CC BY
1928. Тельпуховский Б. Северная война (17001721). Полководческая деятельность Петра I. М., 1946.
29. Устрялов Н.Г. История царствования Петра Великого. СПб., 1858, т. 1. LXXXVIII + 399 с; 1858, т. 2. 582 с; 1858, т. 3. 652 с; 1863, т. 4, ч. 1. 611+VIII с; ч. 2. 672 + XXVIII с; 1859, т. 6. VII+628+XII с
30. Almquist Н. Holstein-Gottorp, Sverige och den Nordiska Ligan i den Politiska krisen 1713— 1714. Uppsala, 1918
31. Boggild-Amiersen С. О. Statsomlvaentel-ingen 1660. Kobenhavn, 1936. S.27-29.
32. 32 Bidrag til den Store Nordiske krigs Histo-rie/Utg. af Generalstaben. K0benhavn, 1893-1922, Bd.1, 5.
33. Fahlborg B. Sverige pä fredskongressen I nij-megen 1676-1678. // HT. 1944. ärg 7, S. 205-233.
34. Grauers S. De politiska relationerna mellan A.B. Horn och G.H. von Görtz ären 1707-1719. // KFÄ. 1963. S. 159-208.
35. Hjärne H. Karl XII, omstörtningen i Östeuropa 1697-1703. Stockholm. 1902.
36. Haintz O. König Karl XII von Sweden. Berlin. 1958. Bd. 1-3.
37. Hallendorff C. Bidrag till det stora nordiska kriget förhistoria. Uppsala. 1897
38. Höglund L.E. Sallnäs Ä. The Great Northern War 1700-1721. Colours and Uniformes. Karls-tad.2000.
39. Höglund L-E, Sallnäs Ä. Stora Nordiska Kriget 1700-1721. Del. II., Danmark/Norge, Holstein-Gottorp. Karlstad. 2003.
40. Jagerskiold S. Den hessiska politiken och den Svenska tronfoljdsfragan 1713-1718 II KFA, 1934. S. 111-114.
41. Jensen B. Dansk-russiske relationer, 16971709. // HJS. N.R.., 1970. bd. 8, S.397-465.
42. Knuppel. Das militarenvesel fon Sleswig-Hol-stein. Kil. 1807
43. Landsberg G. Den svenska utrikespolitikens historia (1648-1697). Stockholm. 1952.
44. Maier H. Die Alte Akten in Sleswig-Holstein. Kil. 1987.
45. Rozen J. Den svenska utrikespolitikens historia 1697-1721. Stockholm, 1952.
46. Stille A. Danmarks politik gent emot Sverige 1707-1709. Lund 1898
47. Stille A. Studier öfvren Danmarks politik under Karl XII' s pollska krig (1700-1707). Malmö. 1889
48. Stille A. Studier over Bengt Oxenstjernas utrikespolitiske system och Sveriges förbundelser med Danmark och Holstein-Gottorp 1689-1692. Uppsala. 1947.
49. Schleswig-Holsteinisches Landesarchiv. Krigskanzlei. Ak. 1.s. 7.; Ak.2, S.4-6.
THE REAL AND FICTIONAL REASONS FOR THE CHURCH DISSENT OF THE 17 CENTURY IN
RUSSIA
Miroshnychenko O.
postgraduate, Dnipro National University of Railway Transport named after academician V.Lazaryan (Dnipro, Ukraine)
СПРАВЖН1 ТА ВИГАДАН1 ПРИЧИНИ ЦЕРКОВНОГО РОЗКОЛУ В РОС11 У XVII СТОЛ1ТТ1
Мiрошниченко О.В.
астрантка, Днтровський нацюнальний yuieepcumem зал1зничного транспорту
iMeHi академка В. Лазаряна (Днтро, Украта)
Abstract
In article considers the reasons for Church dissent in the middle of the XVII century in Russia. The transition to the Greek tradition of divine worship by Patriarch Nikon led to differences in act of worship and, as a result, the appearance of Old Believers. Patriarch Nikon has many reasons for reforming the church, such as unification church, using printed book during act of worship, and free themselves from the monarch and his immediate circle. However, in no way was not justify methods, which were used Establish Church for the achievement their goals. Old Believers has been handed down your belief, traditions and customs through the centuries.
Анотащя
У статп розглядаються причини церковного розколу середини XVII столптя в Роси. Перехвд до гре-цько! традици богослужшпя па^архом Никоном призвели до ввдмшностей у богослужшш i, як наслвдок, до появи cтарoвiрiв. Причини, що спонукали патрiарха Никона до проведения реформи церкви були рiз-номаштш: це й ушфшащя церкви; бажання запровадити шд час богослужшня друковаш книги; це i праг-нення звшьнитися ввд впливу монарха та його найближчого оточення. Проте це жодним чином не виправ-довуе методи, яш застосовувала офщшна церква для досягнення сво!х цiлей. А старообрядщ пронесли вiру, традицii та звича! крiзь cтoлiтгя.
Keywords: Church dissent, reforms, Nikon, Old Believers, church-office, printed book, Popovtsy, supporter of a priestless sect, Edinoverie.
Ключовi слова: церковний розкол, реформи, Никон, старообрядщ, церковш обряди, друковаш книги, пошвщ, безпoпiвцi, eдинoвiр'я.
Питання церковного розколу та появи староо-брядщв досить неоднозначно розглядаеться у су-часному суспiльствi. Бшьштсть науковцiв назива-ють розкол трагедiею, котра призвела до великих сощальних потрясiнь i роздiлила православну церкву. Однак, на мою думку, старообрядництво сьогоднi не можна розглядати лише як трапчну сторiнку в гстори православно! церкви. Це iсторiя православ'я. Виникають наступнi запитання: як1 ж причини спонукали Никона та його прихильнишв до церковно! реформи; яш були реальнi та вигаданi причини розколу, чи зрозумш до шнця вiдмiнностi мiж православним старообрядництвом i панiвним православ'ям, у чому вони не дшшли згоди i як на-слвдки мали для подальшого життя суспiльства? Власно кажучи, метою статт i е пошук ввдповщей на зазначеннi запитання.
Тема старообрядщв цiкавила вчених ще з сере-динi XIX ст. Першим дослщником старообрядниц-тва серед укра!нських науковщв став видатний ю-торик, етнограф та громадський дiяч Микола Костомаров. Вш називав старообрядницький рух: «великим явищем народного прогресу та суспшь-но! думки» [6, с.210]. I був переконаний, що старо-вiрство було явищем ново!, а не стародавньо! юто-рп. Вш вважав, що причиною перших млрацш ста-рообрядцiв бiли !х переслвдування й фiзичне винищення. Також серед дослщнишв, як1 вивчали основнi етапи в освоенш та заселеннi Швдня Укра-!ни в першу чергу слад видiлити А.А. Скальковсь-кого [12] та Д.1. Багал1я [1]. А.А. Скальковський широко використовував у сво!х працях особистi спостереження над господарським життям Новоро-си, вказував на заселения та освоения територп Ро-сшсько! iмперi!, зокрема, старовiрами. Д.1. Багалiй ставив старовiрцiв на перше мюце серед колонiстiв, яш заселяли територiю Новороси.
Низка праць сучасних укра!нських дослiдникiв присвяченi юторп старообрядництва певного реп-ону. У них аналiзуються проблеми появи та розсе-лення старообрядцiв на окремих територiях, особ-ливостi !х проживання та взаемостосунки з мюце-вим населенням та владою. Зокрема, О.А. Пртарш [9, 10] у сво!х роботах пiднiмае питання щодо куль-турних та етнографiчних особливостей старовiрiв, придiляе увагу ктори переселення старовiрiв до Бессараби. A.I. Федорова [16] характеризуе основш етапи формування старообрядницьких поселень Подунав'я та особливосп !х розселення. Ю.В. Волошин [2; 3] розглядае старовiрськi поселення на Стародубщиш, також у його роботах дослщжу-ються демографiчнi характеристики та повсякден-ний уклад мешканщв старообрядницьких громад. С.В Таранець [13; 14; 15] дослвджуе соцiальну структуру старообрядництва, його взаемостосунки з державою та iншими релiгiями, вивчае найвiдомiшi центри !х вiри.
Таким чином, вггчизняш дослiдники характе-ризують традицп, звича!, економiчне та сощальне життя старообрядницьких громад, мiсiонерську дь яльнiсть, окремо розглядають !х взаемоввдносини з офщшно! церквою в рiзнi часи. Проте лише побь
жно торкаються причин церковного розколу та вщ-мiнностей у богослужiннi, яш i призвели до появи старовiрiв.
Розмежування понять «старообрядництво» i «православна церква» е досить умовним. Саш ста-рообрядцi визнають, що саме !хня вiра православна, а РПЦ називають шославно! - нововiрцями або ни-конiанами. Прихильники ж старообрядництва, за винятком одновiрцiв, до 1905 року в Росшсьшй Гм-пери офiцiйно iменувалися «розкольниками» i пе-реслгдувалися церковною та свисько! владою.
У старообрядницько! лiтературi XVII - першо! половини XIX ст. термш «старообрядницький» не використовувався. Старообрядцi називали себе по-рiзному: старовiрами, древлеправославними хри-стиянами. Також використовувалися термши «пра-вовiрнiсть» i «справжне православ'я». У творах старообрядницьких начотнишв XIX столитя нерiдко вживався термш «Гстинно православна церква». Широке поширення термiн «старообрядництво» от-римав тшьки наприкiнцi XIX ст.
1снуе дешлька причин, якi спонукали Никона реформувати церкву:
Сутнiсть офщшно! реформи полягала у вста-новленнi ушфГкаци в богослужбових чинах. Об'ед-нана росшська церква не мала единого богослужбо-вого чину i рiзнилася в цьому, на що постiйно вка-зували i Никону i його прихильникам схiднi патрiархи. У едино! церкви повинен був бути еди-ний культ [8, с.129 - 130]. Ключова проблема полягала в тому, що i грецька церква, i константино-польська весь час модершзувалися та змiнювалися, а росшська церква протягом к1лькох столиъ була закритою й мало спроможною до змiн i новацiй. Це зумовлено i територiальною вiддаленiстю Москви вгд iнших релiгiйних центрiв, i небажанням щось змiнювати в системi богослуж1ння самими церков-ними дiячами. Саме з цим i пов'язаш наступнi поди: церковний собор 1666 - 1667 рр., вгдмова вщ ново-введень, якi запропонував Никон. I як наслщок -розкол суспшьства на прихильникiв ново! та старо! вiри, примирення якого, на жаль, дос не вiдбулося.
Проте, окрГм офiцiйно! версi! реформування церкви, були ще й шш1, не менш важливi для церкви середини XVII столггтя. Ще на Соборi 1580 р. московський уряд провГв постанову, зггдно з якою заборонялося давати монастирям вотчини на спо-мин душГ г пропонувалося заметь цього робити грошовГ внески, а також взагалГ заборонялося цер-ковним особам Г установам купувати та брати в заставу землг Тим самим дворянство ревниво сте-жило за церковним господарством Г продовжувало вживати сво! заходи проти його росту. Смутний час тимчасово паралГзував дш цього правила. Однак у 1649 р. при складанш Уложення воно було вГднов-лено, розширене Г введено в життя вже не у виглядГ специфГчно церковного постанови, а в якостГ зага-льнодержавного закону. Нарешп, Уложення завершило процес знищення церковно! юрисдикци по вь дношенню до церковних людей у цившьних Г кри-мшальних справах. Соборне Уложення затвердило для всГх клГришв, не тГльки монастирських, а й усГх шших, однакову шдсудшсть з уама шшими
людьми по вам не духовним справам. Ця боротьба за юрисдикцш була насамперед боротьбою за доходи, а не за владу, бо фактичне ввдправлення судо-вих функцш в патрiаршiй i епископських курiях знаходилося в руках свиських чиновникiв, що кон-тролювалися царським урядом. Усе церковне уп-равлшня, церковнi влади, починаючи з патрiарха, шдпорядковувалися царевi [8, с.115 - 117]. Ва цер-ковнi собори XVI - XVII ст. скликалися царськими указами, !х члени запрошувалися особисто царськими грамотами, порядок дня визначався царем, i самi проекти доповiдей i постанов складалися за-здалепдь боярами та думними дворяни. На заадан-нях соборiв завжди був присутнiй або монарх, або його уповноважений боярин, який пильно стежив за точним виконанням визначено! програми. Якщо таке було становище соборiв, як1 за каношчним правилам е органами верховно! влади в церкв^ то нема чого дивуватися, що па^арх i епископи були, по суп, простими царськими чиновниками.
Царське втручання в церковне управлшня мало мiсце не лише в адмшстративних, фiнансових i судових справах. Цар видавав розпорядження та-кож про дотримання постiв, про служшня молебнiв, про порядок в церквах, про «жипя ченщв», i нерь дко адресував так1 укази не архiереям, а сво!м чиновникам, яш повиннi були стежити за !х виконанням i карати неслухняних. Таким чином, верховенство в цер^ у вах вiдносинах фактично належало царю, а не па^арху. Це положения справи в цер-ковних колах не тшьки не вважалося ненормаль-ним, але навиъ визнавалося офiцiйним [8, с.118].
Також до причин реформ слiд вiднести i появу друкованих книг. Поки були рукописнi книги, що виготовлялися на мюцях мюцевими переписува-чами i за мюцевими оригiналами, питань про реформу i бути не могло; але коли в другш половинi XVI ст. в Мос^ з'явився Печатний двiр i було вирiшено забезпечувати всi церкви друкованими богослуж-бовими книгами, справщики, тобто редактори друкованих видань, ввдкрили надзвичайну розматсть в рукописних книгах як з боку окремих ^в i вира-зiв, так i з боку чишв богослужбових обрядiв. Певна рiч, помилки i описки було неважко виправити; але справа була складшшою - потрiбно було вибрати якийсь один, найбiльш правильний чин i зафжсу-вати його в друкованих книгах, знищивши тим самим ва iншi обрядовi вaрiaнти. Найб№шою скла-днiстю виявився вибiр зразка для виправлення. Для царя i Никона це були тодiшнi грецьш чини, а для величезно! бшьшосп клiрикiв - стaродaвнi росш-сьш чини, зaкрiпленi в «харатейних» (рукописних) книгах [8, с. 130].
Здаеться очевидним, що редактори нових книг не порозумiлись один з одним або не стежили за друкуванням i тим самим сильно пошкодили вве-денню единого зразка книг. Можна уявити собi, яка буря тднялася серед пaрaфiяльного духовенства, коли були розюлаш по церквах новi книги. Малог-рамотне в переважнш бiльшостi сiльське духовенство, яке навчалося службам на слух, повинно було або ввдмовитися ввд нових книг, або поступитися
мюцем новим священикам, бо навить думки про на-вчання нiхто припускав. У такому ж стaновищi було i бiльшiсть мiського духовенства i навить мо-нaстирi. Нова вiрa вимагала, вочевидь, i нових слу-жителiв. Старим залишалося боротися до останньо! можливостi, а потiм або пвдкоритися, що було фак-тично неможливо, або остаточно порвати з церквою i поступитися сво!м мiсцем новим священикам [8, с. 134].
Окремо варто зупинитися на реформ^ яка сто-суватися обрядiв. Серед дослвднишв та богословiв викликае подив, як подiбнa реформа, виправлення подробиць богослужбового чину, могла викликати так1 запекл суперечки. Найбшьш важливими змь нами та нововведеннями були так1:
1. Зaмiсть двоперстного хресного знамення, яке було прийнято на Русi вiд грецько! православно! церкви разом з християнством було введено триперстя.
2. У давшх книгах завжди писалося i вимовля-лося iм'я Спасителя «1сус», в нових книгах це iм'я було перероблено на грецьке «Псус».
3. У давшх книгах встановлено пiд час хре-щення, вiнчaння i освячення храму робити обхщ за сонцем (посолонь) в знак того, що ми йдемо за Со-нцем-Христом. У нових книгах введено обхо-дження проти сонця (осолонь).
4. У давшх книгах, в Символi Вiри, читаеться: «I в Духа Святого Господа ютинного i Животвор-чого», пiсля ж виправлень слово «истинного» було виключено.
5. Зaмiсть «сугубо!», тобто подвшно! aлiлуя була введена «трегуба» (потршна) aлiлуя.
6. У старообрядницьких церквах заборонено ходити з засуканими рукавами. Адже п1д час прове-дення реформ у такому виглядi ходили тiльки кати, а багато стaровiрiв було страчено.
7. Старообрядщ використовували тiльки вось-микутний хрест з написом «Цар Слави» на табли-чцi. На натшьних хрестах стaровiрiв не зображу-еться Господь. А в православ'! визнаються шести- i чотирьох кiнцевi хрести з написом «1.Н.Ц.1.» на таб-личцi.
8. Божественну лиурпю чинили на семи просфорах, новi «справщики» ввели п'ятипросфор'я, тобто двi просфори виключили [4, с.7].
Зaзнaченi змiни церковних узаконень, перека-зiв i обрядiв не могли не викликати рiзку вiдсiч з боку населення, що берегли давш святi книги i пе-рекази. Крiм самого факту змiни стародавшх книг i звича!в церковних, рiзкий опiр серед людей викли-кали й тi засоби, за допомогою яких пaтрiaрх Никон та цар Олексш Михайлович насаджували цi новов-ведення.
Па^арх Никон почав сво! реформи iз скасу-вання двоперстного складання. Вся росiйськa цер-ква творила тодi хресне знамення Двоперстя: три пальщ (великий i два останшх) складали правосла-внi християни в iм'я Свято! Трiйцi, а два (вкaзiвний i середнiй) в iм'я двох природ у Христi - божественно! i людсько!. Так складати пaльцi для вираження головних ютин православно! вiри вчила i старода-
вня грецька церква. Никон же скасував його. Три-перстя було явним нововведениям. Воно незадовго до Никона з'явилося у грешв, вони ж привезли його Г до Московського царства [4, с.9].
Навпъ тсля розколу священики здшснювали в старообрядницькш церквГ вс властивГ !х владГ таинства Г треби: хрестили, сповщували, причащали, вь нчали, вгдствували неб1жчишв. здшснювали миро-помазання та елееоосвячення. Проте вони не мали повноважень освячувати миро; ця влада належить епископу. У священишв у запас було багато святого миру, освяченого ще благочестивим патрГар-хом московським Йосипом; збереглося навГть миро, освячене патрГархом Фшаретом. Але з плином часу його шльшсть, природно, зменшувалася, тому його стали розбавляти освяченим елеем (олГею), що в разГ потреби допускаеться церковними правилами.
Священики також не мали права освячувати церкви, якщо немае антимшса (антимшс - хустка з часткою св. мощей, освячених епископом Г необ-х1дних у храм!). Але у православно! старообряд-ницько! церкви збереглися стародавш антимшси. На цих антимшсах старообрядницьк1 священики Г освячували церкви, Г здшснювали божественну Ль тургш [5, с.20].
Дшсне нововведення Никона полягало не у фо-рмГ хреста Г поясних поклонах, а в застосованих ним правил у церковними справами. КультовГ нововведення вперше вводилися собором, а одноосГб-ною владою патрГарха. Своею «Пам'яттю» Никон завдав першого нищГвного удару по соборностГ, по автономп мюцево! церковно! влади Г по шшим засадам росшського православ'я. Щоправда, шсля цих подш були скликан церковш собори. Але вони скликалися не для виршення питань церковно! ре-форми, а для схвалення вже проведено! реформи [5, с.15].
Очолюване Никоном духовенство, розумГе не-обхвдшсть централГзаци церкви, але ставить собГ за мету збереження верховенства церковно! влади над свгтською. Причому гдея верховенства церковно! влади над свггською подГлялася Г феодальним духовенством, а його союзники - бояри були прихиль-никами перетворення церкви на знаряддя влади [5, с.21].
Коли ж розкол став довершеним фактом, а со-бори 1666 Г 1667 рр. офщшно «вгдакли» старообря-дництво вщ православно! церкви, перед старообря-дцями постало питання власно! церковно! оргашза-ци. У середовищГ духовенства, яке не прийняло никошвсьш реформи Г опинилося у зв'язку з цим у числГ старообрядщв, одностайною була думка про створення вгдокремлено!, старообрядно! церкви зГ своею ГерархГею. Однак здшснити це було не просто: у старообрядщв не було шякого керГвного центру. Не залишилося в !хньому середовищГ жодного епископа: одш з них до цього часу померли або ж прийняли церковну реформу, шшГ були заточеш в тюрми або страчеш. Як висновок, й утворювати Ге-рархш було шкому. Шкому було Г вводити сан но-вих служителГв культу, тобто поповнювати склад священишв. У результат в рГзних районах держави в шнщ XVII - на початку XVIII ст. стали виникати
мюцевГ вгдокремлеш об'еднання (згоди) старообрядщв, як1 ютотно вгдрГзнялися одне вгд одного.
У 80-х рр. XVII ст.. на рГчщ Керженець (Вят-ська губершя) утворилося шлька старообрядниць-ких скипв. У 1694 р. за Онезьким озером виникла Виговська громада старообрядщв. У 1695 р. була заснована старообрядницька церква в Ветщ на рГчщ Сож1 (Польща). У 70 - 90-х рр. XVI ст. виникають старообрядницьш громади в Чершпвськш губернп (Стародуб'я). [5, с.30 - 31].
Одш з цих громад очолювалися священиками, шшГ - особами, що не мали священного сану. Тим самим уже в ту пору намГчалися в зародку два ос-новних напрями старообрядництва - пошвство, що визнае необхвдшсть служителГв культу в священному саш, а також традицшно! для православ'я церковно! Герархп, Г безпотвство, що заперечуе свя-щеннослужителГв Г православну церковну Герархш. Однак оформления цих напрямГв у зашнченому ви-глядГ вГдбуваеться шзшше, починаючи з остан-нього десятилитя XVII ст.
Первюною формою старообрядницько! пошв-ства при !! вщокремленш стало так зване бГгло по-швство. Назване воно так тому, що через вщсут-шсть власно! церковно! Герархп лави служителГв культу поповнювались священнослужителями, що переходили «перебпаючи» в старообрядницьку це-ркву з никошансько!, здшснюючи при цьому вгдпо-вгдний обряд «очищення».
Ще одшею перепоною для старообрядщв за створення вгдокремлено! церковно! Герархп стало единовГр'я. Офщшна влада дала дозвш на його створення у вщповщь на клопотання старообрядщв. У так1й церки, яка оформилася на початку XIX ст., служби здшснювались за старими церковними книгами. КерГвництво ж церквою Г призначення священнослужителГв здшснювалося епископами православно! церкви. Царська влада, даючи дозвш на створення подГбно! церкви, розглядало !! як сво-ергдний щабель для переходу старообрядщв в офь цшне православ'я. Однак вГруючГ вГдносилися до не! з пересторогою. Тому вона так Г не змогла вико-нати ту роль, яка вщводилася !й офщшною владою.
Отже, единовГр'я не було остаточним варГан-том розв'язання релшйних конфлГкпв м1ж паную-чою церквою та старовГр'ям. Воно виконувало функци виключно промГжного етапу на шляху тотального переходу старовГрГв до офщшного православ'я [11, с.242]. Отже, намГр старообрядщв-попо-вщв у шнщ XVII ст. створити свою, едину для всього старообрядництва церковну Герархш вияви-вся нездшсненним.
Ще бГльш штенсивно йшов процес дрГбнення та утворення вГдокремлених згод безпошвства. Фо-рмування перших оргашзацш безпошвства поча-лося в останньому десятилГттГ XVII ст. 1х виник-нення було зумовлене заявами керГвнишв розколу про те, що реформа Никона е передвюником «шнця свГту», ознакою початку «Царства антихриста» Г що тепер «в мютах та селах не знайдете жодного православного епископа Г попа» [5, с.35]. Безпошвщ також подГлилися на багато згод Г напрямГв: поморцГ, або данилГвщ, федосП'вцГ, новопоморцГ, пилипГвцГ
та iншi [5, с.40]. Безпошвщ з семи та!нств ввдмови-лися вщ трьох: священства, миропомазання i елео-опомазання у зв'язку з вщсутшстю служителiв в священному сaнi. Це i спричинило до виключення з церковних служб молитов i дш, якi повинен вимов-ляти i робити священик цих та!нств [5, с.71].
Отже, послвдовники старообрядницько! вдео-логп, згуртувавшись навколо трaдицiйних право-славних iдеaлiв, фактично ввдстоювали гвдшсть особистостi перед бюрократичним всевладдям: «ми як вiрувaли, так i будемо вiрити - декретним самочинством нашо! вiри, нашо! совiстi не змшити» [7, с.151]. Бунт людсько! гiдностi та релiгiйно! сво-боди, котрий почався через суперечки про окремi детaлi церковного обряду, мав свою лопку, котра призвела до виникнення ново! форми православного свггогляду. М1ж тим протистояння старооб-рядництва та офщшно! церкви для православно! людини здаеться неправильним i непотрiбним. Роздiлення християн, котрi споввдують одш i тi ж догмати, визнають однi i тi ж та!нства, е непоро-зумiнням, котре, однак, продовжуеться вже три з половиною столитя. За цей час старообрядництво стало культурно-юторичною даниною, котру не можна зводити до звичайного непорозумшня.
Таким чином, причини, що спонукали пaтрia-рха Никона до проведення реформи церкви були рь зномаштш. Насамперед його прагнення утфшу-вати росшську церкву, поставати !! на один щабель з шшими православними церквами; запровадити шд час богослужшня друковaнi книги. Не останню роль грало також його спроба зв№нитися вiд впливу монарха та його найближчого оточення. Проте це жодним чином не виправдовуе методи, якi застосовувала офiцiйнa церква для досягнення сво!х цiлей. А стaрообрядцi пронесли вiру, традицп та звича! крiзь столитя. Характерна aрхa!чнiсть ста-ровiрських громад збертаеться i до сьогоднi. З одного боку вони е ввдсталими з точки зору сучасни-шв, з iншого - це був споаб виживання i збере-ження сaмоiдентичностi, та i предмету вивчення дослщниками.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Багалей Д.И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры: Исторический этюд. - К., 1889. - 120 с.
2. Волошин Ю.В. Миращя росшських старо-вiрiв на територш Гетьманщини у свiтлi перепиав п.п. XVIII ст. // Ки!вська старовина. - 2001. - № 3. - С. 130-162;
3. Волошин Ю.В. Урядова полгтика щодо ро-сiйських старообрядцiв на Стародубщиш у XVIII столiтгi// Укра!нський юторичний журнал. - 2006. -№ 1. - С. 14-27.
4. История старобрядческой церкви: краткий очерк. - М.: Издание старообрядческой митрополии Московской всея Руси, 1991. - 39 с.
5. Катунский А.Е. Старообрядчество. М., Политиздат, 1972. - 120 с.
6. Костомаров Н. И. История раскола у раскольников // Раскол: исторические монографии и исследования. - Смоленск, 1994. - С. 210-310.
7. Макарий (Булгаков) История русского раскола известного под именем старообрядчества. -СПб., 1958.
8. Никольский Н.М. История русской церкви. — 3-е изд. — М.: Политиздат, 1985. — 448 с., ил.
9. Пригарин А.А. численности старообрядцев Буджака в первой половине XIX века: динамика процессов формирования этноконфесиональной группы // Stratumplus: культурная антропология и археология: Причерноморские этюды. - № 6. -С. 128-142.
10. Пригарин А.А. Русские старообрядцы на Дунае: формирование этноконфессиональной общности в конце XVIII - первой половине Х1Х вв. / Отв. Ред. О. Б. Демин. Одесса-Измаил-Москва: «СМИЛ» - «Археодоксия», 2010. - 528 с.
11. Сапожникова Т.Д. Из истории создания и ликвидации Никольского старообрядческого монастыря в Придунавье // Записки вторичного факультету. - Вип. 10. - Одеса, 2000.
12. Скальковский А.А. История Новороссийского края 1731-1823. Хронологическое обозрение. 4.I с 1731- 1823г. - Одесса, 1836. - 225 с.
13. Таранец С.В. Старообрядчество в Российской империи (конец XVII - начало ХХ века). - К., 2012. Т. 1. Взаимоотношения старообрядческих сообществ с государством и официальной Церковью. 702 с.
14. Таранец С.В. Старообрядчество в Российской империи (конец XVII - начало XX века). - К., 2012. Т. 2. Старообрядчество в социокультурном контексте. 686 с.
15. Таранець С.В. Старообрядщ Бессарабп та !х переслщування росшським урядом у Х1Х - на початку ХХст. // Укра!нський юторичний журнал -2009 - №4 - С.84 - 94.
16. Федорова А. I. 1нститут мююнерства та старообрядщ Подунав'я // Штели-енщя i влада. Гро-мадсько-полггачний науковий збiрник. Серiя: юто-рiя. - Вип. 1. - Одеса: Астропринт, 2003. - С.67-73.
