CC BY
7ГОТОВШСТЬ МАЙБУТН1Х ПЕДАГОГ1В ДО РОЗВИТКУ МГЖНАЦЮНАЛЬНОГО СП1ЛКУВАННЯ В УМОВАХ ДИТЯЧОГО ДОШКМЬНОГО ЗАКЛАДУ
Козубовська 1.В.,
доктор педагогiчних наук, професор,завiдyвач кафедри загально'1' педагогжи i педагогжи вищо'1' школи Ужгородського нацюнального yнiверситетy,
noeidaÜ4UK О.С.,
доктор педагогiчних наук, професор кафедри соцiологiï та
соцiальноï роботи Ужгородського нацюнального yнiверситетy,
Козубовський Р.В. кандидат педагогiчних наук, доцент кафедри соцiологiï та соцiальноï роботи Ужгородського нацюнального утверситету
THE FUTURE EDUCATORS' READINESS FOR THE DEVELOPMENT OF MULTICULTURAL COMMUNICATION IN PRESHOOL EDUCATIONAL INSTITUTIONS
Kozubovska I.,
doctor ofpedagogic sciences, professor, head of Department of General
Pedagogic and Pedagogic of Higher School of Uzhhorod National University, Povidaychyk O., doctor of pedagogic sciences, professor of the department of sociology and social work of Uzhhorod National University, Kozubovsky R
candidate of pedagogic sciences, associate professor of the department of sociology and social work of Uzhhorod National University
Анотащя
В статп розглядаються питання вдосконалення тдготовки фaxiвцiв до роботи в дошкiльниx навчаль-нт зaклaдax, формyвaння y ниx готовносп до пол^льтурного втовання в yмовax дошкольного заклад. Проaнaлiзовaно поняття «готовнють», визначено рiвнi готовносп фaxiвцiв до виxовaння культури мiжнa-цiонaльного стлкування. Abstract
This article deals with the problem of multicultural training of the preschool educational institutions' pedagogical workers. The importance of their readiness for the development of multicultural communication is underlined. The content of the term «readiness» is discussed and the levels of readiness for the development of multicultural communication are presented.
K™40Bi слова: втовател^ дошшльний навчальний заклад, полшультурна освгга, мiжнaцiонaльне стлкування, готовнють.
Keywords: educators, preschool educational institutions, multicultural education, international communication, readiness.
Кшець XX - початок XXI ст. характеризуемся новими соцюкультурними умовами свио-вого розвитку. Рiзко розширилися умови взаемоз-в'язку й взаемозалежностi як людей, так i держав, що виражаеться в процесах формування планетарного шформацшного простору, свiтового ринку капiталiв, товарiв i робочо! сили, в штернацюналь зацii проблем техногенного впливу на природне середовище. Прогресивною частиною свиового спiвтовариства усвiдомлена i визнана цшшсть гу-манiстичного пiдходу до виршення мiжетнiчних проблем, попередження мiжетнiчних конфлжпв, якi, на жаль, в останш десятирiччя почали досить вiдчутно проявлятися.
Значна роль у попередженнi мiжетнiчних кон-флiктiв належить освiтi. Як слушно вiдзначають
вченi, глобалiзацiя висувае перед сучасною освь тою складне завдання шдготовки молодi до життя в умовах багатонацiонального й полжультурного середовища, вимагае формування вмiнь спшкува-тися й спiвробiтничати з людьми рiзних нацюна-льностей, рас, вiросповiдань. При цьому дуже ва-жливо навчити молодь розумiти й щнувати свое-рiднiсть рiзних культур, виховати и в дусi миролюбства й поваги всiх народiв [1, с. 3]. Тобто, мова йде про пол^льтурну освiту як важливу умову забезпечення толерантного сшвюнування людей рiзноi' етнiчноi' приналежностi.
Грунтуючись на характеристик феномену по-лiкультурноi' освiти у працях учених, виходимо з наступного визначення дано! дефшщп: пол^ль-турна освгга - це двостороннiй процес взаемодп
вихованця й педагога (вихователя) за допомогою дiалогу з метою актуалГзацп суб'ектних якостей особистостi на основi прилучення до етшчноо.', за-гальнонацюнальноо.' i свггово0 культури.
Полiкультурний освишй простiр покликаний допомогти враховувати особливосп вихованцiв у 1хнш культурнiй щентифжацп, сприяти бiльш ус-пiшнiй адаптацй в iнокультурне середовище за допомогою освгга, зокрема, полiкультурних освгтшх закладiв.
Полiкультурний освiтнiй заклад слад розгля-дати як локальне сощальне утворення, що е модулем цшсного полiкультурного освiтнього простору, i це не просто шститут формування знань, умiнь, навичок i оргашзацп виховного впливу пе-дагопв на вихованцiв, а простiр lx спшьно0 житте-дiяльностi, де забезпечуеться поеднання загально-культурного, соцiального, властиво освггаього й особистiсного чинникiв.
Метою полжультурно! освiти е формування творчо! особистостi, здатно1 до активно1 й ефекти-вно! життедiяльностi в полшультурному середо-вищi, що володiе розвиненим почуттям розумiння й поваги до шших культур, умiнням жити в злагодi й мирi з людьми рiзниx нацiональностей, рас, вi-рувань.
Як один iз провгдних принципiв виховання громадянина в «Концепци громадянського виховання особистосп в умовах розвитку украшсько1 державносл» зазначаеться принцип полшультур-ностi. Його реалiзацiя означае, що в процес громадянського виховання мають створюватись умови для формування особистосп, виховано1 в нащона-льнш культурi i водночас в1дкрито1 шшим культурам, iдеям i щнностям. Тiльки така особистiсть зда-тна зберегти нацiональну iдентичнiсть, оск1льки глибоко усвiдомлюе нацiональну культуру як не-вiд'емну складову свггово0 культури [2, с.8].
Ми подiляемо думку украшських науковцiв (К. Баханов, П. Вербицька, О.Гуренко, П. Кендзьор та ш.), що ситуацiя, яка склалася, сьогодш, вимагае вiд освггаьо1 системи Украши запровадження поль культурно1 освiти як наскрГзного принципу, який мае бути покладено в основу вае1 виховно1 дГяль-ностi вiд дошк1льних навчальних закладiв до ушве-рситетiв, а також позашк1льних освiтнix установ. Вш передбачае створення рiвниx можливостей для кожно1 особистостi на освiту й культурний розви-ток (незалежно вгд и культурно1, релтйно0 та сощ-ально1 приналежностi); сприяе формуванню ввдк-ритого демократичного суспiльства; запобiгае дис-кримшацп за расовими i нацюнальними ознаками, усуваючи почуття зверxностi одше1 раси чи нацй' над шшою; шдтримуе повагу до людини, розвива-ючи усвiдомлення цiнностi кожно1 окремо1 особис-тостi, здатнiсть до емпатп; пропагуе соцiальну рГв-нiсть.
Впродовж останнix рок1в питанням полГкуль-турно1 освiти присвяченi роботи багатьох украшсь-ких учених, проте дуже мало уваги звертаеться на полiкультурне виховання дошкольников i тдгото-вку кадрiв для його здшснення. Тому саме цей аспект проблеми розглядаеться в данiй статп.
Безперечно, полГкультурне виховання повинно починатися вже в дошкольному вщ i забезпечува-тися родиною i дошкiльними навчальними закладами. Вважаемо, що в цьому планi дошкшьш нав-чальнi заклади мають бшьше можливостей для за-безпечення цшеспрямованого виховного впливу.
Заклади дошк1льно1 освгга в Украш охоплю-ють: ясла-садки, ясла-садки компенсуючого типу, ясла-садки амейного типу, ясла-садки комбшова-ного типу, будинки дитини, дитячГ будинки штер-натного типу, дошкольнш навчальнi заклади (цен-три розвитку дитини). Вони подГляються на держа-вш i приватш.
Вщповгдно до ст. 9 закону Украши «Про до-школьну освпу» [3], вс сощальш послуги у закладах дошк1льно1 освгга дням i батькам надае педаго-пчний колектив цих закладГв. Серед зазначених по-слуг важливим е сощально-педагопчний патронаж дотей в системГ освгга з метою адаптацй' дитини до вимог сощального середовища i створення умов для ll сприятливого розвитку.
Як вщзначалося вище, сьогодш сощальне середовище в цшому е багатонащональним. КрГм того, в Украш, як i багатьох шших кранах, юнують осо-бливГ полГетшчш репони. До них, зокрема вгдно-ситься Закарпатська область, де проводилося наше дослщження. Тут здавна проживають украшщ, ро-сГяни, угорщ, словаки, румуни, поляки та шш нащ-ональностг В обласп працюють навчальш заклади для дней етшчних меншин. Саме в таких репонах актуалГзуються питання адаптацй' дитини до бага-токультурного сощального середовища, формування вмшь мГжнащонального спшкування.
З огляду на це, важливою сощально-педагопч-ною проблемою е готовнють вихователГв дошшль-них закладГв до забезпечення полшультурного виховання дней, зокрема старшого дошкольного вшу, формування у них вмшь мГжнащонального спшку-вання.
Вщзначимо, що поняття «готовнють» виникло в експериментальнш психологи ще в 70-х роках ми-нулого столитя, проте й доа залишаеться дискусш-ним. Вчеш по-рГзному тлумачать сутнють цього феномену. У працях таких учених, як К.Платонов, Д.Узнадзе готовнють розглядаеться як особливий психГчний стан, який передбачае мобшзацш вах сил особистосп на виконання певних дш. Готов-шсть виступае як важлива передумова ефективно-CTi майбутньо1 професшно1 дГяльносп.
1ншГ науковщ (Б.Ломов, О.Петровський) ви-значають готовнють як властивють особистосп, як сукупнють спещальних знань, умшь, навичок, яко зумовлюють здатнють виконувати певну дГяльнють на досить високому рГвш; Б.Ананьев, В.Крутець-кий, С.Рубшштейн - як шдготовашсть особистосп до устшного здшснення конкретного виду профе-сшно1 дГяльностГ i включають в ll змГст емоцшно-вольову стГйк1сть, комплекс знань, умшь, навичок, бажання максимально використати lx в дГяльностГ тощо; 1.Багаева - як систему таких мотивГв, вгдно-син, установок, накопичених знань та умшь, яко, ак-тивГзуючись, забезпечують можливГсть ефективно виконувати професГйнГ функцп.
Впчизняна дослщниця М.Галицька розглядае готовшсть як цiлiсну, багатоступеневу систему; складне особиспсне утворення, що мае сво! закони iснування i розвитку; необходну стартову переду-мову дiяльностi [4, с.37].
Цiкавою е позицiя вчених М.Дяченка, А.Щебе-тенка та шших учених [5], як1 використовують по-няття «ситуативна» i «завчасна» готовшсть. Ситуативна готовшсть розглядаеться як особливий психь чний стан, який характеризуемся актуалiзацiею психологiчних можливостей, сил людини необход-них для усшшних дiй в даний iнтервал часу (напри-клад, псих1чний стан сощального працiвника перед важливою бесiдою з ктентом). Бiльш складною е завчасна готовшсть, яка виникае заздалепдь. В И структуру входять наступнi компоненти: позитивне ставлення до професшно! дiяльностi; адекватнi ви-могам дiяльностi властивосп особистостi, !! зд!бно-стi; необходш знання, умiння, навички; стiйкi про-фесiйно значимi властивостi сприймання, мис-лення, уваги, емоцiйно-вольових процесiв. Безперечно, в процеа виконання завдання ситуативна i завчасна готовнiсть перебувають у тiснiй вза-емоди, формуючи загальну готовнiсть i визначаючи ефектившсть дiяльностi. Проте все ж саме завчасна готовшсть мае виршальне значення для усшшно! професшно! дiяльностi.
Ввдомий укра!нський психолог С.Максименко аналiзуе поняття «готовнiсть до дiяльностi», яке, на його думку, характеризуе стан мобшзацп всiх пси-хологiчних i психофiзичних систем людини, що за-безпечують виконання певно! дiяльностi [ 6, с. 137].
Вважаемо за дощльно видшити так1 види гото-вносл : психологiчна готовнiсть, теоретична готовшсть, практична готовшсть (в окремих випадках мова може також йти про психофiзiологiчну i ф!зи-чну готовнiсть). У контекстi нашого дослщження психологiчна готовнiсть передбачае наявнiсть позитивно! мотиваци на роботу з дпъми будь-яко! на-цiональностi, усвщомлення необхiдностi форму-вання позитивних м1жетшчних ввдносин у групi дошкольников, допомогу дiтям групи ризику, яко належать до шшо!, нiж б!льшють дiтей у групi на-цюнальносп, усввдомлення наявностi позитивних якостей, властивостей та особливостей у кожно! ди-тини i прагнення знайти щ позитивнi риси, щоб опиратися на них у подальшш дiяльностi. Це - позитивна установка на сшвробггаицтво i форму-вання довiрливих вiдносин у процесi роботи з дгтьми будь-яко! нацiональностi, надання допомоги кожнш дитинi та l! ам'!.
Теоретична готовнiсть характеризуеться наяв-шстю у фахiвцiв необходно! системи знань про мь жетнiчнi стосунки, мiжетнiчну толерантнiсть, в!д-хилення у поведшщ, пов'язанi з етнiчними упере-дженнями, особливосп !х прояв!в у дитячому середовищ!, причини, що зумовлюють цю поведь нку, а також знань щодо психолого-педагопчних засад, змюту та оргашзацп навчально-виховного процесу у пол!культурному середовищ!, врахову-ючи вжов! особливосп дггей дошкольного в!ку.
Практична готовность сввдчить про сформова-шсть у спещалюпв умшь i навичок оргашзацп на-вчально-виховно! роботи, використання р!зних
форм, засобiв та способiв з метою забезпечення за-вдань полiкультурного виховання в закладах до-школьно! освiти.
Готовнiсть майбутнього педагога (вихова-теля) до виховання культури мiжнацiонального спiлкування дошкольников розглядаеться нами як якость особистостi, що проявляеться у внутршнш орiентованостi на виховання культури мiжнацiо-нального спiлкування дней, у здатностi визначати для себе особиспсний змiст у вихованнi культури мiжнацiонального спiлкування, у прагненнi й умшш додати новi знання про виховання культури мiжнацiонального спiлкування, умшш використо-вувати !х для оптимального виршення виникаю-чих проблем мiжнацiонального спiлкування на ос-новi дiалогу культур, взаеморозумiння, поваги, то-лерантно! взаемодi! iз представниками iнших нацюнальних культур, у використаннi можливостей мiжнацiонального спiлкування для розвитку особистосп.
Готовнiсть майбутнього педагога (вихова-теля) до виховання культури мiжнацiонального спшкування дошкiльникiв е одночасно метою i результатом освiтнього процесу у вищому навчаль-ному закладi; важливим компонентом у структурi готовностi майбутнього фахiвця до професшно -педагогiчно! дiяльностi.
Узагальнюючи все вищесказане, розглядаемо готовшсть фахiвця дошкольно! освiти до виховання культури мiжнацiонального спiлкування дь тей не тiльки як цшь i результат процесу педагоп-чно! пiдготовки, але i як штегративну якость осо-бистостi, що представляе сукупшсть мотивацiйно -цiннiсного, когштивного, дiяльнiсного й оцшо-чно-регулятивного компоненпв.
Компоненти готовностi утворюють цiлiсну систему, оскшьки взятi окремо вони здатш забез-печити тiльки розв'язок окремих завдань, а !х су-купшсть дае можливiсть досягти мети — готовно-стi майбутнiх педагогiв i вихователiв дошкольних закладiв до виховання культури мiжнацiонального спiлкування дiтей.
Мотивацшно-цшшсний компонент готовно-стi характеризуеться усввдомленням самоцiнностi й унiкальностi людсько! особистосп як ноая певно! культури, необхщшстю культурно! щентифь кацi!; самовизначенням у полжультурних цшнос-тях (альтру!зм, гуманнiсть, толерантнiсть i iн.); свщомим вибором професi! й проявом штересу до не!; пiзнавальною активнiстю у вивченш культур-них вiдмiнностей нацюнальностей регiону, праг-ненням до учасп в мiжкультурнiй взаемодi!; здат-шстю до морально! саморегуляцi!.
Когнiтивний компонент може бути представлений таким чином: знання й прийняття концепту-альних щей гумашстично! педагогiки, завдань, на-укових понять полiкультурно! освгга, культуроло-гiчних, аксiологiчних, акмеологiчних та iндивiдуально-орiентованих пiдходiв до освiти, освпшх у технологiй i методик; наявшсть культу-рологiчних, етноiсторичних, етнопсихологiчних знань у поеднанш з професiйно-педагогiчними.
Дiяльнiсний компонент включае: знання про дiяльнiсть i вмiння реалiзовувати рiзноманiтнi !! види в едностi iз процесуальним вираженням на
основi розумшня методолопчного значения дiяль-нiсного пiдходу в освiтi й усвщомленш себе як творця педагопчного процесу; необхiднi для уст-шно! дiяльностi педагога в полiкультурному освь тньому закладi вмiння: проективно-конструктивна органiзацiйнi, комунiкативнi, аналiтичнi, реф-лексивш, технологiчнi; володiння технологiями
мiжкультурно! взаемодп на основi дiалогу культур.
Оцiночно-регулятивний компонент передба-чае: оцшку ефективностi способiв оргашзацп процесу виховання культури мiжиацiонального спш-кування, самоаналiз умов, у яких буде здшснюва-тися процес виховання культури мiжиацiонального спiлкування дошкiльникiв; вне-сення коректив у подальшу професiйну дiяльнiсть щодо пiдвищения ефективностi процесу виховання культури мiжиацiонального спiлкування дь тей в дошк1льних закладах.
Нами визначено рiвнi готовностi фахiвцiв до-шкiльних закладiв до забезпечення культури мiж-нацiонального спiлкувания, серед яких : високий, середнш, низький, критично низький.
I. Високий рiвень - характеризуеться осмис-леним ставленням до цшностей освiти й культури, прагненням до розвитку особистiсних якостей i професшно-педагопчно! культури. Студенти пов-шстю усвiдомлюють i сприймають полiкультурнi цшносп як норми власно! дiяльностi на основi ощ-нки !х значимость Майбутнi педагоги - пращв-ники дошк1льних закладiв вмiють пояснити природу культури пе! або шшо! групи, планувати свою поведiнку полжультурному середовищу, фо-рмувати власнi судження, робити висновки про культурну поведшку й вибирати адекватну лiнiю поведшки для запобiгання або творчого розв'я-зання конфлiкту; усвщомлюють важливiсть тради-цiй у полiкультурному середовищi, здатш до !х-нього створення й реалiзацil в професiйно -педаго-пчнш дiяльностi. Дiяльнiсть студентiв носить творчий характер; виходячи з аналiзу й оцшки культурно! ситуацп у груш дней, аналiзу процесiв i результатiв дiяльностi, вони прагнуть до побудови педагопчного процесу на основi суб'ект -суб'ект-них взаемин з тими, кого навчають i виховують, проявляючи при цьому творчу актившсть, самос-тiйнiсть при прийняттi ршень; ведуть активний науково-дослiдний пошук. Володшть рiдною мо-вою i мовою (мовами) нацiональних меншин, як1 проживають в регiонi.
II. Середнiй рiвень - характеризуеться доста-тньою шзнавальною й соцiальною активнiстю сту-денпв. Вони вмiють визначити iстотнi й несуттевi риси в поведiнцi й ментал1теп представник1в культурно! групи, аналiзують причини, що ведуть до культурних конфлжпв, бачать культурну однобь чнiсть або багатостороннiсть того або шшого явища, частково усвщомлюють i сприймають по-лiкультурнi цiнностi як норми власно! дiяльностi, володiють рщною i однiею з мов нацюнальних меншин регiону; часто використовують народш традицi! в практицi роботи з диъми, беруть участь у розробщ й проведеннi виховних заходiв на факультета Студенти, володiють алгоритмами рацюна-льно! побудови дiяльностi, умшть визначати мету
й планувати сво! дii, творчо !х реалiзовувати. Дiя-льнiсть майбутнiх працiвникiв дошк1льних закла-дiв носить продуктивний характер i пов'язана з ви-дозмiною наявних аналопв.
III. Низький рiвень - майбутнш педагог (ви-хователь) недостатньо володie теоретичними i ме-тодолопчними знаниями 3i спецiальностi; мае фрагментарш знання про методологiю дiяльнiс-ного тдходу, орiентованого на встановлення суб'-ект-суб'ектних вiдносин; проявляе недостатне розумшня понять: культура, культурна й багатокуль-турна щентичносп, упередження, толерантшсть, прийняття, повага, етнос; не вважае для себе важ-ливим присвоення полiкультурних цiнностей як норм власно! життедiяльностi; мае певш знання щодо особливостей культур народiв регiону, але не прагне до культуротворчосп. Дiяльнiсть студента носить виконавський характер, тобто вш здат-ний до виконання окремих технолопчних опера-цiй, проте характеризуеться ввдсутшстю iнтересу до перетворюючо! дiяльностi й низькою сощаль-ною активнiстю.
IV. Критично низький рiвень проявляеться не тшьки у вiдсутностi грунтовних знань про нацю-нальну культуру i культуру окремих етносiв, осо-бливост мiжкультурне спiлкування, але i в неба-жаннi отримати так1 знання. В окремих випадках спостерiгаеться зневажливе ставлення до предста-вникiв деяких нацюнальностей, намагання уни-кати контакпв з ними.
В результатi проведеного дослiдження серед студентiв, як1 навчаються в магiстратурi Ужгоро-дського нацюнального унiверситету (спецiалiзацiя «менеджмент дошк1льно! освпи»), виявлено: високий рiвень готовносп - 22%, середнiй - 37%, низький - 29% , критично низький - 2%.
Отримаш результати засввдчують необхщ-нiсть вдосконалення пiдготовки майбутнiх фахiв-цiв дошкшьних закладiв до виховно! роботи з диъми рiзних нацiональностей, формування у них умшь мiжиацiонального спiлкування.
Список лггератури
1. Макаев В.В. Поликультурное образование - актуальная проблема современной школы. Педагогика, 1999. № 4. С.3-10.
2. Концепщя громадянського виховання. Мшь стерство освiти i науки Укра!ни. Iнф. зб. Мш. освiти Укра!ни, 2000. № 22. С. 7-20.
3. Про дошшльну освггу : Закон Укра!ни ввд 11.07.2001 р. № 2628-III. Дата оновлення: 28.09.2017 р. URL: http:// zakon.rada.gov.ua.
4. Галицька М.М. Формування у студенев ви-щих навчальних закладiв сфери туризму готовностi до шшомовного спiлкувания: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. К., 2007. - 286 с.
5. Дьяченко М.И., Кандыбович В.А., Понома-ренко В.А. Готовность к деятельности в напряжённых ситуациях. Минск: Универсистетское издание, 1985. - 206 с.
6. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психолопя особистостг [шдручник]. К.: ТОВ «КММ», 2007. 296 с.
