CC BY
61
XVI. - Львiв: «Мююнер», 2008. - 58 с.
6. Господа Животворящого. Dominum Et Vivificantem / Енциклша Вселенського Архиерея 1вана Павла II. - Львiв: «Мiсiонер», 2008. - 104 с.
7. Мати Вiдкупителя. Redemptoris Mater/ Енциклша Вселенського Архиерея 1вана Павла II. - Львiв: «Мiсiонер», 2008. - 86 с.
8. Слово Господне. Verbum Domini / Пюлясинодальне Апостольське Повчання Святшого Отця Венедикта XVI. - Львiв: «Свiчадо», 2011. - 176 с.
9. Прийдгте поклошмся: Молитовник /За благословенням блаженнiшого пат^арха Мирослава Iвана. -Львiв: «Свiчадо», 2007. - 988 с.
10. Пуряева Нат^я. Словник церковно-обрядово1 термiнологiï. - Львiв: Свiчадо, 2001. - 160 с.
11. Рудейко Василь. «Христос посеред нас»: Впровадження у лпургшне богослов'я Церков вiзантiйськоï традицiï. -Львiв: Вид-во Украïнського католицького унiверситету, 2015. - 284 с.
12. Соловш Мелетш М., о. Божественна Лпурпя: Iсторiя - розвиток - пояснения. -Львiв: Свiчадо, 1999. - 440 с.
13. Шевчук Святослав, о. д-р. Життя у Хрисп: Моральна катехиза. -Львiв: Вид-во УКУ, 2004. - 180 с.
14. Шептицький Андрей, митрополит. Вiчна Свхарист1я або €вхариспя вiкiв /Твори (аскетично-моральш). -Львiв: «Свiчадо», 1994. -С. 122-123.
15. Шшраго Франц. Католицький народний катехизм /Пер. о. Ярослава Левицького. Друк. за вид. 1913 р. -Львiв: Вид-во Отщв Василiян «Мiсiонер», 1997. - 592 с.
Стаття надшшла до редакцИ' 25.09.2015
УДК 94(477.83/.86)„1914/1915"
Падура М. Ф., кандидат фiлологiчиих наук, професор ушверситету © Льегеський нацгональний ушеерситет еетеринарногмедицины та б1отехнологт 1мен1 С.З.Гжицького, Лье1е, Украг'на
ПРИНАДИ «РУССКОГО М1РА» В ГАЛИЦЬКОМУ СЕЛ1
Не три роки уе 'язнення, а цые свое життя радо проеге би у в 'язнищ, лиш би тебе, дорогий мш укратський народе, бачити сеобгдним i еыъним.
Андрей Шептицький
У минулi столття дуже часто держаеи-суиди об'еднуеалися у еiйськоеi союзи для спiльноï боротьби проти еорога. Таю союзи як часто еиникали, так часто i розриеалися. На ешськоеий союз i3 Москоеiею тшое у ичт 1654 року також Богдан Хмельницький еiд iменi Вшська Запорiзького. Москоесьт ж царi сприйняли цей союз як тдульгенцт на доеiчне еолодтня укратськими землями, як це було на перюд укладення союзу, так i на праео захоплення есх тших укратських еттчних земель. До таких земель Москеа зарахуеала також землi Галичини, тому спроби МоскоеН' захопити Галичину сягають ще середини XVII столття. У липн 1655 року Богдан Хмельницький разом з ростським ешськом тд орудою В.Бутурлта i П.Потьомкта розпочае похiд у Галичину: Хмельницький, щоб еизеолитися з-тд елади Польщi, а Бутурлт, щоб езяти Галичину тд сеою еладу. Тодi козацько-москоеське еШсько здобуло калька перемог над поляками: тд Бучачем, оточило Льеiе, захопило Яеорiе i дшшло аж до Вюли i за Сян. Перемоги Хмельницького загострили стосунки мiж козаками та Бутурлшим. Так почалися першi незгоди мiж Укратою i Москоеiею, що триеають до нитшнього дня.
© Падура М. Ф., 2015
397
Друга спроба РосП захопити Галичину припадае на 1704 рж, коли до Львова прибув ростський цар Петро I, котрий разом з украгнським вшськом 1вана Мазепи оргатзовував оборону Львова вгд армП шведського короля Карла XII, але шведи здобули Льв1в. Спроба РосП завоювати Льв1в виявилася невдалою. Намагання МосковП поширити свое панування на Галичину не припинялися також в тзтш1 часи. Так, коли у травы 1772 року три велим групи австро-угорського вшська вирушили на Ргч Посполиту, щоб забрати в нег землг, признанi гй в договорi про перший розподт Польщг мгж Роаею, Австрiею й Прусиею, укладений у Петербурзi ще в лютому, то тут вони вже зустрти московсьт вiйськовi загони, як вiдстуnили ттьки тд силою австршського вшська. Розгулювали росшсью вшська по Галичит теж тд час наполеотвських воен на початку XIX столття. Так поступово, з витримкою хижака Роия таки добилася свого у XX столiттi: у вересш 1914 року росшсью вшська окупували Галичину i залишалися тут до середини червня наступного року. Десятимюячне панування РосП у Галичиш явило вс принади „русского мiра", котрi ми про^дкуемо на юторп села Черниляви, що на Яворщит, а саме: пере^дування украгнськог церкви, арешт громадських i церковних дiячiв, шкоди, нанесен ростським вшськом церmi, плебанП i церковним полям, арешт митрополита Андрея Шептицького й участь nарафiян церкви таучтв мюцевог школи в акцП„На порятунок митрополита Андрея Шептицького".
Ключов1 слова: вшськовий союз, Галичина, Перша свтова вшна, окупащя, „русскш мiр", пере^дування, Украгнська греко-католицька церква, Митрополит Андрей Шептицький, арешт, заслання, шкоди, на порятунок Шептицького, збiр петицш, о. Юлiан Низовий
УДК 94(477.83/.86), ,1914/1915"
Падура М. Ф., кандидат филологических наук, профессор университета
Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З.Гжицкого, Львов, Украина
ПРЕЛЕСТИ „РУССКОГО МИРА" В ГАЛИЦИЙСКОМ СЕЛЕ
Москва издавна пыталась захватить Галицию. В начале Первой мировой войны ей это удалось. От начала сентября 1914 до средины июня 1915 года она господствовала здесь. И Чернылява, как обычное галицийское село, испытала на себе все „прелести русского мира": преследование УГКЦ, арест главы этой церкви и высылка его в глубь России, томление его в монастырской тюрьме для церковных преступников в Суздале, ущерб, нанесенный русскими войсками местной церкви, плебании и потравы полей церкви.
Ключевые слова: военный союз, Галиция, Первая мировая война, оккупация, „русский мир", преследования, Украинская греко-католическая церковь, Митрополит Андрей Шептицикий, арест, ссылка, ущерб, на спасение Шептицкого, сбор петиций, о. Юлиан Нызовый
UDC 94(477.83/.86), ,1914/1915"
Padura M.F., candidate of philological sciences, Professor of the University
Lviv National Stepan-Gzhytskyi University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, Lviv, Ukraine
CHARMS OF „RUSSKII MIR" IN A GALICIAN VILLAGE
Moscow has long tried to seize Galicia. At the beginning of the First World War it succeeded. From the beginning of September 1914 until the middle of June 1915, Russia reigned here. And Chernyliava as a usual Galician village suffered from „ the charms of the
398
Russian mir": the persecution of the Ukrainian Greek Catholic Church, arrest, deportation and the expulsion of its head Metropolitan Andrej Szeptytskyi into the monastery prison for church criminals in Suzdal, damages made by Russian troops for the local church, its buildings and the fields of the church.
Key words: military union, Galicia, World War I, occupation, „russkii mir", persecution, Ukrainian Greek Catholic Church, Metropolitan Andrej Szeptytskyi, arrest, deportation, expulsion, church criminals, damage, for saving, petitions gathering, priest Julian Nyzowyj
Вступ. 2015 piK проголошено в Укра!ш роком Андрея Шептицького. Ця подiя спонукала мене повернутися до старих церковних матеpiалiв, на котpi я натрапив у багатьох записах пароха церкви св. Миколая отця Юлiана Низового 3i села Черниляви, що на Явоpiвщинi. Це величезний том рукопишв сшьського священика, як вш власною рукою вiв упродовж свого перебування на мсцевш парафп. Видно, що таких томiв могло бути бшьше, а цей, що я тримаю у сво!х руках, стосусться тшьки подш Першо! свггово! вшни, правда, i то не вшх, а тiльки 1915-1917 роив. Iншi книги згоpiли. I згорши вони не пiд час лихолггтя Першо! чи Друго! свiтових воен. Вони пережили облави енкаведиспв, часи комунютичного пpавлiння, а згоpiли за наказом мюцевого пароха Миколи у часи великого протистояння двох конфесшних громад у селi, що витворилися тсля розвалу комунютично! системи. У 1993 рощ три дш неподалш церковного храму, у мiсцi, схованому вщ людського ока, палали orapi цеpковнi документи: так затиралися слщи греко-католицького пеpiоду мюцево! церкви, що була тут единою до 1946 року. Але одно! ночi мюцевий вчитель юторп Роман Турко, дiзнавшись про наругу iнквiзитоpа над пам'яттю минулих поколiнь сво!х пpедкiв, наважився винести з мiсця пожарища залишки ще не згоpiлих цiнних матеpiалiв. На основi вцiлiлих папеpiв я побудую оцю свою статтю, яка буде вдячшстю Романовi Туpковi за його подвиг, а для Великого митрополита - маленькою квггкою у вшок його пам'яп.
Метою нашо! статтi показати, як виглядав той „русскш мip", який принесла росшська аpмiя в Галичину пiд час Першо! свггово! вiйни на пpикладi села Черниляви на Явоpiвщинi.
Матеpiалом нашого дослiдження служить „Книга отця Низового", врятована вщ спалення у 1993 рощ на подвip'! мюцево! церкви.
Результати дослiдження. 3 вересня 1914 року росшсью вiйська захопили Львiв, i до середини червня 1915 року вони володши мютом i Галичиною. Тодi генеральним губернатором Галичини був призначений граф Георгш Бобринський, якого французький посол у росшськш столищ Петpогpадi Моpiс Палеолог, котрий особисто добре знав графа, характеризував так: „Людина штел^ентна, чесна, приемна, однак, можливо, найбшьший реакщонер серед усiх нащоналюпв" [1, 169]. За нього почалася повна русифшащя Галичини. Укра!нсью школи й газети були закрш!, звiльненi усi галицью уpядовцi i замiненi pосiйськими бюрократами, укра!нсью полiтичнi й цеpковнi дiячi були аpештованi. Щодо pелiгi!, то основою його доктрини була ненависть до греко-католиюв. Вш звичайно говорив, що у Схщнш Gвpопi вш допускае лише три pелiгi!: православну, католицьку i юдейську, а греко-католиюв (унiянiв) називав зрадниками православ'я, ренегатами i вiдступниками. Вважав, що !х треба силомiць навернути на шлях ютини. Вже через кiлька мюящв його пеpеслiдування укра!нсько! церкви в Галичиш сягнули свого пiку, але таю переслщування стосувалися не лише церкви. Ось що писав про ди росшсько! влади в Галичиш Михайло Грушевський у пpацi „Новий пеpiод iстоpi!
399
Укра1ни за роки вщ 1914 до 1919": „Мюцями поголовно висилано украшських священиюв або всю штел1генщю, цт маси свщомших селян \ мщан. Все те самим нелюдським способом хапали, в чому застали, арештували, волочили по в'язницях \ етапами висилали в Сиб1р без р1знищ жшок, дгтей, старщв, хворих \ калш. Скшьки таким способом забрано \ знищено людей - се переходить всяку 1мов1ртсть" [2, 529]. Ттьки ктвський украшський Комгтет допомоги зареестрував 1х до 15000, але, очевидно, це була ттьки частина. У Львов1 впродовж кшькох мюяцш арештовано 1200 украшських патрютав. В глибину Роси було вивезено 578 украшцш. Росшська влада заарештувала також 20 греко-католицьких \ 13 римо-католицьких священиюв, 12 монах1в. П'ятьох з них вислали до Сиб1ру, а 14 в шш1 росшсьш губерни. Кр1м того з листопада 1914 по червень 1915 року жандармське управлшня росшського вшськового генерал-губернаторства провело у Львов1 ще 400 обшумв \ арештувало 800 ошб.
Про церковне \ позацерквоне життя у сел1 Черниляв1 пщ час перебування тут росшських вшськ вщ вересня 1914 до середини червня 1915 року д1знаемося з книги отця Юл1ана Низового [3].
Про втручання росшсько! влади у церковт справи свщчить такий документ вщ нового кер1вника Явор1вського повгту, який тепер був перейменований на „уезд":
Розпорядження князя А. Урусова, начальника Яворшського уезду
400
23.11.1914. Отъ начальника Яворовского уъезда, ноября 23 дня, 1914 г., № 90. Яворовъ.
Настоятелю гр.-католической церкви Чернылявской гмины, отцу Юлю Низовому.
Довожу до сведетя Вашего Преподоб1я, что упоминание имени императора Франца Иосифа I при богослужении является въ данное время недопустимымъ.
Виновные въ нарушении сего разпоряжешя будутъ привлечены къ законной ответственности.
Начальникъ уъезда: князь А. Урусовъ.
Печать Яворовского уъезда.
Его преподоб1ю
Отцу Юлю Низовому, настоятелю прихода въ Черныляве.
Пюля втечi рошян з Галичини Перемиська eпархiя збирала шформацда про шкоди, нанесет росшськими вшськами на плебани, у церкв^ на церковному подвiр'! та на церковному пол^ про iншi церковш справи за час росшсько! окупаци. Для цього з Яворiвського деканату до церкви був висланий так званий квестюнар (питальник), на що священик мав дати письмовi вщповщ. Тодшнш священик Черниляви о. Юлiан Низовий зробив дуже детальний звгг про вш щ шкоди i залишив про це записи у церковному журналу який зберихя до наших днiв завдяки Романовi Турку. Нижче подаемо витяги з цього журналу.
18.10.915. Матерiальнi шкоди, нанесет росшськими вшськами церквi в Чернилявi у вереснi 1914 - червш 1915 року.
Росшсью вiйська у вереснi 1914 - червш 1915 року забрали: паркан коло саджавки на плебани, паркан на плебани коло кринищ (з боку господаря Падури), в городi до полчка i паркан в тому ж городi вiд твдня, плiт i штахети в тш же огорожi, плiт i паркан за стодолою плебани, загорожу дротяну за стодолою з боку громадсько! дороги i вщ сусiда Каояна, загорожу, ворота i стовпцi в плебанськш загорожi на лузi коло сусща Вахуловича, зiпсували штахети коло плебанського дому вщ подвiр'я, зшсували криницю на плебани, позасували рiв при загорожi на лузi коло Вахуловича. Нанесет шкоди на 1620 корон.
У травш 1915 року росшсью вшська, перед тим як упкати, покопали рови й окопи на плебанському полi на Горах з боку Наконечного, в лю Соснина плебанська на Горах вщ границ Наконечного зрубали коло 180 сосен, зрубали дерева в городi плебани на луз^ зрубали дерева за стодолою плебани з боку сусща Касшна. Разом вартютю 2770 корон.
Восени 1914 року росшське вiйсько:
- викопало на церковному полi за Конанцем 12 ц картоплi (1 ц по 8 корон), стратувало чи вкрало тд Брусником 10 кш капусти (1 копа по 8 корон), знищило в городi плебани за стодолою овочi - буряки, моркву, цвггну капусту, селеру, петрушку, мак, забрало частину брукви. Разом: 226 корон.
У квита - травш - червш 1915 року росшсью вшська в городi плебани на лузi коло Вахуловича знищили 4 фiри трави по 6 центнерiв (1 ц по 6 корон). У травш 1915 року росшсью вшська: скосили, спасли кшьми i худобою траву на луз^ спасли кшьми на церковному полi пiд Брусником, почавши вщ громадсько! дороги за стодолою, дальше на церковних полях у Бруснику i за Брусником. У травш i в червш 1915 року спасли кшьми 3 фiри сша по 6 центнерiв (1 ц по 8 корон). У
401
червш 1915 року забрали в город! за садом 2 центнери сша (1 ц по 8 корон). У травш - червш 1915 року спасли кшьми чи скосили траву в церковному город! за садом - 2 ф1ри трави по 6 центнер1в (1 ц по 8 корон). У травш 1915 року забрали на луз1 велию 3 вози трави, принаймш по 8 центнер1в на воз1 (1 ц по 6 корон). Заплатили тшьки один раз 5 рубл1в (10 корон). Разом вартютю 1110 корон.
У вересш 1914 року { червш 1915 року крад1ж з фруктових дерев плод1в. Восени 1914 року росшсью вшська забрали: коло 3 ф1р соломи на постелю для вшська, яке розквартироване було тд Брусником за гостинцем, а пот1м 3 ф1ри соломи на тдстилку для коней забрали черкеси, яю розмщалися в стодол1 \ на подв1р'1 плебанп, 3 ф1ри по 6 центнер1в, разом 36 центнер1в по 6 корон; коло 4 ф1р конюшини по 6 центнер1в на ф1р1, разом 24 центнери (1 ц по 10 корон) забрали черкеси; забрали принаймш один стос дерева на опалення. Разом: вартютю 504 корони.
У вересш 1914 року (вноч1 з дня 20 на 21 вересня) росшсью вшська вкрали бричку ¡з закрито! на колодку стодоли, вартютю - 400 корон, вщ1рвали скобу з дверей стодоли { розбили мщну колодку. У травш 1915 року росшсью вшська ¡з закритого стриху над церковним шпихл1рем викрали схований там одяг (гардероб) Василя Пелиня, народного вчителя, покликаного до вшськово! служби, чи! родич1 1лля { Катерина Пелиньо мешкають у Черниляв1 тд № дому 341, а саме: зимове пальто, плащ, кшька пар шташв, дв1 кам1зельки, бщизну { шше. Разом: 654 корони.
У 1914 рощ росшсью вшська: вкрали мщну колодку вщ стодоли, де була бричка; вкрали нову колодку в 1915 рощ; вкрали шшу колодку (в 1915 рощ), знову добираючись на стрих; вкрали 15 соснових дощок з1 стел1 над оборою в 1914 - 1915 роках (по 6 корон одна); забрали { знищили 8 соснових бальюв у стодол1 в 1914 { 1915 роках (по 8 корон за 1 бальок). У травш 1915 року вкрали мосяжний л1хтар; в 1914 { 1915 роках вкрали бляшанки { дошки за стодолою. Разом: 606 корон.
Загальна шкода виносить 7490 корон.
Повщомляю додатково про шкоду на власносп церкви в Чернилявг
На церковних грунтах росшсью вшська зробили таку шкоду в роках 1914 { 1915: роз1брали { спалили велику частину паркану коло церкви, на цвинтар1 зрубали смереки, зрубали { спалили дашок дубовий на цьому ж цвинтарг Разом: 690 корон.
Зютавлення шкоди, вчинено! росшськими вшськами в 1914 { 1915 роках:
I. На греко-католицькш плебанп в Черниляв1 { на грунтах плебанп, вартютю -7490 корон.
II. На церковному маетку в Черниляв1 - 490 корон.
Разом: 7980 корон.
Чернилява, дня 18 жовтня 1915 року,
о. Юл1ан Низовий, греко-католицький парох в Черниляв1 [3].
На питання Спископсько! греко-католицько! консисторп у Перемишл1 вщ 7 березня 1916 року: а) Чи книги метрикальш дотично! парохп (мапрно! 1 доч1рньо!) тд час вшни збереглися? Чи тдлягли знищенню? Чи щлком, чи тщьки частково? Котрих том1в або й сторшок бракуе 1 за котр1 л1та? б) Кщько парох1ян змшило обряд { з яко! причини? в) Кщько парох1ян перейшло на схизматицьку в1ру? - отець Юл1ан Низовий, як мюцевий парох, 20 березня 1916 року вщпов1в:
- метричш книги тутейшо! парохп есть не ушкоджеш; шхто з тутейших парох1ян не змшив обряду; шхто з тутейших парох1ян не перейшов на в1ру схизматицьку (православну) [3].
402
Найбшьшим ворогом Роси був оголошений митрополит Андрей Шептицький. Приводом для його ув'язнення стала проповщь митрополита 5 вересня 1914 року у цер^ Успення у Львов^ де вш вщслужив молебень i на проповщ сказав таке: „Радшмо з того, що впали кордони i що ми поедналися з нашими братами по тому бощ. Вони зможуть допомогти нам, бо 1'х набагато бшьше i вони багатг З ïхнього боку було б непогано нав'язати з нами контакт, вони розумдать, що справжня вiра не може бути державною вiрою" [4, 701-702]. Митрополита Андрея губернатор Бобринський звинуватив у заклику до вiрностi католицькш вiрi, що коштувало йому митрополичого престолу, хоч украшщ добре розумши, що не це було причиною арешту глави Украшсько1' греко-католицько1' церкви. Арешт Андрея Шептицького вщкривав у Галичину ворота для росшського православ'я.
Три дш, 15-17 вересня 1914 року, проводився обшук у митрополичих палатах на Святоюрськш торг Сам митрополит був ув'язнений на верхньому поверсг При кожних дверях стояв вартовий солдат, а навколо палацу кордоном розташувався вшськовий загш. До речi, у 1946 рощ арешт патрiарха Йосифа Слшого проводився за таким самим сценарiем, хоч проводила його вже не царська, а росшська комушстична влада: так само стояла сторожа бшя кожних дверей i так само був навколо оточений вшськами НКВД увесь собор святого Юра.
19 вересня 1914 року Митрополита Андрея вивезли до Киева, з Киева - до Нижнього Новгорода, згодом - до Курська, де вш перебував до вересня 1916 року. Тодi новий царський уряд виршив направити митрополита до стропшо1' тюрми. Його перевезли до Суздаля у монастир св. €втимiя, що був перетворений на тюрму для запщозрюваних у „зрадi росшськш церквГ'. Примщення, де був ув'язнений митрополит, вш подшив собi на двi половинки: в однiй вiдбував ув'язнення, а в другш молився, що було його капличкою. Щодня йому давали капустяну юшку (щ^ i круп'яний вiдвар (кашу). Цього вистачало, щоб не померти з голоду. Самоваром можна було приготувати чай. Картопля була рщюстю.
Ув'язнення в Суздалi було важким ударом для митрополита Андрея Шептицького, незабаром вш захворiв i його перевели в один iз швденних монастирiв [5, 108].
Ув'язнення митрополита Шептицького в тюрмi для релтйних злочинцiв, зрештою, стало вiдоме у вищих колах Роси. Депутат царсько1' Думи Олександр Керенський направив запит, вказавши на всю огиднють такого вчинку. Вщомий письменник Короленко (украшець за походженням) опублшував гостру статтю з критикою жорстокосп царського уряду. За звшьнення Андрея Шептицького виступали дипломати, релшйш та громадськi дiячi Свропи.
Широку акщю на звiльнення митрополита з царсько1' неволi серед украïнцiв Галичини оргашзувала Головна Укра1'нська Рада, що постала 5 травня 1915 року у Вщш, яка була найвищим украшським представництвом у межах Австри. ïï голова Кость Левицький звернувся з листом „На порятунок митрополита Андрея Шептицького" до вшх трьох греко-католицьких епархш Галичини. Глави епархш зверталися до деканата, а щ, у свою чергу, закликали мирян на парафiях пщписуватися пiд зверненням за звiльнення митрополита.
Пiдписи за звшьнення Андрея Шептицького збирав у Чернилявi тодшнш священик о. Юлiан Низовий. Пiд петицiею пiдписувалися парафiяни села та учнi школи. Жителi Черниляви могли бачити з ще1' нагоди лист, який написав з Вщня Кость Левицький, майбутнiй глава уряду Захщноукрашсько!' Народно!' Республiки.
403
До Черниляви лист з Вщня через Перемишль, де мютилася греко-католицька епископальна консисторiя, i через Hara4iB, де на той час мюцевий священик о. Кручковський був деканом Яворiвського уряду, прибув 6 листопада 1916 року. У Вщш лист був написаний 19 жовтня 1916 року. Нижче подаемо текст листа, який мютиться у „^roi отця Низового":
„Всечесному урядое1 деканалъному Яеор1всъкому.
Презид1я Загалъног Украгнсъког Ради звернулася тут з осъ таким письмом. Як в1домо з часопиав, ростсъкий уряд запроторив Митрополита графа Шептицъкого до Суздаля, де при монастир1 е духовна тюрма. Там мае митрополит коротати свое мучениче життя. Презид1я Загалъног Украгнсъког Ради виршила з приводу съого нечуваного насилъства над особою Митрополита поробити в1дпов1дш кроки, а м1ж тшим звернутися до американсъкого уряду через американсъке посолъство у В1дт з петищею, щоб звернутися до ростсъкого уряду про облегшення долг Митрополита Шептицъкого та в цглг можливого його звглънення. Американсъкий уряд, який через свог дипломатичм органи в Росп заступае там ттереси австртсъких громадян i який, як над1емося, напевно поробитъ в т1м напрям1 заходи, i зробитъ вт те тим скорше, чим бтъше украгнсъка сустлътстъ заявитъ свое бажання допомогти Митрополитовi. Для того петищя до Американсъкого уряду муситъ бути масовою, всенародною i в тт цм Президiя Загалъног Украгнсъког Ради мае честъ сим просити о найенергтнш заходи, щоби в найкоротшiм час зiбрати якнайбтъше тдпиав серед нашог суспiлъностi для долучення гх до петицП Аркушi з тдписами просимо надсилати безпосереднъо до канцелярИ' Загалъног Украгнсъког Ради у Вiднi, Josefstädterstraße 43/8.
З високим поважанням. За Президт Загалъног Украгнсъког Ради у Вiднi: докторКостъ Левицъкий" [3].
До цього звернення з Вщня греко-католицький уряд у Перемишлi додав ще таю слова:
„Якщо кому, то в першт мiрi духовенству повинно залежати на тiм, щоби облегшити долю вама нами горячо любленого преосвященного Митрополита Кир Андрея. Тож епископсъкий ординарiяm поручае всечесному урядовi деканалъному, щоби цту ту справу подав до вiдома всечесних оmцiв-душпасmирiв деканату i спонукав гх, аби вони якнайскорше i найревтше зайнялися зiбранням тдпиав свогх вiрних. Насамперед обов'язком е подбати про се, щоби ат одна особа в нашт епархИ не вiдmягнулася вiд тдпису. Шдписи шктъних дтей належитъ зiбраmи в школi. Аркушi, на яких будутъ збирати тдписи, забезпечатъ всечесш отц заголовком: „ У справi увшънення Сго ексцеленцП високопреосвященного Митрополита.
Перемишлъ, дня 19 жовтня 1916року.
Воютинсъкий, власноюрукою" [3].
На мюцях справа виглядала так: коли такий лист-звернення прийшов з Нагачева до Черниляви, священик о. Юлiан Низовий мав прочитати цю вщозву,
404
переписати И i вщразу переслати до сусщнього парохiяльного уряду, а самому зараз же зайнятися збиранням тдпиив.
30 листопада 1916 року о. Юлiан Низовий до Украшсько! Нацюнально! Канцелярп у Вщш надiслав таку вiдповiдь:
,,Ямаю честь подати тим письмом 2 аркуш1 тдпиав тутейших члемв громади 7 парох1ян в цш тдтримки просьби о звыьнення Сго ексцеленцИ'
галицького греко-католицького Митрополита Андрея графа Шептицького. В1д греко-католицького парох1яльного уряду в Черниляв1, о. Юл. Низовий' [3].
Повернення митрополита Андрея з росшського полону. Вщень, 26 серпня 1917 року
У березш 1917 року, зпдно з ршенням Тимчасового уряду Росп, митрополита Андрея звшьняють iз ув'язнення. Вш подорожуе до Киева, Петербурга, Москви, Вщня i 10 вересня 1917 року прибув до Львова, де його на площi перед собором св. Юра масово зус^чали жителi Львова i навколишшх сiл i мютечок.
Для уродженцiв села Черниляви згадка про те, як 1хш дщи i бабусi збирали пiдписи за звшьнення з росiйського ув'язнення митрополита Андрея, е дорогою ще тим, що вона мае продовження. 15 роюв пiсля свого звiльнення з неволi Митрополит Андрей зробив велику пожертву для мешканщв Черниляви, коли там йшло будiвництво друго! читальш.
Навеснi 1931 року нова читальня вела будiвництво власно! домiвки. У квггш 1932 року читальня вже мала свш власний дiм, на що було витрачено 1000 злотих, що на той час було великою сумою. Яворiвська газета „Яворiвське слово" вмютила подяку вiд керiвництва читальнi усiм жертводавцям на будiвництво ново! читальнi, яка отримала iм'я Бориса Грiнченка: читальням „Просвiти" з села Наконечне,
405
Народного Дому у Яворов^ ремюничого товариства „Гаразд" з Яворова, а також велику подяку митрополитов1 Андрею Шептицькому за пожертву 500 злотих на буд1вництво ще! читальш [6].
Отець Юл1ан Низовий на похоронах в сел1 Чернилявь Фото 1924 року
Висновки. Пюля десятимюячно! окупацп Галичини росшською арм1ею \ тсля переслщувань новою владою украшсько! церкви, жодний параф1янин церкви св. Миколая у сел1 Черниляв1 не зрадив батьювського релейного обряду, вс параф1яни одностайно збирали петицп на порятунок Митрополита Андрея Шептицького з московсько! в'язнищ при монастир1 мюта Суздаля.
Лггература
1. Кирило Королевський. Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) / 1з французько! переклав Ярема Кравець. - Льв1в: Св1чадо, 2015.
2. Михайло Грушевський. 1люстрована ютор1я Укра!ни. - Нью-Йорк, 1990.
3. Книга отця Низового (рукопис, село Чернилява).
4. Аввакумов Ю. (ред.) Митрополит Андрей Шептицький \ греко-католики в Росп. Книга I. Документа { матер1али, 1899-1917. - Льв1в, 2004.
5. К заточению митрополита Шептицкого // Украинская Жизнь. - Москва, 1916. -№ 10-11.
6. Укра!нське слово (Явор1в). - Ч. 10, 1932.
Стаття надшшла до редакцИ 25.09.2015
406
