні. І жіноча, і чоловіча збірні команди України неодноразово ставали кращими в світі та Європі, щороку наші спортсмени виборюють декілька золотих нагород в індивідуальному заліку.
Уперше розрядні нормативи з пауерліфтингу, який тоді мав назву „силове триборство” були розроблені та затверджені Держкомспортом СРСР 2б листопада 19S7 р. і внесені до Єдиної всесоюзної спортивної класифікації. У таблиці були передбачені норми, починаючи з ІІ юнацького розряду і закінчуючи майстром спорту. Характерною особливістю названої редакції ЄСК було те, що розряди і почесні спортивні званнямоглибутиприсвоєнітількизаумовифіксування відповідного результату в кожній вправі триборства. Це було викликано тим, що в ті часи у змаганнях з силового триборства виступали переважно колишні важкоатлети і бодібілдери. У перших було сильне відставання в жимі лежачи в порівнянні з присіданням або тягою, а у других - при високих результатах у жимі лежачи відставали результати в присіданнях або в тязі. У зв’язку з цим у часи становлення вітчизняного пауерліфтингу траплялися досить кумедні випадки, коли спортсмени, значно перевищуючи суму триборства, яка відповідала нормам майстра спорту, не могли претендувати на це почесне звання через те, що в якійсь із вправ вони не вклалися в зазначену норму. Так, наприклад, на чемпіонаті України 1991 р. Юрій Спінов, у майбутньому дворазовий чемпіон світу, маючи травму грудних м’язів, зміг підкорити вагу
штанги в жимі лише відповідно до норми ІІ спортивного розряду. За рахунок присідання та тяги він таки одержав перемогу, перевершивши суму другого призера аж (I) на 90 кг. Однак, у протоколі змагань сума Спінова була кваліфікована як ІІ спортивний розряд, а результат срібного призера був визначений як той, що відповідав нормі майстра спорту, тому що спортсмен у всіх вправах триборства виконав проміжну кваліфікацію. Така вимога та досить високі на той час значення сум триборства робили норми недосяжними для більшості спортсменів.
Проміжні норми у вправах триборства були скасовані лише в 1993 р. Починаючи з 1990 р. до ЄСК були також уведені нормативи для жінок. З метою стимуляції занять юних спортсменів та роботи дитячих тренерів в ЄСК України зразка 1993 р. були включені норми, за винятком МСУ та МСУМК, для додаткових вагових категорій: юнаки - до 44, 4S кг; дівчата - до 36, 40 кг. З 2007 р. уперше введено норму ІІІ юнацького розряду.
Характерною особливістю пауерліфтингу є проведення окремих змагань з жиму штанги лежачи, що є надзвичайно популярною вправою як серед представників різних видів спорту, так і просто пересічних людей. Проводяться окремі чемпіонати світу (з 1990 р.), Європи (з 1995 р.) та України (з 1995 р.), реєструються відповідні рекорди. У зв’язку з цим виділилася окрема категорія спортсменів, котрі спеціалізуються суто в жимі. Це, в свою чергу, вимагало включення до ЄСКУ окремих норм з цієї вправи пауерліфтингу. Тривалий час ФПУ не вдавалося втілити цю ідею через відмову державних органів. І ось, нарешті, вдалося переконати керівництво Мінмолодь-спорту про необхідність такої кваліфікації, і у 2007 р. норми були-таки введені в дію.
За часів розвитку вітчизняного пауерліфтингу ЄСК „пережила” сім редакцій. У результаті порівняльного аналізу цих редакцій виявлена досить чітка тенденція до підвищення розрядних норм. Найбільше це стосується норм МСУМК та МСУ, особливо для жінок, приріст у яких становив 17,94% та 19,70% відповідно. Виняток склала норма ІІ юнацького розряду для чоловіків, яка зменшилася за цей період на S,9%.
Після розпаду СРСР в Україні стали розробляти власні національні розрядні нормативи з видів спорту. Так перша ЄСК України з пауерліфтингу зразка 1993 р. відрізняється від попередньої (всесоюзної) редакції різким зменшенням нормативів. Полегшення умов виконання розрядних нормативів призвело до зростання популяризації пауерліфтингу в країні. Однак така доступність „сприяла” знеціненню почесних звань і спортивних нормативів. У ті часи типовим явищем у пауерліфтингу було те, що атлет, позаймавшись 2-3 роки, міг виконати норматив МСУ. У жіночому пауерліфтингу такий прогрес був ще більш вражаючим. Відомі приклади, коли через півроку занять деякі спортсменки виконували норматив МСУМК. Це підтверджується відповідними характеристиками чемпіонатів України, що відображені на рис. 1.
Аналіз динаміки виконання норм почесних спортивних звань МСУ та МСУМК на чемпіонатах Укра-
---д-- Чоловіки - -о--Жінки —□—Чоловіки+Жінки
Рис. 1. Виконання норм МСУМК та МСУ у відношенні до всіх учасників змагань чемпіонатів України з 1991
по 2009 рр.
їни з пауерліфтингу протягом 1991-2009 рр. показав, що, можливо, й справедливою є критика „заниженості” нормативів. Були роки (1999, 2006), коли понад 90% учасниць змагань виконували норми МСУ та МСУМК. Така ситуація не могла залишатися поза увагою керівників головного державного органу управління фізичною культурою і спорту, котрі іноді навіть в ультимативній формі вимагали підвищення нормативів. Однак керівництву ФПУ тривалий час вдавалося стримувати цей процес. Основним аргументом при цьому виступала антидопінгова політика. Гонитва за результатами в пауерліфтингу, як відомо, супроводжується використанням заборонених фармакологічних засобів. Особливо це небезпечно в юнацькому пау-ерліфтингу. Врешті-решт, після тривалих дискусій, в останній редакції ЄСКУ (2007 р.) вдалося дійти певного компромісу. З одного боку, норми вищих розрядів (МСУМК і МС) були підняті, а з іншого - вимоги виконання масових розрядів дещо пом’якшені. Методика розрахунку розрядних нормативних вимог з пауерліфтингу Як показує аналіз спеціальної літератури, існує обмежена кількість інформації стосовно проблеми розрядних нормативів. Опубліковані окремі відомості щодо питань розробки таких норм у легкій атлетиці [10], важкій атлетиці [9], військово-прикладних видів спорту [4]. Щодо розрядних норм з пауерліфтингу, то ці питання тривалий час обговорюються російськими фахівцями [2, 3, 9, 11], точаться досить гарячі дискусії як щодо самих норм, так і методики їх розрахунку. Вітчизняні фахівці продовжують уточнювати закономірності в паралімпіському пауерліфтингу
[1]. Очевидно, що ця проблема виявляється дуже складною та не може бути вирішена раз і назавжди, оскільки потребує глибокого і комплексного підходу.
При розробці нормативних вимог з метою дотримання коректності і відповідності потрібно враховувати багато чинників, у тому числі й специфіку виду спорту. Особливістю пауерліфтингу є те, що спортсмени змагаються в різних вагових категоріях. Тому розрахунок повинен проводитися у двох площинах. По-перше, потрібно дотримуватися логічно-пропорційного підвищення вимог щодо класів (розрядів), по-друге, така сама закономірність повинна мати місце й щодо вагових категорій. Слід зауважити, що, як показує аналіз, до сьогодні розподіл атлетів на вагові категорії не має науково обґрунтованих підстав. Вони були автоматично перенесені з важкої атлетики в пауерліфтинг більше 40 років тому, при цьому не вдалося з’ясувати закономірності щодо визначення кількості та меж цих категорій.
У всі часи при розробці нових нормативів керівними державними органами, яким надано право затверджувати ЄСК, ставилося завдання приводити кваліфікаційні вимоги до відповідності. Це зводилося, як правило, в першу чергу до підвищення норм МСУ та МСУМК, що пов’язано, насамперед, з економічними аспектами, від яких зокрема залежить розмір заробітної платні тренера. Серед таких аспектів слід виділити наступні:
1. Чим вища кваліфікація спортсменів, тим більше навчальне навантаження може мати тренер [5].
2. Звання МСУМК та МСУ дають право отримувати особам, що працюють у галузі фізичної культури
%
Рис. 2. Темпи зміни показників, що характеризують результативність у чоловічому пауерліфтингу, відносно
вагових категорій
та спорту, надбавки до зарплати на 10 та 15% відповідно [7].
Існує думка, що кваліфікаційні нормативи слід пов’язувати з рекордними досягненнями. При цьому пропонується прийти до єдиного рівня нормативних вимог у видах спорту і дисциплінах з точно вимірюваним результатом для отримання звання МСУМК. Така норма повинна поступатися світовому рекорду не більше, ніж на 5-7% [8]. Однак, аналіз рекордів світу з пауерліфтингу свідчить, що їхнє значення не завжди прямо залежать від вагової категорії спортсменів, що підтверджується ненормальністю розподілу приросту. Так, наприклад, рекорди світу станом на 24.04.2005 р. у вагових категоріях до 56 кг та до 110 кг поступалися рекордам у попередніх вагових категоріях (до 52 кг та до 100 кг відповідно).
Також не вдалося виявити логіку в розподілі вагових категорій і за коефіцієнтами Вілкса. Якщо в легких вагових категоріях регресія його значення коливається в межах 7-9%, то із збільшенням маси тіла спортсменів цей показник значно зменшується і сягає лише 3-4%.
Таким чином аналіз результативності провідних спортсменів світу показав, що ані в чемпіонів, ані в призерів чемпіонатів світу останніх років не вдалося виявити чіткої закономірності розподілу результатів стосовно вагових категорій.
Якщо раніше норми більше коригувалися шляхом порівняння з попередніми редакціями, то при розробці норм ЄСК зразка 2007 р. нами була використана нова методика обрахунку нормативних вимог. При цьому до уваги бралися наступні показники:
1 Коефіцієнт Вілкса (формула Вілкса) - офіційна формула IPF для визначення кращих спортсменів серед усіх вагових категорій. Вона подана у вигляді таблиці коефіцієнтів. Кожний спортсмен має коефіцієнт, який відповідає його власної ваги. Для визначення результату спортсмена за формулою Вілкса результат у кілограмах множиться на відповідний коефіцієнт.
• результати призерів змагань останніх чемпіонатів світу [14];
• значення рекордів світу [14];
• ЄСК України попередніх редакцій та ЄСК інших країн (Росії, Білорусі, Казахстану, Фінляндії, США) [12, 13, 15-17];
• класифікація Міжнародної федерації пауерліфтингу (IPF) [14];
• значення коефіцієнту Вілкса [14].
Аналіз проводився як за темпами приросту відповідно до вагових категорій, так і за класами (розрядами).
Для визначення вихідного показника було вирішено зупинитися на середньостатистичних результатах призерів чемпіонатів світу 2002-2004 рр. Для чоловіків розрахунок вівся відповідно до вагової категорії до 82,5 кг, для жінок - до 67,5 кг, які саме знаходяться в центрі шкали вагових категорій.
Аналіз основних показників, які характеризують результативність у чоловічому пауерліфтингу відносно вагових категорій, показав, що існує досить велика розбіжність значень, та у більшості випадків має місце коливальний характер їх змін (рис. 2). Особливо це стосується переходу від вагової категорії до 67,5 кг до вагової категорії до 75 кг. Тому можна припустити, що будь-яка закономірність тут скоріше за все відсутня.
З метою вирівнювання функції результати також були екстрапольовані та відкориговані. Таким чином був визначений алгоритм переходу значень нормативів від однієї вагової категорії до наступної.
Як з’ясувалося, підвищення нормативних вимог ЄСКУ зразка 2003 р. відбулося в основному за рахунок юнацьких та масових розрядів. Така тенденція не могла бути прийнятною, бо через важку доступність юнацьких розрядів виникає загроза зменшення інтересу до пауерліфтингу у великої кількості здібної моло-
ді, яка саме тільки розпочинає своє спортивне життя.
Імовірно, що найкраще було б зменшувати темп приросту нормативних вимог із зростанням кваліфікації. Загальновідомо, що з підвищенням майстерності у спортсмена зменшується можливість покращувати свою змагальну результативність через фізіологічні обмеження. Але з огляду на те, що в попередніх версіях ЄСК це не враховувалося, необхідно робити це в подальшому поступово. Цілком очевидно, що різка зміна закономірностей побудови класифікаційної таблиці може призвести до неприйняття і нерозуміння таких „реформ” з боку спортсменів та тренерів.
Очевидно, що для планомірно-поступового росту майстерності спортсмена дуже важливим має бути розподіл темпу зростання нормативних вимог від найнижчого класу (ІІІ юнацького розряду) до найвищого (МСУМК). У редакції ЄСК України 2007 р. такі прирости від ІІІ юнацького розряду до спортивного звання КМСУ склали в середньому 12,40 ± 0,04%. У зв’язку із значущістю почесного спортивного звання МСУ, його норматив був значно вищий за норматив КМСУ (20,63 ± 0,12%). Відставання нормативу МСУ від нормативу МСУМК становило в середньому 13,73 ± 0,81%.
Ураховуючи відносно нечисельне представництво в жіночому пауерліфтингу і досить велику розбіжність результатів, вирішено було при розробці ЄСК з пауерліфтингу для жінок використовувати алгоритм розрахунків кваліфікаційних нормативів для чоловіків.
Висновки.
Розподіл на вагові категорії, що прийняті в пауерліфтингу, далеко не точно віддзеркалює спроможність спортсменів демонструвати відповідну результативність у залежності від маси власного тіла. Деякі переходи від однієї до наступної вагової категорії разюче відрізняються нетиповими значеннями цього показника, у порівнянні з іншими переходами. Це свідчить про ненормальність розподілу вагових категорій у пауерліфтингу, які так само як і таблиця коефіцієнтів власної ваги спортсменів потребують суттєвої корекції. З огляду на те, що актуальне питання зміни вагових категорій у пауерліфтингу IPF поки що відкладається, привести кваліфікаційні норми до логічного розподілу повністю не можна, але потрібно намагатися це робити, керуючись чинними правилами.
Збільшення нормативних вимог щодо рівня майстерності спортсменів повинно відбуватися пропорційно від класу до класу, хоча, ймовірно, на фоні зростання кваліфікації темп такого збільшення має дещо знижуватися.
У подальшому, при розробці нормативних вимог ЄСК необхідно враховувати якомога більше важливих чинників, серед яких: кількість тих,
хто займається видами спорту та бере участь у змаганнях по відношенню до загальної кількості населення; змагальні результати топ-трійки провідних спортсменів світу та України останніх років; рекорди світу та України; середньостатистична тривалість стажу занять для досягнення результатів відповідного класу/розряду та ін.
Література
1. Бріскін Ю. Шляхи вдосконалення класифікації в паралімпійському пауерліфтингу / Ю. Бріскін, А. Передерій, М. Розторгуй // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 1. - С. 3-6.
2. Вечеров Д. Повышение нормативов. цифры и здравый смысл / Д. Вечеров // Железный Мир. - 2005. - № 3. - С. 172-173.
3. Деревянко И. Г. Деградация нормативов в пауэрлифтинге: первая реакция / И. Г. Деревянко // Железный Мир. - 2005. - № 2. -С. 154-155.
4. Михайлов В. Програмно-нормативне забезпечення військово-спортивного комплексу / В. Михайлов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. за ред. С. С. Єрмакова. - Харків : ХХПІ, 2001. -№ 20. - С. 23-2S.
5. Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=993-2008-%EF&p=1227189001310131.
6. Полосин А. С. К определению понятия „спортивный разряд” / А. С. Полосин // Теория и практика физической культуры. -2000. - № 7. - С. 32-33.
7. Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту / Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23 вересня 2005 року № 2097.
S. Сахновский К. Пути совершенствования Единой спортивной классификации Украины / К. Сахновский // Наука в олимпийском спорте. - 2000. - Спец. выпуск. - С. 71-74.
9. Стародубцев М. Соотношения и корреляционные связи результатов в видах программы мужского пауэрлифтинга / М. Стародубцев // Олимп. - 1994. - № 2. - С. 19-20.
10. Ушакова Н. А. Принципы расчета разрядных норм ЕВСК в легкоатлетическом семиборье / Н. А. Ушакова // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 7. - С. 47-4S.
11. Шейко Б. И. Пауэрлифтинг / Б. И. Шейко. - ЗАО ЕАМ СПОРТ СЕРВИС, 2003. - 531 с.
12. http://powerlifting.by/documents2.
13. http://www.banzai.kz/pauerlifting/normativyi-pauerlifting.html.
14. http://www.powerlifting-ipf.com/Records.44.0.html.
15. http://www.russia-pf.ru/normativ-2006.shtml.
16. http://www.suomenvoimanostoliitto.fi.
17. http://www.usapowerlifting.com.
Надійшла до редакції 18.11.2009р.
Стеценко Анатолій Іванович stecenko@cdu.edu.ua
11а
